Бережіть людську любов
Людська любов — вона є не лише щастям, не лише найчастішим джерелом радості і людських задоволень, вон Веде до найприємнішого і найрадіснішого, але й водночас й до найскладнішого й найважчого, найвідповідальнішого людського обов’язку — бо цей обов’язок довічний — до шлюбу. Людська любов — це не природний потяг й інстинкт, хоча і заснована вон на взаємному потязі протилежних статей й немислима без… Читати ще >
Бережіть людську любов (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Бережіть людську любов
Умійте берегти і шанувати, звеличувати і удосконалювати людську любов — найтонше і найпримхливіше, найтендітніше і найміцніше, найкрихкіше і наймогутніше, наймудріше і най благородніше багатство людського духу.
Людська любов — вона є не лише щастям, не лише найчастішим джерелом радості і людських задоволень, вон Веде до найприємнішого і найрадіснішого, але й водночас й до найскладнішого й найважчого, найвідповідальнішого людського обов’язку — бо цей обов’язок довічний — до шлюбу. Людська любов — це не природний потяг й інстинкт, хоча і заснована вон на взаємному потязі протилежних статей й немислима без інстинктивного початку. Людська любов — це союз душі й тіла, розуму і ідеалу, щастя та обов’язку.
Найтонше і наймогутніше багатство людського духу — любов — діє на дитину, як музика, як чарівна краса, що полонити душу. Це багатство постійно настроює найчутливішу струну дитячого серця — чутливість до слова й до доброї волі, до пестощів і сердечності. Тієї, чиє дитинство осяяне сонцем любові як невсипущої роботи, що взаємно творити щастя, відрізняється винятковою чутливістю і сприйнятливістю до батьківського й материнського слова, до їхньої доброї волі, до повчань й напучень, порад й застережень.
Навчити дорожити життям — це тієї стовповий корінь моральної поведінки, від якого живляться віти чутливості, сердечності, турботи про людину. Якщо ві, матір, хочете бути своєму синові, своїй дочці найдорожчою в світі людиною, одухотворіть її прагненням творити радість, щастя вам ж. Ставлення до вінця краси людської - жінки — пізнається дитячим серцем із найтонших, найнепомітніших дрібниць. Щодня, коли в матері нелегкий, напружений робочий день, батько, приготувавши разом із дітьми вечерю, дістає свіжий рушник, й вішає його перед умивальником. Мамо — найбільша трудівниця в цьому свіжому рушнику — велика повага до її роботи, до краси материнської, до джерела життя.
Це й є виховання любові, виховання самого собі і дітей своєю поведінкою. Тільки там, де батько сам виховує собі, народжується дитяче самовиховання. Дитині хочеться бути хорошою лише тоді, коли вона бачить ідеальне й захоплюється ідеальним. Тут, у цій дуже тонкій сфері виховання моральні поняття формуються лише на основі благородних людських почуттів. А почуття дітей народжуються почуттям батьків.
Вдумайтеся, батько і матір, в ці слова: що ми залишаємо в серцях своїх дітей — залишаємо своїми ділами і словами, вчинками і почуттями? Чим ми запам’ятовуємося нашим дітям, чим підносимо собі у їхніх очах? Є єдина могутня духовна сила, якої ані із чим не можна порівняти, здатна закарбувати в думах нашого способу — образ справжньої людської краси. Це сила — велике багатство людського духу — любов. Творімо ж це багатство своїм життям. Є воно та в батьківських серцях — є чим виховувати дітей [8, ст.160−167].