Україна в рокта першої світової війни

Україна в рокта першої світової війни.

1.1 серпня 1914 року розпочалася перша світова війна. Україна не залишалась осторонь цієї трагедії. Значна територія і опинилася в прифронтовій смузі, а Галичині, Буковині, Прикарпатті розгорнулися бойові дії. Тім понад, що Україна побувала в центрі територіальних зазіхань із боці протиборствуючих сторін; Ро-сійської імперії та Авст-ро-Угорської, далекосяжні плани щодо України мала кайзерівська Німеччина.

2. Неоднозначне зустріла звістку про війну громадськість цих регіонів: одна частина українства підтримала Росію, інша — Австро-Угорщину. У серпні 1914 року у Львові було б утворено міжпартійний блок — Головну Українську Раду, Яка виступила ініціатором формування українських військових частин на боці Австрії. З українців Галичини було б сформовано легіон Українських січових стрільців, який взявши в військових діях в районі Стрия, на Тужоцькому перевалі Карпат, пізніше він воював у Поділлі.

3. Одночасно група емі-грантів з Східної України (Д. Донцов, У. Дорошенко, М. Меленевський) створили у Відні «Союз Визволення України», який поставивши за мітку боротьбу за створення самостійної України й вважав доцільним для досягнення цієї мети співробітництво із Німеччиною та Австро-Угорщиною.

4. У Наддніпрянській Україні члени Товариство українських поступовців виступили із закликом виступити на захист Росії. З цією метою був створений Комітет Південно-Західного фронту Всеросійського союзу земств й міст, в складі якого працювали відомі діячі українського руху А. Ніковський, Д. Дорошенко, А. Вязлов. У 1916 р. З. Петлюру було б призначено помічником уповноваженого Союзу земств на Західному фронті.

5. По-різному поставились до війни політичні партії: місцеві організації загальноросійських партій підтримали війну (крім більшовиків). Таку ж позицію зайняли укра-їнські політичні партії — ТУПИЙ, «Спілка». Українська соціал-демократична партія із питань війни не змогла виробити єдину тактику: група членів на чолі із З. Петлюрою виступили на підтримку царського уряду у війні; деякі інші на чолі із У. Винниченком зсудили війну; ще одна частина на чолі із У. Дорошенком підтримала австро-угорсько-німецький союз. Позиція політичних партій в Австро-Угорщині був однозначною: смердоті активно підтримували австрійський уряд у війні із Росією.6. У 1914 р. воєнні дії проходили «на територї Галичини. Там розгорнувся наступ російської армії, котра зайняла Львів, Чернівці, Перемишль та інші міста. У 1915 р. розпочався контрнаступ німецьких та австро-угорських військ, російські війська змушені були відступити. Однак в березні 1916 року командуючим Південно-Західним фронтом було б призначено генерала Брусилова, який знову розпочав успішний наступ російських військ у Карпатах, відомий як «брусиловський прорив», в результаті якого царська армія зайняла Чернівці, Коломию, Луцьк.

7. На окупованих територіях Західної України було б створено генерал-губернаторство на чолі із графом Р. Бобринським, який повів політику репресій та переслідувань проти українства: закривались укра-їнські видання, переслідувались греко-католики, заарештували й вислали до Суздаля митрополита А. Шептицького. Навіть консерватор П. Мілюков змушений був визнати політику царського уряду в Західній Україні як «європейський скандал».

Алі й австро-угорська адміністрація зі вступом на ці територї вдавалася до нових репресій проти тихий, хто, на її погляд, симпатизував Росії:

десятки тисяч українців опинились в концентраційних таборах — Ті-~ лергоф, Терезієштадт, Гмюнді.

8. Війна негативно вплинула на господарство України; скоротилось промислове виробництво, особливо в харчовій та легкій галузях, значна частина територї постраждала від ведення бойових дій, скоротились посівні площі, падав життєвий рівень населення, зростала кількість людських втрат. Результатом цого було б наростання економічної кризи та соціального невдоволення.

9. Війна ще понад загострила існуючі протиріччя в російському суспільстві й підштовхнула сус-пільство до нової революції.