Неандертальці

Неандертальці

Неандертальці (Homo sapiens neanderthalensis, людина неандертальська) — викопна форма людини верхнього плейстоцену; підвид людини, останнім часом дедалі частіше вважається окремим видом Homo neanderthalensis; ймовірно, еволюційні наступники пітекантропів.

Homo neanderthalensis.

Біологічна класифікація.

Імперія: Ядерні (Eukaria).

Царство: Тварини (Animalia).

Тип: Хордові (Chordata).

Підтип: Хребетні (Vertebrata).

Клас: Ссавці (Mammalia).

Підклас: Плацентарні,.

або вищі звірі (Eutheria).

Ряд: Примати (Primates).

Родина: Гомініди (Hominidae).

Рід: Людина (Homo).

Вид: Людина неандертальська.

Жили від 300—250 до 40 тис. років тому (в період великих кліматичних коливань).

Об «єм мозку — 1100—1700 куб. см.

Череп великий, з масивними надбровними валиками, обличчя прогнатичне (лицева частина черепа сильно виступає вперед), з масивною щелепою.

Одним із перших доказів існування неандертальців були знайдені у Неандерталі (Німеччина) фрагменти скелету істоти, подібної до людини, але кремезнішої статури та з масивними надбровними валиками. Була це, без сумніву, істота людиноподібна, але так відмінна від сучасної людини, що її було визнано за первісну людину.

Неандертальці займалися збиральництвом і мисливством. Мешкали вони невеликими кровноспорідненими спільнотами з 2−4 сімей, у яких існував чіткий статевий і віковий розподіл праці: чоловіки полювали, жінки вели домашнє господарство, берегли вогнище, доглядали дітей.

Неандертальці вже ховали своїх померлих. В ґроті Ля-Шапель-о-Сен (La Chapelle-aux-Saints, Франція) знайшли неглибоке поховання зі скелетом в ембріональній позиції, вкритим червоною охрою. Поруч із тілом були залишені знаряддя, квіти, яйця і м «ясо, що свідчить про початок віри в загробне життя й про існування реліґійно-маґічної практики.

Відомі численні антропологічні стоянки неандертальців у Європі, Азії та Африці.

Культура європейської гілки неандертальців в археології відома як мустьєрська.

Незважаючи на виразний еволюційний прогрес неандертальців, досі не усталений їх зв «язок із людиною розумною.

Одна з гіпотез щодо зникнення неандертальців стверджує, що вони не витримали конкуренції з боку людини розумної.

Неандертальці на теренах сучасної України.

На території України розселилися приблизно між 120−40 тис. років до н. е., а між 40−10 тис. років до н. е. (пізній палеоліт) їх змінили кроманьйонці.

На теренах України відомі дві знахідки кісток неандертальців — печера Кіїк-Коба (Крим, 1929) і ґрот Прийма-1 (Львівська область, 2004).

Крім того, в Чернівецькій області відоме поселення неандертальців Молодова-1.

Походження та порівняння з іншими видами.

Перші залишки неандертальця були знайдені в 1856 році в печері в долині Неандерталь, біля міста Дюссельдорф в Німеччині (звідки й назва). Основна маса залишків неандертальців та їхніх попередників «пренеандертальців» (приблизно 200 індивідів) виявлена в Європі, головним чином — у Франції, і належить до періоду 70−35 тисяч років тому (максимально до 100—150 тисяч років тому, можливо навіть раніше). На початку останнього заледеніння частина неандертальців мігрувала на південь (Передня Азія, Північна Африка).

Проведений вченими з Національної лабораторії імені Лоуренса в Берклі (Каліфорнія, США) під керівництвом Джеймса Нунена (James Noonan) аналіз ДНК неандертальців і порівняння їхнього генотипу з генотипом сучасних людей дозволив зробити висновок про те, що ця гілка на еволюційному дереві людиноподібних «відхилилася» від гілки сучасних людей близько 400 тис. років тому — ще до появи власне «неандертальців». ДНК неандертальців має більше спільного із ДНК шимпанзе, ніж з ДНК сучасної людини.

Вважається, що перші неандертальці з «явилися близько 350 тис. років тому. Деякі роботи звідчать про те, що в сучасних людей і неандертальців до того часу був спільний предок. Однак пізніших та більш тісних зв «язків між цими гомінідами не існує.

Виявлені глибокі генетичні розходження, можливо, і забезпечили еволюційну перевагу кроманьонців, предків сучасних людей, над неандертальцями. Ця перевага могла проявитися як у вигляді крішого пристосування до умов навколишнього середовища, так і у тому, що один вид знищив інший у процесі безпосередніх сутичок.