Про міліцію

0565 Про міліцію (20.12.90).

З, А К О Н У К Р, А Ї Н И.

Про міліцію.

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 4, ст. 20).

(Вводиться в дію Постановою ВР.

N 583-XII (583−12) від 25.12.90, ВВР, 1991, N 4, ст. 21).

(Із змінами, внесеними згідно із Законами.

N 2484-XII (2484−12) від 19.06.92, ВВР, 1992, N 36, ст. 526.

N 2932-XII (2932−12) від 26.01.93, ВВР, 1993, N 11, ст. 83).

(Про поширення дії додатково див. Постанову ВР.

N 3135-XII (3135−12) від 22.04.93, ВВР, 1993, N 22, ст.234).

(Із змінами, внесеними згідно із Законами.

N 62/94-ВР від 28.06.94, ВВР, 1994, N 26, ст. 216.

N 101/95-ВР від 14.03.95, ВВР, 1995, N 15, ст. 102.

N 312-XIV (312−14) від 11.12.98, ВВР, 1999, N 4, ст. 35).

(Про поширення дії додатково див. Закон.

N 834-XIV (834−14) від 06.07.99, ВВР, 1999, N 34, ст.298).

(Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішеннях Конституційного.

Суду.

N 5-рп/99 (v005p710−99) від 03.06.99.

N 8-рп/99 (v008p710−99) від 06.07.99).

(Із змінами, внесеними згідно із Законами.

N 1381-XIV (1381−14) від 13.01.2000, ВВР, 2000, N 10, ст. 79.

N 1642-III (1642−14) від 06.04.2000, ВВР, 2000, N 27, ст. 213.

N 2181-III (2181−14) від 21.12.2000 — набирає чинності.

з 1 квітня 2001 року, ВВР, 2001, N 10, ст. 44.

N 2537-III (2537−14) від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 40, ст. 193.

N 2922-III (2922−14) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст. 117.

N 3033-III (3033−14) від 07.02.2002).

(У тексті Закону найменування «Українська РСР «і.

" Рада Міністрів «замінено відповідно найменуваннями.

" Україна «і «Кабінет Міністрів «згідно із Законом.

N 2484−12 від 19.06.92).

Р о з д і л I.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

Стаття 1. Міліція в Україні.

Міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров «я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Стаття 2. Основні завдання міліції.

Основними завданнями міліції є:

забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;

запобігання правопорушенням та їх припинення;

охорона і забезпечення громадського порядку;

виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

забезпечення безпеки дорожнього руху;

захист власності від злочинних посягань;

виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;

участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов «язків.

Стаття 3. Принципи діяльності міліції.

Діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.

Діяльність міліції є гласною. Вона інформує органи влади і управління, трудові колективи, громадські організації, населення і засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення. За погодженням з міліцією засоби масової інформації можуть акредитувати своїх журналістів при її органах. Не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну або службову таємницю.

У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об «єднань, що мають політичну мету. При виконанні службових обов «язків працівники міліції незалежні від впливу будь-яких політичних, громадських об «єднань. (Частина третя статті 3 в редакції Закону N 2484−12 від 19.06.92).

Стаття 4. Правова основа діяльності міліції.

Правовою основою діяльності міліції є: Конституція України (888−09), цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку. (Стаття 4 в редакції Закону N 2484−12 від 19.06.92).

Стаття 5. Діяльність міліції та права громадян.

Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов «язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. При звертанні до громадянина працівник міліції зобов «язаний назвати своє прізвище, звання та пред «явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт.

Міліція не розголошує відомостей, що стосуються особистого життя людини, принижують її честь і гідність, якщо виконання обов «язків не вимагає іншого.

Міліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов «язки, й зобов «язана дати їм пояснення з цього приводу.

Міліція забезпечує право на юридичний захист та інші права затриманих і взятих під варту осіб, не пізніш як через 24 години повідомляє про їх місцеперебування близьким родичам, адміністрації за місцем роботи чи навчання і в разі необхідності вживає заходів до негайного подання їм медичної та іншої допомоги.

Стаття 6. Сприяння державних органів, громадських.

об «єднань, трудових колективів і громадян.

у виконанні завдань міліції.

Державні органи, громадські об «єднання, службові особи, трудові колективи, громадяни зобов «язані сприяти міліції в охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю.

Міліція має право для виконання покладених на неї завдань залучати громадян за їх згодою до співробітництва у порядку, встановленому законами, що регулюють профілактичну та оперативно-розшукову діяльність. Примусове залучення громадян до співробітництва з міліцією забороняється.

Стаття 7. Організація міліції та її підпорядкованість.

Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з підрозділів:

кримінальної міліції;

міліції громадської безпеки;

транспортної міліції;

державної автомобільної інспекції;

міліції охорони;

спеціальної міліції.

Для забезпечення громадського порядку на об «єктах і територіях, які мають особливе народногосподарське значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, Міністерством внутрішніх справ України з дозволу Кабінету Міністрів України можуть створюватись спеціальні підрозділи міліції.

На території України забороняється створення військових або інших збройних формувань чи груп, не передбачених законодавством України. (Частина третя статті 7 в редакції Закону N 2484−12 від 19.06.92).

Організаційна структура і штатна чисельність міліції визначаються в порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України.

Права і обов «язки, організація роботи та структура підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до цього Закону.

У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України. (Частина шоста статті 7 в редакції Закону N 62/94-ВР від 28.06.94).

Міністр внутрішніх справ України здійснює керівництво всією міліцією України. (Частина сьома статті 7 в редакції Закону N 62/94-ВР від 28.06.94).

В Республіці Крим міліцією керує заступник Міністра внутрішніх справ України — начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму; в областях, містах, районах міліцією, крім транспортної, керують відповідно начальники головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в області, місті, начальники міських і районних відділів (управлінь) головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в області, місті. (Частина восьма статті 7 в редакції Закону N 62/94-ВР від 28.06.94).

Керівництво транспортною міліцією здійснюється у порядку, що визначається Міністерством внутрішніх справ України. (Статтю 7 доповнено частиною дев «ятою згідно із Законом N 62/94-ВР від 28.06.94).

Заступник Міністра внутрішніх справ України — начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України. (Статтю 7 доповнено частиною десятою згідно із Законом N 62/94-ВР від 28.06.94).

Начальники головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в областях, містах Києві, Севастополі та на транспорті призначаються на посаду і звільняються з посади Міністром внутрішніх справ України. (Статтю 7 доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом N 62/94-ВР від 28.06.94).

Начальники міських, районних, лінійних відділів (управлінь), головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в області, місті та на транспорті призначаються на посаду і звільняються з посади Міністром внутрішніх справ України за поданням відповідно заступника Міністра внутрішніх справ України — начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму, начальників головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в областях, містах Києві, Севастополі та на транспорті. (Статтю 7 доповнено частиною дванадцятою згідно із Законом N 62/94-ВР від 28.06.94).

Заступник Міністра внутрішніх справ України — начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму, начальники головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в областях, містах та начальники їх міських і районних відділів (управлінь) один раз на рік звітують перед відповідними Радами про стан боротьби із злочинністю та охорони громадського порядку. (Статтю 7 доповнено частиною тринадцятою згідно із Законом N 62/94-ВР від 28.06.94).

Стаття 8. Взаємовідносини у сфері діяльності міліції.

між Міністерством внутрішніх справ України і.

відповідними органами інших держав та.

міжнародними організаціями поліції.

Взаємовідносини у сфері діяльності міліції між Міністерством внутрішніх справ України і відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями поліції будуються на підставі міждержавних чи міжурядових угод, а також угод між Міністерством внутрішніх справ України та цими органами і організаціями. (Стаття 8 в редакції Закону N 2484−12 від 19.06.92).

Стаття 9. Залучення до виконання завдань міліції інших.

працівників органів внутрішніх справ.

До виконання завдань по охороні громадського порядку, громадської безпеки і боротьбі із злочинністю в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть залучатись інші працівники органів внутрішніх справ, військовослужбовці внутрішніх військ, особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи. На них (осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, пожежної охорони, а також курсантів, слухачів, ад «юнктів, інших атестованих працівників, в тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань), поширюються права і обов «язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції. (Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 312-XIV (312−14) від 11.12.98).

Ці ж права, обов «язки, відповідальність та гарантії правового і соціального захисту поширюються також на працівників органів внутрішніх справ, які добровільно виконують завдання по охороні громадського порядку, громадської безпеки, або до службових обов «язків яких входить виконання зазначених завдань.

Р о з д і л II.

ОБОВ «ЯЗКИ І ПРАВА МІЛІЦІЇ.

Стаття 10. Основні обов «язки міліції.

Міліція відповідно до своїх завдань зобов «язана:

1) забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;

2) виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;

3) приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення;

4) здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, провадити дізнання у межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством; (Пункт 4 статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2484−12 від 19.06.92).

5) припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах про них;

6) виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні населення;

7) проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення злочинів, здійснювати адміністративний нагляд за особами, щодо яких його встановлено, а також контроль за засудженими до кримінальних покарань, не пов «язаних з позбавленням волі;

8) виконувати в межах своєї компетенції кримінальні покарання та адміністративні стягнення;

9) розшукувати осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства і суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, передбачених законодавством;

10) проводити криміналістичні дослідження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності, забезпечувати у встановленому порядку участь спеціалістів криміналістичної служби у слідчих діях;

11) виконувати прийняті в установленому законом порядку і в межах своєї компетенції рішення прокурора, слідчого, суду;

12) забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснювати реєстрацію та облік автомототранспортних засобів, приймати іспити на право керування транспортними засобами і видавати відповідні документи; запобігати забрудненню повітря, водойм транспортними засобами та сільськогосподарською технікою; здійснювати контроль за утриманням у належному технічному стані та чистоті доріг, вулиць, майданів; (Пункт 12 частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-III (1642−14) від 06.04.2000).

13) давати відповідно до законодавства дозвіл на придбання, зберігання, носіння і перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин та матеріалів, інших предметів і речовин, щодо зберігання і використання яких встановлено спеціальні правила, а також на відкриття об «єктів, де вони використовуються, контролювати додержання зазначених правил та функціонування цих об «єктів;

14) контролювати додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в «їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства;

15) повідомляти відповідним державним органам і громадським об «єднанням про аварії, пожежі, катастрофи, стихійне лихо та інші надзвичайні події, вживати невідкладних заходів для ліквідації їх наслідків, врятування людей і подання їм допомоги, охорони майна, що залишилось без нагляду;

16) брати участь у проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій;

17) сприяти забезпеченню відповідно до законодавства режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації в разі їх оголошення на всій території України або в окремій місцевості; (Пункт 17 частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3033-III (3033−14) від 07.02.2002).

18) охороняти на договірних засадах майно громадян, колективне і державне майно, а також майно іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб та громадян, осіб без громадянства;

19) забезпечувати збереження знайдених, вилучених у затриманих і заарештованих осіб і зданих у міліцію документів, речей, цінностей та іншого майна, вживати заходів до повернення їх законним власникам. Міліція несе відповідальність за збереження зданих цінностей і майна;

20) охороняти, конвоювати та тримати затриманих і взятих під варту осіб;

21) у встановленому порядку виявляти і повідомляти закладам охорони здоров «я про осіб, які становлять групу ризику захворювання на СНІД, і здійснювати за поданням закладу охорони здоров «я з санкції прокурора привід цих осіб, а також інфікованих вірусом імунодефіциту людини, хворих на венеричні захворювання, хронічний алкоголізм і наркоманів, які вводять наркотичні засоби шляхом ін «єкцій, для обов «язкового обстеження і лікування; (Пункт 21 статті 10 в редакції Закону N 2484−12 від 19.06.92).

22) здійснювати привід до відповідних державних органів або установ згідно з чинним законодавством та з санкції прокурора громадян, які ухиляються від призову на військову службу;

23) подавати у межах наданих прав допомогу народним депутатам, представникам державних органів і громадських об «єднань у здійсненні їх законної діяльності, якщо їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопорушників;

24) подавати у межах наявних можливостей невідкладну, у тому числі медичну, допомогу особам, які потерпіли від правопорушень і нещасних випадків, перебувають у безпорадному або небезпечному для життя і здоров «я стані, а також неповнолітнім, які залишились без опікування;

25) забезпечувати у порядку, встановленому законодавством України, безпеку осіб, взятих під захист, у разі надходження від них заяви, звернення керівника відповідного державного органу чи отримання оперативної та іншої інформації про загрозу їх життю, здоров «ю, житлу чи майну; (Пункт 25 статті 10 в редакції Закону N 1381-XIV (1381−14) від 13.01.2000).

26) забезпечувати виконання загальнообов «язкових рішень місцевих Рад народних депутатів, прийнятих ними в межах своєї компетенції, з питань охорони громадського порядку і правил торгівлі у невстановлених місцях, правил утримання тварин у домашніх умовах, а також контролювати утримання в належній чистоті територій дворів і прибудинкових територій у містах та інших населених пунктах; (Пункт 26 частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-III (1642−14) від 06.04.2000).

27) забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів комерційного характеру на кошти організацій або осіб, які їх проводять.

Працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов «язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції. (Статтю 10 доповнено частиною другою згідно із Законом N 2484−12 від 19.06.92).

Стаття 11. Права міліції.

Міліції для виконання покладених на неї обов «язків надається право:

1) вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені цим Законом заходи примусу;

2) перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з «ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію;

3) викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у зв «язку з матеріалами, що знаходяться в її провадженні, в разі ухилення без поважних причин від явки за викликом піддавати їх приводу у встановленому законом порядку;

4) виявляти і вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу на підставі та в порядку, встановлених законодавством, виносити їм офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки;

5) затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях:

осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від дізнання, слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання, — на строки і в порядку, передбачені законом;

осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту,.

— на строк, встановлений органом попереднього розслідування, прокурором, судом, але не більше десяти діб;

осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, — на строк до трьох годин, а у необхідних випадках для встановлення особи і з «ясування обставин правопорушення — до трьох діб з повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання;

неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опікування, — на строк до передачі законним представникам або до влаштування у встановленому порядку, а неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, — до передачі їх законним представникам або направлення у приймальники-розподільники, але не більш як на 8 годин;

осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника міліції, — до розгляду справи народним суддею; (Абзац шостий пункту 5 статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2484−12 від 19.06.92).

осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп «яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, — до передачі їх в спеціальні медичні заклади або для доставки до місця проживання, а при відсутності таких — до їх витвереження;

осіб, яких запідозрено у занятті бродяжництвом, — на строк до 30 діб з санкції прокурора;

осіб, які ухиляються від виконання постанови суду про направлення на примусове лікування від хронічного алкоголізму або наркоманії, — на строк до 3 діб;

військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення, — до передачі їх військовим патрулям, представникам військової комендатури, військових частин або військових комісаріатів;

осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв «язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих,.

— до передачі їх у лікувальні заклади, але не більш як на 24 години;

6) проводити огляд осіб, зазначених у пункті 5 цієї статті, речей, що знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров «ю;

7) складати протоколи про адміністративні правопорушення, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення;

8) у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, накладати адміністративні стягнення або передавати матеріали про адміністративні правопорушення на розгляд інших державних органів, товариських судів, громадських об «єднань або трудових колективів;

9) проводити в порядку провадження дізнання і за дорученням слідчих органів у кримінальних справах обшуки, вилучення, допити та інші слідчі дії відповідно до кримінально-процесуального законодавства;

10) здійснювати на підставах і в порядку, встановлених законом, гласні та негласні оперативно-розшукові заходи, фото-, кіно-, відеозйомку і звукозапис, прослухування телефонних розмов з метою розкриття злочинів;

11) проводити фотографування, звукозапис, кіноі відеозйомку, дактилоскопію осіб, які затримані за підозрою у вчиненні злочину або за бродяжництво, взяті під варту, звинувачуються у вчиненні злочину, а також осіб, підданих адміністративному арешту;

12) проводити кіно-, фотоі звукофіксацію як допоміжний засіб попередження протиправних дій та розкриття правопорушень;

13) вести профілактичний облік правопорушників, криміналістичний та оперативний облік в обсязі, структурі й порядку, що визначаються завданнями, покладеними на міліцію цим Законом;

14) проводити огляд поклажі, багажу та огляд пасажирів цивільних повітряних, морських і річкових суден, засобів залізничного та автомобільного транспорту згідно з чинним законодавством; (Пункт 14 статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2484−12 від 19.06.92).

15) входити безперешкодно у будь-який час доби:

а) на територію і в приміщення підприємств, установ і організацій, в тому числі митниці, та оглядати їх з метою припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах;

б) на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян у разі переслідування злочинця або припинення злочину, що загрожує життю мешканців, а також при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах;

в) до житла чи до іншого володіння особи, яка перебуває під адміністративним наглядом, з метою перевірки виконання встановлених судом обмежень. (Підпункт «в «пункту 15 частини першої статті 11 в редакції Закону N 2537-III (2537−14) від 21.06.2001).

У разі опору, вчинення протидії працівник міліції може вжити заходів до їх подолання, передбачених цим Законом;

16) перебувати на земельних ділянках, в жилих та інших приміщеннях громадян за їхньою згодою, а також на території і в приміщеннях підприємств, установ і організацій з повідомленням про це адміністрації з метою забезпечення безпеки громадян, громадської безпеки, запобігання злочину, виявлення і затримання осіб, які його вчинили;

17) одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об «єднань громадян на письмовий запит відомості (в тому числі й ті, що становлять комерційну та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність «(2121−14); (Пункт 17 статті 11 в редакції Закону N 2932−12 від 26.01.93, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2922-III (2922−14) від 10.01.2002).

18) повідомляти з метою профілактичного впливу державним органам, громадським об «єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання особи про факти вчинення нею адміністративного правопорушення;

19) вносити відповідним державним органам, громадським об «єднанням або службовим особам, підприємствам, установам, організаціям обов «язкові до розгляду подання про необхідність усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;

20) відповідно до своєї компетенції тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи об «єкти з метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони життя і здоров «я людей;

21) обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров «ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів; зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою; оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування й керування ними, дорожні листи і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам; проводити технічний огляд автомототранспорту;

організовувати при необхідності медичний огляд водіїв, затримувати, відстороняти від керування транспортними засобами осіб, які перебувають у стані сп «яніння, а також тих, які не мають документів на право керування або користування транспортними засобами, позбавляти водіїв у передбачених законодавством випадках права керування транспортними засобами;

використовувати передбачені нормативними актами технічні засоби для виявлення та фіксації порушень правил дорожнього руху, забороняти експлуатацію транспортних засобів, технічний стан яких загрожує безпеці дорожнього руху чи навколишнього середовища або номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних документах; затримувати і доставляти у встановленому порядку транспортні засоби для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках;

відвідувати підприємства, установи й організації для виконання контрольних і профілактичних функцій щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

вимагати від відповідних організацій усунення порушень правил утримання шляхів, обмежувати або забороняти проведення ремонтно-будівельних та інших робіт, інших заходів на вулицях і автомобільних шляхах, якщо при цьому не додержуються вимоги по забезпеченню громадської безпеки;

22) анулювати виданий підприємству, установі й організації дозвіл на придбання, зберігання і використання зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин при невиконанні встановлених правил користування і поводження з ними або при недоцільності їх дальшого зберігання, вилучати при необхідності зазначені предмети, опечатувати склади, бази й сховища, закривати стрілецькі тири і стенди, зброєремонтні та піротехнічні підприємства, магазини, що торгують зброєю і боєприпасами, до усунення порушень відповідних правил;

анулювати дозволи на придбання, зберігання і носіння зброї та боєприпасів, видані громадянам, які зловживають спиртними напоями, вживають наркотичні засоби без призначення лікаря, інші одурманюючі засоби, хворіють на психічні захворювання, та в інших випадках, передбачених законодавством;

оглядати з участю адміністрації підприємств, установ, організацій приміщення, де знаходяться зброя, боєприпаси, вибухові, наркотичні та сильнодіючі хімічні, отруйні та радіоактивні речовини і матеріали, з метою перевірки додержання правил поводження з ними;

оглядати зброю та боєприпаси, що знаходяться у громадян, а також місця їх зберігання;

23) вилучати у громадян і службових осіб предмети і речі, заборонені або обмежені в обороті, а також документи з ознаками підробки, знищувати ці предмети, речі та документи або передавати їх за призначенням у встановленому порядку;

.

D.

".

x0161.

N.

" .

E.

TH.

B*.

-.

x02DC.

u.

D.

°.

B*.

" .

B*.

Nучастю адміністрації підприємств, установ і організацій огляд виробничих, складських та інших службових приміщень і територій з метою перевірки охорони державного і колективного майна, додержання правил продажу товарів і надання послуг населенню;

вимагати від матеріально відповідальних і службових осіб підприємств, установ і організацій відомості та пояснення по фактах порушення законодавства, проведення документальних і натуральних перевірок, інвентаризацій і ревізій виробничої та фінансово-господарської діяльності; витребувати і при необхідності вилучати документи, зразки сировини й продукції, опечатувати каси, приміщення і місця зберігання документів, грошей та товарно-матеріальних цінностей;

25) користуватися безплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом. Працівники підрозділів міліції на транспорті у межах обслуговуваних дільниць, крім цього, мають право на безплатний проїзд у поїздах, на річкових і морських суднах. Під час службових відряджень працівники міліції мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту і розміщення в готелях при пред «явленні службового посвідчення і посвідчення про відрядження. В разі невідкладних службових поїздок вони забезпечуються квитками на проїзд незалежно від наявності місць;

26) використовувати безперешкодно транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям і громадянам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального призначення), для проїзду до місця події, стихійного лиха, доставки в лікувальні заклади осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, для переслідування правопорушників та їх доставки в міліцію.

Використання з цією метою транспортних засобів, що належать підприємствам, установам і організаціям, здійснюється безплатно. Відшкодування збитків та витрат за використання транспорту громадян здійснюється відповідно до вимог статті 25 цього Закону та інших актів чинного законодавства;

27) користуватися у невідкладних випадках безперешкодно і безплатно засобами зв «язку, що належать підприємствам, установам і організаціям, а засобами зв «язку, що належать громадянам, — за їх згодою. (Пункт 27 статті 11 в редакції Закону N 2484−12 від 19.06.92).

28) користуватися безплатно засобами масової інформації з метою встановлення обставин вчинення злочинів та осіб, які їх вчинили, свідків, потерпілих, розшуку злочинців, які втекли, осіб, які пропали безвісти, та з іншою метою, що пов «язана з необхідністю подання допомоги громадянам, підприємствам, установам і організаціям у зв «язку з виконанням міліцією покладених на неї обов «язків.

Службові особи, які без поважних причин відмовились подати допомогу працівникові міліції в реалізації його прав, передбачених пунктами 24−28 статті 11, підлягають відповідальності за чинним законодавством;

29) матеріально і морально заохочувати громадян, які подають допомогу в охороні правопорядку та боротьбі із злочинністю;

30) зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю;

31) видавати у разі наявності небезпеки для життя і здоров «я особам, взятим під захист, відповідно до чинного законодавства зброю, спеціальні засоби індивідуального захисту та сповіщення про небезпеку. (Статтю 11 доповнено пунктом 31 згідно із Законом N 1381-XIV (1381−14) від 13.01.2000).

При здійсненні заходів із запобігання, виявлення і розкриття злочинів у сфері податкового законодавства права, передбачені цією статтею, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції. (Статтю 11 доповнено частиною згідно із Законом N 2181-III (2181−14) від 21.12.2000 — набирає чинності з 1 квітня 2001 року).

Р о з д і л III.

ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ФІЗИЧНОГО ВПЛИВУ,.

СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ І ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ.

Стаття 12. Умови і межі застосування заходів фізичного.

впливу, спеціальних засобів і вогнепальної.

зброї.

Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом.

Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров «ю громадян чи працівників міліції.

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров «ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.

У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов «язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров «ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк.

Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів примусу працівник міліції рапортом доводить до відома безпосереднього начальника.

Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування фізичного впливу і спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування зброї працівник міліції зобов «язаний негайно і письмово повідомити своєму начальникові для сповіщення прокуророві.

Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом. (Дію статті 12 поширено на особовий склад Державної фельд «єгерської служби України при Державному комітеті зв «язку та інформатизації України згідно із Законом N 834-XIV (834−14) від 06.07.99).

Стаття 13. Застосування заходів фізичного впливу.

Працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї обов «язків. (Дію статті 13 поширено на особовий склад Державної фельд «єгерської служби України при Державному комітеті зв «язку та інформатизації України згідно із Законом N 834-XIV (834−14) від 06.07.99).

Стаття 14. Застосування спеціальних засобів.

Працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв «язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак у таких випадках:

1) для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров «ю; (Дію пункту 1 частини першої статті 14 поширено на особовий склад Державної фельд «єгерської служби України при Державному комітеті зв «язку та інформатизації України згідно із Законом N 834-XIV (834−14) від 06.07.99).

2) для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку;

3) для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення; (Дію пункту 3 частини першої статті 14 поширено на особовий склад Державної фельд «єгерської служби України при Державному комітеті зв «язку та інформатизації України згідно із Законом N 834-XIV (834−14) від 06.07.99).

4) для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і тримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі;

5) для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльності населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров «я людей;

6) для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов «язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю;

7) для звільнення заложників.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника. (Дію частини другої статті 14 поширено на особовий склад Державної фельд «єгерської служби України при Державному комітеті зв «язку та інформатизації України згідно із Законом N 834-XIV (834−14) від 06.07.99).

Повний перелік спеціальних засобів, а також правила їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України за висновком Міністерства охорони здоров «я України і Генеральної прокуратури України і публікуються в засобах масової інформації. (Частина третя статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2484−12 від 19.06.92) (Дію частини третьої статті 14 поширено на особовий склад Державної фельд «єгерської служби України при Державному комітеті зв «язку та інформатизації України згідно із Законом N 834-XIV (834−14) від 06.07.99).

Стаття 15. Застосування вогнепальної зброї.

Працівники міліції як крайній захід мають право застосовувати вогнепальну зброю у таких випадках:

1) для захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров «ю, а також звільнення заложників;

2) для відбиття нападу на працівника міліції або членів його сім «ї, якщо їх життю або здоров «ю загрожує небезпека; (Пункт другий частини першої статті 15 в редакції Закону N 101/95-ВР від 14.03.95) (Дію пункту 2 частини першої статті 15 поширено на особовий склад Державної фельд «єгерської служби України при Державному комітеті зв «язку та інформатизації України згідно із Законом N 834-XIV (834−14) від 06.07.99).

3) для відбиття нападу на охоронювані об «єкти, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення; (Дію пункту 3 частини першої статті 15 поширено на особовий склад Державної фельд «єгерської служби України при Державному комітеті зв «язку та інформатизації України згідно із Законом N 834-XIV (834−14) від 06.07.99).

4) для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти;

5) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров «ю працівника міліції; (Дію пункту 5 частини першої статті 15 поширено на особовий склад Державної фельд «єгерської служби України при Державному комітеті зв «язку та інформатизації України згідно із Законом N 834-XIV (834−14) від 06.07.99).

6) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров «ю громадян або працівника міліції.

Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи. (Дію частини другої статті 15 поширено на особовий склад Державної фельд «єгерської служби України при Державному комітеті зв «язку та інформатизації України згідно із Законом N 834-XIV (834−14) від 06.07.99).

Працівники міліції мають право використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров «ю громадян або працівника міліції. (Дію частини третьої статті 15 поширено на особовий склад Державної фельд «єгерської служби України при Державному комітеті зв «язку та інформатизації України згідно із Законом N 834-XIV (834−14) від 06.07.99).

(Частину четверту статті 15 виключено на підставі Закону N 101/95-ВР від 14.03.95) Працівник міліції має право оголити вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникнути підстави для її застосування. Спроби особи, яка затримується працівником міліції з оголеною вогнепальною зброєю, наблизитися до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнутися до його зброї, дають працівникові міліції право застосовувати вогнепальну зброю згідно з цим Законом. (Стаття 15 доповнена частиною четвертою згідно із Законом N 2484−12 від 19.06.92).

Стаття 15−1. Гарантії особистої безпеки озброєного.

працівника міліції.

Працівник міліції має право оголити вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникнути підстави для її застосування. При затриманні злочинців чи правопорушників або осіб, яких працівник міліції запідозрив у скоєнні злочинів чи правопорушень, а також при перевірці документів у підозрілих осіб, працівник міліції може привести у готовність вогнепальну зброю, що є попередженням про можливість її застосування.

Спроба особи, яка затримується працівником міліції із вогнепальною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнутись до зброї, дають працівникові міліції право застосувати вогнепальну зброю. (Закон доповнено статтею 15−1 згідно з Законом N 101/95-ВР від 14.03.95) (Дію статті 15−1 поширено на особовий склад Державної фельд «єгерської служби України при Державному комітеті зв «язку та інформатизації України згідно із Законом N 834-XIV (834−14) від 06.07.99).

Р о з д і л IV.

СЛУЖБА В МІЛІЦІЇ.

Стаття 16. Особовий склад міліції.

Особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Працівники міліції мають єдиний формений одяг, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України, що видається безплатно, і відзнаки. Працівникам міліції видається службове посвідчення.

Використання спеціальних звань, відзнак, форми одягу і службового посвідчення працівника міліції особою, яка не є працівником міліції, тягне за собою відповідальність за законом. (Дія частини третьої статті 16 поширюється на начальницький і рядовий склад органів внутрішніх справ згідно з Постановою ВР N 3135−12 від 22.04.93).

Стаття 17. Прийняття на службу до міліції.

На службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни, здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров «я виконувати покладені на міліцію завдання. При прийнятті на службу може бути встановлено іспитовий строк до одного року. (Частина перша статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2484−12 від 19.06.92).

Працівники міліції приносять присягу, текст якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Не можуть бути прийняті на службу до міліції особи, які раніше засуджувались за вчинення злочину. (Дія статті 17 поширюється на начальницький і рядовий склад органів внутрішніх справ згідно з Постановою ВР N 3135−12 від 22.04.93).

Стаття 18. Проходження служби в міліції.

Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Особи, прийняті на службу до міліції, в тому числі слухачі й курсанти шкіл міліції, які перебувають на військовому обліку, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України.

Навчання у школах Міністерства внутрішніх справ України після здобуття середньої освіти прирівнюється до проходження військової служби.

Працівник міліції, який є народним депутатом, прикомандировується на час постійної роботи до Ради народних депутатів з залишенням на службі в органах внутрішніх справ. По закінченні постійної роботи в Раді або раніше цього строку народний депутат за його бажанням направляється в розпорядження Міністерства внутрішніх справ України з правом зайняття попередньої або за його згодою іншої рівноцінної посади.

При звільненні зі служби в міліції за ініціативою адміністрації у разі відхилення скарги з цього приводу вищестоящими в порядку підлеглості службовою особою чи органом звільнений працівник міліції має право оскаржити звільнення в народний суд.

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджується Верховною Радою України.

Працівники міліції вправі створювати професійні спілки. Вони не можуть бути членами політичних партій, рухів та інших громадських об «єднань, що мають політичну мету. (Частина сьома статті 18 в редакції Закону N 2484−12 від 19.06.92).

Працівникам міліції забороняється займатись будь-якими видами підприємницької діяльності, а так само організовувати страйки або брати в них участь. (Частина восьма статті 18 в редакції Закону N 2484−12 від 19.06.92) (Дія статті 18 поширюється на начальницький і рядовий склад органів внутрішніх справ згідно з Постановою ВР N 3135−12 від 22.04.93).

Стаття 19. Оплата праці працівників міліції.

Форми і розміри грошового утримання працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати. (Дія частини першої статті 19 поширюється на начальницький і рядовий склад органів внутрішніх справ згідно з Постановою ВР N 3135−12 від 22.04.93).

Місцеві Ради народних депутатів можуть провадити для працівників міліції додаткові виплати понад встановлені Кабінетом Міністрів України розміри.

(Частину третю статті 19 виключено на підставі Закону N 2484−12 від 19.06.92) Працівники міліції користуються пільгами при оплаті податків у розмірах і порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Р о з д і л V.

ПРАВОВИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ.

Стаття 20. Правове становище працівників міліції.

Працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади.

Законні вимоги працівників міліції є обов «язковими для виконання громадянами і службовими особами.

Працівник міліції при виконанні покладених на нього обов «язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам. Ніхто інший, за винятком уповноважених службових осіб, у передбачених законом випадках не вправі втручатися в законну діяльність працівника міліції.

Ніхто не має права покласти на працівника міліції виконання обов «язків, не передбачених чинним законодавством.

Втручання в діяльність міліції тягне за собою відповідальність за законом.

Стаття 21. Правовий захист працівників міліції та громадян,.

які сприяють міліції в охороні громадського.

порядку та боротьбі із злочинністю.

Працівники міліції перебувають під захистом держави, що здійснюється в порядку і випадках, передбачених законом. (Частина перша статті 21 в редакції Закону N 1381-XIV (1381−14) від 13.01.2000) (Дію частини першої статті 21 поширено на особовий склад Державної фельд «єгерської служби України при Державному комітеті зв «язку та інформатизації України згідно із Законом N 834-XIV (834−14) від 06.07.99).

Держава гарантує захист життя, здоров «я, честі, гідності, житла, майна працівника міліції, членів його сім «ї та близьких родичів від злочинних посягань та інших протиправних дій. (Частина друга статті 21 в редакції Закону N 1381-XIV (1381−14) від 13.01.2000) (Дію частини другої статті 21 поширено на особовий склад Державної фельд «єгерської служби України при Державному комітеті зв «язку та інформатизації України згідно із Законом N 834-XIV (834−14) від 06.07.99).

Образа працівника міліції, опір, погроза, насильство та інші дії, які перешкоджають виконанню покладених на працівника міліції завдань, тягнуть за собою встановлену законом відповідальність. (Дію частини третьої статті 21 поширено на особовий склад Державної фельд «єгерської служби України при Державному комітеті зв «язку та інформатизації України згідно із Законом N 834-XIV (834−14) від 06.07.99).

Правопорушення щодо пенсіонера міліції, членів його сім «ї, вчинені у зв «язку з його попередньою службовою діяльністю, а так само щодо особи, яка сприяє міліції в охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю, та членів її сім «ї, тягнуть за собою відповідальність за законом. (Статтю 21 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 2484−12 від 19.06.92).

Працівник міліції має право оскаржити до суду прийняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони ущемлюють його гідність і особисті права, які не пов «язані із службовою діяльністю. (Дію частини п «ятої статті 21 поширено на особовий склад Державної фельд «єгерської служби України при Державному комітеті зв «язку та інформатизації України згідно із Законом N 834-XIV (834−14) від 06.07.99).

Звільнення працівника міліції зі служби у зв «язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття звинувачувальним вироком законної сили. (Дію частини шостої статті 21 поширено на особовий склад Державної фельд «єгерської служби України при Державному комітеті зв «язку та інформатизації України згідно із Законом N 834-XIV (834−14) від 06.07.99).

У разі затримання працівника міліції за підозрою у вчиненні злочину або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його тримають у призначених для цього установах органів внутрішніх справ окремо від інших осіб або на гарнізонній гауптвахті. (Частина сьома статті 21 в редакції Закону N 2484−12 від 19.06.92) (Дію частини сьомої статті 21 поширено на особовий склад Державної фельд «єгерської служби України при Державному комітеті зв «язку та інформатизації України згідно із Законом N 834-XIV (834−14) від 06.07.99) (Стаття 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2484−12 від 19.06.92).

Стаття 22. Соціальний захист працівників міліції.

Держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

Працівники міліції користуються пільгами при розподілі житла, встановленні квартирних телефонів, влаштуванні дітей у дошкільні заклади, вирішенні інших питань соціально-побутового забезпечення у порядку, передбаченому законодавством України.

Жила площа працівникам міліції, в тому числі працюючим на транспорті, надається місцевими Радами народних депутатів, відповідними міністерствами та відомствами у першочерговому порядку.

Працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива.

Працівники міліції, які живуть і працюють у сільській місцевості та в селищах міського типу, і члени їх сімей, які проживають з ними, забезпечуються безплатно житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами, а також користуються іншими пільгами, передбаченими законодавством.

За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом. (Частина шоста статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2484−12 від 19.06.92).

Працівники міліції мають право на одержання кредитів на індивідуальне і кооперативне житлове будівництво в розстрочку на 20 років з погашенням 50 процентів наданої позики за рахунок відповідних фондів Міністерства внутрішніх справ України і місцевих бюджетів.

Місцеві Ради народних депутатів можуть продавати на пільгових умовах житло працівникам міліції із знижкою до 50 процентів його вартості.

Міліція може мати службовий житловий фонд.

Працівникам міліції, які використовують у службових цілях особистий транспорт, виплачується грошова компенсація у встановлених розмірах.

Для працівників міліції встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні.

Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.

Місцеві Ради народних депутатів можуть встановлювати й інші не передбачені цим Законом гарантії соціальної захищеності працівників міліції.

(Офіційне тлумачення положень частини четвертої та п «ятої статті 22 Закону див. в Рішенні Конституційного Суду N 5-рп/99 (v005p710−99) від 03.06.99; частини шостої статті 22 див. в Рішенні Конституційного Суду N 8-рп/99 (v008p710−99) від 06.07.99).

Стаття 23. Державне страхування та відшкодування шкоди.

у разі загибелі або каліцтва працівника.

міліції.

Працівник міліції підлягає обов «язковому державному страхуванню на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він займає, за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також коштів, що надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій.

Порядок та умови страхування працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У разі загибелі працівника міліції при виконанні службових обов «язків по охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю сім «ї загиблого або його утриманцям виплачується одноразова допомога у розмірі десятирічного грошового утримання загиблого за останньою посадою, яку він займав, і призначається пенсія у зв «язку з втратою годувальника в розмірі місячного посадового окладу.

За сім «єю загиблого працівника міліції зберігається право на одержання жилої площі. Їй надається позачергово жила площа протягом трьох місяців з дня загибелі працівника міліції у приватну власність.

За дітьми працівника міліції, який загинув або помер у зв «язку з виконанням службових обов «язків, до досягнення ними повноліття, а також за непрацездатними членами сім «ї, які перебували на його утриманні, зберігається право на пільги по оплаті житла, комунальних послуг, палива. (Частина п «ята статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2932−12 від 26.01.93).

У разі каліцтва, заподіяного працівникові міліції при виконанні службових обов «язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до п «ятирічного грошового утримання (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія по інвалідності.

Збитки, завдані майну працівника міліції чи його близьким родичам у зв «язку з виконанням ним службових обов «язків, компенсуються у встановленому законом порядку в повному обсязі і за рахунок коштів відповідного бюджету.

Положення частин третьої, четвертої, п «ятої, шостої і сьомої цієї статті поширюються на осіб, залучених до заходів щодо охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю, а також на пенсіонерів міліції. (Статтю 23 доповнено частиною восьмою згідно із Законом N 2484−12 від 19.06.92).

Стаття 24. Фінансування і матеріально-технічне.

забезпечення міліції.

Фінансування і матеріально-технічне забезпечення міліції здійснюється за рахунок коштів республіканського і місцевих бюджетів, а також за рахунок коштів, які надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій і громадян.

Чисельність міліції, що утримується на кошти республіканського бюджету, і витрати на її утримання визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства внутрішніх справ України.

Чисельність міліції, що утримується на кошти місцевого бюджету, і витрати на її утримання визначаються місцевими Радами народних депутатів за поданнями управлінь (відділів) внутрішніх справ, погодженими з Міністерством внутрішніх справ України.

Чисельність підрозділів міліції, що здійснюють охорону об «єктів за договорами, і перелік таких об «єктів встановлюються в цілому по республіці Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства внутрішніх справ України.

Виконавчі комітети Рад народних депутатів надають безоплатно органам і підрозділам міліції службові приміщення, а дільничним інспекторам міліції - приміщення для роботи, обладнані меблями і засобами зв «язку.

Підрозділам міліції, які утримуються за рахунок коштів, що надходять на підставі договорів, відповідні міністерства і відомства надають безоплатно службові приміщення, обладнані меблями і засобами зв «язку, транспорт, криміналістичну та іншу техніку.

Підприємства, установи й організації за згодою трудових колективів можуть виділяти міліції додаткові кошти, транспорт та іншу техніку, необхідні для охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю.

Підрозділам міліції на залізничному, водному та повітряному транспорті відповідні транспортні відомства безоплатно надають службові приміщення, обладнані меблями, засобами зв «язку, і несуть витрати по їх експлуатації.

Стаття 25. Відповідальність працівників міліції.

Працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

При порушенні працівником міліції прав і законних інтересів громадянина міліція зобов «язана вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися.

Працівник міліції, який виконує свої обов «язки відповідно до наданих законодавством повноважень та у межах закону, не несе відповідальності за завдані збитки. Такі збитки компенсуються за рахунок держави.

Дії працівника міліції можуть бути оскаржені у встановленому порядку до органів внутрішніх справ, суду або прокурору.

Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов «язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Р о з д і л VI.

КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ МІЛІЦІЇ.

Стаття 26. Контроль за діяльністю міліції.

Контроль за діяльністю міліції здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністр внутрішніх справ України і в межах своєї компетенції Ради народних депутатів.

Ради народних депутатів, здійснюючи контроль за роботою міліції, не втручаються в її оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та адміністративну діяльність.

Стаття 27. Нагляд за додержанням законності у.

діяльності міліції.

Нагляд за додержанням законності у діяльності міліції здійснюють Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори.

Голова Верховної Ради України Л. КРАВЧУК.

м. Київ, 20 грудня 1990 року.

N 565-XII.