Хрещення Русі

Хрещення Русі.

«Вибір віри», зроблений 988 року князем Володимиром Святославовичем, не здається випадковим. До візантійської орбіти молоду Руську державу підштовхувало й традиційне тяжіння, й економічно-торгові інтереси, здавна поєднані шляхом з варяг у греки, й загальнополітичні розрахунки.

Охрещення Володимира та його одруження на сестрі візантійського імператора запровадило київських володарів до християнської сім'ї європейських правителів.

Навесні 990р. князь із молодою дружиною повернувся до Києва і заходився насаджувати християнство. Руські люди неохоче відмовлялися від віри батьків й дідів. Тому християнізація Русі розтяглася на кілька століть. Алі вирішальний крок на тому шляху було б зроблено.

Запровадження християнства на Русі мало позитивні наслідки. Воно зміцнило авторитет й уладові князя, сприяло розбудові держави. Значний поштовх дала нова ідеологія піднесенню давньоруської культури. Лише із години «хрещення Русі» у ній поширилися писемність й книжність. У Києві, а далі повсюдно на Русі почали влаштовувати школи і книгописні майстерні, й незабаром східнослов'янська країна стала однією із найкультурніших у середньовічній Європі. Запровадження християнського віровчення зробило можливими рівноправні і плідні взаємовідносини між нею та Візантією, Германією і іншими державами.

У часи князювання Володимира Святославича завершується другий етап у складанні державності на Русі. Третій, заключний, етап припадає на рокта правління в Києві його сина Ярослава (1019−1054).