Економічні вчення західноєвропейських соціалістів-маржиналістів

Економічні вчення західноєвропейських соціалістів-маржиналістів

1 Історичні умови виникнення утопічного соціалізму в Західній Європі та його загальна характеристика

Для розуміння історичних умов виникнення утопічного соціалізму згадаємо, що розвиток капіталізму відбувався протягом трьох якісно різних етапів:

1) ХУІ-ХІХ ст. — етап раннього капіталізму, який характеризується первісним накопиченням капіталу і високим рівнем експлуатації робітничого класу;

2) кінець XIX — початок XX ст. — етап різкого збільшення продуктивності праці та дії ринкового механізму в чистому вигляді, без втручання держави;

3) середина XX ст. до нашого часу — етап сучасного капіталізму, який виступає як змішана економічна система і характеризується високим рівнем соціального захисту населення.

Історичні умови виникнення утопічного соціалізму пов’язані саме з першим етапом розвитку капіталізму, який супроводжується високим рівнем експлуатації робітників, наднизькою заробітною платою при 10−14-годинному робочому дні, відсутністю будь-якої системи соціального захисту знедолених людей, варварським ставленням до природи і забрудненням довкілля, глибокою диференціацією рівня життя населення, короткою тривалістю життя і високою, перш за все дитячою, смертністю.

Всі ці проблеми та протиріччя вимагали пошуку шляхів створення нового, більш справедливого суспільства, про яке мріяло багато прогресивних людей того часу.

До таких «соціальних мрійників», які описували нове життя в новому суспільстві, і належали представники утопічного соціалізму.

Його основні риси:

І. Представники утопічного соціалізму проводять всебічну і різку критику існуючого суспільства з позиції знедолених класів.

2. Захист інтересів трудящих, біль за їх важке життя та намагання змінити його на краще.

3. Різка критика тези про вічність і справедливість капіталізму як системи, підкреслення протилежності, полярності інтересів приватних власників та робітників.

Водночас соціалісти-утопісти не бачили реальних шляхів переходу до нового суспільства і вигадували абстрактні, відірвані від реального життя схеми будівництва різних моделей «справедливої» держави. При цьому вони вважали, що перейти до справедливого суспільства можна, звертаючись до свідомості людей, до їх почуття обов’язку, порядності та честі.

2 Критично-утопічний соціалізм у Франції. Концепції А. Сен-Сімона та Ш. Фур'є

Одним з найвидатніших представників утопічного соціалізму у Франції був Клод Анрі Сен-Сімон де Рувруа (1760−1825 рр.), син багатого аристократа, який віддав своє багатство боротьбі за краще життя трудящих.

Його відомі роботи: «Катехізис індустріалів» (1824 р.) та «Нове християнство» (1825 р.).

Основні ідеї А. Сен-Сімона:

1. Він вважав, що на зміну капіталізму обов’язково прийде новий, більш прогресивний суспільний устрій. Щоб прийти до нового суспільства, необхідно займатись просвітницькою діяльністю серед населення.

2. Новим суспільним ладом буде суспільство «індустріалів», яке спочатку складатиметься з двох класів — класу трудівників-індустріалів та класу великих власників. Але поступово, внаслідок процвітання індустріалів, які чесно зароблятимуть свої доходи, клас великих власників відмиратиме.

3. В основі функціонування нового суспільства лежатиме принцип «праця всіх заради всіх», і тому не буде ніякої експлуатації і конкуренції. Майбутнє суспільство являтиме собою величезну майстерню, де всі чесно працюватимуть, і в якому, а не буде ані армії, ані поліції, ані чиновників.

Ідеї утопічного соціалізму у Франції розвивав ще один великий

«мрійник» — Шарль Фур'є (1722−1837 рр.). Його основна робота — «Новий господарчий та соцієтарний світ» (1829 р.).

У своїх роботах Ш. Фур'є вважає капіталізм перехідною системою, на зміну якій обов’язково прийде нове суспільство. Для доведення цього Фур'є складає таблицю історії розвитку людства, в якій виділяє 32 періоди.

Капіталізм — це лише один з таких періодів, а не вічний суспільний лад.

Ш.Фур'є проводить гостру критику капіталістичної системи і називає капіталізм «світом навиворіт», у якому в погоні за багатством лікар мріє, щоб люди частіше хворіли; юрист — щоб вони вбивали одне одного; архітектор бажає війн та землетрусів, які принесуть йому багато роботи і чимало прибутку.

Фур'є визначає такі недоліки капіталізму, як:

— конкуренція, яка веде до хаосу у виробництві, до банкрутства та безробіття;

— розвиток торгівлі, який приводить до пограбування та обману людей;

— негативне ставлення трудящих до праці як до прокляття, яке забирає в них сили та здоров’я.

Аналізуючи надто низький рівень життя більшості населення, Фур'є пише, що бідняків довели до стану безправних тварин, які мають багато і мовчки працювати.

Фур'є вважає, що в існуючій системі порядна людина жити не може, в ній розцвітає лише безкультурний, нахабний та безсоромний, і тому Фур'є проводить різку критику політики, моралі та культури суспільства.

Майбутнє суспільство, про яке мріє Шарль Фур'є, — це суспільство, яке складатиметься з великих комун (фаланг), головною сферою діяльності яких буде сільське господарство.

Між членами фаланг відбуватиметься змагання за найкращу, найпродуктивнішу працю. Праця буде для людей насолодою. Всередині фаланг існуватиме розподіл праці, а винагорода фалангістів залежатиме від кількості та якості праці людей, кількості внесених кожним у комуну засобів виробництва, а також від міри таланту людей.

3 Особливості англійського утопічного соціалізму-маржиналізму

економічний школа утопічний соціалізм маржиналізм На відміну від французьких однодумців, погляди англійських соціалістів-утопістів мають такі суттєві особливості:

1. Вони повністю заперечували можливість існування в майбутньому суспільстві приватної власності в будь-якій з її форм.

2. Роботи англійських утопістів носили більш реалістичний характер, були прив’язані до реальної економічної практики і позбавлені релігійного фанатизму французів.

Найвидатнішим представником англійського утопічного соціалізму був Роберт Оуен (1771−1858 рр.).

Р. Оуен не лише мріяв про майбутнє суспільство, але й намагався реалізувати свої мрії. Як власник фабрики, він ввів на ній нову систему організації заробітної плати, яка привела до збільшення продуктивності праці. Але цього йому здалось замало, і тому він продав свою власність в Англії і створив в США комуну «Нова гармонія», в якій намагався реалізувати свої ідеї. Але комуна збанкрутувала, демонструючи тим самим нереальність утопічних ідей.

У своїх роботах та виступах Р. Оуен проводить різку критику існуючого ладу як несправедливого. Він поділяє ідеї Д. Рікардо про працю як основне джерело багатства. Тому всі люди в країні мають працювати, і тоді суспільство буде економічно розвиненим.

Р. Оуен виступає проти класового поділу суспільства. Він вважає, що всі люди мають бути рівними між собою. Для забезпечення такої рівності Оуен пропонує ліквідувати гроші як суспільне зло, і вимірювати вартість товарів у трудових одиницях; а також ліквідувати всі види приватної власності і створити єдину суспільну власність.

Оуен вбачає в капіталізмі такі три найгірших явища, як приватна власність, релігія та шлюб з розрахунку. Якщо ліквідувати ці явища, то виграють від цього всі - і підприємці, і робітники.

Оуен вважає, що майбутнє суспільство має базуватися на активному використанні системи машин, збільшенні продуктивності праці та її механізації.

4. Виникнення та основні риси маржиналізму

Школа маржиналізму виникла в кінці XIX ст. і спочатку була представлена в Англії роботами С. Джевонса (1835−1882 рр.), в Німеччині ;

Г. Госсена (1810−1858 рр.) і австрійськими економістами К. Менгером,

Є.Бем-Баверком, Ф. Візером. «Магgіпаl» в перекладі з французької означає «граничний» .

Школа маржиналізму — це напрямок економічної думки, який аналізує граничні значення економічних явищ (максимальні або мінімальні), як на рівні окремої фірми, так і національної економіки в цілому.

Основні риси маржиналізму:

1. Повна відмова від теорії трудової вартості, її критика як теорії, яка не дає відповіді на такі запитання:

— чим керується покупець, коли йде на ринок ?

— чому покупці віддають перевагу тим чи іншим товарам ?

— які фактори визначають попит на товари та послуги ?

2. Представники школи маржиналізму виходять з того, що сфера споживання має визначальне значення відносно сфери виробництва, а не навпаки, як вважали класики. Маржиналісти розглядають економіку як систему взаємопов'язаних господарюючих суб'єктів, які розпоряджаються економічними ресурсами та благами.

3. Маржиналісти вважають, що в основі економічних рішень лежить психологія людини, її суб'єктивні оцінки та бажання і здійснюють суб'єктивний підхід до аналізу економічних явищ.

4. Головна задача економічного аналізу — знайти не середні значення економічних величин, а їх оптимальне значення (мінімізація витрат, максимізація прибутку), і зіставити ці оптимальні величини.

5. Школа маржиналізму виходить з необхідності пошуку альтернативної вартості прийнятих економічних рішень, зіставленні додаткових вигод з додатковими витратами. Саме представники цієї школи ввели такі поняття, як спадна гранична продуктивність, спадна гранична віддача факторів виробництва, спадна корисність.

6 Маржиналісти вважають, що предмет економічної науки — це вивчення ставлення людей до речей, вивчення потреб людей та засобів їх задоволення. Саме представники цієї школи повернули економічний аналіз до вивчення мотивів прийняття певних економічних рішень.

5 Австрійська школа граничної корисності. Теоретичні погляди К. Менгера, Є.Бем-Баверка, Ф. Візера

К. Менгер (1840−1921 рр.), Є. Бем-Баверк (1851−1914 рр.), Ф. Візер (1851−1926 рр.) створили австрійську школу граничної корисності. Головними роботами К. Менгера є: «Основи політичної економії» (1871 р.), «Дослідження про методи суспільних наук і політичної економії зокрема» (1883 р.).

Відомою роботою Є. Бем-Баверка була робота «Основи теорії цінності господарських благ», а Ф. Візер написав роботу «Про походження і головний закон господарської цінності». Роботам цих економістів передували дослідження німецького вченого Германа Госсена (1810−1858 рр.), який написав книгу «Розвиток законів людської взаємодії» (1854р.).

До основних ідей цієї школи відносяться:

1. Головний мотив людської діяльності - це необхідність задоволення потреб. Потреба — це відчуття нестачі чого-небудь, бажання мати певне благо.

2. Потреби задовольняються на основі благ (речей), які мають певну корисність. Корисність тієї чи іншої речі залежить:

— від кількості даного блага;

— від ступеня його рідкості;

— від можливості його відтворення.

3. Цінність товару та його ринкова ціна визначається не затратами праці на його виробництво, а рівнем його корисності. Чим більша корисність блага, тим більшу цінність воно має.

4. Австрійська школа формулює економічний закон спадної граничної корисності: кожна додатково спожита одиниця економічного блага приносить все меншу додаткову корисність.

При цьому були введені поняття: загальна корисність блага та гранична корисність.

Загальна корисність благ визначається сумою корисності всіх спожитих благ. Скажімо, загальна корисність десяти цукерок буде набагато більшою, ніж однієї.

Гранична корисність — це додаткова корисність, яку має споживач від використання кожної додаткової одиниці блага. Згідно з дією закону спадної граничної корисності, кожна додаткова цукерка приноситиме все менше задоволення, і її додаткова корисність спадатиме.

5. Використання закону спадної граничної корисності дало змогу пояснити падіння попиту на товари на ринку, а також поклало основу для розробки теорії споживацької поведінки. Представники австрійської школи підкреслювали, що корисність блага зменшується в міру збільшення кількості блага і збільшується в міру зменшення кількості цього блага.

6. Кожна людина має свою шкалу потреб і свої найвищі потреби, які вона готова задовольнити будь-якою ціною, і найменші потреби. Потреби людей постійно розвиваються, формуються все нові потреби, тому кількість благ завжди менше кількості потреб людей.

7. Ринкові ціни виступають як результат взаємодії покупців і продавців. У покупця є межа, вище якої він не платитиме, а у продавця є найнижча межа, менше якої він товар не продасть.

Ринкова ціна визначається не витратами виробництва, не затратами праці, а граничною корисністю тих товарів, які мають найнижчу цінність для покупця.

8. У сучасному курсі мікроекономіки використовується багато положень австрійської школи граничної корисності, а також «закони» Г. Госсена.

6. Кембріджська школа. Теорії А. Маршалла

В кінці XIX ст. у західноєвропейській економічній думці починається формування неокласичної традиції.

Неокласична школа — це напрям економічної думки, який намагається поєднати в своєму економічному аналізі теорії класичної школи політекономії, зокрема, теорію трудової вартості, з теоріями школи маржиналізму та теорією факторів виробництва Ж. Б. Сея. Тому цю школу називають неокласичним синтезом. Засновником неокласичної школи був відомий англійський економіст Альфред Маршалл (1842−1924 рр.) — професор Кембріджського університету в Англії.

Його основна робота перекладається по-різному, але найчастіше носить назву «Принципи політичної економії» (1850 р.) і складається з шести книг.

У цій роботі А. Маршалл вперше вводить у науковий обіг термін «економікс», який сьогодні використовується як назва сучасної економічної науки і який винесений в заголовок більшості сучасних підручників з економіки.

Економікс — це галузь економічної науки, яка намагається відійти від аналізу політичних факторів, від теоретичних дискусій і має характер прикладної науки, яка займається аналізом чисто практичних проблем, а саме проблем економії або максимізації.

Економікс, як напрям економічного аналізу, поклав початок формування такої науки, як мікроекономіка, що вивчає економічну діяльність окремих суб'єктів ринку.

Основні ідеї А. Маршалла

1. А. Маршалл вперше започаткував в економічний аналіз фактор часу, розрізняючи короткостроковий та довгостроковий періоди в діяльності фірми, коли всі її ресурси змінні.

2. А Маршалл проводить глибокий аналіз формування рівноважної ринкової ціни. Він дає визначення попиту, розглядає дію закону попиту та нецінові фактори попиту. Потім він дає визначення ринкового пропонування та його нецінових факторів.

Відкривши дію закону попиту та пропозиції, Маршалл показав, що ринкова ціна — це ціна рівноваги між попитом та пропозицією.

3. А. Маршалл одним з перших увів графічний аналіз, почав використовувати графіки для ілюстрації економічних процесів, а також увів певні формули для проведення економічних розрахунків. Графіки попиту та пропозиції отримали назву «ножиці Маршалла» (див. рис. 1).

З рисунку видно, що в точці М, де перетинаються графіки попиту та пропозиції, формується рівноважна ринкова ціна Р0 та рівноважна кількість товару Ј)0. Під дією нецінових факторів попиту та пропозиції ринкова ціна може змінюватися (Р, та Р2).

Малюнок 1 — «Ножиці Маршалла»

4. Аналізуючи ринковий попит, Маршалл вводить поняття еластичності попиту за ціною та доходами. Він показує, що еластичність попиту за ціною — це відношення зміни у величині попиту на товари в залежності від змін у ціні на товари:

ч ,

де Е Др — коефіцієнт еластичності попиту;

Q1 — величина попиту до зміни в цінах;

Q2 — нова величина попиту;

P2 і P1 — відповідно: нова і стара ціна на товар.

Маршалл показав, що залежно від реакції покупців на зміни в цінах слід розрізняти еластичний та нееластичний попит на товари та послуги.

5. Великого значення надавав А. Маршалл аналізу витрат виробництва фірми. Він зазначав, що за грошовими витратами підприємця при виробництві товарів лежать реальні витрати. За реальними витратами стоїть, з одного боку, утрата капіталістом свого капіталу, який він міг би використати за іншим призначенням, а з другого — жертва з боку робітників, які б могли відпочивати замість того, щоб працювати. Тобто кожен вид витрат має свою альтернативну вартість, яку треба враховувати.

Тому підприємницький прибуток виступає як винагорода капіталісту за ризик, за працю щодо управління фірмою, за всі його втрати та жертви. При цьому Маршалл вважає, що капітал — це вічне економічне явище. Заробітна плата — це винагорода робітнику за його жертву власним відпочинком, за те, що він працював.

6. А. Маршалл уводить поняття позитивної та негативної корисності. Позитивна корисність — те, що дає людині пряму насолоду. Негативна корисність — це жертви робітників та капіталістів у виробничу діяльність. Чим більші ці жертви, тим більша вартість товарів.

У сучасному економічному аналізі використовується дуже багато ідей

А. Маршалла.

7. Американська школа маржиналізму. Д. Кларк та його теорії

Джон Бейтс Кларк (1847 — 1938 рр.) є засновником «американської школи» маржиналізму. Головними роботами Дж. Кларка є роботи: «Розподіл багатства» (1899 р.) та «Сутність економічної теорії» (1907 р.).

Дж. Кларк був професором Колумбійського університету в США. В історії економічної думки він розглядається насамперед як автор закону спадної граничної віддачі.

1. Кларк показав, що коли фірма діє в короткочасному періоді, то один з її ресурсів, і передусім, капітальний, залишається незмінним.

Кларк вводить поняття граничного продукту — це додатковий продукт, який створює підприємцю кожний додатково найнятий робітник.

Закон спадної граничної віддачі, відкритий Д. Кларком, полягає в тому, що при незмінній кількості постійних факторів виробництва послідовне приєднання до них змінних факторів приводить до зменшення граничного продукту і зменшення віддачі у виробництві кожного додатково найнятого робітника.

Аналізуючи проблему ефективної зайнятості робітників та ефективного поєднання капіталу та праці, Д. Кларк підкреслює, що підприємець повинен зіставити додатковий (граничний) продукт робітника з додатковими видатками на нього.

Підприємцю вигідно наймати робітників доти, доки додатковий продукт останнього робітника не зрівняється з його заробітною платою (додатковими витратами). Звідси Д. Кларк робить висновок: заробітна плата робітників повинна визначатися граничною продуктивністю того робітника, який створює найменший граничний продукт.

2. Д. Кларк досліджує економіку країни з позицій економічної статики та економічної динаміки.

Економічна статика вивчає незмінний стан економіки протягом якогось певного часу. Економічна динаміка вивчає економіку в стані постійної зміни, коли порушуються пропорції рівноваги. Її задача — дати рекомендації підприємцю, як поводити себе в ситуації, що постійно змінюється.

3. Аналізуючи прибуток фірми, Д. Кларк поділяє його на нормальний та чистий прибуток.

Нормальний прибуток — це середній прибуток, який в середньому отримують підприємці в усіх галузях виробництва.

Чистий прибуток — це прибуток вище нормального. Саме існування чистого прибутку є стимулом для підприємця вкладати гроші в бізнес.

Чистий прибуток можуть отримати лише ті підприємці, які мають високу продуктивність праці на своїх фірмах, здійснюють нововведення, використовують найновіші досягнення технічного прогресу. Зникнення чистого прибутку є сигналом для виходу капіталу з тієї чи іншої галузі.

Роботи Д. Кларка мали дуже велике значення для формування сучасного мікроекономічного аналізу.