Иран екскурсійний

Иран экскурсионный

Алексей Макєєв.

Иран рясніє різними визначними пам’ятками. У цьому сенсі країна вплине на навіть досвідчених любителів екскурсійного туризму. Практично кожне місто буквально дихає давниною: залишки зороастрийских фортець і храмів, вузькі вулички старих кварталів й давні глинобитні «кондиціонери» над дахами будинків. А мечеті і зьяраты (гробниці) розкидані на всьому Ірану в неймовірному кількості. Зовні - бірюзова перська в’язь, а всередині - і куполообразные склепіння, і стіни, і колони — усе викладено кольоровими фігурними дзеркалами; на підлозі різьблений перламутрове камінь, а повітрі - аромат троянд. Справжні дзеркальні замки! Нові будівлі ідеально вписуються в образ старого Ірану: фасади сучасних будинків та офісів так само прикрашають бірюзовими кахлями і перської в’яззю. Так так вміло, що часом відразу й не розбереш: чи це банк, чи мечеть.

Главный туристичний місто країни — Ісфахан. Тут мнoгo гарних середньовічних мостів, головний у тому числі Си-о-се поля, що у перекладі означає «тридцять три мосту». Він справді складається з 33 маленьких місточків. Пам’ятник культури досі пір використовують як і переправу через річку, як і місце на відпочинок, прогулянок і невеликих кебабных. Інша визначна пам’ятка — хитні мінарети. Відбувається це так: туристи піднімається по вузької гвинтових сходах, що всередині вежі, після чого її стіну вдаряє плечем здоровенний мужик.

И мінарет починає розгойдуватися з боку убік, грунтовно додаючи хто стоїть нагорі туристам адреналіну у крові. А за першим мінаретом раптом саме по собі починає рухатися і друге!

Площадь Імама Хомейні в Ісфахані - найбільша обгороджена площа на земній кулі. Тут розміщено безліч різноманітних мечетей (чоловічих і жіночих), палаців (древнеперсидских і середньовічних), і навіть ринків, де можна товари з усього світу. Недарма Ісфахан означає «половина світу».

Тегеран — столиця, і самий божевільний місто Ірану. У ньому мешкає 12 мільйонів людина, подібного скупчення народу і такий суєти не більше більше у країні. Загазованість теж небачена. Місто з трьох боків оточений горами, тому вихлопні гази тисяч і тисяч автомобілів мало розсіюються. Над Тегераном постійно висить щільний сірий зміг, і якщо довкола йде сніг, то тут — завжди дощ. У мегаполісі снігу не бачили уже десять! А місто стоїть біля підніжжя вулкана Демaвенд (висота 5669 м). Вулкан хоч і сплячий, але гуде, й у будь-яку хвилину готовий прокинутися. Тому місцеві імами у кожному ранкової молитві просять Аллаха, щоб Тегеран минула доля Помпей.

Кроме цього у столиці панують найбільш вільні у державі звичаї. Молодь тут влаштовує вечірки на західний манер: без хіджабів, з танцями і вином. У метро правило щодо «жіночих» і «чоловічих» вагонів дотримуються який завжди. Проте задля справедливості слід сказати, що, крім відвідин музеїв, у Тегерані туристові більше робити нічого. Уваги гідні Художній музей, Національний музей Ірану, Музей кераміки і скла, Музей коштовностей.

Самый священний місто Ірану — Мешхед. Тут перебуває гігантська гробниця восьмого шиїтського імама Рези, рясно прикрашена золотому й овіяна легендами. Жителі країни називають її як і, як і Каабу у мецці, — Харам, тобто «заборонне». Зьярат имaма Рези заборонений для немусульман. Проте, природне гостинність для місцевих жителів Демшевського не дозволяє їм відмовляти гостю. Тому про пускають в гробницю всіх охочих, за умови що ті поводяться смиренно, як і личить випадку. Усередині Харама я спокійно бродив за всі площами, милуючись золотими мінаретами і витягнутим куполом із «золотої ж плитки. Потім натовп прочан внесла моїй дзеркальний замок, захопила до раку имамa і винесла назовні.

Ну а, як кажуть, найбільш древнеперсидский місто — це Персеполь, зруйнований ще Олександром Македонським. Проте шахские палаци, фортеці і усипальниці до цього часу вражають. А більше, безпосередньо під музей просто неба, різноманітних скульптур, барельєфів, фресок, колонад!

Йезд — самий магічний місто країни. Тут посеред пустелі перебуває центр світового зороастризмa. Головний храм вогнепоклонників зовні не вражає: простий прямокутний фасад, колони, сіра драбина … Чимось нагадує стандартний палац піонерів. Але над входом зображений верховний бог Ахурамaзда, а всередині, за скляній перегородкою … горить вогонь. Щоб осягнути усю важливість цієї святині для адептів древньої релігії, треба уявити вогнище, куди період від часу підкидають дрівця. У вогнище, що з склом, дрівця підкидають вже 700 років! Сім століть, безперервно, палає священний вогонь …

Бам — із усіх міст країни особливо зруйнований. Подія тут 3 роки тому землетрус виявилося такою потужною, що впали сама-, двоповерхові будиночки. Епіцентр ж перебував безпосередньо під містом-фортецею Арге-Бам. Цілий місто з палацами, фортецями, вежами, побудований дві тисячі років тому з необпаленої глини, тепер перетворився на величезну гору осыпавшейся глини. Але туристам тут показують вражаюче слайд-шоу «Арге-Бам доі після».

Город Кум — рекордсмен світу з кількості духовних університетів і медресе. Усі, звісно, ісламське, але беруть у них бажаючих із усього світу. Навчання і проживання — безкоштовні, а найкращим учням викладачі залишають спадщину. На вулицях Кума бородатих людей білих чалмах значно більше, ніж прості городяни. Один мій приятель, зачарований Іраном, і залишився у Міжнародному кумском університеті. Став знавцем ісламської культури, в досконало вивчив перський і арабський мови, знайшов душевну рівновагу. Єдине, каже, «запарилася» 3 роки є рис.

Хотя рис в Ірані обліковано і народна їжа, туристові вживати їх у пишу не обов’язково. Місцева кухня дуже різноманітна і смачна: різноманітні йогурти з легкими прянощами і, салати в капусті, помідорів, мандаринів, фініків — де що зростає; шашлик, кебаб, шавермa, смажена риба — все свіжіше та дуже смачне. Ціни до кав’ярні і ресторанах посперечаються і з китайськими!

Водяные печери — саме фантастичне пригода у країні. Найбільша їх перебуває у 100 кілометрів від міста Xaмaдaн високо серед стосів. Але мені до глибини душі зворушила інша печера — Саху Лан, розташована неподалік міста Махабад … Ми довго спускалися під землю. Минули одну 100-метровую сходи, перетнули широкий перешийок, стали іти у інший драбині. Освітлене зеленим світлом природний коридор, здавалося, вів до самого Центру Землі. Нарешті ми опинилися дно якої, в барвистому залі розміром із футбольне полі.

Издалека неслося спів. Голос ставав ясніше і стають ближчими, переливався пряними східними інтонаціями, вишуканими руладами, відбивався луною то зліва, то справа … З’явилися легкі удари веселим про воду … З глибини помаранчевої печери випливла човен, якою правив людина, одягнений у курдська національний костюм. Закінчивши свою чарівну пісню, чоловік причалив й запросив ввійти у човен.

Пригибаясь під низьким склепінням, ми повільно ковзали по водної гладіні з однієї печери в іншу, навколо — гігантські рожеві бурульки, які у далеч фіолетові коридори, гроти з палаючими червоними свічками на воді … Приголомшлива палітра світла оточувала нас!

Вообще, водяних печер природа створила значно менше. До речі, на нашої неосяжної батьківщині немає жодної. Через унікальності таких місць і величезних витрат з їхньої зміст відвідання печер повсюдно слід дуже дорого. Наприклад, в Бейруті вхідний квиток до печеру Джейта коштуватиме 25 дол. Дорого скрізь, але тільки в Ірані. Тут за відвідання слід віддати від однієї до п’яти доларів.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.