Розміщення продуктивних сил Великобританії

РЕФЕРАТ.

на тему:

«Розміщення продуктивних сил Великобританії».

ПЛАН ВСТУП.

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ВЕЛИКОБРИТАНІЮ.

2. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ.

3. НАРОДНОГОСПОДАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС ВЕЛИКОБРИТАНІЇ.

4. ВЕЛИКОБРИТАНІЯ І ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ ВИСНОВКИ ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА.

Вступ.

Великобританія є однією з найрозвинутіших країн не тільки Західної Європи, але й світу, тому вивчення розміщення продуктивних сил цієї країни є вкрай актуальним і цікавим питанням. Вивчаючи особливості розміщення продуктивних сил розвинутих країн, можна зрозуміти основні принципи вдалого розміщення галузей виробництва тощо.

1. Загальні відомості про Великобританію Великобританія — острів, на якому знаходяться Англія, Шотландія й Уельс, утворює, разом з безліччю дрібних островів, архіпелаг неправильної форми з дуже різноманітним ландшафтом і природою. Останнє є наслідком того, що Британські острови колись були частиною Європи, але були відрізані від материка після затоплення низинних земель, що тепер є дном Північного моря і протоки Ла-Манш.

Площа Великобританії складає близько 240 842 кв. км. Велику частину складає суша, а інше — ріки й озера. Площа Англії складає 129 634 кв. км., Уельсу — 20 637 кв. км., Шотландії - 77 179 кв. км. і Північної Ірландії - 13 438 кв. км. Таким чином, Англія набагато більша, ніж інші країни Об «єднаного Королівства, і має саме численне населення. Ці фактори пояснюють панування Англії в британській історії.

2. Природно-ресурсний потенціал Великобританії.

Температура. Щодо невеликого розміру країни і практично повсюдного впливу теплого моря і західних вітрів означає, що на всій території Великобританії не спостерігається екстремальних контрастів температури. Клімат в основному помірний, але з розходженнями між холодом і м «якістю. Висота над рівнем моря впливає на температуру, так що на пагорбах і в горах холодніше, ніж у долинах. Таким чином, у великій частині Шотландії, а також горбкуватій місцевості Уельсу й Англії прохолодніше влітку і холодніше узимку в порівнянні з іншою Англією.

Температура рідко досягає 32 °C влітку чи падає нижче -10°С узимку. Однак, існує помітна різниця між північчю і півднем. Середньомісячна температура на Шотландських островах варіюється від 3 °C в зимові місяці до 11 °C в літні місяці. Відповідні температури для самої південної точки островів, Айл Оф Уайт — 5 °C и 16 °C. Звичайно, трапляються і виключення, що виходять за рамки цих температур, протягом року й у різних місцях країни.

Опади. Головними причинами, від яких залежить рівень опадів у Великобританії, є області низького тиску, що йдуть на схід через Атлантичний Океан, що превалюють протягом року південно-західні вітри, відкритість західного узбережжя Атлантичному Океану і той факт, що велика частина гірської і горбкуватої місцевості знаходиться на заході країни.

У результаті максимальний рівень опадів спостерігається на півночі і заході (більш 60 чи дюймів 1600 мм), в основному восени й узимку. Височини на заході захищають низини на півдні і сході країни, тому річний рівень опадів тут набагато менший (30 дюймів чи 800 мм), зі збільшенням інтенсивності влітку. Загальний середній рівень опадів складає більш 40 дюймів (1100 мм) у рік. Період з березня по червень є самим сухим, з вересня по січень — самим дощовим. Посухи не часті, однак вони все-таки бувають, що створює проблеми фермерам і жителям посушливих районів.

Фронти низького тиску можуть послужити причиною дуже різної погоди. Звичайно вони проходять над північною частиною Британських островів, а оскільки південно-західні вітри дують практично цілий рік, то в результаті погода вітряна, дощова і нестабільна. Але області високого тиску, що також заглядають на острови протягом року, відносно стабільні і переміщаються повільніше областей низького тиску, у результаті чого британці насолоджуються теплою і сухою погодою зі слабким вітром.

Сонце. Кількість сонячного світла на території Великобританії розрізняється по регіонах. Воно зменшується з півдня на північ, від морського берега усередину суші й у залежності від висоти. Улітку сонце світить від п «яти годин у день у північній Шотландії до восьми на південному узбережжі Англії, а узимку — від однієї години в самій північній крапці до двох у самій південній.

Ці дані показують, що Великобританія — не сама сонячна країна, хоча в ній і бувають періоди відпочинку від звичайної сірості і туманності. Часті хмари над Британськими островами ускладнюють погодні явища, так що навіть у жаркий літній день сонця можна майже не побачити через хмари, що створює дуже вологу атмосферу.

Через перераховані кліматичні умови погода на Британських островах стала відома своєю мінливістю і підступництвом. Часто метеорологи помиляються у своїх пророкуваннях, тому в прогнозах погоди британці часто чують невизначене «мінлива «чи «хитлива ». Непередбачена погода, по суті, є національним надбанням, темою щоденних розмов, а для деяких і визначальним фактором характеру нації. Британці схильні думати, що вони живуть у більш м «якому кліматі, чим насправді, але багато хто втікає за кордон як улітку, так і узимку.

Природні копалини. Цінних природних копалин на території Великобританії не так вже й багато. Одна з найважливіших корисних копалин — залізна руда — тепер практично не видобувається. .Інші економічно важливі викопні руди включають свинець, видобуток якого задовольняє потреби економіки лише на половину, і цинк. Досить багато інших ресурсів, таких, як крейда, вапно, глина, пісок, гіпс.

З іншого боку, Великобританія має великі запаси ресурсів енергії, включаючи нафту, природний газ і вугілля, ніж будь-яка інша країна Європейського Співтовариства. Раніше життєво важливе джерело енергії вугілля продовжує утрачати своє значення. Якщо порівняти видобуток вугілля в 1913 році, коли було зроблено більш 300 мільйонів тонн вугілля більш ніж одним мільйоном працівників, із сьогоднішнім днем, то виявиться, що видобуток вугілля упав більш ніж у три рази з ще великим зниженням рівня працівників, зайнятих у видобувній промисловості. Електростанції як і раніше споживають велика кількість вугілля, але з ростом конкуренції з боку альтернативних видів палива видобуток вугілля залишається в не кращій ситуації.

Відкриття покладів нафти в Північному морі привело до стрімкого розвитку нафтовидобувної промисловості. З початку роботи в 1975 році кількість добутої щорічно нафти збільшується з кожним роком, що зробило Великобританію практично самодостатньої в плані споживання нафти, і навіть її експортером. При середньому рівні видобутку 2,6 мільйонів барелей у день Великобританія займає шостий рядок світового виробника нафти. Запаси нафти у Великобританії досягають цифри 770 мільйонів тонн.

З початком видобутку природного газу в 1967 році вугілля в містах поступово замінили на газ, а по всій країні побудували газопровід. Запаси натурального газу оцінюються в межах 22,7 трильйонів кубічних футів.

3. Народногосподарський комплекс Великобританії.

Великобританія на сьогоднішній день являє собою країну з високо розвинутою, сильною і незалежною економікою.

Відновлення економіки після Другої Світової Війни зайняло майже сорок років. Крім внутрішніх ресурсів, процес відновлення підхльоснуло вступ Великобританії в Європейське Співтовариство в 1973 році, що сприяло підйому конкурентноздатності країни. Тепер Великобританія знаходиться в перших рядах серед розвинутих країн за рівнем приросту виробництва, продуктивності і конкурентноздатності. Частка виробництва і машинобудування за роки після Другої Світової Війни упала з однієї третини до один п «ятої, у той час, як сфера послуг значно розширилася і стала приносити значну частину доходу країни. США і Японія — найбільш значні торгові партнери Великобританії, а японські компанії часто вибирають саме Великобританію як свою базу в Європі. Інші країни Східної Азії, що розвиваються, з експортно-орієнтованою економікою активно беруть участь на відкритому ринку Великобританії. Таким чином, Великобританія активно співробітничає не тільки з країнами — членами Співдружності, але і з Європою, Азією і Північною Америкою.

80-і роки стали свідками широкомасштабної приватизації державних підприємств, що були націоналізовані в попередні роки. Також піднявся середній рівень життя, хоча як і раніше залишилося розподілу на більш процвітаючі території південно-східної частини країни, включаючи Лондон, і менш багаті території заходу і півночі. Рівні безробіття й інфляції поступово були знижені, але залишалися досить високими. Країна відігравала роль світового фінансового лідера, що, поряд з відкриттям родовищ природного газу і нафти в Північному морі знизило залежність економіки від більш традиційних джерел енергії і значно оздоровило внутрішню економіку країни й економічну політику уряду.

Головними пунктами економічної політики уряду стали регулювання і часта зміна процентних ставок, поступове зниження прямого оподатковування, зниження ролі і впливу професійних об «єднань, заохочення нерухомої власності серед населення, збільшення частки фізичних осіб — власників акцій компаній, підвищення рівня фактичної підготовки освітніх закладів, що учаться, до роботи в реальному світі. Значні зусилля починаються для того, щоб поліпшити продуктивність праці і конкурентноздатність товарів і послуг.

Трудові ресурси. Працездатне населення складає майже половину всього населення Великобританії. Усередині цієї групи невелика частка людина зайнята власною справою, інші зайняті у військовому секторі й уряді. Більше двох третин найманих робітників зайнято в сфері послуг, причому найбільша їхня кількість працює у фінансовому секторі. Виробництво, хоча і зменшилося за останні піввіку, займає одну п «яту всіх працівників. Менші частки найманих робітників зайняті в будівництві, енергодобуваючих галузях, сільському господарстві. Значно збільшилася кількість працівників, зайнятих неповний робітник день.

Промисловість. Як було сказано вище, вуглевидобувна промисловість знизилася й енергетичний сектор економіки був перетворений внутрішніми покладами природного газу і нафти. Ядерне паливо незначне підвищило рівень вироблюваної в країні енергії, у той час як гідроелектростанції зберегли свої позиції, а подекуди, наприклад, у Шотландії, залишилися головним джерелом енергії. Переважна більшість енергій виробляється на звичайних електростанціях.

У цілому сфера виробництва продовжує скорочуватися як у плані працівників, зайнятих у цій області, так і в плані частки (тепер менш однієї чверті) у валовому національному продукті (ВНП). Цей сектор економіки був головною причиною стрімкого збільшення рівня безробіття на початку 80-х років. Коли ж виробництво знову стало рости, відбулося значне збільшення в продуктивності праці і прибутках. Найбільш важливими секторами промисловості є машинобудування, харчова промисловість (включаючи виробництво безалкогольних і спиртних напоїв), тютюнова і хімічна промисловості, паперова і друкована промисловості, легка промисловості. Найбільше що швидко розвиваються секторами промисловості стали хімічна, лісова, меблева, гумова промисловості і виробництво пластика. Усередині хімічної промисловості особливо активно стала розвиватися фармацевтична індустрія. Харчова і легка промисловості, а також машинобудування в цілому працюють нижче середнього.

У вісімдесятих роках значно збільшився імпорт промислової продукції, але, незважаючи на це, Великобританія продовжує експортувати значну частину своїх товарів, баланс усе рівно залишається на користь імпорту. Проте, підтримка конкуруючої промисловості вважається першорядно важливої для міжнародної торгівлі, де вона має більшу вагу, чим сфера послуг.

Сільське господарство Великобританії. Великобританія виділяється в сільському господарстві серед європейських країн тим, що в цьому секторі економіки в неї зайняте менш двох відсотків населення. При комерційній інтенсифікації врожаїв і високому рівні механізації по деяких позиціях обсяги агропромислового виробництва перевершили рівень попиту в країні. Поступово знижується рівень зайнятості в цій області. Щоб створити альтернативну роботу для людей у сільській місцевості, уряд починає спроби перекинути робочу силу в інші галузі. Площа землі, використовуваної в сільському господарстві (біля трьох чвертей усієї площі), теж зменшується, при цьому землі, придатні для вирощування злаків віддають під пасовища.

Державна політика стосовно сільського господарства припускає підвищення рівня продуктивності і рівня життя зайнятих в агропромисловому комплексі людей, у той же час зберігаючи розумні ціни на товари. Щоб цього досягти, була створена система мінімальних цін на внутрішні товари і мита на імпорт. Виробникам яловичини і баранини спеціально доплачується, щоб зробити їхній товар конкурентноздатним на європейському ринку. З недавно прийнятих мір можна згадати обмеження на виробництво молока і компенсації фермерам за невикористовувані землі.

Найбільш важливими злаками є пшениця, овес, жито. Значна частина злаків йде на прокорм худоби, однак інше йде на виробництво хліба, крупи і т.д. У тваринництві найбільш важливими є рогата худоба. У сільському господарстві намагаються підтримувати високий рівень самодостатності, за винятком виробництва цукру і сиру, що імпортуються.

x1617xF468×133Ex3500×8108×085Cx6D81Hx6E04Hx7504×0108×1611xF468×133Ex6D00Hx6E04Hx7504×0108×3300з переміщення убік власних товарів, таких, як автомобілі, пральні машини і телевізори, це допомогло розвитися обслуговуючим секторам, що продають і ремонтують ці товари. Інші сектори сфери послуг, на які підвищився попит, включають готелі, туризм, роздрібну торгівлю, фінанси і відпочинок. Безліч інших секторів, що раніше займають незначну частку чи ринку не існували зовсім, стали набагато більш значними. Вони включають виробництво комп «ютерів і програмного забезпечення, рекламу, дослідження ринку, проведення виставок, презентацій і конференцій. Останнім часом Великобританія також активно розвиває сектор навчання іноземним мовам, особливо англійському, середнього і вищого утворення, залучаючи іноземних студентів.

Фінансова сфера. У той час, як Великобританія традиційно зберігала положення фінансового лідера світу, у 80-і роки відбулися значні зміни в структурі і регулюванні фінансових інститутів. Вони вплинули на систему банків, систему страхування, будівельні суспільства, фондову біржу, а також на ринок споживчих товарів. Деякі раніш чітко обкреслені розмежування сфер діяльності стали більш розмитими, наприклад, якщо раніш кредити на будівництво вдома були винятковою прерогативою будівельних суспільств, те тепер ці кредити стали видавати як банки, так і страхові компанії. Відбулися два зв «язаних з цим зміни: трансформація філій будівельних суспільств у фактичні банки зі своїм власним запасом готівки і розширення сфер діяльності всіх трьох типів організацій на ринок нерухомості. Будівельні суспільства також беруть участь якоюсь мірою в послугах по капіталовкладенню, страхуванні і земельних послугах.

Лондон продовжив рости як центр міжнародних фінансових операцій. Збільшилися припливи капіталу, а також обмін валюти і торгівля цінними паперами, таким чином, у Лондоні представлена велика кількість іноземних банків. Конкуренція, що збільшилася, і розвиток техніки прискорив процес обміну і торгівлі - Фондова біржа був реорганізований, і традиційна система брокерів і джобберів був скасований. У результаті, утворився ряд компаній, що стали проміжною ланкою між британськими й іноземними банками і колишніми брокерами і джобберами. Наприкінці 80-х приспіли і закони, що регулюють діяльність цих нових фінансових організацій. Довелося навіть створити нові контролюючі органи, що стежили за виконанням букви закону в цій сфері діяльності.

Усі комерційні банки знаходяться під доглядом Банку Англії, що має право випускати банкноти в Англії й Уельсу (банки Шотландії і Північної Ірландії мають обмежені права випускати гроші на їхніх територіях). Банк Англії ліцензує банки, що в основному працюють з населенням (як Ощадбанк), інвестиційні, іпотечні й інші британські чи іноземні банки. Розділові лінії в цьому секторі теж стали менш помітні, при тім, що банки, що працюють з фізичними особами, розділилися на іпотечні банки, страхові банки, банки по роботі з цінними паперами і т.д. Банк Англії також контролює ставку рефінансування, що впливає на структуру і рівень процентних ставок. Він активно втручається на іноземні валютні ринки, охороняючи стабільність фунта. Фунт стерлінгів — одна з головних валют світу, а Лондон є одним з найважливіших торгових центрів світу.

Заощадження населення вкладаються в розвиток економіки через мережу фінансових організацій. Прикладами можуть послужити страхові компанії, пенсійні й інвестиційні фонди. Інші організації спеціалізуються в окремих областях фінансування; таким чином, фінансові організації забезпечують гроші під заставу нерухомості. Є ще компанії, що фінансують лізинг устаткування і середньоі довгострокові ринки капіталу, що також фінансують чи банки фондовий ринок, включаючи ринок інноваційних технологій.

У Великобританії існує кілька організованих фінансових ринків. Ринки цінних паперів складаються з Міжнародної фондової біржі, що працює з зареєстрованими цінними паперами й акціями (включаючи державні цінні папери й опціони), Ринок незареєстрованних цінних паперів, для більш дрібних компаній, і Третій ринок, для невеликих компаній, цінні папери яких не зареєстровані. Дії на валютному ринку включають торгівлю депозитними сертифікатами, короткостроковими депозитами й ін. Інші ринки мають справа з Євро, обміном валюти, ф’ючерсами й ін.

Частка невидимої торгівлі (гонорари і плата за фінансові послуги, відсоток по вкладах, прибутки і дивіденди) постійно збільшується з однієї третини до половини всіх зовнішніх доходів держави.

Економічна політика Великобританії. Головними складовими державної економічної політики Великобританії, яка спрямована на підвищення рівня зайнятості й економічного росту, є:

підтримка економічної стабільності як бази для економічного росту в довгостроковому періоді;

підвищення продуктивності праці за допомогою механізмів заохочення капіталовкладень і підприємництва;

створення нових робочих місць;

створення більш однорідного і справедливого суспільства.

Казначейство Її Величності є державним органом, що здійснює грошову і фіскальну політику держави. воно також відповідає за економічну політику, що воно запроваджує в життя разом з іншими міністерствами: торгівлі і промисловості, утворення і зайнятості, навколишнього середовища, транспорту і регіонів.

Стабільність економіки Уряд вважає, що економічна стабільність є необхідною умовою досягнення високих і стабільних рівнів зайнятості й економічного росту. Воно представило нові програми, що дозволять утримувати інфляцію в межах 2,5% і стимулювати капіталовкладення.

У жовтні 1997 року було прийняте рішення не приєднуватися до системи єдиної європейської валюти, тому що були неочевидні наслідки такого кроку на економіку Великобританії. Уряд відклав рішення цього питання на п «ять років, одночасно ухваливши підготувати юридичну базу для переходу до єдиної валюти, за умови, що будуть ясні відповіді на наступні питання:

чи досить економіка країни зрослась з економіками об «єднаної Європи;

чи досить гнучкості в економіці, щоб адаптуватися до таких змін;

який буде ефект від переходу до єдиної валюти на інвестиції у Великобританії;

яке буде вплив цього рішення на сектор фінансових послуг країни;

чи добре приєднання відіб «ється на рівні зайнятості населення.

Уряд Великобританії намагається створити умови для економічної стабільності в усьому світі. Метою цих мір є запобігання світових економічних криз, один із яких, наприклад, відбувся в 1998 році і побічно вплинув на економіку Великобританії.

Фіскальна політика Фіскальна політика Великобританії заснована на двох нерушимих правилах:

уряд робить позики тільки для того, щоб інвестувати їх у визначені сектори економіки, а не витратити на витрати;

відношення суми внутрішнього державного боргу до ВНП незмінно і розумно.

Фіскальна політика повинна здійснюватися у відповідності з наступними п «ятьма принципами:

відкритість цілей і задач фіскальної політики і усіх витрат грошей платників податків;

стабільність у здійсненні фіскальної політики і її впливу на економіку;

відповідальність за розподіл державних коштів;

справедливість;

ефективність розробки і здійснення фіскальної політики, керування як витратами, так і доходами держави;

Державний бюджет приймається й обговорюється парламентом щорічно поряд з документами, що представляють економічну і фіскальну політику держави на найближчий час.

4. Великобританія і Європейський Союз.

Ідея об «єднання Європи стала актуальної після закінчення Другої Світової Війни. У повітрі витало бажання створити мирну і багату Європу, із сильною економікою і політичними системами після розрухи і збитків від двох Світових воєн двадцятого століття і сторіч ворожнечі й антагонізму між європейськими країнами.

Основи об «єднаної Європи минулого закладені в 1957 році, коли шість країн (Бельгія, Франція, ФРН, Італія, Люксембург і Нідерланди) утворили Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС). Великобританія не приєдналася до цього союзу, але допомогла створити Європейську Асоціацію Вільної Торгівлі (ЕАСТ) у 1959 році, поряд з такими країнами, як Швеція, Норвегія, Австрія, Данія, Португалія і Швейцарія. Великобританія неохоче йшла на зближення з Європою, тому що бачила своє економічне і міжнародне майбутнє в торгівлі з країнами Співдружності і США. Вона вважала себе важливою економічною силою світу, і не хотіла бути зв «язаної зобов «язаннями з Європою. До того ж, багато британців не перебороли вікової недовіри європейським країнам, і вважали, що об «єднання з Європою буде коштувати їм волі і національного достоїнства.

Однак, у 60-х британський уряд змінив свою думку про перспективу вступу в ЄЕС і спробувала приєднатися до нього. Спроби Великобританії були зупинені тодішнім президентом Франції Шарлем де Голлем, що не схвалював відносини Великобританії зі США (особливо з питань ядерної зброї), заперечував приналежність Великобританії до Європи й очевидно не хотів суперника в особі британського прем «єр-міністра на посаду глави ЄЕС.

Де Голль пішов у відставку в 1969 році, і нові переговори по вступі Великобританії в ЄЕС почалися в 1970 році про-європейським британським прем «єр-міністром Едвардом Хітом. У 1972 році парламент Великобританії проголосував за вступ у союз, не дивлячись на зростаючі сумніви і неприйняття цього рішення опозиційними політичними партіями. Великобританія, Ірландська Республіка і Данія вступили в ЄЕС 1 січня 1973 року, залишивши ЕАСТ у 1972 році.

Однак, у 1974 році новий уряд на чолі з лейбористом Гарольдом Уілсоном вирішило надати право голосу народу й у 1975 році провело референдум, де обговорювалося питання, чи варто продовжувати складатися в ЄЕС. 67,2% що голосували віддали свої голоси за об «єднання з Європою.

Інші країни пізніше приєдналися до ЄЕС (згодом Європейського Союзу): Греція в 1981 році, Португалія й Іспанія в 1986, що була ГДР як частина об «єднаної германії - у 1990 році. Гренландія, залежна територія Данії, що вступила в ЄС під владою останньої, вийшла зі складу Європейського Союзу в 1985 році. Австрія, Фінляндія і Швеція стали членами ЄС у 1995 році. ЄЕС споконвічно створювалася як організація, метою якої був розвиток економіки країн Європи й об «єднання стратегій, наприклад, загальна сільськогосподарська стратегія, а також фінансова допомога територіям зі слабкою економікою усередині границь ЄЕС. Більш бідні регіони Великобританії значно виграли від регіональних субсидій. У 1986 році члени країн ЄС утворили єдиний європейський ринок, а з 2001 року в силу вступить єдина валюта — євро. Однак, Великобританія поки відклала рішення з приводу приєднання до єдиної валютної системи до нових парламентських виборів. Участь Великобританії в Європейському Союзі допомогло згладити результати спаду британської економіки після відділення колоній. Тепер Великобританія бачить сьогодення і майбутнє своєї економіки саме на європейському ринку.

Висновки Можна зробити наступні висновки:

Великобританія на сьогоднішній день являє собою країну з високо розвинутою, сильною і незалежною економікою.

Працездатне населення складає майже половину всього населення Великобританії. Усередині цієї групи невелика частка людина зайнята власною справою, інші зайняті у військовому секторі й уряді. Більше двох третин найманих робітників зайнято в сфері послуг, причому найбільша їхня кількість працює у фінансовому секторі. Виробництво, хоча і зменшилося за останні піввіку, займає одну п «яту всіх працівників. Менші частки найманих робітників зайняті в будівництві, енергодобуваючих галузях, сільському господарстві. Значно збільшилася кількість працівників, зайнятих неповний робітник день.

Найбільш важливими секторами промисловості є машинобудування, харчова промисловість (включаючи виробництво безалкогольних і спиртних напоїв), тютюнова і хімічна промисловості, паперова і друкована промисловості, легка промисловості. Найбільше швидко розвиваються такі сектори промисловості як хімічна, лісова, меблева, гумова промисловості і виробництво пластиків.

Великобританія виділяється в сільському господарстві серед європейських країн тим, що в цьому секторі економіки в неї зайняте менш двох відсотків населення. При комерційній інтенсифікації врожаїв і високому рівні механізації по деяких позиціях обсяги агропромислового виробництва перевершили рівень попиту в країні. Поступово знижується рівень зайнятості в цій області. Щоб створити альтернативну роботу для людей у сільській місцевості, уряд починає спроби перекинути робочу силу в інші галузі. Площа землі, використовуваної в сільському господарстві (біля трьох чвертей усієї площі), теж зменшується, при цьому землі, придатні для вирощування злаків віддають під пасовища.

Найбільш примітним феноменом, що характеризує економіку Великобританії, став ріст сфери послуг. Даний ріст відбиває підвищення реальних доходів населення, а також співвідношення між витратами на товари і послуги. Особливо виграли представники фінансового сектора і сектора розваг і туризму. Хоча деякі послуги, наприклад, суспільний транспорт, пральні і кінотеатри знизили питомий рівень доходів через переміщення убік власних товарів, таких, як автомобілі, пральні машини і телевізори, це допомогло розвитися обслуговуючим секторам, що продають і ремонтують ці товари. Інші сектори сфери послуг, на які підвищився попит, включають готелі, туризм, роздрібну торгівлю, фінанси і відпочинок.

Використана література Соціальна та економічна географія світу. — К., 2001.

Розміщення продуктивних сил / За ред. Ковалевського. — К., 2002.

Економіка зарубіжних країн. — К., 2002.

Словник-довідник з економічної географії. — К., 2000.

Країни світу. Довідник. — К., 2003.

PAGE.

PAGE 9.