Японія

I. Історичні передумови економічного підйому Японии.

II. Економічний взрыв.

III. Дорогою до світової державе.

IV. Японська система управления.

V. Японія у сучасній світової економічної системе.

VI. Важливе значення японо-российских відносин також їх перспективы.

Заключение

.

Додаток № 1.

«Кожен народ накопичуючи історичний досвід, звикає дивитися на під власним кутом зрения.

Людина, зазвичай, не віддає собі звіту у цьому, що така кут зору існує, але може обійти его.

І коли зрозуміємо, як думають, під кутом зору сприймають світ, їх спосіб мислення, чи, по выражению.

В.Г.Белинского, їх «манеру розуміти речі», то зрозуміємо минуле цього народу і навчимося передбачити будущее".

Г. П. Григор'єва (СРСР) Японська художня традиція. 1979 г.

ЯПОНІЯ — ОСОБЛИВОСТІ МОДЕРНИЗАЦИИ.

У своїй новітній історії всього людства був ще таких випадків, якби держава, тривалий час який був однією з найбільш могутніх в економічному просторі і воєнному плані держав світу, раптом у якісь три-чотири року (1991;1994 рр.) втратила значну частину території і населення, звернуло на руїни себе растранжирило величезний науковотехнічний потенціал, обездолило переважна більшість своїх громадян, підірвало яка здавалася непорушною військову міць, відкотилося на узбіччя світової політики, перетворившись на прохача іноземних подачок. Це сталося результаті здійснення, починаючи з середини1980;х років, тодішнім вищим політичним керівництвом СРСР низки безвідповідальних дій, чомусь названих «перебудовою». Насправді ці дії дедалі більше розхитували систему державної влади зрештою довели до паралича.

Наприкінці ХХ століття світове співтовариство (передусім США, Євросоюз, Китай, Японія) продовжує, набираючи темп, неухильно рухатися шляхом соціальноекономічного та науково-технічного прогресу, Росія лише застопорилася свого розвитку, а й відкинутої десятки років назад.

Які ж вийти від цього дивного, штучно створеного, але що триває вже з більш 10 років кризи, як подолати стан тотальної розрухи, в якому опинилася Россия?

У цьому, певне, є сенс звернутися до зарубіжного досвіду. Хоча поєднання чинників, під упливом опинилася Росія, можна рахувати дійсно унікальним, саме ця становище (надзвичайно тяжку кризу, що відзначається в усіх галузях життєдіяльності суспільства, і в економіці) унікальним це не. Протягом другої половини XX в. приблизно такому ситуації, хоч і з інших причин, опинялася, Японія. Країна зуміла знайти власні ефективні засоби відродження, і передусім поновлення і подальшого економічного зростання. Здається, що більш пильний погляд те що, як і змогли зробити наші східні сусіди, міг би дати нам ключі до рішенню своїх схожих проблем.

I.

Історичні передумови економічного підйому Японии.

Протягом тривалого історичного періоду Японія розвивалася, відчуваючи культурне вплив таких країн-сусідів, як Китаю і Корея, і підтримувала зв’язку тільки з ними. У XV — XVI ст. до Японії проникли португальські і іспанські місіонери, внаслідок чого країна вперше зіштовхнулася з християнством й західної європейської цивілізацією. Проте на початку XVII в. сёгунат Токугава, що перетворив країну на єдине держава, став побоюватися, що на європейські країни, які проводили в Азії, і інших частинах світу політику колонізації, розпочнуть самі дії у питаннях Японії. Сёгунат видав ряд указів про так званому закритті країни. Християнство, будь-які контакти, й торгівля іншими країнами за винятком Голландії й Китаю були цілком заборонені. Самоізоляція Японії тривало більше 200 лет.

Близько 150 років тому я самоізоляція Японії закінчилася, і її знову відчинила двері для Америки, Росії, Англії, Німеччині й інших країнах. У цей період колонізація Азії лютувала. Щоб уникнути колонізації Японії, та був розірвати нерівноправні договори, ув’язнені коїться з іншими державами в останній момент «відкриття» країни, та стати поряд із країнами Європи — й Америки, уряд Мейдзі проголосила у Японії політику «багата країна, сильна армія», що потім неухильно проводило. І було переймати в Європи і Америки юридичні і наукові знання, технології, все швидше розвивати промисловість та зміцнювати збройні сили. І уряд Мейдзі у тому домоглася успіхів. Після перемоги у війнах з Китаєм та Росією Японії підняли голову націоналізм і мілітаризм. Японія сама вступив у імперіалістичне протиборство світових держав, колонізувала Корею, здійснила агресію у Китаї та в такий спосіб дійшла участі у Другій світовій війні, у якої Японія окупувала великі території у Південно-Східної Азії й принесла азіатським народам величезні страждання зв людські жертвы.

Та й саме Японія втратила 3 млн. людина, та її міста Хіросіма і Нагасакі єдині у світі зазнали атомної бомбардуванню. Уся країна являла собою згарищі. Програвши війну, Японія за 2000 років своєї історії піддалася окупації союзних держав. Для японського народу це стало колосальним потрясением.

Двостороннім відносин із Росією також був нанесений великої шкоди під час цих 100 років імперіалістичного соперничества.

Відчувши увесь жах поразки у війні, Японія прийняла яка має у світі аналогів конституцію, що забороняє війну як національної политики.

II.

Економічний взрыв.

Соціально-економічна ситуація, схожа з теперішньою російської, виникла Японії після його поразки в Другий світовий війні. Через війну непомірного мобілізаційного напруги господарство країни був цілком розорене ще до його закінчення, а найжорстокіші американські бомбардування завершили картину загальної тої руїни і руйнування народу. Зараз закінчення війни у 1945 р. чверть національного багатства країни знищили, виробництво впала рівня 1935 р. Окупаційні сили, що перебували під американським командуванням, поруч із демілітаризацією примусили Японію до проведення земельної реформи, розпуску фінансово-промислових олігархічних груп «дзайбацу», лібералізації робітничого руху та інших демократичним преобразованиям.

Ситуація погіршувалася і певний час після війни. У частковості, в 1948 г. промислового виробництва впала майже половину рівня 1937 г. Для оздоровлення фінансів в 1949 р. було зведено до мінімуму державні витрати та збільшення податки. Внаслідок цього стала нестача грошей до зверненні, інфляція припинилася, єна стабілізувалася. Американці перестали стягувати репарації. Розпочата в 1950 року корейська війна пролилася дощем замовлень на японську промисловість, опинилася поруч із театром бойових дій. Виробництво майже вдвічі, й у 1951 року Японія вийшла довоєнний його (1934;1936гг.), після чого почалась економічна «бум» 50−60-х років. Із середини 1950;х років починається період більш як п’ятнадцятирічного феноменального зростання японської економіки, під час якого змінилася і самі Японія та її роль світі. У 1960 р. Японія мала на меті подвоєння національного доходу, а успіх Олімпійських ігор Токіо 1964 р. викликав у Японії справжній економічний бум. Темпи зростання кількості були справді високими серед країн Заходу, в 1961 — 1970 роках вони становили 11% на рік. У 1968 року, обійшовши Францію, Великобританію і ФРН, Японія посіла друге місце у західному світі з обсягу валового національний продукт, вийшовши у своїй перше місце із виробництва стали, судів, радіоприймачів, телевізорів, магнітофонів ти відеомагнітофонів, копіювальних машин і фотоапаратів. 1981;го року здійснилося диво: Японія обійшла автомобільну Мекку — США — із виробництва легкових авто у. Того ж період Японія, отримавши кредит Світового банку, початку будівництво швидкісної залізниці «Синкансэн» і мережі швидкісних автодорог.

Які ж японцям вдалося домогтися настільки разючого перелома?

Почалося все з те, що у Японії зуміли правильно з відповіддю, з чого ж почати відродження країни. Вирішили якнайшвидше досягти найвищих довоєнних значень основних макроекономічних показників. Було вирішено, що структура буде военно-, а соціально орієнтованою, з переважним розвитком галузей, які забезпечують зростання життєвий рівень населения.

Було розроблено так звана «стратегія першого поштовху». Суть її зводилася до того, щоб, по-перше, виявити в народногосподарському комплексі галузі і виробництва, яке міг би стати своєрідними «локомотивами », здатними вивести країну з розрухи, по-друге, знайти кошти на надання прискорення руху цих «локомотивів» і він, розробити і впровадити у життя механізм такого ускорения.

Аналізуючи стан збереженої після війни виробничої бази різних галузей первинного і вторинного секторів господарства, і навіть характер міжгалузевих добросусідських відносин, японські економісти минулих років переконалися, що процес відновлення стримувався наявністю низки «вузьких місць». Це насамперед що слабкість і нерозвиненість енергетичної складової (найгостріший дефіцит електроенергії та палива для промисловості), крайня фізична зношеність і загальна нестача обладнання сільське господарство, рибальстві, енергетиці та всіх галузях промисловості. Традиційним «вузьким місцем» залишалося, і виправдатись нібито відсутністю країні сировини й матеріалів, необхідних первинному і вторинному секторам японської економіки, унаслідок чого виникла потреба у якнайшвидшому нарощуванні виробництва як продукції, призначеної експорту, доходи від якої покривали б Витрати імпорт, і різноманітних імпортозамісної продукции.

Тому перше з названих завдань спочатку (тобто до 1950 р.) вирішувалась у користь пріоритетного розвитку вугільної в промисловості й чорної металургії. Пізніше (в 1950;1953 рр.) до «локомотивів» були, віднесено: електроенергетика, суднобудування і виробництво хімічних удобрений.

Для поновлення і наступного нарощування виробництва використовувалися заходи, які проводила країни окупаційна американська адміністрація у межах демобілізації японської армії, демілітаризації японської економіки та демократизації системи управління страной.

До них належала аграрну реформу, у якої фермери викупили конфісковані у землевласників надлишки сільськогосподарських угідь. Держава, який був єдиним продавцем конфіскованих земель, в результаті одержало сукупний прибуток у вигляді 12,2 млрд. єн (тут і далі у цінах 1990 р.). З іншого боку, від зрослого після аграрній реформі сільськогосподарського виробництва японські фермери почали отримувати певний дохід, зазвичай, помещаемый в американські банки, страхові компанії, почтово-сберегательные контори. Основний обсяг коштів, які у тих кредитно-фінансових установах, становили після війни заощадження населення, які тут як відкладеного споживчого попиту через крайньої жалюгідній кількості ринку товарів та послуг. Намагаючись дістати гарантований державою дохід, банки, страхові компанії та почтово-сберегательные контори охоче кредитували пріоритетні галузі промисловості, і навіть скуповували значні пакети їх акций.

Певні кошти було вкладено під час проведеного американцями розукрупнення найбільших японських військово-промислових груп (дзайбацу) в пріоритетні галузі промисловості. Дзайбацу виглядали холдинги сімейного типу, котрі після перетворення на менші компанії були акціоновані, які акції були переважно дрібним та середнім акціонерам. У результаті операції промисловість отримала додаткові капіталовкладення у вигляді 80,9 млрд. иен.

131,9 млрд. єн вклали в пріоритетні галузі промисловості (особливо у вуглевидобуток і чорну металургію) як кредитів освіченого в 1947 р. Банку фінансування реконструкції. Порівняно невеличкий обсяг капіталовкладень (близько 6 млрд. єн) здійснювався з 1949 р. з допомогою американських безвідсоткових кредитів. Джерелом ж основного потоку коштів, яких направляли в промисловість (до70% всього обсягу капіталовкладень) в 1946;1953 рр. була інфляція. Тільки з липня 1945 р. по липень 1948 р. індекс роздрібних цін зріс понад 13 500 пунктів. Дефіцитне бюджетне фінансування відроджуваної японської економіки 1948;1953 рр. щорічно становила 2−3 трлн. єн, чтo, зрозуміло, було дуже ризикований але. Проте гіршого нe сталося, бо дійшли кінцю цього періоду з допомогою досить швидкого зростання товарної маси основному вдалося домогтися матеріального наповнення «порожніх грошей» відчутно збити інфляцію (щорічний приріст індексу роздрібних цін знизився до 3−4 пунктів). Приборкати інфляцію японцям допомогли і «спеціальні замовлення» Збройних Сил США, загальна вартість яких до 1953 г. становить близько 2 млрд. долларов.

Ефективність використання коштів, вкладывавшихся до п’яти пріоритетних галузей, досягалася поруч заходів: підтримкою з допомогою державних субсидій фіксованих споживчих ціни електроенергію, найважливіше промислове сировину (кокс, нафта і природний нафтопродукти, руди чорних і кольорових металів, каустичну соду, цемент тощо.), хімічні добрива, рис, вантажні перевезення. Компаніям, зайнятих у п’яти пріоритетних, а згодом і деяких інших галузях, надавалися, суттєві податкові пільги. Імпортовані ними сировину мало oблагалось митними сборами.

У результаті вжитих заходів забезпечувався підйом машинобудування, особливо сельско-хозяйственного, харчового і легкого, що, своєю чергою, стимулювало випускати продукцію сільського господарства, харчової, текстильної, взуттєвої та інших галузей легку промисловість. На підвищення врожайності в землеробстві, особливо у рисоводстве, було спрямовано нарощування виробництва хімічних добрив. Відродження суднобудівної промисловості, яка війни було одним із самих paзвитых галузей японського машиноcтроения, був орієнтований радикальне відновлення рибальського і каботажного флота.

Натомість каботаж як найбільш найдешевший та за умов острівної Японії найдоступніший вид перевезень швидко стала основою транспортної інфраструктури японської економіки, узявши він основні вантажопотоки і міжгалузеві коопераційні зв’язку. А відновлення промислових можливостей рибальського флоту, поряд зі збільшенням урожаїв рису нарощуванням потужностей харчової промисловості, дозволило японському уряду України у стислі терміни покінчити з проблемою голоду. А досить швидкий pocт випуску тканин, одягу, взуття, різноманітної yтвари, будматеріалів традиційних японських жител — дозволив переважно викоренити повоєнну побутову невлаштованість широкої японського населення (в особливості городян) й у значною мірою зняти то соціальне напруження, що було викликано позбавленням війні та повоєнної разрухой.

У цілому нині ставка п’ять «локомотивів» японської економіки цілком виправдала. Тож з 1947 по 1953 рр. виробництво електроенергії у країні зросла з 30,3 до 47,8 млрд. кВт год, стали — з 1,0 до 7,7 млн. т, верстатів — з 5,5 тис. прим. до 18,7 тис. прим., судів — з 64,1 до 557,0 тис. брт,. цементу — з 1,2 до 8,8 млн. т. До 1953;1954 рр. японці повністю покінчили з повоєнної розрухою, практично за всіма показниками перевищено той довоєнний «пік» економічного розвитку (1936 р.) і створено надійне підгрунтя для бурхливого економічного зростання періоду 1955;1972 рр. — відомого «японського чуда».

III.

Дорогою до світової державе.

У 1970;х рр. Поруч із такими важливими напрямами, як атомна енергетика, біотехнологія, часом з’являтимуться нові конструкційних матеріалів і т.п., розвиток країни характеризується інтенсивним розвитком процесів кібернетизації з урахуванням мікропроцесорної революції. Це революционизировало як виробництво, що саме собою чимало, а й інші галузі економіки, сферу побуту, дозвілля тощо. Процес кібернетизації невіддільне від виробництва, накопичення, переробки нафти та поширення інформації, як важливою складової частини нових, сучасних науково-технічних виробничих сил.

Нафтовий криза 1973 р. важко позначилося на Японії. Через різкого стрибка нафтових цін 1974 р. тут уперше після війни був зареєстрований негативний зростання — мінус 0.2%. Уряд та японський бізнес розпочали роки до перебудови економіки. Центр тяжкості було вирішено перенести з енергоі матеріаломістких галузей (чорна металургія, суднобудування, виробництво пластмас і искусственныхволокон) в наукомісткі галузі (електроніка, радіотехніка, виробництво зв’язку, комп’ютерів, роботів тощо.), які споживають мало енергії і сировини, зате мають незамінні їм ресурси у Японії - кваліфікованих інженерів і робочих. Реалізація цієї программыпривела до зростання державних витрат, посилилася інфляція. З 1982 року Японія за навіть Великобританією переходить до антиінфляційному курсу, скорочує державні витрати, всіляко заохочує розвиток ринкових, конкурентних відносин. Було знижено податки з підприємців та розпочато приватизація залізниць та телекомунікацій. У результаті завдяки жорсткої політиці економії енергії і революційним технологіям, і навіть всеосяжної реформі економічної структури японська економіка вийшов із нафтової кризи, ставши ще більше конкурентоспроможної. Після першого нафтової кризи протягом десяти років японська економіка зростала загалом на 3,7% в год.

У 1985 р. у готелі «плаза» прийнято відоме угоду, від якого почалося підвищення вартості єни. Через це різко зросли собівартість внутрішнього виробництва та, як наслідок, ціни на всі експортовану Японією продукцію. Японські компанії відповіли б тим, що став переносити свою виробничу базу у країни Азії, спрямувавши туди великомасштабні інвестиції. Склалася ситуація, коли трудомісткі виробництва виявилися виведені за рубежі Японії, а ній самій залишилися переважно високотехнологічні виробництва. «Висока єна» разом із впливом інших чинників прискорила процес деіндустріалізації чи переказу промислових компаній до інших держав. Отже вийшло, що Україна своїми інвестиціями і передачею технології країнам Азії Японія внесла великий внесок у збільшення рівня технічної оснащеності цих країн і здійснення швидкого індустріалізації. Тенденція останніх — це великі вкладення промислової області, включно з організацією виробництва провідних підрозділів японської індустрії - автомобілебудування, електронної та електротехнічної промышленности.

Отаким шляхом Японія зріс у світову економічну державу. 1950;го р. частка Японії світовому ВНП не перевищувала 1%, але в частку США доводилося 50%. Нині на цих двох десятків країн доводиться 43% світового ВНП, причому Японія забезпечує 17% їх, США— 26%. Золотовалютний запас Японії перевищує 200 млрд. дол., і більш чотирьох років є найбільшим в світі. У власності японських громадян перебувають фінансові ресурси на суму близько 20 трлн. дол. Щороку Японія спрямовує на офіційну урядову допомогу розвитку інших країнах (ОПР) понад 11 млрд. дол. і вже протягом кількох років є найбільшою світовою донором у справі допомоги інших країнах, який несе великий внесок у економіку та розвитку країн. З іншого боку, Японія сприяє і забезпечення стабільності всієї світової економіки, бо її внесок у Світовий банк і міжнародний валютний фонд одні із крупных.

IV.

Японська система управления.

Успіхи, досягнуті у Японії, привертають увагу учених, підприємців, урядовців до форм і методам менеджменту, як важливою складовою досягнутих высот.

Чи можна набиратися досвіду менеджменту у Японії? Чи можна механічно перенести форми та фізичні методи, використовувані на фірмах Японії, російську действительность?

Японський менеджмент спирається на історичні і національні традиції країни, з декотрими сторонами яких ми й познакомимся.

Найчастіше серед чинників, пояснюють економічні досягнення Японії, фігурують: високих темпів зростання продуктивність праці, старанність японських трудящих, висока норма нагромадження капіталу, низький рівень військових витрат й інших. Позитивне вплив переліченого на динамічний розвиток повоєнної економіки Японії безперечно. І все-таки їх правомірно вважати не першопричиною, а продуктами феномена, котрий виріс на японської грунті і вписується до жодної відомі політекономічні рамки.

Японська система — її визначення варіює від корпоративного капіталізму до японського соціалізму, заявили про собі спочатку 40-х років. Її відрізняють яскраво виражене регулювання, особлива організація корпорацій (з пріоритетом інтересів працівників, а чи не власників акцій), егалітарність (рівність) суспільства. Цю систему чи «система 40-х» підтвердила свою життєздатність і тримає в своєму рахунку видатні досягнення у розвитку японського суспільства. Проте, починаючи приблизно від середини1980;х років, вона, проте частіше зіпсований на сьогодні практично вичерпала свій ресурс, оскільки змінилися умови його функціонування та «навколишня среда».

Національний стиль обумовлений історією розвитку, її культурою, традиціями, звичаями, моральними цінностями, стереотипами, привычками.

У японському стиль керування передусім було використано характерні риси японського народу. До цих рис ставляться такі: Надзвичайне працьовитість японців. Ця риса, поруч із помірністю в повсякденні, ощадливістю, століттями виховувалися у народі. Праця в Японії завжди ставився дуже висока; він проголосили метою життя людини. Висока відповідальність у справі, за виконувану роботу, дисциплінованість. Цим пояснюється відсутність у Японії контролюючого апарату. Ощадливість, ощадливість. Японія немає щедру на природні запаси землю, сировину у основному привізна. Японська економіка має одні із високих показників з використання сировини, палива, виробничих площ, металу. Високий рівень освіти буде. За підрахунками японських економістів, четверта частина приросту валового національний продукт за 50 років (1905;1955 рр.) отримана рахунок підвищення освітнього рівня рабочих.

Більшість вищих управляючих у Японії має університетську освіту. Систематичне навчання всіх що працюють у компаніях (включаючи вищих управляючих) обов’язковий і цілком очевидним. Підготовка та навчання кадрів у Японії сприймається як один із засобів посилення компаній, і общества.

Серед моральних цінностей на японському суспільстві важливе його місце займає принцип «він» (добро, благодіяння): особистість, що займає більше високе становище, покровительствує і неабияк впливає благодіяння нижчестоящим, які повинні виявити вдячність і під час зобов’язань, долга.

Іншою важливою принципом японській суспільстві є принцип «ва» (світ, гармонія): між членами групи повинні прагнути бути доброзичливі і коректні відносини, створені задля досягнення цілей группы.

Усі вищезазначене своєрідно переломилося і позначилася на японському стиль керування, якій у час притаманні такі черты:

1. Довічний найм.

2. Дух команды.

3. Система «ринги».

Дух команди у японському стиль керування проявляється наступного: Кожен працівник підкоряє своє «я» духу, волі й цілям групи. Поведінка і дії цінуються дуже висока проти поведінкою і «діями індивіда. Індивідуальність виявляється лише у межах й у інтересах групи. Належність групі, компанії вважається як надання високої честі людині, як особлива привілей і вимагає виконання зазначених зобов’язань. Однією з основних правил поділу праці є розподіл обов’язків між групами, а чи не між індивідами. Орієнтація члени групи лише з свою групу і яку больше.

Дух команди міцнішає та підтримується з допомогою різноманітних соціально-психологічних коштів, використовуваних японськими компаніями: показ фільмів історію становлення та розвитку компанії; створення гімнів компаній; колективний відпочинок, екскурсії, подорожі, спортивні змагання, свята, церемонії одружень тощо. На зміцнення духу команди що працюють у компанії спрямовані соціальні программы.

Система «ринги» — це система ретельної і тривалої підготовки управлінські рішення «знизу вгору» та прийняття рішень на всебічно підготовленої основе.

Японський стиль управління по-своєму забезпечує ефективність виробництва та, отже, прибыль.

Останні десятиліття Японія стала наддержавою. І одні з найважливіших цього — дисциплінований працю, орієнтація суспільства до рішення загальнонаціональних завдань зростання, спроможність навчатися в інших І що найважливіше, запозичення закордонного досвіду, досягнень, знань і з'єднання його з традиционно-цивилизационным наследием.

V.

Японія у сучасній світової економічної системе.

Найважливіше особливість сучасного розвитку — це глобалізація економіки та поглиблення відносин взаємозалежності всередині міжнародного співтовариства. Складаються під впливом зовнішньої торгівлі, і інвестицій єдині ринки, вибухоподібний розвиток засобів зв’язку, інформації, транспорту роблять перед людством дедалі більше тісною. Різко збільшується частка зовнішньої торгівлі всього обсягу валового внутрішнього продукту (ВВП), виробленого у світі: в 1970 р. вона становила близько 18%, в 1980 р. — 32, в 1995 г.-около 40%.

Глобалізація та взаємозалежність означають, з одного боку, підвищення рівень життя людей, з другого — зростання конкуренції, яке визнає національних кордонів. Дуже важливо було визначити, як звернути цей процес це і процвітання людства. Японія вміло використовувала процес глобалізації. З 1985 р. через зростання єни Японія стала переводити свої виробництва, у азійські та інших країнах. Отже, надаючи допомогу у економічний розвиток країнам ЮгоСхідній Азії, Японія змогла збільшити ефективність своїм внутрішнім экономики.

Нині якісно, і кількісно зростає увагу до так званим проблемам глобального характеру. Однак ці глобальні проблеми об'єднує одна риса: їх вплив позначається або повсюдно планети, або досить великих територіях, та їх рішення потрібно міжнародне співробітництво, що виходить далеко за межі національних кордонів. До таких проблем ставляться потепління земного клімату та інші екологічні проблеми, снід й інші нові епідемічні захворювання, наркотики, міжнародна злочинність, тероризм, ядерна безпеку, проблема біженців і др.

Слід зазначити що у світі після «холодної громадянської війни» зростання національної свідомості. Через війну припинення протистояння Сходу, і Заходу ідеологічне протиборство перестав бути основним рушійним чинником в міжнародному співтоваристві. Натомість, можна вважати, в міжнародному співтоваристві набирає сили вплив національного чинника, тобто. усвідомлення свою належність тій чи іншій національності. Широко відомо, що регіональні конфлікти, котрі почали одна одною виникати по закінченні «холодної громадянської війни», переважно розгорялися на грунті національної чи релігійної ворожнечі. Як свідчать приклади колишньої Югославії й колишнього СРСР, у його багатонаціональних державах, де втрачається загальна ясна ідея, що об'єднує народ, національну свідомість може викликати ослаблення розпад государства.

Щоб виявитися у всеозброєнні перед швидкої глобалізації міжнародної економіки та до створення максимально сприятливих умов до повного розкриття життєву енергію і потенціалу японської економіки, необхідно докладати зусиль до структурному реформування, переважають у всіх деталях пропрацювати політику підвищення їх конкурентоздатності, поліпшення умов доступу до ринків тощо. Ці заходи сприятиме пожвавленню всієї світової економіки загалом. Необхідно налагодити і багатосторонню систему зовнішньої торгівлі, і інвестицій, яка відповідала б б новим вимогам часу. Японія за створення умов та зміцнення міжнародної економічної системы.

Разом зі світовим співтовариством Японія активно займається вирішенням таких глобальних проблем, із якими світ наочно зіштовхнувся по закінченні «холодної війни», як екологічна проблема, тероризм, перенаселення, наркотики. У частковості, у грудні 1997 р. в Кіото пройшла міжнародна конференція із запобігання і глобального потепління клімату. Тут було прийнято протокол, у якому позначена мета: скоротити з 2008 по 2012 р. більш як п’ять% проти 1990 р. сукупний викид у повітря усіма розвиненими країнами шести видів газів, створюють парниковий ефект, зокрема двоокису вуглецю. Це великий успіх конференції. Отже був зроблено перший конкретний крок запобігання і глобального потепління клімату Земли.

VI.

Важливе значення японо-российских відносин також їх перспективы.

Пішла до минулого епоха «холодної громадянської війни», комуністичний Радянський Союз перед перетворився на оновлену Росію. Росія твердо ступила на шлях реформ, які базуються на загальносвітових цінностях, — свободі, демократії, ринкової економіці. Це означає, що за умови глобалізації, і поглиблення взаємозалежності в світі Японія й Росії відкриваються воістину безмежні змогу сотрудничества.

Свідченням підвищення взаємозалежності є швидке збільшення частки торгівлі у світовій валовому внутрішньому продукті. За 1982 — 1992 рр. обсяг світової торгівлі подвоївся, а й за 20 років, починаючи з 1972 р., зріс майже удесятеро. Особливо зростає питому вагу країн Східній Азії (виключаючи Японію): в 1972 — 1992 рр. його приріст становив 2,6 разу. Такий значне зростання пояснюється лише тим, що останні роки у вигляді прямих іноземних інвестицій відбувається вільне пересування капіталів і технологій через кордон держав. Завдяки цьому здійснена індустріалізація країн — реципієнтів інвестицій, виріс обсяг торгівлі готової продукцією. Зокрема, прямі капіталовкладення Японії Східній Азії, сприяючи процесам індустріалізації, забезпечили робітниками місцями й призвели до підвищення прибутків понад 660 тис. людина, і навіть призвели до збільшення експорту до інші регіони з допомогою розширення ринків. Прямі японські інвестиції у Східній Азії зробили істотний внесок у забезпечення як економічного зростання країнах цього регіону, а й приросту всієї світової экономики.

У 1988—1991 рр. обсяг прямих іноземних інвестицій Японії становив щорічно у середньому 39,5 млрд. дол. 52% цієї суми спрямовувалось у США, 22% - у країни Європейського Союзу й 5,8% - до Південно-Східної Азії. У 1994 і 1995 рр. інвестиції Японії склали відповідно 18,1 і 22.7 млрд. дол. У цьому частка навіть ЄС скоротилася, а Південно-Східної Азії вже збільшилася з 9,8 до 23%. Найбільш значним виявився приріст інвестиції до Китаю — з 1,2 до 14%.

У 1996 р. товарообіг Японії зі США становив 191,2 млрд., із Китаєм — 62,4 млрд. дол. Торгівля ж між Японією і Росія — 5 млрд. дол., більш-менш 1/40 товарообігу зі США можуть і трохи більше 1/12 обсягу торгових операцій із Китаєм. Сюди дуже далекі від можливостей, які мають Росія та Японія. Вони наочно показують, що затьмарюють японсько-російські відносини, на жаль, відстають від динамічних процесів світового развития.

Японія виділила 4,5 млрд. дол. ось на підтримку демократичних і ринкових реформ у Росії. Японії належить місце після навіть Німеччини з обсягу наданої допомоги. Крім сприяння реформам як навчання менеджерів, воно охоплює гуманітарну допомогу, виділення фінансових коштів лінією Експортно-імпортного банку Японії, страхування торгових операцій та т.д. Хотів би, щоб російська економіка, ставши на шлях стабілізації і зростання, якомога швидше включилася в утверждающуюся зараз у світі систему взаємозалежності. Після програмного виступи Хасімото у липні 1997 р. і красноярських домовленостей в ділових колах Японії знову утвердилось розуміння значних потенційні можливості російської економіки. Ряд інвестиційних проектів реалізують або перебуває на стадії обсуждения.

Проведені в Ванкувері приєднання Росії до Азиатско-Тихоокеанскому економічного співробітництва (АТЕС) відкрило шлях участі Росії у справах цього регіону на ролі конструктивного партнера. У очікується реального зміцнення співпраці між Росією і країнами Східній Азії у сфері енергетики. Це послужить швидкому підйому рівня життя народів Росії, відкриє їх перспективу спільного процвітання через співробітництво з іншим миром.

У умовах японо-российское співробітництво у рамках «вісімки» і АТЕС ще більше наповнюється реальним змістом, і порядок денний виноситься питання про членство Росії у ВТО.

У економічному плані багатогранні і взаємодоповнюють відносини з Росією отримають розвиток і почнеться день, коли Росія серйозно брати участь у формуванні світового економічного порядку. Це своє чергу послужить зміцненню фундаменту всієї світової экономики.

Спочатку між Росією і Японією існувала дивовижна емоційна й духовна близькість друг до друга. Починаючи з епохи Мейдзі, на японська мова переведені майже всі твори Достоєвського, Чехова, Тургенєва та інших російських письменників. Вони надали дуже впливає на сучасний японський літературу. Чи не від того ми із Вами відчуваємо настільки загальні почуття, що у жилах людей обох націй тече азіатська кровь?

Нині повна нормалізація двосторонніх відносин відкриває воістину безмежні змогу співробітництва Японії России.

Світ розвивається швидкими кроками. Японія і Росія зможуть співпрацювати з XXI в. як справжні партнеры.

Заключение

.

За повоєнний 50-річчя Японія домоглася успіхів у сфері розвитку свого народного господарства. Не має аналогів — ні з місця зору динаміку зростання, ні інструментарію управління, ні мотивації економічної діяльності, «японський феномен» дозволив країні пройти шлях від практично нульового циклу «до фази информационно-индустриального общества».

Економічні досягнення Японії («Японське диво») — це передусім високих темпів зростання продуктивність праці, старанність японських трудящих, висока норма нагромадження капіталу, низький рівень військових витрат. Не слід також забувати про рівні освіти, і навіть про постійному підвищенні освітнього рівня робочих як значному чинник про модернізацію й развития.

У зв’язку з кризою 70-х і відсутність сировинної бази, нині, «локомотивом» обробній промисловості виступили виробництва, прямо чи опосередковано пов’язані з індустрією інформатики, і телекоммуникаций.

Додаток № 1.

| |[pic] | | | | |Візитна картка країни. | | | | | |Цифри і факти. | |.

Японія розташована на безлічі великих, а також дрібніших островів, що пролягли із північного сходу На південний захід на 3,5 тис. км. Загальна площа островів становить 378 тис. кв. км, які число сягає 3900. Найбільшими моз яких є Хонсю, Хоккайдо, Кюсю і Сикоку.

Країна розділена на 47 префектур, кожна з яких має своє уряд, котра управляє містами і селищами. Населення — 125,5 млн. людина (понад 99% -японцы).Более ¾ населення у містах. Щільність населения-332 особи на одне один кв. км. СтолицяТокіо, де проживає 8,5млн. жителей.

Японія — конституційна монархія. Відповідно до Конституцей країни імператор є «» символом государсва і єдності народу «» .

Вищим органом державної влади єдиним законодавчим органом Японії є парламент, що з двох палат — палати представників (512 депутатів) і палати радників (252 депутата).

Японія — високорозвинена країна. Маючи 2,4% населення Криму і 0,3% площі земної суші, вона за економічним потенціалом на другому після США у світі. Її валовий національний продукт сягає 3,4 трлн. дол., що становить 14,3% світового виробництва. Японія займає перше місце світі з виробництва судів, автомобілів, тракторів, верстатів з ЧПУ, комп’ютерів, промислових роботів, по виплавкою сталі, випуску побутової електронної апаратури й інше у світі у проведенні електроенергії, виробництві хімічних волокон, по виплавці міді алюмінію, переробки нефти.

Економіка Японії вельми залежить від зовнішньої торгівлі. Країна імпортує 100% необхідного їй бавовни, вовни, бокситів, 99,9% мідної руди, 99,8% нафти, 99,7% залізної руди, 81,8% кам’яного вугілля. Японія третім місцем після навіть ФРН на міжнародну торгівлю. На нё частку доводиться 6,3% імпорту і 8,9% світового експорту. Чільне місце у її експорті займають машини та устаткування (74,7%), металопродукція (7,8%), а в імпорті - паливо (20,4%), продовольство (14,7%), сировину (8,5%). Країна на 70% забезпечує себе продовольством. Основні постачальники продовольчих товарів у Японію є США, Австралія і Канада. Японія займає перше місце світі з обсягу видобутку морепродуктів (близько 12-ї млн. т.).

Японія теж займає перше місце світі за розмірами золотовалютних резервів, її частку яких припадає 40% світових банківських активів. Шість японських банків входить у перші десятки найбільших банків світу. Обсяг її прямих іноземних інвестицій перевищує 311 млрд. дол., що становить 11,7% світових инвестиций.

Дінкевич А.І. економічний розвиток сучасної Японії // Гроші потрібні і кредит.-1998.-№ 10.-C.62−74.

Комаров Є. Японський стиль управління // Управління персоналом.-1999.-№ 10.-C.16−21.

Корнілов М. Японія, Південну Корею, Китай — особливості модернізації // Зарубіжний опыт.-2000.-№ 9.-C.61−68.

Кредер А.А. Новітня історія. Xxвек. Підручник для основний школы.-М.:ЦГО, 1995.-386c.

Матрусова Т.ЗВ. Комплектування кадрів в японських фірмах // Праця за рубежом.-1999.-№ 2.-C.69−101.

Матрусова Т.ЗВ. Трудова мотивація і системи матеріального стимулювання в японських фірмах // Праця за рубежом.-2000.-№ 3.-C.3−38.

Світ в XX столітті: Учеб. посібник для 10−11 кл. общеобразоват. установ / О.С. Сороко-Цюпа, В. П. Смирнов, В. С. Посконин, А.І. Строганов; Під. Ред. О.С. Сороко-Цюпы.-М.: Просвітництво, 1997.-303c.

Старобинский Э. Е. Менеджмент у Японії // Управління персоналом.-1997.-№ 5.-C.19−30.

Такэхиро Про т. е. Проблеми економічного зростання Японії розвитку японоросійського ставлення на // Проблеми теорії та практики управления.-1998.-№ 4.-C.24−29.

Шипов Ю.П. Економіка Японії // Коринф.-1996.-№ 41.-C.7−9.

Державного комітету Російської Федерації по рыболовству.

МУРМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНИВЕРСИТЕТ.

кафедра відчуття історії і социалогии.

РЕФЕРАТ.

На тему: «Японія, особливості модернизации».

Виконала: Федосєєва А.О.

ЭМФ, Група Р-102.

Перевірила: Рябініна Т.В.

Мурманск.