Правовий статус організацій підприємців у соціально-трудовій сфері

ПРАВОВИЙ СТАТУС ОРГАНІЗАЦІЙ ПІДПРИЄМЦІВ У СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІЙ СФЕРІ.

Становлення соціального партнерства в Україні, розвиток колективно-договірного регулювання, вирішення колективних трудових спорів пов’язані з появою нових суб'єктів трудового права — організацій роботодавців та їхніх об'єднань. Наймані працівники через профспілки, їхні об'єднання та роботодавці через свої представницькі органі, які трактуються Міжнарод­ною Організацією Праці як «профспілки підприємців», висту­пають активними учасниками соціального партнерства на різних рівнях. Організації роботодавців та їхні об'єднання поряд з профспілками працівників є суб'єктами колектив­них відносин. Вони представляють та захищають інтереси роботодавців на загальнодержавному рівні, на галузевому та територіальному рівнях. Вирішуючи широкий спектр соціаль­но-економічних питань, організації роботодавців та їхні об'єд­нання є суб'єктами не лише трудових, а й цивільних, підпри­ємницьких, господарських, фінансових та інших правовідносин. Отже, необхідно чітко визначити їхню роль у соціально-тру­довій сфері, основні цілі, порядок створення, форми та на­прямки діяльності, принципи взаємодії з органами державної влади та місцевого самоврядування, профспілками, їхніми об'єднаннями, іншими об'єднаннями громадян.

До цього часу у вітчизняній юридичній літературі правове становище організацій роботодавців та їхніх об'єднань як суб'єктів трудового права не досліджувалось. Немає й спеціального законодавства про їхню діяльність. Вперше питання ;

про статус об'єднань роботодавців як суб'єктів колективних трудових відносин розглянуто у підручнику «Трудовое право России» 1998 року (Трудовое право России: Учеб. для вузов / Отв. ред. проф. Р. З. Лившиц и проф. Ю. П. Орловский (§ 3 «Представительство в коллективных трудовых отношениях. Участие органов государственной власти и местного само­управления в заключении соглашений» главы VI «Коллек­тивный договор и соглашение» (автор главы — к. ю. н. А.Ф. Нуртдинова)). — М.: Изд. группа «ИНФРА-М — НОР­МА», 1998. — С. 74−76). Об'єднання роботодавців ви­значаються як незалежні від держави, створені на добровільній основі самостійні організації, які можуть мати права юри­дичної особи. Вони виступають як представники роботодавців у діяльності тристоронніх органів, при проведенні колек­тивних переговорів для укладання угод, здійснення контро­лю за виконанням угод, участі у вирішенні колективних тру­дових спорів тощо.

Визначення об'єднань роботодавців, яке дають автори підручника, на нашу думку, є неповним. У ньому не назива­ються цілі, для досягнення яких створюються об'єднання. Крім того, суб'єктами трудового права є не лише об'єднання роботодавців, а й організації роботодавців. Більш вдалим є визначення організації роботодавців та об'єднання організа­цій роботодавців у проекті Закону України «Про організації роботодавців», згідно з яким організація роботодавців — це неприбуткова статутна організація, що об'єднує роботодав­ців на засадах добровільності та рівноправності з метою пред­ставництва і захисту їхніх прав та інтересів. Об'єднання орга­нізацій роботодавців визначається як неприбуткова статут­на організація, яка об'єднує організації роботодавців на заса­дах добровільності та рівноправності з метою представницт­ва і захисту прав та інтересів організацій роботодавців і ро­ботодавців.

Отже, участю у системі соціального партнерства з метою представництва і захисту прав та інтересів роботодавців і визначається становище організацій роботодавців та їхніх об'єднань як колективних суб'єктів трудового права.

Об'єднання роботодавців створюються на засадах добровільності та демократизму окремими підприємствами вна­слідок здійснення роботодавцями одного з найважливіших колективних трудових прав — права на свободу асоціації, реалізації якого МОП приділяє особливу увагу. Слідом за створенням цієї організації у 1919 році через рік у 1920 році була створена перша організація роботодавців — Міжнарод­на організація роботодавців. Саме ці дві впливові організації визначають сьогодні політику соціального партнерства.

Декларація МОП «Про основні принципи та права у світі праці», яка була прийнята на 86-й Міжнародній конфе­ренції праці у липні 1998 p., зобов’язує 174 країни-члени Організації поважати принципи, притаманні семи основним стандартам праці, сприяючи їх загальному використанню. Декларація знову підтверджує обов’язки країн-членів МОП «поважати, сприяти та усвідомлювати» право працівників та роботодавців на свободу об'єднань та ефективне право на колективні переговори, право на ліквідацію всіх форм при­мусової праці, право на скасування дитячої праці й ліквіду­вання дискримінації щодо зайнятості та роботи.

У Декларації підкреслюється, що всі країни-члени по­винні поважати сім головних принципів незалежно від того, чи були ратифіковані відповідні конвенції. Йдеться про наступні сім Конвенцій: Конвенція № 87 про свободу асоціації та захист права на організацію, 1948 (рат. 122 країни, або 70% членів МОП) — Конвенція № 98 про застосування принципів права на організацію та на ведення колективних переговорів, 1949 (рат. 138 країн, приблизно 80% членів МОП) — Конвен­ція № 29 про примусову чи обов’язкову працю, 1930 (рат. 149 країнами-членами — 84%) — Конвенція № 105 про скасу­вання примусової праці, 1957 (одержала 130 ратифікацій — 75%) — Конвенція № 100 про рівне винагородження чоловіків і жінок на працю рівної цінності, 1951 (рат. 137 країнами — 79% членів МОП) — Конвенція № 111 про дискримінацію у галузі праці та занять, 1958 (одержала 130 ратифікацій — 74% країн — членів МОП) — Конвенція № 138 про мінімальний вік для прийняття на роботу, 1973 (рат. 63 країнами — 36% членів МОП) (86-та Міжнародна конференція праці // Україна: аспекти праці. — 1998. — № 6. — С. 49). Таким чином, право на свободу асоціації належить до основних прин­ципів і прав у світі праці.

Згідно із ст. 2 Конвенції МОП № 87 про свободу асоціа­ції та захист права на організацію 1948 p. трудівники і підприємці без якої б то не було різниці мають право створюва­ти на свій вибір організації без попереднього на те дозволу, а також право вступати в такі організації з єдиною умовою підлеглості статутам цих останніх (Международная Орга­низация Труда. Конвенции и рекомендации 1919;1956. — T.I. — Женева: Международное Бюро Труда, 1991. — С. 859- 860). З Конвенції МОП № 87 випливає, що до організації трудівників та підприємців застосовуються однакові прин­ципи і норми. Йдеться про право виробляти свої статути й адміністративні регламенти, вільно обирати своїх представ­ників, організувати свій апарат і свою діяльність і формулю­вати свою програму дій (ст. 3) — організації трудівників і підприємців не підлягають розпускові або тимчасовій забороні в адміністративному порядку (ст. 4) — організації трудівни­ків і підприємців мають право створювати федерації та кон­федерації, а також право приєднуватися до них, а кожна така організація, федерація або конфедерація має право вступати до міжнародних організацій трудівників і підприємців (ст. 5);

ці організації можуть набувати прав юридичної особи (ст. 7) таін. У цій Конвенції термін «організація» означає будь-яку організацію трудівників або підприємців, що має за мету за­безпечення і захист інтересів трудівників та підприємців.

МОП визнає необхідність повного дотримання автономії організацій підприємців і трудівників. Конвенція № 87 про свободу асоціації та захист права на організацію 1948 p. забо­роняє усяке втручання державних органів влади, здатне об­межити ці права або перешкодити їхньому законному здійсненню (ч. 2 ст. 3), а Конвенція № 98 про право на органі­зацію і на ведення колективних переговорів 1949 p. передба­чає, що організації трудівників і підприємців мають належ­ний захист проти будь-яких актів втручання з боку одні одних чи з боку їхніх агентів або членів у створення й діяльність організацій та керування ними (ч. 1 ст. 2) — дії, що мають за мету сприяти заснуванню організацій трудівників під пануванням підприємців чи організацій підприємців або підтримувати організації трудівників шляхом фінансуван­ня чи іншим шляхом з метою поставити такі організації під контроль підприємців чи організацій підприємців, розгляда­ються як втручання у зміст цієї статті (Там же. — С. 1010).

МОП високо оцінює роль організацій підприємців і тру­дівників. У Преамбулі Конвенції № 150 про регулювання пи­тань праці: роль, функція і організація 1978 p. зазначається, що організації підприємців і трудівників відіграють головну роль у здійсненні цілей економічного, соціального і культур­ного прогресу (Международная Организация Труда. Кон­венции и рекомендации 1957;1990. — Т. П. — Женева:

Международное Бюро Труда, 1991. — С. 1871).

У країнах з розвинутими ринковими відносинами органі­зації підприємців відіграють активну роль у суспільному житті, співпрацюють з державними органами, профспілка­ми працівників, їхня діяльність спрямована на узгодження державних і корпоративних інтересів, представництво і за­хист соціально-економічних прав та інтересів роботодавців. Наприклад, координацію зусиль підприємців у масштабі на­ціональної економіки здійснюють такі організації, як «Кей-данрен» в Японії, Національна асоціація промисловців та Національна асоціація роботодавців у Франції, Національна асоціація промисловців у США тощо. Структура цих органі­зацій, напрямки діяльності неоднакові. Наприклад, у США, Японії діяльність асоціацій підприємців пов’язана із сферою політики, а у ФРН, Франції, Італії, скандинавських країнах ці організації разом з тим беруть участь у колективно-дого­вірному процесі. В деяких країнах існують організації підприємців двох типів: одні діють лише в економічній сфері, а інші - у соціально-трудовій (наприклад, ФРН, Швейцарія та ін.). У Великобританії, Франції, Італії, Бельгії організації підприємців виконують економічні й соціально-трудові функції (Основные направления и формы деятельности предпринимательских организаций в странах Запада / / Труд за рубежом. — 1991. — № 1- Силин А. А. Предприниматель­ские организации: основные задачи, функции, структура // Труд за рубежом. — 1994. — № 4). У деяких країнах діяльність організацій підприємців досить повно врегульовано на зако­нодавчому рівні разом з регулюванням діяльності профспілок. Наприклад, британський Консолідований закон про проф­спілки і трудові відносини 1992 p. містить спеціальний розділ (частина II) про організації підприємців.

Відомі й міжнародні організації, такі як Союз промислов­ців ЄС, Союз промислових конфедерацій і конфедерацій під­приємств Європи, Міжнародна організація підприємців, Між­народний конгрес промисловців та підприємців та ін. На галу­зевому рівні створені відповідні асоціації, ліги, спілки робото­давців тощо. Наприклад, асоціація взуттєвиків Італії, яка об'єд­нує понад 1000 фірм, забезпечує виготовлення взуття на суму більш як 9 млрд дол. на ріку складі Німецького союзу, який об'єднує підприємства, що працюють у галузі спеціальних будівельних робіт, налічується більш як 36 тис. фірм (Іва-щенко M.I., Сменковський А. Громадські об'єднання під­приємців як засіб узгодження державних і корпоративних інтересів // Економіка України. — 1999. — № 10. — С. 58;

Жалико Я., Романенко С. Роль об'єднань промисловців і під­приємців у економіці перехідного періоду // Економіка України. — 1997. — № 6. — С. 40).

Об'єднання промисловців і підприємців, асоціацій, союзи роботодавців, промислові асоціації та ін. створено в більшості постсоціалістичних країн (Доклад международного совеща­ния «за круглым столом» по вопросу о новой роли органи­зации предпринимателей в странах с переходной экономи­кой. Женева, 29−31 мая 1995 года. — Женева, 1995. — С. 38). Зокрема, у країнах Центральної та Східної Європи продов­жується процес становлення організацій роботодавців, який розпочався наприкінці 80-х — на початку 90-х років XX ст. В Польщі існують дві організації роботодавців. Конфедерація польських роботодавців, яка створена у 1989 році, об'єднує приватних роботодавців, директорів державних підприємців та членів правлінь казенних підприємств. Конфедерації на­лежить провідна роль у представництві усіх роботодавців як за межами країни, у МОП, так і в Польщі. Інша організа­ція роботодавців — Конвенція підприємців, торговців та ви­робників сільськогосподарської продукції об'єднує приватних роботодавців малих і середніх підприємств (Nowy lad w Polsce і w Europe. — Warsava: Wydawnictwo Naukowe SCHOLAR, 1997. — С. 223).

В Угорщині до Національної консультативної ради вхо­дять Федерація споживача, Федерація ремісників, Федерація дрібних виробників та ін. У Болгарії діє Національна три­стороння рада співробітництва. У Румунії в 1991 році було створено Національну конфедерацію румунських роботодавців, Національну раду малих і середніх підприємств, Національну раду румунських роботодавців та ін. (Ibid. — S. 223). У Ро­сійській Федерації діють Російський союз промисловців і підприємців, Асоціація приватних підприємств та підприємств, які приватизуються, Союз лісопромисловців та лісоекспортерів та ін.

У країнах із розвинутою економікою об'єднання роботодавців — юридичних осіб є найбільш поширеними пред­ставниками інтересів роботодавців. В Україні та Російській Федерації об'єднання роботодавців також створюються як об'єднання юридичних осіб. Об'єднання роботодавців створю­ються за галузевою, територіальною або галузево-територіальною ознакою.

Організації роботодавців почали створюватись в Україні на початку 90-х років. Однією з перших організацій підпри­ємців в Україні, що була заснована у 1992 p. з метою захисту прав промисловців і підприємців, став Український союз про­мисловців і підприємців. Це — неурядова неприбуткова гро­мадська організація, яка об'єднує сьогодні 16 тис. членів — промислові, будівельні, транспортні, наукові, комерційні та інші підприємницькі структури, підприємництва різних форм влас­ності (підприємства державні й приватні та змішаної форми власності). УСПП має 29 регіональних відділень- 8 галузевих організацій і декілька відомих громадських, серед яких Спілка юристів, Спілка економістів, Спілка інженерів та ін. На підпри­ємствах, що є безпосередньо членами УСПП, працює близь­ка 7 млн чол. (Український союз промисловців і підприєм­ців — учасник колективних переговорів / / Україна: аспекти праці. — 1998. — № 2. С. 26).

Згідно із Статутом і Програмою УСПП головним завдан­ням союзу є створення умов для нормального функціонування підприємницьких структур, забезпечення процесу відтворення на підприємствах. З цією метою УСПП виступає за тісну взаємодію банківських, комерційних і виробничих структур, сприяє заходам, спрямованим на підвищення кваліфікації про­мисловців та підприємців, надає підприємствам допомогу в проведенні аналізу господарсько-фінансової діяльності й розробці заходів щодо перебудови виробництва (Програма Українського союзу промисловців і підприємців. — К., 1996. — 28 с.- Статут Українського союзу промисловців і підприєм­ців. — К., 1992. — 19с.).

УСИП співпрацює з такими впливовими міжнародни­ми структурами, як Міжнародний конгрес промисловців і підприємців з штаб-квартирою у Москві. У червні 1997 р. на Генеральній раді Міжнародної організації роботодавців, штаб-квартира якої знаходиться у Женеві та яка є складовою Між­народної Організації Праці, УСПП було затверджено чле­ном цієї повноважної організації.

Разом з тим діяльність УСПП не обмежується економічною сферою. Досить активно УСПП діє у соціально-трудовій сфері. Бере участь у розробці проектів законів (так, влітку 1997 р. ним було розроблено і подано до Верховної Ради проект Закону про об'єднання роботодавців). Разом з проф­спілками або представниками об'єднань трудящих висту­пає активним учасником переговорного процесу по укладан­ню Генеральної угоди. Генеральна угода на 1997;1998 рік була підписана між Кабінетом Міністрів, УСПП і профспілко­вими об'єднаннями України. УСПП представляв інтереси роботодавців недержавних форм власності. Наміри УСПП активно впливати на соціально-економічну ситуацію в країні проявились у рішеннях VII надзвичайного з'їзду УСПП, який відбувався 16 лютого 1999 p. Головною метою з'їзду було роз­роблення комплексу першочергових заходів, які дали б змогу кардинально змінити ситуацію на краще. З'їзд затвердив Пер­шочергові антикризові заходи та перелік законодавчих ініціа­тив з актуальних соціально-економічних проблем (VII над­звичайний з'їзд Українського союзу промисловців і підпри­ємців // Україна: аспекти праці. — 1999. — № 2. — С. 41).

Спілка підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств вирішує питання захисту інтересів підприємців та лобіювання, проводить семінари, консультації. Створено координаційно-експертний центр, до якого входять 12 об'єд­нань підприємців. Спілка співпрацює з близько 400 регіо­нальними та місцевими об'єднаннями роботодавців.

В проекті Закону «Про організації роботодавців» перед­бачено, що організації роботодавців та їхні об'єднання ство­рюються і діють з метою представництва та захисту інтересів роботодавців у економічній, соціально-трудовій та інших сферах, в тому числі у їхніх відносинах з іншими сторона­ми соціального партнерства. Отже, із проектом передбачено дві основні функції організацій роботодавців та їхніх об'єд­нань — функцію представництва та функцію захисту інте­ресів роботодавців. Видається необхідним відзначити ще одну функцію — функцію контролю за виконанням колективних угод. Професор І.Я. Кисельов виділяє три головні функції організації підприємств: функцію захисту членських органі­заційфункцію представництва інтересів підприємцівінфор­маційну, освітню й консультативну функцію (Киселев И. Я. Зарубежное трудовое право: Учеб. для вузов. — М:. Изд. груп­па «ИНФРА-М — НОРМА», 1998. — С. 139).

Виникає питання: від кого або чого треба захищатись роботодавцям? Адже роботодавці є сильнішою стороною щодо найманих працівників. Але в умовах кризового стану еконо­міки не можна забувати про те, що інтереси роботодавців також потребують захисту зовсім не менш ніж інтереси найманих працівників. Антиринкова експансія й фіскально-силові засоби управління підприємництвом тільки у 1998 році привели до закриття більш 300 тис. підприємств малого та середнього бізнесу. Це спонукає підприємців звертатися до невідомих до цього часу форм боротьби за свої права. Наприклад, у 1990 році в Ялті відбувся страйк підприємців з вимогою виконання «економічних» указів Президентата­кож у Криму певні підприємницькі структури під впливом податкового навантаження виступили з пропозицією органі­зації податкового локауту — водночас припинити відраху­вання податкових зборів підприємствам району чи міста. Але у таких спосіб неможливо вирішити важливі економічні й соціальні проблеми сьогодення. Є тільки один шлях, яким ідуть усі цивілізовані країни, — це шлях соціального партнер­ства, соціального діалогу на різних рівнях, починаючи з ви­робничого і закінчуючи загальнонаціональним. У посланні Президента України до Верховної Ради України «Україна:

поступ у XXI століття. Стратегія економічного та соціально­го розвитку на 2000;2004 роки" підкреслюється необхідність подальшого вдосконалення соціально-трудових відносин на всіх рівнях управління, розвитку соціального партнерства, зміцнення співробітництва та взаємодії органів виконавчої влади, роботодавців та профспілок, підвищення ролі та відпо­відальності соціальних партнерів за формування і реаліза­цію соціально-економічної політики (Урядовий кур'єр. — 2000. — № 34. 23 лютого).

У зв’язку з цим можна навести такий приклад. В 1995 році в Ірландії була ситуація, яка близько нагадувала сучас­ну ситуацію в Україні. За основу відродження «кельтського тигра» була обрана стратегія соціального партнерства та су­спільної злагоди. Як наслідок за декілька років економіка країни розквітла, зовнішній борг зменшився з $ 400 млрд до $ 300 млн. Щотижневе створюється 1000 робочих місць, се­редня заробітна плата у годину складає $ 5 (Работодатель работнику не волк // Office magazine. — 1999. — № 6).

Нині через відсутність Закону України «Про організації роботодавців», невизначеність чинним КЗпП статуту цих орга­нізацій як суб'єктів трудового права повноваження організацій роботодавців та їхніх об'єднань у соціально-трудовій сфе­рі визначаються окремими нормативно-правовими актами.

Організації роботодавців та їхні об'єднання в порядку, передбаченому законодавством України та статутами, мають право представляти і захищати свої права й законні інтере­си, а також права й законні інтереси своїх членів у відноси­нах з профспілками, їхніми об'єднаннями та іншими органі­заціями найманих працівників, органами державної влади та місцевого самоврядування з питань регулювання соціаль­но-трудових та економічних відносин.

Організації роботодавців та їхні об'єднання беруть участь у соціальному партнерстві з метою удосконалення соціаль­но-трудових відносин, досягнення взаєморозуміння, ком­промісів між сторонами соціального партнерства, запобіган­ня виникненню та розв’язанню колективних трудових спорів (конфліктів). Представники об'єднань роботодавців входять до складу Національної ради соціального партнерства. Згідно з п. 1 Положення про Національну раду соціального партнер­ства, затвердженого Указом Президента України від 27 квітня 1993 p. № 151/93, Національна рада соціального партнерства (далі - Національна рада) є постійно діючим консультативно-дорадчим органом при Президентові України, який створюється з представників Кабінету Міністрів України, об'єднань підприємців та професійних спілок (далі - сто­рони) для узгодження вирішення питань, що виникають у соціально-трудовій сфері. До Національної ради входять по 22 особи від профспілок, об'єднань роботодавців і представ­ників уряду.

Основними завданнями Національної ради є:

— узгодження шляхом тристоронніх консультацій по­зицій сторін у соціально-трудовій сфері з метою забезпечен­ня поєднання інтересів держави, власників та працівників підприємств, установ і організацій, а також пошук компромісів між соціальними партнерами для запобігання конфліктам;

— участь у підготовці висновків щодо проектів законів, інших актів законодавства в галузі соціально-трудових відно­син та пропозицій з питань удосконалення трудового зако­нодавства з урахуванням норм міжнародного права;

— вироблення пропозицій щодо Генеральної угоди та галузевих тарифних угод, організація і проведення консуль­тацій про їх укладанніаналіз виконання Генеральної угоди, розробка відповідних рекомендацій щодо усунення розбіжностей між сторонами, що виникають з питань її виконання, в разі звернення до Національної ради;

— узгодження позицій сторін щодо ратифікації і денон­сації конвенцій Міжнародної Організації Праці (МОП);

— повідомлення громадськості через засоби масової інформації про результати домовленостей сторін у соціаль­но-трудовій сфері.

Національну раду очолюють три співголови, які призна­чаються Президентом України за пропозицією Кабінету Мі­ністрів України, об'єднань підприємців та професійних спілок.

Організації роботодавців та їхні об'єднання беруть участь у веденні колективних переговорів і укладенні колективних угод, здійсненні контролю за виконанням колективних угод відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди» .

Вони беруть участь у формуванні та проведенні держав­ної політики зайнятості населення, їхні представники на пари­тетних засадах з представниками професійних спілок, їхніх об'єднань та інших організацій найманих працівників, дер­жавних органів та органів місцевого самоврядування беруть участь у створенні та діяльності координаційних комітетів сприяння зайнятості.

Організації роботодавців та їхні об'єднання мають право на паритетних засадах брати участь в управлінні фондами соціального страхування. Законом України «Про загально­обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричиняють втрату працездатності» передбачена структура, функції Фонду соціального страхування від нещасних ви­падків на виробництві та професійних захворювань. Фонд соціального страхування — некомерційна самоврядна органі­зація, що діє на підставі статуту, який затверджується її прав­лінням. Управлятимуть Фондом правління і його виконавча дирекція. До складу правління включаються представники держави, застрахованих працівників і роботодавців — по 15 осіб від трьох представницьких сторін. Представників дер­жави призначає Кабінет Міністрів, а представники праців­ників і роботодавців делегуються чи обираються об'єднан­нями профспілок та роботодавців, які мають статус все­українських. Постановою Кабінету Міністрів України від і/ січня 2000 p. № 74 «Про питання загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричи­нили втрату працездатності» рекомендовано об'єднанням профспілок та роботодавців, які мають статус всеукраїнських, повідомити у місячний термін Міністерство праці та соціаль­ної політики про персональний склад своїх представників, що включаються до складу правління і наглядової ради Фонду.

Організації роботодавців та їхні об'єднання можуть ви­ступати стороною колективного трудового спору (конфлік­ту) відповідно до Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» .

Разом з закріпленням прав необхідно передбачити й обо­в'язки організацій роботодавців та їхніх об'єднань. Видається, що перелік їх у проекті Закону «Про організації робото­давців» є обмеженим.

Організації промисловців і підприємців створювалися перш за все для вирішення своїх корпоративних завдань, захисту власних інтересів та інтересів їхніх членів. З часом вони намагаються брати активну участь у суспільних пере­твореннях, сприяти консолідації інтересів у суспільстві, впли­вати на формування державної політики і починають об'єд­нувати свої зусилля для участі у вирішенні соціально-еко­номічних питань.

5 листопада 1998 року за рішенням Установчого з'їзду об'єднань роботодавців України була створена Конфедера­ція роботодавців України. Згідно зі Статутом Конфедерації основною метою її діяльності є консолідація дій членів Кон­федерації для посилення впливу роботодавців на процеси формування й реалізації соціально-економічної політики України, представництва їхніх інтересів в економічній, соціаль­но-трудовій та інших сферах, захист законних прав та інте­ресів роботодавців. До складу Конфедерації входить 6 все­українських та 3 галузеві об'єднання роботодавців: Україн­ський союз промисловців та підприємцівСпілка орендарів і підприємців УкраїниУкраїнська аграрна конфедерація;

Спілка малих, середніх і приватизованих підприємств Украї­ниАсоціація роботодавців торгівлі й комерційної сфери економіки УкраїниСпілка юристів УкраїниУкраїнська асо­ціація підприємств чорної металургіїОб'єднання підпри­ємств хімічної промисловості України «Союз хіміків Украї­ни» — Українська корпорація «Порцеляна». Конфедерація від­крита для участі та співпраці усіх громадських об'єднань підприємців. Конфедерація роботодавців України разом з Кабінетом Міністрів України підписала Генеральну угоду на 1999;2000 роки від сторони власників. Отже, сферу дії чинної Генеральної угоди значно поширено порівняно з Ге­неральною угодою на 1997;1998 роки, у якій було представ­лено лише 2 об'єднання.

З метою вдосконалення соціального партнерства сторо­ни домовились запроваджувати трипартизм у практику укладення колективних угод, в першу чергу на національно­му рівні (п. 4.2). Це важливе положення, оскільки в проекті Закону «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про колективні договори і угоди» уряд вилучив органи виконавчої влади на національному, територіальному і галу­зевому рівнях як самостійні суб'єкти угод. Профспілки й об'єднання роботодавців наполягають на проведенні колек­тивних переговорів, укладанні колективних угод на тристо­ронній основі. Це відповідає Конвенції МОП № 144 про три­сторонні консультації для сприяння застосуванню міжнарод­них трудових норм 1976 р. (рат. 17 грудня 1993 p.) і принци­пу трипартизму. Сьогодні участь Кабінету Міністрів України в укладенні Генеральної угоди як окремої сторони обумов­лена, по-перше, його функціями як вищого органу в системі органів виконавчої влади. Зокрема, Кабінет Міністрів відпо­відно до Конституції України вживає заходів щодо забезпе­чення прав і свобод людини і громадянина (в тому числі соціально-економічних прав і свобод) — забезпечує проведен­ня фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики;

політики у сферах праці й зайнятості населення, соціально­го захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, еко­логічної безпеки і природокористуваннязабезпечує рівні умови розвитку всіх форм власностіздійснює управління об'єктами державної власності та виконує інші функції, ви­значені Конституцією та законами України, актами Прези­дента України. По-друге, на національному рівні держава в особі Кабінету Міністрів залишається найбільшим представ­ником роботодавців.

Готуючи Генеральну угоду, роботодавці наполягали на тому, щоб першим розділом був включений розділ щодо спри­яння розвитку національного виробництва. Генеральна угода на 1999;2000 роки стала першою угодою, до якої внесено розділ І «Сприяння розвитку виробництва, забезпечення продуктивної зайнятості», у якому містяться зобов’язання уряду щодо гарантування сприятливих умов для підприєм­ницької діяльності. Сторони домовились про внесення про­позицій щодо прийняття регулятивного та податкового зако­нодавства за участю об'єднань роботодавцівсумісну роботу над таким важливим актом як Податковий кодекс України, маючи на меті зниження податкового навантаження на това­ровиробників, формування регулятивно-податкової політи­ки, яка б забезпечувала стабілізацію та розвиток виробницт­вау межах компетенції соціальних партнерів вживати за­ходів до прийняття Верховною Радою України нормативно-правових актів, спрямованих на зменшення ставки рефінан­сування Національним банком Українисприяти прийняттю Закону України «Про державну підтримку малого підприєм­ництва» — розроблення законопроектів про внесення змін до Закону України «Про підприємства в Україні» — прийняття Програми структурної перебудови економіки Україниви­вчення проблеми наслідків реструктуризації підприємств і доцільності розробки відповідного законопроекту та ін. В цьому плані громадські організації підприємців мають бра­ти активну участь у відновленні політики підтримки підпри­ємництва в Україні.

Лише за умов вдосконалення податкової, кредитно-інвес­тиційної політики, структурної перебудови економіки, під­тримки малого підприємництва роботодавці в змозі створю­вати робочі місця. Нині кількість безробітних майже в 20 разів перевищує кількість вільних робочих місць. Сторони домовились про створення умов для збереження і створення не менше 150 000 робочих місць на рік. Вперше зроблено спробу перейти до формування комплексу завдань щодо збереження і розвитку трудового потенціалу країни в пере­хідний період. Уряд зобов’язався стабілізувати фінансовий стан Державного фонду сприяння зайнятості населенняза участю профспілок та об'єднань роботодавців завершити роз­роблення проекту Державної програми розвитку трудового потенціалу в Україні на 2000;2010 роки.

Передбачаючи вдосконалення чинного законодавства, розробку нових нормативно-правових актів, сторони Гене­ральної угоди вперше визначили порядок розроблення та погодження проектів законів України, актів Президента Украї­ни та Кабінету Міністрів України з питань, що є предметом Генеральної угоди (Додаток 3 до Генеральної угоди на 1990; 2000 роки (Профспілки України. — 1999. — № 3. — С. 50−51)). Визначений порядок погодження цих актів з профспілко­вою стороною, з стороною власників, порядок залучення пред­ставників сторін до розроблення проектів законодавчих актів.

Ще раніше Український союз промисловців і підприємців добився права безпосередньо брати участь у формуванні пра­вової бази з питань соціально-економічного розвитку. 25 трав­ня 1999 року в день Об'єднаного з'їзду промисловців, підпри­ємців та роботодавців України був підписаний Указ Прези­дента України, яким передбачено обов’язковість погодження усіх проектів законів, розпоряджень та постанов Кабінету Міністрів України, указів Президента з Конфедерацією робо­тодавців та УСПП. Для реалізації цього було створено Коор­динаційну раду з питань формування соціально-економіч­ної політики.

У березні 2000 року на засіданні Координаційної ради Конфедерації роботодавців України у члени Конфедерації було прийнято Асоціацію платників податків (Праця і зар­плата. — 2000. — № 10. — Березень). Було розглянуто питан­ня про хід виконання Генеральної угоди між Кабінетом Мі­ністрів і Конфедерацією роботодавців та профспілковими об'єднаннями на 1999;2000 роки. За станом на 1 січня 2000 року з 19 пунктів угоди, що безпосередньо стосуються Кон­федерації роботодавців, виконано три пункти, а 16 перебува­ють на стадії виконання. Триває підготовка до Всеукраїн­ського конкурсу на звання «Кращий роботодавець року», який проводиться згідно з постановою уряду.

Проведення глобальних макроекономічних перетворень практично неможливе без відпрацьованого механізму пере­говорного процесу. Для України, як і для більшості країн Центральної та Східної Європи, властивий розвиток двох рів­нів — загальнодержавного, на якому укладаються угоди між урядом, об'єднанням роботодавців і профспілками, та вироб­ничого — на рівні підприємства. Недостатньо розвинутими залишаються галузевий і регіональні рівні, тобто середній рівень. Отже, необхідно структурувати організації робото­давців, їхні асоціації на рівні галузі. П. 4.3. Генеральної уго­ди передбачено зобов’язання сторін вживати заходів до ство­рення галузевих і регіональних об'єднань роботодавців та залучення їхніх представницьких органів до колективних пе­реговорів з укладанням угод відповідного рівня. В цей час значна частина галузевих і регіональних угод укладається без участі представницьких організацій роботодавців, що звужує сферу їх дії. Кабінет Міністрів України 6 жовтня 1999 року видав доручення міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади завершити організацій­ну роботу зі створення представницьких органів об'єднань роботодавців в галузях економіки і регіонах країни та про­інформувати Кабінет Міністрів про проведену роботу.

Представники МОП називають три головних недоліки у сфері соціально-трудових відносин в Україні: по-перше, відсутність структурованих організацій роботодавців приват­ного сектору, бізнесупо-друге, недостатньо структурований процес соціального діалогу, його поляризація (він реалізується на загальнодержавному рівні та на підприємстві) — по-третє, суперечність у законодавстві не лише з соціально-трудових, а й економічних відносин, що регулює підприємницькі сто­сунки (Проблеми соціально-трудових відносин в Україні у контексті міжнародного досвіду // Україна: аспекти праці. — 1998. — № 4. — С. 46).

У цей час відбувається побудова організаційної структу­ри Конфедерації роботодавців України. Поступово створю­ються галузеві організації роботодавців, які взмозі реально впливати на вирішення конкретних соціально-економічних проблем. Такі організації вже створено у хімічній, фарфоро­во-скляній промисловості, найближчим часом будуть ство­рені у дорожньому комплексі, будівництві, зв’язку, вугільній галузі, у сфері ринкової торгівлі (Работодатель работнику не волк // Office magazine. — 1999. -№ 6).

Таким чином, держава повинна дбати про зростання ролі громадських об'єднань підприємців в сучасній ринковій еко­номіці. Разом з тим самі об'єднання мають активізувати свою роль як учасники соціального партнерства в ім'я досягнен­ня соціальної злагоди. На жаль, не всі організації робото­давців чітко усвідомлюють своє соціальне призначення, пра­ва та обов’язки. Зростанню ролі об'єднань підприємців у со­ціально-трудових відносинах та при реалізації економічної політики в державі сприятиме прийняття Закону України «Про організації роботодавців», більш широке залучення цих об'єднань органами державної влади та органами місцево­го самоврядування до участі у вирішенні важливих соціаль­но-економічних питань у межах їхньої компетенції. Необхід­но доповнити законодавчу регламентацію діяльності проф­спілок відповідною регламентацією діяльності організацій ро­ботодавців та їхніх об'єднань. В новому Трудовому кодексі України також необхідно закріпити правовий статус органі­зацій роботодавців та їхніх об'єднань як суб'єктів трудового права. До речі, в проекті Трудового кодексу Російської Фе­дерації є окрема глава «Представництво інтересів працівників та роботодавців», яка містить дві статті - «Представництво інтересів роботодавців» та «Об'єднання роботодавців» .

Саме організації роботодавців мають допомогти товаро­виробникам вийти за вузькі межі індивідуальних інтересів та усвідомити колективні, визначити перешкоди, які є на шляху до ринкових відносин. Тільки сумісними зусиллями органів держави, роботодавців і профспілок можливе розв’я­зання важливих проблем сьогодення.