Газопостачання житлового мікрорайону міста Миргород Полтавської області

Вступ Відомо, що надійне і гарантоване забезпечення енергоресурсами є основою стабільного функціонування народного господарства кожної держави.

Нині Україна як і всі країни світу використовує кілька видів первинних ресурсів. Основним енергоносієм є природній газ який становить понад 40% від загального споживання всіх енергоресурсів.

Забезпечення природнім газом споживачів України в основному здійснюється із системи транзитних магістральних газопроводів. Крім цих газопроводів Україна вкрита розгалуженою мережею розподільних міжрайонних та міжселищних газопроводів.

Певна кількість газу в Україну постачається із Росії і Туркменістану. Ці поставки газу забезпечено надійною сировиною базою але орієнтування на забезпечення держави основними енергоносіями у певному обсязі з цих джерел надає впевненості в стабільності та надійності його надходження. Тобто Україна при недостатній забезпеченості власними ресурсами природного газу практично прив’язана до двох джерел його імпорту, а фактично-до одного, оскільки надходження газу з Туркменістану здійснюється через Росію.

Сьогодні в розгалуженій газотранспортній системі України працює понад 1600 (ГРС) через які щорічно надходить промисловим, комунально-побутовим та бюджетним споживачам понад 70 млрд. м³ природного газу.

Як відомо магістральні газопроводи працюють з тиском 5.5−7.4 мПа. Потім газ редукується в ГРС до 0.3−0.6 або 1.2 мПа і подається в розподільну мережу. При цьому енергія надлишкового тиску газу втрачається. Але якщо знижувати тиск газу на ГРС за допомогою турбодетандера то енергію надлишкового тиску газу можна перетворити в механічну енергію.

1. Характеристика об'єкта Об'єктом проектування є розробка газопостачання житлового мікрорайону в місті Миргород Полтавської області.

Площа проектованого мікрорайону складається з кварталів 1; 5 та 9 поверхової житлової забудови.

Місто знаходиться на відстані 1,5 м від ГРС.

До споживачів низького тиску є житлові будинки та невеликі комунально-побутові об'єкти, лікарні, їдальні і фабрики з витратою газу.

До споживачів середнього тиску відносяться хлібозавод, лазня, пральня, ГРП мікрорайону, ГРП заводу, котельні.

Місто Миргород знаходиться в центральній частині України (2 кліматична зона) і має слідуючі показники: середньорічна температура зовнішнього повітря 6,5 С, абсолютно мінімальна температура -36 С, абсолютно максимальна 38 С, середня максимальна найбільш жаркого місяця 24,6 С, найбільш холодної доби забезпеченістю 0,98−29 С, забезпеченістю 0,92−26 С, найбільш холодних п’яти днів забезпеченістю 0,98−25С, забезпеченістю 0,92−21 С, період з середньодобовою температурою менше 8 С, тривалість діб 189, середня температура — 1,1 С, період з середньодобовою температурою менше 10 С, тривалість діб 207, середня температура -0,1 С, середня температура найбільш холодного періоду -10 С, тривалість періоду менше 0 С діб 116, середня температура по місяцях: І-6, ІІ-5,3, ІІІ-0,5, ІV 6,9, V-13,6, VІ 16,7, VІІ 18,7, VІІІ 17,8, ІX 12,9, X 7,5, XІ 1,3, XІІ-3,4.

Об'єм сніжного переносу за зиму складає 90 м/м, глибина промерзання ґрунту становить 0,7, район будівництва некарстовий.

Середня підверженість зсувним процесом: лісові ґрунти, середньої масивності від 5 до 10 м, дають незначну посадочну деформацію при навантаженню, щільність водяного пара по місяцях г Па І 3,6; ІІ 3,9;ІІІ 4,7; ІV 7,1;V-10,1; VІ 13,4; VІІ 15,1; VІІІ 14,8; ІX 11.4; X 8,2; XІ 6,5; XІІ 4,7.

Середня місячна відносна вологість повітря 13 годин у %, найбільш холодного місяця 81%, найбільш жаркого місяця 54%, кількість опадів в мм за рік 621, рідких і змішаних 523.

Таблиця 1

Дані для заповнення рози вітрів.

1.1 Cклад природного газу Комплексний склад газу Ланiвського родовища СО2−0,6% C3H8−1%

CH4−92.0% C4H10(норм)-0,5%

C2H6−3.1% С5Н12(норм)-0,3%;

Визначення теплотворної здатності газу родовища

=107,9Н2+126,4СО2+358,8СН4+643С2Н6+931,8С3Н8+1235С4Н10(норм)+

+1227С4Н10(ізобат)+1566С5Н12(норм)+595С2Н4+884С8Н6+1138С4Н, мДж/м³ (1)

= 358,8*92,0+643*3,1+931,8*1+1235*0,5+1566*0,3=33 009,6+1993,3+931,8+

+617,5+469,8=35мДж/м³

Густина газу

2. Визначення витрат газу

2.1 Визначення витрат газу на комунально-побутові потреби Таблиця № 1

2.1.1 Визначення витрат газу на потреби теплопостачання Визначаємо витрату газу на місцеве опалення

м³/год. (2)

м³/год.

м³/год.

— загальна площа;

gо — збільшений показник максимального теплового потоку на опалення житлових будівель на 1 м² загальної площі / Вт/м²

— ккд обладнання для місцевого опалення

/0.65−0.75/ в проекті приймається 0.65

м² (3)

де К-% місцевого опалення

= 0.6*16 320* = 4 197 600, м²

= 0.6*27 984* = 419 760, м²

Витрати газу котельнею на потреби центрального опалення, вентиляцію та гаряче водопостачання.

Центральне опалення

м³/год. (4)

де k1 — 0.25 коефіцієнт який враховує тепловий потік на опалення громадських будівель, приймається при відсутності других даних див.

з кот. — ккД /0.8 — 0.85/ в проекті приймається 0.8 див

м² (5)

k = % коефіцієнт на центральне опалення

м²

м²

м²/год.

м³/год.

Вентиляція громадських будівель

м³/год. (6)

так як норматив життєвої забезпеченості в проекті - 15 м², а громадські будівлі збудовані після 1985р., то k2 — 0.6

м³/год.

м3/год.

Витрати газу на гаряче водопостачання житлових та громадських будівель

м³/год. (7)

де gh — збільшений показник максимального теплового потоку на гаряче водопостачання на 1 людину у Ват. При нормі 85 м³, gh = 247 м³/людину

м³/год.

Загальна витрата газу котельною

м³/год. (8)

м³/год.

3. Визначення розрахункових витрат газу Таблиця 2

QГРП — 8903, 28 м³/год.

4. Проектування та гідравлічний розрахунок газопроводів середнього тиску

4.1 Визначення оптимальної кількості ГРП У міському населеному пункті кількість сітьових ГРП визначаємо окремо для кожного району шляхом складних техніко економічних розрахунків Оптимальну кількість сітьових ГРП знаходимо за формулою:

nо =, шт.,

nо = (9)

де

V p-p — рівномірно розподілене навантаження району, який обслуговується гідравлічною зв’язаною мережею газопроводів низького тиску, м³/год.

Vопт — оптимальна продуктивність одного ГРП, м³/год.

До рівномірно розподіленого навантаження слід відносити такі витрати газу:

— для задоволення господарсько-побутових потреб мешканців в житлових будинках;

— невеликими комунально-побутовими підприємствами;

— джерелами децентралізованого теплопостачання;

Оптимальну продуктивність ГРП відповідно до методики визначають так:

Vопт =, м³/год.; (10)

Vопт =, м³/год.

Де m — густота населення в районі, що підлягає газифікації люд./га.

m =, люд. /га.; (11)

Де N — число мешканців у районі, люд.

F3 — площа житлової забудови, га.

m =, люд. /га.

е =, м³ (год. люд.); (12)

е =, м³(год. люд.);

Rопт = 6.5, м;

Копт=7,5=397,4 м Де Др — розрахунковий перепад тиску у вуличних газопроводах низького тиску, Др = 1200 Па ц — коефіцієнт густини мереж низького тиску, м-1

с — вартість газорегуляторного пункту, грн.90 000

У зв’язку з тим, що методика визначення оптимальної кількості ГРП була розроблена досить давно тому вартість ГРП необхідно приймати:

стаціонарного -15−20 тис. Гривень шафової газорегуляторної установки 1−1.5 тис. гривень Значення коефіцієнта густини мережі знаходимо так:

Ц = 0.0075+0.003, м-1; (13)

Ц = 0.0075+0.003= 0.02, м-1;

Приймаємо 3 ГРП

4.2 Гідравлічний розрахунок мережі середнього тиску Газопровід середнього тиску прокладається під землею на глибині 0,9 м від поверхні землі із сталевих труб ГОСТ 10 704– —76 із сталі яка добре зварюється.

На газопроводах високого і середнього тиску монтується засувка. Для газопроводів із тиском до 0,6 МПа використовується засувка із чавуну, а для газопроводів із тиском більше 0,6 МПа із сталі. Вони влаштовуються на розподільчих газопроводах для відмикання окремих ділянок або дільниць, перед зовнішніми користувачами середнього тиску та усіх випадках передбачених ДБН.В. 2,5.20−2001 «Газопостачання» .

На вводах газопроводу середнього тиску відмикаючий пристрій встановлюється на зовні будівлі в доступному місті.

На газопроводах середнього тиску для збирання і видалення конденсату використовуються конденсатозбірник зварної конструкції який має два стояки за допомогою яких газ видаляється конденсатом на поверхню.

На газопроводах середнього тиску використовуються лінзовий і гумовий компенсатори для запобігання руйнування від температурного розширення чи вібрації.

На газопроводах середнього тиску влаштовуються газові колодязі.

Контрольна трубка служить для контролю витоку газу із газопроводу, які прокладаються під землею. Переваги тупікової мережі:

невелика довжина;

економія труб.

Недоліки:

нерівномірність тиску у різних споживачів;

труднощі при ремонті;

початковий період газифікації

Визначення довжини ділянок Таблиця 3

Визначаємо витрату газу на кожній ділянці

м³/год

м³/год

м³/год

м³/год

м³/год

м³/год

м³/год

м³/год

м³/год

м³/год

м³/год

м³/год

м³/год

м³/год Таблиця 4

5. Проектування та гідравлічний розрахунок мережі низького тиску

5.1 Гідравлічний розрахунок мережі низького тиску м3/год. (14)

м³/год.

Визначаємо витрату газу кожним мікрорайоном

Qкв. = Fкв.*Опит., м³/год. (15)

Qкв. А = 16*96.08=157.28 м³/год.

Qкв. Б = 20*96.08=1921.6, м³/год.

Qкв. В = 18*96.08=1729.44 м³/год.

Qкв. Г = 20.3*96.08=1950.4 м³/год.

Qкв. Д = 18*96.08=1729.44 м³/год.

Визначаємо питомі витрати газу (лінійні)

(16)

Ркв.- периметр кварталу м³/год/м

1.3

1.02

1.4

1.02

Таблиця 5 Шляхові та розрахункові витрати газу

Контроль

*100% = 00=2.2%

З ГРП =(630+4080)+(1089+1242)+(408+859)+(400+400)=9108 м3/год Контроль

*100%=2.2%

Визначаємо допустимі питомі втрати тиску (17)

=, Па/м.

L — довжина півкільця, р — доп. — 1200, Па А

Б

В

Д

Г

Таблиця 6

Проектування газопроводів низького тиску Мережа газопроводів низького тиску проектується кільцевою яка повинна забезпечити нормальну роботу пальників газових приладів.

Всі основні трубопроводи прокладаються підземним способом на глибині 0.8 м Використовуються стальні водогазопровідні труби необхідних діаметрів по ГОСТу 3262−75. На газопроводах передбачені відмикаючі пристрої.

Трасування газопроводів кільцевої мережі відповідає мережі вулиць мікрорайону, тобто прокладка газопроводів вулична.

Врізки в кільцеву мережу прийняті виходячи з мінімальної її кількості по дільницях вулиць з розгалуженням до будинків. Житлові будинки підключають до мережі з влаштуванням настінної розводки. Внутрішнє газове обладнання квартир складається з чотирьох пальникових газових плит (ПГ-4), і проточних водопідігрівачів типу ВПГ

5.2 Підбір та обґрунтування обладнання ГРП В ГРП передбачається встановлення такого обладнання: фільтра, запобіжно-запірного клапана (ЗЗК), регулятора тиску газу, запобіжно-скидного клапана (ЗСК), запірної арматури, контрольно-вимірювальних приладів (КВП) і приладів обліку газу. Загалом будь-який газо регуляторний пункт чи установка повинні мати три ступені захисту споживача від підвищення тиску газу і два ступені - від пониження тиску.

Для запобігання перерви у газопостачанні на час ремонту обладнання ГРП їх конструкція повинна передбачати байпас. Байпас включає в себе два послідовно встановлених відмикаючих пристрої, а після них слід розмістити манометр. Діаметр обвідного газопроводу повинен бути не меншим за діаметр сідла клапана регулятора тиску газу на лінії редукування.

ГРП з вихідним тиском газу до 0,6 Па і пропускною здатністю понад 5000 м³/год замість байпасу оснащують додатковою лінією редукування.

Регулятор тиску газу.

Підбір регулятора тиску Користуючись вихідними даними на підставі характеристики про пропускну здатність регуляторів тиску газу приймаємо регулятор типу РДУК2−200 з діаметром сідла 105.0 мм. З табл. 1 дод. 7 беремо технічні показники вибраного регулятора тиску:

1) площа сідла клапана — ѓ=68.5

коефіцієнт витрати — Ь=0,49

абсолютний тиск газу на вході в регулятор — Р1=0.32

Співвідношення тисків на вході і виході з ГРП становить:

Цьому співвідношенню відповідає таке значення числового коефіцієнта ц=0,4748 [1 табл. 3 дод. 7] у цьому випадку пропускна здатність будь-якого регулятора тиску визначається за формулою:

Q=1595*ѓ*Ь**ц, м³/год (18)

с0=0.73 — густина газу за нормальних умов

Q=1595*68.5*0,49*0.32*0,4748=9517м³/год Отримане згідно з розрахунком значення пропускної здатність регулятора на в= так як рижим завантаження при влаштуванні регулятора РДУК2−200 з діаметром сідла 105 більший 80% то до обладнання беремо РДУК2−200 з діаметром сідла 140

Де f — 136.0

— 0.49

Р1- 0.32

— 0.4748

с0 — 0.73

Q =1595*1360*0.4*0.32*0.4748=15 424.3 м3/год.

в=

Рижим завантаження при влаштуванні регулятора становить менше 80% і більше 10% то даний регулятор підібраний вірно.

Підбір фільтра.

Попередньо до обладнання ГРП, підбираємо фільтр ФГ15−100−6. Пропускна здатність фільтра визначається на основі максимально-допустимого перепаду тиску на фільтрі і вона повинна бути більшою за розрахункову витрату газу, що проходить через даний ГРП.

Qф=0,855*Qm м³/год (19)

Де Qmтаблична пропускна здатність

Pабсолютний тиск газу перед фільтром, КПа

Pперепад тиску газу на фільтрі КПа

— густина газу кг/м³

Qф=0,855*11 000=11286 м³/год Оскільки 112 868 868.28 то даний фільтр задовольняє вимоги і приймається до обладнання ГРП.

Підбір ЗЗК.

ЗЗК підбирається по умовному проходу регулятора. Приймається до обладнання ГРП ПКН-100. ЗЗК налагоджується на перевищення тиску на 25% від вихідного:

верхня межа спрацювання — 0,002*1,25=0,375 Мпа нижня межа спрацювання — 0,003*0,75=0,225 Мпа Підбір ЗСК До обладнання ГРП ЗСК підбираємо типу ПСК-50Н. ЗСК налагоджується на перевищення тиску на 15%, від вихідного 0,003*0,15=0,345 Мпа. Отже, тиск спрацювання скидного клапану 0,345 Мпа.

Порівняємо тиск спрацювання за умови що ЗСК спрацює раніше за ЗЗК.

0,3 450,00375

При вибору обладнання ГРП потрібно врахувати витрату газу мікрорайоном, фільтр, ЗЗК, ЗСК підбирається по умовному діаметрі регулятора

5.3 Газопостачання житлового будинку

5.3.1 Дев’ятиповерховий будинок Гідравлічний розрахунок виконується для визначення газопроводів із умов забезпечення безперебійного газопостачання в години максимального відбору, при максимальних допустимих перепадах відбору, при максимальних допустимих витратах та перепадах тиску, економічних і надійних режимів експлуатації. Допустимі втрати тиску згідно з ДБН В.2.5.-20−2001 на внутрішньо будинкову мережу та дворову становить 600 Па, з них приймається на будинкову 70%, на дворову 30%.

Витрати газу побутовими приладами визначаються за формулою:

(20)

Де Q — теплова потужність приладу, кВа;

з — К.К.Д. приладу, %;

Qрн — нижня теплотворна здатність газу.

QПГ-4 = 10,8 кВа; зПГ-4 = 56%;

QВПГ = 23 кВа; зВПГ = 80%.

VПГ-4 = м³/год;

VВПГ = м³/год.

Номінальна витрата газу однією квартирою становить:

a V = VПГ-4 + VВПГ (21)

a V = 1,96 + 2,9 = 4,86 м³/год.

Витрата газу з врахуванням кількості квартир і коефіцієнту одночасності:

Q = n * ksin * (VПГ + VВПГ) (22)

Де n — кількість квартир, шт;

ksin — коефіцієнт одночасності дії газових приладів.

Q1−2 = 1 * 1,96 = 1,96 м³/год;

Q2−3 = 1 * (1,96 + 2,9) * 0,7 = 3,4 м³/год;

Q3−4 = 1 * (1,96 + 2,9) * 0,7 = 3,4 м³/год;

Q4−5 = 2 * (1,96 + 2,9) * 0,56 = 5,4 м³/год;

Q5−6 = 3 * (1,96 + 2,9) * 0,48 = 6,9 м³/год;

Q6−7 = 4 * (1,96 + 2,9) * 0,392 = 7,6 м³/год;

Q7−8 = 4 *(1,96 + 2,9) * 0,392 = 7,6 м³/год;

Q8−9 = 8 * (1,96 + 2,9) * 0,345 = 13,4 м³/год;

Q9−10 = 20 * (1,96 + 2,9) * 0,28 м3/год.

Середня питома втрата тиску на тертя визначається за формулою:

(23)

Де D РР — розрахунковий перепад тиску, Па;

LР — сумарна розрахункова довжина газової магістралі,

R = Па/м.

Розрахунковий перепад тиску визначається за формулою:

де D—?_?—=—6__—??—?—???—???—???;

D—?₁—?—???—???—???—???,—6_—??;

D—?₂—?—???—???—???,—13_—??.

D—?_?1 = 600 — (60 + 130) = 410 Па

???—7—???

Сумарні витрати тиску у дворових і внутрішньо-будинкових газопроводах становить:

a—D?₁—=—a—D?_g—+—D?₁—+—D?₂——-D?₃—<—6__—??—(26)

??—a—D?_g—?—???—???,—??;

D?₁,—D?₂—?—???—???—?—???—???,—??;

a—D?₁—=—281,3—+—6_—+—13_—=—471,3—<—6__—??.

Так, як сума дійсних втрат тиску менша за 600 Па, то розрахунок виконано вірно

5.3.2 Гідравлічний розрахунок дворової мережі

Розрахункова витрата газу:

Qр=k0*gi*ni (27)

Qррозрахункова годинна витрата м³/год.

k0- коефіціент одночасності [ 2 дод. ]

giномінальна витрата газу приладом або групою

ni — число типів приладів або групою

Q1−2=(1.25+2.9)*15*0.19=11.8 м³/год.

Q2−3=(1.25+2.9)*30*0.176=22 м³/год.

Q2−5=(1.25+2.9)*30*0.176=22 м³/год.

Q5−4=(1.25+2.9)*45*0.171=32 м³/год.

Q5−6=(1.25+2.9)*45*0.171=32 м³/год.

Таблиця 8

Оскільки сума дільничних втрат тиску <180 то гідравлічний розрахунок виконано вірно.

5.3.3 Одноповерховий будинок Газопостачання одноповерхового будинку виконуємо згідно вимог ДБН В.2.5−20−2001 та ПБСГУ. Влаштування газопроводів виконуємо згідно проекта із сталевих труб на сварці. Встановлення газових пристроїв в приміщеннях виконується згідно існуючих норм та правил. Приміщення повинні відповідати вимогам ДБН В.2.5−20−2001 та ПБСГУ. Влаштування вимикаючих пристроїв допускається лише в місцях встановлення газових пристроїв.

Вентиляція приміщення та відвід продуктів згоряння виконується влаштуванням вбудованих димових та вентиляційних каналів.

Гідравлічний розрахунок мереж приватного будинку Для проектування газопроводів виберемо приватний одноповерховий приватний будинок, з встановленим внутрішньо-будинковим обладнанням: газова плита ПГ-4, опалювальний прилад — газовий конвектор, проточний водонагрiвач та газовий лічильник.

Для визначення діаметрів внутрішніх та підвідних газопроводів необхідно визначити годинні витрати газу:

Визначимо витрати газу побутовими приладами;

1 плитою

; м³/год (28)

опалювальним приладом та ВПГ

; м³/год (29)

де — теплові потужності приладів, кВт.

— нижча теплотворна здатність газу = 35,54МДж/м³

— К.К.Д. приладу, %

Плита:

Q1 =10,1 кВт

= 59%

Опалювальний прилад:

Q2 = 32 кВт

= 91%

= 1,85 м³/год

= 3,56 м³/год Номінальна витрата газу:

; м³/год (30)

= 5,41 м³/год згідно визначених витрат газу приватним будинком підбираємо газовий лічильник — G — 6;

технічна характеристика;

Qmin = 0.06 м³/год

Qnom = 6.0 м³/год

Qmax = 10.0 м³/год Згідно ДБН В.2.5−20−2001 приймаємо розрахунковий перепад тиску ДРр; внутрішні газопроводи — 600 Па, підвідний газопровід — 1200 Па.

Визначимо середню питому втрату тиску на тертя

R =; Па/м; (31)

де: ДРр1 = ДРр — (ДР1+ ДР2); Па;

ДР1 — гідравлічний опір газового приладу Па; 100 Па;

ДР2 — гідравлічний опір газового лічильника Па; - 130 Па;

?Lp — розрахункова довжина газопроводу; Lp = (LГ · ж) м;

ДРр1 = 600 — (100+130) = 370 Па;

LГ = 16,9 м;

R = = 14,6 Па/м;

Таблиця: 9 Гідравлічний розрахунок мережі внутрішньо-будинкового газопроводу

Розрахункова дійсна втрата тиску складає ДРд = 319,65 Па;, що менше ДРр1 = 320 Па; тому вважаємо розрахунок зроблено вірно.

Підвідний підземний газопровід низького тиску;

Довжина газопроводу Lг = 25,2 м;

Розрахункова довжина газопроводу Lр = 25,2?1,1 = 27,72 м;

Середня питома втрата тиску на тертя

R = = 43,3 Па/м Згідно розрахункових витрат та значення середньої питомої втрати тиску по номограмі вибираємо діаметри газопроводів, результати заносимо до таблиці.

Таблиця 10 Гідравлічний розрахунок підвідного газопроводу низького тиску

Умови виконуються тому розрахунок проведено вірно.

5.3.4 Розрахунок внутрішнього газопроводу тепло генераторної

Для опалення приміщення школи запроектована теплогенераторна, як розташована в окремо стоячому приміщенні. В теплогенераторній установлено 2 опалювальні котлоагрегати «Вулкан», загальною потужністю 200 кВт, для обліку витрат газу установлені 2 газові лічильники G-6. Контроль загазованості здійснюється сигналізатором газу СГБ-5 та газовим клапаном КЄИ-1, який автоматично відключає подачу газу в приміщення тепло генераторної при спрацюванні газосигналізатора.

Внутрішня розводка виконана з стальних електрозварних труб по ГОСТ 10 704–91, які прокладаються по стінам і фарбуються масляною фарбою. Виробництво робіт по газифікації виконуються згідно ДБН В.2.5−20−2001." Газопостачання"

На виході з ШРП підтримується тиск 3000 Па, тиск газу на приладах 1800 Па, тоді розрахункова питома витрата тиску в системі внутрішнього газопроводу теплогенераторної буде дорівнювати:

Температуру газу приймаємо рівною 16 °C, швидкість руху газу — 10 м/с.

Після цього проводжу попереднє визначення діаметрів ділянок системи внутрішньоцехового газопроводу:

Розрахунок діаметрів мережі.

Таблиця 11.

Після попереднього обчислення величин діаметрів ділянок визначимо суми коефіцієнтів місцевих опорів на них:

Уточнений розрахунок.

ділянка 1−2, dу — 32 мм:

т1 = 1,5;

дев’ять поворотів на 90є ;

т2= 9*20=18;

ККІ - т3 = 0,5;

фільтр — т4 = 1;

ділянка 2−3, dу- 20 мм трійник на прох. У1 = 1,0;

т2 = 0,35; 2 пов.:4,1

2 кран = 2*2=45 0,35+1+4,1+4=9,45

Гідравлічний розрахунок газопроводів виконую за допомогою номограм.

Результати записуємо в формі таблиці.

Гідравлічний розрахунок газопроводу

Таблиця 12

2301,4 > 1800

Отже, розрахунок виконано вірно.

5.3.5 Технічні характеристики побутових газових приладів Плити встановлюються на підлогу кухні. Відстань від плити до негорючої стіни 60 мм. Між плитою і стіною з горючого матеріалу відстань має бути не менше 1 м.

Газові проточні водонагрівачі кріпляться на стінах з негорючих матеріалів на відстані не менше 20 мм від стіни, в тому числі від бокової стіни. Висота стіни. Висота до низу ВПГ від підлоги 1,1 м. Відстань по горизонталі в просвіті між виступаючими частинами проточного водонагрівача і газової плити не менше 100 мм.

Лічильник розташовується: від підлоги до лічильника 1,6 м; і від відкритого полум’я, тобто від плити-800мм, а від водонагрівача (закритого полум’я)-600мм.

В житлових будинках дозволяється встановлювати побутові газові плити і водонагрівачі, установки для по квартирного опалення Побутові газові плити.

Вітчизняною промисловістю випускається широка гама побутових газових плит, які призначені для задоволення господарсько-побутових потреб людей — приготування їжі та нагрівання води.

Побутові плити згідно ДСТУ 2204−93 класифікують за:

1) числом пальників столу-розрізняють дво-(ПГ-2), три -(ПГ-3) і чотири пальникові (ПГ-4) плити;

2) способом встановленняє плити, які встановлюють на підлозі ,і ті, що встановлюють на столі;

3) виконанням — звичайної та підвищеної комфортності;

4) компонуванням з кухонними меблями — окремо розміщені та вбудовані в меблі.

Технічна характеристика побутової газової плити ПГ-4

1. Мінімальна кількість пальників 4

2. Теплова потужність пальників столу, Вт

1) понижена 700±60

2) нормальна 1900±120

3) підвищена 2800±120

3. Теплова потужність пальника шафи 3500

4. Коефіцієнт корисної дії пальників столу (не менше), % 56

5. Тиск газу номінальний, кПа 1.3

Побутові газові водонагрівачі

Для задоволення потреб у гарячому водопостачанні будинків з децентралізованим теплопостачанням звичайно передбачають проточні газові водонагрівачі типу ВПГ згідно з вимогами ДСТУ 2356−94. Число, яке вказане після абревіатури «ВПГ», означає теплову потужність водонагрівача в кВт. Дані прилади призначені для нагрівання холодної води з водопроводу на 450С і забезпечують її витрату (в залежності від типорозміру приладу) від 5,5 до 7,6 л/с.

Технічна характеристика водонагрівача ВПГ-23

1. Теплова потужність, кВт 23,2 2. Коефіцієнт корисної дії не менше, % 82

3. Номінальна витрата газу, м³/год

1) природного 2,3

2) зрідженого 0,87

4. Витрата води нагріву на 450С не менше, л/хв. 6,1

5. Максимальний тиск води перед апаратом, мПа 0,6

6. Розрідження в димоході для нормальної роботи апарату, Па 2,0

7. Габаритні розміри, мм

1) висота (включаючи тягопередавач) 787

2) ширина 388

3) глибина 140

4) маса, кг 17,6

Для опалення приміщень житлових будинків висотою до 10 поверхів включно можна встановлювати газові каміни, калорифери, які мають герметичну камеру згорання і відводу продуктів згорання через зовнішню стіну будинку.

Розміщувати газове устаткування необхідно у відповідності з його паспортною характеристикою, а при її відсутності - виходячи з умов протипожежної безпеки, зручності монтажу, експлуатації та ремонту.

Забороняється встановлювати будь-які газові прилади в:

— коридорах загального користування;

— санітарних вузлах;

— підвальних поверхах або підвалах;

— гуртожитків усіх типів

6. Експлуатаційна частина

6.1 Задачі експлуатації газового господарства Особливості організаційної служби газового господарства — його подвійному підпорядкуванні з одного боку керуючій організації, а з іншого вищестоящій організації по виробничому процесу Держ Нафто Газ України. Обласне, крайове, республіканське управління керують виробничою діяльністю газового господарства через міжрайонні трести. Основні функції трестів — виконання планів реалізації газу, безаварійна експлуатація газового господарства, перевід на газове паливо підприємств і контроль за раціональним використанням газу. Прикладна структура міжрайонного тресту газового господарства (додаток А, схема 1.).

Аварійно диспетчерська служба. АДС завдання: цілодобовий прийом заявок, виконання їх, попередження і ліквідація аварій, контроль тиску газу.

Служба підземних газопроводів задача: ремонт і обслуговування діючих газопроводів, захист від електрохімічної корозії, приєднання новозбудованих трубопроводів, прийняття в експлуатацію газорегуляторних пунктів.

Служба внутрішнього газового обладнання задачі: технічне обслуговування внутрішнього газового обладнання, ремонтно-монтажні роботи по внутрішньому газовому обладнанні, реалізація і підрахунок природного газу. Постачання зрідженого газу.

Служба режимів газопостачання задачі: оптимальні режими газопостачання, підрахунок надходження газу і його реалізація.

Районно-експлуатаційна служба задачі: технічне обслуговування, постачання мережевого і зрідженого газу, технічний нагляд за будівництвом, технічне обслуговування житлових будинків, контроль витрат газу.

ДІОП — державна інспекція по охороні праці здійснює нагляд за дотримання правил безпечної експлуатації систем газопостачання.

Основними задачами газового господарства є - забезпечення надійної і безпечної експлуатації систем газопостачання, здійсненню технічного нагляду за якістю будівництва газопроводів, підключення їх до діючих мереж і ввід в експлуатацію, спостереження за справністю і ліквідація пошкоджених ділянок газопроводів.

При цьому виконуються слідуючі роботи:

— Технічне обслуговування.

— Плановий текучий і капітальний ремонт.

— Аварійно-відновлювальні роботи.

Основною задачею технічного обслуговування являється перевірка герметичності газопроводів.

До технічного обслуговування відносяться слідуючі роботи:

— Обхід трас з метою спостереження за станом діючих підземних і надземних газопроводів і споруд на них, а також усунення маленьких несправностей, які виникають в процесі їх експлуатації.

— Періодичний огляд арматури, яка встановлена на газопроводах.

— Періодична переірка засобів електро-хімічного захисту і вимірювання електропотенціалів на газопроводах.

— Періодична перевірка технічного стану газопроводів приладним методом, або шляхом бурового і шурфового огляду, опресовки.

— Вимірювання тиску газу в газопроводах в заданих точках.

— Періодичний обхід газового устаткування та визначення кількості газу в резервуарах, знаходження місць витоку за допомогою мильної емульсії.

— Злив газу в резервуари.

— Фарбування газопроводів і арматури, огорожі, відновлення табличок.

Газова служба виконує слідуючі роботи:

— виконання газонебезпечних, монтажних, аварійних робіт.

— проведення технічного нагляду.

— інструктаж населення по правильності безпечного використання газу.

6.2 Розрахунок кількості експлуатаційного персоналу Розрахункова кількість експлуатаційного персоналу газового господарства визначається не тільки штатним розписом газового господарства. В штатний розпис входять: інженерно — технічні працівники, службовці, молодший обслуговуючий персонал і в першу чергу лінійний персонал — майстри і робітники. Кількість лінійних працівників залежить від об'єму експлуатаційного господарства, і визначається в залежності від об'єму робіт та типовим нормам часу на ремонт і обслуговування газових мереж. При експлуатації підземних мереж основними робітниками є слюсарі обхідники, слюсарі ремонтники, електромонтери по антикорозійному захисту. Для того, щоб визначити кількість слюсарів необхідно знати види і об'єкти виконуваних ними робіт, такими видами робіт є: обхід трас, перевірка на загазованість газових колодязів, підвалів житлових будинків, контрольних трубок, колодязів інших підземних комунікацій, які знаходяться на відстані до 15 м по обидві сторони від вісі газопроводу. Всі ці роботи підлягають нормуванню.

Спеціальність робітників і нормування їх кількості в початковий і стабільний період подано в (таблиця 1 додаток А).

— кількість працівників в початковий період на одиницю об'єму.

Кількість працівників в початковий період на одиницю об'єму визначається по формулі:

; (1)

— об'єм робіт;

— одиниця виміру;

— кількість працівників в початковий період на одиницю .

Так само визначаємо і в стабільний період.

— кількість працівників в стабільний період на одиницю об'єму визначається по формулі:

; (2)

— кількість працівників в стабільний період на одиницю.

Результати записують Кількість лінійних працівників визначається по формулі:

;

чим більше це співвідношення, тим економічніша структура газової служби.

Підраховуємо об'єм робіт:

— кількість слюсарів на газопроводі високого і низького тиску, лінійкою вимірюємо на генеральному плані кварталу довжину всіх газопроводів в кілометрах;

— слюсарі по експлуатації ВБГО, на генеральному плані зображено 20 будинків, зяких 2 — двохповерхові, то кількість приладів які встановлені в цих будинках буде рівна:1 будинок має 16 квартир, в яких встановлені газові плити та водонагрівачі, отже кількість приладів в одному будинку буде рівна 16, і множимо на кількість двоповерхових будинків. 10 будинків 5 — поверхових, то кількість приладів які встановлені в цих будинках буде рівна: 1 будинок має 60 квартир, в яких встановлені газові плити, отже кількість приладів в одному будинку буде рівна 60, і множимо на кількість п’яти поверхових будинків .

— 8 будинків 9-поверхові, то кількість приладів які встановлені в цих будинках буде рівна: 1 будинок має 90 квартир, в яких встановлені газові плити, отже кількість приладів в одному будинку буде рівна 90, і множимо на кількість п’яти поверхових будинків. Сума приладів по всіх будинкам становить 64+600+728= 1392;

— Контролери побутових споживачів: кількість приладів та сама 1392;

— Газове обладнання в котельні приймаємо 10 котлів;

— Контролери промислових споживачів, приймаємо 100 приладів;

— Шкафні установки приймаємо 10 установок;

— Чергові слюсарі приймаємо кількість квартир: 2 — поверхові будинки мають 16 квартир, кількість двоповерхових будинків, у нашому випадку рівний 2. Отже кількість квартир у двоповерхових будинках становить 16 квартир. 5 — поверхові будинки мають 60 квартир, кількість двоповерхових будинків, у нашому випадку рівний 10. Отже кількість квартир у двоповерхових будинках становить 60 квартир. 9-поверхові будинки мають 90 квартир, кількість двоповерхових будинків, у нашому випадку рівний 8. Отже кількість квартир у двоповерхових будинках становить 90 квартир. Сумарна кількість квартир становить

32+600+728= 1360;

— Аварійна служба приймаємо одну;

— Кількість зварників приймаємо, як і в першому пункті по довжині газопроводів середнього і низького тиску;

— Кількість зварників по ВБГО приймаємо по кількості квартир.

6.3 Маршрутна карта Спостереження за станом підземних і надземних газопроводів і споруд повинно проводитися шляхом систематичного обходу трас. Обхід трас підземних газопроводів здійснюється бригадою слюсарів по обслуговуванні газопроводів в складі не менше 2 чоловік.

За кожною бригадою закріплюється окрема ділянка траси з прилягаючими до них вводами, які розділені для зручності обслуговування на маршрути. В залежності від протяжності і взаємного розміщення підземних газопроводів при складанні маршруту повинна бути врахована можливість сумісного обслуговування підземних і надземних газопроводів. Необхідно додатково вказати, що для обслуговування підземних газопроводів необхідно складати і видавати на руки обхідникам маршрутні карти із відповідними номерами. В залежності від трудомісткості траси і розміщенню підземних і надземних газопроводів при складанні маршрутів потрібно враховувати можливість сумісного обслуговування вуличних і дворових газопроводів.

На маршрутній карті вказана схема траси газопроводу, по вулицям проїздам, кварталам, основні і постійні орієнтири, будинки і інші наземні споруди, споруди на газопроводах, а також підвали будинків, колодязі інших комунікацій, колектори, шахти та інші підземні споруди, які підлягають перевірці на загазованість, які розміщені на відстані до 15 м по обидві сторони від газопроводу.

На маршрутній карті повинні бути вказані також загальна протяжність газопроводу, кількість споруд які обслуговуються і розрахунок умовних одиниць слюсарів і обхідників по даному маршруту, за одну умовну одиницю приймаємо норму часу для перевірки на загазованість 1 колодязя. Фрагмент маршрутної карти (на листі креслення).

Відомість обходу траси (на листі креслення).

Трудомісткість на всіх працівників визначається відношенням кількості споруд до одиниці виміру і добутку трудоємкості на одну людину.

6.4 Графік обслуговування закріпленої ділянки газового господарства Зараз застосовується сумісне обслуговування трас підземних газопроводів і газорегуляторних пунктів ГРП. Аналізуючи маршрути обходу підземних газопроводів і маршрути обходу ГРП було встановлено, що обхідники підземних газопроводів, обслідуючи газопровід середнього тиску, в усіх випадках ідуть від одного ГРП до іншого, не заходячи в нього, і так по всьому маршруту, а обхідники ГРП ідуть від одного ГРП до іншого по трасі газопроводу середнього тиску ту саму відстань, і не ведуть ніяких робіт по його перевірці. Сумісне обслуговування газових мереж і ГРП дало можливість встановити паралельність в роботі, більш раціонально використовувати робочий час, а також підвищити класифікацію робітників. Обслуговуюча ділянка газового господарства розділена на 4 маршрути, на кожний із маршрутів складається денне завдання. На основі денних завдань складається місцеві графіки обслуговування. Один маршрут включає газопроводи середнього тиску із спорудами на них, в тому числі і ГРП, три інші включають вуличні газопроводи низького тиску із вводами до житлових будинків та іншим об'єктам.

При сумісному обході газопроводів і ГРП підвищується якість обслуговування, збільшується об'єм робіт кожним працівником. Так газопроводи — вводи в житлові будинки обслуговуються 2 рази в місяць, а не один. Середнього тиску через день при нормі 1 раз на 4 дні. Наявність ремонтних днів дозволяє ланці виконувати маленький ремонт споруд на закріпленій ділянці. Графік обслуговування закріпленої ділянки газового господарства (на листі креслення).

6.5 Оцінка технологічного стану газопроводів Технічний сан підземних газопроводів являється одним із основних факторів, який забезпечує їх безпечну і надійну експлуатацію. Особливо важливим є визначення технічного стану підземних газопроводів із закінченим терміном дієздатності, який для місцевих газопроводів складає 40 років.

До основних критеріїв які визначають технічний стан експлуатуючих підземних газопроводів відноситься:

— герметичність газопроводів;

— стан ізолюючих захисних покриттів в залежності від кількості порушень і їх фізико — механічного стану;

— корозійний стан зовнішньої металевої поверхні газопроводу;

— якість зварних з'єднань;

— небезпека корозії блукаючим струмом;

— наявність або відсутність електрохімічного захисту.

6.5.1 Оцінка герметичності газопроводів Перевірка герметичності газопроводів проводиться за допомогою високочутливих газоіндикаторів із чутливістю не менше 10−3% «Універсал», «Варіотек», ГІВ-0,5, лазерна установка ЛЛП. При проведенні робіт по визначенні герметичності газопроводів за допомогою переносних приладів типу «Універсал», безперервний контроль загазованості слідує виконувати над віссю газопроводу. При визначенні стану герметичності газопроводів повинні враховуватися тільки витікання газу, які пов’язані із корозійними порушеннями металу труби.

Таблиця 1.

Визначаємо витоки газу на обстежувальній ділянці і їх кількість, і в балах визначаємо оцінку герметичності. Згідно завдання на обстежуваній нами ділянці кількість випадків витоку газу становлять 2. Отже оцінка в балах А1=2

6.5.2 Визначення стану ізолюючих захисних покриттів Визначаємо стан ізолюючих захисних покриттів газопроводів за допомогою над трасових контактів і безконтактним методом, а також при відкопуванні газопроводів. Надкласове визначення стану ізолюючого захисту покриттів здійснюється за допомогою спеціальних приладів для визначення міст порушень і якості ізолюючих захисних покриттів. Приладом АЗПІ.

Таблиця 2. Оцінка стану ізолюючого покриття в залежності від кількості порушень

Загальна оцінка стану ізолюючого покриття в залежності від кількості порушень на даній ділянці газопроводу А2 визначається за формулою.

А2= (3)

aі - кількість балів на і м стометровій ділянці.

n — кількість стометрових ділянок.

Згідно завдання кількість виявлених місць порушень ізоляції на першій ділянці становить 1, на другій 4, на третій 7, на четвертій 3, на п’ятій 4.

Отже оцінка в балах А2= =

На ділянках, де по даним приладних методів контролю виявлені міста можливих порушень ізоляції захисного покриття газопроводу, а також на ділянках газопроводу де не виявлені порушення потрібно необхідно виконати вскриття газопроводу з метою його огляду при оцінці стану ізолюючого захисного покриття почергово визначають:

— стан зовнішньої поверхні ізоляції (гладка, морщиста, бугриста, продавлена з боків, зверху, знизу)

— наявність наскрізних порушень, здирів, порушень ізоляції, тріщин, складок, пустот

— тип ізоляції бітумна, полімерна, посилена, дуже посилена

— крихкість, тріщоватість, розслоюваність, розпливчастість ізоляції

— адгезія

— перехідний опір ізоляції.

6.5.3 Визначення корозійного стану зовнішньої металічної поверхні газопроводу Визначення корозійного стану зовнішньої поверхні газопроводу виконується при шурфовому огляді. Вид корозійних порушень Таблиці 3. Степінь корозії підземних газопроводів

Згідно завдання на обстежуючий нами ділянці виявлено точкову корозію, вона відноситься, відповідно таблиці 1 додатку Є та таблиці 3, до дуже сильної корозії.

Якщо при огляді поверхні труби, виявлена сильна корозія то потрібно провести допоміжне обслідування газопроводу шляхом огляду металу труби в обох шурфах, які відриваються на кожні 500 м в містах із найбільшим порушенням ізоляції.

Таблиця 4 Оцінка корозійного стану металу зовнішньої поверхні газопроводу.

В попередньому пункті ми визначили, що на нашій обстежуючій ділянці виявлена дуже сильна корозія, отже оцінка в балах А3=2.

6.5.4 Визначення якості зварних стиків Перевірка якості зварних стиків виконується на ділянках, де при перевірці газопроводу на герметичність встановлено, що містом витікання являється неякісний стик або в процесі експлуатації спостерігалися випадки розриву зварних стиків.

Перевірці підлягають два сусідні стика. Перевірка якості зварних стиків проводиться гамма або ренграфуванням.

Таблиця 5. Оцінка якості зварних стиків

Згідно завдання на нашій ділянці, по результатам обстеження виявлені всі стики годними, отже оцінка в балах А4=3.

6.5.5 Визначення небезпечності корозії блукаючим струмом Основним критерієм небезпеки корозії газопроводів із закінченими термінами роботи являється наявність і інтенсивність блукаючих струму електрифікованого транспорту на постійному струмі або електроустановок постійного струму, які використовують землю в якості зворотного струму ЛЕП постійного струму.

Таблиця 6. Оцінка корозійної небезпеки блукаючим струмом

Згідно завдання на обстежуваній ділянці на більше 50% протяжності газопроводу виявлені анодні та знакоперемінні зони, отже оцінка в балах А5=1.

6.5.6 Визначення наявності або відсутності електрохімічного захисту газопроводу Наявності або відсутність електрохімічного захисту газопроводів визначається комплексно по даним організації експлуатуючого газопроводу, і результатом безпосереднього огляду обслуговуючої ділянки газопроводу із закінченим терміном служби. При відсутності на обслуговуючій ділянці газопроводу електрохімзахисту кількість балів А6 приймаємо рівним — 1. При наявності електрохімзахисту кількість балів А6 приймаємо рівним 1.

Згідно завдання на обстежувальній ділянці електрохімічний захист відсутній, отже оцінка в балах А6=-1.

Загальна оцінка технічного стану газопроводу визначається по сумарній кількості балів АТ=А1+А2+А3+А4+А5+А6 (4)

АТ =2+3,8+2+3+1−1=10,8.

6.5.7 Раціональний спосіб захисту систем газопостачання від конденсату Раціональний спосіб захисту систем газопостачання населених пунктів від доступу конденсату являється його збільшення, збирання і видалення із газопроводів високого і середнього тиску в процесі експлуатації. Для виловлення конденсату необхідно перевести газоконденсатний потік із плівково-дисперсного стану в повністю розшаровий стан. Коли увесь конденсат буде знаходитися в нижній частині трубопроводу.

При незмінному газопостачанні і витраті суміші такий перепад здійснюється шляхом збільшення діаметру трубопроводу, ділянки із розширенням трубопроводу потрібно розташовувати на виході із ГРС на головних ділянках трубопроводів високого і середнього тиску; ці ділянки із розширеннями бажано розташовувати поза населеним пунктом на площадці яка обладнана підземними шляхами. Мінімальний діаметр розширення із умов створення розшарового режиму визначається за формулою.

Dmin = 0,025р (5)

Qp — витрата газу при робочому тиску в трубопроводі м³/год.

10 000 то

Після цього підбираємо найближчий стандартний діаметр труби Dу (м).

Dу — визначаємо із графіка. Залежність діаметра газопроводу для збирання конденсату від витрат газу при робочому тиску. Довжина ділянки газопроводу для збільшення забору і видалення конденсату визначаємо за формулою

L = 15 Dy (6)

Згідно графіка додаток Д, 1 тоL = 15 (м)

6.6 Експлуатація газоаналізатора «ШИ-11»

Оптичні газоаналізатори застосовують у газовому господарстві завдяки простоті конструкції, зручності в експлуатації, надійності в роботі і швидкості аналізу.

Принцип дії оснований на використанні ефекту інтерференції однорідних світлових променів, тобто посилення або послаблення світлових хвиль при їх накладанні одна на одну. За допомогою цих приладів вимірюють зміщення інтерференційного спектра, що виникає при зміні густини загазованого повітря. Інтерфериційна картина зміщується якщо при проходженні променя світла через робочу камеру в ній є газ.

Прилад складається з оптичної та газоповітряної частин. Оптична частина приладу включає: лампу розжарювання, лінзу, дзеркало, призму, окуляр. Газоповітряна частина складається з: розподільчого газового крана, поглинального патрона, гумової груші та гумових трубок.

Проба, що аналізується, при прокачуванні гумовою грушею проходить через поглинальний патрон. Потім проба потрапляє в газоповітряну камеру. При наявності газу в пробі повітря відбувається зміщення інтерференційної картини пропорційно різниці між показниками заломлення світла досліджу вальної газової суміші і атмосферного повітря.

Межі випромінювання метану і вуглекислого газу 0−6% При підвищенні в повітрі вмісту азоту інтерферометри показують різко завищені дані

6.7 Аварійно-відновлювальні роботи Аварійно — відновлювальні роботи відносяться до позапланових робіт, які необхідно виконувати при порушенні цілісності газопроводів і споруд на них, що створює аварійні ситуації.

Ці роботи повинні виконуватися негайно.

Необхідність у аварійно-відновлювальному ремонті може виникнути внаслідок наступних причин:

низької якості будівництва;

незадовільної експлуатації газопроводів і споруд на них;

3) механічних пошкоджень при виконанні земляних та будівельних робіт.

Діяльність аварійних служб по запобіганні та ліквідації аварійних ситуацій визначається планом взаємодії служб різних відомств, який розробляється кожною аварійною службою із урахуванням місцевих умов. План передбачає наступне:

— охоплення всіх можливих аварійних ситуацій, небезпечних для здоров’я та життя людей, а також для зберігання матеріальних цінностей;

— з кожного виду аварійної ситуації по запобіганню та ліквідації аварій із урахуванням детального опису дій персоналу аварійної служби з виконанням робіт згідно з цими заходами;

— заходи із врятування людей і матеріальних цінностей;

— способи і заходи для попередження витків газу, швидкого провітрювання приміщення та виконання інших заходів для попередження вибухів чи загорання газу;

— способи і засоби для гасіння пожеж, і виконання інших заходів, які направлені на максимально можливе зменшення збитків від аварії.

Для безпечного пуску газопроводів і газового обладнання після проведення аварійних робіт, у плані по запобіганні і ліквідації аварії передбачається:

1) порядок перевірки системи газопостачання з метою встановлення повної відповідальності всіх її елементів, вимогам безпечної експлуатації;

2) порядок включення газопроводів і газового обладнання в експлуатацію після ліквідації аварій.

При надходженні заявок на загазованість комунікацій або газових колодязів, працівникам аварійної служби значну частину свого часу потрібно витратити на пошук місць розміщення колодязів, особливо у нічний час, або взимку. ДКП ГГ «Київ газ» розроблена та впроваджена технологія швидкого визначення місць розміщення газових колодязів шляхом використання фотографій із зображенням колодязів і характерних особливостей навколишньої місцевості.

Для кращого «орієнтування на місцевості при фотографуванні на кришках люків встановлюють реперні фішки.

На зворотній стороні фотокартки вказують номер колодязя, тис, перелік об'єктів які відключаються, кількість колодязів, міста розташування.

Аварійні служби газових господарств систематично аналізують всі аварійні заявки, що поступили за поточний місяць, причини несправностей на газопроводах, а також причини аварій, нещасних випадків, узагальнюють досвід ліквідації аварійних ситуацій та на основі наведеної вище коректують план попередження та ліквідації аварії, розробляють заходи щодо удосконалення систем газопостачання, та усунення причин, які викликали появу аварійних ситуацій.

6.8 Аварійно-диспетчерська служба Для локалізації і ліквідації аварійних ситуацій в газових господарствах організовується аварійно-диспетчерська служба (АДС) з цілодобовою роботою без вихідних і святкових днів. Нормативи об'єму газового господарства, при яких складаються АДС і їх філіали із відповідними штатами, матеріально-технічним оснащенням, а також оснащенням технічної і оперативно-експлуатаційної документації. Аварійні роботи в системі газопостачання підприємств і організацій які здійснюють експлуатацію систем газопостачання особливої газової служби виконується силами і засобами цих служб. По заявкам підприємств, які мають особисту газову службу, АДС підприємства газового господарства у аварійних роботах приймають участь тільки у випадках локалізації аварій шляхом відключення аварійних ділянок від систем газопостачання міста.

АДС повинна надавати таким підприємствам методичну допомогу, і контролювати хід виконання аварійних робіт. Аварійні роботи на ГНС виконується персоналом цих підприємств. Участь АДС в проведенні аварійних робіт на ГНС встановлюється «Планом запобігання і ліквідації аварій на цих підприємствах, узгодженим з підприємством газового господарства. Всі повідомлення, які поступають на АДС, і заявки, які поступають в експлуатаційні служби, повинні регіструватися в журналі. В них відмічаються час надходження заявки, час виїзду і прибуття на місце аварії бригади, характер несправності і перераховуються виконані роботи. При отриманні заявки про наявність газу в приміщенні, черговий АДС повинен дати інструктаж заявнику про прийняття необхідних заходів, які запобігають аварії і нещасним випадкам. В основу організації робіт по виконанні аварійних заявок повинно бути положено вимоги про прибуття бригади АДС на аварійний об'єкт в короткі терміни. По всім повідомленням про вибух, пожежу, загазованість приміщення, до міста аварії аварійна бригада повинна відправитися на протязі 5 хв. Аварійна бригада повинна виїжджати на автомобілі, який оснащений необхідними інструментами та обладнанням. При виїзді для ліквідації аварії на підземних газопроводах, аварійна бригада повинна мати необхідну технічну документацію. Роботи по ліквідації аварії або аварійної ситуації АДС можуть передаватися експлуатаційним службам після того, як будуть прийняті всі заходи, які виключають можливість вибухів, пожеж і отруєння.

6.9 Охорона праці в газовому господарстві

При експлуатації газового господарства населених пунктів забезпечення безпеки покладається на керівників газового господарства. На промислових, комунальних, комунально-побутових підприємствах, та підприємствах сільськогосподарського виробництва, за безпечну експлуатацію газового господарства відповідають керівники цих організацій, які забезпечують обслуговування газового господарства, а також контроль за їх станом і дотримування правил, норм та інструкцій з експлуатації газопроводів і газовикористовуючих агрегатів. На всіх підприємствах, де є газові мережі і газове обладнання, наказом по підприємству з числа керівних працівників і спеціалістів призначають осіб, які відповідають за безпечну експлуатацію газового господарства.

В житлових будинках відповідальними за справний стан газового обладнання є їх власники, а у відомчих будинках їх комендант, відповідальні особи, за винятком власників особистих будинків, повинні знати правила безпеки в газовому господарстві, та здати екзамен на їх знання. В кожному газовому господарстві складаються і затверджуються у встановленому порядку інструктажі по техніці безпеки при виконанні окремих видів робіт, і протипожежного захисту об'єктів з урахуванням місцевих умов. Організація робочих місць повинна забезпечити безпеку виконання робіт. Машини і механізми, обладнання і інвентар, повинні відповідати характеру виконання робіт і знаходитися у справному стані. Підприємство газового господарства зобов’язане забезпечити працівників спец одягом, спец взуттям, та засобами індивідуального захисту у відповідністю із характером виконуваних робіт і типовим нормам. Підтримування безпечних умов праці, як свідчить практика, ґрунтується на систематичній перевірці стану безпеки праці на всіх робочих місцях, перед початком роботи, усунення виробничих небезпек, та контролю із сторони безпосередньо керівника та інженера з техніки безпеки за станом обладнання, захисних пристроїв, та суровому дотриманні безпечних способів виконання робочих операцій. Окрім адміністративно — технічного персоналу підприємства контроль здійснюють громадські інспектори з охорони праці, комплектні бригади з перевірки за дотриманням правил охорони праці. При виявленні порушень правил охорони праці, приймають заходи щодо усунення недоліків і попередження подібних випадків у майбутньому, і Дотримання вимог охорони праці є - обов’язковим для кожного працівника. Порушення інструкцій може спричинити дисциплінарну, і в деяких випадках адміністративну і навіть кримінальну відповідальність.

6.10 Індивідуальні засоби захисту До індивідуальних засобів захисту відносяться протигази, рятувальні пояси, газоіндикатори, захисні окуляри та інше.

Протигази. Випускаються протигази фільтруючі та ізолюючі. В газовому господарстві фільтруючі протигази використовувати заборонено так, яку повітрі при виконанні газонебезпечних робіт можуть знаходитися складові частини газу або продуктів його згорання. Окрім того, при більшій загазованості вміст кисню у повітрі може бути менше необхідного для нормального дихання

Ізолюючі протигази ізолюють органи дихання людини від забрудненої атмосфери і дозволяють дихати чистим повітрям з не загазованої зони (шлангові протигази), або повітрям яке безперервно відновлюється в самому протигазі (кисневі протигази). Шлангові протигази бувають самовсмоктуючі ПШ-1 та з механічним нагнітанням повітря ПШ—2. При використанні протигазу, ПНІ—1 повітря засмоктується через шланг, безпосередньо легенями людини. Протигаз складається із маски або шолома, шлангу та штиря для кріплення вільного кінця шлангу. Опір диханню протигазу зі шлангом довжиною 10 м — не більше ніж 200 Па, а самого шлангу 80 Па. Протигаз ПШ-2 на відміну від ПШ-1 комплектується невеликим вентилятором з ручним або електричним приводом. Використовують його в тих випадках, коли свіже повітря необхідно подати на відстань більше 10 м. Кисневий протигаз повністю ізолює дихання людини від навколишнього середовища. При користуванні ним людина дихає увесь час повітрям, яке циркулює в протигазі та безпосередньо регенерує. В замкнутій системі циркуляції поглинається вуглекислота і додається необхідна кількість кисню з балонів протигазу.

Рятувальні пояси. При проведенні робіт в колодязях, котлованах, або траншеях глибиною більше 1,2 м в умовах загазованості, або при можливому виділенні газу використовуються рятувальні пояси. Міцно і надійно затягнутий пояс має дві лямки з'єднані на спині і які одягаються на плечі. В місці перетину лямок прикріплено міцне сталеве кільце. До кільця за допомогою пружинної заскочки карабіну прикріпляють міцні конопляні або капронові мотузки, які дозволяють у випадку необхідності швидко витягнути працівника із котловану або колодязя. Пояси, їх карабіни та мотузки необхідно регулярно перевіряти і не рідше ніж два рази на рік випробувати навантаженням у 200 кг. Для цього до поясу або карабіну прив’язують вантаж і витримують на протязі 5 хв. Пояс чи карабін береться той, що витримав випробування, Якщо після зняття вантажу на ньому не буде виявлено пошкодження. Мотузки випробовують так само, тільки витримують 15 хв. До і після випробування вимірюють її довжину, збільшення після випробування довжини не повинно перевищувати 5% від початкової довжини.

6.11 Техніка безпеки при виконанні газонебезпечних робіт Газонебезпечними вважаються роботи які виконуються в загазованому середовищі або при яких можливий витік газу.

До газонебезпечних робіт відносяться:

— приєднання новозбудованих газопроводів до діючих без відключення їх від газової мережі;

— ввід в експлуатацію газопроводів, ГРП, ГРУ агрегатів і приладів промислових, сільськогосподарських, комунально-побутових, комунальних, і побутових споживачів, а також ГНС, групових установок зрідженого газу;

— технічне обслуговування і ремонт підземних, надземних і розміщених в приміщенні, колодязі, тунелях, діючих газопроводів; прочищення газопроводів і заливання в них розчинників, з ціллю видалення гідратних утворень;

— демонтаж газопроводів;

— зливання газу із залізнодорожніх і автомобільних цистерн, заповнення зрідженим газом резервуарів на ГНС, балонів і автоцистерн;

— ремонт, огляд і провітрювання колодязів, а також відкачування конденсату і не випаруваних залишків зрідженого газу;

— технічне обслуговування і ремонт діючих газових приладів;

— розкопування ґрунту в містах витікання газу.

Газонебезпечні роботи повинні виконуватися не менше ніж двома робітниками.) Роботи в колодязях, тунелях, глибоких траншеях, топках котлів, колекторах, ГРП, і резервуарах повинні проводитися бригадою не менше трьох чоловік. Роботи по пуску газу в газові мережі з тиском вище 6 кгс/ см² (0,6 Мпа), роботи по приєднанні «під газом» газопроводів високого і середнього тису, роботи в ГРП, на ГНС із застосуванням сварки, ремонтні роботи на газопроводах середнього і високого тиску із і застосуванням сварки проводяться по наряду і спец плані. Кожному відповідальному працівнику на проведення газонебезпечних робіт у відповідності із планом роботи видається окремий наряд, в якому вказуються основні засоби безпеки при виконанні роботи і її технічна послідовність. Роботи по ліквідації аварії виконуються без наряду до усунення прямої загрози житті людей.

Після усунення небезпеки роботи виконуються по наряду на виконання газонебезпечних робіт Кожен робітник, який задіяний у виконанні газонебезпечних робіт, в тому числі і керівник бригади, повинні мати протигази. Застосування фільтруючих протигазів не дозволяється. Повітрозабірні патрубки шлангових протигазів повинні розміщуватися з не вітрової сторони від міста витікання газу. Довжина шлангу не повинна перевищувати 15 м. При роботі в загазованому середовищі повинні застосовуватися молотки, кувалди, із кольорових металів. Робоча частина інструментів і приладів із чорного металу повинна змазуватися солідолом. Застосування електродрилі забороняється. Робітники повинні бути в чоботях без сталевих підківок і гвіздків, у випадку необхідності надіваються калоші. При виконанні газонебезпечних робіт повинні застосовуватися переносні світильники у вибухозахисному виконанні. В перекритті котлованів, траншей і газових колодязів допускається проводити газонебезпечні роботи без застосування сварки Зварні роботи допускається проводити після зняття перекриття. Газова різка або сварка на діючих газопроводах проводиться під тиском 40−50 мм.вод.ст. 40−50 даПа. Після врізки в діючий газопровід зварний шов повинен І провірятися на щільність омилюванням. Не допускається перевірка щільності газопроводів вогнем. В місті проведення газонебезпечних робіт по повинні знаходитися посторонні. Котловани і колодязі повинні огороджуватися. Не допускається пуск газу в газові мережі будинків, якщо не перевірено щільності газопроводу, і не зроблено контрольного опресування. Для спуску робітників в колодязі, які не мають скоб, котловани, повинні застосовуватися драбини. Видалення льодяних, смоляних, нафталінових закупорок шляхом шуровки, заливки розріджувачів, або подачі пару дозволяється під тиском 500 мм.вод.ст. 500 даПа, При проведенні ремонтних робіт на газопроводах і обладнанні в діючих ГРП, а також в загазованих приміщеннях, із зовні повинен знаходитися робітник, який спостерігає за робітниками в приміщенні. Перед вирізкою газовою різкою вікна в діючому газопроводі для приєднання до нього діючого газопроводу, останній повинен закриватися заглушкою. Якщо під час вирізання вікна погасло полум’я пальника, то отвір замазують глиною. Роботу відновлюють після провітрення котловану. Після чого заглушку знімають, трубопровід продувається газом і приєднується до діючого.

7. Автоматизація

7.1 Автоматизація робочих процесів котелень та її основні види Автоматика — це галузь теоретичних і прикладних знань про автоматично діючі обладнання та системи.

Термін «автоматика» походить від грецького «automatios» — «самодіючий» і вказує на те, що обладнання самостійно, без участі людини, виконує доручені операції.

Технічні пристрої, на які переводяться різноманітні функції процесу управління, є автоматичним обладнанням або засобами автоматики.

Використання методів та засобів автоматики для перетворення не автоматичних процесів в автоматичні називається автоматизацією.

Автоматизація котельні - це забезпечення потрібного режиму роботи обладнання за допомогою засобів автоматики. В залежності від рівня використання цих засобів автоматизація може бути повною, комплексною та частковою. При повній автоматизації обслуговуючий персонал відсутній, і його функції доведені до періодичного нагляду за роботою обладнання та виправленню виникаючих ушкоджень.

При комплексній автоматизації обслуговуючий персонал постійно наглядає за роботою обладнання. При частковій автоматизації автоматизовані окремі агрегати і навіть їх частини.

Експлуатація котелень без засобів автоматики забороняється.

7.2 Конструкція i принцип роботи автоматики безпеки та регулювання «Факел»

Корпус автоматики виконаний із алюмінієвого сплаву і має в верхній частині дві пластмасові ручки: управління і регулювання. На торцевих частинах корпуса є приєднувальні різьбові отвори для приєднання запальника і термопари. Із-під ручки регулювання виходить капіляр термодатчика, який закінчується термобалоном.

Автоматика складається з двох функціональних вузлів: безпеки і регулювання, і має вмонтований запірний орган.

Вузол безпеки складається з електромагнітної пробки, яка працює за рахунок ЕРС, термопари, запірно-регулюючого клапана з приводом від ручки управління.

Вузол регулювання — це манометрична система прямої дії, терморегулюючий клапан якої приводиться в дію манометричним сильфонним перетворювачем.

Автоматика працює наступним чином.

Ручку управління повернути за годинниковою стрілкою до упору в положення «Пуск». Нажати на ручку управління, при цьому відкривається клапан електромагнітної пробки і газ поступає на запальник, де підпалюється. Ручку управління необхідно втримувати в нажатому стані 10−60 сек. для нагріву термопари.

Термопара виробляє ЕДС, достатню для утримання електромагнітної пробки в відкритому стані. Ручку управління відпускають, запальник горить, що вказує на те, що автоматика готова до роботи. Включення основних пальників проводиться плавним поворотом ручки управління в положення «Мала потужність»; основні пальники загоряються на мале полум’я. При подальшому повороті ручки управління в положення «Повна потужність» основні пальники включаються на максимальне полум’я.

Поворот ручки управління в секторі між положеннями і дозволяє вибрати необхідний режим потужності горіння основних пальників.

Необхідний режим горіння запальника можливо відрегулювати за допомогою регулюючого гвинта.

Принцип дії терморегулюючого клапану.

При нагріві термобалона, рідина, яка є в середині нього, розширяється, перетікає по капіляру в сильфон. Сильфон, розширяючись, закриває терморегулюючий клапан, газ на основний пальник перекривається. Через деякий час температура теплоносія знижується, що приводить до стиску сильфона і відповідно до відкривання клапану терморегулятора.

Спрацювання автоматики в аварійному режимі при згасанні полум’я проходить за рахунок охолодження термопари і спрацювання електромагнітної пробки.

Спрацювання автоматики в аварійному режимі при порушенні тяги проходить за рахунок вигоряння кисню в топці, що приводить до загашення полум’я і охолодження термопари.

Спрацювання автоматики при пониженні тиску проходить за рахунок зниження висоти полум’я запальника і охолодження термопари.

7.3 Конструкція та принцип роботи сигналiзатора загазованостi СГБ Сигналізатор газу побутової СГБ призначений для автоматичного безперебійного контролю об'ємної частки горючих газів (природного газу ГОСТ 5542–87, вуглеводневих зріджених паливних газів ДСТУ 4047−2001, ГОСТ 20 448–90 та окису вуглецю) і видачі сигналізації про перевищення встановлених рівнів змісту контролюючих компонентів у повітрі комунально-побутових, промислових та побутових приміщень, топкових та котелень малої потужності, що не мають вибухонебезпечних зон по ПУЕ.

Сигналізатор контролю окису вуглецю може бути застосований в якості пожежного газового оповісника для виявлення пожеж на ранніх стадіях їх виникнення.

Сигналізатор має кліматичне виконання УХЛ 4.2 по ГОСТ 15 150–69 і може експлуатуватись при наступних умовах:

— температура навколишнього повітря від 1 до 40⁰С;

— відносна вологість повітря до 98% при температурі 25⁰С;

— атмосферний тиск від 84,0 до 106,7 кПа (від 630 до 800 мм рт. ст);

— відсутність у повітрі виділень фтору, хлору, сірки, фосфору, сурми, миш’яку, тетраетилсвинцю та їх сполук, а також зважених твердих часток (пилу) вище припустимих норм, що встановлені для атмосферного повітря населених місць.

Час прогрівання сигналізатора — не більше 5 хвилин.

При використанні сигналізатора необхідно дотримуватись наступних засобів безпеки:

— не брати прилад вологими руками;

— не вмикати в мережу з невідомою напругою;

— не користуватися пошкодженим шнуром, вилкою, розеткою;

— не тягнути за шнур при видаленні штепсельної вилки з розетки;

— не виконувати роботи з монтажу, технічному обслуговуванню та ремонту при ввімкненому у мережу приладі;

— не припускати пошкоджень або защемлення з'єднувального шнура та порушення контакту шнура в штепсельній вилці;

— оберігати від ударів, контактів з водою, фарбою, іншими рідинами;

— вимикати прилад від електромережі під час переміщення на інше місце, на час прибирання поблизу сигналізатора.

Спроби розібрати сигналізатор, змінити електричну схему можуть привести до ураження електричним струмом, пошкодження сигналізатора і тягнуть втрату усіх гарантійних зобов’язань

7.4 Функцiональнi види автоматизації

В залежності від виконуваних автоматичними пристроями функцій розрізняють наступні основні види автоматизації:

1) вимірювання і контроль;

2) сигналізація;

3) управління;

4) регулювання;

5) захист.

1. Автоматичні вимірювання і контроль дозволяють за допомогою засобів вимірювань безперервно або періодично контролювати кількісні і якісні показники технологічного процесу (наприклад, тиск газу, наявність факелу, повноту згоряння і т.д.) передавати дані на пульти диспетчера або оператора і при необхідності реєструвати вимірювані параметри.

2. Автоматична (технологічна) сигналізація призначена для передачі сигналів, що інформують обслуговуючий персонал (оператора чи диспетчера) про стан технологічного обладнання та відхилення параметрів, що контролюються, від норми.

Сигналізація буває світловою та звуковою, а за інформацією:

— попереджувальною — сигналізація моменту пуску обладнання, початку технологічного процесу і т.д.;

— виконавською — контроль виконання розпоряджень обслуговуючого персоналу, наприклад, загоряння сигнальної лампи «відсічення газу» ;

— аварійною — повідомлення обслуговуючому персоналу про порушення виробничого процесу.

3. Автоматичне управління призначене для запуску та зупинки котлів, насосів, вентиляторів, димососів і т.д. По ступеню участі людини у вмиканні та вимиканні обладнання автоматичного управління поділяють на напівавтоматичні та автоматичні.

У першому випадку приведення в дію автоматичного пристрою проводиться шляхом натиснення на кнопку або обертом ручки ключа з пульту управління (дистанційне управління) або безпосередньо біля агрегату (місцеве управління).

У другому випадку імпульси посилаються датчиками, які контролюють режим роботи. Наприклад, автоматичне включення підпитуючого насосу при убуванні води з мережі.

4. Автоматичне регулювання призначене для підтримки без участі людини протягом заданого проміжку часу з потрібною точністю заданих режимів технологічного процесу.

В залежності від характеру зміни, що задає впливу, розрізняють системи автоматичного регулювання стабілізації, програмного регулювання та спостереження.

8. Організаційно-будівельний розділ Загальні положення по будівництву Згідно з завданням дипломного проектування мною розроблено проект виконання робіт по монтажу прямої ділянки сталевого газопроводу для газопостачання котельньної. Проектом передбачено будівництво газопроводу від місця врізки дотеплогенераторної СШ № 1 для опалення приміщень школи.

Виконанню робіт на об'єктах повинен передувати комплекс заходів і робіт по підготовці будівельного виробництва, що забезпечують можливість здійснення будівництва у відповідності з умовами підрядних контрактів і взаємозв'язану діяльність усіх його учасників.

Підготовка будівельного виробництва включає загальну організаційно-технічну підготовку, підготовку до будівництва об'єкта, підготовку будівельної організації і підготовку будівельно-монтажних робіт.

Будівництво об'єкта повинно здійснюватись на основі попередньо розроблених рішень по організації будівництва і технології виконання робіт, які повинні бути відображені в проектно-технологічній документації (ПТД).

Будівельне виробництво слід організовувати виходячи з умов раціонального використання технологічної спеціалізації організації і підрозділів по виконанню окремих видів будівельно-монтажних робіт, наданню окремих видів послуг або будівництва певних типів об'єктів слід застосовувати, при необхідності комбіновані організаційні форми управління, які ґрунтуються на раціональному поєднанні промислового та будівельного виробництва, враховують виробничу різноплановість, різницю форм власності учасників виробництва, їх організаційно-економічну самостійність, домінування горизонтальних зв’язків ринкового типу.

Споживачами газу теплогенератарної є 2 котли АОГВ-100 «Вулкан» загальною потужністю 200 кВт. Для обліку газу передбачено 2 газові лічильники G-6.

В приміщенні теплогенераторної також передбачена установка приладу автоматичного контролю концентрації горючих газів СГБ-5 та клапан КЄИ-1.

8.1 Підрахунок обсягів будівельно-монтажних робіт Таблиця 1

8.2 Вибір методу виконання робіт Прокладка сталевого підземного газопроводу буде виконуватися по п’ятизахватній системі.

Попередньо підібрано захватку 50 м кожна.

До складу захваток входять такі роботи:

Захватка 1; «підготовчі роботи»

Нівелювання траси по групам складності;розвантаження труб з трубовозу; влаштування огорожі будівельного майданчика; збір і центрування труб; зварювання труб у секції;ізоляція поворотних стиків; вскриття шурфові; підвіска комунікацій.

Захватка 2; «земляні роботи»

Розробка траншеї екскаватором; ручний добір ґрунту; розробка приярків; влаштування містків через траншею.

Захватка 3; «монтажно-вкладальні роботи»

Вкладання секції в траншею; зварювання секцій; ізоляція неповоротніх стиків; монтаж КВП; влаштування цегляних колодязів;покриття зовнішніх поверхонь цегляного колодязя бітумом; монтаж газового обладнання в колодязі.

Захватка 4; «випробування»

Радіографічний контроль; випробування на міцність; випробування на герметичність.

Захватка 5; «заключні роботи;

Присипка газопроводів з трамбуванням; засипка газопроводів бульдозером; ущільнення ґрунту; зняття огородження; зняття містків; зняття підвісок комунікацій.

8.3 Обґрунтування форми і габаритів траншеї

Земляні роботи належать до найголовніших і найпоширеніших у сучасному будівельному виробництві. Велика трудомісткість цих робіт зумовлює необхідність максимальної механізації їх масовість і різноманітність застосування машин багатьох типів.

Основна мета земельних робіт — будівництво земляних споруд. До земляних споруд належать сплановані майданчики, котловани, дамби, траншеї, канали, насипи тощо. З корисних копалин: глини, тирозину, піску тощо — виготовляються будівельні матеріали.

Земляні роботи виконуються не тільки в будівельному виробництві, а й в інших галузях: сільському господарстві, меліоративному будівництві, в разі прокладання різноманітних ліній комунікацій і т.д.

Визначаємо поперечний профіль траншеї

Для цього нам необхідно визначити глибину траншеї, ширину по низу і по верху.

Глибина траншеї визначається виходячи з глибини закладання газопроводу Нз і Ф газопроводу з ізоляційним покриттям Dіз.

Нт=Нз+Dіз, м Діаметр газопроводу з ізоляцією визначається за формулою

Diз=Dзовн+2Т, м

де

Dзовн — зовнішній діаметр газопроводу в м Т — товщина ізоляційного покриття, м Товщина дуже посиленого ізоляційного покриття на бітумній основі становить для труб діаметром до 150 мм не менше 7,5 мм, для труб діаметром більше 150 мм не менше 9 мм. В нашому випадку ми обираємо 9 мм.

Визначивши глибину траншеї і знаючи тип ґрунту, можемо визначити чи траншея буде з прямими стінками чи з від косами .

У відповідності з СниП ІІІ-4−80*, траншеї з прямими стінками можна розробляти при глибині до:

в пісках — 1 м в супісках — 1,25 м в глинах і суглинках — 1,5 м При глибині більшій за вказану траншеї влаштовуються з від косами або з прямими стінками, але з обов’язковим кріпленням.

В нашому випадку глибина траншеї 152 м, більша за вказану (в глинах і суглинках — 1,5 м), то траншея влаштовується з прямими стінками.

По групі ґрунту підбираємо ємність ковша екскаватора і визначаємо його ширину, попередньо підібравши марку екскаватора ЭО-2621

Місткість ковша — 0,25 м³

Ширина ковша — 0,65 м Довжина; м Стріли — 2,3

Рукояті - 0,84

Найбільша глибина копання — 3 м Найбільша висота вивантаження — 2 м Найбільший радіус копання — 5 м Радіус вивантаження при найбільшій висоті вивантаження — 2,7 м Мах кут нахилу стріли — 600

Ширина траншеї по низу повинна бути від ширини ковша екскаватора на надбавку на осипання ґрунту.

В=Вковша+S, м де Вковша — ширина ковша екскаватора, м

S — надбавка на осипання ґрунту (для глин і суглинків — 0,1 м) Ширина траншеї по верху рівна ширині траншеї по низу Розрахунок:

Ділянка 1−2

Нтр=Нз+Dіз, м НТР=0,8+0,091=0,891

Dіз=Dзовн+2Т, м

Dіз=0,73+2*0,009=0,081

В=Вковша+S, м В=0,65+0,1=0,75

Ділянка 2−3

Нтр=0,8+0,12=0,92

Dіз=0,102+2*0,018=0,12

В=0,65+0,1=0,75

Ділянка 3−4

Нтр=0,8+0,145=0,94

Dіз=0,127+2*0,009=0,444

В=0,65+0,1=0,75

Ділянка 4−5

Нтр=0,8+0,117=0,9

Dіз=0,089+2*0,009=0,117

В=0,65+0,1=0,75

Ділянка 5−6

Нтр=0,8+0,117=0,9

Dіз=0,089+2*0,009=0,117

В=0,65+0,1=0,75

Ділянка 6−7

Нтр=0,8+0,0,12=0,92

Dіз=0,102+2*0,009=0,12

В=0,65+0,1=0,75

Ділянка 7−8

Нтр=0,8+0,117=0,9

Dіз=0,89+2*0,009=0,117

В=0,65+0,1=0,75

Ділянка 8−9

Нтр=0,8+0,126=0,926

Dіз=0,108+2*0,009=0,126

В=0,65+0,1=0,75

Ділянка 9−10

Нтр=0,8+0,151=0,951

Dіз=0,133+2*0,009=0,151

В=0,65+0,1=0,75

Ділянка 10−1

Нтр=0,8+0,126=0,626

Dіз=0,108+2*0,009=0,126

В=0,65+0,1=0,75

Ділянка 10−3

Нтр=0,8+0,237=1,073

Dіз=0,219+2*0,009=0,237

В=0,65+0,1=0,75

Ділянка 10−7

Нтр=0,8+0,237=0,073

Dіз=0,219+2*0,009=0,237

В=0,65+0,1=0,75

Ділянка 3−6

Нтр=0,8+0,141=0,941

Dіз=0,123+2*0,009=0,141

В=0,65+0,1=0,75

8.4 Визначення кількості днів роботи і склад ланки Таблиця 2

8.5 Підбір і обґрунтування будівельних машин і механізмів На будівництві підземного газопроводу екскаватор являється ведучою машиною, тому що він виконує найбільш трудомістку роботу Визначаємо кількість автосамоскидів

; (1)

;

де Пе — експлуатаційна продуктивність екскаватора — 6 м³/зміну.

Па — експлуатаційна продуктивність автосамоскида в м³/зміну.

(2)

де Тзм. — тривалість зміни в годинах .

Нч — норма маминого часу екскаватора на розробку одного кубометра гранта з навантаженням на транспортні засоби, маш.- год/м³

Па=Пц*n; (3)

Па=2,5*6,1=15,3

де Пц — циклічна експлуатаційна продуктивність одного самоскиду м³/цикл П — кількість циклів у зміну

(4)

де Q — вантажопідйомність самоскиду 6 м³;

Тц — тривалість циклу автосамоскида в годинах

(5)

де Q1 — вантажопідйомність самоскиду; т

Vгр — об'єм вага ґрунту в щільному стані в;т/м³

(6)

Окрім вище перерахованих машин необхідно підібрати машини і механізм для ущільнення ґрунту.

Присипку газопроводу ущільнюємо електричною трамбівкою ИЭ- 4503

Продуктивність по піску, м/год частота ударів в 1*6−150

Для ущільнення ґрунту засипаного бульдозером використовують причіпний кулачковий каток Д-220 вага катка з баластом, т-30 ширина вкатуваної полоси, м-2,73 загальна кількість кулачків, шт.-180.

Для ручного електродугового зварювання труб застосовуємо пересувний електрозварювальний агрегат постійного струму АСБ-3000г з дизельним двигунами потужністю 20−60 к.с.

Трубовоз марки ЗИЛ-130

Маса трубовозу з вантажем 13,15 т Трубопіднімач по шосе 7,3 т Марка причепу ІАПР-5

Авто бітумовоз Компресор ВКА-26Д-1

Виробничість 0,9 м³/хв.

Максимальний тиск 25мПа Двигун марки 2М4−10,5/13

Потужністю 14,7кВт Маса 2 т Бульдозер марки ДЗ-29

Марка трактора Т-74

Маса т Загальна -6,3

Навісного обладнання — 0,85

8.6 Вибір матеріалів для будівництва Для будівництва газопроводу вибираємо матеріали по довіднику (збірник 21)

1 Влаштування постелі газопроводу в траншеях.

Постелі піщані щебеневі.

Склад робочих операцій.

Влаштування піску постіль з вимірюванням і ущільненням.

2 Вкладання сталевих трубопроводів Вкладання сталевих труб прямих ділянок трубопроводів Таблиця

3 Гідроізоляція стиків сталевих трубопроводів газопроводів Склад робочих операцій:

1. Вкладання бітуму в ємність для приготування ґрунтовки.

2. Наповнення бензином ємності для приготування ґрунтовки.

3. Населення ґрунтовки на ширину 500 мм по металевій поверхні стику.

4. Нанесення першого шару бітумної мастики на ґрунтовку.

5. Нанесення другого шару бітумної мастики на первинний шар бітумної мастики.

6. Накладання склотканини.

7. Нанесення третього шару бітумної мастики змішаної з гумовими крихтами на перший шар склотканини.

8. Нанесення четвертого шару бітумної мастики змішаної з гумовими крихтами на третій шар бітумної мастики змішаної з гумовими крихтами.

9. Накладання другого шару склотканини на поверхню стику.

10. Нанесення п’ятого та шостого шарів бітумної мастики змішаними з гумовими крихтами на другий шар склотканини.

11. Обгортка стику крафт-папером.

4. Ручне зварювання сталевих труб з У-подібним скошуванням кромок Склад робочих операцій Кріплення труб при допомозі ручного електродугового зварювання з У-подібним скошуванням кромок.

Таблиця 4

8.7 Опис будинкового генплану Будівельний майданчик розбитий на захвати, так щоб кожна захватка виконувалась за одну зміну.

Перша захватка:

Розчищаємо будівельний майданчик. Проводимо нівелювання траси по групам складності. Трубовозом марки НІП-130 на трасу газопроводу завозимо труби. Потом за допомогою крана марки КС-5363 розвантажуємо труби та вкладаємо їх вздовж осі прокладання газопроводу на відстані 1−1,5 м. Від краю траншеї. По всій довжині будівельного майданчика з обох сторін влаштовуємо канатно-стійкову огорожу. Встановлюємо електричне освітлення прожекторами марки ПСМ-50−20, 4 шт. Потужністю Рл=400 Вт. Загальною потужністю Рзаг=1600 Вт. Далі проводимо збір і центрування труб. Зварюємо труби в секції поворотними стиками, Електрозваркою типу АСБ-300Г. Проводимо ізоляцію труб поворотних стиків, бітумом який завозимо на майданчик авто бітумовозом марки ВКА-26Д-1.

Захватка друга:

Риємо траншею екскаватором ЄО-2126 оснащеним оберненою лопатою на пневматичному ходу, який не впливає на габарити траншеї, так як залишає її позаду себе і призначений для роботи в міських умовах. Виривши траншею проводимо ручний добір ґрунту. Потім риємо при ямки в ручну, для зварювання неповоротних стиків. Встановлюємо перехідні містки через траншею.

Захватка три:

Вкладаємо пліті в траншею за допомогою крана маркиКЭ-5363. Зварюємо неповоротні стики в при ямках. Проводимо радіографічний контроль якості зварних стиків, ізолюємо, присипаємо трубопровід і трамбуємо електричною трамбівкою марки ІЄ-4503. Випробовуємо на міцність і герметичність.

Захватка чотири:

Знімаємо перехідні містки, засипаємо траншею бульдозером типу ДЗ-29. Трамбуємо грунт за допомогою кулачкового котка типу Д-220.

Зайвий грунт навантажуємо на автосамоскид ММЗ-555 і вивозимо на відстані 15 км. Перевіряємо на герметичність. Розбираємо огорожу та освітлення. На будівельному майданчику повинен бути передбачений вагончик для побутового обслуговування робітників на будівництві. Також на будівельному майданчику повинен бути туалет, їдальня, склад, побутовий вагончик.

8.8 Поопераційний контроль якості

Контроль якості окремих видів виконаних робіт проводять:

Інженерно-технічний персонал будівництва;

Технічний нагляд замовника;

Авторський нагляд проектної організації;

Державний архітектурно-будівельний контроль;

Банківський контроль (при держвкладеннях);

Державна санінспекція;

Державний пожежний нагляд.

Операційний контроль — перевірка виконаних будівельно-монтажних і спеціальних робіт по операціях з метою попередження та своєчасного усунення браку, дефектів, недоробок. Операційний контроль покладається на майстрів та виконробів, які здійснюють керівництво будівництвом. До операційного контролю залучають будівельні лабораторії і геодезичні служби та спеціалісти, які контролюють окремі види робіт.

На кожному будівництві є журнал проведення робіт, який є первинним документом, де відображається хід виконання будівельно-монтажних робіт, терміни виконання та якість робіт. Записи в журнал проводить особа, яка відповідає за будівництво об'єкта. На кожний вид потайних робіт складається акт прийомки цих робіт, який підписується виконробом будівельної організації та інженером по нагляду замовника.

В журналі є відомість прийомки потайних робіт, куди записують всі акти на потайні роботи від земляних робіт до покрівлі на зовнішніх і внутрішніх інженерних мережах.

Основною частиною журналу є таблиця, де щоденно проводять записи про виконані роботи. В журнал записують зауваження всіх контролюючих осіб та керівників будівельної організації. По закінченню будівництва споруди, журнал робіт магістром передається в планово-виробничий відділ будорганізації для послідовного його показу Державній комісії по прийомці об'єкта в експлуатацію.

По виклику будівельної організації скликається комісія в яку входить представник замовника. На закінченій ділянці комісія контролює якість виконання робіт по влаштуванню постелі та ізоляції газопроводу і проводять інструментальну перевірку відміток закладання газопроводу.

А також визначають ухил і глибину закладання, крім цього перевіряють положення газопроводу в плані. Якщо приховані роботи виконано доброякісно, складається акт, який дозволяє засипку на прийнятій ділянці

8.9 Охорона праці та техніка безпеки при виконанні робіт До роботи допускаються слюсарі - трубоукладальники які досягли віку 18років, що пройшли відповідне навчання і мають 3−4 розряд.

Перед роботою працівники обов’язково повинні пройти інструктаж по техніці безпеки. Під час роботи працівники повинні користуватися засобами індивідуального захисту (спец. Одяг, рукавицями, спец. Взуттям і т.д.)

Також дотримуватися вимог протипожежної безпеки. У разі несправності техніки та інструментів припинити роботу і повідомити ІТП. Робітникам повинні надавати санітарно побутові приміщення та обладнання, організацію та санітарно побутового медичного обслуговування (зокрема проведення попередніх та періодичних оглядів.)

Робітникам повинні бути створенні необхідні умови праці, харчування і відпочинку. В процесі виконання будівельно-монтажних робіт необхідно дотримуватися нормативних вимог. При організації праці треба додержуватися вимог чинного законодавства та діючих санітарних норм, що до вікової придатності працюючих до виконання тих чи інших робіт на об'єктах будівництва, умов праці жінок, підлітків пенсіонерів та інвалідів.

Вимоги техніки безпеки до початку робіт:

Приямки повинні бути захищенні від зсування ґрунту. Машини, механізми і матеріали розташовуються на відстані 1 м. від траншеї. Виконання земляних робіт в зоні діючих підземних комунікацій слід виконувати під керівництвом виконроба, або майстра, а в зоні кабелів, що знаходяться під напругою, під наглядом робітників електрогосподарства.

Траншеї на проїзних частинах повинні бути огородженні, на огородженій частині необхідно встановити попереджувальні знаки. Місця проходу людей через траншеї повинні бути обладнанні перехідними містками які освітлюються в нічний час. Котли для варки і розігріву ізоляційних і бітумних матеріалів повинні закріплюватися і мати негорючі кришки, які повинні щільно закриватися. Заповнення котлів допускається на їх ємності. Наповнювач який завантажується в котел повинен бути сухим.

Під час роботи майстер, що відповідає за виконання робіт повинен суворо наглядати за виконанням будівельних робіт. Під час електрозварювальних робіт металеві частини електрозварки, які в нормальних умовах знаходяться під напругою, повинні бути заземлені. Електрозварне обладнання повинно бути розміщене в будках, або під навісом. Забороняється проводити електрозварювальні і роботи на відкритих майданчиках під час дощу, снігу або грози. Зварювальні проводи повинні розміщуватися на відстані не менше 0,5 м від трубопроводів та балонів з киснем та з горючими газами не менше 1 м. У пересувних зварювальних транспортах зворотній провід повинен бути ізольованим так само як і кабель.

Для підвіски одиночних труб і плітей до вантажного гаку крану використовують вантажно-захватні крани. Вони повинні відповідати основним вимогам, забезпечувати необхідну вантажопідйомність, бути міцними, надійно кріпитися.

9. Охорона праці

9.1 Завдання в області охорони праці

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці і її професійної діяльності.

Закон України «Про охорону праці» в редакції від 21 листопада 2002 р. Розповсюджується на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності і видів діяльності та визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідальних державних органів відносини між власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом і представником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Закон «Про охорону праці» задекларував основні принципи державної політики в галузі охорони праці. На перше місце виведено принцип пріоритету життя і здоров’я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, а також повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Під час виконання будівельних робіт виділяють ділянки неприйнятні з точки зору охорони праці і томі вони повинні додатково вивчатися з метою розробки заходів по покращенню умов і безпеки праці. Питання, що підлягають розробці, поділяються на дві групи: технологічні і загально-будівельні.

Загально будівельні - це вибір системи освітлення будівельного майданчика, позначення і огорожа зон, раціональне розміщення складів і інших допоміжних і побутових приміщень.

Технологічні - це раціональний вибір (розробка) рішень по безпечному виконанню робіт, розробка пристроїв і пристосувань для проведення необхідних робіт, забезпечення безпечної експлуатації пристроїв і пристосувань що використовуються.

9.2 Аналіз умов праці і виявлення найбільш небезпечних і шкідливих факторів при виконанні технологічного процесу Під час проведення на будівельному майданчику підготовчих, земляних і монтажних робіт, з якими пов’язано прокладання газопроводу можуть виникнути такі небезпечні і шкідливі виробничі фактори (по ГОСТ 12.0.003−74*):

1. Фізичні небезпечні і шкідливі виробничі фактори:

— рухомі машини і механізми — автокрани, екскаватори;

— рухомі частини виробничого обладнання — поворотна платформа автокрана, стріла екскаватора;

— рухомі вироби, заготовки, матеріали — бухти з намотаними поліетиленовими трубопроводами;

— підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони транспортування, завантаження і перевантаження сипучих матеріалів (пісок, ґрунт), робота екскаватора і бульдозера, вихлопні гази працюючих машин;

— підвищений рівень шуму на робочому місці - робота машин і механізмів;

— підвищений рівень вібрації - невідбалансовані вали машин, робота електрогенератора, використання трамбувальних механізмів для ущільнення ґрунту після засипки газопроводу;

— завищена чи занижена вологість повітря — велика кількість атмосферних опадів чи повна їх відсутність;

— гострі кінці, задираки й шершавість на поверхні заготовок, інструменту і обладнання — утворення гострих кінців на торцях труб під час їх перевезення, глибокі подряпини на трубопроводах, як результат незадовільного транспортування.

2. Хімічні небезпечні і шкідливі фактори. Дана група підрозділяється на дві підгрупи:

а) за характером впливу на організм людини:

— загально токсичні - можливе виділення при зварюванні поліетиленових газопроводів;

— подразнюючі - скипидар, вапно.

б) за шляхами проникнення в організм людини:

— через органи дихання — бензин;

— через шкіру — скипидар, вапно.

3. Біологічні небезпечні фактори:

— мікроорганізми — можлива наявність в ґрунті поблизу ферм, цвинтарів, скотомогильників вірусних бактерій;

— макроорганізми — можливий контакт з тваринами і комахами.

4. Психофізіологічні небезпечні і шкідливі фактори:

— фізичні перевантаження: статичні і динамічні перевантаження;

— нервово-емоційні перевантаження: розумове перевантаження, перевтома, перенапруга аналізаторів (зорових, слухових, тощо), монотонність праці, емоційні перевантаження.

9.3 Вимоги безпеки і санітарно-гігієнічні вимоги до технологічних приміщень і технологічних процесів Визначення категорії ГРП по пожежонебезпеці

При визначенні ступеня вогнестійкості будинку і його елементів, а так само при проектуванні будинку необхідно враховувати імовірність виникнення і поширення пожежі або вибуху, розмірі і характер наслідків аварій.

Пожежна оптимальність виробничих будинків визначається пожежної отяженостью процесу і конструктивно-планувальних рішень будинку.

Технологічнім процесом в основному визначається ймовірність виникнення пожежі або вибуху, швидкість поширення і розмірі пожежі. Від конструктивно-планувальних рішень багато в чому залежіть границі поширення пожежі і його наслідку.

Вогнестійкість будинку залежіть від займистості і вогнестійкості конструктивних основних елементів.

Під вогнестійкістю розуміється здатність будівельної конструкції пручатися впливу високої температурі в умовах пожежі і виконує при цьому свої експлуатаційні функції.

Необхідній ступінь вогнестійкості виробничих будинків встановлюється в залежності від призначення будинку, категорії вибухонебезпечності виробництва і наявність авто технічних систем пожежогасіння.

Розміщення ГРП допускається в приміщеннях категорії. В і Г по пожежонебезпеці. До приміщень пред’являються наступні вімогі:

? вони повинні буті одноповерховими;

? першій і другій ступені вогнестійкості.

Стіні, що розділяють приміщення ГРП, варто передбачати проектом протипожежними першого типу і газонепроникними. Поділяючі стіні з цеглі необхідно оштукатурювати з двох сторін. Неприпустимій пристрій у стінах будинку димових і вентиляційних каналів.

ГРП із вхіднім тиском газу 0,6 МПа допускається пристроювати до виробничих будинків не нижче першого і другого ступеня вогнестійкості з приміщеннями категорії Г і Д. Шафові ГРП можуть установлюватися на зовнішніх стінах газофікованих будинків не менш третин ступеня вогнестійкості при тиску газу на вході до 0,6 МПа.

Проектування системи штучного освітлення Фактично рішення цього завдання полягає в розрахунку параметрів світлотехнічної установки конкретного виробничого приміщення, виборі типу і потужності світлових приладів, світильників і визначенні місць їх раціональної установки.

Для оцінки ефективності світлотехнічної установки необхідно співставити значення фактичної і нормативної освітленості.

Нормативне значення освітленості для виробничого приміщення ГРП згідно із СНіП 11−4-79 складає 200 ЛК.

Використовуючи метод коефіцієнта використання світлового потоку визначаємо розрахункову освітленість за формулою:

(1)

звідки

(2)

Де

Fл — світловий потік лампи, вибираємо лампу потужністю 200 Вт, тоді Fл = 2920 Лм;

S — площа приміщення, S = 17,1 м²;

nu — коефіцієнт використання світлового потоку приймаємо nu = 1,5;

N — кількість світильників, N = 1 шт.;

n — кількість ламп в світильнику 1 шт.;

R — коефіцієнт запаса, R = 1,15;

Z — коефіцієнт нерівномірності освітленості для ламп розжарення, Z = 1,1.

ЛК (3)

Умова Еф > Ен використана.

Отже, для освітлення виробничого достатньо одного світильника НСП 23×200.

9.4 Блискавкозахист ГРП Необхідність пристрою блискавка захист ГРП визначається «Указівками по проектуванню і пристрою блискавка захист будинків і споруджень». СН-305−77.

Захист від прямих ударів блискавки виконується за допомогою блискавка приємної мережі, покладеної під покрівлю по периметрі будинку і приєднаної до зовнішнього контуру заземлення за допомогою тепло відводу. Блискавка приємної сітка виготовлена зі сталевого дроту діаметром 6 мм при цьому струмовідводі виконані зі смугової сталі 40×4мм і прокладені через 25 м по периметрі будинку.

Зовнішній контур заземлення виконаній з електродів, кутової сталі < 63×63×6 мм.

Струмовідводі прокладаються по зовнішніх стінках будинку й у землі. Величина імпульсного опору кожного заземлення повинна буті не більш 10 Ом. У випадку перевищення цієї величіні необхідно забиті додатково електроди.

Схема блискавки захисту ГРП показана на малюнку.

Зона захисту одиночного стрижневого блискавковідводу висотою

Розрахунок ведемо для зоні Б (ступінь надійності 95% і вище).

(4)

10. Економічний розділ

10.1 Вихідні дані по об'єкту газифікації

Таблиця 1

10.2 Розрахунок капітальних вкладень у газопровід

10.2.1 Пояснювальна записка до кошторису Складання кошторисної документації починають з розробки локальних кошторисів на окремі види робіт і витрат з кожного об'єкта будівництва, а потім складають кошторис, у якому визначається кошторисна вартість будівництва об'єктів, які входять до складу системи газопостачання.

Кошториси поділяються на:

. локальний кошторис (розрахунки) є первісними кошторисними документами вони складаються на окремі види будівельних і монтажних робіт, будинків і споруд. А також на придбання монтажного обладнання;

. об'єктний кошторис — це документи, що визначають кошторисну вартість об'єкта, до них додаються підсумкові дані локальних кошторисів із ґрунтуванням по відповідних графах у встановленій формі;

. зведений кошторис — це сума кошторисних розрахунків та об'єктних кошторисів.

Базисна кошторисна вартість будівництва газопроводу визначається за зведеним кошторисним розрахунком до проекту і є незмінним документом, відповідно до якого здійснюється фінансування будівництва

10.3 Визначення експлуатаційних витрат газового господарства

10.3.1 Розрахунок початкової вартості, основних виробничих фондів газового господарства Основні фонди — це вартість сукупності засобів праці необхідних для раціонального і планомірного виробництва, які використовуються підприємствами газового господарства протягом тривалого часу (як правило більше року). Вони переносять свою вартість на створений за їх допомогою продуктів частками по мірі використання і зберігають свою матеріальну форму.

Відповідно до виробничого призначення розрізняють наступні види основних фондів:

будівлі виробничого призначення 7,9% (будівлі ГРП, механічні майстерні, склади, гаражі та інше.)

споруди 17,% (ємності для зберігання зрідженого газу, внутрішньо майданчикові дороги і проїзди на ГНС та інше).

передавальні пристрої 56,45 (газопроводи усіх тисків, кабельні лінії електропередач).

силові машини і обладнання 0,3% (електродвигуни, трансформатори, парові котли та інше).

виробниче обладнання 14% (обладнання ГРП, внутрішньо будинкове обладнання,)

транспортні засоби 2,8% (автомобілі, автоцистерни, причіпи.)

інші основні фонди 0,9% (вимірюючи і регулюючі прилади, засоби електрозахисту, інструменти).

Структура — це питома вага різних груп основних фондів у загальній їх вартості. структура основних фондів має свої особливості в кожній галузі народного господарства.

Характерною особливістю основних виробничих фондів газового господарства в порівнянні з іншими галузями народного господарства, є підвищена питома вага передавальних пристроїв, другою їх особливістю, є питома вага пасивної частини основних фондів у газовому господарстві до цієї частини відносяться всі фонди за виключенням машин, обладнання і транспортних засобів, які утворюють активну частину основних фондів.

Структура основних фондів конкретно взятого газового господарства, може суттєво відрізнятися від наведеної вище тому що вона залежить від виду газу який використовується в даному газовому господарстві, розмірів і рівня газифікації.

Для газових господарств на базі природного газу характерною є підвищення питомої ваги вартості передавальних пристроїв до 70−80%. А на базі зрідженого газу — висока доля вартості транспортних засобів, споруд, обладнання і відносно низька загальна вартість газопроводів.

Рівні газифікації може визвати різні відхилення від середньої структури, так на початку газифікації як за звичай підвищена питома вага будівель та інвентарю.

При інтенсивному введенні газових мереж підвищується питома вага передавальних пристроїв і зменшується доля робочих машин і обладнання тощо.

Таблиця 2 Структура капітальних вкладень в основні фонди підприємств газового господарства

10.3.2 Розрахунок амортизаційних відрахувань Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).

Амортизація — грошове повернення зносу основних фондів. Вона накопичується протягом всього терміну служби основних фондів і повинна забезпечувати витрати на їх відтворення в натуральній формі і в грошовому виразі. Кошти які накопичуються на амортизацію, утворюють амортизаційний фонд.

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство робить відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання і техніко — економічного спрацювання. Ці відрахування включаються до собівартості продукції, реалізують під час продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді. Що служить відновленню основних фондів.

Сума амортизаційного фонду повинна забезпечувати просте відтворення їх після закінчення фізичного терміну служби підтримання в період експлуатації в технічно справному стані.

Річна сума амортизаційних відрахувань За визначається за формулою:

(1)

Де За — річна сума амортизаційних відрахувань. тис. грн.

ОФ — початкова вартість основних фондів, тис. грн.

На — річна норма амортизаційних відрахувань.

Затрати на поточний ремонт і технічне обслуговування визначаємо за формулою:

(2)

де, За — витрати на амортизацію, тис. грн.

10.3.3 Розрахунок оборотних засобів газового господарства Для забезпечення безперервного процесу виробництва поряд з основними виробничими фондами необхідні предмети праці, матеріальні ресурси.

Предмети праці разом із засобами праці беруть участь у створенні будівельної продукції, її споживчої вартості і утворенні вартості.

Оборот речовинних елементів оборотних виробничих фондів органічно пов’язаних із процесом праці і основними виробничими фондами.

Оборотні фонди підприємств газового господарства — це частина виробничих фондів, що повністю використовується в даному виробничому циклі, одноразового і повністю переносять свою вартість на вироблену продукцію чи надані послуги, змінюючи в процесі виробництва свою натуральну форму.

Наявність у будівельній організації достатніх оборотних коштів є необхідною передумовою для її нормального функціонування в умовах ринкової економіки.

Склад оборотних фондів:

сировина (природний і зріджений газ);

паливно-мастильні матеріали;

запасні частини та інвентар;

спец одяг;

види ізоляційних матеріалів;

будівельні матеріали;

газові балони;

гроші;

Оборотні фонди в залежності від використання діляться на:

фонди в сфері виробництва;

фонди в сфері обігу.

Оборотні фонди також поділяються на :

нормовані - оборотні фонди, які споживаються по нормам: газ, паливо, бензин.

не нормовані - гроші і об'єм реалізованої продукції.

Оборотні фонди класифікуються на чотири групи:

1. виробничі запаси;

2. незавершене виробництво;

3. грошова продукція;

4. гроші.

Величина оборотних засобів складає 5−7% всіх вироблених фондів.

(3)

де, ОФ — початкова вартість основних фондів, тис. грн;

Ноб — відсоток оборотних засобів, %.

10.3.4 Розрахунок трудомісткості обслуговування в умовних одиницях Визначення оптимальної чисельності персоналу є найважливішим елементом управління трудовими ресурсами, кількість працюючих та їх якісний склад впливають на результат усіх видів діяльності підприємства і визначають продуктивність праці.

Визначення планової чисельності персоналу залежить від специфіки підприємства (обсягів виробництва, типу, форми власності, ритмічності тощо), а також від зовнішніх факторів (ринкові кон’юнктури, регіональних особливостей, рівня економічного розвитку країни).

В економічні практиці існує значна кількість методів визначення чисельності працюючих, але найбільш поширеним з них є методи розрахунку чисельності.

за трудомісткістю робіт;

за нормами виробітку за кількістю робочих місць з урахуванням норм їх обслуговування і контролю.

Під трудомісткістю слід розуміти витрати живої праці на виробництво одиниці продукції або виконання одиниці роботи.

Визначаємо обсяг робіт в умовних одиницях трудомісткості обслуговування. Кількість умовних одиниць трудомісткості, які характеризують газове господарство, можна розрахувати виходячи з того, що трудомісткість обслуговування приймається:

однієї квартири з газовою плитою — 0,1 ум. од.

однієї квартири з газовою плитою та водонагрівачем — 0,13 ум. од.

одного кілометра газової мережі - 10 ум. од.

1 млн. м³ річної реалізації газу — 2 ум. од.

Виходячи з загальної кількості газифікованих квартир приймаємо 70% квартир мають тільки газові плити, а 30% - газові плити і проточні водонагрівачі.

Фактичні значення приймаємо:

подача газу у мережу -21 000тис.м³;

кількість газифікованих квартир — 34 000 шт.;

кількість квартир з встановленими газовими плитами (ПГ-4) — 25 500 шт.;

кількість квартир з встановленими газовими плитами (ПГ-4) і водонагрівачами (ВПГ) -8500 шт.;

загальна кількість підприємств — 10 шт.;

загальна довжина газової мережі - 480 км.

Визначаємо загальну трудомісткість обслуговування в умовних одиницях (Тоб загальна, ум. од.).

(4)

де Ппг — кількість квартир з установленими газовими плитами, шт.;

Ппг+впг — кількість квартир з встановленими газовими плитами та водонагрівачами, шт.;

Lзаг.км — загальна довжина газопроводу, км;

Мпід — загальна кількість підприємств, шт.;

Qріч — річна реалізація газу, м3.

10.3.5 Штатний розклад адміністративно-управлінських працівників В умовах перехідної української економіки вирішальне значення має реформація продуктивних сил країни і досягнення на її основі того рівня продуктивності суспільної праці. Що забезпечить перетворення в сучасну, високорозвинену державу.

Результативність господарювання на підприємстві залежить від якості чинної системи управління персоналом. Під системою управління розуміють багатовекторну діяльність відповідних відділів (служб) підприємства, галузевих органів та органів центральної виконавчої влади; вона охоплює низку функціональних підсистем.

За рівнем кваліфікації всі працівники газового господарства поділяються на чотири групи:

некваліфіковані (не мають ніякої спеціальної підготовки);

малокваліфіковані (з підготовкою кілька тижнів);

кваліфіковані (з підготовкою 2−2,5 роки);

висококваліфіковані (мають багато років навчання та практичного досвіду).

Найбільший успіх господарювання (діяльності) досягається тоді, коли всі функціональні підсистеми управління персоналом узгоджені в часі та просторі й застосовують одночасно.

Практичне застосування належної системи управління персоналом має опиратись на сучасну концепцію та відповідну стратегію менеджменту.

Ключовою проблемою в організації управління є структура системи управління. Знаючи структуру, можна цілеспрямовано впливати на склад і зміст окремих елементів системи управління, приводити її до відповідності зі змінами умов виробництва, і навпаки, будь-які спроби змінити склад і зміст системи управління, значно не спроектувавши її конфігурацію в цілому, приречені на невдачу.

З позиції комплексного підходу в системі управління можна виділити кілька відносно відокремлених, але взаємопов'язаних і взаємообумовлених і взаємообумовлених елементів:

апарат управління;

механізм управління;

процес управління;

засоби, що забезпечують процес управління;

механічне вдосконалення управління;

Організаційна побудова різноманітних систем управління, що застосовуються на практиці, ґрунтується на перелічених вище елементах.

Апарат управління персоналом — це колектив працівників, котрий здійснює цілеспрямований вплив на об'єкт управління. До його складу входять працівники, які готують управлінські рішення, ухвалюють їх та забезпечують процес реалізації. Відповідно до виконуваних функцій в апараті управління виділяють керівників, фахівців (спеціалістів) та технічних виконавців. Апарат управління функціонує в межах певної організаційної структури управління.

Розрахунок чисельності АУП За отриманою кількістю умовних одиниць визначаємо чисельність адміністративно-управлінського персоналу. Чисельність ІТР розраховуємо на підставі нормативів для поточного та перспективного планування виробничо-господарської діяльності газових господарств.

Інженерно-технічні працівники і службовці за рівнем кваліфікації поділяються на такі групи:

спеціалісти найвищої кваліфікації (працівники, які мають науковий ступінь і знання);

спеціалісти вищої кваліфікації (працівники з вищою спеціальною освітою і значним практичним досвідом);

спеціалісти середньої кваліфікації (працівники які закінчили технікуми і мають досвід роботи);

спеціалісти практики (працівники, які займають інженерно-технічні посади і не мають спеціальної освіти).

Професійний склад персоналу підприємства залежить від специфіки діяльності, характеру продукції чи послуги, що надаються. Необхідно відзначити, що трудовий потенціал є основним джерелом забезпечення підприємств кадрами і має кількісну і якісну характеристики.

Таблиця 3

Нормативи чисельності керівників, ІТР і службовців підприємств газового господарства (без врахування виробничого персоналу).

Визначаємо чисельність робітників ІТП (ЧАдп ум. од.):

(5)

Де

Y — чисельність адміністративного персоналу в залежності від суми трудомісткості, в умовних одиницях.

Приймаємо Y=1.7

Таблиця 4

Штатний розклад адміністративно-управлінських працівників

10.3.6 Розрахунок чисельності виробничого персоналу в службі АДС Для локалізації і ліквідації аварійних ситуацій в газових господарствах організовується аварійно — диспетчерська служба (АДС) з цілодобовою роботою без вихідних і святкових днів. Нормативи об'єму газового господарства, при яких складаються АДС і їх філіали з відповідними штатами, матеріально технічним оснащенням, а також оснащенням технічної і оперативно — експлуатаційної документації. Аварійні роботи в системі газопостачання підприємств організацій, які здійснюють експлуатацію системи і засобами цих служб. За заявками підприємства, які мають особисту газову службу, АДС підприємства газового господарства у аварійних роботах беруть участь тільки у випадках локалізації аварійних ділянок від системи газопостачання міст.

Важливе значення в безперебійному і якісному забезпеченні газом споживачів має ремонт.

Головна увага експлуатаційного персоналу газового господарства приділяється попередженню аварій та підтриманню газових мереж і обладнання в постійному експлуатаційному стані.

Досягається це допомогою планово попереджувальних ремонтів, які є комплексом організаційно технічних заходів, що виконують періодично згідно з планом.

В АДС організовуємо цілодобове чергування аварійних бригад у наступному складі:

змінний майстер — 1 чоловік;

черговий слюсар — 2 чоловіки;

черговий шофер-слюсар — 1 чоловік.

При обслуговуванні АДС населених пунктів з числом газифікованих квартир понад 40 тисяч, на службі повинно бути організоване цілодобове чергування 2-х бригад. у цьому випадку керівником однієї з бригад призначається старший диспетчер, який є старшим у зміні. У трестах з числом газифікованих квартир (понад 75 тисяч) виділяється начальник ділянки на правах заступника начальника служби.

Служба працює в дві зміни, тому необхідно брати на роботу:

? змінний майстер — 2 чоловіки;

? черговий слюсар — 4 чоловіки;

? черговий шофер-слюсар — 2 чоловіки.

По кількості газифікованих квартир (34 000) я прийняв на роботу два слюсарі АДС четвертого розряду.

10.3.7 Розрахунок чисельності виробничого персоналу в службі експлуатації підземного газопроводу Розрахунок кількості експлуатації персоналу визначається не тільки штатним розписом. У штатний розпис входять інженерно-технічні працівники, службовий та молодший обслуговуючий персонал. У першу чергу лінійні працівники.

Кількість лінійних працівників залежить від об'єму газового господарства і визначається залежно від обсягу робіт та типових норм часу.

При експлуатації підземних газопроводів основними працівниками є слюсарі. Обхідники, слюсарі - ремонтники, електромонтери з антикорозійного захисту.

Для того щоб визначити кількість слюсарів необхідно знати обсяг робіт, який виконується кожним робітником.

Чисельність виробничого персоналу по основним службах залежить від обсягу газового господарства і визначається на основі нормативів чисельності, виходячи з кількості газифікованих квартир, довжини газопроводів.

Таблиця 5 Чисельність виробничого персоналу з експлуатації підземних газопроводів.

Чисельність виробничого персоналу

10.3.8 Розрахунок чисельності виробничого персоналу з експлуатації внутрішньо будинкового газового обладнання Завдання служби внутрішнього газового обладнання: технічне обслуговування внутрішнього газового обладнання, ремонтно-монтажні роботи щодо внутрішнього газового обладнання, реалізації і підрахунку природного газу. Постачання зрідженого газу.

Чисельність виробничого персоналу з експлуатації ВБГО розраховуємо на підставі нормативів для поточного і перспективного планування виробничо-господарської діяльності газових господарств.

Таблиця 6 Нормативи чисельності робочих із технічного обслуговування будинкових мереж і обладнання.

ЧВБГО = 0,28 (ППГ + ППГ+АПГ) + 0,96 ППГ+ВПГ + 0,036 (ППГ+ППГ+ВПГ) + 0,12 ППГ+ВПГ (6)

ЧВБГО = 0,28 (25 500+8500) + 0,96?8500 + 0,0036 (25 500+8500) + 0,12 ?8500 =20

Чисельність виробничого персоналу.

Загальна чисельність виробничого персоналу (Чзаг., чол.) становить:

ЧЗАГ = ЧАУП + ЧВБГО + ЧАДС + ЧЕПГ (7)

ЧЗАГ = 15+ 20 + 2 + 285 = 322 чол.

10.4 Розрахунок річного фонду заробітної плати Трудові фактори і будь-які інші ресурси реалізуються через ринок. Ціною праці є заробітна плата, величина якої формується під впливом попиту і пропозиції. Сума грошей, яку працюючий отримує за свою роботу, називається номінальною реальною платою.

Організація системи заробітної плати на підприємствах, незалежно від форми власності, вимагає дотримання таких принципів:

заробітна плата повинна відповідати кількості і якості працюючих;

рівень заробітної плати має гарантувати працюючому відповідний рівень добробуту і матеріального забезпечення;

має дотримуватись диференціацію зарплати залежно від умов праці і важливості галузі в економіці країни;

темпи зростання заробітної плати не повинні перевищувати темпів зростання продуктивності праці.

Варто розрізняти такі види заробітної плати:

? основну заробітну плату, що залежить від результатів праці працівників і визначається тарифними ставками, розрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками і доплатами в розмірах, не вищих від встановлених чинним законодавством;

? додаткову заробітну плату, що залежить від результатів господарської діяльності підприємства і встановлюється у вигляді премії, нагород і компенсаційних виплат, передбачених трудовим законодавством.

Витрати на оплату праці включать виплати основної і додаткової заробітної плати, обчислені згідно з прийнятим газозбутовим підприємством системи оплати праці, виключаю будь-які види грошових і матеріальних доплат робітникам зайнятим у виробництві продукції, виконані роботи. Або наданні послуг. Які можуть бути внесені до конкретного об'єкта витрат (транспортування і постачання природного газу, реалізації скрапленого газу, іншої діяльності).

Таблиця 7 Кількість робітників по розраду

Таблиця 8 Погодинна тарифна ставка робітників газового господарства.

Тарифна ставка визначає величину оплати праці робітника відповідного кваліфікаційного розряду за одиницю часу. Цей розмір платні визначається відповідно до рівня мінімальної заробітної плати.

Визначаємо середню годинну тарифну ставку робітників газового господарства:

(8)

де СІ - погодинна тарифна ставка робітників відповідних розрядів, грн.;

КІ - кількість робітників відповідного розряду, чол.

К — загальна кількість робітників газового господарства, чол.

Річний фонд заробітної плати робітників визначається за формулою:

(9)

де С — середня погодинна ставка робітника, грн.;

К — загальна кількість робітників газового господарства, осіб;

Т — річний баланс робочого часу, год.

Визначення річного фонду заробітної плати з урахуванням премії

(10)

Визначення річного фонду заробітної плати з урахуванням премії 20%.

(11)

10.5 Визначення загальної кількості робітників газового господарства і їх заробітної плати Таблиця 9 Загальна кількість робітників газового господарства і їх заробітна плата.

10.6 Визначення собівартості і середнього тарифу відпуску газу Найважливішим завданням для газового господарства є визначення собівартості і середнього тарифу відпуску газу для побутових цілей (для населення) та ціни для промислових підприємств.

Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі поточних витрат підприємства.

Щоб правильно вирахувати собівартість продукції потрібно врахувати фактичні витрати, що пов’язані з добутком продукції, собівартості продукції, контроль за ресурсами. Потрібно провести оцінку планових показників і ефективності організаційно технічних заходів.

Підприємство може стикатися з матеріальними витратами, витратами на оплату праці робітникам, відрахування на різні заходи на амортизацію та інше.

10.6.1 Визначення витрат природного газу Загальна величина витрат по газовому господарству визначається за формулою:

(12)

де — коефіцієнт втрат, 1.2

— подача газу в мережу.

10.6.2 Розрахунок витрат на покриття втрат газу

(13)

де — фактична ціна 140 $ за 1000 м³ газу, в гривнях ;

10.6.3 Визначення загальної суми річних експлуатаційних витрат.

(14)

де — витрати на купівлю газу

— витрати на покриття втрат газу,

— витрати на заробітну плату,

— витрати на амортизацію.

10.6.4 Розрахунок виручки від реалізованого газу а) реалізація газу населенню:

об'єм газу реалізований населенню:

(15)

де 25 — подача газу населенню, %

Кв — подача газу в мережу, 1000 м³ газу Розрахунок за поданий газ населенню які мають лічильники:

де 80 — коефіцієнт населення які мають лічильники. %

Розрахунок об'єму газу поданий населенню які не мають лічильників:

де 20 — коефіцієнт населення які не мають лічильника. %

Розрахунок виручки від реалізованого газу населенню:

які мають лічильники:

де 0,47 — ціна газу для населення які мають лічильники.

які не мають лічильники:

де 0,5 — ціна газу для населення які не мають лічильника.

б) реалізація газу промисловим підприємствам:

об'єм газу поданий підприємству:

де 75 — подача азу підприємству, %

Розраховуємо загальну виручку від реалізації газу.

де 1,4 — ціна газу для підприємств, тис. грн.

Загальна вартість реалізованого газу:

(16)

10.6.5 Розрахунок суми прибутку і рентабельності підприємства Прибуток — це частина доходу, що залишається підприємству після відшкодування витрат пов’язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності в умовах ринку, прибуток є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства.

Розрізняють такі види прибутку:

балансовий (валовий) прибуток — це загальний прибуток підприємства одержаний від усіх видів діяльності до його оподаткування і розподілу.

операційний прибуток — визначається корегуванням балансового прибутку на операційні витрати до складу яких входять заробітна плата з нарахуваннями, амортизаційні відрахування, рентні платежі, транспортні комерційні витрати.

Чистий прибуток — це прибуток, що поступає у розпорядження підприємства після сплати податку на прибуток.

З чистого прибутку підприємства сплачують борги та відсотки за кредити, а решта розподіляється на фонд споживання та фонд нагромадження.

Величина балансового прибутку:

(17)

Величина прибутку, який потрібно відрахувати в державний бюджет:

(18)

Прибуток, який залишиться в підприємстві:

(19)

Рентабельність — один з найважливіших показників економічної ефективності виробництва у будівельних організаціях. Рентабельність характеризує кінцевий фінансово-господарський результат діяльності за певний період і визначається величиною отриманого прибутку порівняно з розмірами вкладень в основні виробничі фонди і оборотні кошти. Рентабельність комплексно відображає ступінь використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів, а також ефективність застосування авансових коштів.

Рентабельність виробництва:

(20)

Рентабельність продукції:

(21)

10.6.6 Визначаємо середній тариф (відпускна ціна) за 1000 м газу

(22)

10.6.7 Строк окупності капітальних вкладень

(23)

10.7 Аналіз діяльності газового господарства У даному господарстві початкова вартість основного фонду 8770 тис. грн., вартість реалізованого газу 24 549 тис. грн., на 480 км газопроводу і 34 000 газифікованих квартир. У результаті виробничої діяльності газового господарства було реалізовано 21 000 тис. м3 газу при середньому тарифові за 1000 м³ газу -1100грн. У результаті цього балансовий прибуток становить 3378 тис. грн., а сума доходу підприємства — 2645 тис. грн. отже ми визначили, що термін окупності капітальних вкладень становитиме 3,4 роки.

Проаналізувавши показники рентабельності виробництва можна сказати, що дане виробництво є прибутковим і економічним для газового господарства. Зробивши аналіз рентабельності продукції можна сказати, що вона є досить прибутковою. Але щоб збільшити її, необхідно зменшити експлуатаційні витрати.

10.7.1 Техніко-економічні показники виробничої діяльності газового господарства.

Таблиця 10 Техніко-економічні показники виробничої діяльності газового господарства

Висновок В даному проекті «Газопостачання житлового мiкрорайону міста Миргород Полтавської області» в розрахунково-технічній частині було визначено витрати газу на потреби теплопостачання та комунально-побутові потреби мiкрорайону. Також був проведений гідравлічний розрахунок газопроводів середнього і низького тиску, розрахунок внутрішнього газопроводу теплогенераторної та внутрішньо-будинковий розрахунок.

Розрахунково-технологічна частина містить в собі: метод виконання робіт по будівництву газопроводу середнього тиску; кількість необхідних матеріалів; машини і механізми для будівництва; підрахунок затрат праці.

Розрахункова кількість експлуатаційного персоналу визначається в експлуатаційній частині. Також в цій частині розроблена маршрутна карта і графік обходу закріпленої ділянки газопроводу. Визначення оцiнки стану газопроводу та наведено експлуатацiю газоаналiзатора ШИ-11.

При розробці даного проекту було досягнуто такого результату: прибуток підприємства під час експлуатації газопроводу становитиме при цiнi 140 $ - 2645 тис. грн., рентабельність виробництва становитиме 140 $ - 41%; рентабельність продукції - 140 $ - 18%; Строк окупності капітальних вкладень складає при цiнi газу 140 $ за 1000 м становить 3,4 років.

Отже можна зробити висновок, що даний проект дозволяє ефективно використати природній газ з найменшими втратами і є економічно доцільним. А заходи по техніці безпеки дозволяють забезпечити необхідну безпеку при експлуатації обладнання.

теплопостачання газопровід комунальний мікрорайон

Література

1. Вартість матеріальних ресурсів і машино-годин прийнято за регіональними поточними цінами станом на дату складання документації та за усередненими даними Держбуду України;

2. ДБН В.2.5.-20−2001 Газопостачання;

3. Альбом технологічних карт на основних «Строительно-монтажных работах» Старов, 1982;

4. Вказівки щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм на будівельні роботи. ДБН Д. 1.1.-2−99 / К. 2000;

5. ДБН, А 3.1.-5−96. Організація будівельного виробництва. Управління, організація і технологія;

6. Ємельянов Л.В. «Безопасность работ в газовом хозяйстве» ;

7. Єнін П.М., Шишко Г. Г., Пилюгін Г. В. «Газифікація сільської місцевості» К., 1985;

8. Закон України «Об оплате труда, от 20 апреля 1995 г.» ;

9. Кязимов К. Г. «Експлуатація и ремонт оборудования систем газоснабжения» ;

10. Кязимов К. Г., Манаенкова З. К. «Єкономика, организация и планирование санитарно-технических работ» учебник для техникумов, М., Стройиздат;

11. Мельников О. М. «Справ очник монтажника сетей теплоснабжения», Л-и стройиздат, 1980;

12. Методичні вказівки;

13. Методичні рекомендації щодо галузевої особливості формування собівартості продукції (робіт, послуг) за економічними елементами витрат для підприємств з експлуатації систем газопостачання і газифікації в сільській і міській місцевості країни, затверджених наказом «Головпобутгаз» 23.03.2001 р.

14. Містобудування, «Довідник проектувальника». / за ред. Т. Ф. Панченко., К. Укрархбудінформ, 2001;

15. Правила безпеки в системі газопостачання України;

16. Правила определения стоимости строительства. ДБН Д. 1.1−2-2000;

17. Ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин і механізмів;

18. Сборник руководящих материалов для работников газового хозяйства том 1, том 2, том 3

19. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва. ДБН А.2.2−3-97;

20. СНиП 2.04.08−87 Газоснабжение, нормы проектирования;

21. СниП 3.05.02−88 Газоснабжение, нормы и правила производства и приема работ;

22. СНиП Ш-4−88 Техника безопасности в строительстве. Правила производства и приема робот;

23. Стрілець Н.М. «Правила безпеки газопостачання України» ;

24. Тарасюк В. М. «Експлуатація котлов» ;

25. Типовые нормы времени на техническое обслуживание и ремонт систем газоснабжения природным и сжиженым газом городов, посёлков и населенных пунктов Украины, утверждённых приказом ДАХК «Укргаз» 07.07.98 г;

26. Тугай А. М., Шилов Е. Й., Гойко А. Ф. «Економіка будівельної організації» курс лекцій. К.: Міленіум, 2002;

27. Янович А. Н. «Охрана труда и техника безопасности в газовом хозяйстве» ;

28. Беловол В. В. Нормування праці та кошториси в будівництві. Навчальний посібник для студентів будівельних спеціальностей вищих навчальних закладів. — Суми: ВВП «Мрія» ЛТД, 2000.-4.