Операція видалення зуба

ОПЕРАЦІЯ ВИДАЛЕННЯ ЗУБА Незважаючи на успішний розвиток терапевтичної стоматології операція видалення зуба є самим поширеним хірургічним втручанням 90% операцій, які проводяться в умовах поліклініки.

відносні (планові).

До абсолютних показань видалення зубів приступають:

— коли запальний процес у періодонті наростає, незважаючи на консервативне лікування і приводить до гострого гнійного запалення у періодонті, яке є джерелом розвитку запалення в кістковій тканині, флегмон і абсцесів, лімфаденітів, санусіта та навколощелепного запального інфільтрату;

— коли виникає нагноєння кістозних форм пухлин щоки та нагноєння радикулярних кіст і зуб зберегти не можна;

— коли зуб знаходиться в лінії перелому щелепи.

ПОКАЗАННЯ ДО ПЛАНОВОГО ВИДАЛЕННЯ ЗУБІВ:

— Хронічний гранулюючий і гранульоматозний періодонтит, який внаслідок неефективного консервативного лікування е джерелом хронічної інфекції і протести інші хірургічні методи лікування, крім видалення, неможливо;

— Ускладнення пов «язані з лікуванням зубів (перфорарація, поломка інструмента та інші);

— Остро-носова частина значно зруйнована і корінь неможливо використати для протезування;

— Неправильно розміщенні зуби в зубному рядку, які постійно травмують слизову оболонку;

— Рухомість зубів ІІІ степені.

— Зуби, які перешкоджають виготовленню зубного протезу;

— Ортодонтичні та хірургічні методи лікування аномалій прикусу.

— Зуби, які порушують косметичний ефект та правильну вимову звуків;

— Коли зуби перешкоджають радикальному видаленню пухлин альвеолярного відростка;

— Молочні зуби новонародженого, якщо його не можна покрити пластиком;

— Молочні зуби, що є причиною запальних процесів і можуть викликати запалення зачатків постійних зубів;

— Видалення молочного зуба з метою своєчасного прорізування постійного зуба.

— Значне зруйнування нижніх постійних зубів з метою правильного прорізування нижніх сьомих зубів.

ПРОТИПОКАЗАННЯ ДО ВИДАЛЕННЯ ЗУБА:

Абсолютних протипоказів до видалення зубів немає, є тільки те захворювання та фізіологічні стани при яких операцію видалення треба тимчасово відкласти. Видалення зуба у таких випадках виконується після відповідної підготовки.

ТИМЧАСОВИМИ відносними протипоказами є:

— серцево-судинні захворювання (гіпертонія в період кризу ішемічна хвороба серця з частими приступами стенокардії, миготлива аритмія, пароксизмальна тахікардія, передінфарктний стан, перших 3−6 місяців після інфаркту міокарда, ревматизм, асептичний ендокардит в період загострення, виражена декомпенсація серцевої діяльності);

— захворювання нирок (гострий гломерулонефрит);

— захворювання підшлункової залози (гострий панкреатит);

— інфекційний гепатит (гострий перебіг);

— захворювання крові (лейкоз, агранукацитоз, гемофілія, геморагічні діатези);

— гіповітамінози (С-авітаміноз);

— гострі хвороби дихальних шляхів (грип, ГРЗ, бронхіт);

— гострі інфекційні хвороби (дифтерія, коклюш, кір);

— захворювання центральної нервової системи (менінгіти, анцефаліти);

— психічні розлади в період загострення (епілепсія, шезофренія);

— вагітність в 1−2 та 8−9 місяців;

— гостра променева хвороба;

— променева терапія з приводу пухлин щелепно-лицевої ділянки;

— гострі запальні захворювання слизової оболонки, порожнини роту (стоматити, гінгівіти, ангіни);

— зуби розміщені у зоні злоякісної пухлини або гематоми;

— молочні зуби у дорослих людей при відсутності заміни їх постійними;

УСКЛАДНЕННЯ ПІД ЧАС ТА ПІСЛЯ ВИДАЛЕННЯ ЗУБА.

— Перелом зуба, який видаляється, або його кореня.

— Перелом сусіднього зуба, або його вивих.

— Перелом нижньої щелепи.

— Відлом альвеолярного паростка.

— Відлом горба верхньої щелепи.

— Вивих нижньої щелепи.

— Пошкодження м «яких тканин.

— Проштовхування зуба в м «які тканини та гайморову пазуху.

— Кровотеча.

— Альвеоліт.

— Болі після видалення зуба викликані гострими краями лунки За звітний період 1999;2002 роки у мене було 15 випадків альвеолітів.

Альвеоліт протікає у вигляді 2 форм: остеоміеліта авеолярного паростка та сухої лунки.

Альвеоліти виникали у мене при травматично тривалому видаленню зубів та внаслідок так званих «сухих лунок » .

Із 15 випадків альвеолітів 5 випадків на верхній щелепі становить 28% та 10 — на нижній щелепі - 78%.

Це відповідає даним, які публікує А.А. Тимофєєв, 1983 р.

По даних літератури та моїх спостереженнях «суха лунка «відмічається внаслідок застосування суходвижуючих препаратів, тампонування лунки; недотримання хворим рекомендацій (полоскання рота після операції, куріння) вживання алкоголю, інфікування лунки.

Альвеоліт частіше виникає у хворих із зниженими загальними силами, у хворих на цукровий діабет та із серцево-судинною патологією.

По клінічному протіканню альвеолітів користувався слідуючою класифікацією:

x017E.

(.

>

l.

n.

".

x02DC.

¾.

A.

Oe.

O.

O.

й альвеоліт: серозний і гнійно-некротичний.

— хронічний — гіпертрофічний.

ЛІКУВАННЯ:

При лікуванні альвеолітів різними авторами використовуються різні методики та різні медикаментозні препарати, які направлені на лікування та ліквідацію запального процесу, зменшення лункових болів та покращення процесів заживання. В даний час універсального методу лікування альвеолітів немає. У своїй практиці використовую слідуючу методу лікування альвеолітів.

В день звернення хворого проводжу детальне обстеження видаленого зуба на наявність гострих країв, повного видалення зуба, перелому міжкореневої перегородки, кісткових відломків та пошкодження м «яких тканин. Під місцевою анестезією, якщо необхідно, проводжу видалення кісткових осколків, залишків їжі, некротичного згустку та гострих країв лунки. Від флюретажу лунки в гострому періоді відмовився, так як пересвідчився, що запальний процес не зменшується, а больовий синдром наростає, і стан хворого погіршується. Після гадячої ревізії промиваю теплим 3% розчином перекисі та антисептиком широкого спектору дії і засипаю порошком анестезину і рихло тампоную йодоформною турундою, яку замінюю перший раз через 1 добу, а в дальнішому через 3−4 дні до зникнення болю в лунці.

При хронічному періодонтиті проводжу хлоретаж лунки з видаленням патологічних грануляцій та некротичних тканин. Після куртажу, спостерігалось повне виздоровлення.

АМБУЛАТОРНА ХІРУРГІЯ ЗУБІВ І РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ.

Амбулаторна хірургія зубів ротової порожнини включає в себе ускладнення при видаленні зубів, гострі гнійний періостити, ендометогенове походження, остеомієліту щелепи, лікування іронічних періодонтитів (резекція верхівки кореня, реплантація, гемісекція) Аномалії розвитку органів ротової порожнини, кісти щелеп, доброякісні новоутвори м «яких тканин і щелеп, захворювання слинних залоз.

Затруднення прорізування зубів мудрості та перехідною складки з метою протезування та інші.

УРГЕНТНА АМБУЛАТОРНА XІРУРГІЯ:

ОДОТОГЕННИЙ ПЕРІОСТИТ:

Це захворювання, яке характеризується поширенням зального процесу від кістки альвеолярного паростку тіла щелепи із одотогенного або неодонтогенного вогнища.

У своїй практичній роботі користуюсь слідуючою класифікацією:

1. Гострий одонтогенний періостит.

а) серозний;

б) гнійний.

2. Хронічний одонтогенний періостит:

а) простий;

б) оссифікуючий;

в) рарефікуючии:

Лікування гострого періоститу щелеп повинно бути радикальним, хірургічним.

При зверненні хворого проводжу обстеження, як суб'єктивне так і об'єктивне, при необхідності проводжу рентгенографію причинного зуба та загальний аналіз крові, оцінюю доцільність причинного зуба.

При гострому серозному одонтогенному періоститі причинного зуба приводить до виздоровлення.

При гострому гнійному періоститі видаляю причинний зуб, якщо він не представляє фізіологічної і косметичної цінності і одночасно проводжу розкриття гнійника в ділянці трьох зубів.

Гнійник промиває 3% розчином перекису водню та антисептиком широкого спектору дії. Рану дреную. Всі хірургічні втручання здійснюю під місцевим знеболенням.

При розкритті гнійника з піднебінної сторони застосовую висічення м’яких тканин трикутної форми. В післяопераційному періоді назначає теплі полоскання 2% розчином гідрокарбонату натрію або антисептиком або фізпроцедури.

З фізіотерапевтичних процедур на 2−3 день застосовую: УВЧ-терапію. При болях назначаю анальгетики. Антибіотики та сульфаніламіди застосовував тільки у ослаблених хворих.

При значних набряках назначав гіпосенсибілізуючу терапію (димедрол, діазолін, супрастін). Ускладнень не відмічалось.

ПЕРІКОРОНИТ: Це запалення м’яких тканин навколо кореня зуба мудрості при його неповному або затрудненому прорізанні. Перикороніти діляться на:

1. Гострий: серозний, гнійний, виразковий.

2. Рецидидувуючий хронічний Надання хворим своєчасної допомоги у період протікання гострого перикороніту є важливим фактором профілактики серйозних ускладнень (періоститів, остеомієлітів, флегмон та абсцесів).

За звітний період 1999;2001 р.р. мною було проведено при перекоронітах 18 операцій висікання капюшона.

Обстежуючи хворого в першу чергу визначав необхідність видалення зуба мудрості, так, як він являється основним лікувальним заходом.

Якщо виникала необхідність видалення зуба і зуб займав атипове положення проводив рентгенографію, щоб встановити його положення.

При протіканні гострого перикороніту проводив під місцевим знеболенням промивання капюшона антисептичними розчинами або висічення капюшона. При ускладненому протіканні перикороніту проводив обов «язкове видалення зуба мудрості.

В післяопераційному періоді назначав індометацин, який має жаропонижаючу, знеболюючу і протизапальну дію.