Про цінні папери і фондову біржу (18.06.91)
Облігації підприємств повинні мати такі реквізити: найменування цінного паперу — «облігація «, фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігацій; фірмове найменування або ім «я покупця (для іменної облігації); номінальну вартість облігації; строки погашення, розмір і строки виплати процентів (для процентних облігацій); місце і дату випуску, а також серію і номер облігації; підпис… Читати ще >
Про цінні папери і фондову біржу (18.06.91) (реферат, курсова, диплом, контрольна)
1201 Про цінні папери і фондову біржу (18.06.91).
З, А К О Н У К Р, А Ї Н И.
ПРО ЦІННІ ПАПЕРИ І ФОНДОВУ БІРЖУ.
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 38, ст.508).
(Вводиться в дію Постановою ВР.
N 1202-XII (1202−12) від 18.06.91, ВВР, 1991, N 38, ст.509).
(Із змінами, внесеними згідно із Законами.
N 2680-XII (2680−12) від 14.10.92, ВВР, 1992, N 47, ст. 645.
N 82/95-ВР від 02.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст. 90.
N 90/95-ВР від 14.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст. 93.
N 283/96-ВР від 09.07.96, ВВР, 1996, N 40, ст. 185.
N 523/97-ВР від 10.09.97, ВВР, 1997, N 45, ст. 285.
N 622-XIV (622−14) від 05.05.99, ВВР, 1999, N 26, ст. 213.
N 719-XIV (719−14) від 03.06.99, ВВР, 1999, N 31, ст.252).
(В тексті Закону слова «Української РСР », «Українській РСР «.
замінено відповідно словами «України », «Україні «згідно із.
Законом N 2680-XII (2680−12) від 14.10.92).
(У тексті Закону слова «реєструючий фінансовий «у всіх.
відмінках замінено словами «реєструвальний «у.
відповідних відмінках згідно із Законом N 283/96-ВР.
від 09.07.96).
Цей Закон визначає умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність в організації обігу цінних паперів. (Преамбула із змінами, внесеними згідно із Законом N 719-XIV (719−14) від 03.06.99).
Розділ I.
ЦІННІ ПАПЕРИ, ПОРЯДОК ЇХ ВИПУСКУ.
ТА ОБІГУ.
Глава 1. Загальні положення.
Стаття 1. Поняття цінних паперів.
Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
Цінні папери можуть бути іменними або на пред «явника. Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено цим Законом або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи).
Цінні папери на пред «явника обертаються вільно.
Цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.
Відновлення втрачених іменних цінних паперів провадиться державними органами, підприємствами, установами і організаціями, що випустили ці папери.
Спадкоємство цінних паперів здійснюється відповідно до цивільного законодавства України.
Поняття, особливі умови випуску, використання та обігу приватизаційних паперів визначаються спеціальним законодавством України. (Статтю 1 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 2680-XII (2680−12) від 14.10.92).
Порядок обігу цінних паперів, випущених Союзом РСР, іншими союзними республіками і розміщених на території України, регулюється цим Законом, іншими актами законодавства України, а також договорами України з Союзом РСР і відповідними союзними республіками.
Стаття 2. Емітент цінних паперів.
Емітент цінних паперів (далі - емітент) — держава в особі уповноваженого органу, юридична особа і у випадках, передбачених законодавством, фізична особа. Емітент від свого імені випускає цінні папери і зобов «язується виконувати обов «язки, що випливають з умов їх випуску. (Частина перша статті 2 в редакції Закону N 719-XIV (719−14) від 03.06.99).
Емітент повинен усі зобов «язання, що виникають у зв «язку з випуском цінних паперів, виконувати в строки і в порядку, передбачені цим Законом, іншими актами законодавства України, а також рішеннями про випуск цінних паперів.
Права і обов «язки щодо цінних паперів виникають з моменту їх передачі емітентом або його уповноваженою особою одержувачу (покупцю) чи його уповноваженій особі.
Стаття 3. Види цінних паперів.
Відповідно до цього Закону в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів:
акції;
облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;
облігації місцевих позик;
облігації підприємств;
казначейські зобов «язання республіки;
ощадні сертифікати;
інвестиційні сертифікати;
векселі;
приватизаційні папери. (Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2680-XII (2680−12)від 14.10.92, в редакції Закону N 719-XIV (719−14) від 03.06.99).
Глава 2. Акції.
Стаття 4. Основні характеристики акцій.
Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.
Акції можуть бути іменними та на пред «явника, привілейованими та простими. Громадяни вправі бути власниками, як правило, іменних акцій.
Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій, що ведеться товариством. До неї має бути внесено відомості про кожну іменну акцію, включаючи відомості про власника, час придбання акції, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів.
По акціях на пред «явника у книзі реєструється їх загальна кількість.
Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом.
Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованим у процентах до їх номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів по привілейованих акціях провадиться за рахунок резервного фонду.
Якщо розмір дивідендів, що виплачуються акціонерам, по простих акціях перевищує розмір дивідендів по привілейованих акціях, власникам останніх може провадитися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам.
Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10 процентів статутного фонду акціонерного товариства.
Порядок здійснення переважного права на одержання дивідендів визначається статутом акціонерного товариства.
(Частину десяту статті 4 виключено на підставі Закону N 719-XIV (719−14) від 03.06.99).
Акціонерам може видаватися сертифікат на сумарну номінальну вартість акцій.
Акція повинна містити такі реквізити: фірмове найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування цінного паперу — «акція », її порядковий номер, дату випуску, вид акції та її номінальну вартість, ім «я власника (для іменної акції), розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій, а також кількість акцій, що випускаються, строк виплати дивідендів та підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи, печатку акціонерного товариства.
До акції може додаватися купонний лист на виплату дивідендів.
Купон на виплату дивідендів повинен містити такі основні дані: порядковий номер купона на виплату дивідендів, порядковий номер акції, по якій виплачуються дивіденди, найменування акціонерного товариства і рік виплати дивідендів.
Стаття 5. Права, що надаються власнику акцій.
Власник акції має право на частину прибутку акціонерного товариства (дивіденди), на участь в управлінні товариством (крім власника привілейованої акції), а також інші права, передбачені цим Законом, іншими законодавчими актами України, а також статутом акціонерного товариства.
Акція є неподільною. У разі коли одна і та ж акція належить кільком особам, усі вони визнаються одним власником акції і можуть здійснювати свої права через одного з них або через спільного представника.
Стаття 6. Рішення про випуск акцій.
Рішення про випуск акцій приймається засновниками акціонерного товариства або загальними зборами акціонерів акціонерного товариства.
Рішення про випуск акцій оформляється протоколом.
Протокол рішення про випуск акцій повинен обов «язково містити: фірмове найменування емітента та його місцезнаходження; розмір статутного фонду або вартість основних і оборотних фондів емітента; цілі та предмет його діяльності; зазначення службових осіб емітента; найменування контролюючого органу (аудиторської фірми); дані про розміщення раніше випущених в обіг цінних паперів; мету випуску акцій; зазначення категорій акцій; кількість іменних акцій та акцій на пред «явника; кількість привілейованих акцій; загальну суму емісії і кількість акцій; номінальну вартість акцій; кількість учасників голосування та порядок його проведення; порядок виплати дивідендів; строк і порядок передплати акцій та їх оплати; строк повернення коштів при відмові від випуску акцій; черговість випуску акцій (при випусках їх різними серіями); порядок повідомлення про випуск і порядок розміщення акцій; права власників привілейованих акцій; переважне право на придбання акцій при новій емісії. (Частина третя статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 622-XIV (622−14) від 05.05.99).
Протокол, крім того, може містити й інші відомості щодо випуску акцій.
Стаття 7. Випуск акцій.
Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється у розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства (у разі перетворення його в акціонерне товариство). Додатковий випуск акцій можливий у тому разі, коли попередні випуски акцій були зареєстровані і всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижче номінальної. (Частина перша статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 622-XIV (622−14) від 05.05.99).
Забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов «язаних з господарською діяльністю акціонерного товариства.
Стаття 8. Придбання акцій.
Акції оплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених статутом акціонерного товариства, також у іноземній валюті або шляхом передачі майна. Незалежно від форми внесеного вкладу вартість акції виражається у гривнях.
Підприємства, установи і організації можуть придбати акції за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківський кредит.
Акції можуть бути видані одержувачу (покупцю) тільки після повної оплати їх вартості.
Акціонерне товариство може викуповувати в акціонера акції, що належать йому, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані в строк не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій. (Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 719-XIV (719−14) від 03.06.99).
Стаття 9. Виплата доходу по акціях.
Дивіденди по акціях виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет та процентів за банківський кредит. (Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 622-XIV (622−14) від 05.05.99).
Глава 3. Облігації.
Стаття 10. Основні характеристики облігацій.
Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов «язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.
(Частину другу статті 10 виключено на підставі Закону N 719-XIV (719−14) від 03.06.99).
Випускаються облігації таких видів:
а) облігації внутрішніх і місцевих позик;
б) облігації підприємств. (Частина третя статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 719-XIV (719−14) від 03.06.99).
Облігації підприємств випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об «єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні.
Умови випуску і розповсюдження облігацій підприємств визначаються цим Законом, іншими актами законодавства України і статутом емітента.
Облігації можуть випускатися іменними і на пред «явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу.
Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються на пред «явника. (Частина сьома статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 719-XIV (719−14) від 03.06.99).
Обов «язковим реквізитом цільових облігацій є зазначення товару (послуг), під який вони випускаються.
Облігації підприємств повинні мати такі реквізити: найменування цінного паперу — «облігація », фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігацій; фірмове найменування або ім «я покупця (для іменної облігації); номінальну вартість облігації; строки погашення, розмір і строки виплати процентів (для процентних облігацій); місце і дату випуску, а також серію і номер облігації; підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи, печатку емітента.
Крім основної частини до облігації може додаватися купонний лист на виплату процентів.
Купон на виплату процентів повинен містити такі основні дані: порядковий номер купона на виплату процентів; номер облігації, по якій виплачуються проценти; найменування емітента і рік виплати процентів.
Облігації, запропоновані для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безпроцентних облігацій), повинні містити купонний лист.
Стаття 11. Рішення про випуск облігацій.
Рішення про випуск облігацій внутрішніх і місцевих позик приймається відповідно Кабінетом Міністрів України і місцевими радами. (Частина перша статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 719-XIV (719−14) від 03.06.99).
У рішенні повинні визначатися емітент, умови випуску і порядок розміщення облігацій.
Рішення про випуск облігацій підприємств приймається емітентом і оформляється протоколом.
Протокол рішення про випуск облігацій підприємств повинен обов «язково містити: фірмове найменування емітента облігацій та його місцезнаходження; відомості про статутний фонд, господарську діяльність і службових осіб емітента; найменування контролюючого органу (аудиторської фірми); дані про розміщення раніше випущених цінних паперів; мету випуску і вид облігацій (іменні чи на пред «явника); загальну суму емісії, кількість і номінальну вартість облігацій; кількість учасників голосування; порядок випуску облігацій та виплати доходів по них; строки повернення коштів при відмові від випуску облігацій; строки продажу відповідних товарів або надання відповідних послуг по цільових облігаціях; порядок повідомлення про випуск та розміщення облігацій; порядок оплати облігацій.
Протокол, крім того, може містити й інші відомості щодо випуску облігацій.
Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше 25 процентів від розміру статутного фонду і лише після повної оплати усіх випущених акцій.
Випуск облігацій підприємств для формування і поповнення статутного фонду емітентів, а також для покриття збитків, пов «язаних з їх господарською діяльністю, не допускається.
Стаття 12. Придбання облігацій.
Облігації усіх видів придбаються громадянами лише за рахунок їх особистих коштів.
Підприємства придбають облігації усіх видів за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківський кредит.
Облігації усіх видів оплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених умовами їх випуску, — в іноземній валюті. Незалежно від виду валюти, якою проведено оплату облігацій, їх вартість виражається у гривнях. (Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 719-XIV (719−14) від 03.06.99).
Стаття 13. Виплата доходу по облігаціях.
Доход по облігаціях усіх видів виплачується відповідно до умов їх випуску.
Доход по облігаціях цільових позик (безпроцентних облігаціях) не виплачується. Власникові такої облігації надається право на придбання відповідних товарів або послуг, під які випущено позики.
Якщо ціна товару до моменту його одержання перевищуватиме вартість облігації, то власник одержує товар по ціні, вказаній на облігації, а при одержанні більш дешевого товару він одержує різницю між вартістю облігації та ціною товару.
По облігаціях підприємств доходи виплачуються за рахунок коштів, що залишаються після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов «язкових платежів.
У разі невиконання чи несвоєчасного виконання емітентом зобов «язання по виплаті доходів по процентних облігаціях, надання права придбання відповідних товарів або послуг по безпроцентних (цільових) облігаціях чи погашення зазначеної в облігації суми у визначений строк стягнення відповідних сум провадиться примусово судом або арбітражним судом.
Порядок викупу облігацій усіх видів, крім цільових, визначається при їх випуску.
Стаття 14. Використання коштів, одержаних від реалізації.
облігацій.
Кошти, одержані від реалізації облігацій внутрішніх і місцевих позик, направляються відповідно до республіканського і місцевих бюджетів, до позабюджетних фондів місцевих рад. (Частина перша статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 719-XIV (719−14) від 03.06.99).
Кошти від розміщення облігацій підприємств направляються на цілі, визначені при їх випуску.
Глава 3−1.
Облігації зовнішніх державних позик України.
Стаття 14−1. Основні характеристики облігацій зовнішніх.
державних позик України.
Облігації зовнішніх державних позик України — цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов «язання України відшкодувати пред «явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.
Облігації зовнішніх державних позик України можуть деномінуватися у конвертованій іноземній валюті.
Облігації зовнішніх державних позик України випускаються процентними, дисконтними та можуть бути іменними або на пред «явника, з вільним або обмеженим колом обігу.
Облігації зовнішніх державних позик України оплачуються виключно в конвертованій іноземній валюті відповідно до умов їх випуску.
Емітентом облігацій зовнішніх державних позик України є держава в особі Міністерства фінансів України. На Міністерство фінансів України не поширюються вимоги, встановлені статтями 24 і 25 цього Закону.
Грошові кошти, одержані від розміщення облігацій зовнішніх державних позик України, спрямовуються виключно до Державного бюджету України.
Стаття 14−2. Рішення про випуск облігацій зовнішніх.
державних позик України.
Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України в межах передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України приймається Кабінетом Міністрів України щодо кожного випуску.
Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України оформляється постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджуються умови випуску. Умовами випуску облігацій зовнішніх державних позик України визначаються загальний обсяг випуску, номінальна вартість однієї облігації, валюта, в якій деномінуються облігації, строк виплати та розмір доходу, строк погашення тощо.
Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України поза межами передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України має визначати мету випуску, джерело погашення та підлягає затвердженню Верховною Радою України і набирає чинності після такого затвердження.
Первинне розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснює Міністерство фінансів України. З цією метою Міністерство фінансів України може залучати банки, інвестиційні компанії тощо. Відносини між Міністерством фінансів України і такими організаціями регулюються відповідними угодами згідно із законодавством України.
Стаття 14−3. Витрати на підготовку випуску, випуск,.
погашення облігацій зовнішніх державних.
позик України та виплата доходу.
Витрати на підготовку випуску, випуск, погашення облігацій зовнішніх державних позик України, виплата доходу та інші необхідні витрати здійснюються відповідно до умов випуску облігацій за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на ці цілі.
Виплата доходів і погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснюються виключно за кошти або за інші облігації державних позик за добровільною згодою сторін.
(Закон доповнено главою 3−1 згідно із Законом N 719-XIV (719−14) від 03.06.99).
Глава 4. Казначейські зобов «язання республіки.
Стаття 15. Основні характеристики казначейських зобов «язань.
Казначейські зобов «язання України (надалі - казначейські зобов «язання) — вид цінних паперів на пред «явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.
Випускаються такі види казначейських зобов «язань:
а) довгострокові - від 5 до 10 років;
б) середньострокові - від 1 до 5 років;
в) короткострокові - до одного року.
Стаття 16. Порядок випуску казначейських зобов «язань.
Рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов «язань приймається Кабінетом Міністрів України.
Рішення про випуск короткострокових казначейських зобов «язань приймається Міністерством фінансів України.
У рішенні про випуск казначейських зобов «язань визначаються умови їх випуску.
Порядок визначення продажної вартості казначейських зобов «язань встановлюється Міністерством фінансів України виходячи з часу їх придбання.
Кошти від реалізації казначейських зобов «язань спрямовуються на покриття поточних видатків республіканського бюджету.
Стаття 17. Виплата доходу по казначейських зобов «язаннях.
Виплата доходу по казначейських зобов «язаннях та їх погашення здійснюються відповідно до умов їх випуску, затверджених: по довгострокових і середньострокових зобов «язаннях — Кабінетом Міністрів України, короткострокових — Міністерством фінансів України.
Глава 5. Ощадні сертифікати.
Стаття 18. Основні характеристики ощадних сертифікатів.
Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.
Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред «явника.
P.
b.
A.
O.
x00B4.
B*.
D.
x00B4.
".
B*.
x1C00 Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.
Ощадні сертифікати повинні мати такі реквізити: найменування цінного паперу — «ощадний сертифікат », найменування банку, що випустив сертифікат, та його місцезнаходження; порядковий номер сертифіката, дату випуску, суму депозиту, строк вилучення вкладу (для строкового сертифіката), найменування або ім «я держателя сертифіката (для іменного сертифіката); підпис керівника банку або іншої уповноваженої на це особи, печатку банку.
Стаття 19. Придбання ощадних сертифікатів.
Підприємства і громадяни придбають сертифікати за рахунок коштів, передбачених статтею 12 цього Закону.
Стаття 20. Виплата доходу по ощадних сертифікатах.
Доход по ощадних сертифікатах виплачується при пред «явленні їх для оплати в банк, що їх випустив.
У разі коли власник сертифіката вимагає повернення депонованих коштів по строковому сертифікату раніше обумовленого в ньому строку, то йому виплачується понижений процент, рівень якого визначається на договірних умовах при внесенні депозиту.
Глава 6. Векселі.
Стаття 21. Основні характеристики векселів.
Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов «язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Випускаються такі види векселів: простий, переказний.
Простий вексель містить такі реквізити:
а) найменування — «вексель » ;
б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;
в) зазначення строку платежу;
г) зазначення місця, в якому повинен здійснитись платіж;
д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;
е) дату і місце складання векселя;
є) підпис того, хто видає документ (векселедавця).
Переказний вексель повинен містити крім реквізитів, передбачених у підпунктах «а », «в — є «частини третьої цієї статті, також:
просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму;
найменування того, хто повинен платити (платника).
Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, вказаних у частинах третій і четвертій цієї статті, відповідно для простого і переказного векселів, не має сили простого або переказного векселя, за винятком таких випадків:
а) вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті по пред «явленні;
б) при відсутності особливого зазначення місце, позначене поруч з найменуванням платника (місце складання документа — для простого векселя), вважається місцем платежу і одночасно місцем проживання платника (векселедавця — для простого векселя);
в) вексель, в якому не вказано місце його складання, визнається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.
Порядок випуску та обігу векселів визначається Кабінетом Міністрів України.
Глава 7. Реєстрація та обіг цінних паперів.
Стаття 22. Реєстрація випуску цінних паперів.
Емітент має право на випуск акцій, облігацій підприємств з моменту реєстрації цього випуску Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. (Частина перша статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 283/96-ВР від 09.07.96).
Якщо подані для реєстрації акції, облігації підприємств пропонуються для відкритого продажу, тобто призначені для розміщення між юридичними особами і громадянами, коло яких заздалегідь визначити неможливо, то емітент зобов «язаний подати реєструвальному органу для реєстрації також інформацію про випуск цих цінних паперів. (Частина друга статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 283/96-ВР від 09.07.96).
Емітент зобов «язаний подати органу, що реєструє випуск цінних паперів або інформацію про випуск цінних паперів, баланс та довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою). (Статтю 22 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 90/95-ВР від 14.03.95).
Порядок реєстрації випуску облігацій підприємств і акцій, а також інформації про їх випуск визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. (Частина четверта статті 22 в редакції Закону N 283/96-ВР від 09.07.96).
Реєстрація випуску цінних паперів повинна бути проведена не пізніш як за 30 днів з моменту подачі заяви з доданням необхідних документів.
Орган, який реєструє випуск цінних паперів або інформацію про випуск цінних паперів, зобов «язаний перевіряти відповідність поданих емітентом документів вимогам законодавства України. (Частина шоста статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 283/96-ВР від 09.07.96).
Відмова в реєстрації може мати місце лише в разі порушення встановленого порядку або невідповідності поданих документів вимогам законодавства.
У разі коли реєстрацію випуску цінних паперів у встановлений строк не проведено або в ній відмовлено з мотивів, які емітент вважає необгрунтованими, він може звернутися до суду.
Реєстрація випуску цінних паперів або інформації про випуск цінних паперів, що проводиться Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, не може розглядатися як гарантія вартості цих цінних паперів. (Частина дев «ята статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 283/96-ВР від 09.07.96).
Загальний реєстр випуску цінних паперів ведеться Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. (Частина десята статті 22 в редакції Закону N 283/96-ВР від 09.07.96).
Стаття 23. Інформація про випуск акцій, облігацій.
підприємств, що пропонуються для відкритого.
продажу.
Інформація про випуск акцій, облігацій підприємств, що пропонуються для відкритого продажу, крім реєстрації, підлягає обов «язковому опублікуванню в органах преси Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України і офіційному виданні фондової біржі не менш як за 10 днів до початку передплати на ці цінні папери.
Акції, облігації підприємств, що пропонуються для відкритого продажу, допускаються для розміщення не раніш як через 30 днів після опублікування оголошення про їх випуск.
У разі виникнення будь-яких змін в інформації про випуск акцій, облігацій підприємств, що пропонуються до відкритого продажу, емітент цінних паперів повинен опублікувати інформацію про зміни, що сталися, до закінчення 30-денного строку з дня опублікування інформації.
Реєструвальний орган має право у разі виявлення недостовірних даних у опублікованій інформації про випуск акцій, облігацій підприємств зупинити їх розміщення до того часу, поки емітент цих цінних паперів не внесе до неї відповідних змін.
Стаття 24. Регулярна інформація про емітента.
Емітент зобов «язаний не менше одного разу на рік інформувати громадськість про своє господарсько-фінансове становище і результати діяльності (надалі - річний звіт).
Річний звіт публікується не пізніше дев «яти місяців року, наступного за звітним, і надсилається держателям іменних акцій та реєструвальному органу. (Частина друга статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 90/95-ВР від 14.03.95).
У річному звіті повинні міститись такі дані про емітента:
а) інформація про результати господарювання за попередній рік;
б) підтверджені аудитором (аудиторською фірмою) річний баланс та довідка про фінансовий стан; (Пункт «б «частини третьої статті 24 в редакції Закону N 90/95-ВР від 14.03.95).
в) основні відомості про додатково випущені цінні папери;
г) обгрунтування змін у персональному складі службових осіб.
Стаття 25. Особлива інформація про емітента.
Емітент зобов «язаний протягом двох днів надіслати фондовій біржі і реєструвальному органу, а також опублікувати в офіційній газеті фондової біржі інформацію про зміни, що відбулися в його господарській діяльності і впливають на вартість цінних паперів або розмір доходу по них, а саме:
а) зміни прав на цінні папери;
б) зміни у персональному складі службових осіб;
в) арешт банківських рахунків емітента;
г) початок дій по саніруванню (здійсненню комплексу заходів, спрямованих на оздоровлення фінансового стану емітента);
д) реорганізацію, зупинення або припинення діяльності емітента;
е) знищення не менш як 10 процентів майна емітента внаслідок надзвичайних обставин;
є) пред «явлення позову до емітента в розмірі, що перевищує 10 процентів статутного фонду або суми вартості основних і оборотних коштів емітента;
ж) одержання кредиту або емісію цінних паперів у розмірі, що перевищує 50 процентів статутного фонду або суми вартості основних та оборотних коштів емітента.
Емітент у зв «язку з опублікуванням недостовірних відомостей про нього, які можуть вплинути на вартість цінних паперів або розмір доходу по них, зобов «язаний протягом двох робочих днів вжити заходів щодо виправлення цих відомостей.
Стаття 26. Діяльність по випуску та обігу цінних паперів.
Діяльністю по випуску та обігу цінних паперів, відповідно до цього Закону, визнається посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів, здійснювана банками, а також акціонерними товариствами, статутний фонд яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій, та іншими товариствами (надалі - торговці цінними паперами), для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності.
Торговці цінними паперами вправі здійснювати такі види діяльності по випуску та обігу цінних паперів:
а) діяльність по випуску цінних паперів;
б) комісійну діяльність по цінних паперах;
в) комерційну діяльність по цінних паперах.
Діяльністю по випуску цінних паперів визнається виконання торговцем цінними паперами за дорученням, від імені і за рахунок емітента обов «язків по організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом. При цьому торговець цінними паперами за домовленістю з емітентом може брати на себе зобов «язання у разі неповного розміщення цінних паперів викупити в емітента нереалізовані цінні папери.
Комісійною діяльністю по цінних паперах визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи.
Комерційною діяльністю по цінних паперах визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок.
Стаття 27. Дозвіл на здійснення діяльності по випуску та.
обігу цінних паперів.
Здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, як виключної діяльності, допускається на основі дозволу, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Перелік документів, необхідних для одержання дозволу на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, а також перелік відомостей, які торговець цінними паперами повинен подавати протягом строку дії цього дозволу, визначаються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. (Частина перша статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом N 283/96-ВР від 09.07.96).
Дозвіл на здійснення усіх або окремих (крім комісійної) видів діяльності може бути видано торговцям цінними паперами, які мають внесений статутний фонд у розмірі не менш як 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на здійснення комісійної діяльності щодо цінних паперів — не менш як 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (Частина друга статті 27 в редакції Закону N 283/96-ВР від 09.07.96).
При здійсненні виключної діяльності по випуску та обігу цінних паперів допускається здійснення окремих видів діяльності, пов «язаних з обігом цінних паперів, насамперед діяльності по наданню консультацій власникам цінних паперів.
Стаття 28. Умови, за яких не допускається здійснення.
діяльності по випуску та обігу цінних паперів.
Дозвіл на здійснення будь-якого виду діяльності по випуску та обігу цінних паперів не може одержати торговець цінними паперами, який безпосередньо або побічно володіє майном іншого торговця цінними паперами вартістю понад 10 процентів статутного фонду, в тому числі безпосередньо — вартістю понад 5 процентів статутного фонду іншого торговця.
Торговець цінними паперами, який має дозвіл на здійснення будь-якого виду діяльності по випуску та обігу цінних паперів, не може безпосередньо або побічно володіти майном іншого торговця цінними паперами вартістю понад 10 процентів статутного фонду, в тому числі безпосередньо — вартістю понад 5 процентів статутного фонду іншого торговця.
Якщо частка юридичної особи, що не має дозволу на здійснення діяльності по обігу цінних паперів, або громадянина в статутному фонді кількох торговців цінними паперами перевищує 5 процентів по кожному торговцю, то ці торговці не можуть здійснювати торгівлю цінними паперами один з одним.
Торговець цінними паперами не може здійснювати торгівлю:
а) цінними паперами власного випуску;
б) акціями того емітента, у якого він безпосередньо або побічно володіє майном у розмірі більше 5 процентів статутного фонду.
Відповідно до цієї статті безпосереднім володінням майна визнається володіння часткою у статутному фонді будь-якого товариства, побічним володінням — володіння часткою у статутному фонді такого товариства, яке є учасником в іншому товаристві.
Стаття 29. Укладення угод з цінними паперами.
При прийнятті доручення на купівлю або продаж цінних паперів торговець цінними паперами зобов «язаний надавати особі, за рахунок якої він діє, інформацію про курс цінних паперів.
Торговець цінними паперами зобов «язаний подавати фондовій біржі інформацію про всі укладені ним угоди з цінними паперами в строки і порядку, визначені правилами фондової біржі.
Особливості ведення бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами визначає Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством фінансів України та Національним банком України. (Частина третя статті 29 в редакції Закону N 283/96-ВР від 09.07.96).
Стаття 30. Вимоги щодо ліквідності торговців цінними паперами.
Вартість угод, укладених торговцем цінними паперами з іншими торговцями цінними паперами, але не виконаних в даний момент (відкриті позиції), не може перевищувати п «ятикратного розміру власного статутного фонду торговця цінними паперами.
При здійсненні діяльності по випуску цінних паперів, що проводиться одночасно з комерційною або комісійною діяльністю по цінних паперах, вартість угод, укладених торговцем цінними паперами з іншими торговцями цінними паперами, але не виконаних на даний момент (відкриті позиції), не може перевищувати десятикратного розміру власного статутного фонду торговця цінними паперами.
Продажна або номінальна ціна цінних паперів, що є у власності (резерв) торговця цінними паперами, який здійснює діяльність по випуску цінних паперів або комерційну діяльність по цінних паперах, а також вартість відкритих позицій, разом взятих, одночасно не можуть перевищувати п «ятнадцятикратного розміру статутного фонду торговця цінними паперами. Обчислення слід провадити виходячи з найвищої продажної ціни або номінальної ціни.
Стаття 31. Оподаткування доходів по цінних паперах.
Оподаткування доходів по цінних паперах здійснюється згідно з законодавством України.
Розділ II.
ФОНДОВА БІРЖА.
Глава 8. Загальні положення.
Стаття 32. Поняття фондової біржі.
Фондова біржа — організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.
Стаття 33. Правове положення фондової біржі.
Фондова біржа — акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших актів законодавства України, статуту і правил фондової біржі.
Фондову біржу може бути створено не менш як 20 засновниками — торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності по цінних паперах за умови внесення ними до статутного фонду не менш як 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (Частина друга статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом N 283/96-ВР від 09.07.96).
Фондова біржа набуває прав юридичної особи з дня її реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. (Частина третя статті 30 в редакції Закону N 283/96-ВР від 09.07.96).
Фондова біржа — організація, яка створюється без мети отримання прибутку та займається виключно організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів та їх похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію. (Статтю 33 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 523/97-ВР від 10.09.97).
Стаття 34. Статут та правила фондової біржі.
Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом.
У статуті фондової біржі визначаються:
а) найменування і місцезнаходження фондової біржі;
б) найменування і місцезнаходження засновників;
в) розмір статутного фонду;
г) умови і порядок прийняття в члени і виключення з членів фондової біржі;
д) права і обов «язки членів фондової біржі;
е) організаційна структура фондової біржі;
є) компетенція і порядок створення керівних органів фондової біржі;
ж) порядок і умови відвідування фондової біржі;
з) порядок і умови застосування санкцій, встановлених фондовою біржою;
и) порядок припинення діяльності фондової біржі.
У статуті можуть передбачатися інші положення, що стосуються створення і діяльності фондової біржі.
Правила фондової біржі повинні передбачати:
а) види угод, що укладаються на фондовій біржі;
б) порядок торгівлі на фондовій біржі;
в) умови допуску цінних паперів на фондову біржу;
г) умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі;
д) порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації;
е) перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі;
є) обов «язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їх діяльності;
ж) систему інформаційного забезпечення фондової біржі;
з) види послуг, що надаються фондовою біржою, і розмір плати за них;
и) правила ведення розрахунків на фондовій біржі;
і) інші положення, що стосуються діяльності фондової біржі.
Стаття 35. Використання позначення «фондова біржа «.
Позначення «фондова біржа «або таке, в якому міститься вислів «фондова біржа », може використовувати у своєму фірмовому найменуванні або рекламі тільки та організація, що створена у порядку, визначеному в статті 34 цього Закону.
Стаття 36. Особливі умови припинення діяльності фондової.
біржі.
Діяльність фондової біржі припиняється у тому разі, коли число її членів стало менше 10. Якщо у фондовій біржі залишилося 10 членів, її діяльність припиняється у разі неприйняття нових членів протягом шести місяців.
Діяльність фондової біржі припиняється відповідно до законодавства України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств.
Глава 9. Захист майнових прав інвеститорів.
Стаття 37. Розірвання договору на передплату або купівлю.
цінних паперів.
Особа, що передплатила або купила цінні папери до опублікування інформації про зміни в господарській діяльності емітента, що впливають на вартість цінних паперів або розмір доходу по них, може протягом 15 днів з моменту публікації цієї інформації розірвати договір в односторонньому порядку.
У разі розірвання договору емітент зобов «язаний на вимогу вказаної особи відшкодувати їй витрати і можливі збитки, пов «язані з передплатою або купівлею цінних паперів.
Емітент у разі невиконання умов передплати на цінні папери зобов «язаний повернути передплатникам на їх вимогу усі одержані від них кошти із сплатою процентів за весь строк їх тримання.
Емітент несе відповідальність по відшкодуванню збитків, завданих недостовірною інформацією про цінні папери.
Глава 10. Державний контроль за випуском.
і обігом цінних паперів.
Стаття 38. Органи, що здійснюють державний контроль за.
випуском та обігом цінних паперів.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і її територіальні відділення здійснюють контроль за випуском та обігом цінних паперів, за винятком приватизаційних. Контроль за обігом приватизаційних паперів здійснює Фонд державного майна України. (Частина перша статті 38 в редакції Закону N 283/96-ВР від 09.07.96).
Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку призначаються державні представники на фондових біржах. Вони уповноважені здійснювати контроль за додержанням положень статуту і правил фондової біржі та мають право брати участь у роботі керівних органів фондових бірж. (Частина друга статті 38 в редакції Закону N 283/96-ВР від 09.07.96).
Антимонопольний комітет України здійснює контроль за дотриманням вимог антимонопольного законодавства при обігу цінних паперів. (Статтю 38 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 82/95-ВР від 02.03.95).
Стаття 39. Санкції, що застосовуються Державною комісією.
з цінних паперів та фондового ринку і її.
територіальними відділеннями.
(Назва статті 39 із змінами, внесеними згідно.
із Законом N 283/96-ВР від 09.07.96).
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і її територіальні відділення у разі відхилення від умов, визначених у дозволах на здійснення діяльності по випуску і обігу цінних паперів, а також у статуті та правилах фондової біржі, можуть застосовувати такі санкції:
а) виносити попередження;
б) зупиняти на строк до одного року передплату і продаж цінних паперів;
в) зупиняти на певний строк укладення угод з окремих видів діяльності по випуску і обігу цінних паперів;
г) анулювати дозвіл, виданий на ведення діяльності по випуску і обігу цінних паперів у разі повторного застосування санкцій, передбачених підпунктами «а — в «цієї статті. (Частина перша статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 283/96-ВР від 09.07.96).
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може зупиняти діяльність фондової біржі в разі порушення нею статутної діяльності і вимагати приведення її у відповідність з статутом та правилами фондової біржі. (Частина друга статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 283/96-ВР від 09.07.96).
Стаття 40. Оскарження дій державних органів у зв «язку із.
здійсненням ними контролю за випуском та обігом.
цінних паперів.
Скарги на дії територіальних відділень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в зв «язку із здійсненням ними контролю за випуском та обігом цінних паперів розглядаються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку може бути оскаржено в судах або арбітражних судах. (Стаття 40 в редакції Закону N 283/96-ВР від 09.07.96).
Стаття 41. Міжнародні договори.
Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про цінні папери і фондову біржу, то застосовуються правила міжнародного договору.
Голова Верховної Ради України Л.КРАВЧУК.
м. Київ, 18 червня 1991 року.
N 1201-XII.