Бар'єри в міжкультурній комунікації

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Факультет іноземних мов

Кафедра англійської філології

Реферат

на тему:

Бар'єри в міжкультурній комунікації

Виконала:

студентка групи А-51а Боднарук Інна Перевірив:

доцент кафедри англійської філології

Гошилик В.Б.

Івано-Франківськ — 2012

Зміст

Вступ Поняття міжкультурної комунікації

Класифікація комунікаційних бар'єрів Аналіз бар'єрів у міжкультурній комунікації в різних локальних контекстах

Висновок Додаток Використана література

Вступ

Хоча потреба у спілкуванні між представниками різних культур сягає корінням глибини історії, проте сам термін «міжкультурна комунікація» є досить молодим. В 1970;х роках він з’явився у сучасному вузькому змісті в науковій літературі

Як і перед будь-яким дослідженням, перед міжкультурною комунікацією ставляться певні завдання, а саме: уникнення труднощів при інтеракції та дослідження різноманітних підводних каменів у спілкуванні між представниками різних культур. У відомій праці Л. Самовара і Р. Портера «Комунікація між культурами» («Communication between Cultures»), вперше надрукованій в 1972 р., приводиться визначення міжкультурної комунікації. До цього часу сформувався і науковий напрямок, серцевиною якого стало вивчення комунікативних невдач і їхніх наслідків у ситуаціях міжкультурного спілкування.

Переважна більшість письмових згадок про міжкультурну комунікацію йдуть у контексті мовного та перекладацького питання — правильного розуміння та перекладу текстів чи живої мови. Та чи доцільний підхід, в якому міжкультурна комунікація переважно розглядає лінгвістичний аспект даної проблематики? Не менш важливим є й соціальний аспект. Тобто, навіть з неперевершеним знанням мови можна зазнати комунікативної поразки при зіткненні з етнокультурними особливостями, які не були враховані одним із суб'єктів комунікації в її процесі.

В нашій країні проблеми міжкультурної комунікації знаходяться в фокусі багатьох досліджень. Традиційно вивчається взаємодія представників різних етнічних груп. Актуальність цих вивчень не викликає сумнівів, оскільки розвиток цього наукового напрямку стимулюється практичним інтересом, обумовленим виникненням численних організацій в сфері економіки, а також освітніх структур, що орієнтовані на західні схеми навчання та залучення зарубіжних викладачів.

В умовах відносної новизни даної проблематики для вітчизняної науки доцільним є запозичення досвіду західних досліджень, в яких дана область є одним з напрямків, що прогресивно розвиваються.

Особливо цікавим і необхідним є вивчення бар'єрів у комунікації представників різних соціокультурних систем, які можуть викликати культурний і комунікативний шок.

Поняття міжкультурної комунікації

Вченими пропонувалося безліч визначень комунікації, в тому числі міжкультурної. Р. Портер і Л. Самовар, наприклад, дають комунікації наступне визначення: «Те, що має місце щоразу, коли хтось реагує на поведінку або наслідки поведінки іншої людини» [2,87с.]. В іншій роботі вони визначають комунікацію, як те, що відбувається «кожного разу, коли поведінці приписується якийсь сенс». Визначимо комунікацію просто як обмін знаннями, ідеями, думками, поняттями (концептами) і емоціями, що відбувається між людьми.

Міжкультурна комунікація має ряд особливостей, які роблять її більш складною, вимогливою і важкою, ніж внутрішньоабо міжособистісна комунікація.

Здатність до розвитку комунікативної компетентності властива всім представникам Homo sapiens, проте конкретна реалізація цієї здатності культурно обумовлена. Крім цього, вона обумовлена і унікальним індивідуальним досвідом кожної людини, з чого випливає, що при комунікації, яка є процесом обміну повідомленнями, постійно відбувається відтворення тих чи інших значень, так як вони не співпадають навіть у людей, які говорять однією і тією ж мовою, що виросли в одній культурі. Зрозумілим стає те, що за наявності різних культур і різних мов володіння ситуацією ускладнюється настільки, що про повне розуміння можна говорити лише з певною часткою іронії.

Від народження людина належить певній групі, і саме в ній формується комунікативна компетентність. Більші групи — культури — істотним чином визначають когнітивну і прагматичну засади комунікативної діяльності.

В процесі комунікації відбувається обмін повідомленнями, тобто здійснюється передача інформації від одного учасника до іншого. Оскільки люди не вміють спілкуватися безпосередньо — скажімо, за допомогою електричних імпульсів, що посилаються від одного мозку до іншого, — інформація кодується за допомогою певної символічної системи, передається і потім декодується (інтерпретується адресатом повідомлення). Комунікація має місце завжди, коли певній поведінці чи її результату приписується якесь значення, і воно виступає як знак або символ. З усіх видів знакової (символічної) поведінки в житті суспільства найважливішим є використання мови (вербальна комунікація) що супроводжується невербальною поведінкою (невербальна комунікація). В сукупності вони утворюють знакову комунікацію, або комунікацію у вузькому сенсі. Застосування поняття комунікації до обміну повідомленнями незнакової природи допускається низкою концепцій (зокрема, про таку комунікацію говорив К. Леві-Строс, погляди якого з цього питання співчутливо цитував Р. Якобсон) [2, 243с.].

Центральним поняттям у сфері прикладної міжкультурної комунікації є міжкультурне відчуття (intercultural sensitivity). Його підвищення в умовах численних відмінностей, невизначеності, неоднозначності і змін, що характеризують сучасне суспільство, стає важливою складовою професійної придатності фахівця. Цій меті служить велика кількість навчально-просвітницької літератури та міжкультурні тренінги.

Таким чином, комунікація являє собою складний, символічний, особистісний, трансакційний і часто неусвідомлюваний процес. Комунікація дозволяє учасникам висловлювати деяку зовнішню по відношенню до самих себе інформацію, внутрішній емоційний стан, а також статусні ролі, в яких вони перебувають стосовно одне одного.

Класифікація комунікаційних бар'єрів

Комунікаційні бар'єри — це явища деформації комунікаційного процесу, викликані різними причинами, що можуть приводити до неадекватних дій одержувача.

Навіть якщо одержувач отримує повідомлення і чесно намагається його зрозуміти (декодувати), цей процес може бути обмежено низкою перешкод або бар'єрів, що зазвичай виникають у фізичному оточенні або в сфері емоцій людини. Перешкоди навіть можуть зробити комунікацію неможливою: або через них «проривається» тільки частина інформації, або одержувачі неправильно інтерпретують значення повідомлення.

Виділяють три основні типи бар'єрів — особистісні, фізичні та семантичні.

Особистісні бар'єри — це комунікативні перешкоди, породжувані людськими емоціями, системами цінностей і невмінням слухати співрозмовника. Нерідко вони виникають у зв’язку з різницею в расі, статі, культурному та соціально-економічному статусі учасників комунікацій, які хибно розуміють не традиційні для себе комунікативні сигнали (невідомі слова, рухи, жести інтонації голосу тощо). Особистісні бар'єри можуть виникати як на роботі так і в побутовому спілкуванні людей.

До особистісних бар'єрів відноситься і так звана психологічна дистанція - почуття емоційної несумісності людей, аналогічне реальній фізичній відстані між сторонами. Ми усі на власному досвіді знаємо, що наші почуття та відношення обмежують можливості спілкування з іншими людьми як на роботі так і в особистому житті.

Емоції діють як «фільтри» нашого сприйняття: ми бачимо і чуємо, насамперед, те, на що ми емоційно «налаштовані» — фактично нашими комунікаціями керують наші очікування, почуттями та відношеннями.

Отже, ефективність комунікацій підвищується, якщо почуття відправника та одержувача досить близькі стосовно обговорюваної проблеми.

Фізичні бар'єри — це комунікативні перешкоди, що виникають у матеріальному середовищі. Фізичні бар'єри — це несподіваний відволікаючий шум, що тимчасово заглушає голос; відстані між людьми; стіни або інші статичні перешкоди, що виникають під час прийому інформації. Як правило учасникам комунікацій стає відомо про виникнення такого роду бар'єрів, і вони прагнуть «перебороти» перешкоди.

Семантичні бар'єри виникають в результаті обмежень привільного розуміння використаних мовних символів.

Символи, зазвичай, багатозначні, але для успішної комунікації потрібно обрати одне значення, найбільш доречне у конкретній ситуації, в іншому випадку може виникнути непорозуміння. Семантичний бар'єр може спричинити виникнення емоційного бар'єру і продовження спілкування буде заблоковано.

Особливо складні проблеми виникають при спілкуванні між представниками різних мов і культур. За таких умов обидві сторони не тільки повинні знати буквальні значення слів, але й інтерпретувати їх у відповідному контексті.

Таким чином можна виділити основні категорії бар'єрів у міжкультурній комунікації:

1. Мовні бар 'єри.

2. Бар'єри сприйняття:

· інші погляди.

3. Вплив культури:

· культурні цінності;

· непорозуміння.

4. Невербальні комунікації:

· враження;

· дистанція (інтимна, особиста, соціальна, публічна).

(див. додаток А)

Аналіз бар'єрів у міжкультурній комунікації в різних локальних контекстах

комунікація бар'єр міжкультурний інформація Одним з чинників, що сприяють появі бар'єрів у міжкультурній комунікації, є невизначеність або двозначність щодо основних правил, за допомогою яких буде здійснюватися інтеракція. Через широкий і глибокий вплив культури на всі аспекти комунікативного процесу не можна бути впевненим в тому, що правила, якими користуються два представника різних культур, ідентичні. Ця невизначеність властива і вербальній і невербальній поведінці, як в модусі кодування, так і декодування: яким чином «упакувати» повідомлення, перетворивши їх в сигнали, які будуть проінтерпретовані у відповідності з нашими намірами, і яким чином «відкрити посилку» відповідно до початкових намірів відправника.

Учасники міжкультурної інтеракції часто використовують при спілкуванні вербальну мову, яка не є рідною, принаймні, для одного з них, а іноді і для обох. Таким чином змісту слів притаманна невизначеність. Культурні відмінності у використанні невербальних каналів роблять цю невизначеність ще більшою. Адресати не можуть бути впевнені в тому, що вони інтерпретують сигнали або повідомлення згідно з початковим наміром адресанта.

Для кращого розуміння актуальності дослідження бар'єрів у міжкультурній комунікації варто звернутись до результатів дослідження даної проблематики Новосибірським Державним Університетом, студенти якого отримали досвід міжкультурних контактів, отриманих в результаті взаємодій з представниками інших культур на різних територіях; викладачі пройшли стажування в університетах Італії, Голландії та Німеччини. В свою чергу, представники закордонних університетів-партнерів прибули до Новосибірська в якості викладачів навчальних дисциплін. З їх допомогою можливою стала оцінка сприйняття комунікаційних бар'єрів з позиції представників іншої культури.

Мовні бар'єри в міжкультурних комунікаціях

Представники різних культур використовують різні моделі сприйняття соціальної дійсності за допомогою символічних систем, що знаходить відображення у мовних конструкціях, що використовуються, стилях усної та письмової комунікації [10, с.100−101]. У міжкультурному середовищі лінгвістична компетентність як володіння абстрактної системою правил мови, яка використовується партнерами як засіб спілкування, виступає необхідною, але недостатньою умовою ефективності інтеракцій. Крім того, вони повинні володіти комунікативною компетентністю — умінням застосовувати правила в конкретних соціальних ситуаціях, а також когнітивної - здатністю словотворення і генерування думок на мові спілкування [8, с.138−139].

Проблеми лінгвістичного характеру часто стають основними (і внаслідок цього найбільш запам’ятовуються) труднощами при спілкуванні з представниками інших культур. З 18 опитаних 11 людей стикалися з мовними бар'єрами при перших контактах з іноземцями. Спроба використання іншої мови в якості засобу комунікації часто виявлялася не цілком успішною, тому що не дозволяла вирішувати наступні завдання:

1. Вираження думки

" Спочатку, коли приїжджаєш в країну, ще не досконало володієш мовою, не можеш все до кінця сказати, і тому відчуваєш себе трішки неповноцінною …тебе не зрозуміють, бо ти не можеш висловити все, що тобі треба" (студентка економічного факультету Новосибірського держуніверситету, стажування в Університеті Мілану).

2. Розуміння партнерів-представників інших культур У більшості випадків для спілкування з іноземцями використовувалася англійська мова, яка була нерідною для всіх учасників інтеракцій. Респонденти оцінюють це позитивно, вважаючи, що з носієм мови виникає більше проблем.

" Зазвичай проблеми виникають, коли ти з носієм спілкуєшся: у нього сленг буває або специфічна вимова. У тих же шотландців … ти там взагалі нічого не розумієш" (викладач Новосибірського держуніверситету, стажування в Університеті Утрехта).

" Для мене викладання в Новосибірську — фантастичний досвід … Звичайно, англійська (active English) студентів не досконала, але моя англійська теж не досконала … це створює в деякому сенсі солідарність, дивну солідарність. Англійська — не наша рідна мова, ми просто використовуємо її - без проблем «(професор Університету Утрехта, Нідерланди).

Незважаючи на добре знання мови міжкультурного спілкування, практично всі респонденти вважають, що не володіють нею на рівні рідної. Ця обставина в більшості випадків суттєво не впливало на успішність контактів, оскільки використання таких прийомів як багаторазове уточнення, роз’яснення за допомогою інших виразів, використання невербальної поведінки допомагало досягти бажаного розуміння.

При зануренні в інше культурне оточення виявилися помітними відмінності в стилях усної комунікації партнерів:

1. Респонденти, які проходили стажування в Мілані, відзначають відмінності італійської мови від російської в контексті розгорнутого-стисненого стилів, що характеризуються різною «кількістю» мовних виразів у повсякденних мовних актах.

" Говорять вони (італійці) дуже голосно і абсолютно безперервно, і ще дуже швидко. Тому перший час ми, звичайно, з головним болем вже під вечір ходили, бо таке відчуття, що навколо кричать просто всі … не замовкаючи ні на хвилину" (студентка гуманітарного факультету Новосибірського держуніверситету, стажування в Університеті Мілана).

" Вони (італійці) дуже … відкриті й балакучі. Ми їздили в поїздах: скрізь без кінця, без угаву дзвонять телефони і також в місті, без кінця один з одним вони всі розмовляють" (студентка економічного факультету Новосибірського держуніверситету, стажування в Університеті Мілана) .

2. Респонденти відзначають особливості усної комунікації в рамках прямого і непрямого стилів, що розрізняються способами демонстрації намірів партнерів у мовних актах. Непрямий стиль не передбачає їх відкритої демонстрації за допомогою мови. При використанні прямого стилю в повідомленнях відображаються дійсні цілі, потреби, бажання індивіда. Ці стильові відмінності особливо помітні при порівнянні вербальної комунікації представників Росії, з одного боку, і північноєвропейських культур, де заохочуються чесність і відкритість у висловлюваннях, з іншого. «На пряме запитання:» Чи все ви зрозуміли? «, Все (російські студенти) ввічливо відповідають: „Так, так“. Але це нічого не значить. Вони демонстрували лише ставлення, але не розуміння. Було дружнє ставлення, але це ставлення, супроводжується ввічливістю, обмежувало можливість визначити ступінь можливого нерозуміння» (професор Університету Утрехта, Нідерланди). «Якщо їм щось потрібно, вони (голландці) це скажуть, чітко окреслять» (викладач Новосибірського держуніверситету, стажування в Університеті Утрехта).

Семантичні бар'єри в міжкультурній комунікації

Бар'єри семантичного характеру, з якими зіткнулися опитані в процесі міжкультурної комунікації, обумовлені:

· Безеквівалентністю або неповною еквівалентністю лексики [6, с.50−51]. «Нам буває складно реальність російської життя висловити в англійській мові … вони в англійській мові невимовні, або просто слів таких не знають. Вони намагаються мені це пояснити — ти можеш зрозуміти, інтерпретувати, але немає до кінця впевненості, що правильно інтерпретував, тому що все це іншою мовою» (студентка факультету журналістики Новосибірського держуніверситету, стажування в Університеті Утрехта).

· Різними значеннями, яким приписують «еквівалентні» слова. «Припустимо, що у нас є такі речі як бізнес, державна діяльність, наукові дослідження. Під одними і тими ж словами у нас і у них маються на увазі різні речі. Це найчастіше і було однією з причин … дисбалансу між нашим великим бажанням зав’язати з ними контакт і їх помірним, навіть скептичним ставленням до того, що ми можемо запропонувати. Їм було з нами в якійсь мірі нецікаво» (викладач Новосибірського держуніверситету, стажування в Університеті Мілана).

· Наявністю смислових відтінків

" Ми (з подругою) жили в одному номері … У французькій є два слова, що означають «спати»: dormir — це просто спати, а coucher — там є … сексуальний відтінок, а для нас просто «спати» і «спати». І моя подруга, розповідаючи своїм друзям, сказала: «Так, ми разом спимо!» , — і вжила не те слово. Відразу з’явилися жарти і так далі … Всі розуміли, звичайно, що, але … привід для жартів вже з’явився" (студентка гуманітарного факультету Новосибірського держуніверситету, стажування у Франції).

Невербальна комунікація в міжкультурному середовищі

Невербальне поведінка виконує важливі функції в процесі міжкультурної комунікації, проте використовувані символи можуть мати різне значення для учасників взаємодії. Їх розбіжність може впливати на ефективність інтеракції. Досвід занурення в інший культурний контекст дозволив респондентам побачити такі особливості невербальних систем партнерів як явне протиставлення значення багатьох символів в російській та італійській культурах. Це проявляється в розбіжності сенсу:

· Паралінгвістичних характеристик: гучності, тональності, швидкості мови і т.п.

· Мови тіла: жестів, виразу обличчя, пози і т.п.

" Росіяни взагалі невимовні. Вираз, наприклад, особи: для італійців це найважливіше. Для тих (італійців), хто приїхав за нашим проектом, було дуже дивно і дуже незрозуміло, чому росіяни слухають з таким виразом, наче нічого не відбувається або навіть їх не стосується те, що відбувається. Розцінюю це як байдужість, але я знаю, що це неправда, знаю з досвіду" (викладач італійської мови Новосибірського держуніверситету, представник Університету Мілана).

Не заперечуючи впливу особистісних характеристик, в даному дослідженні увага концентрувалася на виявленні культурно обумовлених детермінантів взаємодій у міжкультурному середовищі. Основними бар'єрами, які знижують ефективність інтеракцій, є відмінності когнітивних схем, використовуваних представниками різних культур. Найбільш яскраво диференціація моделей сприйняття проявляється при зіткненні з іншим світоглядом, світовідчуттям і т.п. Саме в такі ситуації опинилися респонденти, — студенти і викладачі, учасники міжнародного освітнього проекту. Опинившись за межами своєї культури, вони «побачили» особливості мовних і невербальних систем, елементів суспільної свідомості і т.п.

Результати проведеного дослідження не дозволяють поширювати висновки на більш широкий соціальний контекст. Проте досвід осмислення проблем міжкультурної комунікації може виявитися корисним для багатьох організацій, що функціонують у сфері вищої освіти та включені в діалог із Заходом.

Висновок

Розширення поля міжкультурних взаємодій у сучасному світі є основним імпульсом досліджень даної проблематики, що спрямований на підвищення ефективності комунікації. Вона стає залежною змінною не тільки від ступеня культурних відмінностей партнерів, але і їх установок на подолання бар'єрів комунікації, готовність до досягнення консенсусу щодо моделей взаємодії в полікультурному середовищі.

Для успішного комунікативного процесу мовцеві слід володіти певною ерудицією, логічним та аналітичним мисленням, загальними знаннями з різних галузей: історії, культури, лінгвістики, соціології, психології, тощо.

Лише уважний підхід до комунікативного процесу захистить від прикрих помилок та безглуздих ситуацій, про які згодом складатимуть анекдоти. Аби не стати об'єктом насмішок та героєм жартів, вартує більше уваги приділити цьому питанню і його аспектам.

Додаток А

Категорії особистого простору при міжнародному спілкуванні

Список використаної літератури

1. Блох М. Я. Прагматика, этика и эстетика языкового общения.//Лингвистика и лингвистическое образование в современном мире. М.: ГНО «Прометей» МПГУ, 2004

2. Гализдра А. С. Культурная динамика туризма и путешествий в эпоху глобализации//Первый Российский культурологический конгресс. Программа. Тезисы докладов — СПб.: Эйдос, 2006. 432 с. С. 364−365.

3. Грушевицкая Т. Г., Попков В. Д., Садохин А. П. Основы межкультурной коммуникации. Учебник для вузов. М., 2003

4. Международные нормативные акты ЮНЕСКО. М., 1993 С.290−301

5. Петрухінцев М.М. XX лекцій з історії світової культури: Навч посібник для студ. Вищих навчальних закладів. — М. 2001;

6. Тер-Минасова С. Г. Язык и межкультурная коммуникация. М., 2000

7. Філософський альманах. — К.: Центр духовної культури — 2004. — № 43 — 13, 25 др. арк.

8. Emmert P., Donaghy W. C. Human Communication: Elements and Contexts. Addison-Wesley Publishing Company. 1981

9. Reading On Communicating With Stranger. Ed. by W. B. Gudykunst, Y. Y. Kim. McGraw-Hill. 1992

10. Ting-Toomey S. Communicating Across Cultures. The Guilford Press. 1999