Основи виробництва на державному підприємстві «Науково-виробниче об» єднання» Павлоградський хімічний завод

Міністерство освіти і науки

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара

Факультет хімічний

Кафедра хімії і хімічної технології високомолекулярних сполук

Звіт з технологічної практики

на Державному підприємстві «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод»

Студента 2 курсу групи ХВ-12−3

напряму підготовки:

6.51 301 — хімічна технологія

Верховського Сергія Юрійовича

Керівник доц., к.т.н.,

Поджарський М.А.

Члени комісії: Спорягін Е.О.,

Поджарський М.А., Варлан К.Є.

м. Дніпропетровськ, 2014 р.

Зміст

хімічний підприємство вибуховий ракетний

Вступ

1. Історія розвитку підприємства

1.1 Структура підприємства

2. Організація виробництва

3. Виробництво амоніту 6 ЖВ

4. Виробництво емульсійних вибухових речовин

5. Виробництво детонаційних хвилеводів

6. Індивідуальне завдання

Висновок

Використана література

Вступ

Під час ознайомчої практики, що проходила на державному підприємстві «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод», необхідно було вивчити структуру підприємства, завдання, виконувані основними і допоміжними цехами.

У процесі екскурсії ми ознайомились з виробництвом амоніту 6ЖВ, емульсійно-вибухових речовин, детонаційних хвилеводів марки Прима-ЕРА.

Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» — один з найбільших виробників промислових вибухових речовин в Україні, єдине підприємство в Україні, що має потужності по виготовленню твердого ракетного палива і ракетних двигунів на його основі для ракет різних класів, єдине підприємство в Україні по виготовленню вибухових речовин, утилізації боєприпасів. Один із базових заводів міста, де досягнуто кращих показників з економії енергетичних ресурсів.

Павлоградський хімічний завод має довгострокові взаємовигідні зв’язки по постачаннях продукції і надання послуг, зарубіжним компаніям у 20 країнах світу.

1. Історія розвитку підприємства

" Павлоградський хімічний завод" засновано у 1929 році як підприємство з випуску вибухових матеріалів і спорядженню боєприпасів різного призначення (артилерійських, авіаційних, морських, інженерних та ін.)

У 1932;1934 рр. введена в експлуатацію Перша черга знаряджувального заводу, йому надано № 55. В 1938;1940 рр. запущені в експлуатацію цехи № 1, № 2, № 3, № 5, № 6, № 7. Налагоджено випуск 9-ти номенклатур боєприпасів.

За 75 років (1929;2004 рр.) Павлоградський хімічний завод пройшов шлях від найпростіших технологій спорядження боєприпасів різних калібрів до сучасного автоматизованого спорядження боєприпасів великого калібру, високомеханізованого, великої продуктивності виробництва промислових вибухових речовин (ВР), створення на основі останніх досягнень науки і техніки виробництва сумішевого твердого ракетного палива (СТРТ) і ракетних двигунів.

У 1964 році, з введенням у експлуатацію апарату ЗБД-500А була відпрацьована промислова технологія виготовлення зарядів з паливного складу ПЕКА-180. На цьому складі виготовлялися заряди вагою від 150 кг до 750 кг.

В цей же період на заводі вперше була освоєна технологія приготування ще однієї рецептури СТРП. І розпочато серійний випуск зарядів до двигуна авіаційної ракети К-40 (система «повітря-повітря»).

У 1965 році на новостворених потужностях був освоєний серійний випуск моноблочних зарядів 9Х118.

З 1966 року на заводі відпрацьовувалася технологія виготовлення зарядів литтям під тиском на установці ЗБД-1000А. За даною технологією виготовлялися заряди 15Х324, 15Х351, які використовувались для розведення головних частин ракети (РГЧ).

У 80-х роках завод виробляв понад 500 тонн промислових ВР щодоби; виготовляв і споряджав сумішевим твердим паливом двигуни ракет всіх класів, починаючи зі «Стріли» до стратегічних ракетних балістичних комплексів, які були основою ракетно-ядерного щита Радянського Союзу. Завод володів єдиним в Союзі автоматизованим виробництвом для спорядження авіабомб великого калібру.

З червня 1976 «ПХЗ» стає основним заводом — виробником зарядів для двигунів 1, 2 і 3 — х ступенів ракетних комплексів МБР РС — 22. З 1987 року завод перейшов на серійний випуск зарядів 1, 2 і 3-х ступенів для ракетних комплексів.

За здобуття незалежності України, «ПХЗ» стає одним з найбільших виробників промислових вибухових речовин виробляє тротил і безтротилові вибухові речовини для ведення вибухових робіт на кар'єрах гірничодобувної промисловості, надає послуги з проведення буропідривних робіт.

У 2003 році «ВО» Павлоградський хімічний завод «реорганізовано у ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод», у складі якого створено Науково-дослідний інститут високоенергетичних матеріалів (НДІ ВЕМ).

На сьогоднішній день ДП НВО «ПХЗ» — одне з провідних підприємств в Україні з виробництва (вибухові речовини, сумішеві тверді ракетні палива), буро-вибухових робіт, утилізації різноманітних видів боєприпасів, непридатних для зберігання та використання, твердого ракетного палива; проведення наукових досліджень в галузі розробки високоенергетичних матеріалів і виробів, розробці технології виготовлення й утилізації вибухових матеріалів та виробів, проектування і конструювання, процесів та обладнання для виробництва та утилізації вибухо — пожежо небезпечних матеріалів.

1.1 Структура підприємства Основними виробничими підрозділами промислового підприємства є цехи, або самостійні дільниці.

Цехом називається відособлена в адміністративно-господарчому плані виробнича дільниця підприємства, що складається із декількох дільниць та спеціалізується на випуску певної продукції (заготівок, деталей, вузлів, виробів) або на виконанні однорідних технологічних процесів (термічних, гальванічних, оздоблюваних і т. ін.).

До цехів основного виробництва відносяться цехи, що виготовляють основну продукцію підприємства. До них відносяться: заготівельні (ливарні, ковальсько-пресові, та ін.), обробні (механічної обробки деталей, холодного штампування, термічні та ін.), складальні (вузлової збірки, генеральної збирання, монтажні, регулювально-настроювальні та ін.) цехи.

До допоміжних відносяться цехи, які сприяють випуску основної продукції, створюючи умови для нормальної роботи основних цехів: оснащують їх інструментом і пристосуваннями, забезпечують запасними частинами для ремонту обладнання і проводять планові ремонти, забезпечують енергетичними ресурсами. Найважливішими з цих цехів є інструментальні, ремонтно-механічні, ремонтно-енергетичні, ремонтно-будівельні, модельні, штампові та ін.

До побічних цехів відносяться такі цехи, в яких виготовляється продукція з відходів основного і допоміжного виробництва, або здійснюється відновлення використаних допоміжних матеріалів для потреб виробництва, наприклад, цех виробництва товарів широкого споживання, цех регенерації формувальної суміші, масел, обтиральних матеріалів.

До підсобних відносяться цехи, що здійснюють підготовку основних матеріалів для основних цехів, а також виготовляють тару для упакування продукції.

Обслуговуючим господарствам виробничого призначення належать:

· складське господарство, що включає різного роду заводські склади та комори;

· транспортне господарство, до складу якого входять депо, гараж, ремонтні майстерні та необхідні транспортні та вантажно-розвантажувальні засоби;

· санітарно-технічне господарство, що об'єднує водопровідні, каналізаційні, вентиляційні та опалювальні пристрої;

· центральна заводська лабораторія, яка складається з лабораторій механічної, металографічний, хімічної, пірометричний, рентгенівської та ін.

Всі вони виконують роботу по обслуговуванню основних, допоміжних і побічних цехів.

Виробнича структура цеху — це склад його дільниць та допоміжно-обслуговуючих ланок, форма їх зв’язків, характер їх спеціалізації та кооперування за сумісним процесом виготовлення продукції.

Цехи та дільниці, що спеціалізуються за технологічними ознаками, є переважними на підприємствах металургійної, хімічної та текстильної промисловості.

Поряд з виробничою, розрізняють загальну структуру підприємства. Остання, крім виробничих цехів і обслуговуючих господарств виробничого призначення, включає різні загальнозаводські служби, а також господарства та підприємства, пов’язані з капітальним будівництвом, охороною навколишнього середовища і культурно-побутовим обслуговуванням працівників, наприклад, житлово-комунальне господарство, підсобне господарство, їдальні, профілакторії, медичні установи, дитячі ясла, клуби і т.п.

Виробнича структура підприємства формується при його створенні і в результаті безперервно здійснюваний на нього в подальшому процесу організації. Вона визначається великий сукупністю чинників, основними з яких є конструктивні і технологічні особливості вироблюваної продукції; обсяги випуску по кожному виду продукції; форми спеціалізації підрозділів підприємства; форми кооперування з іншими підприємствами з випуску конкретних видів продукції; нормативи чисельності та керованості виробничих підрозділів та ін.

2. Організація виробництва Організація створюється для досягнення певних цілей, виконання якоїсь місії. Але одночасно вона виконує ряд функцій, основними з яких є:планування, управління, організація, мотивація, контроль, комунікації, прийняття рішень, лідерство. Система управління підприємством передбачає поділ управлінської діяльності на функції.

Процеси виробництва більшості продуктів є складними та складаються із ряду окремих процесів, які, у свою чергу, поділяються на виробничі операції.

Організацію виробництва Павлоградського хімічного заводу можна подати у вигляді схеми.

Рисунок 1 — Управління та організація виробництва Павлоградського хімічного заводу.

Кожному відповідальному директору підпорядковуються відповідні служби, які займаються виконанням безпосередньо функцій свого призначення.

3. Виробництво амоніту 6 ЖВ Склад Амоніта 6ЖВ:

селітра аміачна водостійка — ГОСТ 14 702–79, кількість 79±1,5%;

тротил — ГОСТ 4117–78,кількість 21±1,5%.

Упаковують амоніт 6ЖВ в поліпропіленові мішки з поліетиленовим мішком-вкладишем. Вага мішка до 40 кг.

Основною особливістю порошкоподібних аміачно-селітренних вибухових речовин є їх гонка дисперсна структура, завдяки якій досягається більш рівномірний, ніж у гранульованих вибухових речовин, розподіл компонентів за складом.

Вони значно більш чуттєві до детонаційного імпульсу, стійка детонація збуджується в них від засобів первинного ініціювання (капсулами — детонаторів) та детонуючого шнура.

Відомо, що чим дрібніше компоненти, тим більш високою детонаційною здатністю володіють амоніти. Ось чому управління процесом подрібнення при підготовці компонентів та їх змішуванням у відповідних апаратах є діючим засобом регулювання детонаційній здатності амонітів. Найбільш розповсюдженими апаратами, в яких здійснюється одночасне подрібнення компонентів та їх рівномірне перемішування, є кульові млини безперервної дії, перевагою яких є те, що за один прохід оброблюється потрібна кількість матеріалу.

Особливі властивості ПВР надають такі компоненти як окислювачі, флегматизатора, сенсибілізатори, структуроутворюючі, горючі і гідрофобні добавки.

Окислювачі - речовини, що містять надлишковий кисень, споживаний при вибуху на окислення горючих елементів (аміачна селітра — АС, калієва селітра — КАС, натрієва селітра — нас і т. д).

Горючі добавки — тверді або рідкі речовини, як правило, невибухові - тонкоподрібнений вугілля, деревне борошно, солярове масло. Горючі добавки вводять до складу ВР для збільшення кількості енергії, що виділяється при вибуху. Роль горючих добавок виконують також ВР (тротил, гексоген та інші), мають у своєму складі недостатня кількість кисню для повного окислення що містяться в них горючих елементів.

Отримання амоніту 6ЖВ здійснюється за безперервною схемою (рис. 2).

Рис. 2: 1 — вагон; 2,3 — склади; 4 — установка розтарювання; 5 — стрічковий транспортер; 6 — сито-бурат; 7, 9, 16, 20, 24,25, 27, 34, 36, 37 — шнеки; 8 — установка подрібнення; 10, 33 — живителі; 11 — барабанна сушарка; 12 — стрічковий конвеєр; 13 — прес; 14 — причеп; 15 — циклони; 17 — дезінтегратор; 18 — елеватор; 19, 26 — сита-бурат; 21 — дозуючий транспортер; 22 — збірний шнек; 23 — трьохкамерний кульовий млин; 28 — вузол просіювання; 29 — елеватор; 30 — установка закупорювання; 31 — апарат охолодження; 32 — дозуючий транспортер; 35 — накопичувач-подільник; 38 — склад.

Таблиця 1 — Основні характеристики амоніту 6ЖВ (порошок)

Технологічний процес отримання порошку амоніту 6ЖВ складається із стадій:

1. Прийом, зберігання і транспортування в майстерню селітри.

2. Розпаковування мішків з селітрою.

3. Комплектація відходів мішків з-під селітри.

4. Подрібнення і просіювання аміачної селітри.

5. Сушка аміачної селітри.

6. Тонке подрібнення аміачної селітри. Просіювання сухої селітри.

7. Транспортування тротилу в майстерню.

8. Просіювання тротилу.

9. Дозування компонентів.

10. Змішування і подрібнення компонентів.

11. Охолодження і просіювання готового продукту.

12. Упаковка готового продукту.

13. Маркіровка мішків під готову продукцію.

14. Транспортування готового продукту в майстерню патронування.

15. Порядок виявлення готового продукту.

16. Порядок виправлення і переробки бракованої продукції.

17. Збирання та зберігання відходів, відправлення їх на знищення.

Сенсибілізатори — речовини, що вводяться до складу ВР для підвищення його чутливості до сприйняття і передачі детонації. Це, як правило, потужні ВР (тротил, гексоген, нітроефіри), чутливі до инициирующему імпульсу, які в суміші малочутливих вибухових речовин (АС і т.п.) з невибухових (деревна або бавовняна борошно) забезпечують нормальну чутливість такого сумішевого ВР до ініціювання. Роль сенсибілізатора можуть виконувати і невибухові речовини (горючі добавки): солярове масло, деревне борошно або вугілля. При цьому утворюються найпростіші сумішеві ВР: дінамони, ігданіти, грануліти.

Стабілізатори (деревна, торф’яна мука та ін) вводять для підвищення хімічної і фізичної стійкості ВР.

Основні характеристики аміачної селітри.

Аміачна селітра (азотнокислий амоній або нітрат амонію)являє собою безбарвну кристалічну речовину. Випускається у вигляді лусочок, гранул, кристалів. Легко розчиняється у воді, щільність 1,56−1,74 г/смі; при температурі від -18°С до +32°С щільність складає 1,725 г/смі.

В залежності від температури аміачна селітра (АС) може існувати в різних модифікаціях. Фазові переходи в АС здійснюються при температурах: -16°С; +32°С; +85°С; +125°С. При температурі 169,1°С АС плавиться. При розкладанні один грам селітри виділяє 0,2 г кисню, що окисляє водень, вуглець, алюміній. Через цю властивість АС використовують в якості компонента вибухових сумішей.

Відомі труднощі виникають при роботі зі злежанням АС. Для зменшення злежування АС випускають у вигляді гранул або великих лусочок. Водостійка аміачна селітра ЖВ, що містить гідрофобну суміш парафіну і залізних солей жирних кислот, володіє помітно меншою злежуваністю. Швидкість детонації АС в залежності від умов 1,5−3,4 км/с. Ініціювання зарядів АС здійснюють проміжним детонатором (наприклад, зарядом амоніту, масою 5ч20% маси заряду АС). Теплота вибуху 335ч375 ккал/кг. Гранульована або луската АС в мішку не детонує від вибуху 500 г тротилової шашки. За умовами зберігання і транспортування аміачна селітра не відноситься до ВВ.

Основні характеристики тротилу.

Тротил (тринітротолуол, тол) — це ВВ класу хімічних сполук (однокомпонентні ВР). Вперше отриманий в 1863р., а в 1891 р. його стали випускати як промисловий продукт у багатьох країнах світу.

Тротил (рис. 2) є одним з найпоширеніших ВВ і являє собою кристалічну речовину. Кристали чистого тротилу мають колір від світло-до темно-жовтого.

Він витримує нагрівання протягом декількох годин при температурі до 240 °C. З хімічної точки зору тротил являє собою тринітротолуол і відноситься до класу нітросполук ароматичного ряду:

Рисунок 3 — Тротил Завдяки невисокій реакційній здатності, він дуже стійкий і легко змішується або сплавляється з різними речовинами (селітрою, алюмінієм, гексогеном, ксилілом і т.д.). Тротил мало чутливий до механічних впливів. Вибухає при падінні вантажу 10 кг з висоти 25 см. Чутливість до детонації мала, причому чутливість литого тротилу помітно нижче, ніж пресованого. Литий тротил не вибухає навіть від штатного капсули-детонатора, йому необхідний проміжний детонатор.

Отримують його нітруванням толуолу, виробленого з кам’яновугільної смоли на коксових заводах або з нафти, що зазнала піролізу. Нітрація проводиться концентрованою азотною кислотою:

При пресуванні під тиском близько 4000 кг/смІщільність досягає 1,6 г/смі.

Литий тротил має щільність 1,54 -1,59 г/смі.

Температура спалаху тротилу близько 310 °C. Спалах вибухом не супроводжується. Горіння тротилу в замкнутому просторі або великих мас може призвести до вибуху. Сприйнятливість тротилу до ініціювання у мірі її зменшення можна представити таким рядом: порошкоподібний, пресований, лускатий, гранульований, литий. Пресований тротил ініціюють капсулем-детонатором (КД) або кількома витками детонуючого шнура (ДШ).

Бризантністьводонаповненого гранульованого тротилу становить 23 мм, сухого гранульованого — 9 мм, а тонкоподрібненого — 16 мм. В даний час через токсичність практично всі країни світу не виробляють тротил і не використовують його в промисловості.

Тротил практично не розчиняється у воді, має високу хімічну стійкість. Спалах його зазвичай не супроводжується вибухом. Температура спалаху тротилу становить 310 °C. Перехід горіння в детонацію спостерігається тільки при займанні тротилу в замкнутому просторі або в дуже великих кількостях.

Амоніт 6ЖВ призначений для проведення вибухових робіт на відкритих поверхнях, в підземних умовах рудників і шахт, безпечних по газу і пилу, при ручному і механізованому способі заряджання сухих і мокрих (зневоднених) свердловин і шпурів.

Амоніт 6ЖВ — II клас за умовами застосування, ініціюється від електродетонатори (ЕД), капсули-детонатори (КД), детонуючого шнура (ДШ).

Ввипускаютьйого у вигляді суміші водостійкої аміачної селітри і тротилу.

4. Виробництво емульсійних вибухових речовин На ДП «НВО» Павлоградському хімічному заводі «освоюються нові види вибухових речовин — емульсійні вибухові речовини (ЕВР) марки» ЕРА «

Наливна ЕВР Наливна ЕВР марки «ЕРА» — I класу застосування призначені для заряджання сухих і обводнених свердловин на відкритих гірських розробках.

Наливна ЕВР марки «ЕРА» виготовляються і заряджаються з використанням спеціальних змішувально-зарядних машин на місцях застосування.

ЕВР марки «ЕРА» відрізняє традиційних ВР:

— відсутністю тротилу, тому отруйних газів в продуктах детонації значно менше, ніж у традиційних ВР;

— низькою чутливістю до механічних впливів;

— відсутністю пиління та накопичення статичної електрики;

— зручністю в застосуванні, дозволяють виробляти механізоване заряджання свердловин;

— безпекою у поводженні. 6].

Процес виробництва емульсійованих вибухових речовин починається з приготування інгредієнтів. Аміачна і кальцієва (або натрієва) селітра розчиняються у воді при температурі від +85 до +100°С.Емульгатор і масло (або дизельне паливо) заздалегідь змішуються в баку для зберігання концентрату і нагрівається до + 60 °C. Парафін повинен бути нагрітий до +55°С, щоб забезпечити необхідне прокачування і дозування. Всі підготовлені інгредієнти подаються насосами на спеціальну форсунку, що емульгує. Кожен струменевий потік точно контролюється вимірником маси, підключеним до комп’ютера, керівникові процесом.

Форсунка, що емульгує, утворює «грубу» емульсію, яка потім очищається в золотниковому гідроклапані для утворення необхідних характеристик Сформована емульсія потім охолоджується для стабілізації хімічного складу. Ця охолоджена емульсія завантажується в міксер для змішування з скляними мікросферами, а потім завантажується у бункер ємкістю 1500 кг. З бункера сенсибілізована емульсія порожнинним насосом завантажується в зарядну машину або подається на установку патронування, де виготовляються патрони заданого діаметру з подальшим кліпсуванням.

Технологічний процес виробництва патронованих ЕВР

Рисунок 4 — Блок-схема технологічного процесу виготовлення патронованих ЕВР

Переваги ЕВР марки «ЕРА» у порівнянні з тротиловмісних штатними ВВ:

· низька чутливість до механічних впливів;

· відсутність пилення та накопичення статичної електрики;

· Виробництво детонаційних хвилеводіввідсутність тротилу значно знижує кількість отруйних газів в продуктах детонації, в порівнянні з традиційними ВВ;

· безпека в обігу;

· хороша водостійкість в непроточной воді;

· зменшення в 10 разів обсягу токсичних газів при вибуху;

· екологічна чистота;

· можливість збільшення щільності заряджання в шпурах внаслідок розриву оболонки вздовж довжини патрона від удару «досильніка» .

Внаслідок високої об'ємної енергії ЕВР марки «ЕРА» можуть успішно конкурувати з найпростішими вибуховими сумішами не тільки в породах середньої міцності, але і в міцних, і особливо в обводнених. Можливість змінювати в широких межах енергетичні характеристики емульсійних ВР марки «ЕРА» дозволяє оптимізувати параметри і технологію підривання свердловинних зарядів до рівня, що забезпечує мінімальні витрати на вибухові роботи.

Слід відзначити ще одну характерну особливість емульсійних ВР марки «ЕРА» — екологічну чистоту. Будучи високо водостійкими складами, ЕВР марки «ЕРА» майже не виділяють в підземні води нітрати. [5]

5. Виробництво детонаційних хвилеводів Система ініціювання неелектричних Прима-ЕРА.

Система водостійка, підвищеної безпеки, призначена для ініціювання проміжних детонаторів і патронів бойовиків при веденні вибухових робіт на денній поверхні, у вибоях підземних виробок (у рудниках і шахтах, безпечних по газу і пилу), при тунелебудивництві, а також під водою в температурному діапазоні від -30°С до +50°С. Дозволяє створювати схеми миттєвого й уповільненого підривання з широким діапазоном інтервалів уповільнення від 0 до 9000 мс. Система випускається чотирьох типів: Прима-ЕРА-С, Прима-ЕРА-Д, Прима-ЕРА-СД подвійна, Прима-ЕРА-Т (Прима-ЕРА-Тм) тунельна.

Прима-ЕРА-С — поверхнева Предназначена для передачі і розподілу ініціюючого імпульсу на денній поверхні, на відкритих гірських розробках. Являє собою комплект, що складається з капсуля-детонатора № 6 з уповільненням 0, 9, 17, 25, 42, 67, 109, 176 мс, розміщеного в пластиковому з'єднувачі, що має колір, відповідний часу уповільнення КД, ущільнювальної втулки і відрізка хвилеводу певної довжини (від 2 м і більше) блакитного (синього) кольору.

Прима-ЕРА-Двнутрішньоскважинна Предназначена для ініціювання проміжних детонаторів і патронів-бойовиків при підриванні внутріскважінного зарядів. Являє собою комплект, що складається з капсуля-детонатора № 8 з часом уповільнення 400, 425, 450, 475, 500 мс, ущільнювальної втулки і відрізка хвилеводу певної довжини (від 2 м і більше) жовтого кольору.

Прима-ЕРА-С і Прима-ЕРА-Д призначені для спільного використання при монтуванні схем підривання свердловинних зарядів на блоці з необхідними інтервалами уповільнення.

Прима-ЕРА-СД-подвійна Являє собою комплект, що складається з КД № 6 з часом уповільнення 0, 9, 17, 25, 42, 67, 109, 176 мс, розміщеного в пластиковому з'єднувачі, що має колір, відповідний часу уповільнення КД, ущільнювальною втулкою на одному кінці хвилеводу і КД № 8 з часом уповільнення 400, 425, 450, 475, 500 мс і ущільнювальною втулкою — на іншому кінці одного і того ж хвилеводу жовтого кольору. Кінець системи з КД № 8 використовується всередині свердловини, а кінець системи з КД № 6 за допомогою з'єднувача (коннектора) підлягає з'єднанню з наступним хвилеводом системи для комутації вибухової мережі на денній поверхні.

Прима-ЕРА-Т — тунельна Предназначена для ведення вибухових робіт на підземних гірничих виробках. Являє собою комплект, що складається з КД № 8 з уповільненням 100, 200, 300, 400, 425, 450, 500, 1000, 1500, 2000, 2500, 3000, 3500, 4000, 4500, 5000, 5500, 6000, 7000, 8000, 9000 мс ущільнювальної втулки і відрізка хвилеводу певної довжини (від 2 м і більше) помаранчевого кольору.

Прима-ЕРА-Тм (посиленої дії)

Застосовується приведення вибухових робіт із застосуванням патронувати водомісткими вибухової речовини, чутливого до КД. Являє собою комплект, що мскладається з КД № 8 з уповільненням 100, 200, 300, 500, 1000, 1500, 2000, 2500, 3000, 3500, 4000 мс, ущільнювальної втулки і відрізка хвилеводу певної довжини (від 2 м і більше) оранжевого кольору .

Система Прима-ЕРА складається з хвилеводу, зібраного з одним або двома капсулями-детонаторами (КД) певного часу уповільнення.

Хвилевід являє собою двошарову порожнисту пластикову трубку зовнішнім діаметром (3,00±0,15) мм блакитного, жовтого або оранжевого кольору з нанесеним на внутрішню поверхню активною речовиною. Має високу міцнісний водостійкістю і експлуатаційною надійністю. Призначений для передачі ініціюючого імпульсу від ініціюючого пристрою або елемента до капсуля-детонатора.

Капсуль-детонатор призначений для передачі ініціюючого імпульсу від хвилеводу. КД № 6 призначений для передачі ініціюючого імпульсу по комутаційної мережі в системі Прима-ЕРА-С, Прима-ЕРА-СД. КД № 8 призначений для порушення детонації проміжних детонаторів і патронів-бойовиків з системі Прима-ЕРА-Д, Прима-ЕРА-СД, Прима-ЕРА-Т.

Збудження ініціюючого імпульсу в хвилеводі може здійснюватися від стандартних КД, електродетонаторів, детонуючих шнурів з навішуванням не менше 6 г/м, а також від високоенергетичної іскри. Передача ініціюючого імпульсу від хвилеводу до волноводу без КД № 6 не можливе.

Система не чутлива до блукаючих струмів, статичної електрики і електромагнітним випромінюванням. Володіє підвищеною нечутливістю до механічних впливів (до 200 Дж), безпечна в санітарному відношенні.

На відміну від застосовуваних традиційних засобів ініціювання СИН Прима-ЕРА забезпечує підвищену безпеку. Завдяки низькій чутливості до блукаючих струмів, вона дозволяє виробляти вибухові роботи без знеструмлення енергетичного обладнання.

Перевагами системи є низька чутливість до механічних впливів, простота і надійність монтажу вибухової мережі, підвищена безпека при зберіганні, транспортуванні та використанні.

СИН Прима-ЕРА дозволяє створювати схеми уповільненого підривання зарядів з практично необмеженими можливостями управління процесами руйнування масивів гірських порід, ефективно знижувати сейсмічне і повітряно-ударне дію вибуху і одночасно покращує результати вибухових робіт.

Застосування СИН Прима-ЕРА дає можливість ініціювати проміжні детонатори з дна свердловини або шпуру на відміну від найбільш широко вживаного в Україні детонуючого шнура, який ініціює вибухові речовини від набійки свердловини або шпуру.

При ініціюванні відносно не чутливих вибухових речовин, детонувальний шнур сприяє небажаному ущільненню і випалюванню вибухових речовин, що знижує ефективність їх застосування.

6. Індивідуальне завдання Молоткомва дробамрка — дробарка для середнього та дрібного дроблення з робочим органом у вигляді ротора з шарнірно закріпленими на ньому ударними елементами — молотками.

Принцип дії

В молоткових дробарках матеріал дробиться в основному ударом молотків, які підвішені до ротора, що обертається у робочому просторі дробарки, обмеженому футерованим броньовими плитами корпусом. Додаткове (вторинне) дроблення матеріалу здійснюється при ударі грудки об броньові плити корпусу дробарки.

Дроблення матеріалу відбувається доки його зерна не зможуть пройти крізь щілини колосникової решітки.

Різновиди конструкції

Розрізняють м.д.:

· Однороторні: нереверсивні; реверсивні.

· Двороторні: паралельного дроблення; послідовного дроблення.

Молоткові дробарки виготовляються з колосниковими решітками і без них. Дробарки з колосниковими решітками застосовуються в основному для дрібного дроблення, вони призначені для отримання дробленого продукту визначеної крупності. Молоткові дробарки без колосникових решіток видають дроблений продукт заданої крупності внаслідок підвищеної швидкості обертання ротора. Молоткові дробарки бувають з обертанням ротора у одну сторону і реверсивні. За числом робочих валів молоткові дробарки розділяються на одноі двороторні.

Молотки, що застосовуються в молоткових дробарках, мають різну форму і масу (від 3,5 до 15 кг і більше). Чим більше крупність вихідного матеріалу, тим більше маса молотка при меншому їх числі і навпаки.

Область застосування молоткових дробарок Молоткові дробарки призначені для крупного, середнього і дрібного дроблення матеріалів низької і середньої твердості, але частіше їх застосовують для середнього і дрібного дроблення. В молоткових дробарках досягається ступінь дроблення до 30−40. Вони характеризуються високою продуктивністю і малою питомою витратою електроенергії. Вона може виконувати дроблення як сухого, так і обводненого матеріалу.

До переваг молоткових дробарок слід віднести простоту конструкції, надійність, компактність, велику продуктивність, високий ступінь дроблення (20 і більше) та порівняно невеликі питомі витрати електроенергії. Недоліками молоткових дробарок є швидкий знос молотків і залипання отворів колосникової решітки при дробленні вологого вугілля. [8]

Рис. 7 — Схеми основних типів дробарок.

Однороторні: а — нереверсивна;б — реверcивна.

Двороторні: в — паралельного дроблення; г — послідовного дроблення.

1 — горизонтальний вал; 2 — ротор; 3 — осі молотків; 4 — молотки; 5 — корпус дробарки; 6 — футеровочні плити; 7 — колосникова решітка; 8 — завантажувальна лійка; 9 — уловлююча камера; 10 — фігурні колосники.

Однороторна нереверсивна молоткова дробарка

Однороторна нереверсивна молоткова дробарка типу М складається з таких основних вузлів: корпуса, ротора, відбійних плит і колосникової решітки. Верхню і нижню частини корпуса роблять литими або зварними з прокатної чи листової сталі. Біля бокових стінок корпуса розташовані підшипники, в яких обертається вал ротора. Ротор являє собою збірну конструкцію: на валу жорстко закріплені диски, в кожному з них є шість отворів, крізь які пропущені стержні, що служать осями для шарнірно підвішених молотків.

Верхня частина корпусу футерується відбійними плитами. У нижній частині корпусу розташована колосникова решітка, яка займає 135−180^о кола, що описується молотками. Вихідний матеріал руйнується ударами молотків, ударами об футеровочні плити, роздавлюванням і стиранням на колосниковій решітці.

Дроблений продукт розвантажується під дробарку крізь колосникову решітку. Колосники решітки виготовляються зі сталі різних марок і можуть мати різну форму, але частіше за все — трапецієвидну з розширенням щілини у бік розвантаження під кутом 10−20^о. Вони нахилені до радіуса ротора під кутом 40−50^о у бік руху матеріалу, що зменшує залипання решітки при дробленні матеріалів з підвищеною вологістю. Шарнірне кріплення молотків дозволяє уникати поломок при потраплянні у робочий простір дробарки предметів, що не дробляться, тому що у цьому випадку молотки відхиляються на деякий кут.

Висновок

Пройшовши практику на державному підприємстві «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод», ми зробили висновок, що це завод з досить структурованим та правильно організованим виробництвом.

ДП «НВО» ПХЗ «- це досвід та традиційна спеціалізація на випуску продукції промислової хімії, надійна виробнича база, науково-технічний потенціал в освоєнні нових складних хімічних технологій. В даний час структура продукції, що випускається поділяється за кількома напрямками:

1. продукція цивільного призначення: промислові вибухові речовини вибухові роботи;

2. продукція оборонно-промислового призначення: боєприпаси, тверде ракетне паливо і спорядження двигунів, утилізація боєприпасів і ракет, виготовлення вибухових матеріалів і виробів спеціального призначення;

3. науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи зі створення, виробництва та утилізації: вибухові речовини, тверде ракетне паливо, боєприпаси, ракетні двигуни на твердому паливі, обладнання для виробництва вибухових матеріалів, ракетних палив і виробів спеціального призначення.

Ми ознайомились з процесом виробництва вибухових речовин, боєприпасів, ракетного палива та детонаційних систем, тому ця установа є секретною і має посилену систему безпеки.

Використана література

1. История предприятия [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://2556.ua.all.biz/info-history[ дата звернення: 03.06.2014].

2. Функції і розвиток организації[Электронный ресурс]: навч. посібник / А. А. Герасимчук, Ю.І. Палеха, О. М. Шиян. — 4-е вид., випр. й доп. — К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. — 246 с. Режим доступа:

http://pidruchniki.ws/16 850 303/sotsiologiya/funktsiyi_rozvitok_organizatsiyi [дата звернення: 03.06.2014].

3. Планування на підприємстві [Электронный ресурс]. Режим доступа:

http://www.paragononstate.com/referati-z-discziplni-planuvannya/353-ceh_-_virobnicha_struktura_pdprimstva.html [дата звернення: 03.06.2014].

4. Аммонит 6ЖВ (порошок) ГОСТ 21 984;76 [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.ric-phz.com.ua/index.php?pages=a6gvp [дата звернення: 03.06.2014].

5. Лекції - Технологія та безпека вибухових робіт [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://uadoc.zavantag.com/text/6651/index-1.html?page=3 [дата звернення: 03.06.2014].

6. Эмульсионные взрывчатые вещества марки «ЕРА» [Электронный ресурс]. Режим доступа:

http://www.ric-phz.com.ua/index.php?pages=evv [дата звернення: 03.06.2014].

7. Cистема инициирования неэлектрическая ПРИМА-ЕРА. ТУ У 24.6−14 310 112−043−2007 [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.ric-phz.com.ua/index.php?pages=nsi [дата звернення: 03.06.2014].

8. Молоткова дробарка [Електронний ресурс]. Режим доступа: http://uk.wikipedia.org/wiki/молоткова_дробарка [дата звернення: 04.06.2014].