Науково-технічна революція і міжнародна передача технологій

Реферат на тему:

Науково-технічна революція і міжнародна передача технологій Поняття «науково-технічна революція» .

Приблизно у середині 60-х років XX ст. у літературі, на радіо і телебаченні почав інтенсивно вживатися вираз «науково-технічна революція». Слово «революція» французького походження і означає докорінний переворот, глибокі якісні зміни у розвитку явищ природи, суспільства або пізнання. Науково-технічну революцію (НТР) розуміють як докорінне перетворення продуктивних сил на основі перетворення науки на провідний чинник розвитку суспільства, на безпосередню продуктивну силу.

Нагадаємо, що продуктивними силами суспільства є сукупність засобів виробництва та людей, що приводять їх у рух.

Протягом XVIII-XIX ст. людство досягло великих успіхів у розвитку машинної промисловості. Продукція на фабриках і заводах стала вироблятися переважно не вручну, а за допомогою машин. На них працювали робітники, які мали належну кваліфікацію. Робітниками керували кваліфіковані інженери і менеджери.

Протягом останніх 2−3 тисячоліть людство розвивало науку і використовувало досягнуті нею результати для задоволення потреб суспільства. Отже, наука і техніка існують уже давно. Що ж сталося в середині XX ст., у результаті чого світ заговорив про науково-технічну революцію?

А сталося ось що. Наука почала розвиватися значно інтенсивніше, ніж раніше, її досягнення стали використовувати швидше і ширше. Інакше кажучи, зверталися до науки для вирішення існуючих проблем не час від часу, а на постійній основі. Суспільство зрозуміло, що хоча розвиток науки потребує чимало коштів, та без неї втрати суспільства будуть ще більшими.

У минулому практика часто випереджала науку, яка змушена була обґрунтовувати вже відомі людству речі і явища. Нині ж наука значно випереджає практику.

Поштовхом до науково-технічної революції була Друга світова війна 1939;1945 pp. Війна стимулювала пошук нових засобів її ведення та швидкі темпи їх впровадження. Наприклад, у США досить оперативно й у великій таємниці було створено атомну бомбу, яку 2 і 9 серпня 1945 р. випробували, скинувши на японські міста Хіросіму і Нагасакі.

Найважливіші ознаки науково-технічної революції:

• відкриття і використання нових видів і джерел енергії (атомної, термоядерної тощо);

• автоматизація і пов’язана з нею кібернетизація виробництва;

• широке використання на виробництві, в управлінні і науці електронно-обчислювальної техніки;

• відкриття способів створення матеріалів з наперед заданими властивостями, які не існують у природі;

• упровадження принципово нових, переважно фізико-хімічних методів і технологій;

• проникнення науки у мікросвіт — структуру елементарних частинок матерії;

• освоєння космосу;

• органічне поєднання науки і виробництва.

Науково-технічна революція і економічна діяльність

Науково-технічна революція — досить складне і широке явище. Розглянемо її аспекти, що безпосередньо стосуються міжнародної економіки.

Науково-технічна революція зробила людину могутньою у її взаємодії з природою. Людина перетворилася на велетня, який може знищити весь навколишній світ і себе разом з ним. Тоді як упродовж усієї попередньої історії людина могла перетворювати природу, обмежено впливати на довкілля, але не могла її знищувати.

Що стосується територіальної організації виробництва, то відбулася переорієнтація матеріаломістких галузей промисловості. Якщо раніше вони «прив'язувалися» до джерел сировини, то нині орієнтуються на ринки збуту своєї продукції. Практика показала, що країни можуть мати потужну енергетику і важку промисловість, не маючи власних запасів енергетично-паливної сировини.

Територіальне поєднання освіти, науки і наукомістких виробництв стало типовою ознакою провідних промислових районів країн з високорозвиненою ринковою економікою. З’явилися технополіси — територіальні зони, де масштабно поєднуються ці три елементи.

Науково-технічна революція сприяла високій територіальній концентрації виробництва і населення. Якщо раніше більшість жителів Землі проживали у сільській місцевості, то впродовж останніх десятиліть посилилася урбанізація — процес зосередження населення, економічного і культурного життя в містах.

Науково-технічна революція прискорила процес інтернаціоналізації економічної діяльності. Це означає, що економіки країн світу розвиваються не ізольовано з епізодичним виходом на міжнародний ринок, а функціонують у постійній взаємодії суб'єктів господарювання як у межах країн, так і з відповідними суб'єктами інших держав світу.

Міжнародний обмін технологіями

Міжнародний рух технологій — це обмін науково-технічними знаннями і виробничим досвідом, який може відбуватися на некомерційних (публікації у науково-технічних виданнях) і комерційних засадах.

Міжнародна передача технологій може бути законною і незаконною (наприклад, промислове шпигунство). Передача технології у «чистому» вигляді означає торгівлю патентами, ліцензіями, секретами виробництва (ноу-хау). Технології можуть передаватися також через міжнародну торгівлю високотехнологічними товарами, екс-порт-імпорт капіталомістких виробів, міграцію висококваліфікованих науково-технічних кадрів. Важливими способами передачі технологій на міжнародному рівні є іноземні інвестиції у придбання високотехнологічних підприємств, створення спільних підприємств, укладення угод про будівництво об'єкта «під ключ», технічне сприяння тощо.

Вирізняють такі основні форми міжнародної торгівлі об'єктами інтелектуальної власності:

• ліцензійну;

• франчизу (франчайзинг);

• інжиніринг;

• лізинг.

Ліцензія — надання права іншій особі або організації використовувати об'єкти інтелектуальної власності. Види ліцензій: патентні, безпатентні, самостійні, супутні, прості, виключні, повні.

Лізинговий контракт є угодою про довготермінову оренду машин і обладнання. Види лізингу: фінансовий, операційний.

Технологія — це фактор виробництва, якому притаманна висока міжнародна мобільність.

Список використаної літератури.

1. 1.Авдокушкин Е. Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособие. — М.: Маркетинг, 2000.

2. 2.Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підруч. для студ. вузів. — К.: Знання, 1999.

3. 3.Весь мир: энцикл. справ. — Минск: Литература, 1998.

4. 4.Дахно І. І. Міжнародне економічне право: Курс лекцій. — К.: МАУП, 2000.

5. 5.Дахно І. І. Міжнародне приватне право: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2001.

6. 6.Евстигнеев В. Р. Валютно-финансовая интеграция в ЕС и СНГ: Сравнительный систематизированный анализ. — М.: Наука, 1997.

7. 7.Економіка зарубіжних країн: Підруч. / А. С. Філіпенко, В. А. Вергун, І. В. Бураківський та ін. — 2-ге вид. — К.: Либідь, 1998.

8. 8.Киреев А. П. Международная экономика: Учеб. пособие для вузов: В 2 ч. — М.: Междунар. отношения, 2000.

9. 9.Международные валютно-кредитные и финансовые отношения / Под ред. Л. Н. Красавиной. — М.: Финансы и статистика, 2000.

10. 10.Международные экономические отношения / Под общ. ред. В. Е. Ры-балкина. — М., 1998.

11. 11.Миклашевская Н. А., Холопов А. В. Международная экономика: Учебник. — М.: Изд-во МГУДело и сервис, 1998.

12. 12.Мировая экономика / Под ред. В. К. Ломакина. — М.: АНКИЛ, 1998.

13. 13.Мировая экономика: Учебник / Под ред. А. С. Булатова. — М., 1999.

14. 14.Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. для студ. вузів / В. В. Козик та ін.- Львів: Львівська політехніка, 1999.

15. 15.Овчинников Г. П. Международная экономика: Учеб. пособие. — 2-е изд., испр. и доп. — СПб.: Изд-во В. А. Михайлова, 1999.