Основи транспортних перевезень

Контрольна робота з дисципліни:

Основи транспортних перевезень

План

Вступ

1. 1.Характеристика видів вантажів.

2. 2.Автоматизовані складські приміщення.

Висновок.

Вступ

В цілому світі ведеться інтенсивний пошук методу гармонійного розвитку транспорту в ХХІ столітті в основу якого закладені наступні критерії:

• адоволення потреб економічних зв’язків;

• ринципи розподілу праці в умовах ринкових відносин по регіонах і континентах;

• птимізація взаємодії різних видів транспорту;

• досконалення транспортних технологій.

Історія міжнародних перевезень вантажів тісно пов’язана з розвитком економічних і політичних відношень. Під міжнародною системою переміщень вантажів та людей варто розуміти кількість національних транспортних систем, які функціонують на взаємних договорах, які можуть бути як двосторонніми так і багатосторонніми. В міжнародному розподілі праці транспорту відведена особлива роль.

В своїй праці «Transportation» американський економіст Джон Кейл пише: «Транспорт являється одним із інструментів, необхідних цивілізованій людині, щоб внести порядок в світ хаосу. Транспорт входить в кожну сферу нашого життя. З усіх точок зору — економічної, політичної, військової - це безспірно важлива галузь в світі. Без транспорту не можливо утримувати овочевий кіоск чи пивну, а тим паче перемогти у війні. Чим складнішим стає наше життя, тим більше ми відчуваємо потребу в послугах транспорту.» .

Виникає необхідність пошуку ефективної матеріалізованої системи, яка забезпечує економічні зв’язки між країнами світу. Цією системою стала міжнародна система товароперевезення.

З подальшим розвитком міжнародних економічних зв’язків між країнами особливу актуальність отримала проблема удосконалення організації перевезення вантажопотоків в світовій торгівлі.

Транспорт поступово трансформується в більш великі інтернаціональні комплекси, які по формі залишаються на якийсь період міжнародними, а по змісту стають єдиною глобальною системою.

Таким чином, в майбутньому сформується інтегрована глобальна система товароперевезень, яка успішно буде обслуговати світове господарство на єдиній правовій і технічній базі.

1. 1.Характеристика видів вантажів.

Весь товар, який з початком процесу транспортування стає вантажем, може бути класифікований по багатьох ознаках, серед яких основними є наступні:

• рироднє походження;

• іохімічний склад;

• тупінь обробки;

• поживче призначення.

За природним походженням можна розрізнити вантажі мінерального походження (характиризуються наявністю і вмістом в них різних елементів неорганічної хімії). Вантажі тваринного походження характеризуються вмістом великої концентрації жирів та білків. До них можна віднести м’ясо і м’ясопродукти, продукти моря, птицю і інше. Товари рослинного походження в основному характиризуються високим вмістом вуглеводів (зерно, злаки, крупи, масла, фрукти, овощі, льон, бававна і ін.).

Виходячи з ознак біохімічного складу вантажі поділяють на неорганічні і органічні. До перших відносяться мінеральні вантажі, до других — вантаж тваринного та рослинного походження.

За ступенем обробки вантажі можна поділити на наступні підгрупи: сировинанапівфабрикатиготова продукція.

Виходячи з споживчого призначення вантажі можуть бути класифіковані як продовольчі та промислові.

До продовольчих відносяться: продукти харчування, напої, приправидо промислових — обладнання, будівельні матеріали, взуття, одяг, манофактура, лісоматеріали і т.д.

Крім класифікації товарів за ознаками природного походження, біохімічного складу, ступеня обробки і споживчого призначення, виділяють класифікацію — торгові, тарифні і транспортні.

Міжнародним стандартом товарної класифікації стала Гармонізована система (ГС) — синтез Брюссельської митної номенклатури (БМН), Стандартної міжнародної торгової класифікації (СМТК) ООН і ще дванадцяти різних міжнародних і національних класифікацій, включаючи митні і транспортні номенклатури.

ГС складається з Уніфікованої товарної номенклатури, Основних правил класифікації і Алфавітного вказівника. В ГС застосовується шестирозрядна система кодування товарів.

Тарифна класифікація (або номенклатура) вантажів побудована за ознаками виробничого походження вантажів, за розмірами тарифів за перевезення і розмірами ставок зборів.

Транспортна класифікація вантажів здійснюється за способами перевезення і перевантаження. За нею вантажі діляться на генеральні, масові та спеціальні.

Генеральні вантажі.

Генеральні вантажі - це штучні вантажі в упаковці і без неї. За видом упаковки — це тарно-упаковані вантажі (в мішках, коробках, ящиках), а також вантажі в укрупненних і транспортних одиницях (пакети, на піддонах, трейлерах, контейнерах, ліхтерах).

Рутинні вантажі - це вантажі без тари і упаковки (труби, металоконструкції і ін).

Генеральні вантажі поділяють за розмірами, масі та габаритах.

До легковагових вантажів відносяться вантажі, які на 1 т веса займають об'єм більше 2 м³ (шерсть, тютюн, пух, вата і т.п.).

До довгометрових відносяться вантажі, довжина грузового місця яких перевищує 3 м.

Негабаритними називаються вантажі, які за своїми розмірами не вписуються в габарити судових приміщень, жилізнодорожних вагонів, платформ і шляхів і т. д.

В залежності від транспортних характеристик і фізико-хімічних властивостей вантажів, дальності перевезення і використовуваних видів транспорту всі генеральні вантажі можна також поділити на:

• онтейнеропригідні вантажі, транспортування яких в контейнерах можлива і економічно цілеспрямована на даному напрямку;

• онтейнеронепригідні вантажі, транспортування яких в контейнерах можлива, але економічно нецілеспрямована в даному напрямку;

• антажі, які цілеспрямовано перевозити укрупненими одиницями в пакетах, на підддонах, палеттах, роллтрейлерах або на спеціальних багатоосьових візках;

• антажі, навантаження і розвантаження яких цілеспрямовано проводити своїм ходом або методом буксирування (автотехніка, сільгостехніка і т. д.).

Масові вантажі.

Масові вантажі, складають основну (по масі) частину транспортуючих всіма видами транспорту вантажів, поділяються на чотири основні категорії: наливні, навалочні, насипні та лісові.

До наливних відносять рідкі вантажі, представлені до транспортування наливом. Основну масу складає нафта і нафтопродукти. До них також відносяться продукти хімічної промисловості та продукти харчової промисловості.

Нафтопродукти складають особливу групу. Вони поділяються на світлі (бензин, керосин і ін.), темні (мазут, важкі сорти палива, сира нафта), рідкі змазувальні матеріали.

Навалочні вантажі. До даної категорії відноситься широка номенклатура вантажів, які перевозяться без тари і розподіляються по вантажних місцях навалом (вугілля, руда, зерно, сіль і т. д.).

В залежності від розмірів частинок (або грануломеричному складу) навалочні вантажі діляться на наступні основні групи: особливо великі, великі, маленькі, зернисті, порошкоподібні, пилоподібні.

Насипні вантажі. До даної категорії відносяться сипучі вантажі, які як і навалочні, які приймаються до транспортування без врахування тари, але на відміну від навалочних — не навалом, а насип’ю.

Лісні вантажі діляться на наступні групи: круглий ліс, півкруглі пластини, пиломатеріали, рудостійкий і кріплений ліс, шпали, стрілкові і мостові бруси, фанера, дрова і ін.

Спеціальні вантажі.

До категорії «спеціальні вантажі» відносяться вантажі які потребують при транспортуванні і зберіганні особливих умов. До них відносяться: небезпечні, швидкопсуючіся, живі тварини та птиця.

Небезпечні вантажі - це речовини та придмети, які володіють небезпечними властивостями, і в силу цього потребують при транспортуванні чи збереженні дотримування особливих мір небезпеки (вибухонебезпечні, вогненебезпечні, токсичні, інфекційні, радіаційна небезпека і ін.).

Швидкопсуючіся вантажі - це вантажі, які потребують в дорозі захисту від високої або низької температури, тобто спеціальних умов транспортування — охолодженння, отоплення, вентеляції, догляду та контролю за їх станом.

Живі тварини, птиця і вантажі тваринного походження. Особливість транспортування даного виду вантажу в тому, що вони підлягають обов’язковому ветеринарно-санітарному контролю і потребують особливого обладнання для перевезення (клітки, стійла, акваріуми і т. п.).

Транспортування тварин здійснюють під наглядом працівників Державної ветеринарної служби. Транспортування хворих тварин можуть бури дозволені тільки в спеціальних ізоляторах або карантинних бойнях з обов’язковим дотриманням ветеринарно-санітарних правил. Перевезення тварин, птахів і сирих тваринних продуктів проводять при наявності ветиринарного посвідчення.

1. 2.Автоматизовані складські приміщення.

Технічні засоби, в першу чергу складські комплекси (СК) відносяться до одних із найбільш важливих складових логістичної системи (ЛС). Багато технічних засобів (візки з автоматичним напрямком руху, транспортні і погрузо-розгрузочні роботи, транспортно-розподільді системи, прогресивні вирішення планування та інші) з’явились як відповіді на проблеми поставлені логістикою.

Логістика будується на приміненні сучасних досягнень в області інформатики і автоматизації. Найбільш суттєвими компонентами ЛС являються автоматизовані транспортно-складські комплекси (ТСК). Набір технічних засобів автоматизованих ТСК доволі великий — стелажі, погрузо-розгрузочні і складські машини, грузорозпридільчі системи, вимірюванні прилади, пакетоформуючі, обв’язочні і т.д.

Технологічні схеми і технічні засоби розглядаються з позиції інтеграції. Хоча доставка «точно в термін» позволяє суттєво знизити рівень запасів, тим не менше навіть в умовах високої точності і функціонування ЛС не вдається минути збоїв та помилок в доставці матеріалів. Цикл виробництва і споживання рідко співпадають один з одним.

Вихідною функцією складу в цих умовах являється ліквідація негативних наслідків тимчасової невідповідності між постачанням сировиною, матеріалами, заготовками і їх використанням на окремих фазах виробництва. В таких ситуаціях склад як аккумулятор дозволяє здійснити відомий принцип вчасної доставки, виключити простої агрегатів із-за дефіциту сировини.

Технічні засоби ТСК повинні задовільняти головні вимоги — бути органічно зв’язаними елементами технічної системи і в поєднанні з інформатикою представляти цілісну інтегровану структуру управління. Це означає, погрузо-розгрузочні машини, грузорозподільчі, складські і вимірювальні прилади повинні бути не тільки оснащені системами автоматичного управління, бортовими мікропроцесорами, але і мати датчики процесу для передачі інформації про хід його перебігу в центральну ЕОМ ЛС. Звичайно, що засоби автоматизації по своїм технологічним параметрам повинні відповідати світовому рівню розвитку техніки. Виконання цієї умови гарантує надійність і ефективність гнучкої виробничої ситеми на ТСК.

Прогресивним направлення складуванням грузів в умовах автоматизації являється застосування різних способів їх зберігання в рухомих стелажах. Покращення використання площі зони зберігання в інтегровану систему автоматизації. Головна перевага стелажів динамічного зберігання — в тому, що вони добре взаємодіють зі суміжними грузорозпридільчими системами, напольними навісними конвеєрами, стелажними штабелерами. З їх допомогою формуються суцільні без проходів масиви стелажів. Вони забезпечують автоматичні переміщення і видачу грузових одиниць із зони зберігання.

Інтеграція технічних засобів зберігання, складських і перегрузочних машин досягається осначенням стелажів індекаторами. В якості індикаторів застосовуються рідкі кристали або світлочутливі діоди. Призначення індикаторів — відображення інформації про нумерацію текучої партії грузу, ділянок де здійснюється відбір вантажу і його кількість. Індикатор номеру замовлення, вмонтований у складському відсіку, постачається клавішою для підтвердження виконання відбору грузів для даної партії і виклику наступного. Після завершення комплектації оператор, натискаючи на клавішу, посилає інформацію про виконання цієї процедури в центральну ЕОМ СК.

Осначення підіймально-транспортних машин бортовими мікропроцесорами, які мають інтерфейс з ЕОМ вищевказаного рівня управління, також являється необхідною умовою побудови інтеграційної системи управління ТСК.

Доволі характерним направленням в розвитку прогресивних типів моделей засобів транспортування грузів являється широке розповсюдження візків з автоматичним управлінням руху (ВАНР). В країнах Західної Європи і Японії близько в 4 тисячах систем автоматичного транспортування експлуатуються більше 80 тис ВАНР. На окремих складських комплексах одночасно працюють до 30−40 машин і більше, а сумарна вартість їх виготовлення кожного року зростає і досягає 1 млрд. доларів в рік. Між тим історія інтенсивного розвитку і розповсюдження ВАНР налічує не більше 20 років. Початковий період їх розвитку характеризувався приміненням різноманітних переважно пасивних електромеханічних, а потім індуктивних і оптичних систем стабілізації курсу.

Зараз будують ВАНР без попередньої прокладки траси руху тим чи іншим способом. Маршрути трансробота програмуються, а його рухомість управляється бортовим мікропроцесором, а для забезпечення безпеки руху машини монтуються локаційними датчиками ближньої дії, які реагують на перешкоди в проходах між штабелями вантажів.

Сфера примінення роботозованих ВАНР суттєво розширилося. По своїм функціональним можливостям, конструктивним параметрам і структурі системи управління вони наблизилися до промислових роботів. Тому сучасні ВАНР часто називають транспортними роботами, які можуть переміщувати і перегружати грузові одиниці масою від 50−100 кг до 2 т і більше.

Наступний етап еволюції ВАНР — це побудова і серійне виготовлення надійних і економічних автоматів, які працюють в грузових приміщеннях вагонів і напівприцепів. ВАНР використовуються в якості грузорозподільчих систем для внутрішньоскладського переміщення грузів. Вони мають ряд переваг порівняно з конвеєрними системами: більш надійні і мобільні маршрути їх руху строго не фіксовані. Можна регулювати число ВАНР в залежності від об'єму робіт, перезподіляти їх парк між участками складу і грузового фронту в залежності від характеру і об'єму робіт, ефективно планувати при обслуговуванні матеріальних потоків оптимальні маршрути їх руху.

В останні роки чітко визначились слідуючі тенденції в конструюванні ВАНР і промислових роботів:

• римінення маніпуляторів, які піднімають вантажі масою від 3 до 10 т;

• икористання в якості засобів пересування повітряної подушки і лінійних двигунів;

• обудова нових систем управління рухом, основаних на приміненні пристроїв інерційного руху з гіроскопами і аналого-цифровими приміненнями, сервомеханізмами для корекції відхилення від траси;

• икористання інфрачервоного проміння при індетифікації маршруту з відображенням для позиціонування ВАНР і лазерних пристроїв для зчитування штрихових кодів, нанесених на вантажних одиницях;

• икористання ультразвуку для напрямку руху;

• икористання технічних засобів взаємодії ВАНР з іншими елементами грузорозподільчої системи — конвеєрами, автоматичними стелажними штабелерами, стелажами;

• икористання радіоканалів, індуктивних кабелів і інфрачервоного випромінювання для передачі команд управління і інформації про їх використання в ЕОМ;

Головна проблема автоматизації транспортних роботів полягає в реалізації активних методів управління рухом, до яких відносяться застосування програмного управління стабілізації курсу з допомогою карти маршруту руху записаного на інтегральних системах.

Фірмою «Сьюпак систем Ко» (США) створена автоматична поточна лінія упакування, пакетировання і обертування пакетів синтетичною плівкою. Всі активні елементи цієї лінії з'єднані ділянками роликових конвеєрів, завдячуючи чому забезпечується непирервний процес обслуговування матеріального потоку, який надходить з виробничих ділянок підприємства. Вантаж який надходить з виробничого конфеєра зважується на автоматичних терезах. Терези не тільки виміряють масу вантажу, але і датчиком транспортного процесу, передаючи інформацію про потік вантажів. Післі провірки маси роликовим контейнером грузові одиниці даставляються до упаковочного автомата. Тут проводиться пакування вантажу в коробку та їх герматизація. Потім на упаковку автоматом наноситься код, який характеризує призначення грузової одиниці.

Кодові дані на вантаж наносяться різними методами: розподіленням фарби на точно визначене місце упаковки спеціальною головкою, друкований код, або наклеювання на поверхню упаковки ярлика.

Після закінчення операцій пакування пакети вантажів перемішаються ВАНР в зону зберігання складу готової продукції.

Висновок.

Вигідне географічне положення України, її потужна транспортна система та інфраструктура, наявність наукового й освітнього середовища робить нашу країну потенційно привабливою для залучення в систему Євро-Азіатських міжнародних транспортних коридорів. Це реальний крок до її повномаштабної участі у європейській інтеграції. Але шлях у Європу для нас буде далеко не безхмарним і легким. Причин для такого песимістичного висновку більше ніж досить. Передусім, це повільність виконавчих структур і неузгодженість їх дій з позицією законодавчої гілки влади. Сьогодні невідкладним завданням українського Уряду є передача ВРУ для затвердження трьох основних документів:

• ро першочергові заходи щодо створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів (Постанова КМУ від 16.12.1996 р № 1512);

• ро затвердження Концепції створення і функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні (Постанова КМУ від 04. 08. 1997 р № 821);

• ро затвердження Програми створення і функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні (Постанова КМУ від 20. 03. 1998 р № 346).

Прийняття відповідної Постанови або Закону України ВРУ буде вагомим аргументом у переговорах щодо залучення інвестицій під реалізацію проектів з Програмою створення та функціонування національної мережі МТК. Даний документ міг би стати базовим для уточнення структурно-інвестиційної політики стосовно розвитку транспортно-дорожного комплексу країни.

Надзвичайно важливим для сучасного етапу робіт зі створення національної мережі МТК є формування ринкової інфраструктури. Необхідно створити Український транспортно-інвестиційний банк, страхові компанії, лізингові, інноваційні та консалтингові фірми. Україна сама повинна увійти до численних міжнародних транспортних організацій і сприяти входженню до них вітчизняних транспортних організацій і фірм. Найважливішим завданням, про яке вже йшлося вище, є повномаштабна інформатизація всіх процесів, що мають пряме і непряме відношення до національної мережі міжнародних транспортних коридорів.

Вкористана література.

В. М. Назаренко, К. С. Назаренко. Транспортное обеспечение внешнеекономической деятельности. Москва.