Нітрати, фосфати, азотні та фосфатні добрива
І для виробництва вибухових речовин, скла, ліків і для обробки та консервування харчових продуктів. Так, нітрат натрію NaNO3 застосовують (у чітко визначеній нормі!) для виготовлення ковбас, шинки, окосту, деяких сортів сиру і риби. Він відновлюється мікроорганізмами до нітриту натрію NaNO2, який перешкоджає окисненню м’яса і зберігає рожевий колір м’ясних виробів, поліпшує смак сирів… Читати ще >
Нітрати, фосфати, азотні та фосфатні добрива (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Реферат з хімії.
НІТРАТИ, ФОСФАТИ. АЗОТНІ ТА ФОСФАТНІ ДОБРИВА НІТРАТИ. АЗОТНІ ДОБРИВА Солі нітратної кислоти називають нітратами. Нітрати можна добути внаслідок дії нітратної кислоти на метали, основні оксиди, основи, аміак і деякі солі, наприклад:
Cu + 4HNO3 = Cu (NO3)2 + 2NO22^+ 2H2 O.
CaO + 2HNO3 = Ca (NO3)2 + H2O.
Mg (OH)2 + 2HNO3 = Mg (NO3)2 + 2H2O.
NH3 + HNO3 = NH3 NO3.
Na2CO3 + 2HNO3 = 2NaNO3 + CO2^+ H2O.
Нітрати утворюються також і під час взаємодії оксиду нітрогену (У) з лугами, бо N2O5 -кислотний оксид:
N2O5 + 2КОН = 2KNO3 + Н2О Усі нітрати — тверді кристалічні речовини, добре розчинні у воді, токсичні (отруйні).
Характерною хімічною властивістю нітратів є їхня здатність розкладатися під час нагрівання з виділенням кисню та інших продуктів. Продукти розкладання залежать від природи металу, який входить до складу солі, від його місця у витискувальному ряді металів:
тобто солі таких металів, які у витискувальному ряді стоять ліворуч від магнію Mg, під час розкладання утворюють нітрити і кисеньвід Mg до Сu — оксид металу, бурий газ NO2 і кисень, а праворуч від міді Сuвільний метал, бурий газ NO2 і кисень О2.
• Напишіть рівняння реакцій розкладання під час нагрібання нітратів калію, купруму, меркурію й аргентуму.
Нітрогенодин з хімічних елементів, необхідних для росту і життєдіяльності рослин. Як правило, вміст його в ґрунті невеликий, і рослинам не вистачає Нітрогену. Доводиться вносити його у грунт у вигляді азотних добрив.
Речовини, які містять Нітроген і вносяться у ґрунт для підвищення врожайності, називають-і ся азотними добривами.
Азотні добрива поділяються на дві групи:
1) мінеральні добрива-селітри1 KNO3, NaNO3, NH4NO3, Ca (NO3)22- солі амонію (NH4)2SO4- рідкий аміак NH3, аміачна вода NH3 • Н2О та ін.;
Селітра (від лат. sal — сіль і піїгит — луг) — загальна назва нітратів калію, натрію, амонію, кальцію.
2) органічні добрива-гній, компост1, послід та зелені добрива (люпин, сочевиця, горох, конюшина, серадела). Крім Нітрогену, вони містять інші елементи, необхідні для живлення рослин.
! Наука про живлення рослин і застосування добрив з метою підвищення врожайності сільськогосподарських культур та поліпшення якості врожаю називається агрохімією.
Велику роль у становленні агрохімії відіграли французький вчений Ж. Буссенго, який дослідив колообіг речовин у землеробстві та роль Нітрогену в живленні рослин, та німецький хімік Ю. Лібіх, який обґрунтував теорію виснаження ґрунтів (1840 р.) через винесення поживних речовин рослинами і показав необхідність повернення цих речовин у ґрунт у вигляді мінеральних добрив-J.
І для виробництва вибухових речовин, скла, ліків і для обробки та консервування харчових продуктів. Так, нітрат натрію NaNO3 застосовують (у чітко визначеній нормі!) для виготовлення ковбас, шинки, окосту, деяких сортів сиру і риби. Він відновлюється мікроорганізмами до нітриту натрію NaNO2, який перешкоджає окисненню м’яса і зберігає рожевий колір м’ясних виробів, поліпшує смак сирів, облагороджує їхній запах.
Отже, в сільському господарстві, у харчовій промисловості з нітратами треба поводитися грамотно: неухильно додержувати норм внесення їх у ґрунт, запобігати надлишку нітратів, щоб вони не накопичувались у фруктах, овочах та інших продуктах. Адже гранично допустиме споживання за добу 5 мг на кілограм маси тіла.
Зменшити кількість нітратів можна, якщо всі овочі, плоди, в тому числі цитрусові, перед вживанням ретельно помити гарячою водою, після чого яблука, огірки почистити, а з моркви вирізати серцевину. Зниженню шкідливого впливу на організм нітратів і нітритів сприяє вживання вітамінів, особливо А, Е, В9.
ФОСФАТИ. ФОСФАТНІ ДОБРИВА
Солі фосфатної кислоти називають фосфатами. Фосфатна кислота H3PO4 як триосновна утворює три ряди солей:
Na3PO4, Са3 (РО4)2 — середні солі - фосфати;
Na2 PC4, СаНРО4 -кислі солігідрогенфосфати;
NaH2 PO4, Са (Н2 РО4)2 -кислі солідигідрогенфосфати.
• Розгляньте наведені вище приклади і зробіть висновок, які фосфати являють собою середні, а які кислі солі (чому?). Як ви можете пояснити назви «гідрогенфосфат» і «дигідрогенфосфат»?
Фосфати, як правило, у воді нерозчинні, за винятком фосфатів лужних металів і амонію. Але кислі фосфати розчиняються у воді. Цю властивість фосфатів використовують у сільськогосподарській практиці. Оскільки рослини можуть вбирати з грунту солі з корисними елементами лише у вигляді розчинів, фосфати необхідні для їх живлення, можуть засвоюватися тільки у вигляді розчинних сполук. Ось чому під час виробництва фосфатних добрив добувають кислі фосфати із середніх, які зустрічаються в природі у вигляді мінералів фосфоритів і апатитів.
Ознайомлення зі зразками фосфатних добрив
Розгляньте видані вам фосфатні добрива і занотуйте у зошит їхню назву, хімічну формулу, опишпь іхній зовнішній вигляд.
Отже, ви дізналися, що важливими фосфатними добривами є такі:
подвійний суперфосфат — Са (Н2 РО4)2;
простий суперфосфат — Са (Н2 РО4)2 з домішкою гіпсу CaSО4;
преципітат — СаНРО4 • 2Н2 О;
фосфоритне борошно — Са3 (РО4)2.
Останнім часом широкого розповсюдження набули комплексні добрива, які містять кілька необхідних рослинам елементів. Наприклад, Нітроген разом з Фосфором входять до складу добрив, які називаються амофосами-NH4 H2 PO4, (NH4)2HPО4.
Якщо амофоси змішати з калійною селітрою, то утворюється амофбскадобриво, що містить Нітроген, Фосфор і Калій.
Розвиток агрохімії пов’язаний з працями Д. І. Менделєєва, який досліджував роль вапнування Грунтів, був ініціатором вивчення у ґрунтових умовах ефективності кісткового борошна (містить Ca3 (PO4)2) і суперфосфатупередбачав, що «ера фосфатних добрив ще настане».
В Україні важливі дослідження з питань агрохімії, фізіології рослин і ґрунтознавства пов’язані з працями професора Харківського університету А. Є. Зайкевича і професора Київського університету, пізніше-професора Інституту фізіології рослин АН України академіка П. А. Власюка.