Аналіз прибутковості та рентабельності ПП «Агропрогрес», шляхи її підвищення

Зміст Вступ

Методико-теоретичні аспекти рентабельності та шляхи її підвищення

Аналіз динаміки рівня рентабельності ПП «Агропрогрес»

Аналіз резервів збільшення рентабельності ПП «Агропрогрес»

Висновки Список використаної літератури

Вступ В умовах ринкових відносин, що характеризуються своєю динамічністю, доводиться постійно ухвалювати неординарні рішення, зв’язані з урахуванням фінансового положення підприємства.

Перехід до ринкових відносин вимагає глибоких зрушень в економіці - вирішальній сфері людської діяльності. Необхідно здійснити крутий поворот до інтенсифікації виробництва, переорієнтовувати кожне підприємство, організацію, фірму на повне і першочергове використання якісних чинників економічного зростання. Повинен бути забезпечений перехід до економіки вищої організації і ефективності зі всесторонньо розвиненими продуктивними силами і виробничими відносинами, добре відладженим господарським механізмом. В значній мірі необхідні умови для цього створюються ринковою економікою.

Один з чинників підвищення ефективності - вдосконалення структури економіки. Вищими темпами необхідно розвивати галузі, що забезпечують науково-технічний прогрес і успішне рішення соціальних задач, добиватися поліпшення пропорцій між виробництвом засобів виробництва і предметів споживання, галузями агропромислового комплексу.

Основою економіки вже довгий час є підприємство. Ефективність його діяльності - це і робочі місця, і національний дохід, і форма ринкової інфраструктури.

Рентабельність є однією з базових економічних категорій економіки. Пояснення терміну «рентабельність» не визначає різних думок, оскільки під ним розуміється відношення, в чисельнику якого завжди фігурує прибуток.

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Рентабельність безпосередньо зв’язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку.

Водночас прибуток є однією з важливих форм розподілу національного доходу. Відтак прибуток характеризує відносини, які складаються в процесі первинного розподілу доходу, його перерозподілу і кінцевого використання[4].

Поява прибутку безпосередньо зв’язана з появою категорії «витрати виробництва». Прибуток — це та частина вартості продукту, яки залишається після покриття витрат виробництва. Уособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Взагалі обрана тема курсової роботи на сьогоднішній день є дуже актуальною бо у процесі становлення ринкових відносин в Україні всі ланки фінансової системи опинилися у глибокій кризі. І тому необхідним є аналіз показників рентабельності діяльності підприємства з метою запобігти його банкрутства і для подальшої успішної діяльності з перспективами виходу на міжнародні ринки і тим самим підвищувати авторитет держави.

Метою дослідження є проаналізувати прибутковість та рентабельність підприємства за декілька періодів і з’ясувати які фактори вплинули на їх зміни і які наслідки це мало для підприємства.

Основним завданням аналізу рентабельності є оцінка роботи підприємства по використанню можливостей збільшення обсягу реалізації продукції, прибутку і рентабельності та розробка заходів щодо використання виявлених резервів.

Дослідження проводяться на матеріалах фінансової звітності та облікової інформації Приватного підприємства «Агропрогрес» Кегичівського району Харківської області. Об'єктом дослідження роботи є фінансова робота підприємства, а саме показники прибутку та рентабельності у динаміці за 2006 — 2008 роки.

Структура курсової роботи викладена в чотирьох розділах. Перший розділ — теоретичне дослідження прибутковості і рентабельності діяльності підприємства та фактори, що на них впливають.

Другий та третій розділи — аналітичні. Цей розділ включає наслідки аналізу, використані для виявлення тенденції, недоліків у фінансовій діяльності фірми, узагальнення результатів аналізу.

Третій розділ має про позиційний характер, в якому наведені шляхи покращення діяльності підприємства, а саме, шляхи підвищення прибутковості та рентабельності.

При написанні роботи були використані: Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р № 996, П (С)БО 2 «Баланс», П (С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», П (С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів», П (С)БО 5 «Звіт про власний капітал», наукові розробки та навчальні посібники, періодична література, а також матеріали, що відображають господарську та фінансову діяльність об'єкту дослідження.

У курсовій роботі використані наукові розробки таких авторів: Андрійчук В.Г., Білик Д.М., Бутинець Ф. Ф., Ковальчук М.І., Савицька Г. В., Чумаченко М. Г., Мошенський С. З., Шеремет О. О. та інші.

Основними джерелами інформації є: Баланс (додаток А), Звіт про фінансові результати (додаток Б), Звіт про рух грошових коштів (додаток В), Звіт про власний капітал (додаток Г), Примітки до річної фінансової звітності (додаток Д), ф. 50 с.г. (додаток Е).

1. Методико-теоретичні аспекти рентабельності та шляхи її підвищення Слід розрізняти поняття «ефект» та «ефективність». Перше означає результат діяльності, а друге характеризує, якою ціною цей ефект був досягнутий, тобто скільки було витрачено людської праці, матеріальних і фінансових ресурсів для отримання цього ефекту. Багато вчених схиляються до думки, що ефективність сільськогосподарського виробництва характеризується відношенням обсягу виробленої чистої продукції до витрат живої та уречевленої праці. Але на думку Т.І. Дідура, цей критерій не відповідає природі ринкових відносин. В сучасних умовах вироблена продукція повинна бути продана, тому необхідно обов’язково брати до уваги ринкові вимоги.

Узагальнюючим показником ефективності сільськогосподарського виробництва є рентабельність (рівень рентабельності) виробництва. Чим вищі показники рентабельності, тим ефективніше ведеться виробництво, більше коштів спрямовується на його розширення, підвищення оплати праці працівникам підприємства, покращення умов праці, побуту і культури працівників села[25].

Л.М. Пєнєва справедливо вважає, що міру прибутковості функціонування підприємства найточніше визначають показники рентабельності. Рентабельність — це якісний вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або міру використання наявних ресурсів у процесі виробництва і реалізації товарів, робіт і послуг.

Економічна ефективність передбачає досягнення максимального ефекту від фінансово-господарської діяльності підприємств при мінімальних витратах ресурсів, вона відображає вплив сукупності факторів, що формують її рівень і зумовлюють тенденції розвитку галузі. Система показників економічної ефективності сільськогосподарського виробництва формується на даних про вартість валової продукції, сум валового й чистого доходів, прибутку, собівартості, рівня рентабельності виробництва й норми прибутку, капіталовіддачі чи капіталомісткості продукції, продуктивності праці й трудомісткості, урожайності сільськогосподарських культур, продуктивності тварин і птиці та ін.

В.В. Мешко стверджує, що прибуток являється найвагомішим показником ефективності роботи підприємства, джерелом його життєдіяльності. Зростання величини прибутку утворює фінансову базу для самофінансування діяльності підприємства, здійснення розширеного відтворення та задоволення зростаючих соціальних та матеріальних потреб трудових колективів.

Проте, будучи головним показником ефективності діяльності виробника, фінансовий результат в його абсолютному вимірі не може слугувати достатньо об'єктивною характеристикою успішності виробничої діяльності, оскільки залежить від здійснених витрат для його одержання. Наочнішими показниками прибутковості виступають рентабельність підприємства (норма прибутку) та рівень рентабельності продукції. Перший показник дає змогу порівнювати ефективність роботи різних підприємств, і показує ступінь самозростання капіталу в цілому, капітал вкладається насамперед у галузі з вищою нормою прибутку [13], другий — дозволяє визначити найперспективніші напрями у виробництві.

Ураховуючи, що система показників використання різноманітних ресурсів не в змозі забезпечити однозначну оцінку ефективності застосування ресурсного потенціалу і діяльності підприємства в цілому, необхідними є узагальнюючі показники. Лише за їх допомогою можна однозначно оцінити реальний рівень економічної ефективності використання ресурсного потенціалу агроформувань та їх діяльності в цілому.

В.В. Дієсперов стверджує, що у нинішній практиці економічний аналіз результатів діяльності сільгосппідприємств обмежуються визначенням показників рентабельності, проте виявляється, що одного показника для характеристики ефективності складної діяльності сільськогосподарського підприємства недостатньо, він пропонує, щоб повноцінний аналіз включав також показники продуктивності праці, інтенсивності виробництва, собівартості. Також ним пропонується ввести в аналіз показники окупності витрат (паралельно з визначуваним за прийнятою методикою рівнем рентабельності) та доходу, якими враховується, що витрати здійснюються не тільки на реалізовану, а на всю продукцію. Крім того він зазначає, що прибутковість чи збитковість сільськогосподарського підприємства прийнято визначати за реалізованою продукцією, хоча витрати здійснюються на виробництво всієї продукції, а не тільки товарної її частини. Дана обставина серйозно коригує рівень рентабельності у бік зниження щодо переважної більшості господарств.

І. Гавук переконаний, що фінансові вкладення в розвиток галузей аграрного виробництва об'єктивно потребують оцінки рівня їх рентабельності. Така оцінка дає змогу:

— менеджерам підприємства правильно зорієнтуватися у визначенні обсягів виробництва продукції, розмірів і структури витрат;

— власникам підприємства (інвесторам) оцінити, наскільки ефективно використовуються надані ними виробничі ресурси з погляду окупності їх прибутком;

— кредиторам оцінити можливості повернення наданих позичкових ресурсів.

Рівень інвестиційної привабливості підприємства певною мірою залежить від прибутковості діяльності і якості отриманого прибутку. Прибутковість характеризується за допомогою різноманітних показників рентабельності.

Значна частина науковців у якості узагальнюючого показника ефективності діяльності підприємств рекомендує використовувати рівень рентабельності продаж (рентабельність реалізованої продукції).

Показник рентабельності продаж характеризує питому вагу прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) в отриманій виручці. Він відображає зміни в політиці ціноутворення і здатність підприємства контролювати собівартість реалізованої продукції, тобто ту частину коштів, яка необхідна для здійснення поточних витрат, що виникають в ході виробничо-господарської діяльності, сплати податків тощо. На думку О. В. Приказюка, даний показник відповідає всім критеріям суспільної ефективності — зниженню собівартості продукції, зростанню обсягів її виробництва і реалізації, а також підвищенню рівня споживчої вартості продукту. Даний показник гнучко реагує на рух ціни як серцевини ринкової економіки, відображаючи її динаміку та оцінюючи ефективність виробництва адекватно цій ситуації. Динаміка даного показника може свідчити про необхідність перегляду цін або посилення контролю за використанням матеріально-виробничих ресурсів. При цьому варто зазначити, що на рівень даного показника впливають методи, які використовуються для обліку матеріально-виробничих запасів.

Особливо значимим серед цих показників рентабельності визнається показник рентабельності продаж як відношення чистого прибутку до виручки від реалізації продукції. Він відображає, скільки грошових одиниць чистого прибутку отримано в розрахунку на одиницю виручки (норматив — не менше 0,3).

Рентабельність продукції й реалізації (комерційна рентабельність) дають можливість оцінити, наскільки ефективно підприємство веде свою операційну діяльність.

Однак, як вважають О. Ф. Савченко та О. М. Шпичак [38], в умовах ринку цей показник не може бути регулятором виробництва, оскільки він ураховує лише ефективність поточних витрат і тому в найбільш сприятливих умовах опиняються ті галузі, що мають високу оборотність коштів, а в гірших — ті, де з технологічних причин вона є низькою. Причому до останніх вони відносять і сільське господарство.

На погляд О.Ю. Єрмакова, більший інтерес становить такий узагальнюючий показник, як рентабельність авансованого капіталу (Рак), що значною мірою характеризує здатність підприємства адаптуватися до зовнішнього середовища і вважається одним з головних критеріїв котирування акцій підприємства на біржі.

Слід вказати, що авансований капітал аграрних підприємств В.Г. Андрійчук визначає як сукупність авансованих органічно взаємопов'язаних ресурсів, взятих на всіх стадіях їх кругообігу, що забезпечують функціонування підприємства за всіма напрямами його діяльності. По суті, авансованим капіталом є всі матеріальні, нематеріальні і грошові ресурси, які використовуються підприємством.

Показник рентабельності авансованого капіталу в економічній літературі називають нормою прибутку, загальною рентабельністю, рентабельністю активів. Саме цей показник значно повніше, ніж рівень рентабельності реалізації, визначає ефективність функціонування підприємств, бо від вартості основних і оборотних засобів у значною мірою залежить ефективність розвитку підприємства.

Рентабельність сукупних активів (економічна рентабельність) показує рівень прибутку, генерований всіма активами підприємства, що перебувають у його використанні.

В.В. Ковальов пропонує для оцінки ефективності узагальнюючий фінансовий показник — рентабельність власного капіталу, який широко застосовується в країнах з ринковою економікою і узагальнює практично всі боки фінансово-господарської діяльності підприємства.

Рентабельність власного капіталу (фінансова рентабельність) дає змогу охарактеризувати рівень прибутковості власного капіталу, вкладеного у це підприємство. Тому він є най значущим для власників та акціонерів та одним з основних показників інвестиційної привабливості.

Як відомо, рентабельність власного капіталу є визначальним показником ефективності господарської діяльності. Його величина та тенденції зміни важливі для прийняття власниками рішення про доцільність або недоцільність продовження і розширення даної діяльності, а для потенційних акціонерів та інвесторів — про перспективу отримання прибутку.

Ефективність функціонування будь-якого підприємства залежить від правильної стратегії управління капіталом підприємства. Її важливою складовою є оптимізація структури капіталу.

В Україні більшість підприємств нехтують науковими підходами до цього питання, що є помилкою, оскільки від співвідношення між власним і позиковим капіталом залежить результат діяльності підприємства та його стан у майбутньому. Тому завданням кожного керівника має бути формування найбільш прийнятної структури капіталу підприємства для його подальшої ефективної діяльності.

Аналіз літературних джерел дає змогу визначити термін «оптимізація структури капіталу» як співвідношення між власним і позиковим капіталом, за якого підприємство отримує максимальний прибуток і має максимальну рентабельність. Заікіна О.О. підкреслює, що найбільш загальну оцінку рівня економічної ефективності діяльності підприємства дають показники рентабельності авансованого і власного капіталу, а зростання їх в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Ефективність управління в даному контексті виражається через показники прибутковості продукції, ефективність підприємства — через рентабельність капіталу та його складові.

Отримання ефекту і досягнення ефективності діяльності завжди виступають кінцевою метою при реалізації програм розвитку, стратегічних планів, бізнес-планів, інвестиційних та інноваційних проектів, економічних і соціальних завдань і управлінських рішень як на державному рівні, так і на рівні суб'єктів господарювання. Розуміння значення, ролі, напрямів і факторів підвищення економічного ефекту та ефективності (рентабельності, результативності) господарювання сприяють досягненню поставлених цілей і задач, отриманню конкурентних переваг, перспектив розвитку в умовах динамічності ринкового середовища.

Непран зазначає, що головною причиною зниження ефективності сільськогосподарського виробництва є падіння галузевої ефективності за всіма основними параметрами: матеріаловіддачі, фондоозброєності і продуктивності праці.

Б. Пасхавер зазначає, що нестійкість показника рентабельності в часі викликається, по-перше, змінами цінових пропорцій у ході інфляційного процесу, по-друге, рухом питомих (на одиницю продукції) ресурсних затрат. Наслідки рухомості пропорцій цін на вироби та послуги, призначені для сільського господарства (ціни на вході), і цін на продукцію самого сільського господарства (ціни на виході) — глобальна проблема аграрної економіки.

Мадаминов А. вважає, що в теперішні часи важливим фактором забезпечення рентабельності підприємств є регулювання цін на продукцію і послуги, стабілізація цін на промислові засоби праці і введення мораторію на їх підвищення.

Якщо при збільшенні валового виробництва виручка від продажу та прибуток скорочуються, то це — результат негативної тенденції зниження цін, низький рівень яких в умовах інфляції, підвищення тарифів, зростання цін на енергоносії, техніку дестабілізує ринок і різко знижує рентабельність виробництва. Ціна реалізації залежить від багатьох факторів, один з найважливіших — якість продукції, в залежності від якого диференціюються реалізаційні ціни. В умовах відкритого продовольчого ринку для імпортних товарів якість продукції вітчизняного АПК стає найважливішим фактором, що визначає не лише задоволеність споживача, але і можливості існування підприємств галузі. В найближчі роки в кращому становищі опиняться ті підприємства, які виробляють продукцію високої якості при низьких затратах ресурсів і праці. Ніякі інвестиції не врятують товаровиробника, якщо він не зможе забезпечити належної якості, а відповідно і конкурентоздатності своєї продукції.

Підвищення якості сільськогосподарської продукції пов’язано з додатковими матеріальними і трудовими затратами і доцільність їх використання можливо визначити лише в співставленні з отриманим ефектом. А позитивним він може бути лише в тому випадку, якщо темпи приросту додаткових вкладень ресурсів на підвищення якості будуть випереджатися темпами приросту одиниць споживчих благ в продукті, а відповідно і зростанням цін на нього.

М.І. Сулима справедливо стверджує, що в умовах порушеного еквівалентного обміну між аграрним та іншими секторами економіки для підвищення ефективності агарного виробництва необхідно поглиблювати спеціалізацію й агропромислову інтеграцію. Слід максимально забезпечити достатній рівень обслуговування робочих місць сільськогосподарських працівників із тим, щоб вони мали вирішальне значення в збільшенні виробництва продукції та поліпшенні її якості. Необхідно впроваджувати сучасну техніку і технології, оскільки досвід господарювання передових підприємств — компанії «Агро-Союз», агрокомбінату «Пуща-Водиця», господарства «Сади України» та інших переконує, що без впровадження інноваційних заходів у технології виробництва агропродукції й поліпшення організації та оплати праці в сучасних жорстких конкурентних умовах, високого результату досягти неможливо.

Необхідною умовою зниження собівартості продукції за рахунок скорочення оплати праці з розрахунку на одиницю продукції є також випереджаючі темпи росту продуктивності праці відносно темпів збільшення їх оплати.

Вказані важелі при використанні в сукупності дозволять раціонально використовувати виробничі затрати на виробництво, підвищити рентабельність виробництва і забезпечувати поліпшення добробуту в суспільстві.

Важливо здійснити всебічний аналіз таких відносних показників, як рівень рентабельності і рентабельність продажу (обороту), що дасть змогу виявити резерви й окреслити головні напрями подальшого підвищення ефективності виробництва.

Із логіки побудови показника рівня рентабельності випливає, що його величина залежить від двох факторів — ціни реалізації одного центнера продукції і рівня її собівартості.

Важливим аспектом проблеми підвищення ефективності виробництва є вивчення і визначення факторів її підвищення. На думку Т.І. Дідура їх можна поділити на чотири групи: фактори виробництва (земельні, трудові, техніко-технологічні, соціально-економічні), фактори організації виробництва (створення організаційно-економічного механізму підприємства, що спрямований на раціональне використання ресурсів і підвищення їх ефективності), фактори реалізації (можливості і умови реалізації сільськогосподарської продукції: її конкурентоспроможність, ціни реалізації, характеристика ринку та ін.) і фактори економічної взаємодії підприємства з державою (законодавча база, податкова політика, кредитно-фінансова політика, політичний стан в країні та ін.).

Всі ці фактори потребують постійного аналізу з метою визначення характеру їх впливу на ефективність виробництва (позитивний чи негативний) та прийняття у зв’язку з цим правильних управлінських рішень. Реальна оцінка всіх факторів виробництва дозволить розробити шляхи підвищення ефективності підприємства, що призведе до кращих кінцевих результатів.

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку і рівнем рентабельності. Прибуток підприємство одержує головним чином від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності.

Прибуток — це частина заново створеної вартості, виробленої і реалізованої та готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість пройде відповідну стадію обороту і набере грошової форми.

Абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, у тому числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливими показниками. Однак вони не можуть характеризувати рівень ефективності господарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку отримає підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої і матеріалізованої праці, більше виробляє і реалізує продукції (робіт, послуг). Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами. По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність.

Слово рентабельність означає буквально — доходність, прибутковість, від німецького rentable — вигідний, прибутковий, доходний.

При визначенні рівня рентабельності традиційно використовують абсолютні та відносні показники. Абсолютна величина рентабельності рівнозначна прибутку і обчислюється в грошовому вигляді. Відносні показники рентабельності виражаються у вигляді двох величин: прибутку та собівартості реалізованої продукції в оптових цінах, прибутку та виробничих фондів.

У свою чергу, відносні показники можуть бути обчислені у відсотках або грошовому вигляді. Рівень (або норма) рентабельності це і є вимірювання рентабельності у відсотках. Стосовно прибутку можна виділити одиничні та зведені показники рентабельності. До одиничних відносять показники рентабельності окремих видів продукції, а до зведених — їх групи. Вони також можуть обчислюватися як у абсолютних, так і у відносних величинах.

За ступенем узагальнення рентабельність можна підрозділити на показники загальногосподарської рентабельності та галузевої (регіональної) рентабельності. Загальногосподарська рентабельність як в абсолютних, так і відносних виразах обчислюється по окремих видах продукції, їх групах або даному підприємству в цілому. Показники галузевої (регіональної) рентабельності обчислюються на основі зведених даних по галузі в цілому.

Рентабельність характеризує також ефективність спожитих засобів виробництва, що включають суму річної амортизації основних фондів і вартість використаних у господарстві матеріальних засобів виробництва, які тією чи іншою мірою використовуються в господарстві. Для визначення економічної ефективності основних і оборотних фондів використовується такий показник, як норма прибутку.

Норма прибутку визначається відношенням прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних засобів і виражається у відсотках. Цей показник визначається по господарству в цілому і показує величину прибутку, що припадає на oдну гривню основних і оборотних фондів. Практично в різних господарствах досягають однакового рівня рентабельності при виробництві однойменної продукції, але мають різні показники норми прибутку. Це свідчить про те, що основні та оборотні фонди господарств використовуються з різною ефективністю. Показник норми прибутку найповніше відображає зростання продуктивності праці, час, протягом якого утворюються виробничі фонди (строк окупності) за даною нормою прибутку. Норма прибутку характеризує можливості розширеного відтворення, чого не може з такою точністю показати норма рентабельності.

Два способи обчислення рентабельності виробництва дозволяють всебічно проаналізувати ефективність витрат, тому що в основі двох показників лежить одна і та ж величина — прибуток. Таким чином, при аналізі економіки господарств показники рентабельності виробництва, обчислені різними способами, не виключають, а доповнюють один одного.

Рентабельність застосованих ресурсів є рентабельністю підприємства. Цей показник може бути визначений, як відношення прибутку підприємства до сукупності виробничих фондів, балансових активів, власного чи акціонерного капіталу. Останній показник цікавить насамперед акціонерів і майбутніх інвесторів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Перед усім обчислюється рентабельність усієї реалізації, як відношення прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна розрахувати також відношенням прибутку до обсягу реалізованої продукції.

Рентабельність підприємства — найбільш узагальнюючий показник його діяльності.

Показники рентабельності можна об'єднати у три групи:

· Показники, що характеризують окупність витрат виробництва та інвестиційних проектів;

· Показники, що характеризують прибутковість продажів;

· Показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин.

Всі показники можуть розраховуватись на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції та чистого прибутку.

Рентабельність підприємства можна оцінити тільки через характеристику системи показників.

За даними сукупності показників рентабельності оцінюють ефективність звичайної діяльності та її складових: операційної, інвестиційної та фінансової і відповідність завданням фінансової політики.

Усі показники рентабельності можна поділити на чотири основні групи:

показники рентабельності реалізації;

показники рентабельності активів;

показники рентабельності власного капіталу і зобов’язань;

показники рентабельності діяльності (витрат) і продукції.

До показників рентабельності реалізації відносяться:

1. Рентабельність за валовим прибутком (маржинальним доходом). Визначається як (відношення валового прибутку (маржинального доходу) до (чистого доходу) і розраховується за формулою

.

де R_вп — рентабельність по валовому прибутку (маржинальному доходу);

ВП (МД) — валовий прибуток (маржинальний дохід);

ЧД (ВР) — чиста виручка від реалізації (чистий дохід);

Показує, скільки гривень (копійок) валового прибутку при падає на 1 грн. чистої виручки. Може визначатися й у процентах. Чим вище цей показник, тим краще.

2. Рентабельність за прибутком від реалізації (ПР) (R_пр). Визначається як відношення суми прибутку від реалізації до чистого доходу (виручки) від реалізації і розраховується за формулою

R_пр = =

Показує, скільки гривень (копійок) прибутку від реалізації припадає на 1 грн. чистого доходу (виручки). Може визначатися й у процентах. Чим вище цей показник, тим краще.

3. Рентабельність за операційним прибутком (ОП) (R_оп). Визначається як відношення суми операційного прибутку до чистого доходу (виручки) від реалізації і розраховується за формулою

.

Показує, скільки гривень (копійок) операційного прибутку припадає на 1 грн. чистого доходу (виручки). Може визначатися й у процентах. Чим вище цей показник, тим краще.

4. Рентабельність за чистим прибутком (R_ЧП). Визначається як відношення суми чистого прибутку (ЧП) до чистого доходу (виручки) від реалізації і розраховується за формулою

.

Ці показники називають також показниками рентабельності реалізованої продукції за валовим, операційним і чистим прибутками або показниками рентабельності реалізованої продукції.

До показників рентабельності активів відносять:

1. Рентабельність активів (R_А). Визначають як відношення чистого прибутку до середньої величини активів підприємства (А) і розраховується за формулою Показує, скільки чистого прибутку припадає на 1 грн. вкладених активів (інвестицій). Може визначатися у процентах. Цей показник називається також рентабельністю інвестицій (RОЕ).

2. Термін окупності активів (інвестицій) (ТОА (І)). Визначається відношенням 100% до рентабельності активів, вираженої у процентах і розраховується за формулою

де R_А% — рентабельність активів виражена у процентах.

Показує, за який період будуть компенсовані чистим прибутком інвестовані в активи кошти, тобто за який термін окупляться всі активи підприємства, враховуючи досягнутий їх рівень рентабельності за аналізований період.

3. Рентабельність необоротних активів (R_НА). Визначається як відношення чистого прибутку до середньої величини необоротних активів (НА) і розраховується за формулою

.

Характеризує величину чистого прибутку, що припадає на кожну гривню необоротних активів. Може розраховуватися у процентах.

4. Термін окупності необоротних активів (ТОНА). Визначається як відношення 100% до рентабельності необоротних активів у процентах (% R_НА) і розраховується за формулою

.

5. Рентабельність оборотних активів в R_ОА. Визначається як відношення чистого прибутку до середньої величини оборотних активів (ОА) і розраховується за формулою

6. Термін окупності оборотних активів (ТООА). Визначається як відношення 100% до рентабельності оборотних активів у процентах (% R_ОА):

7. Рентабельність виробничих фондів. Визначається як відношення валового або чистого прибутку до середньої величини виробничих фондів (ВФ) і розраховується за формулою Показує величину валового (чистого) прибутку, що припадає на кожну гривню виробничих ресурсів (фондів) підприємства.

До показників рентабельності власного капіталу і зобов’язань відносять:

1. Рентабельність власного капіталу (R_ВК). Визначається як відношення чистого прибутку до власного капыталу і розраховується за формулою:

.

2. Термін окупності власного капіталу (ТОВК). Визначається як відношення 100% до рентабельності власного капіталу, виражену у процентах (R_ВК):

.

3. Рентабельність позикового капіталу (R_ПК). Визначається як відношення чистого прибутку до середньої величини позикового капіталу (ПК) і розраховується за формулою

.

4. Термін окупності позикового капіталу (ТОПК). Визначається як відношення 100% до рентабельності позикового капіталу, у процентах (% R_ПК):

.

5. Рентабельність інвестованого капіталу (R_ІК). Визначається як відношення чистого прибутку до середньої величини інвестованого капіталу (ІК) і розраховується за формулою:

R_ІК = .

6. Коефіцієнт реінвестування (К_РІ). Визначається як відношення приросту капіталу реінвестованого в розвиток підприємства у вигляді резервного капіталу та нерозподіленого прибутку до чистого прибутку і розраховується за формулою:

К_РІ =

Показує, яка частина чистого прибутку була реінвестована (знову вкладена) в діяльність підприємства.

7. Коефіцієнт стійкості економічного зростання (К_СЕЗ). Визначається як відношення приросту капіталу реінвестованого в розвиток підприємства у вигляді резервного капіталу та нерозподіленого прибутку до власного капіталу і розраховується за формулою:

К_СЕЗ =

Показує, яку питому вагу займає знову інвестований капітал в структурі власного капіталу підприємства.

До показників рентабельності діяльності (витрат) і продукції відносять:

1. Рентабельність виробничої діяльності (R_ВД). Визначається як відношення валового прибутку (ВП) до величини собівартості реалізованої продукції (СРП) і розраховується за формулою

R_вд= =

Характеризує прибутковість виробничої діяльності. Показує, скільки прибутку припадає на 1 грн. понесених виробничих витрат, тобто вигідність для підприємства виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, продажу товарів та являє собою витратний показник рентабельності.

2. Рентабельність операційної діяльності (R_ОД). Визначається як відношення прибутку від операційної діяльності (ПОД) до величини операційних витрат (ОВ) і розраховується за формулою

=

Характеризує прибутковість операційної діяльності. Показує, скільки прибутку припадає на 1 грн. понесених операційних витрат, тобто вигідність для підприємства виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, продажу товарів, понесених інших витрат операційної діяльності та являє собою витратний показник рентабельності.

3. Рентабельність звичайної діяльності (РЗД). Визначається як відношення загального прибутку від звичайної діяльності (ПЗД) до всіх витрат від звичайної діяльності (ВЗД):

РЗД = =

Характеризує витратну рентабельність, показує, скільки прибутку припадає на кожну гривню всіх понесених за звітний період витрат в ході звичайної діяльності.

4. Рентабельність діяльності (РД). Визначається як відношення чистого прибутку (ЧП) до витрат всіх видів діяльності (ВД).

РД = =

5. Коефіцієнт адміністративних витрат (К_АВ). Визначається як відношення адміністративних витрат до собівартості реалізованої продукції і визначається за формулою.

.

6. Коефіцієнт витрат на збут (К_взб). Він визначається як відношення витрат на збут до собівартості реалізованої продукції і розраховуються за формулою:

.

7. Рентабельність окремих видів продукції (R_ОВП). Визначається як відношення різниці між ціною і собівартістю одиниці реалізованої продукції до собівартості одиниці реалізованої продукції і визначається за формулою

де Ц — ціна одиниці продукції;

С — собівартість одиниці реалізованої продукції.

Показує, скільки прибутку припадає на 1 грн. собівартості реалізованої продукції.

Отже, показники рентабельності більш повно ніж прибуток, відображають кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення факту з дійсними або використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.

Таким чином, можна сказати, що рентабельність як показник дає більше уявлення про достатність прибутку порівняно з іншими окремими величинами, які впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства.

рентабельність прибуток

2. Аналіз рівня динаміки рентабельності ПП «Агропрогрес»

Рентабельність — це один з найважливіших економічних показників діяльності підприємства.

Рентабельність це відносна величина, яка відображає суму прибутку у співставленні з певними виробничими ресурсами.

Аналіз рентабельності підприємства — це оцінка ефективності використання затрачених коштів. Різні сторони виробничої, збутової, постачальницької та фінансової діяльності підприємства знаходять кінцеву грошову оцінку в системі показників фінансових результатів підприємства. Узагальнено ці показники представлені у формі № 2 Звіт про фінансові результати (додаток Б).

Розрахунки показників рентабельності здійснюються на основі даних Балансу ф. № 1 (додаток А) та Звіту про фінансові результати ф. № 2 (додаток Б).

Спочатку проводиться загальна оцінка основних показників фінансової звітності.

Для розрахунку показників рентабельності з Балансу підприємства використовуються такі дані: валюта балансу, розмір власного капіталу, вартість виробничих фондів, довгострокові зобов’язання.

За даними Звіту про фінансові результати визначаються чинники, що вплинули в звітному періоді на валовий прибуток підприємства (чистий дохід від реалізації та собівартість реалізованих товарів), на фінансовий результат від операційної діяльності підприємства (валовий прибуток, інші операційні доходи та витрати, адміністративні витрати, витрати на збут), на фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування (фінансовий результат від операційної діяльності та інші фінансові доходи).

Отже за допомогою таблиці 2.1 ми розглянемо в динаміці основні показники рівня рентабельності ПП «Агропрогрес».

Таблиця 2.1. Динаміка показників рентабельності ПП «Агропрогрес» у 2006 — 2008 рр., %

Розрахувавши основні показники рентабельності ПП «Агропрогрес» у таблиці 2.1 можна сказати, що більшість показників має тенденцію до зниження. В цілому це пояснюється тим, що зростання активів, виробничих фондів, операційних витрат та фінансових витрат мають стрімкіший характер до зростання, а ніж зростання валового прибутку та чистого прибутку, що і призвело до зниження показників рентабельності. Так, рентабельність реалізації за валовим прибутком у 2008 році порівняно з 2006 роком знизилась на 2,52%. Таке зниження показника пояснюється тим, що відбувається зниження частки валового прибутку в складі чистого доходу, тобто про зменшення розміру прибутку, який припадає на 1 гривню виручки, а також про негативні зміни у ціноутворенні та перевитрати в ході виробничого споживання ресурсів.

Рентабельність реалізації за чистим прибутком має дещо нестабільну тенденцію, бо цей показник у 2008 році порівняно з 2006 роком збільшився на 5,45%, а порівняно з 2007 роком зменшився на 7,11%. Різке зниження рентабельності реалізації за чистим прибутком свідчить про стрімке зростання витрат операційної діяльності (собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати), а й фінансової діяльності.

Рентабельність активів за чистим прибутком характеризує ефективність використання авансованого капіталу підприємства, тобто показує рівень прибутку створеного всіма активами підприємства, що є в його розпорядженні.

Так, у 2008 році порівняно з 2006 роком рентабельність активів за чистим прибутком зросла на 2,71%, а порівняно з 2007 роком навпаки зменшилась на 12,89%. Таке зниження пояснюється тим, що постійно зростає вартість активів підприємства та відбулося значне скорочення оборотності активів.

Рентабельність виробничих фондів є також не менш важливим показником, який характеризує ефективність використання основних та оборотних виробничих засобів господарства. Цей показник також демонструє негативну тенденцію до зниження. Порівняно з 2006 роком рентабельність виробничих фондів зменшилась на 41,03%. Таке падіння рентабельності виробничих фондів є результатом зниження фондовіддачі та оборотності обігових коштів, в результаті причин характерних і для рентабельності активів.

Термін окупності активів є оберненим показником рентабельності активів і показує тенденцію до зростання, що є негативним і свідчить про зростання часу необхідного для відтворення активів підприємства за рахунок чистого прибутку.

Рентабельність власного капіталу є одним з головних показників ефективності господарської діяльності і характеризує рівень прибутку отриманого на одиницю власного капіталу. Його величина та тенденції зміни важливі для прийняття власниками рішення про доцільність або недоцільність продовження і розширення діяльності підприємства. У підприємства цей показник також знизився на 2,22% порівняно з 2006 роком, та на 12,91% порівняно з 2007 роком.

Термін окупності власного капіталу є оберненим показником рентабельності власного капіталу. У нашому випадку він показує тенденцію до зростання, що є негативним явищем, яке характеризує зростання часу за який компенсується власний капітал отриманим чистим прибутком.

Інвестований капітал являє собою суму власного капіталу та довгострокових зобов’язань, рентабельність даного капіталу відповідно характеризує ефективність його функціонування. У ПП «Агропрогрес» цей показник порівняно з 2006 роком зріс на 5,29%, а порівняно з 2007 роком навпаки зменшився на 9,75%. Така різка зміна пояснюється збільшенням частки довгострокових зобов’язань, тобто взяття підприємством великої кількості кредитів.

Коефіцієнт реінвестування є важливим показником, що характеризує розподіл і використання чистого прибутку. Він показує яка частка чистого прибутку була використана на формування резервного капіталу та нерозподіленого прибутку за звітний рік, тобто реінвестована (заново вкладена у власний капітал підприємства). Даний коефіцієнт з кожним роком зростає і порівняно з 2006 роком він збільшився на 0,162.

Коефіцієнт стійкості економічного зростання має тенденцію до зростання і у 2008 році становив 0,997, що на 0,004 більше ніж було у 2006 році. Це означає, що збільшується частка приросту резервного капіталу та нерозподіленого прибутку в складі власного капіталу підприємства.

Важливою групою показників є рентабельність видів діяльності, тобто виробничої, операційної та звичайної. Рентабельність діяльності є одним з головних показників рентабельності. Ці показники характеризують ефективність відповідного виду діяльності, а саме окупність понесених витрат. Загалом рентабельність цієї групи показників збільшилась, але тільки порівняно з 2006 роком, а відносно 2007 року значення всих показників зменшились. Така ситуація на підприємстві склалася із-за стрімкого зростання операційних і фінансових витрат, що спричиняла кризова ситуація у державі.

Таким чином можна сказати, що у ПП «Агропрогрес» показники рентабельності у своїй сукупності мають тенденцію до зниження, що характеризує зниження ефективності діяльності, хоча деякі показники все ж таки зростають, але повільно. Можна з точністю сказати, що таку похибку у діяльності підприємства все ж таки відіграє цінова нестабільність та кризова ситуація у державі.

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (та доходу) підприємства. З цієї причини вони є обов’язковими елементами факторного аналізу та оцінки фінансового стану підприємства.

В процесі аналізу рівня і динаміки рентабельності важливою складовою є оцінка впливу факторів. Задачею факторного аналізу є моделювання взаємозв'язків між результатами і факторами, які визначають його величину. Одним із способів систематизації факторів є моделювання детермінованих факторних моделей.

Одним із основних факторів, який впливає на рентабельність є прибуток.

У таблиці 2.2 ми розглянемо вплив окремих факторів, які впливають на величину прибутку від реалізації основних видів сільськогосподарської продукції ПП «Агропрогрес».

Розглянемо проведення факторного аналізу на прикладі дослідження рентабельності продаж продукції за валовим прибутком. Рентабельність продажі за валовим прибутком розраховується розподілом прибутку від реалізації продукції, робіт і послуг на суму отриманої виручки від реалізації. Виділяють два фактори впливу на відхилення рентабельності за валовим прибутком: ціновий фактор і фактор собівартості.

Схему здійснення факторного аналізу рентабельності продаж за валовим прибутком наведено на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Схема факторної моделі рентабельності продаж за валовим прибутком

Оцінимо вплив чинників на рентабельність продаж за розрахунками, наведеними в таблиці 3.3.

Факторний аналіз здійснимо за допомогою методу ланцюгових підстанов.

Загальне відхилення визначається наступним чином:

Таблиця 3.3. Розрахунок впливу факторів на зміну рентабельності продаж за валовим прибутком.

Вплив зміни ціни реалізованої продукції на відхилення рентабельності за валовим прибутком розраховується так:

Вплив зміни собівартості реалізованої продукції на відхилення рентабельності за валовим прибутком визначається так:

Після проведених розрахунків було виявлено, що у 2008 році порівняно з 2007 рівень рентабельності продаж за валовим прибутком у ПП «Агропрогрес» знизилась на 2,79%, що є свідченням погіршення співвідношення ціна/собівартість, в тому числі за рахунок зростання виручки від реалізації на 7818,0 тис. грн. рівень рентабельності продаж зріс на 31,48%, що є результатом збільшення цін на основні види реалізованої продукції. Але за рахунок збільшення собівартості реалізованої продукції на 6521,0 тис. грн. рівень рентабельності продаж зменшився на 34,45%, це означає, що у господарства зросли затрати на виробництво продукції. Таким чином можна сказати, що у ПП «Агропрогрес» темпи зростання собівартості реалізованої продукції перевищують темпи зростання ціни на цю продукцію. Для покращення ситуації підприємству необхідно знижувати витрати на виробництво продукції шляхом пошуку нових постачальників та покупців.

Далі здійснимо факторний аналіз рентабельності активів. Для цього перетворимо формулу R_А = ЧП / А з урахуванням виручки від реалізації:

де R_А — рентабельність активів;

ЧП — чистий прибуток;

ВР — виручка від реалізації;

А — середня величина активів підприємства.

Тобто, якщо чисельник і знаменник помножити на чисту виручку від реалізації продукції ВР, то рентабельність активів можна вважати добутком двох показників-співмножників, а саме: рентабельності реалізованої продукції R_Р та ресурсовіддачі Р_В, або оборотності активів О_А, або коефіцієнта трансформації К_Т. Економічний зміст коефіцієнта трансформації полягає в тому, що він показує, скільки виручки підприємство отримає від реалізації з кожної грошової одиниці, вкладеної в активи підприємства.

Виручка від реалізації, або обсяг реалізованої продукції у вартісному вимірі, є одним із основних факторів, від якого залежить формування чистого прибутку. Із формули видно, що рентабельність активів залежить від рентабельності реалізованої продукції R_Р = та ресурсовіддачі Р_В =, тобто відбувається такий взаємозв'язок:

R_A = R_Р · Р_В

Факторну модель рентабельності активів схематично наведено на рис. 3.2.

Розрахунок впливу факторів на відхилення рентабельності активів здійснюється за допомогою одного зі способів елімінування.

Рис. 3.2. Схема факторної моделі рентабельності активів Розглянемо методику визначення впливу факторів, використовуючи спосіб ланцюгових підстанов.

На підставі вихідних даних наведених в таблиці 3.4. оцінимо вплив факторів на зміну рентабельності активів (табл. 3.5.).

Таблиця 3.4. Вихідні дані для факторного аналізу рентабельності активів.

Таблиця 3.5. Розрахунок впливу факторів на зміну рентабельності активів.

Спершу розраховується загальне відхилення рівня рентабельності активів:

ДRА = RА1 — RА0 = RР1· РВ1 — RР0· РВ0.

Потім визначається вплив зміни рентабельності продаж на зміну рентабельності активів:

ДRА (Rр) = RАум. — RА0 = RР1· РВ0 — RР0· РВ0.

Далі визначається відхилення коефіцієнта рентабельності активів за рахунок зміни коефіцієнта ресурсовіддачі:

ДRА (Рв) = RА1 — RАум. = RР1· РВ1 — RР1· РВ0.

Після проведених розрахунків можна сказати, що у 2008 році рівень рентабельності активів ПП «Агропрогрес» знизився порівняно з 2007 роком на 8,36%, що свідчить про зниження ефективності використання капіталу підприємства. Дане зниження було зумовлене дією слідуючих факторів. Так, за рахунок зниження рівня рентабельності продаж на 2,97% рівень рентабельності активів скоротився на 3,95%, що насамперед свідчить про низьку ефективність виробничої діяльності та несприятливу ринкову кон’юнктуру, а саме низькі ціни та високу собівартість основних видів продукції, особливо продукції свинарства. Крім того за рахунок скорочення коефіцієнта ресурсовіддачі на 0,2119 пункта рівень рентабельності знизився на 4,41%, це свідчить про погіршення оборотності активів, яке відбулося, насамперед, внаслідок різкого скорочення обсягів реалізації овочів та баштанних, що пояснюється в першу чергу низькими закупівельними цінами та небажанням керівництва підприємства продавати його за безцінь, при одночасному зростанні вартості активів підприємства.