Нормування праці в сільському господарстві

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ Кафедра аграрної соціології та розвитку села ЗВІТ По виробничій практиці

Виконала:

Студентка 3 курсу 1 групи економічного факультету спеціальності «Економіка підприємства»

Попелянська І. С.

Місце проходження:

ТОВ «Козацьке» с. Козацьке, Бобровицького р-ну Чернігівської області

Перевірив:

к.ек.н., доцент Барабан С.С.

Київ — 2011

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ.1.Теоретичні основи нормування праці в сільському господарстві

1.1 Суть нормування праці. Методи і способи нормування

1.2 Способи вивчення трудових процесів РОЗДІЛ.2.Методика нормування праці на окремих видах сільськогосподарських робіт.

2.1 Методика нормування праці на польових механізованих роботах

2.2 Методика нормування праці на ручних роботах

2.3.Методика нормування та визначення норм праці на роботах з луговування тварин

2.4 Методика нормування та визначення норм праці на транспортних роботах РОЗДІЛ.3.Економічна ефективність впровадження технічно-обґрунтованих норм праці

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП В процесі розвитку продуктивних сил суспільства виникає об'єктивна необхідність встановлення норм затрат праці на виконані обсяги робіт чи встановлену продукцію.

Нормування праці залишається важливим елементом її організації на виробництві, оскільки сприяє подальшому вдосконаленню форм кооперації і поділу праці, дозволяє раціоналізувати її прийоми й методи, поліпшує організацію та обслуговування робочих місць.

За умов розвитку ринкових відносин нормування праці зберігає свою значущість, особливо в крупних сільськогосподарських підприємствах, однак його роль дещо трансформується. Насамперед це стосується того, що норми праці все частіше перетворюються в прогнозну міру праці. Одночасно з цим суттєво розширюються права безпосередніх виробників щодо дотримання міри праці, а це у свою чергу зумовлює варіації трудових затрат залежно від конкретних умов виробництва.

Економіст повинен постійно аналізувати деякі норми праці, визначати рівень їх виконання окремими категоріями працівників, виявити причини невиконання або значного перевиконання. Вирішення цих та інших завдань забезпечить зростання ефективності сільськогосподарської праці.

РОЗДІЛ.1.Теоретичні основи нормування праці в сільському господарстві

1.1 Суть нормування праці. Методи і способи нормування Під нормуванням праці розуміють процес дослідження, розробки та апробації та впровадження технічно-обґрунтованих норм праці.

За умов розвитку ринкових відносин нормування праці зберігає свою значущість, особливо в крупних сільськогосподарських підприємствах, однак його роль дещо трансформується. Насамперед це стосується того, що норми праці все частіше перетворюється в прогнозну міру праці. Одночасно з цим суттєво розширюються права безпосередніх виробників щодо дотримання міри праці, а це в свою чергу зумовлює варіації трудових затрат залежно від конкретних умов виробництва. З урахуванням вищезазначеного нормування праці залишається важливим елементом її організації на виробництві, оскільки сприяє подальшому вдосконаленню форм кооперації і поділу праці, дозволяє раціоналізувати її прийоми і методи, поліпшує організацію та обслуговування робочих місць і т. ін. Поряд із цими завданнями нормування праці використовується також для створення обґрунтованої бази даних для внутрішньогосподарського планування, стимулювання підвищення кваліфікації виконавців на основі узагальнення й широкого розповсюдження передового виробничого досвіду, вдосконалення ефективності сільськогосподарської праці.

В нормах праці, що встановлюються, повинні бути закладені суспільно необхідні затрати робочого часу, через що вони мають відповідати ряду вимог. Насамперед потрібно враховувати досягнення науки й передового досвіду, які передбачають використання раціональних прийомів та методів праці, продуманих режимів праці та відпочинку виконавців тощо. Крім того, норми праці повинні відповідати природно-економічним та організаційно-технологічним умовам виконання трудових процесів, а також забезпечувати рівномірну напруженість норм при їх виконанні в аналогічних умовах незалежно віл географічного положення.

Досягнення зазначеної мети можливе за умов дотримання правил нормування праці, найбільш важливими з яких є:

1) вивчення й аналіз природно-економічних умов та стану організації трудових процесів на підприємстві;

2) узагальнення й аналіз передового досвіду організації праці на підприємстві та за його межами;

3) урахування передових досягнень науки й техніки;

4) охоплення нормуванням усіх категорій працівників;

5) виробнича перевірка норм, систематичний аналіз їх виконання та поновлення.

Зазначені правила сприятимуть забезпеченню обслугованості норм праці і вивченню їх змісту. В цілому сутність нормування полягає у розраховані міри трудових затрат, виражених у робочому часі, на виконання певного обсягу робіт або виробництва певної кількості продукції. В процесі нормування встановлюються норми та нормативи, які діляться на види залежно від галузевого призначення, сфери застосування, територіального розповсюдження, класифікації виконавців та інших факторів. Серед них слід виділити наступні.

Норма виробітку? розрахунковий обсяг роботи чи виробленої продукції, який слід виконати або виробити одним чи кількома працівниками за зміну за певних природно-економічних умов. Норми виробітку вимірюються в гектарах, тоннах, штуках тощо.

Норма часу? являє собою затрати праці, виражені в секундах, хвилинах, годинах, на виконання одиниці роботи чи виготовлення одиниці продукції, обслуговування однієї голови худоби тощо. Норми часу використовуються переважно в ремонтно-механічних майстернях, будівельних роботах і т. ін.

Норми обслуговування — передбачає кількість тварин, одиниць обладнання, виробничі площі і т. ін, які мають обслуговувати протягом зміни один або декілька виконавців. Найбільшого розповсюдження набула в галузях тваринництва, а також при кількісній оцінці слюсарів-наладчиків, електриків.

Норма чисельності - під нею розуміють кількість виконавців відповідного професійно-кваліфікаційного рівня, встановлену для обслуговування виробничої дільниці, поточної лінії, кормокухні і т. д.

Нормоване завдання — це обсяг роботи, яку повинна виконати група виконавців за один день, декаду, місяць при певній її якості. Виражається в гектарах, тоннах, штуках та ін. Використовують у підрядних колективах, тепличних комбінатах ремонтних майстернях тощо.

Останнім часом все більшого розповсюдження набувають комплексні норми праці - обсяги робіт, виконувані ведучим агрономом, взаємопов'язані операції за зміну за участю усіх безпосередніх виконавців, що зайняті на цих роботах. Застосовують на збиральних роботах, посіві, інших комплексах робіт, де широко застосовуються груповий метод експлуатації техніки.

Зважаючи на територіальну розповсюдженість, норми праці діляться на республіканські, зональні, обласні і місцеві.

З огляду на галузеві призначення норми праці діляться на міжгалузеві і галузеві.

За терміном дії існують постійні, сезонні, тимчасові й перспективні норми праці. Розрізняють також єдині й типові норми праці.

Відомо, що в сільському господарстві широко застосовуються різноманітні засоби виробництва і способи дії на предмети праці, це накладає свій відбиток на методику розрахунку норм праці. Залежно від особливостей трудових процесів вони діляться на ряд груп [3]:

р Польові механізовані роботи. До цієї групи відносяться роботи, що виконуються з допомогою мобільних машин і механізмів. Серед них оранка, посів, міжрядний обробіток, збирання врожаю тощо.

р Роботи по обслуговуванню стаціонарних машин. Роботи виконуються в стаціонарних умовах, а функції виконавців зводяться до обслуговування машин і виконання додаткових операцій. За допомогою стаціонарних машин здійснюють сортування і сушку продуктів, кормо запарювання, обмолот і тю ін.

р Транспортні роботи. Це роботи по переміщенню сільськогосподарських вантажів у просторі за допомогою автомобілів, тракторів, кінного транспорту.

р Ремонтно-механічні роботи. Відносять слюсарні, токарні, електрогазозварювальні, ковальські і інші роботи по ремонту сільськогосподарської техніки.

р Роботи по обслуговуванню тварин.

р Ручні й кінно-ручні роботи. Виконуються простими знаряддями праці: вилами, лопатами, косами, а також кінними агрегатами у польових умовах.

р Будівельно-монтажні й будівельно-ремонтні роботи. Ці роботи пов’язані з будівництвом і ремонтом будівель житлового і виробничого призначення.

Розчленування процесу виробництва на складові частини є вихідним моментом основного методу нормування-поелементного. Взагалі існують два методи нормування праці - сумарний і поелементний.

При сумарному методі норми праці встановлюються з урахуванням середнього рівня виконання норм виробітку на основі власного досвіду нормувальника. Цей метод передбачає розробку норм праці статистичним шляхом на рівні середнього фактичного виробітку за минулий період. Застосування даного методу в край обмежене через те, що він не враховує достатньою мірою передовий досвід організацій праці, зміни в рівні технічної оснащеності господарств, не сприяє усуненню недоліків на виробництві.

З огляду на вище зазначене в практиці нормування застосовують переважно по елементний (аналітичний) метод, що має, в свою чергу, два взаємо доповнюваних способах — аналітично-експериментальний та аналітично-розрахунковий.

Аналітично-експериментальний метод нормування передбачає розчленування процесу виробництва на складові елементи — прийоми та їх комплекси, дії й рухи шляхом спеціальних хронографічних спостережень. У подальшому матеріали спостережень аналізуються, виявляються причини втрат робочого часу, раціоналізуються трудові процеси і на цій основі проектуються й прораховуються за встановленою методикою норми праці. Спостереження проводяться в типових умовах.

Цінність методу полягає в тому, що він дає можливість виявити упущення в існуючій організації праці і намітити заходи до їх усунення. Зазначений метод є досить складним та трудомістким, оскільки для встановлення технічно-обґрунтованої норми необхідно виконати певну кількість якісних спостережень.

Аналітично-розрахунковий метод використовують коли норми праці розраховуються за заздалегідь встановленими нормативами часу на виконання окремих елементів трудових операцій. Такі нормативи наведені у спеціальних довідниках з диференціацією відповідно до конкретних умов виробництва. Дані нормативи розробляються за допомогою аналітично-експериментального способу нормувальними установами.

Аналітично-розрахункове нормування менш трудомістке порівняно з попереднім способом і за доброго забезпечення господарств анкетними нормативами і правильного їх використання можна визначити обґрунтовані норми праці.

1.2 Способи вивчення трудових процесів трудовий нормування праця польовий Вивчення трудових процесів і затрат робочого часу з метою їх нормування здійснюється за допомогою спеціальних спостережень. Залежно від змісту, форми запису, способу замірів та інших особливостей розрізняють:

ь фотографію робочого дня виконавця ь хронометраж ь фотохронометраж ь метод момент них спостережень Фотографія робочого дня — це такий вид спостережень, коли протягом зміни у хронологічній послідовності фіксуються трудові прийоми в порядку їх виконання і реєструються тривалість цих прийомів. Метою є виявлення втрат робочого часу. Спостереження при цьому проводяться з точністю до 5 секунд. При реєстрації замірів застосовують переважно цифровий спосіб запису, рідше — графічний. Можливий і комбінований спосіб реєстрації. Залежно від кількості об'єктів спостереження фотографія робочого часу ділиться на:

ь індивідуальну ь групову ь самофотографію.

Індивідуальна, коли спостерігається діяльність одного виконавця, групова — спостереження за діяльністю групи працівників, оптимальною кількістю яких вважається 3−5 чоловік. Спостереження можуть проводити самі виконавці - це самофотографією.

Хронометраж? це такий вид спостережень, коли досліджується частина трудової операції, що циклічно повторюється протягом зміни. Об'єктом досліджень служать прийоми роботи та їх комплекси, дії та рухи виконавців. Хронометражами досліджують у міру необхідності основні й допоміжні роботи. На ці та інші елементи трудового процесу розробляються нормативи часу, здійснюються можливості суміщення трудових прийомів у часі, встановлюються графіки узгодження трудових прийомів. Особлива цінність хронометражу полягає в тому, що за його допомогою здійснюється раціоналізація, перевірка діючих прийомів і методів праці виконавців на його основі узагальнюється передовий досвід у цій галузі.

Техніка проведення хронометражу передбачає попереднє визначення перед спостереженням фіксажних точок, тобто моментів закінчення одного елемента і початку другого.

Значення замірів, розміщених у послідовності виконання, називаються хронорядом, який перед розрахунком нормативів праці випробовується на стійкість. Для цього визначають коефіцієнт стійкості хроноряду за такою формулою [1]:

Кст = Тmax / Тmin,

де Тmax, Тmin — відповідно максимальне і мінімальне значення хроноряду.

Хроноряд вважається стійким, якщо розрахункове значення коефіцієнта менше табличного у відповідних довідниках.

Фотохронометраж являє собою комбінацію чи поєднання фотографії робочого дня з хронометражем.

Спосіб моментних спостережень доцільний при спостережені за відносно великою групою (10−15 і більше) виконавців. Зазначений спосіб базується на ймовірності повторення виконання працівником тих чи інших робіт чи простоїв у момент спостереження, причому враховують не тривалість якого-небудь елемента роботи, а кількість моментів роботи чи перерв. Потім за спостереженнями підраховується загальна сума моментів і визначається процентне відношення кількості моментів по конкретному елементу до загального їх підсумку. Результат дає уяву про рівень зайнятості як окремих працівників, так і всієї групи працюючих, і намітити конкретні заходи по покращенню організації праці колективу.

Під робочим часом розуміють час, на протязі якого безпосередній виконавець здійснює виробництво того чи іншого виду продукції чи роботи. Він ділиться на:

ь час роботи? час протягом якого здійснюється трудовий процес ь час перерв? час на протязі якого трудовий процес не відбувається з різних причин.

У свою чергу робочий час, залежно від характеру й мети його використання, ділиться на:

ь час підготовчо-заключних робіт потрібен для виконання трудових процесів по підготовці до роботи і виконання заключних робіт наприкінці зміни.

ь час основної роботи відносять час, упродовж якого дії виконавця і знарядь праці надають предмету праці інший кількісний і якісний стан (оранка, культивація, рихлення тощо).

ь час допоміжних робіт — час без якого виконання основної роботи неможливе. Допоміжний час потребується для поворотів тракторних агрегатів у процесі роботи, розвантаження бункерів комбайнів, піднесення тари, переходів на міжряддя тощо.

ь час організаційно-технічне обслуговування передбачає час на виконання робіт по обслуговуванню машин і робочого місця у процесі роботи.

Сума часу основної і допоміжної роботи називається часом оперативної роботи. Сума часу оперативної роботи та організаційно-технологічного обслуговування робочого місця складає час безпосереднього виконання роботи.

ь час перерв — у цей період виконавець фактично не виконує роботу. За своїм змістом перерви діляться на регламентовані і нерегламентовані. Перші враховуються при розробці норм праці, другі представлені головним чином простоями Для задоволення особливих потреб та особистої гігієни працівникам надається 10 хвилин у розрахунку на зміну.

Простої (нерегламентовані перерви) — час на протязі якого робота практично не виконується в залежності від причин, які обумовили виникнення простоїв.

Всі вони діляться на [3]:

· простої з організаційних причин, викликані упущеннями в організації праці виконавців;

· простої з технічних причин, спричинені поломками машин і обладнання, відсутністю електроенергії, порушенням водопостачання тощо;

· простої з вини виконавця, пов’язані з порушеннями дисципліни;

· простої з метеорологічних причин, викликані непогодою.

Перераховані вище затрати праці (крім нерегламентованих перерв) входять у баланс робочого часу, структура якого виражається процентним співвідношенням між витратами часу на виконання окремих елементів трудового процесу.

Розрізняються фактичний і проектний баланси робочого часу. Перший виконує фактичні затрати на виконання трудових операцій, другий — розрахункові показники.

РОЗДІЛ 2. Методика нормування праці на окремих видах сільськогосподарських робіт

2.1 Методика нормування праці на польових механізованих роботах Послідовне розширення використання різноманітних машин у сільському господарстві веде до помітного скорочення витрат ручної праці, але поки що не усуває остаточно його застосування в цій галузі. Особливо великі затрати ручної праці спостерігаються в овочівництві, садівництві, табаківництві, виноградарстві та інших галузях. Потреба галузі в транспортних послугах задовольняється головним чином за рахунок автомобільного, тракторного та гужового транспорту.

До польових механізованих робіт в сільському господарстві відносяться сільськогосподарські роботи, які виконуються за допомогою мобільних машин та механізмів (тракторів, комбайнів тощо). В сільському господарстві у випадку коли необхідно знайти норму виробітку на польових механізованих роботах переважно користуються спеціальними збірниками типових норм праці. Разом з тим в окремих випадках можуть бути норми відсутні. Окрім того знайдена норма може бути і невідповідати реальним умовам виробництва, в результаті запропонована норма може недовиконуватися за сім годин робочого часу або легко перевиконуватись. В особих ситуаціях це небажане явище. В таких випадках економіст повинен самостійно розробити технічно-обґрунтовану норму виробітку. Для цього необхідно провести 3−5 якісних спостережень. Результати спостережень підлягають статистичній обробці, усуваються причини втрат робочого часу, розробляються нормативи праці на окремих операціях, з допомогою формул визначається норма виробітку. На величину норми праці виливають різноманітні фактори. Під факторами розуміють причину, яка обумовлює зміни абсолютної величини норм праці.На польових механізованих роботах всі фактори діляться на дві групи:

ь Постійні нормоутворюючі фактори — це такі, які впливають на норму виробітку на протязі тривалого періоду.

ь Перемінні фактори — це такі, які змінюють вплив на норму виробітку щорічно.

Після обробки матеріалів спостережень і визначення необхідних нормативів праці норма виробітку на польових механізованих роботах визначається за формулою:

Нзм = 0.1 Вр Vp То де Нзм — розрахункова норма виробітку на механізованих польових роботах, га, т, тощо.

ВР — робоча ширина захвату агрегата, м

Vp — робоча швидкість руху агрегату, км/год То — розрахунковий час основної роботи, год В свою чергу компоненти формули визначаються за формулами:

Bp = Bk n k

Bk — конструктивна ширина захвату одного агрегату

n — кількість робочих машин в агрегаті

k — коефіцієнт використання конструктивної ширини захвату — визначається за формулою

Vp = L n / To

L — довжина гону, м

nкількість робочих проходів

To — фактичний час основної роботи за матеріалами спостережень То = Тзм -(Тnз + Тв + Торт + Топ) /(60*(1 + bпов + bзас + bв))

Тзм — нормативна тривалість часу зміни, 420 хв Тпз — норматив часу на підготовчо — заключні роботи Тв — норматив часу на відпочинок виконавця Торт — час на організаційно-технологічне обслуговування агрегату в загоні

Топ — норматив часу на особисті потреби

bповкоефіцієнт використання робочого часу на поворотах,

bзас- - коефіцієнт використання робочого часу на засипці добрив, насіння,

bв — коефіцієнт використання робочого часу на вигрузці бункера Під нормою виробітку розуміють певний обсяг роботи або продукції, яку повинен виробити виконавець за зміну (7 годин). Норми виробітку як правило знаходять в спеціальних довідниках. В тих випадках коли конкретна норма відсутня в довіднику або норму необхідно уточнити практичний економіст вивчає її самостійно. Для цього проводять спеціальне дослідження у вигляді фотографії робочого дня виконавця. Суть фотографії полягає в тому, що на протязі зміни в спеціальному бланку записують всі види роботи та перерв в роботі з визначенням затрат часу на їх виконання. Фотографія робочого дня наведена нижче.

Спостережний лист № 1

Фотографія робочого дня на польових механізованих роботах Вид робіт: посів зернових.

Місце спостереження: СФГ «Поляна» с. Поляни Березнівського району Рівненської області.

Склад агрегату: трактор ДТ-75м, сівалка СЗУ-3,6(2шт).

Характеристика виконавців:механізатор Лебідь С.І, 45р., освіта ?

вища, стаж? 23р.; сівачі Мельничук П. П? середня, стаж? 25р., Бондаренко О. В., середня, стаж? 5р.

Довжина гону? 1134 м, поле правильної конфігурації, спосіб посіву — човниковий.

Організація роботи: насіння та добрива звозять спеціальним автомобілем і завантажують механічним способом.

Спостережний лист № 1

Фактичний та проектний баланс робочого часу.

Vp = L n / To

Vp =1134*20/1000*3,15 = 7,2 км/год

Bp = Bk n k

Bp = 3,6*2*1= 7,2 м Нзм = 0,1 * Вр * Vр * То Нзм = 0,1*7,2*7,2*3,15 = 16,33 га Отже, 16,33 га? норма виробітку за зміну сівалкою СЗУ-3,6 агрегатованою до трактора ДТ-75М в СФГ «Поляна».

2.2 Методика нормування праці на ручних роботах В сільському господарстві незважаючи на ріст механізації виробничих процесів все ж залишилось досить багато різноманітних ручних робіт. До них відносять роботи, які виконуються вручну або з допомогою найпростіших знарядь праці.

Всі ручні роботи діляться на :

ь самостійні (просапка сільськогосподарських культур, збирання плодів та ягід) ь допоміжні (пов'язані з доробкою сільськогосподарської продукції після її механізованого виробництва — дочистка коренів ц/б) Як і на інших сільськогосподарських роботах необхідні норми виробітку за потребою знаходять в спеціальних довідниках (типові норми виробітку на ручних роботах).В залежності від впливу нормоутворюючих факторів норми праці на ручних роботах диференціюються на окремі групи. Найбільший вплив на норму праці має біологічна група факторів. До цієї групи входять [6]:

§ урожайність,

§ густота та схема посадки,

§ ступінь забур’яненості посівів,

§ величина коренебульплодів,

§ твердість грунту.

Зокрема за ступенем забур’яненості всі посіви діляться на три групи:

§ слабка забур’яненість — на 1 м полі росте до 25 бур’янин

§ середня ступінь — від 25 до 50

§ висока ступінь — понад 50

На ручних роботах зазначена ступінь факторів має вирішальне значення оскільки сама норма праці досить суттєво змінюється в залежності від впливу певного фактору і змінюється щороку.

На ручних роботах норми виробітку знаходять в довідниках у випадку необхідності при відсутності або заради утворення встановлюють самостійну норму праці. Для цього використовують експериментально-аналітичний спосіб нормування. Для цього проводять фотографію робочого дня виконавця, здійснюють статистичний обробіток матеріалів спостережень, встановлюють причини втрат робочого часу, розробляють проект раціональної організації праці і на цій основі визначають проектний баланс робочого часу виконавця з допомогою формул здійснюють аналітичні розрахунки. При встановлені праці на ручних роботах за матеріалами спостережень визначають насамперед погодинну продуктивність виконавця за формулою:

W = Q / Ton

Q? фактичний обсяг виконаної роботи Тon — фактичний час оперативної роботи (сума оновленого і допоміжного часу роботи).

Нзм = W*(Tзм -(tпз + Ton) / 60 + (tв +tобс))

Нзм — розрахункова норма виробітку на ручних роботах

Wпогодинна продуктивність виконавця Тзм — нормативна тривалість зміни (420 хв)

tпз — норматив часу на підготовчо — заключні роботи Тon — норматив часу на особисті потреби

tв — норматив часу на відпочинок

tобс — норматив часу на обслуговування робочого місця Зазначені нормативи містяться в спеціальних довідниках, а всі ручні роботи за даними нормативами діляться на 4 або 5 груп.

Спостережний лист № 2

Індивідуальної фотографії ручних робіт на збиранні помідорів Початок спостереження? 8год 12хв.

Кінець спостереження? 16год 00хв.

Місце спостереження: СФГ «Поляна» с. Поляни Березнівського району Рівненської області.

Технологія виконання робіт: виконавці збирають бурі та зрілі помідори, складають їх у кошики і в міру наповнення виносять на край поля, сортують і затарюють.

Існує в господарстві змінна норма виробітку на даному виді робіт? 200 кг.

Виконавець: Потіха С. П., 55р., кваліфікація? різноробоча, стаж роботи — 32р.

Спостережний лист № 2

Фактичний і проектний баланс робочого часу

W = Q / Ton

Q = 189,4 кг

Ton = 5,65 год

W = 189,4/5,65 = 33,52 кг.

Отже, погодинна продуктивність на збиранні помідорів становить 33,52 кг Нзм = W* (Tзм -(tпз + Ton) / 60 + (tв +tобс))

Нзм = 33,52*(420-(8+10)/60+(1+9)) = 192,4 кг Отже, норма виробітку на збиранні помідорів за всіх вище зазначених умов у СФГ «Поляна» 192,4 кг.

2.3 Методика нормування та визначення норм праці на роботах з обслуговування тварин У випадках, коли відбуваються зміни в технології виробництва тваринницької продукції або в разі відсутності норм в довідниках економічна служба самостійно встановлює норму обслуговування в тій чи іншій галузі. На відміну від інших галузей норма праці називається нормою обслуговування, тобто кількість поголів'я тварин на протязі зміни.

В тваринницьких галузях як правило використовують такий спосіб нормування, як експериментально-аналітичний, при якому проводять спеціальний експеримент у вигляді фотохроментажних спостережень. Для визначення технічно обґрунтованих норм обслуговування таких спостережень потрібно провести не менш 3. Результати спостережень статистично обробляють, аналізують причини втрат робочого часу і з допомогою формул визначають норму обслуговування:

Нобсл = Тзм — (Тпз + Тв + Топ) / Тобс Тзм — нормативно постановлена тривалість зміни Тпз — норматив часу на підготовчо-заключні роботи Тв — норматив часу на відпочинок Топ — норматив часу на особисті потреби Тобс — час обслуговування однієї голови в середньорічному числені.

З допомогою зазначених формул визначається норма обслуговування. Такі самі формули використовують і при використані розрахунково-аналітичного способу. Суть останього полягає в тому, що всі необхідні нормативи, що використовуються для розрахунку норми є вже розробленими і містяться в спеціальних довідниках. Завдання нормувальника полягає в тому, щоб відібрати з довідників необхідні нормативи і підставити їх у вище наведені формули. Основне завдання при цьому полягає в тому, щоб відібрати ті нормативи, які б відповідали реальним умовам виробництва. Зазначений спосіб є менш трудомістким порівняно з експериментально-аналітичним і не потребує проведення фотохрометражних спостережень.

Спостережний лист № 3

Фотографія робочого дня на обслуговуванні тварин.

Місце спостереження: СФГ «Поляна» с. Поляни Березнівського району Рівненської області.

Характеристика умов відгодівлі бичків (ВРХ).

Характеристика виконавця: Дейнека С. С. 40р., стаж роботи 25р. .

Дата спостереження:17.06.2011.

Початок робочого дня о 07.40

Обідня перерва з 13.55? 14.20.

Кінець робочого дня 17.10

Спостережний лист № 3

Фактичний та проектний баланс робочого часу.

Нобсл = Тзм — (Тпз + Тв + Торт + Топ) / Тобс Топр = Тзм — (Тпз + Тв + Торт + Топ) =420-(35+20+10)=355 хв Нобсл = 420-(35+20+10)/13=27 гол.

Орієнтована тривалість обслуговування однієї голови молодняка на відгодівлю становить 12−13 хв.

Отже, з вище наведених розрахунків видно, що норма обслуговування бичків на відгодівлю за зміну становить 27 голів.

2.4 Методика нормування та визначення норм праці на транспортних роботах В сільському господарстві транспортування різних вантажів здійснюється автомобільним, тракторним, гужовим транспортом. В свою чергу весь транспорт ділиться на самостійний і технологічний. Обсяги транспортних перевезень вимірюються в т, т. км.

З метою встановлення норм виробітку на транспортних роботах найбільш часто використовуються спеціальні довідники щодо затрат часу на навантаження, розвантаження, ув’язку вантажу, пробіг автомобіля чи іншого транспортного засобу та інші дані в розрахунку на 1 т або 1 т км. В тих випадках, коли необхідних даних для конкретного виду транспортного засобу не має або він потребує уточнення необхідних даних проводиться маршрутна фотографія робочого дня водія. Результати спостережень обробляють статистично, аналізують, встановлюють причинив трат робочого часу на цій основі розробляють проектний баланс робочого часу виконавця. В подальшому з допомогою формул визначають необхідні норми виробітку на транспортних роботах на даному виді робіт, вплив на норму виробітку здійснюють нормоутворюючі фактори. До них відносять [5]:

ь технічна група факторів (тип, марка автомобіля, його вантажопідйомність, конструктивні особливості тощо) ь технологія і організація навантажувально-розвантажувальних робіт ь види вантажу за об'ємною малою.

Всі вантажі діляться на чотири класи:

I? належать вантажі, які дозволяють за об'ємною масою завантажити номінальну вантажопідйомність транспортного засобу на 100% (пісок, гравій, глина, пшениця).

II? відносяться вантажі, які дозволяють номінальну вантажопідйомність завантажити на 70% (силос, капуста, кукурудза в качанах, сінаж тощо).

III? вантажі, які дозволяють використовувати номінальну вантажопідйомність автомобіля від 50 до 70% (комбікорм, листя капусти).

IV? відносять вантажі, які дозволяють використовувати номінальну вантажопідйомність не менш 50% (сіно, солома, полова).

За конценсенцією вантажі бувають рідкими, напіврідкими і газоподібними. За терміновістю перевезень: звичайні, такі, що швидко жуються. В довідниках всі норми часу диференціюються в залежності від групи доріг, тобто для кожної групи доріг свої норми виробітку.

В залежності від класу вантажів використовують поправочні коефіцієнти на нормативи часу і на розцінки з оплати праці. Для вантажів першого класу коефіцієнт = 1, для другого = 1,25, для третього = 1,66, для четвертого = 2.

Норма виробітку на транспортних роботах визначається за формулою:

Нзм = Тзм — (Тnз + Тв + Тоn)/ Тр * Q

Нзм — розрахункова норма виробітку на транспортних роботах Тзм — нормативна тривалість зміни Тnз — норматив часу на підготовчо — заключні роботи Тв? норматив часу на відпочинок Тоn — норматив часу на особисті потреби Тр? розрахункова вантажопідйомність транспортного засобу

Q? номінальна вантажопідйомність транспортного засобу Розрахункова тривалість рейсу визначається Тр = tн + tp +2LVсер

tн — час навантаження

tp — час розвантаження

Vсер — середня швидкість перевезень

Vсер = 2Vв Збв / Vв + Збв

Vв — швидкість руху з вантажем

Vбв — швидкість руху без вантажу Спостережний лист № 4

Фотографія робочого дня на транспортних роботах.

СФГ «Поляна» с. Поляни Березнівського району Рівненської області.

Дата проведення:10.06.2011.

Нормувальник: Олійник О. М.

Вид робіт: перевезення гною з ферми на поле. Відстань перевезень? 4,5 км.

Спосіб навантаження: навантажувач ЮМЗ-6А.,

Спосіб розвантаження: самоскидом.

Транспортний засіб: МТЗ-82, причіп 2ПТС-4М.

Вантажопідйомність? 4 т, один борт знятий.

Характеристика вантажу: гній зволожений, важко відокремлюється від ковша, 1-й клас вантажу, дорога пряма з підйомами, 2 група.

Виконавець: Олійник Р. С. 24р., освіта? середня? 3р., механізатор 1-го класу.

Розпорядок дня:

Початок робочого дня о 8.04.

Обідня перерва з11.31−13.02.

Кінець робочого дня 16.53.

Спостережний лист № 4

Фактичний та проектний баланс робочого часу.

Проектний Баланс робочого часу

Vсер = 2Vв Збв / Vв + Збв

Vсер = (2*10*15)/(10+15) = 12 км/год Тр = tн + tp +2LVсер Тр = 4,5+11+11+((2*4*60)/12)=66,5 хв.

Нзм = Тзм — (Тnз + Тв + Тоn)/ Тр * Q

Нзм = ((420−35)/66,5)*4=23,2 т.

Фактично перевезено тонн? 15,2.

Отже, норма зміни на транспортних роботах по перевезенню гною, на полі трактором ЮМЗ-6А в агрегаті з причепом 2ПТС-4М становить 23,2 тонн, що приблизно на 34% менше за фактичну.

РОЗДІЛ.3. Економічна ефективність впровадження технічно-обгрунтованих норм праці

В Україні склалися певна система нормативної служби і форми взаємовідносин між сільськогосподарськими підприємствами та нормативно-дослідними установами з питань розробки і впровадження у виробництво науково обгрунтованих норм праці.

В процесі аналізу визначають рівень виконання норм у розрізі окремих видів робіт і агрегатів, середній процент виконання за видами робіт і виконавцями, питому вагу робіт, охоплених технологічно обґрунтованим нормуванням, та інші показники.

Рівень виконання норм виробітку (Увик) визначається відношенням середньозміпиого фактичного виробітку за даним видом робіт чи групою виконавців до діючої в конкретних умовах норми.

Увик=Wср / Нзм * 100

а з урахуванням тривалості робочої зміни формула набуває вигляду:

Увик=Wф*Тзм / Тер* Нзм * К Де Wф? фактичний рівень виконання норми;

Нзм? діюча норма праці;

Тзм? встановлена тривалість зміни;

Тер? фактична тривалість зміни;

К? кількість виконавців.

Показники ефективності заходів, спрямованих на удосконалення технічно-обґрунтованих норм праці, повинні всебічно відбивати усі їх напрями: поділ і кооперацію праці; організацію й обслуговування робочих місць; методи та прийоми праці; рівень класифікації виконавців, умови праці. З огляду на багатоплановість напрямів по удосконаленню вказаних відносин показники ефективності визначаються як частковими, так і узагальненими розрахунками. Ефективність упроваджуваних заходів пов’язаних з досягнутим рівнем організації праці за всіма основними її параметрами. Визначення кількісної оцінки цього рівня дає змогу виявити організаційні резерви і на цій основі комплексно спланувати раціональні її форми. Рівні організації праці визначають за допомогою коефіцієнтів за сукупністю показників, які мають віддзеркалювати сутність процесу організації праці, уможливлювати зіставлення, використання звітних та планових джерел і відображення типових явищ.

Показник поділу праці характеризує ступінь спеціалізації і класифікації робітників, їх відповідність досягнутому рівню технічної оснащеності виробництва, рівню використання робочого часу, відповідність меж поділу праці фізіологічним і соціальним потребам людини.

Показник кооперації праці характеризує ступінь зв’язку різних виконавців, які беруть участь у загальному процесі праці, і визначається між одиницею та відношенням втрат робочого часу через неузгодженість робіт до сумарного часу зміни.

Показник рівня організації робочих місць характеризує ступінь їх відповідності типовим рішенням, передбаченим технолого-організаційними схемами і визначається коефіцієнтом, що обчислюється як відношення кількості топових робочих місць до загальної кількості їх.

Показник раціональності методів і прийомів праці характеризує досягнутий рівень трудових навичок виконавців і визначається коефіцієнтом, що обчислюється як різниця між одиницею та відношенням середніх затрат праці на певному процесі і робітників, які досконало засвоїли виконання вивчаємих робіт, до загального фонду робочого часу.

Показник умов праці характеризує ступінь відповідності встановлених санітарно-гігієнічних норм, які визначаються певним числовим значенням.

Кількісне визначення окремих різноманітних показників, які характеризують різні аспекти процесу праці, дозволяє встановити загальний коефіцієнт рівня організації праці на підприємстві, у виробничому підрозділі як середньо геометричну величину цих часткових коефіцієнтів.Рівень організації праці визначає і систему заходів, спрямованих на її удосконалення, а саме на зниження затрат живої і уречевленої праці, що в кінцевому підсумку дозволяє підвищити її продуктивність. Основними узагальнюючими показниками економічної ефективності впровадження технічно-обґрунтованих норм праці є:

ь зростання продуктивності праці

ь економія матеріально-грошових засобів, що припадає на одиницю продукції або виконаної роботи.

Приріст продуктивності праці в цілому по підприємству від упровадження комплексу заходів визначають за формулою:

П = Тд / Тв *100

де, П — приріст продуктивності праці;

Тд і Тв? затрати праці на трудовий процес відповідно до й після впровадження нових норм праці.

Економічний ефект від впровадження науково-обґрунтованих норм визначається таким чином: за технологічною картою вирощування сільськогосподарських культур на цей або запланований рік встановлюють об'єм механізованих робіт та порівнюють діючі норми на ті, які впроваджують. Економію (або перевитрати) затрат на даному виді робіт визначають за формулою:

Ер = Ор * (Зд — Зп),

де Ер — нормативна економія (праці, палива і т.д.);

Ор — проектний об'єм даної роботи;

Зд — затрати на одиницю роботи по діючій нормі;

Зп? затрати на одиницю роботи по проектній науково-обґрунтованій нормі.

Фактичну економію праці і засобів можна визначити співставленням фактичних виробітків до застосування науково-обґрунтованих норм і після їх застосування.

Економіст повинен постійно аналізувати деякі норми праці, визначати рівень їх виконання окремими категоріями працівників, виявити причини невиконання або значного перевиконання.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Під час проходження практики в ТОВ «Козацьке» с. Козацьке Бобровицького району Чернігівської області, я дослідила фотографії робочих днів по таких виробничих процесах як:

ь нормування праці на польових механізованих роботах;

ь нормування праці на ручних роботах;

ь нормування праці на обслуговуванні тварин;

ь нормування праці на транспортних роботах.

Я ознайомилась із конкретними умовами виробництва продукції, способом утримання худоби й птиці, раціонами їх годівлі, станом і особливостями використовуваної техніки, уточнив обов’язки тваринників, проаналізував, як склались режими праці та відпочинку робітників ферм та ін.

Завдання спеціалістів господарства полягає в тому, щоб з огляду на матеріали збірників відібрати саме ті нормативи праці, котрі відповідали б місцевим умовам виробництва. Зрозуміло, що при цьому необхідно ретельно ознайомитися з матеріалами паспортизації ферм, уточнити обов’язки виконавців, урахувати особливості конкретних умов виробництва. Після цього на основі відібраних нормативів визначають за вищенаведеною методикою норму обслуговування і вводять її в дію.

Тому глибоке пізнання і суворе дотримання вимог загальних принципів організації трудових процесів, використання механізму їх дії на практиці, особливо в умовах механізованого виробництва, дозволяє добиватися більш високої продуктивності праці в галузі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Богуцький О. А., Кучеренко Н. Т., Продуктивність праці та фонд споживання в колективних аграрних підприємствах. К. Інститут аграрної економіки УААК 1994 — 130с

2. Власність у сільському господарстві. За ред. В. В. Юрчишина, П. Т. Саблука — К: Урожай 1993 — 352с.

3. Мотивація праці та формування ринку робочої сили. За ред. П. Т. Саблука, О. А. Бугуцького — К: Урожай 1993.

4. Гайдуцький П.І, Лобас М. Г. Приватизація власності в агропромисловому комплексі - К: «Агро інком» 1994.

5. О.В.Шкільов, О.І.Здоровцов, М.І.Лобас, С. С. Барабан Аграрні соціально — трудові відносини. К: НВАТ «Агро інком» 1997

6. П. П. Руснак, В. В. Жебка, М. М. Рудий, А. А. Чалий. Економіка сільського господарства К: Урожай 1998.