Розробка блоку управління електродвигуном приводу воріт

Дипломний проект Розробка блоку управління електродвигуном приводу воріт.

ЗМІСТ Стор.

Загальна частина …

Вступ …

Характеристика і аналіз існуючих електромеханічних приводів .

Обґрунтування теми проекту …

Розрахунково-технологічна частина …

Розробка і обґрунтування структурної схеми.

електромеханічного приводу для воріт приватного використання…

Вибір та обґрунтування стандартного обладнання…

Розробка принципової електричної схеми.

електромеханічного приводу для воріт приватного використання…

Розрахунок нетипових елементів та вузлів …

Опис схеми керування, контролю або регулювання …

Енергетична частина …

Розрахунок витрат енергоносіїв …

Охорона праці …

Заходи техніки безпеки …

Протипожежний захист …

Заходи техніки безпеки при виконанні монтажних робіт …

Економічна частина …

Література …

1. Загальна частина.

1.1 Вступ.

Автоматизація — це застосування комплексу засобів, що дозволяють здійснювати виробничі процеси без особистої участі людини, але під її контролем. Автоматизація виробничих процесів приводить до збільшення випуску, зниженню собівартості і поліпшенню якості продукції, зменшує чисельність обслуговуючого персоналу, підвищує надійність і довговічність машин, дає економію матеріалів, поліпшує умови праці і техніки безпеки.

Автоматизація звільняє людину від необхідності безпосереднього керування механізмами. В автоматизованому процесі виробництва роль людини зводиться до налагодження, регулювання, обслуговування засобів автоматизації і спостереження за їхньою роботою. Якщо автоматизація полегшує фізичну працю людини, то автоматизація має мету полегшити так само і розумову працю. Експлуатація засобів автоматизації вимагає від обслуговуючого персоналу високої технічної кваліфікації.

Автоматичні пристрої та вузли все тісніше і більше застосовуються в побуті та в повсякденному житті людей. Їх завданням є забезпечення комфортного відпочинку, зведення до мінімуму ручної праці людей в побуті, що призводить до збільшення вільного часу (часу, який не використовується для забезпечення комфорту та зручності проживання людини). Багато механізмів та пристроїв, сконструйованих та виготовлених для потреб промисловості модернізуються для використання в побуті. В значній мірі це стосується виконавчих пристроїв систем автоматики.

При виконанні автоматичних систем та пристроїв для використання у побуті та для потреб населення в якості виконавчого механізму найчастіше використовується електропривод.

Основою електропривода виробничих об'єктів є електрична машина. Перший електричний двигун постійного струму з обертальним рухом був створений у 1834р. академіком Б.С.Якобі за участю академіка Э. Х. Ленца. Цей двигун у 1838р. був застосований Б.С.Якобі для надавання руху катера на ріці Неві. Зазначена робота Б.С.Якобі одержала світову популярність і багато наступних технічних рішень в області електропривода вітчизняних і іноземних електротехніків були варіацією чи розвитком ідей Б.С.Якобі.

До найбільш істотних практичних досягнень в області раннього розвитку електропривода можна віднести роботи В. Н. Чиколева, що створив привід електродів дугової лампи (1873р.) і вентиляторів (1886р.), П. Н. Яблочкова, що створив трансформатор (1876р.), М.О.Доливо-Добровольского, винахідника асинхронного двигуна (1889р.), А.Н.Шубіна, що розробив привід з індивідуальним генератором (1899р.) і інші.

Характеристика підприємства.

Будівництво «Коломийського заводу комплектних розподільчих пристроїв» почалося на основі постанови Ради Міністрів СССР № 247 від 10.04.74 року .

Згідно наказу N 376 від 30.07.1982 року Міністерства електротехнічної промисловості СРСР Коломийський завод КРП був розподілений на два заводи — завод КРП і завод «Електрооснастка».

Загальний об'єм капіталовкладень становив — 17 985,18 тисяч карбованців .

В тому числі:

на промислове будівництво — 13 176 тисяч карбованців;

на основні промислово-виробничі фонди — 9865 тисяч карбованців;

на житлово-громадське будівництво — 4808,68 тисяч карбованців.

У травні 1976 року — заклали фундамент головного корпусу, побутового корпусу, складу хімікатів .

У жовтні 1976 року — заклали фундамент котельні, компресорної, насосної станції, залізничного під'їзного шляху .

У квітні 1976 року — заклали фундамент адміністративного корпусу, столової, площадки під устаткування .

У березні 1994 року у зв’язку з указом президента України від 15 червня 1993 року № 210/93 «Про приватизацію державних підприємств» завод був приватизований і перейменований у ВАТ «Коломийський завод комплектуючих розподільчих пристроїв».

Метою діяльності підприємства, як і будь-якого комерційного, є одержання прибутків від господарської діяльності і задоволення загальнодержавних інтересів місцевих органів влади і громадськості, акціонерів товариства і наймати працівників в рамках чинного законодавства.

Основним завданням діяльності підприємства є виготовлення та реалізація продукції високовольтної і низьковольтної апаратури, товарів народного вжитку в тому числі з використання дорогоцінних матеріалів.

Коротка технічна характеристика заводу площа території в межах загороджень — 7,9 Га;

загальна площа критих будівель — 32,8 тис. м2;

площа головного виробничого корпусу — 24,6 тис. м2;

площа складських приміщень — 2,4 тис. м2.

На заводі діють наступні виробництва:

розкрійно штампувальні (розкрій листового і профільного прокату, штампування листових деталей);

зварювальна (напівавтоматичне зварювання);

переробка пластмас (пресування і лиття деталей із пластмас);

механічна обробка (токарні, свердлильні, фрезерні роботи);

фарбувальне (підготовка і фарбування деталей на конвеєрі 3140 м. в зміну);

гальванічне (покриття сріблом, нікелем, цинком, хромом);

шинна дільниця (виготовлення електропровідників із міді та алюмінію);

монтажно-складальне (пластинчатий конвеєр для монтажно-складальних робіт);

випробовувальна дільниця (випробовування виробів напругою 2 кВ, 42 кВ, 95 кВ);

дільниця товарів народного споживання.

Допоміжні приміщення та виробництва:

механіко-енергетичний цех;

ремонтно-інструментальний цех;

побутові приміщення — 1,3 тис. м2;

адміністративно-лабораторний корпус — 976 м²;

котельня (4 котли ДКВР -10) — 0.784 тис. м2;

компресорна станція — 0,45 тис. м2;

їдальня на 300 місць — 0,9 тис. м2;

центральна заводська лабораторія.

Фінансові показники, тис. грн.

2004 2003 2002 2001 2000.

за рік за рік за рік за рік за рік.

Виручка від реалізації 5 302 3 630 3 975 5 313

Чистий доход 4 460 3 188 3 341 4 625

Чистий прибуток -937 -2 072 -884 -627

Дебіторська заборгованість 214 309 394 380

Кредиторська заборгованість 337 857 616 161

Структура підприємства Відкрите акціонерне товариство «Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв — спеціалізоване підприємство по випуску високовольтної апаратури: комплектних розподільчих пристроїв типу КМ-1М. К30−394 та роз'єднувачів РД3−35, крім того виготовляє товари народного споживання — електричну помпу «Малятко» і щиток обліку електроенергії; надає послуги і виконує роботи стороннім організаціям, населенню.

Правління ВАТ «Коломийський завод КРП «складається з:

Голови правління Заступника голови правління по виробництву Заступника голови правління по економіці.

Заступника голови правління по маркетингу і комерції.

Головного бухгалтера Структура підприємства складається з таких підрозділів:

Заготівельно-зварювальний цех (ЗЗЦ) — виконує роботи: заготівельно-штампувальні, механічної обробки, гальванічні, пресування і обробка пластмас, зварювальні і фарбувальні.

Монтажно-складальний цех (МСЦ) — виконує роботи по монтажу, складанню і упакуванню високовольтної апаратури.

Дільниця товарів народного вжитку (ДТНВ) — займається виготовленням товарів і послуг для населення.

Дільниця внутрішньозаводських перевезень (ДВЗП) — виконує роботи по обслуговуванню основного і допоміжного виробництва по виконанню виробничих завдань.

Відділ матеріально-технічного забезпечення (ВМТЗ) і відділ зовнішньої кооперації (ВЗКІК) — здійснює комплексне і своєчасне забезпечення потреб підприємства необхідними матеріалами, сировиною, напівфабрикати і комплектуючими виробами.

Відділ зовнішньо — економічних зв’язків і маркетингу (ВЗЕЗІМ) — вивчає ринок, укладає угоди по виконанню замовлень, здійснює реалізацію готової продукції; відділу підпорядкований «салон-магазин», який здійснює роздрібну торгівлю виробів які виготовляє завод, виконує разові замовлення від населення.

Транспортний цех (ТЦ) — здійснює транспортне обслуговування підрозділів підприємства і підприємства в цілому по забезпеченню виконання виробничих завдань, займається відвантаженням готової продукції.

Економічний відділ (ЕВ) — здійснює керівництво роботи з економічного планування, виявлення резервів виробництва, організації економічного аналізу діяльності підприємства, розробка оптових і роздрібних цін на продукцію яка реалізується, займається організацією праці і заробітної плати, підвищення продуктивності праці, правильне використання заробітної плати.

Відділ головного конструктора (ВТК) — забезпечення конструкторської підготовки виробництва і підпорядкована експериментальна дільниця — займається виготовленням взірців виробів які пропонуються для основного виробництва.

Ремонтно-будівельна дільниця (РБД) — здійснює замовлення на необхідне будівельне обладнання, матеріали, будівельні конструкції і арматуру, виконує всі будівельно-ремонтні роботи по підприємству.

Центральна заводська лабораторія (ЦЗЛ) — сприяє впровадженню у виробництво новітньої технології, нового технологічного обладнання, забезпечення підвищення якості і надійності продукції, що випускається, забезпечення контролю за дотриманням технологічної дисципліни.

Бюро стандартизації і технологічної документації (БСТД) — забезпечує впровадження стандартизації і уніфікації на підприємстві, організація роботи по впровадженню стандартів, технічних умов і інструкцій, розмноження технологічної документації.

Ремонтно-інструментальна дільниця (РІД) — виконує роботи по виготовленню нової і ремонту діючої технологічної оснастки.

Енерго — механічний відділ (ЕМВ) — забезпечення підприємства всіма видами енергоресурсів, підтримування діючого обладнання в справному робочому стані, підвищення економічності ремонтного обладнання, розроблення заходів по економії паливно-енергетичних ресурсів, підвищення коефіцієнта корисної дії обладнання.

Відділ інструментального господарства (ВІГ) — планування необхідності і виробничої оснастки і інструменту, забезпечення підприємства необхідними інструментами.

Дільниця нестандартного обладнання (ДНО) — впровадження у виробництво засобів амортизації і механізації виробничих процесів.

Відділ кадрів (ВК) — організація роботи по забезпеченню і підготовці кадрів для підприємства, організація обліку робочого часу, робітників заводу.

Адміністративно-господарський відділ (АГВ) — господарське обслуговування підприємства, утримання в належному стані будівель, приміщень і території підприємства.

Їдальня — забезпечення харчування робітників підприємства у відповідності з затвердженими графіком.

База відпочинку «Слобода» — організація відпочинку працівників підприємства.

Відділ охорони праці (ВОП) — організація роботи по створенню безпечних умов праці, контроль за дотриманням діючого законодавства, інструкції, норми по охороні праці, техніки безпеки, надання робітникам встановлених пільг по умовах праці, підпорядкований медпункт — надання першої медичної допомоги, профілактика професійних захворювань.

Гуртожиток — забезпечення нормативних житлових умов для проживання.

Житловий масив — виконання робіт по утриманню житлового фонду.

Центральна заводська бухгалтерія (ЦЗБ) — організація обліку фінансово-господарської діяльності, здійснення контролю за зберіганням колективної власності, правильним використанням грошових і матеріальних цінностей, дотримання режиму економії на підприємстві.

Відділ технічного контролю — попередження випуску продукції, що не відповідає вимогам державних стандартів і технічним умовам, випробування готових виробів перед їх упаковкою, підвищення відповідальності за якістю продукції, що випускається.

Відділ охорони заводу — забезпечення зберігання власності підприємства, попередження розкрадання матеріальних цінностей.

Відділ головного технолога (ВГТ) — забезпечення впровадження нових прогресивних технологій, удосконалення технологічної підготовки виробництва.

Юридична група — забезпечення дотримання законності в діяльності підприємства, захист його правових інтересів, пропагування державного законодавства.

Темою дипломного проекту є: «Проект електромеханічного приводу для воріт приватного використання». Метою проекту являється конструювання електромеханічного приводу, а саме електричної його частини, конкурентноздатної до продукції даного типу, що пропонується на українському ринку різними фірмами, тобто з характеристиками, не гіршими від аналогічної продукції, але з меншою собівартістю виготовлення.

Характеристика і аналіз існуючих електромеханічних приводів.

Електромеханічні приводи, які використовуються для управління виконавчими механізмами можна розділити на приводи з ручним управлінням та приводи з дистанційним управлінням. Приводи з ручним управлінням використовуються в основному на підприємствах для керування вантажопідйомними механізмами системами вентиляції (вентиляторами). Для управління виконавчими механізмами широкого використання, а саме, згідно теми дипломного проекту, електроприводами воріт приватного використання використовуються приводи з дистанційним управлінням (в основному радіокеровані). На українському ринку представлена продукція кількох італійських фірм: «Саме», «Lupo» та «Fast».

Характеристики представленої продукції наступні:

Привід FAST 2000 потужний, міцний, має приємний дизайн, компактні характеристики. Привід легко встановлюється на готових воротах.

Особливості:

Нереверсивний.

Максимальна довжина кожної створки 2,50 м.

Простота технічного обслуговування.

Легко встановлюється на воротах.

Технічні характеристики.

Напруга — частота Hz 230/230V-50.

Потужність 250 W.

Сила струму макс. 1,2 А Макс., температура двигуна 140 °C Конденсатор 10 mF.

Хід 300 мм Максимальна сила 2000 N.

Кількість повних циклів в годину 15 макс.

Привід.

Контролер

Фотоелементи.

Кнопка «старт/стоп «.

Контрольна лампа Антена Брелок дистанційного управління Електромеханічний привід важільного типу для воріт.

Привід КОМ PASS призначений для воріт з широкими стійками, створки в яких кріпляться по центру. Важелі являються універсальними и можуть кріпитись як з правої, так і з лівої сторони. Привід є нереверсивний, що дозволяє блокувати ворота без використання електричного замка. Керування потужністю проводиться з панелі управління. Вся система розміщується в стальному корпусі, обробленому і покритому епоксидною фарбою. Привід може бути розблокований за допомогою спеціального ключа.

Особливості:

Максимальна довжина для створки 2,5 м.

Нереверсивний.

Технічні характеристики Напруга — частота 230V-50 Hz.

Потужність 250 W.

Сила струму макс. 1,15 А Макс. кут обертання 360 °.

Макс. Кутова швидкість 10,8.

Граничний момент 350 N х m.

Конденсатор 12,5 mF.

Робоча температура -20°С…+80°С Макс. довжина створки воріт 2,5 м Привід 4. Кнопка «старт/стоп».

Контролер 5. Контрольна лампа Фотоелементи 6. Антена.

7. Брелок дистанційного управління Підземний привід FAST6 являється одним із варіантів автоматизації воріт і дверей. Розроблений і випущений для установки під землею для готових воріт без зміни зовнішнього вигляду.

Електричний привід повністю розміщений в масляній ванні, рухома кришка дає можливість електричного зв’язку з кабелем привода. Модель FAST 6 являється реверсивною і призначена для створок воріт довжиною до 2,8 м. Тертя в масляній ванні легко регулюється ззовні, тому електричний замок обов’язковий.

Технічні характеристики Напруга — частота 220V±10%-50 Hz.

Макс. споживання електроенергії 1,3 А Конденсатор 8 mF.

Двигун Реверсивний Оберти двигуна 900 об/хв Макс. довжина створки воріт 2,8 м Час відкривання на 90° 17 сек Макс. вага воріт 300 кг Макс. кут обертання 360°.

Тип мастила MOBIL Oil ATF 200.

Вага привода 15 кг.

Блок управління ZM 2 для електродвигунів фірми CAME.

Основні технічні характеристики Універсальна контрольна панель з мікропроцесором для електродвигунів 230 В.

Дві протилежні команди дані одночасно, включають режим «Повний стоп».

При установці DIP-перемикачів 8 OFF 10 ON виконується функція ЧАСТКОВИЙ СТОП.

Якщо нормально-замкнуті контакти не використовуються, вони повинні бути закорочені перемичками.

При установці DIP-перемикачів 8 OFF 10 OFF виконується функція ЗАКРИВАННЯ НА ПРОТЯЗІ ЦИКЛУ ВІДКРИВАННЯ.

Час роботи встановлюється від 0 до 120 секунд регулятором T.L.

Час затримки 2 двигуна (для воріт з накидом) встановлюється регулятором ТR2M від 0 до 20 секунд.

Час автоматичного закриття встановлюється регулятором Т.С.А от 1 до 120 сек.

Блок управління призначений для систем безпеки, для систем контролю доступу.

Технічні характеристики Вхідна напруга 230 В Сигнальна мигаюча лампа 230В — 25Вт.

Вихід для живлення додаткового.

електронного обладнання 24 В зм. Макс. потужність — 20Вт Підключення електричного замка 12 В, 15Вт.

Кнопка СТОП нормально-замкнута кнопка Вартість блоку управління — 1165 гривень.

Аналізуючи електромеханічні приводи, які представлені на ринку, можна відмітити, що в якості рушія використовуються електродвигуни і постійного і змінного струму, проте в більшості випадків застосовуються двигуни змінного струму, промислової частоти 230 В 50Гц, що зв’язано з простотою подачі живлення (відсутня необхідність в перетворювачах напруги). Електродвигуни постійного струму використовуються тільки в окремих приводах, що призначені для не інтенсивної роботи в механізмах відкриття невеликих воріт чи дверей.

Найширше розповсюджене управління приводами за допомогою дистанційного керування по радіо. З цією метою застосовуються окремі вузли — «Блоки управління для електродвигунів», що містять і вузли радіоканалу і силову частину для безпосереднього комутування живлячої напруги електродвигуна.

Обґрунтування теми проекту.

В умовах ринкової економіки, для забезпечення ринків збуту продукції, підприємства повинні орієнтуватись на споживача, тобто випускати ті види продукції, для яких можливо забезпечити ринки збуту на максимально вигідних умовах. Одними з багатьох факторів, що впливають на кількість продаж є попит на даний вид товару, його якість та ціна.

Розглядаючи та аналізуючи електромеханічні приводи для воріт приватного використання бачимо, що при вартості приводу 2192 гривні в цілому, вартість блоку управління електродвигуном сягає 1165 гривень, тобто 53%. Тому за мету проекту ставиться розробка блоку управління електродвигуном з характеристиками схожими з характеристиками блоку управління ZM 2 для електродвигунів фірми CAME, але з нижчою вартістю.

2. Розрахунково-технологічна частина.

2.1 Розробка і обґрунтування структурної схеми електромеханічного приводу для воріт приватного використання.

Проектуючи блок управління електродвигуном необхідно прийняти до уваги, що структурна схема повинна відображати весь цикл роботи електромеханічного приводу згідно визначеного алгоритму роботи.

Також при складанні структурної схеми враховуємо необхідність використання часових затримок при виконанні певних дій. Наприклад, при встановленні блоку і приводу на ворота з накидом необхідно встановлювати час затримки другого двигуна. Робота двигунів повинна розпочинатись тільки після загоряння сигнальної лампи. Необхідно передбачити автоматичне закриття воріт через певний проміжок часу.

Відповідно блок управління електродвигуном повинен мати наступні характеристики:

Дві протилежні команди дані одночасно, включають режим «Повний стоп».

Час роботи встановлюється від 0 до 120 секунд регулятором T.L.

Час затримки 2 двигуна (для воріт з накидом) встановлюється регулятором від 0 до 20 секунд.

Час автоматичного закриття встановлюється регулятором від 15 до 180 сек.

Технічні характеристики Вхідна напруга 230 В Сигнальна мигаюча лампа 230В — 25Вт.

Вихід для живлення додаткового.

електронного обладнання 12 В пост. Макс. потужність — 20Вт Підключення електричного замка 12 В, 15Вт.

Кнопка СТОП нормально-замкнута кнопка Згідно алгоритму роботи та заданих характеристик складаємо структурну схему блоку управління електродвигуном (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Схема структурна блоку управління Приймач команд — являється частиною комплекту передавач-приймач. Призначення комплекту передача та прийом командних сигналів за допомогою радіохвиль. Окрім того в функції приймача входить декодування прийнятих сигналів та передача їх на наступні вузли за допомогою релейних елементів.

Блок формування сигналів керування — завданням блоку формування сигналів керування є створення управляючих імпульсів згідно прийнятого алгоритму роботи приводу та відносно вхідних сигналів з приймача команд та давачів положення виконавчого механізму. Блок формування сигналів керування також містить вузол часової затримки імпульсів запуску для блоку керування другим електродвигуном.

Блок керування електродвигуном — являє собою силову частину приводу, функціональне призначення якої - подача напруги живлення на електродвигуни в залежності відсигналів управління, прийнятих від блоку формування сигналів керування.

Електродвигун — рушій електромеханічного приводу для воріт приватного використання.

Давач положення виконавчого механізму — застосовується для фіксації положення створок воріт в відкритому (закритому) стані. Вихідним сигналом давача є зміна рівня сигналу, що подається на блок формування сигналів керування і служить сигналом «Стоп» виконавчих механізмів приводу.

Аналізуючи структурну схему управління електромеханічним приводом для воріт приватного використання бачимо, що вона є типовою розімкнутою системою із зворотнім зв’язком,. За допомогою якого фіксуються положення виконавчого механізму та подається команда «Стоп». Регулювальні елементи в системі відсутні. Задатчиком служать такі блоки як: Приймач команд та Давач положення виконавчого механізму. Виконавчим механізмом — електродвигуни.

2.2 Вибір та обгрунтування стандартного обладнання.

З обладнання, яке виготовляється промисловістю, вибираємо наступне:

Передавач і приймач команд. Дані блоки вибираємо з асортименту фірми «CAME». Передавач команд, як і приймач, є двоканальним, тобто дозволяє передавати та приймати дві команди (в нашому випадку — це команди на закриття і відкриття воріт) на відстані до 100 м за допомогою радіоканалу (частота радіосигналу — 868МГц. Вартість приймача і передавача складає 280 грн. Зовнішній вигляд зображено на рис. 2.2.

а) б) Рис. 2.2 Передавач команд а) та приймач команд з релейним блоком б) двоканальний.

Давач положення виконавчого механізму — використовуємо фотоелектричні давачі. Фотоелектричні давачі відносяться до безконтактних давачів, внаслідок чого являються більш надійними в роботі. Фотоелектричний давач являє собою фотоелемент та освітлювальний пристрій (світлодіод), які розміщені в непрозорому корпусі. При перекритті світлового променя від світлодіода до фотоелемента змінюється провідність останнього. На основі чого і робиться висновок про положення створок воріт. Вартість фотоелектричного давача становить 25 грн.

2.3 Розробка принципової електричної схеми електромеханічного приводу для воріт приватного використання.

Розробку принципової електричної схеми для воріт приватного використання ведемо у відповідності із структурною схемою та з врахування принципів взаємозамінності та уніфікування.

В зв’язку з використанням стандартного обладнання необхідно розробити принципові схеми наступних блоків: Блоку формування сигналів керування та Блоку керування двигуном. Вузол світлової сигналізації розробки не потребує, так як для подачі напруги на сигнальну лампу буде використовуватись частина принципової схеми (а саме тиристорний електронний ключ) блоку керування електродвигуном.

Блок формування сигналів керування. Принципову схему блоку формування сигналів керування складаємо на основі інтегральних мікросхем серій К155 та К531.

Окрім того побудова принципової схеми на ІМС дозволяє використовувати різні вузли без узгодження, так як використовуються командні сигнали, які відповідають рівням логічної «1» ІМС (+Uж), в даному випадку +5 В.

Схема електрична принципова приведена на кресленні.

Блок керування електродвигуном — являє собою конвертор на базі електронного тиристорного ключа з прямим принципом регулювання. Навантаженням блоку є електродвигун, максимальна потужність якого — 300Вт. Вибір потужності навантаження в 300 Вт дає можливість використовувати розрахований блок керування електродвигуном з електродвигунами, що входять в комплект постачання електромеханічних приводів для воріт та дверей. Внаслідок вищесказаного потреби в виборі та розрахунку електродвигуна немає.

Вузол світлової сигналізації являє собою електронний нерегульований тиристорний ключ, навантаженням якого є сигнальна лампа розжарювання. Принципова схема вузла світлової сигналізації аналогічна до схеми електричної принципової електронного тиристорного ключа, що використовується в блоці керування електродвигуном.

2.4 Розрахунок нетипових елементів та вузлів.

Згідно розробки принципової схеми розрахунку підлягають такі вузли:

Вузол часової затримки сигналу керування для електродвигуна «2».

Блок керування електродвигуном.

Вузол часової затримки сигналу керування для електродвигуна «2».

Елементи часозадаючої ланки для електродвигуна розраховуються за допомогою відношення, що відображає час заряду конденсатора до напруги логічної одиниці (+2,7 В), якої достатньо для переходу виходу логічного елемента відповідно зі стану логічного нуля в стан логічної одиниці. Цей час вибрано рівним 10 секунди максимально.

Час заряду конденсатора визначаємо виходячи з правила п’яти RC. Правило п’яти RC формулюється наступним чином: за час, який дорівнює п’яти постійним часу, конденсатор заряджається чи розряджається на 99%. Звідси насамперед необхідно визначити кількість постійних часу, потрібних для заряду конденсатора до напруги 2,7 В:

(2.4.1).

xRC=12.5/11.88=1.2.

Приймаємо ємність конденсатора С=20 мкФ. З визначення постійної часу та результату обчислення виразу (2.4.1) визначаємо опір резистора R.

Приймаємо величину опору резистора R=430 кОм.

Блок керування електродвигуном:

Вихідні дані для розрахунку:

Максимальна потужність навантаження — 300 Вт.

Максимальна напруга навантаження — 220 В Мінімальна напруга навантаження — 180 В Напруга джерела живлення — 230 В.

Параметри електронного тиристорного ключа визначаємо для режиму максимальної напруги навантаження:

(2.4.2).

Ін.макс.=300/220=1,4 А Вибираємо основний VS1 і додатковий VS2 тиристори за такими умовами: Імакс.доп.(Ін.макс. Uмакс.доп.(U.

Цим умовам задовільняє тиристор Т106−10. Його паспортні дані:

Iмакс.доп.=10 А; Uмакс.зв.=100(800 В; Iутр.т.=0,5А; Iкер.т.=600 мА;

Uкер.=7 В; tув.=2 мкс; tвим.т.=60 мкс; fмакс.=2,5 кГц.

Визначаємо параметри контура примусової комутації електронного ключа:

(2.4.3), де tвим=tвим.т.+(t=80 мкс — час вимкнення ключа, який для забезпечення надійної комутації вибираємо більшим ніж час вимкнення тиристора на величину 20 мкс.

С=1,4×80/220=0,5 мкФ Визначаємо опір обмежувального резистора:

(2.4.4).

R=220/2×0,5=220 Ом Розраховуємо вихідні каскади формувача імпульсів.

Вихідні каскади формувача імпульсів реалізовано на біполярних транзисторах. Для вибору цих транзисторів визначаємо необхідну потужність керуючих сигналів за параметрами тиристорів в схемі електронного ключа:

(2.4.5).

Ркер.=7×0,6=4,2 Вт Для забезпечення такої потужності керуючих імпульсів імпульсний струм колектора транзисторів обчислюємо за виразом:

(2.4.6).

Вибираємо тип транзисторів за умовами: ІК.доп.>ІК.імп=350 мА.; UКЕ.доп.(2Uж.=24 В.

Такі умови задовільняє транзистор типу КТ815Б, з паспортними даними ІК.доп.=1,5 А, UКЕ.доп.=40 В, h21Е=40, UБЕ=5 В.

Опір базових резисторів визначаємо за формулою:

(2.4.7).

Rб=(12−5)х40/1,2×0,35=667 Ом Вибираємо опір резисторів за шкалою номінальних величин — 680 Ом.

2.5 Опис схеми керування, контролю або регулювання.

При одержанні сигналу на відкриття воріт в приймачі сигналів замикаються контакти реле відкриття і на вхід 1 блоку формування сигналів керування подається напруга рівня логічної одиниці яка переводить тригери відкриття воріт в стан логічної одиниці на прямому виході. Даний сигнал поступає на блок керування електродвигуном першої створки воріт і через приблизно 10 секунд на блок керування електродвигуном другої створки воріт. Одержавши сигнал на відкриття спрацьовують тиристорні ключі блоків керування. Внаслідок чого починають працювати електродвигуни створок воріт. Одночасно з появою на виході тригерів рівня логічної одиниці перемикається тригер ввімкнення сигнальної лампи, вмикаючи останню через тиристорний електронний ключ. При досягненні створами кінцевого положення, спрацьовує фотоелектричний давач положення виконавчого механізму, сигнал з якого примусово переводить тригери блоку формування сигналів керування в вихідний стан і зупиняє електродвигуни створок воріт.

3. Енергетична частина.

3.1 Розрахунок витрат енергоносіїв на засоби автоматизації.

Одним із факторів ефективності використання пристроїв та систем та причиною доцільності використання є зменшення витрат енергоносіїв, що являється одним з основних завдань модернізації та модифікації пристроїв, які застосовуються в промисловості та в сфері обслуговування. В загальному понятті енергоносіями являються речовини чи явища при перетворенні яких виділяється енергія, яку може використати споживач. Це можуть бути і речовини природного походження (нафта, газ, торф), вторинна енергія вироблена людиною (електроенергія, теплова енергія), природна енергія (енергія сонячного проміння, енергія вітру, припливів і відпливів). В господарській діяльності чи не найширше використовується електрична енергія, одержана чи вироблена різними шляхами.

Дана електромеханічний привід для воріт приватного використання, а саме розроблюваний блок управління для електродвигунів використовує один вид енергії - електричну. Причому отримує її від вторинного джерела живлення — блоку живлення. Тому для розрахунку ефективності необхідно визначити яку потужність споживає блок управління, а так в склад блоку управління входить джерело вторинного живлення, яке може використовуватись і для живлення інших додаткових електронних пристроїв, то споживану електричну потужність блока управління розраховуємо по потужності блока вторинного живлення.

Потужність вторинного джерела живлення становить 80 Вт.

Середня споживана кількість електроенергії за добу становить 1920Вт (год.

4. Охорона праці.

Охорона праці - це система законодавчих актів і відповідних їм соціально-економічних, технічних, гігієнічних і організаційних заходів, що забезпечують безпеку, збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Охорона праці - це наука про людину і працю. З наукової точки зору вона досліджує вплив навколишнього середовища і засобів виробництва на організм людини з метою розробки профілактичних заходів щодо попередження травматизму, професійних захворювань і отруєнь.

«Охорона праці» у промисловості - наукова дисципліна, що вивчає питання безпеки праці, попередження на виробничого травматизму, професійних захворювань і отруєнь, пожеж і вибухів.

Основна мета предмету «Охорона праці» — вивчення основ трудового законодавства, загальних питань по охороні праці, виробничій санітарії, техніки безпеки, пожежної техніки і пожежної безпеки на виробництві, ознайомлення з діючими нормами, правилами, інструкціями, ДСТ і вимогами по техніці безпеки, виробничій санітарії і пожежній профілактиці.

У завдання охорони праці входить розробка законоположень, правил, норм і інструкцій, організаційно-технічних і гігієнічних заходів щодо охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, вивчення причин і розробка заходів запобігання травматизму, профзахворювань і профотруєнь.

Охорона праці і пожежної безпеки неможливі у відриві від організації і технології виробництва, будови будинків і споруд, конструювання й експлуатації технологічного і допоміжного устаткування. Заходи щодо техніки безпеки і пожежної безпеки розробляють на основі новітніх досягнень вітчизняної і закордонної науки і техніки.

Предмет «Охорона праці» нерозривно зв’язаний з іншими спеціальними дисциплінами. Знання основ трудового законодавства, охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії і пожежної безпеки обов’язкове для всіх працівників промисловості, транспорту та сфери обслуговування.

4.1 Заходи техніки безпеки.

Перш ніж розробляти заходи з техніки безпеки необхідно проводити аналіз виробничого травматизму при виконанні споріднених робіт та операцій і на підприємстві в цілому. Причини, що викликали нещасні випадки на виробництві, аналізують для розробки найбільш ефективних заходів для їхнього усунення і попередження. На практиці користуються наступними методами аналізу:

монографічними, топографічними,.

статистичними.

При монографічному методі об'єктами дослідження служать окремі цехи, установки, види робіт, технологічні і трудовий процеси. Детально вивчають оброблювані предмети, основне і допоміжне устаткування, робоче місце, одяг робітників, прийоми робіт і загальні умови виробничої обстановки.

Одночасно вивчають нещасні випадки, що сталися раніше. Результати дослідження направляють на виявлення потенційних небезпек за даних умов роботи й обстановки. За матеріалами досліджень намічають заходи, у яких передбачають не тільки техніку безпеки (огороджену, захисну, блокувальну й ін.), але і заходи щодо забезпечення безпеки у усьому виробничому процесі, а також виробничій обстановці в цілому.

Монографічний метод — найбільш ефективний із усіх методів, тому що на відміну від інших він дає можливість не тільки найбільш повно уточнити, але й усунути причини, що викликали нещасний випадок, а також і запобігти їхньому повторенню.

З зіставлення монографічних обстежень однорідних цехів можна зробити висновки для широких узагальнень і проведення заходів загального характеру.

При топографічному методі нещасні випадки, що сталися, графічно зображують у вигляді умовних знаків на плані підприємства чи дільниці по місцю події. Вивішені на стіні такі плани постійно сигналізують (нагадують) про місця нещасних випадків. Повторення нещасних випадків у визначених місцях буде свідчити про неблагополуччя з охороною праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження зазначених місць виявляють причини, що викликали нещасні випадки, і намічають поточні і перспективні заходи щодо усунення нещасних випадків для кожного окремого об'єкта.

Статистичний метод ґрунтується на вивченні матеріалів реєстрації й обліку нещасних випадків, зібраних за тривалий час (за півроку, рік), і систематизації нещасних випадків за професією, стажем, статтю, віком, характером робіт, технічними чинниками, характером травм (враження струмом, порізи, уколи і т.д.). По актах складається звіт за формою 7-ТВР. При цьому методі необхідно врахувати не тільки число нещасних випадків, але і зв’язати їх із числом працюючих на даному підприємстві і вагою отриманих травм, для чого користуються відносними показниками нещасних випадків, обумовленими формою 7-ТВР.

Визначення відносних показників травматизму За даними форми 7-ТВР визначають показники травматизму.

Показник частоти Пч — це число потерпілих при нещасних випадках, зв’язаних із виробництвом, що доводяться на 1000 працюючих;

Показник ваги Пт — це середнє число робочих днів непрацездатності, що доводяться на один нещасливий випадок;

Показник непрацездатності Пн — це число людиноднів непрацездатності, що доводяться на 1000 працюючих.

Техніка безпеки — це система організаційних і технічних заходів і засобів, що запобігають впливові небезпечних виробничих чинників на процес виробництва.

Небезпечний виробничий чинник (небезпечний чинник) — виробничий чинник, вплив якого на працюючого приводить до травми.

Виробнича травма — травма, отримана працюючим на виробництві і викликана недотриманням вимог безпеки праці.

Виробнича небезпека — можливість впливу на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих чинників.

Безпека праці - стан умов праці, при якому відсутня виробнича небезпека.

Зниженню або усуненню травматизму сприяє автоматизація виробничих процесів і керування устаткуванням, що виключає необхідність участі людини в роботі окремих частин устаткування, машин, механізмів і установок, а отже, виключає причини нещасних випадків, зв’язаних з обслуговуванням верстатів, машин, механізмів і установок під час їхньої роботи. До роботи допускаються особи, що добре знають конструкцію устаткування, вимоги техніки безпеки і безпечні прийоми роботи, при експлуатації, технічному обслуговуванні і ремонті устаткування.

Так як основна частина устаткування підприємства безпосередньо зв’язана з електричним струмом, то знанням правил електробезпеки на підприємстві приділяється особлива увага.

Електричні мережі й установки підрозділяються по напрузі, частоті і напрямку струму, виконанню мережі і по ступені небезпеки поразки електричним струмом.

По напрузі електромережі й установки можуть бути вище 1000 В, до 1000 В, 36 В та 12 В.

По частоті електроструму мережі й установки підрозділяються на наступні групи:

50 Гц — найбільш поширена частота;

200; 400; 600 Гц — підвищена частота;

3(106 — 3(107 Гц — висока частота (ВЧ);

3(107 — 3(108 Гц — дуже висока частота (ОВЧ);

3(108 — 3(109 Гц — ультрависока частота (УВЧ);

3(109 — 3(1010 Гц — надвисока частота (СВЧ);

3(1010 — 3(1011 Гц — край висока частота (КВЧ);

3(1011 — 3(1012 Гц — над крайвисока частота (СКВЧ).

Мал. 4.1. Схеми: а — трьохпровідної мережі напругою вище 1000 В с заземленою нейтраллю; б — трьохпровідної мережі напругою до 1000 В с ізольованою нейтраллю; в — чотирьохпровідної мережі до 1000 В с глухозаземленною нейтраллю.

По напрямку струму мережі установки можуть бути змінного і постійного струму. У залежності від режиму нейтралі при напрузі вище 1000 В відповідно до ПУЕ застосовують мережі трьохпровідні (мал. 4.1,а) із заземленою нейтраллю. При напрузі до 1000 В відповідно до ПУЕ застосовують мережі трьохпровідні з ізольованою нейтраллю (мал. 4.1,б) і чотирьохпровідні з глухозаземленою нейтраллю (мал. 4.1,в). Нейтральна точка мереж трьохпровідних (мал. 4.1,б) з ізольованою нейтраллю не має зв’язку з землею. Такі мережі застосовують при незначних ємнісних струмах, коли можливо підтримати ізоляцію в гарному стані, коли мережі не схильні до впливу агресивних середовищ. Ці мережі знаходяться під постійним наглядом, вони більш безпечні, тому їх рекомендують застосовувати в торф’яній, вугільній і лісовій промисловості.

Мережі чотирьохпровідні з глухозаземленою нейтраллю застосовують там, де неможливо забезпечити гарну ізоляцію через високу вологість, агресивне середовище, коли внаслідок великої розгалуженості ємнісні струми досягають великих значень, небезпечних для людини, коли неможливо швидко відшукати й усунути пошкодження ізоляції (наприклад, міські і сільські мережі, мережі великих підприємств).

Виробнича санітарія. Гігієна праці грунтується на вивченні виробничого середовища і його впливу на умови праці, здоров’я робітників із метою розробки комплексу організаційних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, необхідних для оздоровлення і підвищення продуктивності праці. Як наукова дисципліна гігієна праці - це база для практичної і законодавчої роботи в області санітарної охорони і гігієнічної раціоналізації праці. До технології й організації виробництва відносяться механізація технологічних процесів, впровадження напівавтоматичних і автоматичних способів виробництва, дистанційного керування устаткуванням і т.д.

У тісному зв’язку з технологією виробництва знаходиться трудовий процес, що вимагає визначеної нервово-психічної напруги, напруги окремих органів і систем, положення тіла при роботі і т.д. До санітарно-гігієнічних умов праці відносяться: вплив на організм людини метеорологічного чинника (температури, вологості, швидкості руху повітря, барометричного тиску), забруднення повітря парами, газами, пилом, вплив шуму, вібрації, електромагнітних випромінювань, радіації і т.д. Вплив на здоров «я вивчають за допомогою сучасних методів гігієнічної науки.

Виробнича санітарія — це система організаційних і санітарно-технічних заходів і засобів, що запобігають вплив шкідливих виробничих чинників.

Шкідливий виробничий чинник (шкідливий чинник) — виробничий чинник, вплив якого на працюючого приводить до захворювання.

Професійне захворювання — захворювання, викликане впливом на працюючих шкідливих умов праці.

Промислово-санітарна робота в нашій країні базується на матеріалістичному розумінні взаємовідносин організму і середовищ.

Санітарними нормами проектування промислових підприємств установлені суворі вимоги до охорони здоров’я і життя працюючих. Наприклад, забруднене повітря (парами, газами, пилом), що видаляється з виробничих приміщень, перед викидом в атмосферу повинне бути очищене і знешкоджене.

Норми санітарних розривів поширюються на підприємства з дуже гучним виробництвом. Визначено санітарні розриви на установки ультрависокої і надвисокої частот. Для запобігання забруднення рік, озер і інших водойм виробничими стічними водами, що містять не тільки шкідливі, але і отруйні і небезпечні для флори, фауни водойм і людей речовини, санітарними нормами і правилами передбачені спеціальні вимоги по очищенню і знешкодженню забруднених вод перед спуском (скиданням) їх в каналізаційну систему. Встановлено визначені вимоги до споруд для очищення і знешкодження стічних вод. Очисні споруди і пристрої для скидання очищених і знешкоджених стічних вод повинні розташовуватися вниз за течією ріки з обов’язковим санітарним розривом між населеним пунктом і очисними спорудами.

Санітарними нормами і правилами визначені норми водоспоживання по цехах підприємств. Встановлено норми водоспоживання на одного жителя селища або міста. При цьому визначені джерела водопостачання, місця забору, очищення, знешкодження і знезаражування вод і охорона водяних джерел. Установлено санітарні захисні зони, що охороняються. Воду для питних і побутових потреб забирають згори за течією ріки по відношенню розташування селища і на відстані не меншій від встановленої санітарно-захисної зони (між місцем забору води і містом) з обліком використання ріки населеним пунктом. Крім того, установлена санітарно-захисна зона від місця забору води вгорі за течією ріки з таким розрахунком, щоб шкідливі забруднення, що потрапили у воду, при підході до місця забору води були цілком знешкоджені життєдіяльністю ріки. Виробнича санітарія регламентує застосування отруйних і шкідливих речовин на підприємствах у сільському і лісовому господарстві.

Небезпечні і шкідливі виробничі чинники підрозділяються по природі дії на організм людини на наступні групи:

фізичні,.

хімічні,.

біологічні,.

психофізіологічні.

Небезпечні фізичні шкідливі виробничі чинники поділяються на :

машини, що рухаються, і механізми;

незахищені рухливі елементи виробничого устаткування;

вироби, що пересуваються, матеріали;

підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони;

підвищена або знижена температура поверхонь матеріалів, устаткування;

підвищена або знижена температура повітря робочої зони;

підвищений рівень шуму на робочому місці;

підвищений рівень вібрації;

підвищений рівень інфразвукових коливань;

підвищений рівень ультразвуку;

підвищений або знижений барометричний тиск у робочій зоні і його різка зміна;

підвищена або знижена вологість повітря;

підвищена або знижена рухливість повітря;

підвищена або знижена іонізація повітря;

підвищений рівень іонізуючих випромінювань у робочій зоні;

небезпечний рівень напруги в електричному ланцюзі, замикання якого може відбутися через тіло людини;

підвищений рівень статичної електрики;

підвищений рівень електромагнітних випромінювань;

підвищена напруженість електричного поля;

підвищена напруженість магнітного поля;

відсутність або нестача природного світла;

недостатня освітленість робочої зони;

підвищена яскравість світла;

знижена контрастність;

прямий і відбитий блиск;

підвищена пульсація світлового потоку;

підвищений рівень ультрафіолетової радіації;

підвищений рівень інфрачервоної радіації.

Психофізіологічні небезпечні і шкідливі виробничі чинники викликають перевантаження, що по характері дії підрозділяються на фізичні і нервово-психічні.

Фізичні перевантаження підрозділяються на статичні, гіподинамічні, динамічні.

Причинами нервово-психічних перевантажень можуть бути розумова перенапруга, перенапруга аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження.

Аналізуючи стан охорони праці на підприємстві можна відмітити, що основними чинниками, які впливаючи на організм працюючого можуть призводити до виробничої травми є: фізичні чинники (особливо ті, які обумовлюють роботу з електроустаткуванням, електроапаратурою) та психофізіологічні чинники, пов’язані з нервово-психічними перевантаженнями (в основному розумова перенапруга, емоційні перевантаження). Для усунення психофізіологічних чинників використовуються технологічні перерви в роботі, змінний характер роботи, організація технологічних процесів обслуговування пристроїв та систем.

4.2 Протипожежний захист.

Проблеми попередження пожеж і боротьби з ними тісно зв’язані з проблемами охорони праці. Підтвердити це можна на прикладі пожежоі вибухонебезпечних промислових підприємств, де вибух і пожежа можуть послужити наслідком один одного.

Функції державного пожежного нагляду визначені «Положенням про державний пожежний нагляд». Розробка інженерно-технічних протипожежних заходів і контроль за їхнім здійсненням, організація профілактичного протипожежного режиму на діючих підприємствах, залучення широких кіл громадськості до справи попередження і гасіння пожеж складають систему державного пожежного нагляду.

У функції Держпожнагляду входять:

розробка й узгодження протипожежних норм, правил, технічних умов для знову мурованих і об'єктів різного призначення, що реконструюються, а також правил пожежної безпеки для діючих об'єктів. Ця функція одна з основних у роботі, оскільки необхідні протипожежні заходи повинні передбачатися ще в процесі проектування населених пунктів, об'єктів, окремих будинків і споруд. Як правило, до цієї роботи залучаються відповідні міністерства, відомства, науково-дослідні і проектні організації в залежності від того, для якої галузі народного господарства, для яких будинків і споруд розробляється той або інший нормативний документ. Правила пожежної безпеки є визначальними для працівників пожежної охорони і персоналу того чи іншого об'єкта в питанні дотримання необхідного протипожежного режиму. На підставі правил пожежної безпеки при виникненні на об'єкті пожежі або при знаходженні об'єкта в пожежонебезпечному стані можуть пред’являтися звинувачення тій або іншій посадовій особі, винній в невиконанні правил пожежної безпеки (або інструкцій), які мають юридичну чинність.

Контроль за дотриманням проектними організаціями протипожежних норм, технічних умов і правил при проектуванні нових і реконструкції існуючих об'єктів, будинків і споруд. Проектні організації і проектанти відповідають за облік усіх необхідних мір пожежної безпеки. У багатьох містах, областях, краях і республіках установлений порядок затвердження й узгодження проектів з органами Держпожнагляду. Органи Держпожнагляду мають право у вибірковому порядку перевіряти дотримання заходів пожежної безпеки в проектах і проектних організаціях.

Облік і аналіз пожеж, загорянь, що виникли в будинках і спорудах, на промислових підприємствах, у містах і в сільській місцевості. Аналіз даних про пожежі і загоряння дозволяє вчасно виявляти характерні причини пожеж і розробляти заходи для їхнього усунення. Крім того, ці дані необхідні для обґрунтування положень.

Протипожежна пропаганда й агітація. Біля 70% пожеж виникає від необережного поводження з вогнем, паління, неправильного застосування легкозаймистих рідин і інших порушень протипожежного режиму, що можуть бути усунуті в результаті роз’яснювальної роботи серед робітників, службовців і серед населення. З цією метою використовують радіо, телебачення, кіно. Найбільший ефект досягається в тому випадку, якщо лекції і бесіди будуються на конкретних прикладах.

Адміністративна робота органів Держпожнагляду. У своїй роботі органи Держпожнагляду користуються насамперед методом роз’яснення і переконання, однак у необхідних випадках удаються до прав, наданим їм «Положенням про державний пожежний нагляд» і іншими документами.

Керівник підприємства, об'єкта, будучи особою, відповідальною за всі сторони діяльності підприємства, об'єкта, відповідає і за забезпечення пожежної безпеки, організує роботу з попередження і гасіння пожеж.

На підприємствах:

по-перше, розробляються інструкції з заходів пожежної безпеки (звичайно одночасно з заходами для техніки безпеки) по окремих цехах, ділянках і виробничих установках і призначаються по ним відповідальні особи з числа інженерно-технічного персоналу;

по-друге, створюються добровільні пожежні дружини, оснащені пожежною технікою, що займаються попередженням пожеж у цехах і на робочих ділянках. На великих підприємствах добровільні пожежні дружини організуються по цехах, а в цехах — по змінах.

Широка участь робітників, службовців і населення в роботі з попередження пожеж і в тому числі участь у добровільних пожежних дружинах (ДПД), сприяє поліпшенню протипожежного стану об'єктів і тим самим знижує можливість виникнення загорянь і пожеж. Члени добровільних пожежних дружин одержують необхідні навички для гасіння пожеж на випадок, якщо останні, незважаючи на вжиті заходи, можуть виникнути.

Інженерно-технічний персонал промислових підприємств грає важливу роль у забезпеченні пожежної безпеки:

удосконалює технологічний процес на тій або іншій ділянці виробництва, упроваджує більш безпечне устаткування й апаратуру, влаштовує на окремих ділянках виробництва вогнегасячі установки, чітко виконує технологічний режим. З цією метою організують пожежо-технічні комісії, очолювані одним із головних інженерно-технічних працівників (головним інженером, головним механіком або іншими посадовими особами). Комісії проводять протипожежні обстеження, намічають заходи для зниженню пожежної небезпеки окремих ділянок виробництва і стежать за їх здійсненням. Для проведення протипожежного інструктажу і пожежно-технічного мінімуму інженерно-технічний персонал підприємства і працівники пожежної охорони використовують спеціально обладнані пожежно-технічні кабінети, оснащені наочним приладдям, плакатами й іншими матеріалами.

Пожежний зв’язок і сигналізація грають важливу роль у заходах для попередження пожеж, сприяють своєчасному їх виявленню і виклику пожежних підрозділів до місця пожежі, а також забезпечують оперативне керівництво роботами на пожежі.

Пожежний зв’язок можна підрозділити на зв’язок повідомлення (своєчасний прийом викликів на пожежі), диспетчерський зв’язок (керування силами і засобами для гасіння пожеж) і зв’язок на пожежі (керівництво пожежними підрозділами).

Для повідомлення про пожежу найбільше поширення одержали технічні засоби зв’язку і пожежної сигналізації - телефон, електрична пожежна сигналізація, автоматична і неавтоматична, і радіозв'язок.

Промислові підприємства, господарства й інші об'єкти з підвищеною пожежною небезпекою, як правило, обладнані прямим телефонним зв’язком. Для цієї мети прокладають прямий провід від об'єкта до пожежної команди, минаючи телефонну станцію, і встановлюють два індукторні телефонних апарати.

Для передачі повідомлення про пожежу з міського або іншого телефону на центральний пункт пожежного зв’язку (ЦППЗ) від міської телефонної станції (МТС) прокладають спеціальні односторонні телефонні лінії. Телефонні апарати обладнані спеціальними покажчиками з чітким написом номера телефону пожежної частини. При наявності телефонної станції (АТС) зв’язок здійснюється набором визначеного номера, а при ручній телефонній станції шляхом усної вимоги: «Пожежну команду!».

Найбільш надійний і швидкодіючий засіб зв’язку для виклику пожежної команди — електрична пожежна сигналізація, що складається з наступних основних частин:

оповіщувачів, встановлених у виробничих будинках або на території промислового підприємства, господарства або складу і призначених для подачі сигналів про пожежу;

прийомної станції з прийомними апаратами, що забезпечують прийом сигналів про пожежу і фіксування цих сигналів;

лінійних мереж, що з'єднують оповіщувачі з прийомними станціями.

На прийомній станції є оптичні й акустичні сигнали тривоги.

Системи електричної пожежної сигналізації виявляють початкову стадію пожежі (загоряння) і повідомляють про місце його виникнення. На підприємствах використовують високоефективні види автоматичної пожежної сигналізації, оповіщувачі яких реагують на дим, ультрафіолетові промені, полум’я і тепло. Системи автоматичної сигналізації без участі людей передають повідомлення про пожежу і місце його виникнення, а в окремих випадках також автоматично включають стаціонарні установки гасіння пожеж.

Будівлі та споруди підприємства зв’язку обладнано вогнегасниками двох типів: порошковими (для гасіння пожеж в апаратних залах) і пінними (для гасіння інших пожеж). Окрім того встановлено протипожежну сигналізацію, сигналізатори якої реагують на дим та інфрачервоне випромінювання (тепло). Сигнали від сигналізаторів поступають на центральний пульт протипожежної сигналізації.

Всі працівники підприємства періодично здають іспити з правил пожежної безпеки.

4.3 Заходи техніки безпеки при монтажі обладнання.

Електроустановки (можливість їх застосування, монтаж, наладка та експлуатація) повинні відповідати вимогам чинних Правил улаштування електроустановок, Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (далі - ПТЕ), Правил техніки безпеки під час експлуатації електроустановок споживачів (далі - ПТБ), ДНАОП 0.00−1.32−01 «Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок «та інших нормативних документів (далі - ДНАОП 0.00−1.32−01).

Будівельну частину електроустановок слід виконувати відповідно до протипожежних вимог будівельних норм та ПУЕ та ДНАОП 0.00−1.32−01.

Відстань від повітряних ліній електропередач до будівель і споруд, які містять вибухопожежонебезпечні та пожежонебезпечні приміщення, до вибухоі пожежонебезпечних зон зовнішніх установок, а також горючих дахів та близьких частин будівель і споруд, що виступають, місць зберігання горючих матеріалів повинна відповідати величинам, визначеним ДНАОП 0.00−1.32−01.

Протипожежні відстані від повітряних ліній слабострумових мереж (радіо, телефонного зв «язку, сигналізації тощо) до зовнішніх установок з вибухопожежонебезпечними зонами всіх класів згідно з ДНАОП 0.00−1.32−01 мають бути такими самими, як і для повітряних ліній електропередач напругою до 1 кВ.

Електричні машини, апарати, обладнання (апарати управління, пускорегулювання, контрольно-вимірювальні прилади, електродвигуни, світильники тощо), електропроводи та кабелі за виконанням та ступенем захисту повинні відповідати класу зони згідно з ПУЕ, мати апаратуру захисту від струмів короткого замикання та інших аварійних режимів.

Телефонні апарати, сигнальні пристрої до них, електричні годинники, радіоприймачі, пристрої й обладнання установок автоматичної і ручної пожежної сигналізації, охоронної сигналізації, установок пожежогасіння, централізованої системи оповіщення про пожежу та інші подібні слабострумові споживачі електроенергії можуть застосовуватися у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах лише за умови відповідності їх рівня вибухозахисту (ступеня захисту оболонки) класу зони, крім випадків, обумовлених відповідними нормативними документами.

Слабострумові внутрішні електромережі повинні виконуватися у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах, а також по горючих основах аналогічно вимогам ПУЕ та ДНАОП 0.00−1.32−01 до внутрішніх електромереж, крім випадків, обумовлених у нормативних документах.

Над вибухонебезпечними зонами будь-якого класу (як у приміщеннях, так і в зовнішніх вибухонебезпечних установках) не допускається розміщувати електрообладнання (світильники, прожектори, з «єднувальні коробки тощо) без засобів вибухозахисту та прокладати електропроводи і кабелі над цими зонами способами, що не допускаються у вибухонебезпечних зонах відповідно до ДНАОП 0.00−1.32−01.

Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставиться заводом-виготовлювачем або електротехнічною лабораторією). Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок забороняється.

На електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати та обладнання, встановлені у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах, повинні бути нанесені знаки, що вказують на їх ступінь захисту згідно з чинними стандартами.

З «єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (гвинтових, болтових тощо).

Місця з «єднання жил проводів і кабелів, а також з «єднувальні та відгалужувальні затискачі повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути їх перегрівання і пошкодження ізоляції стиків. Струм втрат ізоляції стиків повинен бути не більше струму втрат ізоляції цілих жил цих проводів і кабелів.

В електропроводках вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон слід застосовувати відгалужувальні та з «єднувальні коробки з негорючих або важкогорючих матеріалів. Ці коробки повинні бути постійно закриті кришками із зазначених матеріалів.

Улаштування та експлуатація тимчасових електромереж не дозволяється. Винятком можуть бути тимчасові ілюмінаційні установки і електропроводки, які живлять місця проведення будівельних, тимчасових ремонтно-монтажних та аварійних робіт.

Не дозволяється прокладання проводів і кабелів (за винятком тих, що прокладаються у сталевих трубах) безпосередньо поверхнею металевих панелей та плит з полімерними утеплювачами, а також установлення електричних апаратів, щитів тощо ближче 1 м від указаних конструкцій. У місцях перетинання обгороджувальних конструкцій електричними комунікаціями повинні передбачатися металеві гільзи з ущільненням негорючими матеріалами.

Переносні світильники повинні бути обладнані захисними скляними ковпаками й сітками. Для цих світильників та іншої переносної електроапаратури слід застосовувати гнучкі кабелі та проводи (шнури) з мідними жилами, спеціально призначеними для цієї мети, з урахуванням їх захисту від можливих пошкоджень.

Електричне обладнання, машини, апарати, прилади, електрощити зі ступенем захисту оболонок менше 1Р 44 повинні розміщуватися на відстані не менше 1 м від горючих матеріалів, за винятком матеріалів груп Г1, Г2, або відокремлюватися від них екранами з негорючих матеріалів.

У пожежонебезпечних приміщеннях, де на окремих ділянках зберігаються тверді горючі або негорючі, але у горючій упаковці матеріали, пожежонебезпечна зона П-IIа вважається в межах не менше 1 м від меж ділянки, призначеної для складування, і над самою ділянкою.

Пожежонебезпечна зона класу П-III вважається в таких же межах при розміщенні ділянок складування твердих горючих матеріалів і горючих рідин зовні (поза будівлями і спорудами).

Відстань між світильниками з лампами розжарювання та предметами (будівельними конструкціями) з горючих матеріалів, за винятком груп Г1, Г2, повинна бути не менше таких значень:

номінальна потужність Р, Вт мінімальна відстань, м

100 0,5

300 0,8

500 1,0

Інші види світильників повинні розміщуватися від горючих матеріалів та предметів на відстані не менше 0,5 м від будівельних конструкцій, що містять горючі матеріали груп горючості Г3, Г4, — не менше 0,2 м, а від конструкцій із горючих матеріалів груп горючості Г1, Г2 — не менше 0,1 м.

У разі неможливості дотримання вказаної відстані до будівельних конструкцій вони повинні бути захищені негорючими теплоізоляційними матеріалами.

У разі встановлення світильників на (у) підвісні стелі чи їх облицювання з матеріалів груп горючості Г3, Г4 місця прилягання цих світильників необхідно захищати негорючим теплоізоляційним матеріалом або матеріалом групи горючості Г1 (крім випадків, коли технічними умовами на світильники передбачається можливість їх монтажу на горючих поверхнях чи конструкціях).

Відстань від кабелів та ізольованих проводів, прокладених відкрито по конструкціях на ізоляторах, тросах, в лотках тощо до місць відкритого зберігання (розміщення) горючих матеріалів, повинна бути не менше 1 м.

Прокладання проводів (кабелів) поверхнею горючих основ (конструкціях, деталях), улаштування вводів у будівлі повинно здійснюватися згідно з ПУЕ та ДНАОП 0.00−1.32−01.

У разі відкритого прокладання незахищених проводів та захищених проводів (кабелів) з оболонками з горючих матеріалів відстань від них до горючих основ (конструкцій, деталей) повинна становити не менше 0,01 м. У разі неможливості забезпечити вказану відстань провід (кабель) слід відокремлювати від горючої поверхні шаром негорючого матеріалу, який виступає з кожного боку проводу (кабелю) не менше ніж на 0,01 м.

У разі схованого прокладання таких проводів (кабелів) їх необхідно ізолювати від горючих основ (конструкцій) суцільним шаром негорючого матеріалу. Після закінчення прокладання складається акт проведення схованих робіт.

Електронагрівальні прилади, телевізори, радіоприймачі та інші побутові електроприлади та апаратура повинні вмикатися в електромережу тільки за допомогою справних штепсельних з «єднань та електророзеток заводського виготовлення.

Застосування електричних опалювальних приладів у приміщеннях категорій за вибухопожежонебезпекою, А та Б не дозволяється.

У разі застосування згідно з умовами виробництва в пожежонебезпечних зонах будь-якого класу електронагрівальних приладів нагрівальні робочі частини останніх мають бути захищені від зіткнення з горючими матеріалами, а самі прилади встановлені на поверхні з негорючого матеріалу.

Забороняється застосування електронагрівальних приладів у пожежонебезпечних зонах складських приміщень, у будівлях архівів, музеїв, картинних галерей, бібліотек (крім спеціально призначених і обладнаних для цього приміщень), а також у будівлях (приміщеннях) іншого призначення, в яких можливість використання таких приладів обмежується цими Правилами або іншими нормативними документами.

Температура зовнішньої поверхні електроопалювальних приладів у найбільш нагрітому місці в нормальному режимі роботи не повинна перевищувати 85° C.

Відстань від приладів електроопалення до горючих матеріалів і будівельних конструкцій, за винятком матеріалів груп горючості Г1, Г2, має становити не менше 0,25 м (якщо більша відстань не встановлена будівельними нормами або іншими нормативними документами).

Для опалення невеликих приміщень, у тому числі підприємств торгівлі (кіоски, ларки), пересувних побутових приміщень для будівельників, будинків-вагончиків тощо можуть застосовуватися масляні радіатори та нагрівальні електропанелі типу РБЭ-1, ЕК-2, ЕК-4, ПТ-8−2 тощо, із закритими нагрівальними елементами. Такі радіатори та електропанелі повинні мати справний індивідуальний електрозахист і терморегулятор.

Нові підключення різних струмоприймачів (електродвигунів, нагрівальних приладів тощо) необхідно проводити з урахуванням допустимого струмового навантаження електромережі.

Для загального відключення силових та освітлювальних мереж складських приміщень з вибухонебезпечними і пожежонебезпечними зонами будь-якого класу, архівів, книгосховищ та інших подібних приміщень необхідно передбачати встановлення апаратів відключення (вимикачів) поза межами (ззовні) вказаних приміщень на негорючих стінах (перегородках) або на окремих опорах. Спільні апарати відключення (вимикачі) слід розташовувати в ящиках з негорючих матеріалів або в нішах, які мають пристосування для пломбування та замикання на замок.

Електрошафи, розміщені в коридорах, у вестибюлях, холах, фойє, на інших шляхах евакуації, повинні бути замкненими.

Електрощити, групові електрощитки необхідно оснащувати схемою підключення споживачів з пояснюючими написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки).

Електродвигуни, світильники, проводи та розподільні пристрої треба регулярно, не рідше одного разу на місяць, а в запилених приміщеннях — щотижня, очищати від пилу.

Кабельні споруди і конструкції, на яких укладають кабелі, повинні виготовлятися з негорючих матеріалів. Забороняється розміщення в кабельних спорудах будь-яких тимчасових пристроїв, зберігання в них матеріалів та устаткування.

Улаштування, живлення, прокладання мереж аварійного та евакуаційного освітлення повинно виконуватися відповідно до вимог будівельних норм, ПУЕ та ДНАОП 0.00−1.32−01.

У світильниках аварійного та евакуаційного освітлення треба використовувати лампи розжарювання. Дозволяється, в окремих випадках, застосування люмінесцентних світильників для аварійного (евакуаційного) освітлення за умов, що температура навколишнього середовища приміщення становить не менше +5° C, а живлення здійснюється на змінному струмі й забезпечує напругу мережі не нижче 90% номінальної.

Світильники аварійного (евакуаційного) освітлення виділяються з числа світильників робочого освітлення своїм типом чи спеціально нанесеним знаком. Світильники евакуаційного освітлення слід позначати літерою «Е » .

Установлення будь-яких місцевих вимикачів або штепсельних роз «єднувачів у мережах аварійного (евакуаційного) освітлення не дозволяється.

Електророзетки, вимикачі, перемикачі та інші подібні апарати можуть встановлюватися на горючі основи (конструкції) лише з підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 м.

Також слід захищати електровироби (розетки, вимикачі тощо), вбудовані в конструкції з горючих матеріалів (окрім матеріалів груп горючості Г1, Г2), якщо технічні умови на ці вироби не допускають монтаж безпосередньо на горючих основах з матеріалів груп горючості Г3, Г4.

Не дозволяється:

проходження повітряних ліній електропередач та зовнішніх електропроводок над горючими покрівлями, навісами, штабелями лісу, складами паливно-мастильних матеріалів, торфу, дров та інших горючих матеріалів;

відкрите прокладання електропроводів і кабелів транзитом через пожежонебезпечні і вибухонебезпечні зони будь-якого класу і ближче 1 м і 5 м від них відповідно, а також у сходових клітках;

експлуатація кабелів і проводів з пошкодженою або такою, що в процесі експлуатації втратила захисні властивості, ізоляцією;

залишення під напругою кабелів та проводів з неізольованими струмопровідними жилами;

застосування саморобних подовжувачів, які не відповідають вимогам ПУЕ, що пред «являються до переносних (пересувних) електропроводок;

застосування для опалення приміщення нестандартного (саморобного) електронагрівального обладнання або ламп розжарювання;

користування пошкодженими розетками, відгалужувальними та з «єднувальними коробками, вимикачами та іншими електровиробами, а також лампами, скло яких має сліди затемнення або випинання;

підвішування світильників безпосередньо на струмопровідні проводи, обгортання електроламп і світильників папером, тканиною та іншими горючими матеріалами, експлуатація їх зі знятими ковпаками (розсіювачами);

використання електроапаратури та приладів в умовах, що не відповідають вказівкам (рекомендаціям) підприємств-виготовлювачів;

застосування в пожежонебезпечних зонах складських приміщень люмінесцентних світильників з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих матеріалів;

використання в пожежонебезпечних зонах світильників з лампами розжарювання без захисного суцільного скла (ковпаків), а також з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих матеріалів;

залишення без догляду при виході з приміщення, квартири увімкнених в електромережу нагрівальних приладів, телевізорів, радіоприймачів тощо;

складування горючих матеріалів на відстані 1 м від електроустаткування та під електрощитами;

використання роликів, вимикачів, штепсельних розеток для підвішування одягу й інших предметів; заклеювання ділянок електропроводки папером, горючими тканинами;

застосування для електромереж радіота телефонних проводів;

використання побутових електронагрівальних приладів (прасок, чайників, кип «ятильників тощо) без негорючих теплоізоляційних підставок та в місцях (приміщеннях), де їх застосування не передбачено технологічним процесом або заборонено цими Правилами, іншими нормативними документами чи власником підприємства;

відкрито прокладати в сходових клітках і в об «ємі внутрішніх евакуаційних сходів електропроводи і кабелі, у тому числі в трубах із горючих та важкогорючих матеріалів згідно з ГОСТ 12.1.044−89 «ССБТ. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения », незалежно від їхнього призначення і напруги;

заклеювати шпалерами відкрито прокладені електропроводи і кабелі.

В усіх, незалежно від призначення, приміщеннях, які після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, з усіх електроустановок та електроприладів, а також з мереж їх живлення повинна бути відключена напруга (за винятком чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок, а також електроустановок, що за вимогами технології працюють цілодобово).

При цьому в будівлях, крім житлових будинків, усі електроустановки, що працюють цілодобово, повинні бути заживлені самостійними лініями, починаючи від увідного пристрою в будівлю (споруду). Кожна така електроустановка повинна мати свій апарат захисту (запобіжник або автоматичний вимикач). Вимкнення електропостачання повинно виконуватися від одного загального комутаційного апарата (вимикача), до якого є вільний доступ електротехнічному персоналу і який розміщений біля виходу (входу) будівлі.

На кожному об «єкті повинен бути встановлений порядок відключення напруги з електрообладнання, силових та контрольних кабелів на випадок пожежі. При цьому електроживлення систем пожежної автоматики, протипожежного водопостачання та експлуатаційного (аварійного) освітлення має бути невідключеним.

Усе електрообладнання (корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників, розподільчих щитів, щитів управління, металеві корпуси пересувних та переносних електроприймачів тощо) підлягає зануленню або заземленню відповідно до вимог розділів ПУЕ.

Несправності в електромережах та електроапаратурі, які можуть викликати іскріння, коротке замикання, понаднормований нагрів горючої ізоляції кабелів і проводів, повинні негайно ліквідовуватися черговим персоналом. Пошкоджену електромережу потрібно відключати до приведення її в пожежобезпечний стан.

Замір опору ізоляції електричних мереж та електроустановок має проводитися в особливо вологих та жарких приміщеннях, у зовнішніх установках, а також у приміщеннях із хімічно активним середовищем у повному обсязі не рідше 1 разу на рік, в інших випадках — 1 раз на 2 роки, якщо інші терміни не обумовлені правилами технічної експлуатації.

Захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів має виконуватися відповідно до вимог РД 34.21.122−87 «Инструкция по устройству молниезащиты зданий и сооружений » .

Для підтримання пристроїв захисту від блискавок у справному стані необхідно регулярно проводити ревізію цих пристроїв: для будівель і споруд I та II категорії з захисту від блискавки — щороку, для III категорії - не рідше 1 разу на 3 роки зі складанням акта, в якому вказуються виявлені дефекти. Усі виявлені у пристроях захисту від блискавок пошкодження та дефекти підлягають негайному усуненню.

У приміщеннях категорій А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою має бути забезпечено дотримання вимог електричної іскробезпеки згідно з ГОСТ 12.4.124−83 «ССБТ. Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования », ГОСТ 12.1.018−93 «ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования «та Правилами захисту від статичної електрики.

Власник підприємства зобов «язаний забезпечити обслуговування та технічну експлуатацію електроустановок, у тому числі електроустановок слабкого струму. Особа, призначена відповідальною за їх протипожежний стан (головний енергетик, енергетик, інженерно-технічний працівник відповідної кваліфікації), зобов «язана:

організовувати і проводити профілактичні огляди та планово-попереджувальні ремонти електрообладнання і електромереж, а також своєчасне усунення порушень, які можуть призвести до пожежі;

забезпечувати правильність застосування електрообладнання, кабелів, електропроводок залежно від класу пожежота вибухонебезпечності зон і умов навколишнього середовища, а також справний стан апаратів захисту від коротких замикань, перевантажень та інших небезпечних режимів робіт;

організовувати навчання та інструктажі чергового персоналу з питань пожежної безпеки під час експлуатації електроустановок.

У разі неможливості технічного обслуговування електроустановок силами персоналу підприємства власником повинен бути укладений договір на планове технічне обслуговування зі спеціалізованою організацією (із кваліфікованими фахівцями).

Електропостачання всіх протипожежних пристроїв (пожежних насосів, вогнезатримуючих клапанів з електроприводом, централізованої системи оповіщення про пожежу, установок охоронно-пожежної сигналізації, пожежогасіння, електрозасувок на протипожежних водопроводах, сигналізаторів вибухонебезпечних концентрацій горючих газів, вибухонебезпечних парів, пилу тощо слід виконувати за першою категорією надійності, крім випадків, обумовлених у нормативних документах.

5. Економічна частина Для розрахунку економічної частини проекту необхідно врахувати собівартість виготовлення блоку управління електродвигуном, вартість стандартного обладнання, вартість монтажних матеріалів, вартість витрат електроенергії при експлуатації та в кінцевому результаті розрахувати економію коштів від впровадження (використання) проекту.

5.1 Розрахунок собівартості виготовлення блоку управління електродвигуном.

Згідно до специфікації елементів та згідно структурної схеми проводимо розрахунок вартості складових частин пристрою:

Таблиця 5.1.

Вартість складових частин блоку керування двигуном.

№.

за п. Найменування Тип Один. Вимір. Кількість Ціна, грн. Вартість, грн.

1 2 3 4 5 6 7.

1 Мікросхема К155АГ3 шт. 1 1,5 1,5.

2 Мікросхема К531ЛА9 шт. 1 1,2 1,2.

3 Транзистор КТ815Б шт. 2 1,2 2,4.

4 Резистор МЛТ-0,5 шт. 10 0,1 1.

5 Конденсатор КМ-4 шт. 3 1,5 4,5.

7 Трансформатор

шт. 2 4 8.

8 Діод КД226 шт. 2 1,8 3,6.

9 Тиристор Т106−10 шт. 2 3,2 6,4.

Разом.

28,6.

При виготовленні блоку управління електродвигуном необхідно змонтувати 5 силових блоків керування.

Отже загальна сума становить — 143 грн.

Таблиця 5.2.

Вартість складових частин блоку формування сигналів керування.

№.

за п. Найменування Тип Один. Вимір. Кількість Ціна, грн. Вартість, грн.

1 2 3 4 5 6 7.

1 Мікросхема К155ЛА13 шт. 1 1,2 1,0.

2 Мікросхема К155ЛЕ5 шт. 1 1,2 1,3.

3 Мікросхема К155ЛИ2 шт. 1 1,2 1,3.

4 Мікросхема К155ЛЛ1 шт. 1 1,2 1,3.

5 Мікросхема К155ТМ7 шт. 1 1,5 1,8.

6 Мікросхема К155ТМ2 шт. 1 1,5 1,6.

7 Резистор МЛТ-0,5 шт. 2 0,1 0,2.

8 Конденсатор К50−6 шт. 2 1,8 3,6.

Разом.

12,1.

Витрати на елементи електронної частини блоку управління електромеханічного приводу для воріт приватного використання становлять: 155,1 грн.

Обчислюємо витрати на виготовлення блоку управління електромеханічним приводом для воріт приватного використання:

Таблиця 5.3.

Вартість витрат на виготовлення блоку управління електромеханічним приводом.

№п/п Найменування Один. вимір. Кількість Ціна, грн. Вартість, грн.

1 2 3 4 5 6.

1 Виготовлення друкованої плати за принциповою схемою шт. 6 25 150.

2 Складання принципової схеми на друкованій платі к-сть плат. 6 15 90.

Разом.

Таблиця 5.4.

Вартість стандартних пристроїв та вузлів, використовуваних при виготовленні блоку управління.

№п/п Найменування Один. вимір. Кількість Ціна, грн. Вартість, грн.

1 2 3 4 5 6.

1 Приймач та передавач сигналів радіокерування шт. 1 280 280.

2 Давач положення виконавчого механізму шт. 2 25 50.

3 Лампа світлової сигналізації шт. 1 25 25.

Разом.

5.2 Розрахунок вартості монтажних матеріалів.

Таблиця 5.5.

Вартість монтажних матеріалів.

№п/п Назва матеріалів Один. вимір. Кількість Ціна, грн. Вартість, грн.

1 2 3 4 5 6.

1 Провід силовий м 10 2,2 22.

2 Провід монтажний м 20 0,3 6.

Разом.

Таблиця 5.6.

Вартість блоку управління електродвигуном.

№п/п Найменування Один. вимір. Кількість Ціна, грн. Вартість, грн.

1 2 3 4 5 6.

1 Блок управління електродвигуном шт. 1 750,1 750,1.

Разом.

750,1.

5.3 Розрахунок амортизації і витрат на поточний ремонт.

Таблиця 5.7.

Вартість амортизації і витрат на поточний ремонт.

№п/п Назва Вартість, грн Амортизація Поточний ремонт.

% Сума, грн. % Сума, грн.

1 2 3 4 5 6 7.

1 Вартість засобів автоматизації 750,1 10 75,01 30 22,5.

5.4 Розрахунок вартості електроенергії.

Таблиця 5.8.

Вартість електроенергії.

№п/п Назва Один. вимір. Кількість Ціна, грн. Вартість, грн.

1 2 3 4 5 6.

1 Електроенергія силова кВт (год 700,8 0,2 140,16.

Електромеханічний привід для воріт приватного користування в загальному та блок управління електродвигуном монтується власником і не потребує обслуговування. Внаслідок цього розрахунок заробітної плати робітників, зайнятих встановленням чи обслуговуванням засобів автоматизації не потрібний.

5.5 Розрахунок суми витрат на автоматизацію.

Таблиця 5.9.

Сума витрат на автоматизацію.

№п/п Назва витрат Сума, грн.

1 2 3.

1 Вартість засобів автоматизації 750,1.

2 Вартість монтажних матеріалів 28.

3 Амортизація засобів автоматизації 75,01.

4 Витрати на поточний ремонт 22,5.

5 Вартість електроенергії 140,16.

6 Інші витрати 30,47.

Разом 1046,24.

5.6 Висновок про економічну доцільність проекту автоматизації.

В даному випадку при використанні розробленого електромеханічного приводу для воріт приватного використання, а саме його електричної (електронної) частини окрім зручності в користуванні, можна підрахувати економію коштів при порівнянні використання електромеханічного приводу для воріт і дверей з блоком управління електродвигуном фірми «CAME» при однакових відчисленнях на амортизацію та поточний ремонт.

Таблиця 5.10.

Розрахунок сумарної економії.

№п/п Назва витрат Сума, грн.

Базовий блок управління Розроблений блок управління.

1 2 3 4.

1 Вартість засобів автоматизації 1165 750,1.

3 Амортизація засобів автоматизації 116,5 75,01.

4 Витрати на поточний ремонт 34,95 22,5.

6 Інші витрати 39,5 25,4.

Разом 1355,95 1046,24.

Окрім різниці в вартості самих блоків, яка становить 1165−750=415 грн, при використанні обладнання фірми «CAME» відчислення на амортизацію становлять 116,5 грн, на поточний ремонт — 34,95 грн., а при використанні розробленого блоку управління електродвигуном — 97,51грн. Різниця становить 53,94 грн.

Виконане порівняння свідчить про економічність проекту і про переваги розробленого електромеханічного приводу, а саме про переваги розробленого блоку управління електродвигуном.

Література Горбачев Г. Н., Чаплыгин Е. Е. Промышленная электроника: Учебник для вузов/ под ред. В. А. Лабунцова. М.: Энергоатомиздат, 1988, 320 стр.

Камнев В. Н. Чтение схем и чертежей электроустановок. Москва. «Высшая школа», 1990, 144 стр.

Ленк Дж.Д. Справочник по проектированию электронных схем. Под ред. В. П. Сигорского. К.: Техніка, 1979, 208 стр.

Основы автоматического управления. Под редакцией В. С. Пугачева. М.: Наука, 1967, 680 стр.

П. Г. Стахів, В. І. Коруд, О. Є. Гамола Основи електроніки: функціональні елементи та їх застосування. Підручник для студентів неелектротехнічних спеціальностей вищих навчальних закладів. Львів: «Новий Світ — 2000»; «Магнолія плюс». — 2003.

Хоровиц П., Хилл У. Искусство схемотехники: Пер. с англ. М.: Мир, 1998, 704 стр.

Блок керування двигуном 2.

Електродвигун 1.

Давач положення виконавчого механізму Електродвигун 2.

Блок формування сигналів керування Блок керування двигуном 1.

Вузол світлової сигналізації.

Приймач команд.