Аналіз просторово-статистичного розподілу населення країни

Просторово-статистичний розподіл населення Норвегії має ряд певних особливостей та закономірностей, що відрізняє її від інших країн Європи. Наявність високорозвинутого регіону Естланн (Східна Норвегія), де на 1/3 території країни проживає половина населення Норвегії (2 499 460 осіб). Про це свідчать ряд показників, які були обраховані в роботі, тут розташовується як модальний, так і медіальний центр розміщення населення.

При залученні показників населення Осло до розрахунків — результати спотворювалися і модальний і медіальний центри знаходились майже в одній точці, у столиці. Також проводилось дослідження розселення населення без врахування столиці. При неврахування столиці арифметичний центр змістився на невелику відстань, тобто на розташування арифметичного центру столиця не мала впливу. Згідно дослідженню населення в Норвегії поступово зменшується з ступенем віддаленості від столиці держави. Найбільш заселені фюльке, які оточують Осло, а також західні фюльке — Хордалан та Ругалан. Тобто, де склалися найбільш сприятливі кліматичні умови, а також ті території, які мають вигідне торгівельне положення. Саме ці факти визначили розташування модального центру.

Наявність одного великого населеного пункту спричинює відтік населення сюди ж, оскільки тут формується єдиний центр економічного, соціального та культурного розвитку. В країні формуються умови для збільшення чисельності міського населення, через те, що умови для розвитку господарства в сільській місцевості в Норвегії є несприятливими. Для Норвегії характерно ріст числа кількості невеликих містечок та селищ міського типу, які здебільшого розміщені уздовж узбережжя, адже основним промисловим місцевого населення є риболовство.

Природні особливості мають вирішальний вплив на розміщення населення Норвегії, адже значна протяжність території з південного заходу на північний схід, у бік Арктики, зумовлює нерівномірність у розміщенні населення по території держави.

Рівень урбанізації в Норвегії на високому рівні. У містах проживає приблизно 78% населення держави. Переважають, як вже було сказано, невеликі містечка, проте значна кількість населення проживає й у великих містах — Осло (613 тис.), Берген (263 тис. ос.), Тронхейм (176 тис.), Ставангер (127 тис.), Нарвик (87 тис.), Крістіансанн (83 тис.), Фредрикстад (77 тис.), Драммен (64 тис.), Тромсьо (69 тис). Проте, якщо казати про динаміку, то Норвегія у минулому була селянською країною — більш ніж 70% населення ще в 1890 р. проживало в селах. У кінці 1970;х чисельність міщан збільшилася втроє.

Згідно розрахунків, які представлені вище концентрація населення та його тяжіння зосереджені не в одному місці - центр тяжіння розташовується у фюльке Бускеруд, а концентрується населення у Естфолл, Аккерскус, Осло, Вестфолл.

Згідно отриманим результатам населення Норвегії має особливості зменшення в таких показниках як чисельність та густота з віддаленням від територій зі сприятливими природними умовами. Південно-східний берег та південно-західний берег є кліматично сприятливими, рельєф на цих територіях також є сприятливим для проживання та ведення сільського господарства. У свою чергу всередині держави дуже високими є Скандинавські гори і тому рельєф тут надто складний для ведення господарства. Більш північніші фюльке є кліматично біль суворими, що вже обмежує можливості для суспільного та соціально-економічного розвитку держави. Тому, центр тяжіння населення розташований посередині між найзаселенішими територіями — між східними фюльке та західними на півдні держави. Проте в самому центрі умови для проживання досить складні через гірський рельєф. Ця аналітична парадоксальність лише підтверджує складність конфігурації, розселення населення та соціально-економічного розвитку Норвегії.