Саркоптоз свиней

ЗМІСТ ВСТУП

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Збудник

1.2 Цикл розвитку

1.3 Епізоотологічні дані

1.4 Патогенез

1.5 Ознаки та перебіг хвороби

1.6 Діагноз

1.7 Лікування

1.8 Профілактика та заходи боротьби

2. РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Характеристика господарства та епізоотичної ситуації

2.2. Власні спостереження

2.3 Лікувально-профілактичні заходи

2.4 Аналіз проведених заходів та їх наукове обґрунтування

2.5 Економічний збиток завданий господарству ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ВСТУП Виробництво сільськогосподарської продукції в Україні — це і важлива державно-економічна проблема, й соціально-політичне завдання, розв’язання якого дасть змогу задовольнити потреби населення у продуктах харчування.

Свинарство — традиційна для українців галузь, одна з найпопулярніших у сучасних фермерських господарствах. Ефективність цієї галузі формує ряд факторів, серед яких найважливішими є рівень племінної справи, якість кормів, кваліфікація спеціалістів, обслуговуючого персоналу, система забезпечення благополуччя щодо інфекційних й особливо інвазійних хвороб.

Разом з тим свинарству завдається значна шкода паразитичними хворобами і, в тому числі, саркоптозом. У результаті перехворювання цим захворюванням молодняк свиней виснажується, що в подальшому призводить до зниження продуктивності, зниження несприятливості до інфекційних хвороб, або й до загибелі.

Що може призвести до значних збитків для господарства, які виражаються в недоотриманні продукції, збитках від загибелі, витратах на проведення заходів по ліквідації захворювання, збитках унаслідок карантинно-обмежувальних заходів.

Метою даного дослідження було:

закріпити знання про біологію та поширення збудника;

висвітлити теоретичні аспекти хвороби;

показати заходи боротьби та профілактики на прикладі конкретного випадку.

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ Саркоптоз (Sarcoptosis, свербіжна короста) — інвазійне захворювання викликане кліщами Sarcoptes suis та S. Parvula (рис. 1−2) родини Sarcoptidae, надродини Sarcoptoidea, підряду Sarcoptiformes, ряду Acariformes, класу Arachnidea, типу Arthropoda [13], супроводжується хронічним запаленням шкіри із симптомами свербежу, утворенням складчастості та щільних кірок та прогресуючим виснаженням тварин.

1.1 Збудники Кліщі S. suis та S. parvula — дрібні, непомітні неозброєним оком, овальної форми, приплюснуті у дорсо-вентральному напрямку. За зовнішнім виглядом нагадують черепаху. Розміри самців — від 0,25 до 0,34 мм довжини і 0,17−0,24 мм ширини, а самок — відповідно 0,34−0,51 мм і 0,28−0,36 мм. Спереду тіла кліща розташований короткий хоботок, що складається з тонких хеліцер і тричленистих пальп. Ротові отвори гризучого типу. Трахеї, очі, кровоносна система відсутні. Дихають кліщі всією поверхнею тіла. Зовнішній покрив — складається з м’якої покресленої в поперечному напрямі кутикули. На спинній стороні є луски та жорсткі щетинки, які звернені вістрями назад. Таке розміщення їх перешкоджає руху кліща назад у ходах шкіри.

Рис.1−2. Кліщі — Sarcoptes suis

Черевна сторона саркоптеса гладенька, без шипів і щетинок. На вентральній стороні тіла є чотири пари коротких, товстих і конусоподібних кінцівок, з яких дві пари спрямовані вперед, а решта назад. Більш розвинені передні кінцівки. У самок вони з невеликим присосками, розташованими на коротких нечленистих стрижнях. Задні кінцівки мають не присоски, а довгі щетинки. У самця перша, друга та четверта пара ніг закінчуються присосками, а третя пара — довгою щетинкою.

При розгляді кліща під мікроскопом з дорзальної сторони, як правило, задніх кінцівок не видно, але помітні довгі щетинки. Статевий диморфізм у саркоптесів виражений порівняно слабо. Задній кінець тіла у них округлий. У самців відсутні копулятивні горби. Статевий і анальний отвори розташовані на черевній стороні тіла.

Колір тіла кліщів залежить певною мірою від фази розвитку: у личинок він світло-сірий, у німф і статевозрілих паразитів — більш темний (бурий).

Статева система самців складається із сім'яників, сім'япроводів і парувального органу, який має підковоподібну форму і розміщений на вентральній стороні між основою четвертої пари кінцівок.

Статева система самок — яєчників і яйцепроводу, який відкривається між четвертою парою кінцівок статевим отвором. Анальний отвір знаходиться за ним.

Яйця свербунів досить великі (0,08×0,15 мм), овальної форми, злегка затуплені на полюсах, з двоконтурною оболонкою, сірувато-білого кольору, незрілі.

1.2 Цикл розвитку Кліщі належать до внутрішньошкірних паразитів. У поверхневих шарах епідермісу вони утворюють ходи, живлячись клітинами епідермісу і тканинними соками. Тут дорослі самки відкладають від двох до восьми яєць, із них через 3−5 діб вилуплюються шестиногі личинки, які двічі линяють з інтервалом у 3−5 діб, перетворюючись послідовно на восьминогих протонімфу та телеонімфу. Останні залишають материнські ходи й з’являються на поверхні шкіри, де самці після заключного линяння роблять нові великі ходи, з яких виповзають на поверхню для копуляції. Самки спарюються на стадії телеонімфи, після чого переміщуються на іншу ділянку шкіри, утворюючи нові ходи, линяють, перетворюються на дорослу самку, яка протягом життя відкладає 40−60 яєць. Повний цикл розвитку кліща триває 10−20 діб, а життя самок 6−8 тижнів. У навколишньому середовищі — зберігають життєдіяльність не більше 15 діб [8;9].

Рис. 3. Самка і відкладене нею яйце у прогризеному ході рогового шару шкіри

1.3 Епізоотологічні дані

Паразитують на свинях у різні пори року, але найвищий рівень інвазії буває в осінньо-зимовий періоди. Молодняк хворіє частіше і тяжче. Поширення інвазії спричиняють неповноцінна годівля, утримання тварин при значному скупченні у темних, брудних і вологих приміщеннях. У літній період хворобу реєструють рідко. Інсоляція, сухість повітря зумовлюють загибель значної частини кліщів, але самовилікування не настає. Свербуни інколи адаптуються на тілі неспецифічних живителів, можуть викликати захворювання, але потомства не дають. Іноді хворіють люди, які обслуговують тварин.

У поросят і підсвинків паразитує S. suis, який уражує всю шкіру, у свиноматок і кнурів — S. parvula, локалізується на внутрішній поверхні вух, стегнах, нижній стінці живота [4;5;8].

Особливе значення мають носії, чи перехворілі тварини на шкірі яких можуть знаходитися кліщі. Перенос саркоптесів інколи можуть здійснювати дрібні тварини, мухи.

1.4 Патогенез Свербуни прогризають численні горизонтальні і вертикальні ходи в шкірі тварини, руйнують капіляри та нервові закінчення, що зумовлює порушення основних функцій шкіри і створює умови для проникнення патогенної мікрофлори. Ускладнює ситуацію й інтенсивний свербіж, внаслідок якого травмується шкіра, порушується її дихання. Виникає запалення, щетина випадає, шкіра набрякає, потовщується, втрачає еластичність, збирається у складки, тріскається. Продукти розпаду клітин і метаболізму кліщів проникають у кров з ділянок ураженої шкіри, спричинюючи інтоксикацію, що призводить до порушення функцій серцево-судинної та нервової систем. Тривалий перебіг хвороби, недостатня й неповноцінна годівля сприяють зниженню резистентності організму, постійний свербіж виснажує, а інтоксикація призводить до загибелі тварин [8;12;21].

1.5 Клінічні ознаки

Хвороба протікає гостро і хронічно. Інкубаційний період триває 10−15 діб і більше. Перші ознаки захворювання з’являються на шкірі голови, потім — шиї, грудях, спині, череві. У поросят спостерігається сильний свербіж. Із часом на шкірі утворюються вузлики і капсули, вона запалюється, ущільнюється, тріскається. Тварини втрачають вгодованість, розвивається кахексія. Через 4−6 тижнів у молодняку може бути уражена вся шкіра. При ускладнені патологічного процесу спостерігаються ознаки інтоксикації і деякі тварини гинуть. У поросят до 4-місячного віку, а іноді й у віці 5−6 міс виявляють генералізовану форму саркоптозу. Вона може закінчуватися летально або набувати хронічного перебігу, який має місце у племінних свиней та у тварин на відгодівлі.

У дорослих свиней хвороба характеризується генералізованим або локальним ураженням шкіри голови, вух, шиї, нижньої стінки черева, статевих органів у кнурів та деяких інших ділянок тіла. Шкіра вкривається лусками, грубішає, поступово погіршується загальний стан. Тварини худнуть. При незначному ураженні шкіри дорослі свині не виявляють ознак захворювання і тривалий час залишаються паразитоносіями — вони є основним джерелом інвазії на фермі. У літній період хвороба набуває субклінічного перебігу. У них настає нібито спонтанне видужування, але у вушних раковинах таких тварин виявляють значну кількість кірок сірувато-брудного кольору, розташованих глибоко у слуховому проході. У таких кірках знаходяться кліщі на різних стадіях розвитку.

1.6 Діагностика Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки та результати акарологічного дослідження зіскрібків, одержаних зі шкіри підозрілих щодо захворювання тварин. Матеріал відбирають скальпелем із свіжоуражених ділянок або на межі ураженої і здорової шкіри. Зіскрібки роблять глибокі, до сукровиці й транспортують у щільно закритій пробірці чи флаконі та досліджують у лабораторних умовах.

Із мортальних методів підготовки зіскрібків для мікроскопії використовують експрес-метод мацерації кірок М. П. Добичина, центрифужний метод Г. З. Шика, оригінальний метод Д.О. Приселкової, що ґрунтується на на використанні гасу, в якому кліщі залишаються рухомими протягом 4 год.

Рис. 4. Кліщ S. suis у полі зору мікроскопа.

Саркоптоз у свиней диференціюють від демодекозу, сифункулятозу, стригучого лишаю, екзем і дерматитів незаразного походження. Так. При демодекозі у свиней свербіж відсутній. У глибоких зіскрібках із місць ураження знаходять дрібних, червоподібних демодексів. При сифункулятозі спостерігається сильний свербіж і дерматит. Оглядом на шкірі виявляють вошей. Стригучий лишай порівняно рідко реєструють у свиней. При ньому свербіж відсутній, уражується, головним чином, шкіра тулуба. При мікроскопії зіскрібків і щетини знаходять спори чи міцелії гриба-паразита. Дерматити незаразного походження, екзема виникають у будь-яку пору року і на різних ділянках шкіри. Диференціюють акарологічним дослідженням зіскрібків від підозрілих тварин.

1.7 Лікування Свиням внутрішньом'язово чи підшкірно вводять 1%-ві розчини препаратів із макроциклічних лактонів у дозі 1 мл на 33 кг маси тіла двічі з інтервалом 7−9 діб. Досить ефективними є їхні порошкоподібні форми на основі івермектину (бровермектин-гранулят, івомек-премікс). Визначено групову дозу (за настановами) змішують із концентрованими кормами і згодовують згідно з раціоном.

Для обприскування готують акарицидні розчини та емульсії з розрахунку 0,5−2 л на тварину залежно від маси тіла. Температура приготовленої рідини має становити 20−25 оС. Застосовують розчини фосфорорганічних сполук (неоцидол, себацил); піретроїдів (байтикол, бутокс, дельтокс, ектосан, неостомазан) та препаратів на основі амітраз (біпін, кеназ, тактик).

При ураженні вух свиням розпилюють акарицидні препарати в аерозольній упаковці.

Повторно тварин обробляють через 7−10 діб, чітко дотримуючись настанови з використання препарату.

По закінченні обробки свиней переганяють у чисті приміщення, а їхні станки очищають і піддають акаризації одним із наявних акарицидних препаратів [2;17].

1.8 Профілактика та заходи боротьби При встановленні саркоптозу ферму оголошують неблагополучною. При цьому забороняється ввезення-вивезення тварин. Усе неблагополучне поголів'я обробляють одним із акарицидів двічі.

Тварин, які надійшли у господарство карантинують упродовж 30 діб. Проводять клінічне обстеження і вибірково беруть зіскрібки шкіри, які досліджують лабораторно; за потреби заражених тварин лікують. Під час комплектування ферм всіх тварин, у тому числі й племінних, з профілактичною метою оброблять одним з акарицидних препаратів. Щороку з урахуванням епізоотичної ситуації в господарстві за спеціальним графіком, складеним відповідно до технології виробництва, проводять профілактичну дезакаризацію свинарників [14;19;22].

2. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Характеристика господарства Господарство СВК «Андріївський», Хорольського району, Полтавської області. Розміщене в басейні р. Хорол, в зоні теплого клімату, помірного зволоження. Висота над рівнем моря — 126 м.

Відстань до:

Районного центру м. Хорол — 15 км;

Обласного центру м. Полтава — 123 км (автошляхи) Залізничної станції Хорол — 5 км.

саркоптоз свиня інвазійне господарство

Інформація про економічні показники господарської діяльності СВК «Андріївський»

Шляхи сполучення з сусідніми господарствами та адміністративним центрами — шосейні та ґрунтові.

Тварини утримуються у типових приміщеннях, напування централізоване, роздача кормів механізована.

2.2 Характеристика епізоотичної ситуації у господарстві

Господарство забезпечує себе власним молодняком. Тварин з інших господарств не завозять, окрім зміни кнурів-плідників, яких після завозу ставлять на 30-денне профілактичне карантинування. Протягом даного періоду свиней оглядають і проводять лабораторні дослідження.

З метою недопущення розповсюдження та виникнення інфекційних захворювань ветеринарною службою міста та району проводяться щорічні діагностичні дослідження та вакцинації. Два рази на рік планово проводяться ветеринарні заходи проти інфекційних та інвазійних захворювань. Всі планові заходи виконані.

Рис. 5. Утримування свиней на фермі

У зв’язку з тим, що господарство в 2010 році було неблагополучним щодо сказу, для профілактики даного захворювання були проведені заходи по імунізації тварин вакциною «Рабістар». За інших інфекційних захворювань — є благополучним.

Раніше були зафіксовані випадки інвазії аскаридозом та саркоптозом свиней.

2.3 Власні спостереження У даному випадку інвазія виникла серед поголів'я молодняку свиней віком до 4 місяців (16,67%). Клінічні прояви характеризувались локальним підвищенням температури тіла, появою на голові, стегнах та черевній стінці зони гіперемії з вузликами та пустулами. Які супроводжувались сильним свербежем в зоні ураження, поросята розчухували уражені ділянки, сильно непокоїлись. При пальпації уражених ділянок відчувалася рельєфність та спостерігалися сіро-білі плями, лусочки та кірочки. Шкіра ущільнена, складчаста, щетина випадала. У дорослих свиней ознак захворювання не виявляли, що свідчило про субклінічний перебіг.

Для забезпечення спокійного стану тварин при діагностичних дослідженнях та лікувальних прийомах, тварин попередньо фіксували. Для цього свині накладали петлю на верхню щелепу позаду ікол. Вільний кінець мотузки закріплювали на основі вкопаного в підлогу стовпа чи кільця. Для нетривалих маніпуляцій помічники втримували тварину за хвіст і мотузку закріплену за верхню щелепу.

Рис. 6. Молодняк 1,5 міс З метою постановки діагнозу та його диференціювання проводили відбір проб на дослідження в лабораторію ветеринарної медицини. Проби відбирали шляхом глибокої скарифікації шкіри (до появи слідів крові) по краях ураженої ділянки. Проби помістили у флакон з-під пеніциліну, щільно закрили, наклеїли етикетку і направили у лабораторію.

Для дослідження використовували компресорний (мортальний) спосіб: Зскрібок клали на предметне скло, додавали кілька крапель 5−10%-го розчину NaOH, накривали другим предметним склом і розглядали за малого збільшення мікроскопа. А також — спосіб Д. Приселкової (вітальний): матеріал поміщали в лабораторну чашку і до нього додавали подвійну за об'ємом кількість гасу. Ретельно перемішували і готували роздавлені краплі, які розглядали під мікроскопом. Було виявлено кліщі S. suis, що свідчить про інвазію саркоптозом.

Рис. 7. Кліщ S. Suis

2.4 Лікувально-профілактичні заходи При роботі з акарицидами строго дотримувалися концентрації діючої речовини, так як ці речовини легко всмоктуються через шкіру і слизові оболонки, викликаючи отруєння у людей, що проводять обробку.

Для попередження потрапляння розчинів та аерозолів використовували захисні рукавички, захисні окуляри, для захисту органів дихання використовували респіратор типу РУ-60М з патроном «А».

Календарний план заходів по ліквідації саркоптозу свиней на свинофермі СВК «Андрівський»

2.5 Аналіз проведених заходів та їх наукове обґрунтування З метою постановки діагнозу застосовано лабораторні дослідження, за допомогою яких підтверджено клінічний діагноз. Відповідно до «Інструкції про заходи по попередженню і ліквідації саркоптозу свиней» [11], в якій зазначено, що ліквідація має включати лікування хворих і підозрілих в захворюванні тварин та знищення збудника на тілі тварини і зовнішньому середовищі, було розроблено план міроприємств щодо ліквідації саркоптозу на свинофермі СВК «Андріївський».

У плані було враховано біологію розвитку паразита, тому обробку тварин здійснювали двічі з інтервалом 10 днів. Були використані вітамінний препарат (інтровіт для свиней (поросят)), та препарати фосфорорганічних сполук (неоцидол та акродекс):

Rp.: Introvitі Pig Starter Premixі - 25 000,0

D.S.: 10−20 кг: 2,5 кг на 1000 кг корму.

#

Rp.: Emulsum Neocidoli 0,15% -1000,0

D.S.: Зовнішнє

#

Rp.: Aerosoli Acrodexi

D.S.: Струмінь спрямували на уражену ділянку на відстані 5−10 см протягом 2−3 с

#

Через 10 днів повторили обробку неоцидолом.

Обробку здійснювали методом обприскування із розрахунку до 1 л на свиноматку, до 1,5 л на кнура и до 0,1 л емульсії на поросят. Після застосування вищевказаної емульсії препарату додатково обробляли вушні раковини свиней шляхом направлення в них струменя аерозолю.

Термін каренції фосфорорганічних сполук: забій дозволяється через 12 днів після застосування препаратів.

Економічний збиток Хвороби молодняку сільськогосподарських тварин завдають значних економічних збитків, який складається із втрат продуктивності в період хвороби, падежу, вимушеного забою вибракуваних тварин, витрат на лікування. Багато тварин у результаті недостатньо ефективного лікування залишаються хронічно хворими.

На фермі СВК «Андріївський» виявлено екстенсивність інвазії до обробки становила свиноматок — 38,67%, кнурів-плідників — 35,00%, поросят — 16,67%, після — 0%.

Інтенсивність інвазії до обробки — 4−6 кліщів на площі тіла 1 см³, після — кліщів у зскрібках не виявляли.

Загиблих чи вимушено забитих не було.

Визначивши економічні збитки, орієнтувалися на дані двох останніх років. Порівнняно з 2010 роком кількість всього поголів'я свиней зменшилося на 173 гол. Маса поросят при народженні — на 0,3 кг.

Підрахунок збитку вели за формулою:

З = Мп (Вз — Вх) Т • Ц ,

де, Мп — кількість тварин, що перехворіли; Вз і Вх — середньодобова продуктивність відповідно здорових і хворих тварин, кг; Т — середня тривалість хвороби, діб; Ц — ціна реалізації продукції, грн за 1 ц.

З = 254 (0,310−0,150) 365 • 100 = 1 483 360 грн ВИСНОВКИ Слід відмітити, що на сьогоднішній день є актуальною ліквідація інвазійних хвороб серед яких є і саркоптоз свиней, що приносить значні економічні збитки господарствам — гальмуючи збільшення виробництва свиней і зниження її собівартості.

У нашому випадку:

1.Тварини знаходилися в свинарниках з порушеним мікрокліматом, в приміщеннях порушена вентиляція, тому проходить скупчення шкідливих газів, що в свою чергу негативно впливають на організм тварини.

2.Рівень годівлі і напування був задовільним.

3.Джерелами інвазії можна назвати доросле свинопоголів'я, яке хворіє латентно. В поширенні збудника певну роль відіграють предмети догляду та обслуговуючий персонал, який переносить його на одязі та інших предметах.

4.Діагноз було поставлено і підтверджено вчасно, що дало змогу виявити і ліквідувати випадок захворювання молодняка свиней на саркоптоз.

5.В результаті правильної постановки діагнозу стало можливим своєчасно розробити і виконати план заходів по ліквідації хвороби, що в свою чергу зменшило економічні збитки господарства від цього захворювання.

Пропозиції господарству:

Покращити умови утримання тварин, зменшити скупченість, нормалізувати умови мікроклімату, покращити стан з прибиранням гною.

В літній період використовувати випасання тварин на підготовлених ділянках пасовищ. В зимовий період при відсутності сильних морозів випускати тварин на вигульні майданчики.

Покращити забезпеченість обслуговуючого персоналу спецодягом, засобами особистої гігієни і контролювати стан використання цього одягу.

Дотримуватись плану профілактичних досліджень і обробок тварин.

Проводити періодичну дезінфекцію та дезакаризацію приміщень, де утримуються тварини.

Не допускати завозу в господарство свиней з господарств неблагополучних по саркоптозу.

Регулярно проводити огляд поголів'я і по необхідності проводити мікроскопію зіскобів.

Двічі на рік (весною і восени) проводити профілактичні обробки вушні раковини у кнурів та свиноматок розчинами чи аерозолями акарицидів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Bogatkow W. Studies on the occurrence of Saroptes scabiei var. suis (Gerlach, 1857) in clinically normal pigs // Med. Weter. 1974. — B. 30. — S. 38−39.

Абуладзе К. И. Паразитология и инвазионные болезни сельскохозяйственных животных / К. И. Абуладзе, И. В. Демидов, О. О. Непоклонов. — М.: Агропромиздат, 1990. — 464 с. Власенко В. М. Присадибне свинарство / В. М. Власенко, В.І. Оненко. — К.: Київ. правда, 2000. — 64 с.

Алфимова А. В. Продолжительность жизни возбудителя зудневой чесотки во внешней среде — Научные труды УНИИЭВ. — М.:1956г. — Т.XXIII. — с.287−302.

Вербицький П.І. Довідник Лікаря ветеринарної медицини / [П.І. Вербицький, П.П. Достоєвський, В. О. Бусол та ін.]. — К.: Урожай, 2004. — 1280 с.

Ветеринарная энтомология и акарология. — Всесоюзная академия с.х. наук им. В. И. Ленина. — М. 1983 г.

Водянов А. А. Стратегия борьбы с саркоптоидозами сельскохозяйственных животных / А. А. Водянов // Состояние, проблемы и перспективы развития ветеринарной науки России. — М., 1999. — Т.2. — С.26−29

Галат В. Ф. Саркоптоз свиней / В. Ф. Галат, Н. М. Сорока, К.В. Дідаш // Ветеринарна практика: Науково-практичний журнал для спеціалістів ветеринарної медицини. — 2007. — № 1. — С. 24−25

Галат В.Ф.,Євстаф'єва В. О. Акарицидна ефективність препаратів при саркоптозі свиней // Вісник Полтавського Державного с/г інституту — 2000р. — № 6 — с.44−45.

Гутира Ф., Марек И., Маннингер Р., Мочи И. Частная патология и терапия домашних животних. — М.: Сельхозиздат, 1963. — Т.2. — К.4. — 584 с.

Діагностика та лікування свиней за саркоптозу / А.А. Антіпов // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія «Ветеринарна медицина». Вип. 9/1 (21), 2008: Науково-методичний журнал / Сумський національний аграрний університет. — Суми:. СНАУ, 2008. — С.5−8

Инструкция о мероприятиях по предупреждению и ликвидации саркоптоза свиней // Ветеринарное законодательство, М.1988. — Т.4

Катаранов А. И. Справочник свиновода / А. И. Катаранов, Н. Д. Баринов, В. С. Авдеенко. — Ростов н/Д.: Феникс, 2003. — 288 с.

Кербабаев Э. Б. Основы ветеринарной акарологии. Методы и средства боротьбы с клещами // Тр. Всерос. ин-та гельминтол. — 1998. —Т. 34. — 218 с.

Паразитологія та інвазійні хвороби тварин: [підручник] / В. Ф. Галат, А. В. Березовський, Н. М. Сорока, М. П. Прус. — К.: Урожай, 2009. — 368 с.

Посібник з інвазійних, інфекційних та незаразних хвороб свиней: навч. посіб. / Ю.Ю. Давгій, В. Ф. Галат, О.Є. Галатюк [та ін]; за ред. Ю.Ю. Довгія. — К.: Урожай, 2010. — 328 с.: іл.

Справочник по охране труда и ТБ в животноводстве // Под ред. Бакшеева П. Д. — 2-е изд., доп. и перераб. — К.: Урожай, 1985. — 200 с.

Столюк В. Саркоптоз — актуальна проблема свинарства в Україні / В. Столюк // Пропозиція: Інформаційний щомісячник. Український журнал зпитань агробізнесу. — 2010. — № 11. — С. 124−127

Стринадкин П. С. Методические указания по первичному отбору новых акарицидов и сравнительному изучению их активности против саркоптоидных клещей / П. С. Стринадкин. — М.: ВАСХНИЛ, 1982. — 13 с.

Уркхат Г. М. Ветеринарная паразитология / [Г.М. Уркхарт, Дж. Эрмур, Дж. Дункан и др.]; пер. с англ. Е. Болдырева, С. Минаева — М.: АКВАРИУМ ЛТД, 2000. — 352 с.

Хмельницький Г. О., та ін. // Ветеринарна фармакологія. — Х.: Парітет ЛТД, 1995. — 480 с.

Чернуха В.К. Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин / [В.К. Чернуха, Ю. Г. Артеменко, В. Ф. Галат та ін.]. — К.: Урожай, 1996. — 446 с.