Платіжний баланс – основна статистичного аналізу зовнішньоекономічної діяльності

Реферат на тему:

Платіжний баланс — основна статистичного аналізу зовнішньоекономічної діяльності.

Платіжний баланс країни — це систематична реєстрація економічних операцій, що здійснювалися протягом певного періоду часу між резидентами цієї країни та резидентами інших країн світу.

Платіжний баланс характеризує зовнішньоекономічний стан країни на макрорівні. Вперше термін «платіжний баланс» було використано у 1767 році Д. Стюартом. Найбільш суттєвим напрямком використання даних платіжного балансу і супутньому йому балансі іноземних інвестицій є обґрунтування зовнішньої і внутрішньої економічної політики країни. Дані платіжного балансу застосовуються для аналітичних досліджень з вивчення причин, що зумовлюють диспропорції в балансі й обґрунтування заходів з їх коригування.

Система платіжного балансу пов’язана з балансом іноземних інвестицій, який орієнтований на запаси. Баланс іноземних інвестицій складається на визначену дату (на кінець року).

Всі операції, що враховуються платіжним балансом можна поділити на дві групи: 1) поточні операції- 2) операції з капіталом.

Платіжний баланс має такий вигляд:

1. Рахунок поточних операцій;

1.1. Баланс товарі та послуг;

1.2. доходи (сальдо);

1.3. поточні трансферти;

2. Рахунок операцій з капіталом;

2.1. прямі інвестиції;

2.2. портфельні інвестиції;

2.3. інші інвестиції.

3. Баланс Рахунок поточних операцій платіжного балансу узагальнює дані про зовнішньоекономічну діяльність, що пов’язана з рухом товарів, послуг, доходів і трансфертів. Доходи включають в себе доходи від інвестицій, доходи від праці та проценти. Під трансфертами розуміють безоплатну допомогу, дари та інші види операцій без оплати та компенсації.

Рахунок операцій з капіталом включає всі види операцій (фактичні та умовно нараховані) і показує зміни у володінні в іноземних фінансових активах і пасивах. Активи є вимогами до нерезидентів, а пасиви є зобов’язаннями перед ними за певний період часу.

Рахунок операцій з капіталом включає: рух довгострокових і короткострокових капіталів, тобто надходження і платежі у зв’язку з продажем і купівлею іноземних цінних паперівсуми наданих, отриманих і погашених іноземних кредитів, розрахунки з купівлі-продажу заводів, рудників, земельних ділянок та іншого майна за кордономкороткострокове кредитування зовнішньої торгівлі і погашення короткострокових кредитіввідкриття рахунків у іноземних банкахперекази капіталів на ці рахунки, тощо. Баланс поточних операцій вимірює вартість чистих доходів країни або чистих витрат, що виникають у результаті міжнародних операцій з товарами, послугами та трансфертами.

Операції, які забезпечують надходження іноземної валюти і експорт товарів та послуг, отримані доходи і трансферти, зменшення фінансових активів, збільшення зобов’язань записуються із знаком «+». Операції, які призводять до виплат грошових сум іноземцям — імпорт товарів та послуг, сплачені доходи і трансферти, збільшення фінансових активів, зменшення зобов’язань — записуються зі знаком «-» .

Якщо виникає перевищення виплат над доходами, то виникає дефіцит платіжного балансу. Його можна ліквідувати або взявши в борг, або продавши активи. Країна, що має дефіцит платіжного балансу за поточними операціями, витрачає на товари та послуги із-за кордону і на трансферти за кордон більше за суму своїх доходів від продажу товарів та послуг за кордон. Позитивне сальдо поточного рахунку платіжного балансу протилежне дефіциту.

Доходи від інвестицій у результаті прямих та інших капіталовкладень. Доход від прямих інвестицій залежить від нагромадження у минулому іноземних інвестицій і може реалізовуватися після певного проміжку часу.

Рух капіталу розподіляють на такі основні категорії: прямі інвестиції, переміщення середньострокового та довгострокового капіталу і короткострокові переміщення.

Прямі інвестиції в економіку України на початок 2000 року становили 2935,2 млн. доларів США, на кінець цього року — 3494,7 млн. доларів США.

Розглянувши прямі іноземні інвестиції за галузями економіки України в 2000 році можна відмітити, що найбільше їх припадало на харчову промисловість — 20,1%- інвестувалась внутрішня торгівля — 18,8%. Далі за обсягами інвестування ідуть машинобудування та металообробка, фінанси, кредит та страхування (9,0% та 6,4%). Зовсім незначно інвестувались житлово-комунальне господарство (0,8%), медична промисловість (0,6%), наука та наукове обслуговування (0,6%) від загального обсягу прямих інвестицій.

Прямі іноземні інвестиції статистика вивчає в територіальному аспекті в виокремленням інвестицій у спільні підприємства (58,8% на кінець 2000 року). Майже третина інвестицій припадає на м. Київ, далі ідуть Київська, Донецька, Дніпропетровська, Полтавська області.

Серед країн, які найбільше інвестують економіку України такі: США, Кіпр, Нідерланди, Російська Федерація (на початок 2001 року). Статистика вивчає рівень відносин між країнами, конкурентоспроможність їх продукції на світовому ринку, обсяг та напрями зовнішньоторговельних потоків. Важливим є визначення паритетів купівельної спроможності.

Платіжний баланс відіграє роль макроекономічної моделі, яка систематично відображає економічні операції, що здійснюються між національною економікою та іншими країнами світу.

Платіжний баланс ¾ співвідношення між платежами, які здійсненні екномічними субcєктами даної країни в інших країнах, та надходженнями, які одеражані ними з інших країн за певний період часу (квартал, рік). Якщо надходження з-за кордону перевищують платежі, то баланс буде активним, а при перевищенні платежів над надходженнями ¾ пасивним. При активному сальдо платіжного балансу збільшуються надходження іноземної валюти в країну, що призводить до зростання валютних резервів держави. Пасивне сальдо спричиняє відплив іноземної валюти з країни і призводить до зменшення валютних резервів.

Стан платіжного балансу країни визначається її економічним потенціалом, особливостями структури економіки, участю економічних агентів країни в міжнародній кооперації, звcязками із світовим ринком позичкових капіталів, станом державного регулювання екноміки і зовнішньоекономічних відносин. Тому платіжний баланс чітко відображає економічне становище країни, широко використовується в інтересах прогнозування і макроекономічного регулювання.

За формою складання платіжний баланс визначається як платіжний звіт за певний період часу, в якому відображаються усі економічні ситуації між резидентами і неризедентами держави. Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку: кожна екномічна операція має подвійний запис ¾ по кредиту однієї статті та дебету іншої. Це правило свідчить про те, що більшість екномічних операцій за суттю є обміном екномічними цінностями. У випадку, коли має місце безвідплатне наданя екномічних цінностей (тоарів, послуг або фінансових активів), для відображення цієї операції подвійним записом запроваджується особлив стаття «трансферти» ¾ це група операцій проведених на безвідплатній основі.

Таким чином, сума кредитових проводок повинна співпадати з сумою дебетових, а загальне сальдо завжди повинно дорівнювати нулю. Але на практиці баланс ніколи не досягається. Розбіжності, що можуть мати місце між сумами кредитових та дебетових проводок називаються «чисті помилки та упущення» і відображаються у відповідній балансуючій статті.

У більшості країн платіжні баланси розробляються за схемою, яка рекомендована Міжнародним вавлютним фондом. За характером операцій платіжні баланси включають два розділи: баланс поточних операційбаланс капіталів та фінансових операцій. Поточними є операції з товарами, послугами, доходами та поточні трансферти. Капітальні операції повcязані з інвестиційною діяльністю і являють собою операції з активами та зобовcязаннями. До них можна віднести: прямі та портфельні інвестиції, середньострокові та довгострокові кредити, короткострокові міжбанківські кредити, резервні активи.

Зміст кожної позиції у платіжному блансі потребує спеціального розгляду. Торговельний баланс розраховується на підставі даних митної статистики, оскільки вона більш повно відображає експортно-імпортні потоки, враховуючи і дрібногуртову торгівлю.

Для складання статті «Послуги» використовуються дані банківської звітності, міністерства статистики, додаткова інформація від окремих міністерств та відомств, довідки з посольств та експертні оцінки.

До статті «Доходи», відповідно до міжнародної практики, включаються не тільки дані про трудові надходження та виплати, дивіденди з прямих та портфельних інвестицій, відсотки на залучений капітал, а також і відсотки, що мають бути сплачені у звітному періоді. Таким чином, йдеться не тільки про фактично сплачені відсотки, а і про виконання графіка відповідних платежів. Саме вони дають уявлення про розміри реальних прибутків та витрат відповідно від наданого та залученого капіталу.

" Трансферти" характеризують некомпенсовану передачу Україні матеріальних та фінансових цінностей із-за кордону. У платіжному балансі відрізняють поточні та капітальні трансферти. Поточні трансферти збільшують рівень доходу та споживання товарів і послуг країни-реціпієнта і зменшують дохід та потенційні можливості країни-донора. Поточні трансферти відображаються у рахунку поточних операцій та складаються за даними банківської звітності, інформацією з агенства міжнародної технічної допомоги та ОЕСД.

При визначенні сальдо платіжного балансу його статті можна поділити на основні і балансуючі. До основних статтей відносяться операції, що впливають на сальдо баланса і володіють відносною самостійністю: поточні операції і рух довгострокових капіталів. До балансуючих статей відносяться операції, кі не є самостійними або мають обмежену самостійність. Ці статті характеризують методи і джерела погашеня сальдо платіжного балансу і включають рух валютних резервівзміни короткострокових актитвів, окремі види іноземної допомоги, кредити міжнародних валютно-кредитних операцій тощо.

Якщо за основними статтями балансу платежі перевищують поступлення, то виникає проблема погашення дефіциту за рахунок балансуючих статей, які характеризують джерела і методи врегулювання платіжного балансу.

До традиційних методів балансування можна віднести: міжнародні кредити, імпорт іноземних капіталів, міждержавні позички. До нових методів покриття дефіциту платіжного балансу можна віднести взаємне короткострокове кредитування в національній валюті центральними банками згідно угоди «своп». Це тимчасові методи балансування, оскільки країни ¾ боржники зобовcязані виплачувати відсотки і дивіденди, а також суму основного боргу.

Допоміжним засобом балансування може бути реалізація іноземних та національних цінних паперів на іноземну валюту. Наприклад, США частково погашає дефіцит платіжного балансу шляхом розміщення скарбницьких облігацій в центральних банках інших країн.

Основним завершальним методом балансування платіжного балансу є резервні активи країни.