Сутність економічної інформації в системі корпоративного управління

Міністерство освіти і науки України

Житомирськтй державний технологічнтй університет

Кафедра економіки

Реферат на тему:

Сутність економічної інформації в системі корпоративного управління.

Виконав: студент групи Еп-18

Лютов Олександр Перевірив: Циганенко Г. В.

Житомир 2006

Зміст

Вступ…3

1.Значення економічної інормації для корпоративного управління…4

2.Стан корпоративного управління в Україні і економічна інформація …7

3. Теорія та практика корпоративного управління і використання в ньому економічної інформації…11

Висновки…14

Використана література…15

Вступ

Економічна інформація відіграє важливу роль у кожній госдарській організації.Від неї залежить економічна безпека товариства;правильність управлінського рішення залежить насамперед від точної і вчасної економічної інформації;укладання угод складання договорів передбачає попереднє вивчення економічної інформації про майбутніх партнерів, про стабільність їх функціонування, а також про можливі альтернативні шляхи покращення свого фінансово-економічного становища.

Економічна безпека акціонерного товариства являє собою стан захищеності його життєво важливих інтересів від внутрішніх та зовнішніх загроз шляхом реалізації адміністрацією та колективом підприємства системи заходів правового, економічного, організаційного, інженерно-технічного та соціально-психологічного характеру.

Результатом забезпечення економічної безпеки АТ є стабільність його функціонування, ефективність фінансово-економічної діяльності, а також особиста безпека персоналу.

Корпоративний сектор в економіці України сьогодні є настільки вагомим, що без урахування його особливостей держава не в змозі впливати на будь-які економічні процеси, зокрема на розвиток та захист економічної конкуренції.

Специфіка корпоративних відносин потребує ретельного аналізу з боку Антимонопольного комітету України. Без цього неможливо визначити, хто дійсно займає на тому чи іншому ринку монопольне або домінуюче становище та негативно впливає на конкурентне середовище.

1.Значення економічної інормації для корпоративного управління

Економічна інформація має першочергове значення у всіх сферах господарської діяльності оскільки від економічних показників залежить, наприклад, Оперативне і стратегічне планування. Кожен з показників є окремим фактором при аналізі економічного стану як окремих підрозділів підприємства, так і в цілому підприємства.Не другорядне значення економічна інформація має також і для захисту економічних інтересів як всього підприємства, так і персоналу взагалі.

Традиційні методи Згідно з даними, наведеними на першій міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика формування та розвитку корпоративного сектора економіки», економічна безпека акціонерного товариства досягається різними шляхами, серед яких найбільш відомими та звичними є організаційні методи. Вони включають у себе такі напрями діяльності служб безпеки: забезпечення фінансових та матеріально-технічних цінностей підприємства; фізична охорона керівництва, провідних спеціалістів та співробітників підприємства; збір, накопичення та обробка оперативних даних, що надаються керівництву товариства, аналітичної інформації про можливі ворожі дії конкурентів; робота з кадровим складом товариства, яка передбачає організацію професійного відбору персоналу, прийом на роботу, звільнення тощо.

Ринкові механізми Однак забезпечення безпеки АТ лише традиційними (організаційними) методами істотно знижує та обмежує його можливості щодо реалізації економічних завдань і, як правило, дозволяє вирішувати лише тактичні завдання. Стратегічні завдання вирішуються за допомогою ринкових методів.

Насамперед, ідеться про використання механізмів фондового ринку для вирішення ряду важливих проблем АТ. По-перше — це забезпечення майнових прав власників акціонерного товариства, що передбачає запровадження взаємопов'язаних заходів, які забезпечуватимуть акціонеру можливість ефективного контролю за функціонуванням товариства навіть у разі, якщо він не володіє контрольним чи блокуючим пакетом акцій.

По-друге — це захист акціонерного товариства від ворожих дій, які можуть погіршити його економічний стан. У ринковій економіці придбання підприємств або злиття кількох товариств є звичним явищем. Однак, якщо процес поглинання відбувається без згоди того підприємства, яке купується, він набуває ознак так званого ворожого поглинання.

Нерідко керівники підприємства, керуючись власними інтересами, приймають рішення, що можуть завдати шкоди інтересам акціонерів і призвести до небажаного поглинання. Враховуючи це, акціонери повинні мати можливість та відповідні механізми щодо унеможливлення таких ситуацій. Для цього необхіднтй механізм оперативного надання інформації акціонерам.

По-третє, важливим напрямом діяльності будь-якого суб'єкта господарювання в ринковій економіці є створення власного сприятливого іміджу в очах клієнтів, партнерів, органів державної влади, а також потенційних контрагентів. Методи прямої реклами за останні роки значною мірою дискредитували себе. Тому найкращою рекламою для акціонерного товариства сьогодні є реальні результати його роботи, які будуть донесені до конкретного адресата. Це можна зробити за допомогою механізмів та технологій ринку цінних паперів,і також визначення ступеня відкритості інформації яка містить комерційну таємницю.

Основним індикатором фінансово-економічного стану акціонерного товариства на фондовому ринку є курсова вартість його цінних паперів. Тому постійна робота із цінними паперами компанії, відстеження динаміки їх курсової вартості, формування сприятливої тенденції її зміни є ефективними заходами щодо створення сприятливого іміджу компанії. При цьому реальна реалізація цих завдань напрямку пов’язана з розвитком вітчизняного ринку цінних паперів.

Моніторинг реєстру акціонерів У процесі поступового розвитку в кожного акціонерного товариства виникає потреба у залученні інвестицій, зокрема через додаткову емісію акцій. Проте у ході реалізації даного напрямку залучення інвестиційних ресурсів необхідно постійно пам’ятати про загрозу послаблення або навіть повної втрати контролю над підприємством. Якщо такий розвиток подій є небажаним, слід здійснити ряд дій, які унеможливлять негативні наслідки додаткового випуску цінних паперів.

Перед прийняттям рішення про додаткову емісію цінних паперів доцільно з’ясувати, наскільки структура статутного капіталу та динаміка його зміни відповідають інтересам осіб, що приймають рішення про залучення інвестицій шляхом збільшення статутного фонду. Для цього необхідно провести аналіз динаміки зміни складу акціонерів.

Зазначимо, що подібний аналіз має проводитись регулярно з метою виявлення ознак недружньої скупки акцій. Для контролю за складом акціонерів слід провести збір, систематизацію та аналіз інформації про стан реєстру акціонерів.

Дану інформацію не треба аналізувати в повному обсязі. У багатьох акціонерних товариствах це просто неможливо, адже кількість акціонерів у них сягає десятків тисяч. Найбільш доцільно проаналізувати інформацію щодо акціонерів, які володіють не менш ніж 1% статутного фонду. Адже саме володіння такою часткою СФ дозволяє акціонеру отримувати дані щодо складу реєстру акціонерів.

Власники акцій, які отримують подібну інформацію, можуть здійснювати цілеспрямовану скупку цінних паперів. Таким чином, регулярний збір та аналіз інформації щодо складу реєстру акціонерів, які володіють не менш ніж 1% статутного фонду, нададуть товариству можливість робити певні висновки щодо реальної скупки його акцій.

Найбільш ефективним є щомісячний моніторинг реєстру акціонерів. У тому випадку, коли рух за особистими рахунками відсутній упродовж кількох місяців, збір інформації можна проводити один раз на квартал. Однак при цьому виникає певна загроза упущення початку недружньої скупки акцій товариства. При загостренні ситуації щодо скупки акцій моніторинг реєстру необхідно проводити щотижня. З урахуванням встановленої законодавством технології ведення реєстрів акціонерів більш частий збір даних є неможливим.

Якщо до реєстру акціонерів вноситься додаткова інформація, результати аналізу мають бути ще більш ґрунтовними.

Найоптимальнішим для аналізу є такий склад інформації, яка надається щомісяця. Насамперед, це склад реєстру акціонерів, які володіють не менш ніж 1% статутного фонду, а також загальна кількість угод з акціями, які були зареєстровані за місяць, з окремими даними про кількість угод зі звичайними та привілейованими акціями.

Важливою є інформація щодо загальної кількості акцій, які були продані за місяць, і зокрема щодо кількості звичайних та привілейованих акцій, що перейшли до нових власників.

Загальну інформаційну картину мають доповнити дані про середню вартість звичайних та привілейованих акцій, а також про найбільш активних учасників угод з купівлі-продажу цінних паперів акціонерного товариства.

Такий підхід до збору інформації допоможе здійснити повний аналіз ситуації щодо скупки акцій товариства і стане основою для відпрацювання рекомендацій його керівництву щодо ефективного управління економічною безпекою. [1]

2.Стан корпоративного управління в Україні і економічна інформація

У рамках VI Міжнародного форуму учасників ринку капіталу України відбулося засідання секції «Корпоративне управління та розвиток компаній: можливості та обмеження». На ньому розглядалися питання щодо: корпоративного управління як фактора залучення інвестицій; проблем розкриття інформації емітентами цінних паперів, так і економічної інформації вцілому; проблемних питань діяльності закритих акціонерних товариств; діяльності спостережних рад.

Ось про що приблизно йшла мова.

Поняття «корпоративне управління» в Україні неминуче пов’язано з проблемою, суть якої у тому, що корпоративне управління потрібно інвесторам, міжнародним організаціям, але не потрібно тим, хто є його безпосередніми учасниками. Державні та судові органи не підкріплюють розвиток корпоративного управління конкретними рішеннями та практичною діяльністю. Великим власникам акціонерного капіталу не потрібні ніякі сторонні учасники акціонерного контролю, і вони виступають проти змін у правовому полі. За-цікавлені особи (великі постачальники та споживачі) не рахуються з правом акціонерів контролювати значні договори та створення дочірніх структур.

Потенційний інвестор не в змозі зрозуміти наші норми корпоративного управління через відсутність цілого ряду необхідних законодавчих актів та нечітке ставлення України до загальноприйнятих у світовій практиці принципів корпоративного управління.

Не дає приводів для оптимізму потенційному інвестору і практика корпоративних відносин в Україні: він не впевнений у законодавчому захисті своєї власності через численні скандали на цьому ґрунті і тенденційність судових рішень. Його права як акціонера в разі здійснення ним інвестицій можуть бути порушені, і заперечити ці порушення в Україні не завжди можливо. Доступ до інформації про акціонерне товариство є парадоксальним: за формою він є, а за змістом ця інформація не тільки є недостатньою для прийняття інвестиційного рішення, але навіть не дає змоги взагалі звернути увагу на те чи інше АТ як потенційний об'єкт для інвестицій.

З усіх загальноприйнятих принципів корпоративного управління найбільш гальмуючим фактором є практично непрацюючий в Україні принцип розкриття інформації і прозорості АТ не лише для інвесторів, а й навіть для акціонерів. У нас відсутні стандарти та культура публічної звітності емітентів, а також звітності менеджменту перед акціонерами та спостережною радою. Звітність АТ не відповідає загальноприйнятим у світовій практиці стандартам розкриття інформації.

Поряд із цим стан вітчизняної економіки, незважаючи на досить стійку позитивну динаміку, викликає серйозне занепокоєння. Все більш тривожною є статистика щодо фізичного та морального старіння виробничих фондів. Із цього випливає єдиний висновок: всі організаційні та со-ціально-економічні фактори зростання практично вичерпано, і без інвестицій Україна не посяде у світовій економіці значущого місця. У свою чергу, надходження інвестиційних ресурсів прямо залежить від розвитку корпоративного управління (Директор SigmaBleyzer Діана СМАХТІНА).

— Однією з основних проблем ефективного розвитку корпоративного управління в Україні є розкриття інформації емітентами цінних паперів. І досі не знайдено чітких відповідей на запитання: яку інформацію і в якому обсязі дійсно необхідно розкривати, для кого та як це потрібно робити?

Можна констатувати, що в Україні сьогодні існує не си-стема розкриття інформації, а система публікації офіційної звітності. Переважна більшість емітентів публікують інформацію, чітко дотримуючись стандартних форм, розроблених державними органами, і не розкриває інформацію щодо особливостей своєї діяльності.

Практично не змінилася ситуація з якістю розкриття фінансової інформації і після введення Національних стандартів бухгалтерського обліку.

Багато невирішених питань існує і щодо си-стеми оприлюднення інформації. Більшість із них пов’язані з недосконалістю чинного законодавства. Насамперед, ідеться про норму, яка передбачає можливість оприлюднення річного звіту емітентів упродовж дев’яти місяців після закінчення звітного року.

Нещодавно було запроваджено нову систему збирання та оприлюднення звітності, згідно з якою емітенти до кінця вересня можуть надсилати свої звіти до інформаційних агентств, які, у свою чергу, передають їх до Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України. Інформація оприлюднюється як на веб-сайтах інформаційних агентств, так і на веб-сайті державного Агентства.

Однак ДКЦПФР могла б забезпечити оприлюднення звітів більш оперативно, оскільки емітенти надсилають ці звіти до Комісії до кінця першого півріччя.

Хоча річна звітність, оприлюднена через дев’ять місяців і навіть через півроку після закінчення звітного року, значно втрачає актуальність і не викликає зацікавленості ані у власників акцій, ані у потенційних інвесторів.

Для вирішення перелічених проблем необхідно запровадити стандарти розкриття інформації замість порядку оприлюднення звітності, визначити обсяги інформації, що має розкриватися, а також рішенням ДКЦПФР встановити терміни розкриття інформації(Директор Українського інституту розвитку фондового ринку Дмитро ЛЕОНОВ).

— Одним з основних чинників, що негативно вплинув на долю Закону «Про акціонерні товариства», було питання функціонування закритих акціонерних товариств. Крім демократизації корпоративних відносин та корпоративного управління, передбаченої законопроектом, керівники існуючих ЗАТ побоюються: необхідності «відкриватися» або перетворюватися на ВАТ; ризику втрати контролю над товариством, який у межах ЗАТ забезпечується часто-густо адміністративними (силовими некорпоративними) засобами; можливості доступу до «комерційної таємниці» нових акціонерів — сторонніх осіб, у тому числі конкурентів; більш високого рівня прозорості діяльності, нових стандартів звітності та нової якості корпоративних відносин.

Оскільки зазначені проблеми існують якщо не в дійсності, то в уяві значного кола осіб — представників ЗАТ, законодавство має їх або обійти, або ефективно вирішити. Обійти можна досить просто — прийняти Закон про відкриті (публічні) акціонерні товариства, залишивши закриті акціонерні товариства у спокої. Хоча це призведе лише до замовчування проблем, які реально охоплюють ЗАТ. Вирішити завдання, тим більше ефективно, — набагато складніше. Однак у разі успіху результат буде вартий зусиль.

Як відправний пункт при вирішенні порушених проблем є необхідним урахування кількох застережень. Оскільки ЗАТ як економічне явище має масовий характер, руйнувати цей тип акціонерного товариства неприпустимо, його треба зберегти. Світовий досвід і міжнародні норми та стандарти практично не мають українських аналогів ЗАТ (крім хіба що російського варіанта АОЗТ). Тому пряме копіювання міжнародних принципів корпоративної організації власності та управління в цьому разі є і безпідставним і малопродуктивним. Існуюча законодавча і нормативно-правова база створення та діяльності ЗАТ під впливом приватизаційних процесів у корпоративному секторі економіки України помітно відійшла від первинного змісту ЗАТ саме як закритого акціонерного товариства із заздалегідь визначеним колом акціонерів та обмеженою сферою обігу акцій. Ці деформації треба усунути з тим, щоб зробити ЗАТ дійсно закритим товариством не лише за назвою, але й по суті. Нове законодавство щодо ЗАТ повинно бути більш привабливим за чинне як для осіб, які бажають створювати нові ЗАТ, так і для осіб, які контролюють існуючі компанії.

Для виконання зазначених умов перш за все слід відмовитись від ідеї перетворення ЗАТ у товариства з обмеженою відповідальністю чи інші форми господарських товариств. Практично здійснити таку реорганізацію без негативних наслідків для більшості ЗАТ неможливо, оскільки це переважно компанії з великою кількістю співробітників, тоді як усі інші форми господарських товариств передбачають дуже обмежене коло учасників — від кількох осіб до кількох десятків осіб. У протилежному випадку такі господарські товариства виявляться просто некерованими і на них виникатимуть ще більші проблеми.

Натомість у законі про акціонерні товариства слід встановити норму, відповідно до якої дія положень, що регулюють порядок створення та діяльності ЗАТ «нового типу», в повному обсязі поширюється лише на новостворені товариства. Щодо існуючих ЗАТ, то їм треба надати право вільного вибору своєї подальшої долі: або приведення діяльності у відповідність до нового законодавства в обмін на «пільги», встановлені для ЗАТ, або збереження існуючого статусу без права застосування додаткових обмежень, встановлених для ЗАТ нового зразка (таких, як заборона вільного продажу акцій стороннім акціонерам, переважне право на придбання акцій ЗАТ його акціонерами та самим товариством тощо).

З метою приведення нового корпоративного законодавства у відповідність до «закритої» природи ЗАТ, необхідно: поширити його дію лише на акціонерні товариства з кількістю акціонерів до 50 або 100 осіб; надати право засновникам ЗАТ встановлювати обмеження щодо обігу акцій лише у колі наявних акціонерів; спростити процедуру реєстрації таких ЗАТ та процедуру реєстрації випуску акцій; мінімізувати корпоративну звітність таких ЗАТ та вимоги до її оприлюднення.

Водночас з метою захисту прав акціонерів існуючих ЗАТ, створених до прийняття нового закону, необхідно у прикінцевих положеннях уточнити умови, на яких такі товариства здійснюватимуть подальшу діяльність. Для цього пропонується всі існуючі ЗАТ класифікувати за трьома групами: до 50 акці-онерів; від 50 до 1 000 акціонерів; понад 1 000 акціонерів.

На ЗАТ з чисельністю до 50 акціонерів необхідно поширити пільговий («закритий») порядок корпоративного управління та корпоративних відносин, який запроваджується шляхом добровільного приведення їх діяльності у відповідність до вимог нового закону через внесення в установленому порядку змін до статуту та внутрішніх документів товариства. Для ЗАТ із чисельністю акціонерів від 50 до 1 000 осіб слід встановити спрощений порядок реєстрації випуску акцій та скорочений обсяг звітності. Для ЗАТ із чисельністю понад 1 000 акціонерів треба зберегти чинні вимоги щодо оприлюднення звітності та реєстрації випуску акцій. При цьому з метою захисту прав акціонерів існуючих ЗАТ на вільне розпорядження власними акціями необхідно заборонити встановлення додаткових обмежень на обіг акцій для товариств із чисельністю акціонерів понад 50 осіб.

Таким чином, ті суб'єкти господарювання із числа ЗАТ, які захочуть отримати право на встановлення додаткових обмежень у частині корпоративних процедур, зможуть досягти бажаного результату, привівши свою діяльність та документи у відповідність до вимог законодавства. Водночас зазначені умови, не маючи імперативного характеру, забезпечать можливість іншим ЗАТ додержуватись існуючого порядку корпоративного управління.

На наш погляд, завдяки «м'яким» процедурам реформування «закритого» корпоративного сектора вдасться отримати в особі акціонерів та менеджменту ЗАТ союзників у реформуванні корпоративного законодавства в цілому (Віце-президент ІК «КІНТО» Анатолій ФЕДОРЕНКО). [2]

Як бачимо що не малу увагу зараз приділяють інформаційному забезпеченню в усіх напрямках корпоративного управління (наприклад підрахунок ефективності фондів способи і кількість подання фінансово-економічної інформації тощо).

3.Теорія та практика корпоративного управління і вткортсеання вньому економічної інформації.

На початку листопада в Києві відбувся ІІ Східноєвропейський ризик-менеджмент форум-2003, організований компанією «Фінансовий Аналітик-Сервіс» та російською СРО «Национальная Фондовая Ассоциация». У його роботі взяли участь керівники банків і фінансових компаній країн СНД та Східної Європи, фахівці з управління ризиками та науковці.

У ринковій економіці існує багато ризиків, урахування яких є необхідною умовою для потенційних інвесторів. Як зауважив на форумі генеральний директор компанії «Фінансовий Аналітик-Сервіс» Андрій КУВШИНОВ, у країнах СНД недостатньо розвинені теорія та практика управління ризиками. З урахуванням цього основною метою цьогорічного форуму стало вивчення останніх досягнень у сфері управ-ління ризиками на розвинених фінансових ринках, способів побудови ефективної системи контролю ризиків у комер-ційних банках, а також специфіки ризик-менеджменту в країнах СНД та Східної Європи.

У рамках форуму відбувся семінар «Управління ризиками на ринках корпоративних облігацій країн СНД» та три спеціалізовані конференції. На семінарі розглядалися питання щодо: аналізу ринку корпоративних облігацій України, облігацій з особливими властивостями, моніторингу ліквідності ринку державних цінних паперів, оцінки ризиків на ринку корпоративних облігацій.

Конференцію «Управління ризиками на фінансових ринках, що розвиваються» було присвячено проблемам банків-ського нагляду та оцінки ризиків в Україні, управління ризиками в країнах Східної Європи, формування механізмів управління ризиками.

На конференції «Ефективні методики управління фінансовими ризиками в банківських установах» розглядалися питання щодо: ризиків рівня капіталізації та ліквідності банків України; управління процентним ризиком у комерційному банку; управління ризиками в інвестиційній компанії; ефективних інструментів інформаційного забезпечення ризик-менеджменту.

Учасники конференції «Системи внутрішньої підтримки ризик-менеджменту: організаційні та управлінські аспекти» проаналізували проблеми запровадження ризик-менеджменту в банках, нові вимоги до ризик-менеджменту, механізми оцінки операційних ризиків внутрішнім аудитом, перспективи автоматизації бізнес-процесів тощо.

Макроекономічні ризики

За словами начальника відділу випуску фінансових інструментів АКБ «Укрсоцбанк» Еріка НАЙМАНА, сьогодні в Україні спостерігається зниження макроекономічних ризиків, що, насамперед, обумовлено прискоренням темпів економічного зростання. Можна передбачити, що до президентських виборів показники зростання ВВП стабілізуються, однак після них, у 2005 році, слід очікувати подальшого стрімкого макроекономічного розвитку. Інфляція в Україні стабілізувалася на рівні 6%, спостерігається зростання валютних резервів, які зараз дорівнюють 15% ВВП. У Росії та Казахстані цей показник становить 17%. При цьому рівень дохідності російських та українських євробондів сьогодні оцінюється практично однаково. Все це дає підстави до прогнозування припливу капіталу в нашу країну.

Значною проблемою України все ще залишається низька купівельна спроможність гривні. Українська національна валюта є однією з найбільш слабких валют у світі й найбільш недооціненою валютою в СНД. Поряд із цим існує проблема не досить високого рівня ВВП у розрахунку на душу населення.

Останні статистичні дані свідчать, що максимальні темпи зростання сьогодні спостерігаються у будівництві, переробній промисловості, роздрібній торгівлі та транспорті - у галузях, які можуть бути найбільш привабливими для потенційних інвесторів.

Оцінка кредитоспроможності підприємства

На думку пана Наймана, оцінка будь-якого об'єк-та інвестування має передбачати ретельний аналіз його основних складових: капіталу, робочої сили та менеджменту, що має показати ефективність від вкладання інвестиційних ресурсів. При цьому основним джерелом появи активів у підприємства є капітал. Він може бути позиковим та власним, а активи — оборотними та необоротними. У свою чергу, позиковий капітал по-діляється на короткостроковий та довгостроковий, а власний — на інвестиції акціонерів та накопичений чистий прибуток. Оборотні активи можуть бути представлені запасами, дебіторською заборгованістю, а також наявними коштами. Необоротні активи — це основні кошти, нематеріальні активи тощо. Як правило, за рахунок власного капіталу формуються необоротні активи та частина оборотних активів, однак основним джерелом останніх є позиковий капітал. З урахуванням цього можна виділити дві головні цілі боргових запозичень підприємств: збільшення необоротних активів та поповнення оборотних коштів для збалансування бюджету підприємства.

Водночас, загальновизнано, що позиковий капітал приносить користь акціонерам, якщо є більш дешевим джерелом збільшення активів, ніж акціонерний капітал. Таким чином, якщо залучення власних коштів акціонерів виявляється дорожчим за залучення позикового капіталу, то підприємству вигідно брати в борг. Одним із основних показників ефективності такого підходу є збільшення рентабельності власного капіталу підприємства в результаті запозичення.

Повернення позикового капіталу та його обслуговування відбуваються за рахунок: поточної діяльності підприємства (одержання доходів та чистого прибутку); продажу власності (реалізації активів); інших джерел (наприклад поручительств). Для акціонерів та кредиторів підприємства краще, якщо позиковий капітал погашається за рахунок поточної діяльності, а не реалізації активів і тим більше не за рахунок інших джерел. Причому дуже важливо, щоб реалізація активів, якщо вона відбулася, не завдала шкоди діяльності підприємства.

Таким чином, капіталовкладники у першу чергу мають перевіряти прибутковість підприємства та ефективність використання активів; достатність активів для обслуговування і погашення позикового капіталу; характеристики макроекономічної динаміки країни, галузі та мікроекономіки самого підприємства.

Управління ризиками в інвестиційній компанії

Основними цілями та завданнями відділу з управління ризиками інвестиційної компанії, за повідомленням начальника управління ризиками російської ІК «Ренесанс капітал» Олександра КРАСОТКІНА, є: захист компанії від великих непередбачених збитків; максимізація доходів шляхом ефективного управління ринковими, кредитними та іншими ризиками; надання керівництву оперативної інформації про поточні показники ризиків компанії.

До основних функцій начальника відділу з управління ризиками слід віднести: розробку процедур та методів ризик-менеджменту; участь у розробці та схваленні нових продуктів компанії; взаємодію із зовнішніми контрагентами, біржами, рейтинговими агентствами; участь у роботі ризик-комітету.

Менеджер із кредитних ризиків має здійснювати кредитний аналіз та підготовку кредитних висновків щодо контр-агентів, корпоративних клієнтів та емітентів, а менеджер з ринкових ризиків — провадити моніторинг ринкових ризиків та лімітів, розробляти методики оцінки ризиків.

Висновки

Безперечно економічна інформація відіграє велике значення у прийнятті управлінських рішень, а що як не ці рішення відігає найважливішу роль у корпоративному управлінні?

Від цих рішень залежить ефективність господарської діяльності, можливість отримання максимального прибутку від усіх видів діяльності.

Економічна інформація також впливає на інвестиційну привабливість акціонерного товариства.

Значною мірою економічною інформацією користуються статистичні службтУкраїни.

Усі форми звітностей просякнуті економічою інформацією:податкова-використовує економічну інформацію для контролю над сплатою податків, для визначення фіскального навантаження на об'єкт оподаткування за допомогою різних методів, для визначення правильності нарахування амортизації і недопустимості правопорушень при обрахунку знасу необоротних активів;

Статистична використовує економічну інформацію: для слідкування за правопорушеннями в вотчині законодавства, за дотриманням акціонерним товариством різних стандартів, положень тощо;

Також економічна інформація може впливати на товариство опосередковано, тобто, наприклад через різні пільги, що надаються різними фондами (наприклад фондами державного соціального страхування надаються пільги по оподаткуваню працівникам у яких заробітна плата менша за 670грн.).

Як бачимо економічна інформація відіграє потужну роль у корпоративному управлінні забезпечуючи його усіма потрібними засобами досягнення, мети

даючи можливість впливати як на свій стан, так і на стан інших.

Список використаної літератури

1.Роман Сіржук.Економічна безпека акціонерних товариств/Газета"Цінні папери України"(www.corporation.com.ua/).

2.Роман Сіржук. Ризик-менеджмент форум-2003/Газета"Цінні папери України".2003.(www.corporation.com.ua/library/).

3.Сергій Румянцев. Корпоративне управління та розвиток компаній Газета"Цінні папери України".(www.corporation.com.ua/library/publication/).