Послідовно правильні рятувальні й реанімаційні долікарські дії у ситуації з ДТП

На трасі сталося ДТП. Населених пунктів поблизу немає. Пора року — літо. Поруч полезахисна смуга. У ДТП є постраждалий з ознаками клінічної смерті та наявністю закритого перелома лівої ноги. Аптечки швидкої допомоги в автомобілі немає.

Ознаки клінічної смерті та дії долікарської допомоги потерпілому:

При раптовому припиненні серцевої діяльності і дихання, наступає стан клінічної смерті. Якщо відразу ж розпочати непрямий масаж серця і штучне дихання (штучну вентиляцію легень), то є шанс урятувати постраждалого. Штучну вентиляцію легень виконують різними способами; з них найрозповсюдженіший — «із рота у рот».

Перш ніж розпочати штучне дихання, потрібно покласти постраждалого на спину і переконатися, що його верхні дихальні шляхи вільні. З цією метою голову постраждалого максимально відхиляють назад. Якщо щелепи стиснуті, треба висунути нижню щелепу вперед і, натискуючи на підборіддя, відкрити рот, потім серветкою очистити ротову порожнину від сторонніх тіл (слини, блювотних мас і т. ін.), зафіксувати язик і розпочати штучне дихання: накласти на відкритий рот потерпілого розкриту серветку (носову хустинку), затиснути йому ніс, зробити глибокий вдих, щільно притулити свої губи до губ потерпілого (для герметичності) і з силою видихнути повітря йому в рот. Вдувати треба таку кількість повітря, щоб воно щоразу якомога повніше розправляло легені потерпілого (це можна побачити, стежачи за рухом грудної клітки). При пораненні (ушкодженні) нижньої щелепи, штучне дихання можна здійснити іншим способом: вдувати повітря через ніс постраждалого (рот має бути закритим). Повітря вдувають ритмічно 16—18 разів за 1 хвилину, до поновлення природного дихання або до встановлення певних ознак смерті.

При раптовому припиненні серцевої діяльності, ознаками якого є відсутність пульсу, серцебиття і реакції зіниць на світло (зіниці широко розкриті і не реагують на світло), негайно розпочинають непрямий масаж серця: постраждалого кладуть на спину на тверду, жорстку поверхню. Стають з лівого боку від нього і кладуть свої долоні одна на одну на ділянку нижньої третини грудинної кістки постраждалого. Енергійними ритмічними поштовхами, прямими руками (50—60 разів за 1 хв.) натискують на груди, після кожного поштовху відпускаючи руки, щоб дати можливість випростатися грудній клітці. Передня стінка грудної клітки повинна зміщуватися на глибину не менше 3—4 см.

Непрямий масаж серця виконується у поєднанні зі штучним диханням .У цьому випадку допомогу постраждалому надають двоє або троє. Перший робить непрямий масаж серця, другий — штучне дихання способом «із рота у рот», а третій стоїть справа від постраждалого, підтримує його голову і має бути готовим замінити будь-кого з тих, хто надає допомогу, щоб штучне дихання і непрямий масаж серця здійснювалися безперервно. Під час вдування повітря натискати на грудну клітку не можна, це потрібно робити поперемінно: 4—5 натискань на грудну клітку (на видиху), потім один вдих.

Штучне дихання, у поєднанні з непрямим масажем серця, є найпростішим способом реанімації (оживлення) людини, котра перебуває у стані клінічної смерті.

Дії долікарської допомоги при закритих переломах нижньої кінцівки:

Перша допомога при переломах полягає в забезпеченні повного спокою пошкодженої частини тіла (кінцівки) та усунення рухомості кісткових відламків у місці перелому. Для цього необхідно іммобілізувати постраждалу частину тіла, тобто зробити її нерухомою, що досягається накладенням утримує пов’язки або найкраще транспортної шини. Стандартні готові шини бувають металевими — сітчастими або дротяними, іноді дерев’яними.

Шини найкраще накладати на оголену частину тіла, однак при наданні першої допомоги, особливо в умовах геологорозвідувальних робіт, доцільніше накладати транспортні шини поверх одягу. Якщо шина накладається на оголену частину тіла, то її потрібно обернути ватою, хусткою, особливо в місцях, де вона прилягає до кісткових виступів. Шина, загорнута ватою, повинна бути щільно приладнані до пошкодженої частини тіла, складаючи з нею як би одне ціле. Це досягається застосуванням марлевих бинтів, косинок, хусток, рушників, мотузок і т.п.

Але у данному випадку підручних засобів немає. У такій ситуації користуються другою кінцівкою, як шиною. Тобто постраждалу кінцівку підручними засобами (хустина, мотузка, шматок одягу) прив’язуємо до здорової кінцівки для того, щоб обмежити рухливість постраждалої кінцівки.