Чернобыльская трагедія і його последствия

Міністерство культури Республіки Беларусь.

Управління культури Вітебського облисполкома.

Вітебське державне училище искусств.

ДОКЛАД.

Чорнобильська катастрофа і його последствия.

Доповідь підготував учень гр. Х-21.

Дворкін Дмитрий.

Вітебськ 2003 г.

Запровадження 3.

Причини 5.

Хід аварії 8.

Підготовка до експерименту 8.

Герої Чорнобиля 10.

Евакуація 12.

Забруднення 14.

Природа 20.

Медичні наслідки 22.

Йодный удар 23.

Захист 24.

Гуманітарна допомогу 26.

Укладання 27.

Список використаної літератури 29.

На початку 88 р. у світі існувало 417 атомних реакторів і 120 ще будувалося. Внесок АЕС у вироблення енергії у країнах становив для Франції - 70%, Бельгії - 66%, Південна Корея — 53%, Тайваню — 48,5%. Крім ядерних реакторів було 326 дослідницьких ядерних установок, реактори встановлено на криголамах, супутниках, підводні човни. Це засвідчує тому, що атомна енергетика міцно входить у наше життя з своїми плюсами і минусами.

Вперше людство побачило атом діє в 45 р, коли США скинули на Хіросиму і Нагасакі водневі бомби. Загинула третину населення міст, радіація викликала в багатьох лейкози. Люди вмирали і продовжують вмирати досі пор.

Ряд випробувань ядерної зброї Сполучені Штати на острові Бікіні в 46−58 рр. призвели до того, у результаті вибуху зникли з землі 2 сусідніх острівця, а сам острів став непридатний для жизни.

У 57 р. заводу Селлафильд (Уиндскайл) в Англії з регенерації палива стався вибух. Через війну забруднення загинули 13 людина, більш 260 занедужали гостру й хронічної променевої болезнью.

У 66 р. хто в Іспанії зіштовхнулися 2 американських військових літака з ракетами на борту. Одному довелося скинути 4 атомні бомби. На щастя, вибуху був, але натомість викидів загинули посіви сільськогосподарських культур, довелося вивезти 1,5 тис. т грунту для захоронения.

У 79 р. на АЕС Тримайленд в г. Гаррисбург, Пенсільванія також відбулася велика авария.

Але найбільш велика за своїми масштабами і наслідків катастрофа відбулася 26 квітня 1986 р. на ЧАЕС, описи якої було у жодному довіднику по аварійним випадків на АЕС. Минуло багато років, але він все ще нагадує себе цезиевыми плямами, передчасними смертями, тяжкими хворобами і горем матерів, які втратили синів в битві з Реактором. І довго ще нагадувати, поки цезій не піддасться повного розпаду, але це — десятки лет…

Чорнобиль, — невеличке, миле, провінційне українське містечко, потопаюче в зелені, всі у вишнях і яблонях.

Влітку тут любили відпочивати багато киян, москвичі, ленінградці. Приїжджали сюди грунтовно, часто попри всі літо, готували взимку варення, збирали гриби, загоряли на сліпучо чистих піщаних берегах Київського моря, ловили рибу. І, здавалося, як це дивно гармонійно й нерозривно вжилися тут краса поліській природи й приховані у надрах бетон чотири блоку АЕС, розміщеній неподалік північніше Чернобыля.

ПРИЧИНЫ.

Багато різних звітів, пояснюють причини аварії, було опубліковано відтоді. Але цих звітах багато неув’язок. Багато дослідники тлумачили деякі дані кожен по-своєму. З течією часу ще більше різних тлумачень. З іншого боку, деякі автори були особисто зацікавлені у цій справі. Однак у більшості звітів подібна послідовність подій, що призвели до аварии.

Аварія такого типу, яка відбулася на Чорнобильською АЕС, як і малоймовірна, як і гіпотетичні аварії. Причиною трагедії стало непередбачувана поєднання порушень регламенту та режиму експлуатації енергоблоку, допущених обслуживавшим його персоналом. У результаті цих порушень виникла ситуація, у якій проявилися деякі які були до аварії, і устранённые нині недоліки РБМК. Конструктори і керівники атомної енергетики, які здійснювали проектування експлуатацію РВПК-1000, не допускали, отже, і не враховували можливість такої кількості різних відступів від встановлених і обов’язкових виспівати правил, передусім тих осіб, яким безпосередньо доручалося ознайомитися з безпекою ядерного реактора.

День 25 квітня 1986 року в 4-ом енергоблоці Чорнобильської АЕС електростанції планувався як і зовсім звичайний. Передбачалося зупинити реактор на планово-попереджувальний ремонт. Але перед заглушением ядерної установки потрібно було провести ще й деякі експерименти, які намітило керівництво ЧАЭС.

Перед зупинкою було заплановано випробування однієї з турбогенераторів як вибігу з навантаженням потреб блоку. Суть експерименту залежить від моделюванні ситуації, коли турбогенератор може залишитися без своєї рушійної сили, тобто без подачі пара. І тому розробили спеціальний режим, відповідно до яким при відключенні пара рахунок інерційного обертання ротора генератор що час продовжував виробляти електроенергію, необхідну потреб, в частковості для харчування головних циркуляційних насосов.

Зупинка реактора 4-го енергоблоку планувалася днем 25 квітня, отже, до іспитів готувався інший, не нічний персонал. Саме днем на станції на станції розташовані керівники, основні фахівці, і, отже, є можливість здійснити більш надійний контролю над ходом експериментів. Але тут сталася «неув'язка». Диспетчер «Київенерго» не дозволив зупиняти реактор в намічене на ЧАЕС час, позаяк у єдиної енергосистемі бракувало електроенергії тому, що у інший електростанції несподівано ладу энергоблок.

Якість програми випробувань, котра була належним чином підготовлена й узгоджена, виявилося низьким. У ньому було порушено ряд найважливіших положень регламенту експлуатації. Поза тим, що у програмі, сутнісно, були передбачені додаткові заходи для безпеки, нею наказувалося відключення системи аварійного охолодження реактора (САОР). Таке взагалі робити не можна. Однак зробили. І мотивування була. У результаті експерименту мало статися автоматичне спрацьовування САОР, що завадило б завершення випробувань як вибігу. У результаті чимало годин 4-й реактор експлуатувався самотужки дуже важливого елементу системи безопасности.

25 квітня у 8 годин відбувалася перезмінка, общестанционное селекторну нараду, який зазвичай ведуть директор або його заместитель.

Того разу повідомили, що у 4-му блоці йде роботу з неприпустимо малим з погляду правил безпеки числом стержней-поглотителей.

Вже вночі це призвело до трагедії. І це вранці, коли всі розпорядження вимагали терміново зупинити реактор, керівництво станції дозволило продовжувати його эксплуатацию.

Тут мали втрутитися та припинити дії представники групи Держатоменергонагляду, що працювала на ЧАЕС. Але саме цей день жодної особи з співробітників оцієї організації був, окрім керівника, який заходив короткий час, яка встигла і з’ясувати, що відбувається, що планують 4-му енергоблоці. А далі все працівники нагляду, виявляється, у час у наказовому порядку було відправлені в поліклініку, де їх весь день проходили медкомісію. Отже, 4-й енергоблок лишився позаду і без захисту із боку Госатомэнергонадзора.

Після аварії фахівці старанно проаналізували попередню роботу Чорнобильською АЕС. На жаль, картина виявилося настільки райдужною, як її представляли. Тут й раніше допускалися грубі порушення вимог ядерної безпеки. Тож з 17 січня 1986 року по дня аварії тому ж 4-му блоці 6 раз без достатніх підстав виводилися із роботи системи захисту реактора. З’ясувалося, що з 1980 по 1986 роки 27 випадків відмови від роботі устаткування взагалі розслідувалися і залишився без відповідних оценок.

На ЧАЕС був навчально-методичного центру, немає ефективну систему професійнотехнічної освіти, що підтвердилося подіями ночі із 25-ма на 26 квітня. У час аварії на 4-му енергоблоці було чимало «зайвих» людей. Крім тих, хто був безпосередньо задіяним у проведенні випробувань, тут виявилися та інші працівники станції, зокрема з попередньої зміни. Вони залишилися з власної ініціативи, бажаючи самостійно повчитися тому, як зупиняти реактор, проводити випробування. Слід зазначити, що у системі Міненерго СРСР не існувало й тренажёра на підготовку операторів РБМК.

У цієї галузі особливе значення мають професійні іспити. На ЧАЕС вони приймалися замало компетентної комісією. Керівники, які мають її очолювати, самоусунулися від своїх обов’язків. Не все ладилося і з виробничою дисциплиной.

Випробування на турбогенераторі № 8 підготували погано. Точніше, злочинно погано. Тим більше що одне і те час було заплановано абсолютно різні завданнями і методикам проведення іспиту турбіни — на вібрацію і «на выбег».

Причини аварії на ЧАЕС, її розвиток досліджувалися провідними ученими й експлуатаційниками фахівцями з цих про стан реактори й його систем перед аварією, математичних моделей енергоблоку та її реакторної встановлення і електронно-обчислювальної техніки. У результаті вдалося відновити перебіг подій, сформулювати версії про причини й розвитку аварии.

ХІД АВАРИИ.

25 квітня 1986 року розвивалася наступним образом:

1 годину 00 хвилин — відповідно до графіка зупинки реактора на планово — попереджувальний ремонт персонал розпочав зниження потужності апарату, працював на номінальних параметрах.

13 годин 05 хвилин — при теплової потужності 1600 МВт отключён від мережі турбогенератор № 7, входить у систему 4-го енергоблоку. Електроживлення потреб (головні циркуляційні насоси та інші споживачі) перевели на турбогенератор № 8.

14 годин 00 хвилин — відповідно до програмою випробувань відключається система аварійного охолодження реактора. Оскільки реактор неспроможна експлуатуватися без системи аварійного охолодження, необхідно було зупинити. Проте диспетчер «Київенерго» назву врегулювання глушіння апарату. І реактор продовжував працювати без САОР.

23 години 10 хвилин — отримано дозволу зупинку реактора. Почалося подальше його потужності до 1000—700 МВт (теплових), як і передбачалося програмою випробувань. Але оператор — не впорався зі управлінням, у результаті потужність апарату скоротився майже нанівець. У такі випадки реактор повинен глушиться. Але персонал похвалитися не порахувався з цим вимогою. Почали підйом мощности.

У 1 годину 00 хвилин 26 квітня персоналу, нарешті, вдалося підняти потужність реактори й стабілізувати її в рівні 200 МВт (теплових) замість 1000—700, закладених у програмі испытаний.

У 1 годину 03 хвилини і одну годину 07 минут—к шести працюючим головним циркуляционным насосам додатково підключили ще два, щоби підвищити надійність охолодження активної зони апарату після испытаний.

Підготовка до эксперименту:

1 годину 20 хвилин (приблизно — по математичну модель) — стрижні автоматичного регулювання (АР) вийшли з активної зони на верхні концевики, і оператор навіть допомагав цьому із допомогою ручного управління. Тільки таким чином вдалося стримати потужність апарату лише на рівні 200 МВт (теплових). Але якою ціною? Ціною порушення якнайсуворішого заборони працювати на реакторі без певного запасу стержней—поглотителей нейтронов.

1 годину 22 хвилини 30 секунд—по даним роздруківки програм швидкої оцінки стану, в активної зоні перебувало тільки шесть-восемь стрижнів. Ця величина приблизно вдвічі нижча гранично допустимою, і знову реактор вимагалося заглушить.

1 годину 23 хвилини 04 секунды (оператор закрив стопорно-регулюючі клапани турбогенератора № 8. Подача пара нею припинилася. Почався режим вибігу. У час відключення другого турбогенератора мусила спрацювати ще одна автоматична захист по зупинці реактора. Але персонал, знаючи це, завчасно відключив її, щоб, очевидно, мати можливість повторити випробування, якщо перша спроба не удастся.

У ситуації, яка виникла у результаті нерегламентированных дій персоналу, реактор потрапив (по витраті теплоносія) до такого стану, коли навіть невеличке зміна потужності призводить до збільшення объёмного паросодержания, в багато разів більшого, аніж за номінальною потужності. Зростання объёмного паросодержания викликав поява позитивної реактивності. Коливання потужності остаточному підсумку могли призвести до подальшому її росту.

1 годину 23 хвилини 40 секунд (начальник зміни 4-го енергоблоку, зрозумівши небезпека ситуації, наказав старшому інженеру управління реактором натиснути кнопку найефективнішою аварійного захисту (АЗ-5). Стрижні пішли вниз, проте за кілька секунд пролунали удари, і оператор побачив, що поглиначі зупинилися. Тоді він знеструмив муфти сервоприводов, щоб стрижні потрапили у активну зону під впливом власної тяжкості. Але більшість стержней-поглотителей і залишилося серед верхньої половині активної зоны.

Введення стрижнів, як показали пізніше спеціальні дослідження, розпочатий після натискання кнопки АЗ, при создавшемся розподілі потоку нейтронів за висотою реактора виявився неефективною й що також міг призвести до появі позитивної реактивности.

Стався вибух. Не ядерний, а теплової. У результаті названих причин в реакторі почалося інтенсивне пароутворення. Потім стався криза тепловіддачі, розігрів палива, його руйнацію, бурхливе кипіння теплоносія, куди потрапили частки зруйнованого палива, різко підвищився тиск у технологічних каналах. Це спричинило тепловому вибуху, развалившему реактор.

Зниження потужності реактора, як було зазначено, почалося 1 годину 00 хвилин 25 квітня. Далі ця процес зупинили на вимогу диспетчера енергосистеми. І продовження роботи з зниження потужності знову почалося 23 години 10 минут.

Розглянемо, які небезпечні процеси відбувалися активної зоні ті 22 години. Насамперед, слід зазначити, що під час ланцюгову реакцію утворюється цілий спектр хімічних елементів. При розподілі ядер урану з’являється йод, має період піврозпаду близько сьомої. Потім він перетворюється на ксенон-135, у якого властивістю активно поглинати нейтроны.

Ксенон, що перепадав іноді називають «нейтронным ядром», має період піврозпаду близько 9 годинників та є постійною в активної зоні реактора. Але у нормальної роботі апарату він частково вигорає під впливом тієї ж нейтронів, тому практично кількість ксенону зберігається однією уровне.

При зниженні потужності реактори й відповідно ослабленні нейтронного поля кількість ксенону (рахунок те, що його вигорає менше) збільшується. Відбувається зване «отруєння реактора». У цьому ланцюгова реакція сповільнюється, реактор потрапляє у глибоко подкритичное стан, відоме під назвою «йодної ями». І вона не пройдено, то є «нейтронний отрута» не распадётся, ядерна установка мусить бути зупинена. Потрапляння апарату в «йодну яму» відбувається за провалі потужності реактора, що сталося на 4-му енергоблоці ЧАЕС 25 квітня 1986 года.

Ксенон понизив потужність апарату, й у підтримання її «дихання» знадобилося вивести ринок із активної зони дуже багато стрижнів СУЗ, які теж поглинають нейтрони. Отже, прагнення персоналу, попри що, провести експеримент перейшло лише в протиріччя з вимогами регламента.

Герої Чернобыля.

Вони перебували наверху 15−20 хвилин: Герой Радянського Союзу лейтенант Володимире Павловичу Правик Герой Радянського Союзу лейтенант Вікторе Миколайовичу Кібенок Сержант Микола Васильович Ващук Старший сержант Василь Іванович Ігнатенка Старший сержант Миколо Івановичу Титенок Сержант Володимир Іванович Тащура.

— шість портретів у чорних рамках, шестеро прекрасних молодих хлопців сприймають нас зі стіни пожежної частини Чорнобиля, і здається, що погляди їх скорботні, що застигли у яких і гіркота, і докір, і німе запитання: як могла таке случится?

Першими сигнал тривоги почули пожежні. У варті лейтенанта Правика було 17 людина. Ґвалт Правика спочатку перебував на машинному залі. Усі відчували напруга, відчували відповідальність, але не всі розуміли: потрібно, і тут жоден не здригнувся. Там загасили, відділення залишили на чергування під керівництвом, оскільки машинний зал залишався в небезпеки. Горіла дах всюди третьому блоці. Третій блок ще працював, дах потрібно гасити, інакше було б завалення. Якщо одна плита впаде на реактор, отже може відбутися додаткова розгерметизація. Сюди входить і направився, який приїхав пізніше варта лейтенанта Кибенка (СВ ПЧ-6 г. Припяти). Правик потім навіть свій варта залишив, побіг допоможе міської частини. У 2 години 23 хвилин Правик було відправлено у больницу.

ЭВАКУАЦИЯ.

Вже за годину радіаційна обстановка у місті була зрозумілою. Жодних заходів у разі аварійної ситуації передбачається був: люди й не знали, що робити. За всіма інструкціям та наказам, що є вже 25 років, виведення населення з небезпечної зони мали б приймати місцеві керівники. На момент приїзду Урядової комісії можна було вивести ринок із зони всіх людей навіть пішки. Але не взяв він відповідальність (шведи спочатку вивезли людей із зони своєї станції, а потім почали з’ясовувати, що викид стався в них).

У суботу 26 квітня всі колії Чорнобиля були залиті водою і якимось білим розчином, все біле, все, все узбіччя. У місті було багато міліціонерів. Вони не робили — гуртувалися біля об'єктів: пошта, Палац культури. А люди гуляють, скрізь дітлахи, спека стояла, люди прийшли на пляж їдуть, на дачі, порибалити, сиділи в річці, біля ставка-охолоджувача — це штучне водосховище біля АЕС. У Прип’яті минули всі уроки до шкіл. Ніякої точної, достовірною інформацією був. Тільки чутки. Вперше про евакуації Прип’яті заговорили у суботу ввечері. На першій годині попівночі дали вказівку — за 2 години скомплектувати документи для вивезення. 27 квітня було передано повідомлення: «Товариші, у зв’язку з аварією на Чорнобильською АЕС оголошується евакуація міста. Мати при собі документи, необхідні речі й, наскільки можна, пайок на 3 дня. Початок евакуації у 14:00. «.

Уявіть собі колону у 1000 автобуси з запаленими фарами, що йде по шосе у два деяких обласних і вывозящую з ураженої зони багатотисячне населення Прип’яті - жінок, старих, дорослих покупців, безліч новонароджених немовлят, «звичайних «хворих і тих, хто став жертвою опромінення. Колони евакуйованих рухалися захід, убік села Поліського, Іванівського районів, що прилягають до земель Чорнобильського району. Сам Чорнобильський район було пізніше — 4−5 травня. Евакуація проведена була організовано і суто, мужність і стійкість виявили більшість эвакуируемых. Усе це так, але лише цим обмежуються уроки евакуації? Як розцінити безвідповідальність, виявлену всім дітям, коли добу евакуації не оголошували, не забороняли дітям бігати і надворі. А школярі, які, щось відаючи, грали у суботу на перервах? Невже не міг сховати їх, заборонити перебувати надворі? Хіба хтонибудь засудив б керівників над таку «перестраховку », навіть коли б була зайвої. Але це методи були зайві, вони були конче необхідні також. Чи дивно, що у таких умовах повної «заглушки «інформації ряд людей, поддававшись чуткам, кинулися йти у тій дорозі, що вела через «Рудий ліс ». Свідки розповідають як у тієї дорозі, вже «светившейся «в повному масштабі радіації, йшли жінки з дитячими колясками. Хай не було, але сьогодні зрозуміло, що механізм прийняття відповідальних рішень, що з захистом здоров’я людей, не витримав серйозної перевірки. Незліченні узгодження та ув’язування призвели до того, тобто майже добу знадобилося, щоб прийняти належне рішення про евакуацію Прип’яті, Чернобыля.

У Київські лікарні почали надходити перші хворі з Прип’яті. Це були переважно молоді парни-пожарные і працівники АЕС. Усі вони скаржилися на головний біль і слабкість. Була така біль голови, що саме, стоїть двометровий хлопець, б'ється головою об стіну у відповідь: «Так мені легше, так голова менше болить ». Багато лікарів поїхали до віддалених районів евакуації посилення медперсонала.

ЗАГРЯЗНЕНИЕ.

Практично всі паливо, маса якого становить близько двохсот тонн було викинуте з реактора. Невелика частина палива, яке безпосередньо брало участь у вибуху, миттєво випарувалося, інше паливо як фрагментів паливних елементів і збірок було розкидано навколо реактора, головним чином бік проваленим північної стіни, але і південної боці поза будинком реактора де-не-де валялися паливні складання, а одна навіть зависла на проводах ЛЕП. Певний кількість, лише кілька десятків тонн, впала знову на реактор і став плавитися від власного тепловыделения. Річ у тім, як і без ланцюгову реакцію відпрацьоване ядерне паливо протягом кількох тижнів виділяє досить тепла, щоб розплавити і, і оцінили оточуючі конструкції. Це паливо проплавило отвір в покрученому вибухом підставі реактори й протекло в суміші з розплавленим бетоном і піском під реактор, в так званий басейнбарбатер, що й застигло, перетворившись на стабільний мінерал, під назвою «чернобылитом «(він також — «слонова нога », він також — ПММ, паливомісткі маси) .

8 з 140 тонн палива, містять плутоній та інші надзвичайно радіоактивні матеріали (продукти розподілу), і навіть осколки графітового уповільнювача, теж радіоактивні, полетіли вибухом в атмосферу. З іншого боку, пари радіоактивних ізотопів йоду і цезію були викинуті лише у час вибуху, а й поширювалися під час пожежі. Через війну аварії повністю зруйнована активна зона реактора, пошкоджено реакторне відділення, деаераторна етажерка, машинний зал і кілька інших споруд. Були знищені бар'єри і системи безпеки, які захищають довкілля від радіонуклідів, які у облученном паливі, і незабаром стався викид активності з реактора. Цей викид лише на рівні мільйонів кюрі на добу, тривав протягом десяти днів із 26.04.86. по 06.05.86. після чого впав у тисячі разів й надалі поступово зменшувався. За характером перебігу процесів руйнації 4-го блоки і по масштабам наслідків зазначена аварія мала категорію запроектної і ставилася до 7-ому рівню (важкі аварії) за міжнародною шкалою ядерних подій INES.

Поширення перших порцій радіоактивних продуктів надалі відстань відбувався за північно-західному і західному напрямах. Пройшовши територію СРСР 26−27 квітня, вони досягли Польщі, Фінляндії та Швеції (27−29 квітня) — Центральної Європи. Сильні дощі 30 квітня і одну травня зумовили радіоактивні випадання мови у Франції, Австрії, Угорщини та Чехословаччини. Потім забруднені повітряні маси досягли Голландії, Великобританії, перетнули територію Югославії, Італії та Греції. Підвищення радіаційного фону відзначалася в КНР, Японії, Індії, Канаді та. Загальна площа зон з рівнем забруднення Cs137 15 кюри/км.кв і більше становить понад 10 тыс.кв.км (близько 6400 кв. км у Білорусі; 2400 — у Росії; 1500 на Україні). На території зони містяться близько 640 населених пунктів (116 тисяч человек).

Для оцінки радіоактивного забруднення довкілля АЕС порівняємо її з ТЕС. Як виявилося, вугілля містить уран, торій та інших. радіоактивні елементи. Підраховано, що середні індивідуальні дози опромінення у районі розташування ТЕС потужністю 1 ГВт/рік становлять 6−60 мкЗв/год, як від викидів АЕС — 0,004−0,08 мкЗв/год (для ВВЕР) і 0,015−0,13 мкЗв/год (для РБМК).

Звідси видно, що АЕС є набагато більше екологічно чистим виглядом енергії, ніж теплові електростанції. Проте, коли його з погляду наслідків можливих аварій, то масштаби забруднення АЕС набагато більше, було доведено історією з прикладу ЧАЕС. Це засвідчує тому, що в учених доведеться ще добряче попрацювати, щоб повністю убезпечити той самий людству спосіб отримання енергії. Атомна енергія — відкриття століття. З ним людство пов’язує своє майбутнє. Запаси нафти, газу та вугілля не безмежні і непоправні, і дружина мають використовуватися ще високих потреб людини, ніж простого їх спалювання щоб одержати енергії. Необхідні істотні зміни структури їх споживання і використання нетрадиційних енергоресурсів, й у тому числі збільшення зростання частки ядерної энергии.

Але ядерна енергетика небезпечна в людини у цілому природі, що переконливо показала аварія на Чорнобильською АЕС. Минуло вже 17 років, але аварії досі відгукується луною за тими, котрі пройшли пекло ліквідації її наслідків. Завдано непоправної шкоди біосфері, від радіаційного забруднення стали непридатними від використання на багато років величезні території. З 200 тис. ліквідаторів 20 тис. вже померло, інші страждають ВШР, НЦД, на гіпертонію, виразками кишечника, захворюваннями очей, остеохандрозом та інших. Хвороби проявилися не відразу, через 1−3 року після опромінення. Але очікується ще найближчі 5−10 років поява ракових заболеваний.

Усе це змушує спрямувати усі сили й засоби до пошуку нових технологій радіаційного захисту людини, кардинального розв’язання проблеми поховання відходів атомних станцій, розробки технологій видобутку газу і виробництва від використання палива на АЕС, пошук великих науковотехнічних програм досліджень з безпеки, у межах яких аналізуються можливі відмови устаткування АЕС, їх наслідки, і навіть методи їхнього предотвращения.

Важливим умовою є розробка економічної технології знешкодження радіоактивних відходів, проблеми зменшення теплових викидів в довкілля, уточнення кількісних оцінок наслідків (ризику) впливу радіації на живої организм.

Тільки спецслужби був у курсі, після відомих катастрофи у зоні підвищеної радіоактивної зараженості буде заготовлено близько 3,2 тисячі тонн м’яса і 15 тонн масла.

" …М'ясо підлягає переробці на консерви з додаванням чистого м’яса. …Олія реалізувати після тривалого збереження і повторного радіометричного контролю через мережу комунального харчування " .

Таємно. Додаток до п. 10 протоколу N32. При переробці худоби із зони, розташованої на слід викиду Чорнобильською АЕС, частина вироблюваного м’яса містить радіоактивні речовини (РМ) у кількості, що перевищують допустимі норми… А, аби запобігти великого сумарного накопичення РМ в організмі від вживання брудних продуктів, Mинистерство охорони здоров’я СРСР рекомендує максимально розосередити забруднене м’ясо країною… Організувати переробку на м’ясокомбінатах більшості областей Російської Федерації (крім г.

Москви), Молдавії, Республік Закавказзя, Прибалтики, Казахстана,.

Середньої Азии.

Голова Держагропрому СРСР Мураховський В.С.

Виявляється, КДБ все тримав під медичним наглядом. Спецслужбам було відомо, що з будівництві ЧАЕС використовується бракованное югославське устаткування (і той самий шлюб поставлявся на Смоленську АЕС). Протягом кількох років до катастрофи в доповідних записках КДБ символізував помилки у проектуванні станції, виявлені тріщини, розшарування фундаменту… Останнє «внутрішньо «попередження стосовно можливої аварійної ситуації датоване 4 лютого 1986 року. До катастрофи залишалося три месяца…

Чорнобильська катастрофа завдала Білорусі невиправна збитки. На землі республіки випало 13 радіонуклідів. Тільки радиоцезием-137 щільністю більш 1кю/км.кв. було забруднене більш 1,6 млн. гектарів сільськогосподарських угідь. На майже 500 тис. гектарів перебуває радіоактивний стронцій-90. Через високого рівня забруднення радіонуклідами довелося вивести ринок із сільськогосподарського користування майже 348 тис. гектарів. Але, попри це, зараз використовується понад 1,3 млн. гектарів з концентрацією цезію-137 понад 1 кю/км.кв. Ці землі належать 757 хозяйствам.

Забруднення сільгоспугідь призвело до у себе виробництво неякісної продукції. У Гомельської області у 1986 року 70% заготовленого сіна мали рівень забруднення багато вище припустимі норми. Більше полвины сінажу і 38% силосу було неможливо забезпечити виробництво чистої тваринницької продукції. У Могилевської області також було заготовлено близько 50% сіна, 40% сінажу і десяти% силосу із підвищеною концентрацією радиоцезия-137. У наступні роки внаслідок вжитих заходів обсяги забруднених кормів, хоч і знизилися, але не малими. Згодовування таких кормів, природно, призвело до у себе виробництво забруднених продуктів тваринного походження. З молока, минулого радіаційний контроль, 1323 тис. тонн не відповідали допустимим рівням. Більше 32 тис. тонн отримали такого м’яса. Коли ж врахувати, було отримано близько 1 млн. тонн зерна, 117,6 тис. тонн картоплі, 272 тис. тонн коренеплодів, можна собі уявити ступінь небезпеки радіоактивного забруднення для таких людей. При цьому варто врахувати решта 2 чинника. По-перше, не вся продукція проходила радіаційний контроль. На територіях з відносно нижчим рівнем забруднення навіть у громадському секторі контроль практично немає. У населення перевірка тим більше здійснювалася. Як показав подальший розвиток подій — це були великим просчетом.

По-друге, рік у рік змінювалися вимоги. Наприклад, припустимий утримання цезію-137 в молоці 1988 року був 370 беккерелі на 1 літр, а 1996 — лише 111. У яловичині, баранині і продуктах їх, відповідно 2960 і 6000 беккерелі на кілограм. У свинині, рибі, птаху, яйцях і продуктах їх відповідно 1850 і 370, картоплі, коренеплодах — 740 і 100 тощо. Тобто, в 1986, 1987 роках на забруднених територіях був отримано одного кілограма продукції відповідальних вимогам нормативів 1996 року, хоча ці норми завищені порівнянні з що діють у Росії й Україні. Для молока в 2,2 разу, яловичині - 3,7 разу, води — 2,3 рази, й так далее.

Попри цю ситуацію з нормативами, виробництво «брудної «продукції триває. Навіть у щодо контрольованому громадському секторі обсяги виробництва молока, м’яса і кормів з підвищеним змістом радіоактивні речовини останніми роками помітно збільшується. Ще гірша ситуація у приватний сектор. Так, за даними професора Нестеренко В. Б., в 1993 року, Гомельську області, місцевими пунктами радіаційного контролю інституту «Белрад », виявили 12,7% з перевірених продуктів, забруднених радиоцезием-137 вище допустимих рівнів. 1994 року їх стало 17,2%. У 1997 році відбулося зменшення такої продукції. У 1998 року обсяги знову збільшилися до 13,9%. Аналогічна ситуація й у решті областях. Великі обсяги забруднених продуктів призвели до у себе високу питому радіоактивність організмів людей, бо головну дозовую навантаження (близько 80%) жителі забруднених регіонів отримують з допомогою споживання місцевих продуктів. Причому дозові навантаження в сільських жителів у 5 — 6 разів більше, ніж в городян, а й у сільських дітей ще 3 — 5 раз вище, ніж в дорослих селян. У населених пунктів Гомельської області навіть з відносно низькою концентрацією цезію-137 у 69 — 41% дітей питома радіоактивність тіла перевищує припустимий рівень (50 бк/кг веса).

Так було в 90 р. в Хойническом районі Гомельської області Білорусі зміст цезію-137 в м’ясі в 400 раз; в картоплі - в $ 60 раз; в зерні - в 40−7000 раз (залежно від виду та місця проростання); в молоці - в 700 раз, а стронцію — у 50 коли було вище норми. 27 квітня у Хойниках радіаційний фон становив три Р/ч ! Вистачить і п’яти днів, щоб щоб занедужати хронічної променевої болезнью.

Білорусь втратила 264 тисяч гектарів сільськогосподарських земель. Щоправда, це отже, що це землі забруднених радіонуклідами районів порожніли. Розроблялися програми їхнього реабілітації: засівали поля ріпаком і зерном у годівниці худобі й у виробництва спирту. Рослина забирає радіонукліди з грунту, проте отрута не сягає насіння, що зробила їх повністю придатними задля її подальшого використання. Потрібно чимось було займати місцеве населення. Очевидно, а з цього метою почали повертати в сівозміну землі, які зовсім нещодавно вважалися забрудненими. У Гомельської області повернули «сіло світла «в сівозміну 12 тисяч гектарів. У Могилевської - 2,5 1 га землі як і зізналися в облвиконкомі міг би більше, так нікому землі работать.

Попутно скорочується «перелік населених пунктів, які піддалися забруднення ». У 2002 року «чорного списку «було скорочено на 146 сіл та міст Білорусі. Мешкає там близько 100 тисяч жителів. І «список «продовжує уменьшатся.

Цього року завершується період полуочищения від цезію-137. Але це можливе лише окремими зонах радіаційного загрязнения.

Період піврозпаду цезію-137 становить 30 років, для стронцію-90 період полуочищения становить 7−12 років. За прогнозом Госкомчернобыля, через 3 роки на забруднених територіях у землі залишиться 60−70% цезію- 137, 90−95% плутония-239. А сталіший інших «окопався «білоруського землі плутоний-240, період піврозпаду якого завершиться через 6537 лет.

Вода як і схильна до радіоактивному забрудненню, як і Земля. Водна середовище сприяє швидкому поширенню радіоактивності і зараженню великих територій до океанічних просторов.

У Гомельської області стали непридатними від використання 7000 криниць, ще з 1500 довелося кілька разів відкачувати воду.

Ставок-охолоджувач піддався опроміненню понад 1000 бер. У ньому зібралося дуже багато продуктів розподілу урану. Більшість організмів, які населяють його, загинули, покрили дно суцільним шаром біомаси. Зуміли вижити лише три «види найпростіших. Рівень води в ставку на майже 7 метрів вище рівня води у ріці Прип’ять, тому й сьогодні немає небезпека влучення радіоактивності в Днепр.

Варто звісно сказати, що нині зусиллями багатьох вдалося уникнути забруднення Дніпра шляхом осадження радіоактивних частинок на побудованих багатокілометрових земляних дамби у дорозі зараженої води річки Прип’ять. Було так само відвернуть забруднення грунтових вод — під фундаментом 4-го блоку було споруджено додатковий фундамент. Були споруджено глухі дамби і стінка у ґрунті, що відтинають винесення радіоактивності з ближньої зони ЧАЕС. Це перешкоджало поширенню радіоактивності, але сприяло концентрації її в самої ЧАЕС навколо неї. Радіоактивні частинки й зараз залишаються дно якої водойм басейну Прип’яті. У 88 р. принмальсь спроби очищення дна цих річок, та у з розвалом союзу не були завершені. Нині ж таку роботу навряд хтось буде делать.

Природа.

Погода буває ж для чогось хороша, ж для чогось — невідь що. Але загалом у Чорнобилі із нею пощастило: від моменту аварії - сухо і тепло. Грунт стала як суха губка. Навіть сильні дощі тепер, вважають фахівці, не викличуть стоку у ріку, не забруднять її що випали на грішну землю радіоактивними частинками. Берегами Прип’яті цей час встигли збудувати захисні вали. Верхній шар землі так просохла, що було спокійніше за стан грунтових вод у районі аварії. Але «сухий сезон «приніс, і свої труднощі. Коли сухо спеку у землі часто з’являються невеликі смерчі, у яких закручується пил. А пилюку у зоні радіоактивна. Пил була основний небезпекою після аварії. Протягом п’яти хвилин потужний вертоліт розсіює широкої смугою близько дванадцяти тисяч літрів рідини, яка перетворюється на плівку, «пов'язує «радіоактивні частки. Поривами вітру пил заносило цього разу вже очищені ділянки, і фон там знову піднімався; тоді роботу доводилося повторять.

Інститут ядерних досліджень став осередком моніторингу стану води у суд Київської області, а й у території республіки. Проведено дуже велике робота з захисту від можливості забруднення радіоактивними речовинами: на берегах Прип’яті побудовано вали, створюється система інших сооружений.

Серйозна проблема — поховання радіоактивних уламків, знятого бульдозерами верхнього шару земля, води, охлаждавшей аварійний реактор.

Радіоактивне забруднення терені Росії, основний території Білорусі, Північної України відбулося внаслідок сухих і вологих випадань період із 28 квітня незалежності до середини травня 1986 р. Ось під такими «дощовими опадами «на забрудненій радіонуклідами території виявилося близько 1,5 млн людина, зокрема близько 160 000 дітей до 7 років на даний момент аварії. Складний характер метеоумов визначив сильну нерівномірність рівня забруднення місцевості щодо як величини, так і радіонуклідний склад. Так, на відстані десять кілометрів щільність забруднення Cs137 найчастіше розрізнялася кілька десятків і в сотні разів. Максимальні значення щільності забруднення Cs137 досягали 200 і більше кюри/км2. Заходи, ухвалені підвищення життя постраждалих, виявилися те, що недостатніми, а глибоко непродуманими концептуально. Наприклад, та ж грандіозна теорія дезактивації забруднених земель, сіл і селищ яку багато покладали великі надії, практично не отримала підтвердження. Багато селах і в селищах дезактивація звелася для заміни дахів, огорож, люди як вживали і продовжували вживати продукти, вирощені на забрудненій землі. Як показало реальна практика, радіаційна обстановка не улучшилась.

МЕДИЧНІ ПОСЛЕДСТВИЯ.

У самі період радіоактивних випадань існувало три шляху опромінення — внутрішнє ингаляционное (з вдихуваним повітрям), внутрішнє з допомогою надходження радіонуклідів з забрудненими продуктами харчування і зовнішня опромінення від хмари й забрудненій місцевості. Саме ранній період відбувалося переважне опромінення щитовидної залози за рахунок накопичення у ній радіонуклідів йоду, які з продуктами харчування і завдяки інгаляції. Зміст I131 в молоці досягало окремими районах Брянській областях сотень тисяч беккерелі на літр. З огляду на фізіологічних особливостей найбільші дози опромінення щитовидної залози отримували діти молодших вікових груп. У окремих випадках дози в дітей віком досягали 1 Р. Діяли тоді нормативи допускали опромінення щитовидної залози дітей у дозах до 0,03 Р. Реконструкція доз опромінення щитовидної залози серйозно утруднена відсутністю багатьох даних із раннього періоду опромінення і по нашого часу не завершено. Треба враховувати те, що радіоактивний викид після вибуху на ЧАЕС мав цю властивість: у повітря піднялися частинки й осіли на грішну землю як ті нукліди, що утворюються у процесі нормальної роботи реактора, а й сам уранове паливо, її частки. Якщо така частка потрапить у легкі людини, вважається, що з цим із ймовірністю 100% піде онкозаболевание. Кожна частка виділяє 100 000 Р в мікрогалузі легких {порівнювати: під час роботи на АЕС у нормальних умовах людині, отримав 25 Р, забороняється рік пропрацювати на станції}, у своїй лічильники імпульсів щось зареєструють — зовні усе почне виглядати нормально.

Згідно з дослідженнями на тварин, постійна присутність в організмі цезію-137 веде до серйозних порушень обміну речовин, ослаблення імунної системи. Під постійним впливом виділеної їм енергією руйнуються мембрани клітин м’яких тканин, змінюється їхній структура, включаючи ядро, отже, і функції. Причому на кращу сторону.

У Білорусі середня захворюваність дорослого населення 1988 року проти доаварийным періодом околицях спостереження Гомельської області зросла 2,4−2,8 разу, Могилевської - в 1,8−2,2 разу; дитячого — околицях спостереження Гомельської області - в 4,1−4,9 разу, Могилевської - в 3,5−4 раза.

З року у Білорусі проводиться робота зі створення і функціонуванню Державного чорнобильського реєстру. Розроблено складна багаторівнева автоматизовану систему обробки даних, яка використовується в оцінці захворювань покупців, безліч поліпшення диспансеризации.

Аналіз медичної статистики свідчить, що аварія на ЧАЕС викликала в населення захворювання. Передусім, це поява додаткових раків шкіри, шлунка, легких, молочної залози та інших. Потім — очевидний приріст кількості хвороб. Це захворювання ендокринної системи, кровоносної системи, нервової системи, органів травлення і др.

Йодный удар.

Упродовж цього терміну від раку щитовидної залози померла так дитини, три підлітка і зібрали шість дорослих до 33 років. Це смерті від радіації лише серед тих, кому відомі в момент аварії був ще 18 років. Тоді на 90 днів після аварії й усе населення потрапило під сильне опромінення радіонуклідами йоду — так званий «йодный удар ». Він став причиною збільшення кількості випадків раку щитовидної залози. Подейкують медики, до аварії ЧАЕС рак «щитовидки «був досить рідкісним явищем: наприклад, в 1985 року і його було виявлено лише 100 випадків. Тепер кількість дорослих, що їм занедужали збільшилася 7 раз, дітей — в 33.6 разу. Більшість потерпілих — з Брестчины і Гомельщины.

Медики-онкологи досі не знають, яких наслідків очікувати від цього удару. Досконало вивчивши досвід Хіросіми і Нагасакі, після Чорнобильської аварії все чекали зростання лейкозів — вони вважаються головними маркерами радіаційних наслідків. Однак абсолютно несподівано всім «вибухнула «щитовидна залоза — 1677 випадків раку серед тих, хто під час аварії був до 18-ти років. Частіше всього пухлини зустрічаються серед дітей і підлітків — 677 і 377 випадків відповідно. І це дивовижно, т.к. що менше був вік дитини під час опромінення, тим більшої йому стала доза отриманої радіації. Тому нині більше лише від радиойода страждають діти, яким під час аварії був що й 7 лет.

ЗАЩИТА.

Після аварії було вирішено побудувати захист, яка сховає від потоків радіації, — щось на кшталт величезного ковпака, під яким сховають зруйнований реактор — «саркофаг ». За периметром зруйнованого аварією четвертого блоку зведено зовнішні бетонні стіни. Їх товщина — один метр і більш як у залежність від радіаційної обстановки і конструкції. Третій і аварійний блок розділила внутрішня бетонна стіна. З іншого боку, всередині станції споруджено низку захисних перекриттів і перегородок. Бетонне спорудження передбачає повну ізоляцію радіоактивного палива надійну вентиляцію й ретельне очищення забрудненого воздуха.

Міністерстві охорони здоров’я України підбило підсумки: понад 125 тисяч померлих до 1994 року, лише у ще торік із впливом аварії на ЧАЕС пов’язані 532 смерті ліквідаторів; тисячі кв. км. забруднених земель (див. карту, взяте з [1]). Через років після аварії проявляється вплив ефектів опромінення, яке наклалося на загальне погіршення демографічній ситуації і здоров’я населення. Вже сьогодні як 60% осіб, що у той час дітьми і підлітками і мешкали на забрудненій території, становлять групу ризику занедужати на рак щитовидної залози. Дія комплексних чинників, притаманних Чорнобильської катастрофи, стало зростання захворюваності дітей, особливо хворобами крові, нервової системи, органів травлення і дихальних шляхів. Пильної уваги вимагають зараз особи, що брали безпосереднє що у ліквідації аварії. На сьогодні їх налічується понад 432 тисяч людина. Упродовж років спостереження загальна їх захворюваність зросла до 1400%. Утішатися залишається тільки тим, що результати впливу аварії на населення країни можуть бути набагато менше, але активну роботу вчених і фахівців. Останні 3 роки розроблено близько сотні методичних, нормативних і інструктивних документів. На реалізацію бракує коштів. Втім, знайшлося місце і оптимізму. «Другий Чорнобиль виключений » , — як російські фахівці, які розробляли реактор РБМК і провели роботи з підвищення його безпеки. На всіх атомних станціях з реакторами «чорнобильського «типу у Росії її межами усунуті конструктивні недоліки, пожорсткішали вимоги до персоналу, і тепер здійснюються заходи щодо підвищення так званої культури безпеки. Що істотно, оскільки «офіційна експертиза з’ясувала, що причиною аварії на четвертому блоці Чорнобильською АЕС було грубе порушення персоналом регламенту експлуатації «. Що ж до Чорнобиля конкретно, то станцію закриють. Років через два, коли вдасться отримати обіцяні їй Заходом 4 млн. долларов.

ГУМАНІТАРНА ПОМОЩЬ.

Основна частина витрат за ліквідацію наслідків катастрофи по колишньому несе наше далеко ще не багате держава. Лише у останні років для будівництва об'єктів охорони здоров’я за програмою ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС спрямоване 40 млрд. карбованців і при тому, що, наприклад, інвестиційні надходження у економіку дорівнювали у минулому року 7 млрд. рублів. Значна частина коштів чорнобильських коштів спрямовано спецдиспансеризацию населення, яке зазнала від катастрофи, і навіть на закупівлю необхідного устаткування й спецтранспорту. Та все ж гострий брак грошей б'є по тому, що багато підприємств фінансуються над обсязі, чи з значним отставанием.

Нині здійснюються 6 проектів так званої Межучережденческой програми ООН. Вони на міжнародне сприяння територіям, постраждалим від Чорнобильської катастрофи. Ще чотири проектних пропозиції з боку ООН у сумі 5 млн. доларів спрямовані в руки такого представницького фінансового органу, як фонд Тернера. Грошова підтримка цих проектів дозволить модернізувати частина клініки НДІ радіології в Аксаковщине, поліпшити виробництво дитячого харчування з нашого республіці, якісніше проводити медичне обстеження і лечение.

Триває співробітництво і з лінії МАГАТЕ. У межах спільних проектів із цим підрозділом ООН до Білорусії вже надійшло устаткування на суму приблизно 200 тис. доларів США.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Аварія на Чорнобильською АЕС вразила все наше країну. Чорнобиль — трагедія, яка вимагала багато речей подивитися по-новому. Загибель людей, біль своїх рідних та близьких, близько 100 000 людина, зірваних невидимою небезпекою радіації із своїх рідних місць, збитки природі, економіці. Усе це вкупі змусило зробити наисерьезнейшие висновки з квітневій трагедии.

Спорожніли села, села залишені при евакуації, якось неприродно це виглядає. Спорожнілі вдома, у яких залишилися речі, посуд, як що всі кудись вийшли і ось-ось повернуться. Але не повернуться — занадто великий рівень радіації. Кожна село чекає своєї черги, — деякі спалять — у яких радіація менше, інші ж — поховають, і за кілька років їх можна знайти лише з карті або дізнатися щось садами, квітучим на пустельному месте.

Уроки Чорнобиля… Цей вислів вже стала штампом. Проте ще незрозуміло, чи добре ми їх засвоїли. Звісно, конкретних заходів прийнято, і точне повторення чорнобильську трагедію неможливо. Але покінчено з її глибинними корінням? Багато розмовах і із московськими фізиками, і з співробітниками Чорнобильській станції вражало один і той ж: чітке розуміння чужій провини і проінвестували щонайменше чітке небажання визнавати провину власну. Частина чорнобильської провини лежить на кожному — і фізиках, які проводять розрахунки з спрощеним моделям, і монтажниках, недбало заваривающих шви, і операторах, дозволяють собі не є рахуватися з регламентом робіт. Ніхто поза сумнівами, що аварія стала результатом загального непрофесіоналізму. У повісті «Чорнобиль «Ю.Щербака наведено слова начальника одній із змін: «Чому ні я, ні мої колеги не заглушили реактор, коли поменшало захисних стрижнів? Так що ніхто людей не представляв, що це ядерної… ніхто нам звідси чи ніхто ». Чи може людина, який закінчив фізичний вуз, більш явно розписатися у своїй некомпетентності? А наскільки професійні були розробники реактора, не котрі розглядали можливості розгону реактора на миттєвих нейтронах і тільки після аварії вжили заходів проти этого.

Є чимало уроків Чорнобиля, них — необхідність навчитися співіснувати з ядерною енергією. Питання годі - вступати або вступати в ядерний століття. Ми вже у ньому. Тому необхідна висока відповідальність, точності й діють обережності під час використання атомної енергії. Коли проаналізувати причини аварій у навіть СРСР, всі вони виникали немає від самої ядерної енергії, а через людські помилки. Ще один урок у тому, що аварії, подібні Чорнобильської, зачіпають як ту країну, у якій сталися, а й багато сусідніх стран.

Чорнобиль — останнє попередження человечеству.

1. Антонов В. П. Уроки Чорнобиля: радіація, життя, здоровье.-К.: О-во.

«Знання» УРСР, 1989. — 112 з. 2. Возняк В. Я. та інших. Чорнобиль: події та уроки. Запитання і відповіді ответы/Возняк.

В.Я., Коваленка О. П., Троїцький С.Н.-М.:Политиздат, 1989. — 278 с.:ил. 3. Григор'єв Ал.А.Экологические уроки минулого й сучасності.- Л.:Наука,.

1991. — 252 з. 4. Лупадин В. М. Чорнобиль: чи справдилися прогнози? — Природа, 1992, № 9, с.

22−24. 5. Климов О. Н. Ядерна фізика й ядерні реактори: Підручник для вузів. 2-ге вид., перераб. і доп. — М.:Энергоатомиздат, 1985. 352 з., мул. 6. Куликов І.В. Молчанова І.В. Караваєва О.Н. Радіоекологія грунтів рослинних покровів. — Свердловськ: Ан СРСР, 1990. — с.187. 7. Кулландер З. Ларссон Б. Життя після Чорнобиля. Погляд зі Швеції: Пер. зі шв. — М.:Энергоатомиздат, 1991. -48 с.:ил. 8. Ядерна енергетика, чоловік і довкілля. Н. С. Бабаев та інших.; Під ред. Акад. А. П. Александрова. 2-ге вид., перераб. і доп. -.

М.:Энергоатомиздат, 1984. 312 с.