Імбир (Zingiber officinale)

Имбирь (Zingiber officinale).

Многолетнее тропічну трав’янисте рослина сімейства імбирних. Кореневища м’ясисті, надземні стебла заввишки до 1 м, листя довгі, ланцетовидные, схожі на очерет. Квіти фиолетово-желтые, зигоморфные мають всього одну тычинку, дві інші перетворилися на витягнуту губу, зібрані в короткі колосовидные суцвіття. Кореневища складається з кругловатых, хіба що тривіально здавлених шматків, має приємні пахощі, обумовлений ефірним олією (1.2−3% в сухому кореневища), і пекучий смак, залежить від наявності фенолоподобного речовини гингерола.

Родиной імбиру є Південно-Східна Азія. З імбиром були вже знайомі древні китайці і індійці, і назва «sringavere «є у старих рукописах. Ще набагато раніше нашої ери імбир стали привозити в південну частина Європи арабські купці. У Великобританії імбир був традиційної пряністю вже з ІХ ст. Проте якщо з самим рослиною європейці познайомилися значно пізніше, лише наприкінці XIII в. У XVI в. іспанський дворянин Франциско де Миндоза став вирощувати імбир на Ямайці. Нині головними постачальниками імбиру, крім Південно-Східної Азії й Ямайки, є Західна Африка та Китаю. Культивують її також в Індонезії, в Шрі-Ланці, в Австралії. У дикому вигляді імбир не зустрічається. Вирощують як городне рослина.

Имбирь розмножують вегетативно, відрізками кореневища, які висаджують в легку і вологу грунт. Викопувати перший врожай можна вже 6−12 місяців після посадки.

Имбирь як прянощі буває двох видів: чорний — вимиті, неочищені, прокипяченные чи ошпарені і висушені сонцем кореневища, та білий, чи ямайський, — старанно очищені від шкірки висушені сонцем кореневища (можуть бути й вибілені хлорним вапном чи шляхом утирання крейди). Чорний неочищений імбир має як сильний запах і пекучий смак. Продають цю спецію шматками, мелену, засахаренную чи облиту шоколадом, як цукерки, соціальній та вигляді екстракту для імбирного пива, особливо популярного в Англії.

В кулінарії використовується імбир тонкого помелу. Здавна його застосовують для сбитней, настоянок, наливок шляхом попереднього приготування відварів з наступним настоюванням чи спиртових настоев-вытяжек, які додають в напій чи коктейль. Тонко подрібнений імбир додають в пряничное тісто, у Красноярську деякі види солодких каш, в паштети, домашні ковбаси — для ароматизації і надання пікантного смаку при гасінні м’яса, риби, приготуванні овочевого рагу, фаршированих перцю, томатів, баклажанів, кабачків тощо. Ця спеція — одну з основних компонентів суміші «кари », що входить у склад кетчупів.

Самыми великими споживачами імбиру є арабських країн, і навіть Англія і США.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.