Рухливі ігри

РУХЛИВІ ІГРИ.

«Біг по коридорах».

Креслять кілька «коридорів завдовжки 1015 м. заввишки 20−25 см кожний. За сигналом учителя гравці біжать по коридорах, не наступаючи на бокові лінії. Перемагає той хто прибіжить першим.

«М'яч ведучому».

«Діти створюють двох, три кола. У центрі кожного стоїть ведучий. Він кидає м’яч по черзі своїм партнерам — ті повертають йому м’яч. Діставши його від останнього гравця, ведучий піднімає м’яч угору. Виграє команда, яка допустила поіменну кількість падінь м’яча на землю і раніше закінчила перекидання.

«На трьох ногах».

Два гравці стоять поруч. Ліву ногу правого гравця пов’язують з правою ногою лівого трохи вище стопи. У змаганнях беруть участь дві пари гравців. За сигналом керівника вони повинні добігти до лінії фінішу й повернутися назад.

«Клас, струнко!».

Учитель стоїть обличчям до дітей, які вишикувалися в одну шеренгу. Він подає команди. Команда виконується тільки в тому разі, коли перед нею вчитель говорить слово «клас». Той хто помиляється, робить крок вперед, але проводжує грати. Гра триває не більше трьох хвилин. Після її закінчення вчитель називає найбільш уважних. Згідно з правилами гри крок уперед роблять і ті гравці, які не виконали своєчасно правильної команди, Засвоюються стройові команди, виробляються увага та швидкість реакції.

«Карасі і щука».

На протилежних кінцях майданчика проводять лінії - це «дім» «карасів». Ведучий «щука» — стає в середині майданчика, гравці, — карасі - розташовуються в одному з домів. За сигналом керівника «Раз, два, три! Карасі перебігають до протилежного дому. Щука намагається піймати їх. Т, кого захватили відходять у сторону, а потім, коли їх буде чотири, шість, вони беруться за руки, утворюючи ланцюг — «невід». Щука стає за неводом. Тепер карасі обов’язково пробігають через невід. Розвивається швидкість, спритність, та орієнтування, виховуються сміливість, колективність дій.

«Вудочка».

Усі гравці стають у коло, а ведучий, стоячи в середині, крутить мотузком на кінці якого прив’язана торбина з піском — «вудочка». Учасники уважно стежать за торбиною, яка рухається по підлозі, і підстрибують, щоб не торкнутися її. Розвивається координація рухів, стрибучість, увага. Діти привчаються розраховувати свої дії.

«Хто найвлучніший?».

На стіні на висоті 2 м від землі креслять три мішені, мішень являє собою три кола діаметром 100, 70, 40 см. Відстань до мішені 10−12 метрів.

«Діт Мороз».

Діти обирають Діда Мороза і розбігаються по майданчику. Дід Мороз біжить за ними намагаючись доторкнутися до кого-небудь і заморозити. «Заморожений» зупиняється і розводить руки в сторони. Гра припиняється. Коли Дід Мороз усіх заморозить. Той, хто протримався найдовше стає Дідом Морозом.

«Баранець».

Гру можна проводити в приміщенні і надворі. Обирається «Баранець». Решта — його хвостики. Баранець тримає лозину. Учасники гри утворюють ланцюжок, у якому першим стоїть «баранець». За сигналом хвостики починають бігати за баранцем, а той намагається доторкнутися лозиною до останнього в ланцюжку гравця. Для цього баранець прискорює, то сповільнює біг, повертається, то вправо, то вліво або зовсім зупиняється.

«Море хвилюється».

Жеребкуванням обирається ведучий. Потім ставлять стільці (їх має бути менше ніж учасників) після слів «Море хвилюється!» починають бігати, стрибати, імітуючи, хвилі. «Море спокійне», — вигукує ведучий — і гравці вмить займають місця на стільцях. Діти, які залилися без стільців повинні відкупитися — заспівати пісню, розказати віршик.

ВИСНОВОК Ще з давніх часів розвивалося фізичне виховання. Велику частку фізичного виховання дітей того часу, складали народні фізичні вправи, ігри та забави. Рухливі ігри в той час називали народним спортом.

Нашому поколінню випала доля відчути болючі точки минулої радянської системи і зрозуміти, які питання має вирішити наша теперішня «система освіти загалом і фізкультурна». Сьогодення поставило перед спортивною наукою завдання — досіл жити й осмислити закономірності та перспективи розвитку фізичної культури в період незалежної держави і на цьому гнуті розробити науковий проект реформування національної системи фізичного виховання.

Ще на початку ХХ століття. П. Ф. Лесгафт у передмові до другого видання Керівництва з фізичної освіти дітей шкільного віку" увагою фізкультурну освіту дитини. Не погоджуючись з таким станом, він наполягає не необхідності відкинути всі шаблони в школах нового типу. П. Ф. Лесгафт вірить, що всі негативні прояви дитячої поведінки можуть бути усунені не полінійними заходами, а за допомогою фізичних вправ та ігор. Отже, здійснюючи процес фізичного виховання, потрібно пам’ятати, що формуємо тих, хто покликаний змінювати існуюче буття, тому виховання не повинно наслідувати лише тенденції існуючого буття.