Организация об'єднаних націй (ООН)

Организация об'єднаних націй (ООН)

Организация об'єднаних націй (ООН), міжнародна організація, заснована 1945, зі штаб-квартирою у Нью-Йорку. ООН створена союзними державами-победительницами після закінчення Другої Першої світової. Її завдання визначені Статутом ООН: «Підтримувати міжнародний світ образу і безпека продукції та цієї мети приймати ефективні колективні заходи щодо запобігання й усунення загрози світу… Розвивати приязні відносини між націями з урахуванням поваги принципу рівноправності і самовизначення народів… задля забезпечення співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру й усіляко розвитку поваги прав людини та основних свобод всім, незалежно від раси, статі, мови та релігії».

Нет підстав стверджувати, що падіння Берлінського муру змінило основні цінності мандата ООН, однак це історична віха трансформувала — як у міжнародному, і на національному рівнях — моделі соціальної організації та соціальних структур, привівши в відповідність до динамікою розвитку міжнародної обстановки. У результаті загострилися протиріччя, із якими й раніше зіштовхувалася ООН (між принципом суверенітету і право народів на самовизначення, між правами чоловіки й демократією). Твердження, що основними цілями ООН є світ, прогрес і демократія, передбачає взаємозалежність цих цінностей, із чого випливає такий висновок: світ є, а демократія — найважливішою умовою сталого розвитку. Через півстоліття після створення ООН і колапсу двуполярного світу глобалізація стає фактичної реальністю, що потребує фундаментального перегляду концепції державності, оскільки нині суверенітет невіддільне від глобального співробітництва. Справді, протягом протягом останнього десятиліття під час розпаду поліетнічних держав неодноразово спалахували міжетнічні конфлікти. Їх запобігання стало значно більше складним завданням, оскільки вони всі частіше виникають всередині держав, а чи не з-поміж них. Усі важче для ООН підтримувати належне співвідношення між повагою суверенітету держав і право втручання у їхніх справ — стосується це громадянських війн або міжплемінних сутичок. Разом із цим у процесі зміцнення глобальної взаємозалежності посилюється тенденція до демократизації і повазі правами людини, оскільки глобальний лібералізм робить прозорим нерівність ринкового потенціалу наций-партнеров. Саме тож державний суверенітет як основне поняття ідеології правління в дедалі більшому мері співвідноситься з визначенням законності.

Происхождение, мети, членство і мови

Международные організації, що створювалися у протягом 19 в., переважно вирішували окремі завдання, такі, зокрема, як налагодження поштової служби, галузі і коштів повідомлення. Реальні коріння Організації Об'єднаних Націй виявляються о 19-й в. у тому дипломатичному освіті, як «Європейський концерт» — першої спробі об'єднання держав із установкою для досягнення політичних цілей передусім дипломатичними, а чи не військовими засобами. «Європейський концерт» вніс вагомий внесок у формування концепції міжнародного права, включаючи правила ведення бойових дій, міжнародний арбітраж і питання роззброєнні. Але тільки після Першої Першої світової було створено багатоцільовий організація з чітко вираженої орієнтацією забезпечення світу, безпеки і міжнародного співробітництва — Ліга націй.

Несмотря для цієї величні ідеали, Ліга націй, подібно попереднім міждержавним спілкам, стала плодом європейської політичної думки і був у основному орієнтована на Європу (і Захід цілому). Вона відбивала розвиток колоніальних і їх союзників, значною мірою залишаючи на задньому плані інтереси неосяжних земель і жебрака населення країн Африки, Азії, Близького Сходу, і Латинська Америка, більшість із яких ще перебувало під колоніальним гнітом.

В кінцевому рахунку Ліга націй виявилася неспроможною запобігти розв’язання Другої світової війни та в 1946 формально припинила своє існування (див. також ЛІГА НАЦІЙ). Під час війни головні союзні держави — США, Великобританія, Радянський Союз перед, Франція та Китаю — зробили кроки шляху до створенню нової міжнародної організації, заснованої на платформі їх протистояння державам Осі - Німеччини, Італії та Японії. Прийнята 12 червня 1941, у розпал війни, Міжсоюзницька декларація закликала до «повоєнного міжнародному співробітництву. Атлантична хартія, підписана 14 серпня 1941 президентом США Ф. Рузвельтом і польським прем'єр-міністром Великобританії У. Черчіллем, стала першим ознакою намірів Великій Британії та США створити відразу після відновлення світу нову міжнародну організацію. Термін «об'єднані нації» вперше з’явився 1 січня 1942 в Декларації Об'єднаних Націй, підписаній 26 представниками держав там (округ Колумбія). Московська і Тегеранская конференції у жовтні та у грудні 1943 заклали фундамент нової організації, а конференція там на віллі Думбартон-Окс (21 серпня — 7 жовтня 1944) стала першої зустріччю, спеціально організували обговорення її структури. У Думбартон-Оксі були готові Пропозиції зі створення Загальної міжнародної організації, які схвалив США, Китай, Великобританія й СРСР. На Ялтинської конференції у лютому 1945 Велика п’ятірка держав — США, Британія, Франція, Радянський Союз перед та Китаю — виробила формулу до розв’язання суперечок.

ООН офіційно заснована на Конференції з питань міжнародної організації, що відбулася 25 квітня — 26 червня 1945 в Сан-Франциско. 26 червня представники 50 країн одноголосно прийняли Статут Організації Об'єднаних Націй. Статут набрав чинності 24 жовтня, коли більшість представників котрі підписали його країн підтвердили своїх повноважень ратифікувати даний документ; відтоді ця дата щорічно відзначається як День Організації Об'єднаних Націй. Польща, не представлена на Конференції, підписала Статут згодом і стала 51-му членом початкового складу ООН.

Создание ООН, як і ще дипломатичні починання, стало відбитком взаимопересекающихся, а де й полярних інтересів. Великі держави при створення нової організації розраховували, що в змозі зберегти після Другої Першої світової глобальну влада, що вони затвердили спираючись зважується на власну військову міць як переможці. Проте що почалася невдовзі «холодна війна» початку ставити кордону повноважень нової організації.

Устав ООН припускав перетворити Організацію в «центр за погодженням дій націй» на шляхів досягнення міжнародного світу. Її члени зобов’язалися підтримувати ООН в будь-який предпринимаемой нею акції та утриматися від застосування сили проти інших націй, крім випадків самозахисту.

Новые члени приймаються в ООН за рекомендацією Ради Безпеки, причому щонайменше двох третин учасників Генеральної асамблеї повинні проголосувати право їх входження у ряди Організації. Більшість із 51 держави, спочатку котрі підписали Статут, становили західні нації. У 1955 в ООН було винесено 16 нових членів, включаючи кілька незахідних держав, а 1960 — ще 17 африканських країн. У результаті процесів поступової деколонізації представництво ООН ставало дедалі ширшим і різноманітним. До 1993 в ООН ввійшло близько двох десятків нових держав, що з’явилися внаслідок розпаду Радянського Союзу, і країн Східної Європи, і кількість держав-членів досягло 182. Членство в ООН стало практично всеохоплюючим. І дуже невеличке число країн (у тому числі Швейцарія) не входить до складу ООН.

В 1970—1980;е роки офіційні чинники США, разом з президентом Р. Рейгана, стали демонструвати зневага до ООН. Членські внески США чинили з великими затримками, а позиції цієї країни, особливо враховуючи зріст чисельності незахідних держав, характеризувалися зростання ізоляцією. США вийшли з ЮНЕСКО, висловлюючи невдоволення «політизацією» цієї освітньої організації ООН. Однак у 1988 американським президентом був обраний колишній представник США в ООН Дж. Буш, який із часом відновив статус країни — як головного учасника Організації і погасив частина боргів за внесками.

Новая втягнутість у справи ООН дозволила США 1990;го дійти консенсусу між великими державами за резолюцією Ради Безпеки, яка санкціонує воєнних дій на відновлення державності Кувейту, окупованого Іраком. 16 січня 1991 коаліція на чолі зі США можуть зробила воєнних дій проти Іраку під егідою ООН.

Хотя діловодство ведеться на шести користуємося різними мовами (англійський, арабський, іспанський, китайський, російський, французький), лише англійська й французький є офіційними мовами ООН.

Структура організації об'єднаних націй

В відповідність з Статутом ООН засновані шість основних органів нової всесвітньої організації: Рада безпеки, Генеральна Асамблея, Секретаріат, Економічний і соціальний рада, Рада з питань опіки, Міжнародний суд ООН. З іншого боку, Статут допускав, що з дозволу Генеральної асамблеї можуть учреждаться інші самоврядні організації, виступаючих як спеціалізовані агентства ООН; саме такий пункт дозволив Раді Безпеки створити миротворчі сили.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.