Зупинка №6 Володимирська гірка

Володимирська гірка — парк, що було закладено в середині XIX століття. Площа — 10,6га. Він розміщений на її верхній та нижній терасах, займає східну частину Старокиївської гори і стрімко обривається в бік Дніпра та Хрещатицької долини. В давнину Володимирська гірка називалася Михайлівською горою. Тут розміщувався Михайлівський Золотоверхий монастир. Впорядкування та планування схилів Володимирської гірки розпочалося в 30−40-х роках XIX століття.

Володимирська гірка є з'єднання трьох геологічних об'єктів:

¦ Придніпровська височина;

¦ Придніпровська низовина;

¦ Поліська низовина.

Придніпровська височина — височина на південному сході Європейської рівнини. Займає межиріччя середнього плину Дніпра й Південного Бугу, у межах Житомирської, Київської, Вінницької, Черкаської, Кіровоградської й Дніпропетровської областей.

На півночі височина невисоким уступом переходить у Поліську низовину, на заході межує із Волинсько-Подільською височиною, на півдні прилягає до Причорноморської низовини. Східна межа височини із Придніпровською низовиною проходить по крутому правому схилу долини Дніпра. Придніпровська височина лежить у межах розповсюдження кристалічних порід Українського кристалічного щита й простирається з північно-заходу на південний схід.

Придніпровська низовина (Дніпровська низовина) — низовина на півдні Східно-Європейської рівнини на лівобережжі Дніпра у межах Білорусі і України (Чернігівської, Сумської, Полтавської та частково Київської, Черкаської, Дніпропетровської і Харківської областей).

На даній місцевості поширеними гірськими породами є лесовидні суглинки (породи, ща складені піском і глиною в однакових частинах), піски та глини, їх можна побачити під темним шаром ґрунту в траншеях. Біля Дніпра добре видно піски, а на крутих схилах правого берега — глини. На правому березі Дніпра відклади залягають у такій послідовності: товщі лесу (пухка порода світло-жовтого кольору) від 1 до 20 м, їх підстилають суглинки товщиною 8-їм, під ними — бурі глини, що залягають окремими островами товщиною в середньому 7−8м. Бура глина не пропускає воду, яка просочується з поверхні землі, тому вона збирається на її поверхні. Нижче залягають рябі глини, їх товщина становить 3−10м. Ще глибше — пісковики, які є найстійкішою породою серед порід, що залягають вище рівня Дніпра.

В межах долини Дніпра спостерігається кілька терасових рівнів:

• 1) Тераса, яка піднімається над рівнем води на 2-Зм, ширина 5−7км., іноді 8 км. На Лівому березі Дніпра є висока заплава, яка затоплюється один раз в 10−15 років, низька заплава затоплюється щороку.
• 2) Перша надзаплавна тераса (Борова тераса). Гарно виражені уступи, на схід вони піднімаються до 12 м. Ширина терас від 5 до 10 м. У Києві поверхня терас погорблена.
• 3) Друга надзаплавна тераса. Піднімається на схід з уступом до 20 м. Ширина до 40 км. В її межах виділяються однолесова, дволесова тераси. В її межах формуються долини річок.
• 4) Дво-трилесова тераса. Розміщена над 3 рівнем, ширина 8−50км. Типова степова тераса далі переходить у полтавське плато.

Базою ерозії для Дніпра є рівень води в Чорному морі. Дніпроце стара річка, тобто русло більше не розширюється. Система водостоку працює кілька століть. Вода піднята завдяки Канівському водосховищу, потужність Зкм. Є сольові відклади, сіль збереглася в угловинах. Сольові відклади виходять на поверхню у Чернігівській і полтавській областях, як наслідок ґрунти цих областей засолені.

Придніпровська низовина є широкою долиною Дніпра та системою надзаплавних терас. Обмежена Середньоруською і Придніпровською височинами. На на півдні межує з Донецькою та Приазовською височинами і Причорноморською низовиною. Висота 50- 160 м, найбільша 226 м, ширина до 120 км. Складена флювіо-гляціальними і алювіально-озерними пісками, суглинками, лесами і лесовидними суглинками.

Поліська низовина — низовина на півдні Білорусі та півночі України. Обмежена на півночі горбистими рівнинами центральної частини Білорусі, на півдні Придніпровської та Волинської височини, на заході Прибузькою рівниною, на сході — Придніпровською низовиною. Площа близько 270 тисяч км².

Тече Дніпро по широкій долині (зниженню в рельєфі). Русло (заглиблення долини, зайняте водним потоком) звивисте. Ширина Дніпра в межах Києва — 400−600м, глибина -6−12м, на мілководних ділянках — 4−5м. Найбільші притоки (річки, що несуть свої води до головної): Прип’ять (вона майже подвоює кількість води в Дніпрі), Тетерів, Ірпінь, Десна. В межах самого міста Дніпро приймає тільки невеликі притоки: Сирець, Глибочицю, Либідь. Це рівнинна річка (тече по рівнині), течія її повільна і спокійна.

Живлення (надходження води в річку) змішане: снігове, дощове та підземними водами. Повінь (щорічне підняття рівня води) наступає весною, коли тануть сніги. В межах Києва русло Дніпра ділиться на декілька рукавів (відгалужень русла): Чорторий (Десенка), Старик, Русанівський та ін. Зустрічаються острови: Труханів, Гідропарк, Муромець, Долобецький.