Зміст транспортних умов контракту. 
Особливості перевезень повітряним транспортом

Зміст транспортних умов контракту. Особливості перевезень повітряним транспортом.

.

.

План Зміст транспортних умов контракту Особливості перевезень повітряним транспортом
.

1. Зміст транспортних умов контракту Базисні умови зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу називаються так тому, що встановлюють базис ціни залежно від того, чи включаються витрати на транспортування (та інші витрати) у ціну товару чи ні. Базисні умови визначають:

* хто і за чий рахунок забезпечує транспортування товарів по території країн продавця чи покупця, транзитних країн, а також під час перевезення товару морським, річковим і повітряним транспортом;

* становище вантажу стосовно транспортного засобу, що визначає обов’язок продавця за встановлену в контракті ціну доставити вантаж у певне місце або навантажити товар на транспортний засіб, або підготувати його до навантаження, або передати транспортній організації;

* обов’язки продавців щодо упаковування і маркування товарів, а також обов’язки сторін щодо страхування вантажів;

* обов’язки сторін щодо оформлення комерційної документації відповідно до вимог, існуючих у практиц міжнародної торгівлі;

* де і коли переходять від продавця до покупця права власності на товар, а також заходи, пов’язані з ризиком випадкової втрати або пошкодження товару, і видатки, що можуть виникнути у зв’язку з цим.

Застосування базисних умов спрощує складання й узгодження контрактів, допомагає контрагентам знайти способи розподілу відповідальності та вирішення спорів, що виникають. Особливості базисних умов регламентовані міжнародною практикою. Міжнародна торговельна палата розробила і випустила в 1953, 1980 і 1990 p.p. збірники «Міжнародні правила тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС» (International Commercial Terms). Нині використовується збірник, виданий у 1990 р. за назвою «Інкотермс 90» .

Подані в Інкотермс торговельні терміни, становлять універсальний набір умов, знання та застосування яких значно полегшують здійснення торговельних операцій. Проте слід враховувати, що застосування правил Інкотермс має низку особливостей. По-перше, умови Інкотермс не регулюють наслідків, які може мати контракт щодо права власності на товар, і не містять засобів правового захисту у разі порушення контракту однією зі сторін. По-друге, тільки пряме посилання на застосування умов Інкотермс у тексті контракту є підставою для тлумачення контракту відповідно до Інкотермс (наприклад: «При тлумаченні даного контракту мають силу умови Інкотермс у редакції 1990 p.»). По-третє, за наявності в контракті посилання на умови Інкотермс і одночасно статей, що суперечать їм або обмежують їх, такі статті є превалюючими.

Вживаний при позначенні базисних умов термін «франко» (від франц. franco) походить від слова «вільно». Він означає, що покупець вільний від ризику й усіх витрат на доставляння товару до пункту, позначеного словом «франко». У контрактах після позначення базисної умови вказується назва географічного пункту. Цими пунктами можуть бути морські і річкові порти, станції залізниць, аеродроми, склади, місцезнаходження продавців, покупців, вантажоодержувачів, бірж, аукціонів, прикордонні пункти, заводи-виробники і споживачі продукції, будівельні майданчики об'єктів.

Залежно від ступеня розподілу між продавцем і покупцем зобов’язань щодо доставляння товару і відповідальності за ризики пошкодження чи втрати вантажу і пов’язаних із цим витратами всі умови Інкотермс можна поділити на чотири групи: група Е, Група F, група С і група D.

ГРУПА Е регламентує зобов’язання продавця і покупця при здійсненні поставок тільки на умові франко-завод. За цієї умови зобов’язання продавця вважаються виконаними після того, як він надав покупцю товар на своєму підприємстві. Продавець не відповідає за навантаження товару на наданий покупцем транспортний засіб або за очищення товару від мита на експорт, якщо не обумовлено інше. Покупець бере на себе усі витрати і ризики, пов’язані з перевезенням товару з підприємства продавця до місця призначення. Ця умова передбачає мінімальні зобов’язання для продавця.

ГРУПА F містить умови:

* «Франко-перевізник» — FCA;

* ФАС або «Франко — уздовж борту судна» — FAS;

* ФОБ або «Франко — борт судна» — FOB.

.

Відповідно до цих умов продавець вважається таким, що виконав свої зобов’язання, після того, як він передав товар перевізникові відповідно до інструкцій, отриманих від покупця. Ці умови передбачають, що в обов’язки покупця входить вибір перевізника, укладання з ним договору перевезення. Продавець повідомляє покупцеві про готовність товару до відвантаження, після чого покупець укладає договір перевезення і віддає продавцеві свої інструкції з приводу того, кому, коли і як передати куплений товар. Тому в контрактах, укладених на F-умовах, уся ця процедура має бути визначена якомога ясніше для обох контрагентів.

Умова «Франко-перевізник» прийнятна для перевезень будь-яким видом транспорту. При цьому під терміном «перевізник» розуміють не тільки фірму, яка справді перевозить вантажі, а й ту, що забезпечує перевезення, бере на себе зобов’язання щодо перевезення товару. Такі фірми називаються експедиторськими.

ГРУПА С містить чотири умови:

* КАФ або «Вартість і фрахт» — CAF;

* СІФ або «Вартість, страхування і фрахт» CIF;

* «Доставка оплачена до…» — СРТ;

* «Доставка і страхування оплачені до…» — СІР.

.

Відповідно до цих умов, продавець самостійно укладає договір перевезення, оплачує перевезення до зазначеного в контракті місця приймання товару покупцем, а також сповіщає покупця про деталі відправлення й очікуваний час прибуття вантажу в узгоджене місце прийняття поставки. При морських перевезеннях, коли товар перебуває в дорозі тривалий час, повідомлення покупця робить капітан корабля відповідно до умов договору перевезення.

За контрактами на С-умовах продавець звільняється від відповідальності і ризиків із моменту передання товару перевізникові у своїй країні, хоч і зазнає витрат на доставляння товару в країну покупця. Продавець зобов’язаний оплатити перевізникові всю вартість транспортування товару незалежно від того, чи фрахт повинен бути оплаченим до навантаження товару чи оплата допускається після його доставки в місце призначення (крім додаткових витрат, що можуть виникнути через обставини, що настали після навантаження і відправлення товару, і повинні бути оплачені покупцем, якщо виникли не з вини перевізника).

Якщо доставляння товару потребує перевантажень у проміжних пунктах, продавець може укласти кілька договорів перевезення. Він повинен оплатити усю вартість доставки до місця призначення, включаючи вартість перевантажень товару. Але якщо перевантаження спричинене необхідністю уникнути наслідків непередбачених обставин (природні явища, страйки, урядові акти, війна або воєнні дії), додаткові витрати повинен нести покупець.

Укладаючи контракт, сторони мусять домовитися про те, хто буде оплачувати навантаження товару в місці призначення. Під час перевезення товару на регулярних судноплавних лініях у вартість фрахту звичайно вже входить вартість навантаження. Тому якщо характер вантажу передбачає перевезення саме лінійним судном, то ці витрати автоматично несе продавець. При перевезеннях чартерними суднами продавець може взяти на себе витрати на розвантаження, додавши в контракті після термінів СІФ або КАФ слово «landed» (включаючи розвантаження).

ГРУПА D містить умови:

* ДАФ або «Поставлено на кордон» — DAF;

* «Поставлено з борта судна» — DES;

* «Поставлено з пристані» — DEQ;

* «Поставлено без оплати мита» — DDU;

* «Поставлено з оплатою мита» — DDP.

.

Контракти на D-умовах можна поділити на дві категорії. У першу входять контракти, укладені на умовах «Поставлено на кордон», «Поставлено з борта судна» і «Поставлено без оплати мита». Відповідно до цих умов продавець не очищає товар для імпорту. До другої категорії належать: «Поставлено з пристані» і «Поставлено з оплатою мита». За цими умовами продавець повинен одержати всі необхідні імпортні ліцензії, а також оплатити мито, збори і податки. Загалом умови групи D є найпривабливішими для покупця, бо продавець зобов’язаний доставити товар у зазначене місце, беручи на себе усі витрати та ризик щодо доставляння товару. Тому контракти на D-умовах належать до групи «доставкових контрактів», тоді як контракти на С-умовах називають «відвантажувальними контрактами .

Деякі з базисних умов, що містяться в Інкотермс, застосовуються в сучасній практиці зовнішньої торгівлі досить часто. Розглянемо їх детальніше.

ФАС — FAS — FREE ALONGSIDE SHIP (ВІЛЬНО УЗДОВЖ БОРТУ СУДНА). За цих умов експортер зобов’язаний за свій рахунок поставити товар із додатком документів, що підтверджують його відповідність вимогам контракту; упакувати товар для транспортування морем і сухопутним транспортом; доставити товар у контрактні терміни до порту і складувати його на причалі уздовж борту судна; повідомити покупця про розміщення товару на причалі і передати йому розписку порту про прийняття вантажу; сприяти покупцеві на його прохання і за його рахунок в одержанні додаткових документів для ввозу товару в країну імпортера.

Імпортер зобов’язаний: зафрахтувати судно і сповістити експортера про дату його прибуття в порт; застрахувати вантаж; оплатити навантаження товару на судно; оплатити товар експортеру.

Ризик ушкодження або втрати вантажу, а також право власності переходять від експортера до імпортера з моменту розміщення товару на причалі.

ФОБ — FOB — FREE ON BOARD (ВІЛЬНО НА СУДНІ).

.

За цих базисних умов експортер зобов’язаний: як і в попередньому разі, за свій рахунок поставити товар із підтверджувальними документами; упакувати його, доставити до порту; сповістити про це імпортера. Крім того, за свій рахунок він зобов’язаний: одержати експортну ліцензію і виконати митні формальності; відвантажити товар на судно; сповістити покупця про навантаження; передати йому документи, включаючи морський коносамент про прийняття вантажу на судні.

Обов’язки імпортера від попереднього варіанта відрізняються тим, що він не оплачує навантаження товару на судно, але оплачує розміщення товару на судні.

Ризик ушкодження або втрати товару, як і право власності, переходить від продавця до покупця в момент перетинання вантажем борту судна.

ФОБ — АЕРОПОРТ… FOB AIRPORT (ВІЛЬНО В АЕРОПОРТІ). У цьому разі експортер зобов’язаний: поставити товар авіаційному перевізникові; укласти договір із перевізником від свого імені; забезпечити одержання експортної ліцензії, виконати митні формальності; передати покупцеві комплект документів, включаючи авіаційну накладну.

Імпортер зобов’язаний: оплатити товар; покрити всі витрати, пов’язані з транспортуванням товару після передання його перевізнику.

Ризик і право власності переходить від продавця до покупця при доставці товару в аеропорт.

КАФ — CAF — COST AND FREIGHT (ЦІНА І ФРАХТ). За цих умов експортер за свій рахунок зобов’язаний: поставити товар із документами, що підтверджують його відповідність вимогам контракту; упакувати товар у відповідну (морську) упаковку; зафрахтувати судно до порту призначення; доставити товар у порт; одержати експортну ліцензію і виконати митні формальності; відвантажити товар на судно; повідомити імпортера про навантаження і передати йому комплект документів, включаючи морський коносамент.

Імпортер зобов’язаний: застрахувати товар; покрити всі витрати, пов’язані з транспортуванням вантажів, за винятком фрахту; прийняти документи в експортера; оплатити товар.

Ризик і право власності переходить від продавця до покупця при перетинанні вантажем борту судна в порту навантаження.

СІФ — CIF — COST, INSURANCE, FREIGHT (ЦІНА, СТРАХУВАННЯ, ФРАХТ). Ці умови практично збігаються з попередніми, за винятком того, що експортер повинен ще застрахувати вантаж до порту призначення.

ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНЕ ДО… FREIGHT CARRIAGE PAID TO. За цих умов експортер за свій рахунок зобов’язаний: поставити товар із документами, що підтверджують його відповідність умовам контракту; укласти договір про перевезення товару в зазначений у контракті пункт; оплатити перевезення; передати товар в обумовлений у контракті термін перевізнику; повідомити імпортера і передати йому комплект документів, включаючи квитанцію про прийняття вантажу до перевезення; одержати експортну ліцензію й оплатити вивізне мито, податки, збори.

Оскільки транспортування може здійснюватися різними видами транспорту і послідовно кількома транспортно-експедиторськими фірмами, зобов’язання експортера вважаються виконаними після передання вантажу першому перевізникові.

Імпортер зобов’язаний: застрахувати за свій рахунок товар; оплатити всі інші витрати, що виникають при транспортуванні; оплатити товар експортеру: покрити усі витрати, пов’язані з транспортуванням товару в його країну.

Ризик і право власності переходить від продавця до покупця в момент передання експортером вантажу першому перевізникові.

ПОСТАВЛЕНО НА КОРДОН — DELIVERED AT FRONTIER. Особливістю цих умов є те, що зобов’язання експортерів закінчуються на митному кордоні імпортуючої держави. Експортер за власний рахунок і у визначені строки зобов’язаний: поставити товар, що відповідає вимогам контракту, у прикордонний пункт; сповістити про це покупця; передати йому комплект документів, у тому числі транспортні; одержати експортну ліцензію; виконати митні формальності й оплатити всі витрати до передання товару покупцю. Експортер оплачує вартість транспортування і всі інші витрати при транзиті вантажу через треті країни, а також розвантаження товару в пункті призначення. Він також бере на себе всі ризики під час транзиту. Після прибуття вантажу в призначений пункт експортер зобов’язаний повідомити про це покупця. При прямому залізничному й автомобільному сполученні експортер на прохання імпортера, за його рахунок і на його ризик може укласти договір про перевезення вантажу і по території імпортуючої країни від кордону до місця призначення Проте турбота про одержання імпортної ліцензії та виконання митних формальностей лежить на імпортері.

Крім оплати товару, імпортер зобов’язаний покрити усі витрати, пов’язані з ввезенням товару в транзитну чи свою країну.

ПОСТАВЛЕНО З ОПЛАТОЮ МИТА — DELIVERED DUTY PAID.

У практиці міжнародної торгівлі ці умови поширилися під впливом загострення проблеми збуту. Вони покладають на експортерів відповідальність і витрати, пов’язані з доставлянням товару до місця, зазначеного імпортером. Це може бути склад заводу — споживача товару, склад посередника або будівельний майданчик споруджуваного об'єкта. В обов’язки експортера входить одержання експортних та імпортних ліцензій, виконання митних формальностей по обидва боки кордону, оплата мита, а також усіх інших податків і зборів, пов’язаних із доставлянням товару. Експортер бере на себе весь ризик випадкового псування і втрати товару, аж до доставки його в пункт призначення. Він передає покупцеві всі документи, необхідні для одержання товару від перевізника.

Імпортер, крім оплати товару, покриває усі випадкові витрати, що можуть виникнути при транспортуванні, а також бере на себе ризик і витрати після передання йому товару.

З усіх описаних базисних умов учасники зовнішньоторговельних операцій надають перевагу умовам ФОБ і СІФ. А в практиці міжнародної торгівлі «ціну ФОБ» розуміють як експортну ціну товару, «ціну СІФ» — як імпортну.

Поставка товару на цих умовах вигідна для продавця, оскільки ризик випадкової втрати або пошкодження товару з моменту навантаження товару на судно й одержання коносамента, а іноді з моменту прийняття товару до навантаження в порту відправлення переходить на покупця. До того ж, уклавши угоду на умовах СІФ, продавець одержує можливість фрахтувати судно на свій розсуд і тим самим отримує додатковий прибуток за рахунок різниці між вартістю фрахту, закладеною в ціні, і фактично сплаченою фрахтувальнику, а також за рахунок використання зафрахтованого тоннажу для перевезення зворотним рейсом своїх імпортних вантажів.

2. Особливості перевезень повітряним транспортом Транспорт є основною сполучною ланкою між продавцем і покупцем. Мета транспортування — своєчасна доставка вантажу в належному стані в кінцевий пункт призначення. Перевезення, незалежно від виду транспорту, може істотно впливати на зміну кінцевої вартості товару. Тому важливо забезпечувати перевезення безпечним маршрутом, із кращим сервісним обслуговуванням і за найменших витрат. Це обумовлює необхідність тісного контакту між покупцем і відповідальним за перевезення.

При розгляді питань транспортування вантажів для учасників зовнішньоторговельної операції необхідно з’ясувати такі моменти. Які базисні умови постачання товару? Як розподіляються обов’язки продавця і покупця щодо забезпечення доставки товару? Як здійснюється зворотний зв’язок між продавцем і покупцем під час доставляння товару (повідомлення)? Яким видом транспорту буде доставлятися товар? Які документи оформляють договір перевезення?

Існують різні способи транспортування вантажів між країнами. Плануючи відправлення вантажів і вибір виду транспорту, необхідно враховувати низку обставин.

ВИД ВАНТАЖУ. Інколи можливість вибору відсутня. Вантажі, що швидко псуються, перевозяться авіатранспортом. Водночас авіаперевезення недопустимі для легкозаймистих, вибухонебезпечних вантажів. Основну частину міжнародних морських перевезень становлять перевезення масових наливних і навалочних вантажів: сирої нафти і нафтопродуктів, залізної руди, кам’яного вугілля, зерна. Серед інших вантажів морської торгівлі виділяються так звані генеральні вантажі, тобто готова промислова продукція, напівфабрикати, продовольство.

ВІДСТАНЬ І МАРШРУТ ПЕРЕВЕЗЕННЯ. Місце відправленню вантажу в кінцевий пункт перевезення є також визначальним при виборі виду транспорту. У внутрішньоконтинентальню перевезеннях використовуються залізничний, автомобільний авіаційний транспорт. Вирішальними при виборі одного з них є крім виду вантажу, такі умови.

ФАКТОР ЧАСУ. Очевидно, що найшвидший спосіб доставляння вантажів — авіатранспорт. Проте він дорогий і тому застосовується тільки в екстрених випадках, коли необхідно доставити вантаж якнайшвидше. В інших випадках розробляють добре сплановані програми поставок, орієнтуючись на плани перевезень транспортних компаній, щоб уникнути дорогих поспішних перевезень. Товари бажано закуповувати в тих країнах, із яких їх зручніше доставляти.

ВАРТІСТЬ ПЕРЕВЕЗЕННЯ. Не існує якихось конкретних правил, що дозволяють визначити точний відсоток вартості транспортних витрат відносно вартості товару. Здоровий глузд підказує, що це має бути невеликий відсоток, за винятком тих випадків, коли вибір відсутній і можна використати лише один доступний шлях — повітряний чи сухопутний. У цьому разі повітряні перевезення автоматично прирівнюються до сухопутних перевезень. Невеликі і середні за обсягом партії вантажу можна доставляти і повітрям, і сушею приблизно за однаковими цінами.

БЕЗПЕКА ТРАНСПОРТУВАННЯ. Крихке й дороге устаткування найкраще перевозити авіатранспортом, навіть якщо поставка даного вантажу не термінова. Товари, для яких ступінь ризику крадіжки висока (запчастини автомобілів конторське автоматизоване і звичайне обладнання фармацевтичні товари й медикаменти тощо), доставляються' як правило, традиційним способом — морем, в основному в контейнерах, хоч коштує це трохи дорожче. Треба пам’ятати що виплата страхового відшкодування вантажоодержувачу є лише фінансовою компенсацію і ніколи не відшкодує йому тих незручностей, що їх здатна створити партія вантажу, яка прибула в поганому стані.

Повітряні перевезення є досить популярними, в першу чергу це стосується пасажирських перевезень, щодо товару, то повітряні перевезення є виправданими у тому випадку, коли товар потребує швидкої доставки на середні або далекі віддалі. Слід зазначити, що повітряні перевезення є досить дорогими і вимагають наявність відповідної транспортної інфраструктури.

Основним документом в авіаперевезеннях є авіанакладна (AirWayBill), що виконує функції договору повітряного перевезення; товаророзпорядчого документа; розписки Аерофлоту в прийнятті вантажу до перевезення; митної декларації. Авіанакладна заповнюється відправником під час здавання вантажу і вручається одержувачу. Вона складається з трьох оригіналів і дев’яти копій. Перший примірник оригіналу з поміткою «для перевізника» підписується відправником і вручається перевізнику. Другий примірник із поміткою «для одержувача», підписується відправником і перевізником і вручається одержувачу. Третій оригінал із поміткою «для відправника» підписується перевізником і повертається відправнику. Копії вручаються відправнику, одержувачу, перевізнику, в аеропорти відправлення та призначення і митницю.

Для авіаперевезення авіанакладна — такий самий документ, що й коносамент при морських перевезеннях. Проте є істотні розходження. Авіанакладна не є зворотним документом, її не можна індосувати (передати іншій особі за допомогою передавального підпису), вона не може бути документом, що засвідчує право власності на вантаж як такий. В авіанакладній немає оригіналу, переданого вантажоодержувачу для наділення його правом володіння товаром. Вантаж віддається в розпорядження названого вантажоодержувача після пред’явлення ним документів, що засвідчують його особу, підписаної квитанції і сплати необхідних зборів.

Коли повітряним шляхом відправляються вантажі різних відправників, то головний вантажовідправник виписує своєму агентові в кінцевому пункті прибуття не звичайну накладну, а зведену — із вказівкою на кожну окрему партію товару. Після прибуття вантажу агент передає його окремими партіями в розпорядження вантажоодержувачів, зазначених у зведеній авіанакладніи. Як і в коносаменті, в авіанакладніи має бути детальна інформація про вантажоодержувача і про перевезений товар.

Плата за авіафрахт звичайно обчислюється за масою в кілограмах, при цьому маса округлюється на ггівкілограма у більшу сторону. Коли співвідношення маси й обсягу вантажу перевищує 6 (для Великобританії - 5), тоді плата стягується виходячи з обсягу вантажу.

Крім авіанакладної, з товаром відправляють необхідні товаророзпорядчі документи.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Внешнеторговые сделки / Сост. И. С. Гринько. — Сумы, 1994.

2. Гаджинский А. М. Основы логистики. — М., 1996.

3. Дегтярева О. И., Полякова Т. Н., Саркисов С. В. Внешнеэкономическая деятельность: Учеб. пособие. — М., 1999.

4. Кодекс торгового мореплавания. — М., 1996.

5. Логистика / Под ред. Б. А. Аникина — М., 1997.

6. Международные перевозки грузов: нормативная база. — М., 1996.

7. Неруш Ю. М. Коммерческая логистика. — М., 1997.

8. Новиков Д. С. Транспорт в международных экономических отношениях. — М., 1984.

9. Плушников К. И. Транспортно-экспедиторские операции. — М., 1997.

10. Саркисов С. В. Контейнерные перевозки в капиталистических странах. — М., 1991.

11. Саркисов С. В. Организация и управление доставкой товаров во внешнеэкономических связях (основы логистики): Учеб. пособие. — М., 1998.

12.Саркисов С. В. Транспорт и его использование в условиях рынка. — М., 1993.

13. Світова економіка: Підручник / А. С. Філіпенко, О.І. Рогач, О. І. Шнирков та ін. — К., 2000.

14.Условия международных перевозок. — К., 1993.

.

.

_.

.