Особливості та умови морального виховання молодших школярів у навчально-виховному процесі

Розглянувши характеристики морального виховання, перейдемо безпосередньо до особливостей морального виховання учнів початкової школи.

Більша частина дітей приходить в 1 клас з дитячого саду, де вони отримують достатній запас моральних уявлень і звичок. Діти мають широке коло уявлень про хороших і поганих вчинках, навички ввічливого ставлення до оточуючих. Прагнення дітей стати школярами є хорошим стимулом для морального виховання. З приходом дітей у школу коло їхнього спілкування та обов’язків розширюється. Головним для дітей, як вже було сказано, стає навчання. Крім того в школі вони мають навчитися будувати моральні відносини з товаришами по класу і з учителем. Усвідомлення важливості, потрібності нових обов’язків і справ зумовлює готовність дитини виконувати нові вимоги дорослих: сумлінно готувати шкільні завдання, старанно оволодівати знаннями, активно брати участь в житті класу. Вчені в галузі педагогіки виявили, що в різні вікові періоди існують неоднакові можливості для морального виховання.

Працюючи над проблемами моральної вихованості молодших школярів, слід враховувати їх вікові та психологічні особливості:

• 1) Схильність до гри. У разі ігрових відносин дитина добровільно вправляється, освоює нормативне поведінку. В іграх, більш ніж де-небудь, потрібно від дитини вміння дотримуватися правил. Порушення їх діти з особливою гостротою помічають і безкомпромісно осуджують порушника. Якщо дитина не підкориться думку більшості, то йому доведеться вислухати багато неприємних слів, а може, і вийти з гри. Так дитина навчається рахуватися з іншими, отримує уроки справедливості, чесності, правдивості. Гра вимагає від її учасників вміння діяти за правилами «Який дитина в грі, такий багато в чому він буде в роботі, коли виросте» — говорив А. С. Макаренко.
• 2) Неможливість довго займатися монотонною діяльністю. Як стверджують психологи, діти 6−7-річного віку не можуть утримувати свою увагу на одному якому-небудь предметі більше 7−10 хвилин. Далі діти починають відволікатися, перемикати свою увагу на інші предмети, тому необхідна часта зміна видів діяльності під час занять.
• 3) Недостатня чіткість моральних уявлень у зв’язку з невеликим досвідом.
• 4) Може існувати протиріччя між знанням, як треба, і практичне застосування (це стосується етикету, правил хорошого тону, спілкування). Не завжди знання моральних норм і правил поведінки відповідає реальним діям дитини. Особливо часто це трапляється в ситуаціях, де відбувається розбіжність етичних норм і особистих бажань дитини.
• 5) Нерівномірність застосування ввічливого спілкування з дорослими і однолітками (у побуті та вдома, в школі і на вулиці).

Психологи встановили, що молодший шкільний вік характеризується також підвищеною сприйнятливістю до засвоєння моральних правил і норм. Стрижнем виховання, що визначає моральний розвиток особистості в молодшому шкільному віці, є формування гуманістичного відношення і взаємини дітей, опора на почуття, емоційну чуйність.

На порозі шкільного життя виникає новий рівень самосвідомості дітей, найбільш точно виражається словосполученням «внутрішня позиція». Факт становлення такої позиції внутрішньо в тому, що у свідомості дитини виділяється система моральних норм, яких він іде чи намагається дотримуватися завжди і скрізь, незалежно від обставин. Важливу роль у моральному розвитку дитини відіграє емпатія — здатність людини емоційно відгукуватися на переживання іншого. Емпатія як властивість особистості виступає мотивом різних форм поведінки.

Співчуття — сталий властивість, воно спонукає людину до альтруїстичної поведінки, так як в його основі лежить моральна потреба у благополуччя інших людей, на його основі формується уявлення про цінності іншого.

З віком здатність дитини переживати за іншого розвивається і переключається з реакції на фізичний збиток людини на реакцію на його почуття і далі - на реакцію на життєву ситуацію в цілому. У молодшому шкільному віці поряд з розвиваються почуттям «Я» у дитини складається уявлення про «Я» інших людей, відмінному від власного. У цей період важливо навчити дитину враховувати інтереси інших, їх потреби, представлені переживаннях. Для розвитку емпатії дуже важливо враховувати, що в цьому віці дитина особливо сприйнятлива до впливів дорослого. Але для цього потрібно, щоб сам вихователь був емоційно чуйний на переживання дитини, вмів вчасно прийти йому на допомогу.

Через емпатію при перевихованні дитини можливе формування мимовільної моральної мотивації. Якщо дитина робить моральний вчинок з потреби в самоствердженні, то його все одно необхідно похвалити. Бачачи радість людини, якій він допоміг, він переживає задоволення. У результаті повторення таких ситуацій станеться зсув мотиву: він буде прагнути задовольнити потреби інших людей заради їх благополуччя.

Моральне розвиток молодших школярів відрізняється помітним своєрідністю. У їх моральній свідомості переважають імперативні (наказові) елементи, що обумовлюються вказівками, порадами і вимогами вчителя. Воно фактично функціонує у формі цих вимог, причому при оцінці поведінки діти виходять, головним чином, з того, що не треба робити. Саме тому вони помічають найменші відхилення від встановлених норм поведінки і негайно прагнуть доповісти про них вчителю. З цим же пов’язана і інша риса. Гостро реагуючи на недоліки в поведінці своїх товаришів, діти часто не помічають власних недоліків і некритично ставляться до себе. Самосвідомість і самоаналіз у молодших школярів перебувають на низькому рівні, і їх розвиток вимагає від учителів уваги та спеціальної педагогічної роботи.

Вчинки дітей найчастіше носять наслідувальний характер або викликається імпульсивними виникають внутрішніми спонуканнями. Це потрібно враховувати у процесі виховання. Дуже важливо, зокрема, розвивати моральну свідомість хлопців і збагачувати їх яскравими моральними уявленнями з різних питань поведінки.

У моральному вихованні молодших школярів слід враховувати, що діти починають активно, самостійно розбиратися в різних життєвих ситуаціях, але при цьому їх оцінка подій, вчинків часто носить ситуативний характер. Прагнення самим у всьому розібратися підтримується вчителем, він допомагає дітям у виборі правильної моральної оцінки.

Велике значення для розуміння сутності роботи з дітьми має позиція О.М. Леонтьєва: особистість теж «виробляється» — створюється суспільними відносинами, в які індивід вступає у своїй діяльності.

Основою виховання, визначальною моральний розвиток, є формування гуманістичних відносин дітей, не залежно від змісту, методів, форм виховної роботи. Процес виховання, спрямований на розвиток всіх дітей, повинен бути побудований так, щоб забезпечити оптимальний розвиток кожної дитини, виходячи з його індивідуальності.

Знання моральних норм є передумова моральної поведінки, але одних знань не достатньо. Критерієм морального виховання можуть бути тільки реальні вчинки дітей, їх спонукальні мотиви. Бажання, готовність і здатність свідомо дотримуватися норм моралі можуть бути виховані тільки вправляючись в моральних вчинках. Безпосередній вплив на придбання моральних цінностей лежить на вчителеві. Результат цього процесу залежить від того, як педагог підносить його дитині.

Слово вчителя — свого роду інструмент впливу на виховання особистості дитини. Саме через розмови з педагогом, духовний розвиток дитини, самоосвіта, радість досягнення цілей, благородну працю відкривають людині очі на самого себе. Ми закликаємо своїх вихованців, бути правдивими і відвертими з самим собою, ставити таку мету в житті, для досягнення якої треба було вирішити завдання, які відповідають правилам моралі.

Моральне виховання є основою всіх основ, в залежності від того, що вклав педагог у душу дитини в цьому віці, буде залежати, що зведе він сам в подальшому, як буде будувати свої відносини з оточуючими.

Включаючись в навчальну діяльність, молодші школярі вчаться діяти цілеспрямовано й при виконанні навчальних завдань, і при визначенні способів своєї поведінки. Їх дії набувають усвідомлений характер.

Тут ми підходимо до питання про значущість єдності трьох компонентів навчальної діяльності (мотиваційного, змістового, операційного) становлення учнів початкових класів як суб'єкта навчальної діяльності. Причому, суть значимості цієї єдності можна розглядати у двох аспектах.

Перше — це можливість розвитку кожного з них на основі двох інших. Таким чином, учень стає активним учасником процесу навчання тільки тоді, коли він володіє певним змістом, тобто знає, що робити і для чого. Вибір того, як робити, визначаться і його знаннями, і його рівнем оволодіння операційними структурами, і мотивами даної діяльності.

Другий аспект, що розкриває сутність значимості єдності даних компонентів, є наступне: на сьогоднішній день процес навчання в початковій школі значною мірою спрямований на засвоєння знань і прийомів, способів навчальної роботи, тобто упор робиться на змістовний і частково операційні компоненти.

При цьому передбачається, що в ході цього процесу відбувається і розумовий розвиток, і моральне.

Проблема морального розвитку молодшого школяра в процесі навчання взаємозалежна з трьома факторами, які визначає Т. В. Морозова.

По-перше, прийшовши до школи, дитина переходить від «життєвого» засвоєння навколишньої дійсності, у тому числі і морально-етичних норм, що існують у суспільстві, до його наукового і цілеспрямованому вивченню. Це відбувається на уроках читання, російської мови, природознавства і т.д. Значення такого ж цілеспрямованого навчання має і оціночна діяльність вчителя в процесі уроків, його розмови, позакласна робота т. п.

По-друге, під час навчальної роботи школярі включені в реальну колективну діяльність, де також йде засвоєння моральних норм, що регулюють взаємини учнів між собою і взаємини учнів з учителем.

І третій фактор: у процесі обговорення становища в сучасній школі все частіше звучить теза про те, що навчання в школі - це, перш за все, формування моральної особистості.

З цієї точки зору і необхідно вирішувати проблему розумового і морального розвитку учнів у процесі шкільного навчання, в єдності, у тісному взаємозв'язку одного.

Отже, працюючи над проблемами моральної вихованості молодших школярів, слід враховувати їх вікові та психологічні особливості.

У молодших школярів може існувати протиріччя між знанням, як треба, і практичне застосування (це стосується етикету, правил хорошого тону, спілкування). Не завжди знання моральних норм і правил поведінки відповідає реальним діям дитини. Особливо часто це трапляється в ситуаціях, де відбувається розбіжність етичних норм і особистих бажань дитини.

Формування моральності відбувається в школі на всіх уроках. І в цьому відношенні немає головних і неголовних предметів. Виховує не тільки зміст, методи і організація навчання, вчитель, його особистість, знання, переконання, а й та атмосфера, яка складається на уроці, стиль відносин педагога і дітей, дітей між собою. Для морального виховання важливо організувати вчення як колективну діяльність, пронизану високоморальними відносинами. Вплив колективу на особистість оптимально тоді, коли кожна дитина займає в колективі адекватне своїм можливостям місце, стає незамінною особистістю. Це призводить до розвитку почуття власної гідності, яке змушує дитину без зовнішнього спонукання діяти згідно з установленими моральним нормам і принципам. У практиці виховної роботи далеко не завжди враховують вікову моральну самостійність школярів. Тривалий час поведінки учнів організовано так, що вони знаходяться під прямим контролем вчителя чи колективу, а це нерідко негативно позначається на моральному розвитку дітей, видимі результати якого проявляються у них пізніше, в підлітковому віці.

Таким чином, новий зміст початкового навчання відкрило нові можливості для виховання дітей, в якому визначальне значення має зміст освіти, методика викладання, особистість і знання вчителя, який передає свій світогляд, культуру, моральний досвід наступному поколінню. Все це становить систему впливів, яка спрямовує розвиток дітей і визначає особливості їх формування. У початкових класах потрібні спеціальні прийоми, щоб діти змогли усвідомити навчальне завдання і як загальну, і як ставиться особисто до них. Одне із завдань морального виховання школи — правильно організувати діяльність дитини.