Неводні розчинники для інфекційних розчинів, вимоги до них

" Неводні розчинники для інфекційних розчинів, вимоги до них" .

План.

1. Загальні властивості неводних розчинників.

2. Шляхи їх одержання.

3. Вимоги до неводних розчинників.

В ДФ ХІ відмічено, що поряд з водою для ін'єкції можуть використовуватись і неводні розчинники. Це жирні масла, допущені до медичного застосовування і етилолеат. В якості комплексного розчинника можуть бути використані етанол, гліцерин, пропіленгліколь, ПЕО — 400, спирт бензиловий, бензилбензоат і ін., дозволені до медичного застосування. Неводні розчинники мають різні розчинні властивості, антигідролізні, стабілізуючі, бактерицидні властивості і властивості подовжувати і посилювати дію лікарських речовин.

Для виготовлення ін'єкційних розчинів застосовують неводні розчини, як індивідуальні, так і змішані: водно-гліцеринові, спирто-водногліцеринові і ін. Дуже сильно застосовують суміші рослинних олій з бензилбензоатом, етилолеатом. Змішані розчинники мають більші розчинні властивості, ніж колишній розчинник окремо.

Жирна олія (olea pinguia). З цією метою застосовують маловязкі, легко рухомі олії, які легко проходять через вузький канал голки. Зазвичай використовують наступні олії: мигдальна, персикова або абрикосова. Вони являють собою прозору маслянисту рідину, маловязку, без запаху або із слабким характерним запахом, не розчинні в воді, малорозчинені в станолі, легкорозчинні в ефірі, хлороформі.

ДФ ХІ потребує, щоб олії для ін'єкції були одержані методом холодного пресування із свіжих зернят, добре обезводнені, не містять білка, кількість мила має бути не більше 0,001%. Особливе значення має кислотність олії. Зазвичай, жирна олія містить ліпази, які в присутності малої кількості води виникають омилення олії з утворенням вільних жирних кислот. Кислі олії подразнюють нервові закінчення і можуть викликати больові відчуття. Олія для ін'єкцій має мати кислотне число приблизно 2,5. До недоліків олійних розчинів потрібно віднести їх високу в’язкість. Болючість ін'єкцій, важке всмоктування олії і можливість утворення гранульованими в місці введення. Для зменшення в’язкості в деяких випадках дають етиловий або етилгліколевий ефір.

Розчинність деяких речовин в оліях збільшують шляхом додавання спів розчинників (спирт бензиловий, бензилбензоат).

Найбільш широко використовується персикова олія (oleum perricorum), одержують холодним пресуванням персикових зерен, зерен абрикоса, сливи, аличі. Персикова олія — прозора рідина світложовтого кольору, без запаху або із слабким своєрідним запахом, приємного маслянистого смаку. На повітрі не висихає, розчинна олія не повинна застигати, повинна залишатись прозорою рідиною, допускається тільки поява тонкої плівки на поверхні олії. Застосовується для приготування інєкційних розчинів камфори, дезикортикостерона ацетата, диетилстільбестролу пропійна, ретинола ацетата, лінестрола.

Менш поширеною є оливкова олія (oleum olivarum), яку одержують холодним пресуванням свіжих плодів оливкового дерева. Прозора, світло-жовтого або злотисто-жовтого кольору масляниста рідина, без запаху або із слабким своєрідним запахом, не прогірклого смаку. На повітрі не висихає, не дає осаду навіть при довгому відстоюванню при 150С, утворює прозорі розчини. Застосовують для виготовлення 20% розчину камфори і 2% розчину синестролу.

Для ін'єкційних розчинів застосовують і інші невисихаючі жирні олії, дозволені до медичного застосування.

Іншими неводними розчинниками є етил олеат (ethylii oleas). Це складний ефір ненасичених жирних кислот з етанолом:

СН3 — (СН2)7 — СН = СН — (СН2)7 — СО — О — С2Н5.

Він являє собою світло-жовту рідину, не розчинену у воді, змішується з етанолом і жирними оліями у всіх відношеннях. Етил олеат володіє великими розчинними властивостями, в’язкістю, має постійний хімічний склад, легко проникає в тканини, добре розсмоктується, зберігає однорідність при пониженій температурі. В етиломаті добре розчиняються вітамінні, гормональні препарати. Етиломат застосовують також як добавка до олійних розчинів, для збільшення розчинності лікарських речовин і пониження в’язкості розчинів.

Використовують також комплексні розчинники. Етанол (С2Н5ОН) — spiritus aethylicus — прозора безколірна летюча рідина з характерним запахом і пекучим смаком, змішується в різних співвідношеннях з водою і гліцерином. Для приготування ін'єкційних розчинів використовують тільки етанол — ректифікат. Його застосовують для покращення розчинності важкорозчинних в воді сполук і використовують як антисептик і спів розчинник при виготовлені розчинів серцевих глікозидів: конвалетоксину, строфантину, для покращення розчинності глікозидів трави золотушника і глікозидів із листків олеандри і ін. етанол може використовуватись в технології ін'єкційних розчинів в якості проміжного розчинника. Цей технологічний процес використовують для приготування ін'єкційних розчинів деяких протипухлинних речовин, не розчинених ні в воді, ні в маслах. З цією метою речовини розчиняються в мінімальній кількості етанола, змішують з оливковою олією (утворюється емульсія), потім етанол відганяють під вакуумом і одержують масляний розчин.

Гліцерин (С3Н8О3) — Glycerinum — прозора безбарвна гігроскопічна рідина. Змішується з водою і 95% етанолом у різних співвідношеннях, майже не розчинних в жирних оліях. Гліцерин застосовують в ін'єкційних розчинах в концентрації до 30%. В великих концентраціях він має місцевоподразнюючу дію внаслідок порушення осматичного тиску в клітинах.

Гліцерин покращує розчинність в воді серцевих глікозидів. В складі трьохкомпонентної системи вода — етанол — гліцерин використовують для одержання розчину целаніда і лантозира. В якості спів розчинника гліцерин використовують при виготовленні ін'єкційних розчинів мезатону, фетанолу, дибазолу.

Спирт дензиловий (С6Н5 — СН2ОН) — spiritus benzilicus — безбарвна легкорухома нейтральна рідина, розчинена в воді 4: 100, в 50% етанолі 1: 1. Спирт бензиловий може використовуватись в якості спів розчинника в концентрації 1 — 10% при виготовленні масляних розчинників для ін'єкцій. Бензиловий спирт проявляє бактеріостатичну дію, має короткотривалий анестезуючий ефект.

Пропіленгліколь (СН3 — СНОН — СН2ОН) — propyleng lycolum — прозора, безбарвна в’язка рідина, змішується з водою, етанолом, не змішується з жирними оліями. Використовується як спів розчинник і стабілізатор в суміші з водою і добавкою етанола або спирту бензилового. Пропіленгліколь є добрим розчинником для сульфаніламідів, барбітуратів, антибіотиків, вітамінів, А і Д і інших речовин. Прикладом може бути змішаний розчинник: спирт бензиловий — пропіленгліколь — вода для приготування розчинів барбітуратів.

Поліетиленгліколь, НО — СН2 — ССН2 — О — СН2) n — СН2ОН — polyaethylenglycolum — застосовують в якості розчинника для ін'єкцій. Це помірно в’язка, безбарвна, гігроскопічна рідина без запаху і смаку, стійка до дії світла, тепла. Полі етиленгліколь розчинний в воді, спиртах, не розчинний в жирних оліях. Застосовують частіше в суміші з іншими розчинниками. ПЕГ являється добрим розчинником і стабілізатором для багатьох лікарських речовин (барбітурати, еритроміцин, анестезин, каліфора, резерпін, сульфаніламідні препарати).

Бензилбензіат (benzylii benzoas) — бензиловий ефір бензойної кислоти (С6Н5СОО — СН2 — С6Н5). Це безбарвна масляниста рідина, не розчинена у воді і гліцерині, змішується з еталоном і жирними оліями. Бензилбензоат значно збільшує розчинність в оліях деяких важкорозчинних речовин. крім того бензилбензоат запобігає кристалізації речовин із олії в процесі зберігання.