Східне питання

Східний запитання поставив і Кримська війна 1855−1856гг.

У європейській політиці Нік I продовжував політику свого Брата — засновника Священного союзу (1815 р) і намагався захищати лигитимные (законні) уряду від революційних потрясінь. І на цій грунті він співпрацював із монархами Австрії, але Пруссії. Тому, як під впливом бурж. революцій у Європі - франц. і сельгийской 1830 г., і навіть революції 1848 г. в Авсрии почалося нац-освоб. рух угорців Микола 1 відгукнувся про прохання австрійського монарх й у 1849 г. російські війська придушили повстання угорців. У результаті придушення цього повстання загинула одна з керівників — венг. поет Шандор Пефи Европейск. революції знайшли відзвук у Росії. У 1830 р. повстала Польща. Вимога повсталих «Польща від моря, и до моря» тобто. відновлення польської державності у межах 1772 р. У поч. 1831 р, це повстання було жорстоко придушене. Конституція 1813 р було скасовано і відтепер Польща позбавлялась своєї автономии:

— ліквідовано окреме польське войско;

— територія Польщі було поділено на губернії (колись — воєводства) і підпорядкована держав, наміснику, кіт. управляв країною з допомогою ради з головних чиновників края;

— в западнорусских областях конфіскували землі учасників повстання передані російським дворянам;

— закриті польські університети у Варшаві й Вільно ;

— проведено возз'єднання уніатською і православної церков Після польського повстання на центрі международн. і російською зовнішньої політики встав Східний питання. Чому? 1. Турецька імперія опинилися у великій небезпеці внаслідок повстання єгипетського паші. Турецький султан звернувся безпосередньо до Нік I (як поборнику лигитивных відносин урядів) з жаданням допомоги. Цар послав свої морські сухопутні війська і повстання був пригнічений. На знак вдячності допомогу султан уклав із Росією союзний договір в.

1833 р (Ункяр-Искелессийский), по кіт. Туреччина закривала проливы.

Босфор і Дарданелли для проходу всіх військових суден усіх иностр держав, окрім Росії. Отже Туреччина хіба що ставала під протекторат.

Росії, /військове заступництво/. 2. Посилення позицій Росії на Балканах викликало невдоволення, і тривогу європ. держав, особливо Англії. Тому, як у 1838−39гго у султана знову виник конфлікт за його єгипетським васалом, до справи втрутилися всі великі держави, примусили Єгипет до покори та в.

1840 г. у Лондоні укладено конвенція, через яку Туреччина ставала під загальну захист п’яти великих європ, держав: России,.

Англії, Франції Австрії, але Пруссії. Протоки було відкрито всім цих країн. 3. Революція 1848−1849 рр., тимчасово відвернула увагу европейск дипломатії від східного питання. Але знову загострився, коли російські війська допомогли відновити у Угорщини австрійської власти.

Настільки потужний військовий втручання в європ справи викликало хвилю обурень в революц, і ліберальних колах Європи — й Росії. Сам.

Микола 1 заслужив прізвисько міжнародного жандарма Консервативні європейські кола також насторожилися. Відносини загострилися ще й тому Микола 1 недружелюбно ставився до нового Франц. імператору, Наполеону III, що перетворився на монарха з президента.

Французької Республіки, що виникла внаслідок революції 1648 г.

Європа чекала лише випадку, щоб знищити собі силу й впливу Росії в европейс. справах. 4. Випадок представився скоро. Микола вважав себе покровителем православних в Палестині. Франція оголосила про своє заступництві католиків в Палестині. У 1851 р. на прохання Франції султан наказав відібрати ключі до Віфлеємського храму у православного духівництва і віддати католикам. Микола енергійно протестував і він потребував від султана гарантій охорони інтересів православного населення Туреччини. Але Туреччина спираючись ось на підтримку держав, відхилила все дипломат, протести й підвищити вимоги. Тоді Микола в 1853 р. наказав своїм військам окупувати автономні дунайські князівства — Молдавію і Валахію -, поки Туреччина «не задовольнить справедливих вимог Росії «.

Таким обр., Микола свідомо йшов конфлікт лише з Туреччиною але й Францією. Для чого він рассчитывал?

— що Фракція, ослаблена внутр. заворушеннями після революції 1848 р. стане йти до войне;

— що Австрія проявить прихильність до Росії у подяку допомогу в придушенні венгерс. восстания;

— що з Англією йому вдасться домовитися, віддавши їй частина османською тер тории.

Но Микола просчитался:

— Імператор Наполеон Ш жадав переможної війни, щоб зміцнити свій режим;

— Англія не вважала собі вигідним домовлятися з Росією, вважаючи себе досить сильної для самостійної територіальної экспансии.

— Австрія мала власні інтереси на Балканах і хотіла посилення там России.

Росія у політичному ізоляції. У 1853 р, Туреччина, спираючись ось на підтримку Англії та Франції, відкинули ультиматум же Росії та оголосила войну.

Хід бойових дій: 1 етап: Восени 1б53г. Туреччина оголосила війну Росії. Англія й Франція запровадили свої флоти до Босфору, хіба що погрожуючи Росії. Військові дії русич. армії почалися на Дунаї й на Закавказзі. На Чорному море у листопаді 1853 р, чорноморська ескадра під керівництвом адмірала Нахімова розгромила турецький флот в Синопской бухті. Після цієї перемоги анг. і Франц. ескадри вийшли з Босфору в Чорне море, не приховуючи, що готові допомогти Туреччини. Від розлучення Росії із Англією і Францією. Австрія зажадала, щоб Росія обчистила від своїх військ Молдавію і Валахію, і підтягла свої війська до цих князівствам. У 1854 р, російська армія перейшла Дунай і обложила фортеця Сілістрію У відповідь цього Австрія знову зажадала звільнення з русич військ Молдови Валахії як автономних і нейтральних князівств. Війська Австрії стали загрожувати тилу російської армії за Дунаєм. Виявилася позиція Авсрии — «вооруженный нейтралітет «Росіяни війська змушені були залишити князівства і війна на Дунаї припинилася. Росія скрізь, крім Закавказзя, перейшла до оборони. Союзники Туреччини не відразу вирішили, куди направити свої удари. Оголосивши в 1854 г війну Росії, Англія й Франція недо. час хіба що намацували її саму слабке место:

— у Чорному на морі вони бомбардували Одессу;

— на Білому море — Соловецький монастырь;

— на Балтиці англо-франц. ескадра захопила Аландські острови Фіджі і з’явилася перед Кронштадтом;

— ворожі суду діяли Далекому сході з’явилися й навіть піддали бомбардуванню Петропавловськ на Камчатці. Не здійснюючи рішучих дій, союзники Туреччини змушували російських розкидати свої сили. 2 етап; А до осені 1834 р, виявилося, що гол, театром війни обраний Крим, й у частковості Севастополь — гол, стоянка чорноморського флота.

У сент 1834 р. союзники висадили значне у (близько 70 т чол.) французьких, анг. і турецьких військ у Євпаторії та попрямували до Севастополю Російська армія під керівництвом князя Меншикова було остаточно розбито річці Альма (занурюється у море південніше Євпаторії) і відступила всередину Півострова На Севастополь було відкрито Противник зробив облогу Севастополя. Оборону Севастополя було доручено морякам під керівництвом адм. ралом Корнілова, Нахімова і Истомина. Т.к. флот противника перебував у основному з парових судів і участі був набагато досконаліший від російського вітрильного флоту, то російські було неможливо відвалитися на бій у відкритому морі. Вирішили затопити бойові кораблі біля входу до севаст бухту, щоб кораблі противника ми змогли вступати туди з моря. Озброєння з кораблів було передано на берегові зміцнення. Навколо Севастополя військовий інженер Тотлебен спроектував систему земляних споруд — бастіонів і батарей, які заме-нили собою фортечну стіну. Слабше всього місто укріпили із півночі. Почалася оборона Севастополя, що тривала 350 днів. Офіцери, солдати і матроси, за активної підтримки цивільного населення, захищали місто, відбивали штурми супротивника й навіть самі відповідали на бомбардировоки противника вогнем з сотень знарядь. Спроби русич. армії допомогти обложеному місту, тобто. перейти у настання і штурмувати неприя-тельский табір закінчилися невдачею. Рус. армія під команді князя Меншикова, а саме його отстра-нения князя Горчакова зазнала поразка спочатку при селі Інкерман, та був на р. Чорної. При захисту Севастополя загинули доблесні Нахімов, Корнілов і Істомін. Місто було наполовину зруйнований. Ворог змінив тактику і переніс увагу до Малахов курган, висоту пануючу над містом і бухтою. Тотлебен зумів і зміцнитися й казки надовго затримати ворога У поч. 1855 р. помер Микола 1. У його приймальнику Олександра ІІ ході Кримської кампанії щось змінилося. Але у серпні противник підвів свої траншеї зовсім поруч до бойової огорожі Малахова кургану і 27 авг. почався новий штурм. Французи ввірвалися на курган. Вирішено був залишити південну частина міста. Війська перейшли для сівби. частина. Ворог їх переслідував. У цей час у Закавказзі російські війська під команд, ген. Муравйова оволоділи сильної турецької фортецею Карс. В усіх життєвих ост, місцях воєнних дій йшли мляво й до зими настало повне затишшя. АлексII відвідав Крим, особисто подякував армію за подвиги та містить праці і переконався, що продовжать війну неможливо. У поч. 1856 р. у Парижі зібрався конгрес європ. держав: Англія, Франція, Австрія, Пруссія, Сардинія. Підписано Паризький трактат, кот.:

— Росія отримувала назад Севастополь за Каре, возвращаемый.

Турции;

— Росія поступалася Молдавії гирло Дунаю і частину Бессарабії отже перестав бути у найближчому сусідстві з Турцией;

— Росія втратила право мати військовий флот ні Чорному морі; Чорне море було оголошено нейтральною та протоки Босфор і Дарданелли було закрито для військових суден усіх держав, але відкриті до торговли;

— Росія втрачала свого права покровительства над християнським население.

Туреччини, кіт поставили під протекторат всіх великих європ, держав.

Значення Кримської війни; Поразка Росії у Кримську війну виявило повне банкрутство всієї урядової системи, слабкість економіки нашої країни. Росія, маючи мільйонної армією, виявилося може перемогти 70- тис. ворожий десант. Причинами військової невдачі були: хаотичне стан військового господарства, відсталість озброєння (вітрильний флот і гладкоствольное озброєння армії, тоді як в противника зброю було вже нарізну), недоліки постачання армії, що у своє чергу пов’язано із повною відсутністю зручних шляхів, страшним злодійством інтендантів і зловживаннями переважають у всіх ланках військової та цивільної адміністрації, вичерпала себе і рекрутская система комплектування армії, незадовільною була санитарно-медицинская служба Всі ці недоліки виявили себе, немов наслідки кризи кріпосницькій системи, зайвої бюрократизації і централізації системи управління у державі. У 1870 р. у зв’язку з франко-прусської війною Росія відмовилася в в односторонньому порядку від виконання статей Паризького трактату під приводом порушення його ін. державами. На 1871 р. Лондонська конференція мусила все затвердити вимоги Росії стосовно скасування статей Паризького договору, що забороняли їй мати військовий флот у Чорному море. Це була велика дипломатична перемога канцлера Горчакова, який очолював тоді зовнішній політиці России.

Зовнішня політика Олександра II.

1. Посилення позицій Росії Далекому Востоке:

— скориставшись важким становищем Китаю, кіт Франція иАнглия оголосили в 1857 р, війну, генерал-губернатор Вост, Сибіру Муравйов зайняв Амурську обл. (із лівого березі Амура) і з Айгунскому договору.

(1858 р,) у неї відступлена Китаєм России;

— в 1860 р, за договором, укладеним графом Ігнатьєвим в Пекіні, к.

Росії приєднався також Уссурійський край (Приморська обл.), где з’явилися міста Благовєщенськ Хабаровськ, Ніколаєвськ, Владивостск і відкривалося широке полі діяльності господарств, освоєння цього региона;

— за Курильські острова Японія придбала південна частина о. Сахалин;

— частина Американського материка — півострів Аляска — в 1867 р за.

7 м.долларов було продано США. 2. Завоювання Середньої Азии:

— почалося з 1860 р, з прикордонних конфліктам та сутичок з Коканским ханством, що оголосило «священну війну «проти России;

— закінчилося 1884 р, коли російські війська під команд. ген, Скобелєва зайняли р Мерв. Т. обр. російські володіння підійшли впритул до границам.

Афганістану, за кіт, перебувала Британська Індія. 3. Завоювання чи підкорення Кавказа:

— при Алекс. II скінчилася піввікова війну з горцями: в 1839 г. было остаточно зламано рух горцев-мусульман під перед. Шаміля; в.

1864 р було завершено підкорення Західного Кавказа.

— весь Кавназ був на адміністративні округу російського типу, і підпорядкований управлінню російської адміністрації 4. Російсько-турецька війна — 1877 — 1878 гг.

Внешняя політика Олександра III.

— не проводилося жодних войн;

— зовнішня політика Росії розвивалася у межах дипломатичного процесу почалися складатися политич. блоки кіт. Визначили розмежування наснаги в реалізації Європі напередодні I світ войны.

— йшло зближення Росії із Францией.

— -охолодження відносин із Німеччиною, після відставки канцлера Бісмарка який здійснював політику дружби з Росією, та на престол войовничого імператора Вільгельма II.

— розрив диплом, відносин із Болгарією, т.к. болгарський князь перебуває під впливом Австрії, але показав себе негативно стосовно к.

России.