Види мінеральних вод

Ринок мінеральної води розподіляють на три основних сегменти:

• — столові (52% продажів)
• — лікувально-столові (37%)
• — питні очищені води (11%).

Наприклад, середньостатистичний вінничанин випиває за рік 10−15 л мінеральної води. Це більше, ніж у цілому по Україні, але до показників розвинутих країн (100 — 150 л/рік на людину) ще дуже і дуже далеко.

Лікувальна сила підземних вод була для древніх людей загадкою. Її приписували часом якимось таємничим створінням, нібито мешкали в джерелах. Проте були зроблені і наукові спроби пояснити дієвість мінеральних вод.

Грецький лікар Архігенес, що жив у I столітті н. е., одним з перших у світі стверджував, що секрет підземних вод? в їх складі. Він навіть зайнявся систематизацією вод, розділивши їх на 4 групи:

• 1. Лужні;
• 2. Залізисті;
• 3. Солоні;
• 4. Сірчисті.

Близько 2 тисяч років пройшло з тих пір. Сьогодні ніхто не сумнівається, що сила цих вод обумовлена тими речовинами що в них містяться. Одні речовини містяться в мінеральних водах у вигляді іонів, інші у вигляді недисоційованих молекул, треті являють собою колоїдні частинки. Зрозуміло, різні мінеральні води відрізняються один від одного і набором складових частин та їх співвідношенням. Одні з цих «живих вод» придатні для пиття, інші для лікувальних ванн.

Хоча для більшості покупців вся мінералка? на одне обличчя, насправді їх різновидів безліч.

За хімічним складом розрізняється шість класів мінеральних вод:

• — гідрокарбонатні,
• — хлоридні;
• — сульфатні;
• — змішані;
• — біологічно-активні;
• — газовані.

Гідрокарбонатні води знижують кислотність шлункового соку. При цьому, залежно від методу застосування здатні як стимулювати, так і гальмувати секрецію шлункового соку. Застосовуються при лікуванні сечокам’яної хвороби.

Хлоридні води стимулюють обмінні процеси в організмі, поліпшують секрецію шлунка, підшлункової залози, тонкого кишечника. Застосовуються при розладах травної системи.

Сульфатні води стимулюють моторику шлунково-кишкового тракту, особливо сприятливо впливають на відновлення функції печінки і жовчного міхура. Застосовуються при захворюваннях жовчних шляхів, хронічному гепатиті, цукровому діабеті, ожирінні.

Більшість мінеральних вод мають складну змішану структуру (хлоридно-сульфатні, гідрокарбонатно-сульфатні і т.п.), що підвищує їх лікувальний ефект при правильному застосуванні.

По температурі мінеральні води поділяються на холодні (до 20 °С), субтермальні (20 — 37 °С), термальні (37 — 42 °С) і гіпертермальні (понад.

42 °С). За ступенем концентрації мінеральних солей природні мінеральні води діляться на:

— столові;

• — лікувально-столові;
• — лікувальні.

Столова. Мінеральна (натуральна) вода придатна для щоденного застосування. Вміст солей в ній не перевищує 1 грама на літр води.

Як правило, вона м’яка, приємна на смак, без стороннього запаху і присмаку. Не випадково на основі столової води виготовляються прохолодні напої.

Лікувально-столова. У цій воді може міститися від 1 до 10 грамів солей на літр води. Гідність лікувально-столових мінеральних вод, полягає в їх багатофункціональності: їх можна вживати як столовий напій і систематично? для лікування.

Лікувальна. Сама насичена за сольовим складом вода. До цієї категорії відносять мінеральні води з мінералізацією? більше 10 г/дм³, або води з підвищеним вмістом активних мікроелементів, наприклад, миш’яку або бору. Її слід пити суворо за рекомендацією лікаря.

Крім природних мінеральних вод існують і штучно мінералізовані води.

Виробництво штучно мінералізованої води проходить 2 стадії. Спочатку воду викачують з артезіанської свердловини, а найчастіше з водопроводу, потім піддають глибокому очищенню. Ретельна фільтрація видаляє не тільки шкідливі домішки, але і всі корисні солі і мінерали. А щоб вода могла все ж називатися мінеральною, неминучий другий етап? до очищеної води штучно «прищеплюють» корисні властивості, насичують солями. На виході виходить не активна жива середовище, а просто розчин солей. Штучна, або відновлена, вода по ГОСТу відноситься до класу безалкогольних напоїв і ніякого відношення до мінеральних вод не має. Штучно мінералізована вода не шкідлива, а й корисних властивостей в ній мало. Забруднену відходами цивілізації воду, яка була під рукою, просто очищають, а потім насичують солями.

Виробництво штучної води перетворилося на широкомасштабну індустрію. На прилавках з’явилася підпільно вироблена вода, яка не відповідає стандартам. Природно, може відбуватися перенасичення або недонасищення її солями. Постійне вживання такої води може призвести до відкладення солей, порушення в організмі водно-сольового балансу і розвитку серцево-судинних захворювань.

Мінеральні води можуть бути місцевими і привізними. При цьому роль місцевих підземних вод значно зростає. Це пов’язано з тим, що в останні десятиліття, внаслідок інтенсивного забору води, мінералізація ряду відомих марок мінеральних вод змінилася. Так безконтрольна експлуатація джерела Єсентуки 20 привела не тільки до зміни якісного складу води, але і її санітарно-бактеріологічному забрудненню. У результаті чого використання в питних цілях і розлив води Єсентуки 20 вже не здійснюється.