Транс-Hациональные Компанії (ТHК)

Тісний альянс.

…Ми… бачимо наочно, як приватні й державні монополії переплітаються воєдино за доби фінансового капіталу, як й ті та інші насправді є лише окремими ланками імперіалістичної боротьби… за розподіл мира.

Ленін У. І. Державна підтримка експансії ТНК.

Система страхування капитала.

Практично в усіх країнах заходу створено систему державних гарантій і страхування зарубіжних приватних капіталовкладень від політичних і численних комерційних ризиків. Так було в США з 1971 р. діє державна корпорація закордонних приватних капіталовкладень (ОПИК), головна мета якої - страхування приватних іноземних інвестицій американських корпорацій від турбують. Страхуються капіталовкладення не більше до 90% їх вартості і 90% величини одержуваних прибутків. Максимальний термін страховки — 20 років. У 1987 р. корпорація застрахувала американські інвестиції у сумі більш як вісім млрд дол. у разі політичних змін — у країнах дало американським корпораціям 230 млн дол. на фінансування зарубіжних проектів. У 1971 р. ці цифри становили, відповідно 1.6 млрд і десяти млн дол. Перед 100 найбільших ТНК США припадає близько 90% страхових операцій ОПИК і майже їх половина — на 11 американських монополий.

За наявними даними, за 1971 — 1981 рр. загальна сума компенсацій, виплачених ОПИК американським корпораціям при врегулюванні 140 страхових претензій, перевищила 400 млн дол. За ж період лише 10 претензій американських компаній було відкинуті, а 5 — передані в руки міжнародного арбитража.

Податкові льготы.

Важливою формою державного стимулювання діяльності ТНК стають різні податкові пільги. У, наприклад, податки, які сплачуються філіями американських корпорацій у що розвиваються, віднімаються із загальної суми оподаткування материнських компаній. З іншого боку, з суми оподатковуваного закордонного доходу дозволяється списувати багато операційні витрати філій у державах докладання капіталу (рекламу, ділові поїздки, представницьку діяльність, внески на соц. страхування та інших види платежів). Допускається струм ж відстрочка сплати податків до перекладу прибутків, т. е. фактично цей час надається державний безвідсотковий кредит. Нарешті, США на капіталовкладення корпорацій, які у країнах, поширюються податкові знижки на інвестиції. в 1981 р. США було ухвалено Закон, яким знижувалися податки з корпорацій. У результаті протягом 1982;1986 рр. до рук американських монополій виявилося близько 160 млрд дол., або близько 80% валових прибутків корпорацій США в 1980 г.

Отже, державний механізм стимулювання інвестиційної діяльності ТНК створює монополістичному капіталу США нові можливості належала для розширення зарубіжної экспансии.

Угоди стосовно скасування подвійного налогообложения.

Для заохочення вивезення приватного капіталу що розвиваються уряду розвинених капіталістичних держав, зокрема США, Великобританія, ФРН, Японія, широко практикують укладання договору з урядами молодих держав міждержавних угод стосовно скасування подвійного оподаткування. Мета угод — уникнути цього, коли самі і самі доходи, отримані західними корпораціями по закордонах, оподатковуються податком двічі - спочатку у країні докладання капіталу, потім у країні базування корпораций.

Пільговий режим.

Щоб американські монополії могли посилити власні зарубіжні позиції, адміністрація США активно веде з розвиваються про укладанні двосторонніх інвестиційних договорів. Їх сенс — гарантія режиму сприяння, свобода перекладу прибутків, легка процедура врегулювання суперечок, забезпечення, а остання влаштовує ТНК порядку виплати компенсацій за націоналізовану власність та інших. Такі договори США уклали до 1987 з десятьма країнами, включаючи Єгипет, Заїр, Панаму. Наприкінці 80-х років США проводили про взяття таких угод ще з 20 странами.

«Допомога» на службі монополий.

так звана державна «допомогу» іде найчастіше на створення виробничої інфраструктури (будівництво шляхів, мостів, електростанцій, аеропортів тощо. буд.), фінансування якої невигідно іноземному капіталу. Разом про те розвиток інфраструктури полегшує проникнення монополістичного капіталу, створює сприятливі умови щодо його діяльності. У 60 -70 рр. більш половини обсягу державної «допомоги» розвинених капіталістичних країн молодим державам йшло для цієї цели.

угоди про «допомоги» нерідко прямо зумовлюються зобов’язаннями стран-получателей створити сприятливою для припливу іноземного капіталу, гарантувати його від націоналізації. У 1962 р. до Закону про допомогу США іноземним державам було включено так звана поправка Хикенлупера, яка уполномочивала президента США припиняти економічну допомогу країнам, які націоналізували майно американських громадян чи корпорацій, відмовилися від контрактів, раніше укладені з американськими громадянами чи корпораціями, наклали на американське майно дискримінаційні мита, відмовили необхідних заходів для компенсації за завдані збитки в 6-месячный срок.

Торговельне законодавство — засіб захисту инвестиций.

У 70 — 80-ті роки уряд США вдалося до низки нових кроків — із метою захисту американських капіталовкладень по закордонах. У Закон про торгівлю (1974 р.) внесений ряд дискримінаційних положень, які позбавляють що розвиваються країни митних преференцій (торгових пільг) у разі націоналізації американської власності без відповідної компенсації або якщо ці країни виникнення суперечок відмовляться визнати рішення, арбітражу що у користь американських фірм. У законі про торгівлю простежувалося прагнення провести чітку межа між країнами, правлячі кола яких дозволяли американським монополіям безперешкодно господарювати у тому економіці, і тих країнами, які відстоювали своє національне права.

Порушуючи Конвенції ООН.

На догоду американським ТНК, які противляться міжнародному контролю над своїми операціями і побоюються втрати панівних позицій в розробці з корисними копалинами у що розвиваються, адміністрація США відмовилася підписати Конвенцію із морського права, вироблення якої був завершено 1982 р. внаслідок багаторічних переговорів рамках ООН.

Понад те, адміністрація США потурає великим корпораціям, які домагаються необмеженого доступу до ресурсів моря, намагаються підірвати конвенцію через укладання серії «міні договорів» із низкою держав заходу. У вересні 1984 р. навіть сім інших розвинених капіталістичних держав підписали так звану «тимчасову домовленість з питань глибоководних районів морського дна». Цю угоду легалізував прагнення низки монополій, зокрема американських, до захоплення й поділу найбільш перспективних ділянок міжнародного району морського дна. Тим самим було порушувалася Конвенція ООН із морського права, і безконтрольна діяльність розвідки та розробки ресурсів дна здійснювалася на шкоду законним інтересам інших государств.

Дипломатична поддержка.

Держава надає активну дипломатичну підтримку корпораціям, які у країнах. Особливо характерно це задля американської дипломатії. «У Латинської Америки стало вже давньої традицією, — писала англійська газета „Файненшл Таймс“, — які отримують американські компанії відчувають позаду підтримку свого уряду, яке своїми політичними і фінансовими м’язами, щоб отримати поступки від місцевих властей».

Уряди розвинених капіталістичних держав нерідко здійснює пряме політичне втручання у внутрішні справи звільнених держав, якщо намагаються вживати свої законні права із єдиною метою обмежити хижацьку діяльність ТНК. Так, президент Бразилії Ж. Гуларт був повалений у квітні 1964 р. два тижні після підписання декрету про націоналізації іноземних нафтопереробних заводів. Відомо пряме участь ЦРУ підготовкою державних переворотів у середині 1960;х років Аргентині і Шрі-Ланці, де були націоналізовані філії «Эссо», «Калтекс», «Шелл» і «Стандард ойл оф Індіана». Хоч хто прийде до тієї влади нові уряду повернули власність націоналізованих підприємств колишнім власникам. Доведено участь ЦРУ в поваленні законного уряду З. Альєнде до Чилі в 1973 р. Конфлікт між американської компанією «Галф» і Болівією в 1971 р. закінчився поваленням законного уряду країни. У обох випадках які до влади нові уряду у цих латиноамериканських державах компенсували втрати американських корпораций.

Буржуазне держава — знаряддя компаній у боротьбі рынки.

У боротьбі світових ринках ТНК активно використовують державно — монополістичне регулювання. Буржуазне держава надає підтримку корпораціям у боротьбі за ринки молодих держав із допомогою системи економічних і полі-тичних средств.

Державне кредитование.

Головна роль фінансуванні монополіями експорту товарів та послуг в що розвиваються належить державному кредиту. Держава надає кредити або компании-экспортеру, або імпортеру більш сприятливі умови проти умовами, існуючими на національному ринку чи міжнародному кредитному рынке.

Страхування експортних операций.

Держава страхує компанії-експортери від комерційного ризику (стихійними лихами, відмови від прийому товарів, неплатіж імпортера, підвищення витрат виробництва під впливом інфляції тощо. буд.) і різних видів політичного ризику. У Великобританії, наприклад, у роки уряд страховало близько 380 різних видів ризику. Компанії використовують можливість отримувати приватні банківські кредити, оскільки, надаючи гарантії, буржуазне держава бере цим зобов’язання оплату контракта.

Податкові пільги экспортерам Государство надає експортерам — національним компаніям різні податкові пільги. Вони звільняються й від сплати непрямих чи деяких прямих податків. Так було в західноєвропейських країнах, де переважають непрямі податки, практикується відшкодування податку додану вартість, сплачуваного експортером на стадії закупівлі сировини й устаткування. Ефективним методом форсування вивезення товарів та послуг є звільнення компаній-експортерів від прямих податків, т. е. податків із доходів. Відповідно до запровадженим 1971 р. і видоизмененному в 1984 р. спеціальному законодавству експортні фірми, здійснюють щонайменше 95% своїх продажів зовнішньому ринках, сплачують податку корпорацію тільки з 50% своїх чистих прибылей.

Прямі субсидии.

Держава широко вдається до прямому субсидированию компанії - експортерів своєї продукції ринки молодих держав. Розмір субсидій визначається різницею між світовими цінами та цінами внутрішнього ринку на експортну продукцію. Субсидування експорту до що розвиваються здійснюється шляхом збільшення обсягів коштів, що виділяються національним компаніям, розширення асортименту субсидованих товарів, а ще й ефективнішими методами надання дотаций.

Фінансування експорту за програмами «помощи».

Однією з коштів фінансування експорту розвинених капіталістичних країн є економічна «допомогу» іноземним державам. Вона сприяє комерційним зв’язкам місцевих фірмами і західними корпораціями, бо всі операції з реалізацію програми «допомоги» здійснюються монополістичним капиталом.

Міжнародні організації не захищають інтересів монополий.

Механізм підтримки зарубіжної діяльності корпорації окремими розвиненими капіталістичними державами доповнюється коштами Німеччини та методами колективної дипломатії імперіалізму. Розвинені капіталістичні держави використовують різні міжнародних організацій, передусім які під контролем монополістичного капитала.

МБРР.

Міжнародний банк реконструкції й розвитку діє головним чином інтересах навіть порівняно небагатьох держав Західної Європи — основних вкладників капитала.

Офіційні мети МБРР — надання фінансового сприяння та програмах технічної допомоги його учасникам реконструкції та розвитку економіки, створення сприятливого клімату для діяльності ТНК.

Банк сприяє тому, щоб кредити, надані освободившимся країнам, використовувалися для закупівель товарів та послуг у корпорацій розвинених капіталістичних держав. Зазвичай, частка позик банку, що на закупівлю товарів у в країнах Заходу, перевершує щорічні площі їхніх внесків у цю организацию.

МБРР не фінансує не повністю одного проекту, жодної програми, а привертає до брати участь у позиках приватні банки розвинених капіталістичних держав. Цим він сприяє їхній проникненню в країни й гарантує їм що у прибылях.

МВФ.

Міжнародний фонд перебуває під значним контролем уряду США належать, якому належить близько 15 усіх її капіталів. МВФ є сьогодні головним регулятором кредитно-фінансового механізму капіталістичного світу. Його висновок щодо кредитоспроможності і загальної економічної політики тій чи іншій що розвивається країни — найважливіший критерій, яким керуються інші фінансові організації та приватні капіталістичні банки під час вирішення питань про наданні кредитов.

Міжнародний механізмом захисту корпораций.

Розвинені капіталістичні держави, висловлюючи інтереси монополістичного капіталу, роблять активних дій з єдиною метою створити міжнародну організацію захисту приватної власності корпорацій по закордонах. У 1966 р. під керівництвом МБРР розробили Конвенція про врегулювання суперечок між державами та громадянами інших країн, яку червень 1988 р. підписало 97 і ратифікував 89 держав. З цієї конвенції в 1966 р. створено узгоджувальний орган — Міжнародний центр з врегулювання інвестиційних споров.

Основна обов’язок цього важливого органу — вирішувати конфлікти, виникаючі між інвесторами (корпораціями) і країнами докладання капитала.

Зустрічі «великий семерки».

Питання підтримки і стимулювання економічної експансії ТНК займають чільне місце на зустрічах і консультаціях між керівниками розвинених капіталістичних держав. Така практика в отримала широке поширення насамперед у стосунках між країнами «сімки» (США, Японія, Англія, Франція, ФРН, Італія й Канада), глави держави і урядів яких починаючи з 1975 р. регулярні зустрічі у верхах.