Валютные системи та валютні курсы

1 Валютні курсы.

1.1 Вільно плаваючі валютні курсы.

1.2 Фіксовані валютні курсы.

2. Міжнародні системи валютних курсов.

2.1 Золотий стандарт: фіксовані валютні курсы.

2.2 Бреттон-Вудсская система.

3 Валютна система России.

Міжнародні валютні відносини — сукупність громадських відносин, створених при функціонуванні валюти у господарстві обслуговуючих взаємний обмін результатами діяльності національних господарств. Окремі елементи валютних відносин з’явилися ще античному світі - Стародавню Грецію і у Стародавньому Римі - як вексельного і меняльного справи. Наступним етапом їх розвитку з’явилися середньовічні «вексельні ярмарки» в Ліоні, Антверпені та інших торгових центрах Західної Європи, де проводилися по переказними векселями (траттам). У період феодалізму і становлення капіталістичного способу виробництва почала розвиватися система міжнародних розрахунків через банки.

Міжнародні валютні стосунки поволі придбали певні форми організації з урахуванням інтернаціоналізації господарських зв’язків. Валютна система-форма організації та регулювання валютних відносин, закріплена національним законодавством чи міждержавними угодами. Відрізняються національна, світова, міжнародна (регіональна) валютні системы.

Історично першими виникли національні валютні системи, закріплені національним законодавством з урахуванням норм міжнародного права. Національна валютна система є складовою грошової системи країни, хоча вона щодо самостійна і виходить поза національні кордону. Її особливості визначаються ступенем розвитку та станом економіки та зовнішньоекономічних зв’язків страны.

Національна валютна система тісно пов’язана з світової валютної системою, тобто формою організації світових валютних відносин, закріпленої міждержавними угодами. Світова валютна система склалася до середини в XIX ст. Характер функціонування та стабільність світової валютної системи залежать від ступеня відповідності її принципів структурі світового хозяйства.

1 Валютні курсы.

1.1 Вільно плаваючі валютні курсы.

Вільно плаваючі валютні курси визначаються безперешкодної грою попиту й пропозиції. Розглянемо курс, чи ціну, через яку, скажімо, американських доларів може бути обміняли на британські фунти стерлингов.

Падав попит на фунти зазначає, що й фунт стане менш дорогоцінним американців, те й британські товари стануть них дешевше. Це змушує американців розширити попит на британські товари та, отже, на фунти, з допомогою яких можна ці товары.

Пропозиція фунтів падає, тому, що мері того як ціна фунта, котре виражається у доларах підвищується, у британців з’являється схильність купувати більше — американських товарів. Причина, звісно, у тому, що з дедалі вищих цінах на фунти у доларах англійці зможуть отримати більше — американських доларів — і реальніше американських товарів за кожен фунт. Отже, американські товари дешевшають для британців, що стимулює їх купувати більше — американських товарів. Купуючи американські товари, вони поставляють фунти на валютний ринок, бо придбання американських виробів вони мають обміняти фунти на долари. Крапка перетину попиту й пропозиції на фунти визначить ціну фунти на долларах.

Валютний курс, який установлюють вільними ринковими силами, може змінюватися і вони справді змінюється. Коли ціна фунти на доларах збільшується, то кажуть, що вартість долара знизилася чи долар знецінився стосовно фунта. У більш загальному вигляді знецінення валюти означає, що з купівлі однієї одиниці будь-якої іноземної валюти знадобиться більше одиниць національної валюти. Якщо долар знецінюється стосовно фунта, то фунт щодо долара дорожчає і наоборот.

Які ж сили, здатні обумовити подорожчання і знецінення доллара?

Розглянемо що з найважливіших факторов:

— Зміни в смаках споживачів. Будь-які зміни в смаках та уподобаннях споживачів до виробів в іншій країні змінюють попит пропозицію на валюту цієї країни, і навіть змінюють валютний курс.

Наприклад, якщо технологічні досягнення американців у виробництві комп’ютерів роблять їх техніку привабливішою для британських споживачів і промисловості, всі вони, купуючи більше — американських комп’ютерів, поставлять більше фунтів на валютні ринки, і курс долара підвищиться. І навпаки, якщо англійський твід стане популярнішим США, то попит на фунт зростає й курс долара снизится.

— Відносні зміни у доходах. Якщо зростання національного доходу однієї країни випереджає зростання цього у інших країнах, то курс її валюти, очевидно, знизиться. Імпорт країни ще знаходиться у прямій залежність від рівня її доходу. Наприклад, з підвищенням доходів у США американських споживачів стануть купувати більше вітчизняних і закордонних товарів. Якщо економіка США швидко розширюється, а британська економіка стагнує, то американський імпорт британських товарів хороших і, отже, попит у США перевищив на фунти буде расти.

Ціна фунти на доларах підвищиться, що означає знецінення доллара.

— Відносне зміна цін. Якщо рівень внутрішніх цін США швидко зростає, у Великобританії залишається незмінною, то американський споживач шукатиме щодо дешеві британські товари, цим збільшуючи попит на фунти. І навпаки, британці будуть менш схильні набувати американські товари, знижуючи пропозицію фунтов.

Це поєднання зростання спади пропозиції фунтів викликає знецінення доллара.

— Відносні реальні відсоткові ставки. Припустимо, Сполучені Штати з метою приборкання інфляції стануть проводити політику «дорогих грошей », а саме було, приміром у кінці 70 — початку 80-х. Через війну реальні відсоткові ставки — відсоткові ставки, скориговані з урахуванням темпів інфляції - піднялися США вище, ніж у сусідніх країнах. Невдовзі британські приватні обличчя і фірми переконалися, що США перетворилася на дуже привабливе місце для вкладення фінансових коштів. Це збільшення попиту американські фінансові активи означало розширення пропозиції англійських фунтів, і тому вартість долара возросла.

— Спекуляція. Припустимо, очікується, що перша американська економіка а) стане зростати швидше, ніж британська; б) зіштовхнеться з сильнішою інфляцією, ніж Великобританія; в) матиме нижчі реальні відсоткові ставки, ніж Великобританія. Ці прогнози подають надію, у майбутньому курс долара знизиться, а курс фунта, навпаки, підвищиться. Отже, власники доларів спробують перевести в фунти. Цей обмін, безумовно, викликає зниження курсу долара, і підвищення курсу фунта. Теж саме відбувається у дійсності. Знецінення долара, і подорожчання фунта відбувається остільки, оскільки спекулянти у діях вважають, що зміни вартості валют справді произойдут.

1.2 Фіксовані валютні курсы.

В іншому полюсі перебувають країни, які найчастіше фіксували чи «прикріплювали «свої валютні курси, намагаючись подолати недоліки, властиві системі гнучких курсів. А проаналізувати наслідки і на проблеми, пов’язані і системи фіксованих курсів, припустимо, що навіть Великобританія вирішили підтримувати валютний курс 2 $ = 1 Ј.

Основна проблема полягає, звісно, у цьому, що уряд, оголошуючи долар прирівняним за вартістю до скольким-то фунтам, не декретує стабільність щодо попиту й пропозиції фунта.

Оскільки попит згодом змінюються, держава для стабілізації валютного курсу повинна безпосередньо чи опосередковано втручатися у функціонування валютного ринку. Припустимо, що на фунти зріс на деяку величину, отже дефіцит платіжного балансу виріс. Це означає, що підтримує валютний курс, який нижче рівноважного. Як Сполучені Штати можуть компенсувати брак фунтів, який означає дефіцит платіжного балансу США? Підштовхувати валютний курс вгору рівня рівноваги? Відповідь очевидна: необхідно змінити ринковий попит чи речення або й й інше таким чином, щоб відповідні графіки як раніше перетиналися при курсі 2 $ = 1 Ј.

Прибічники системи фіксованих стверджують, що її використання зменшує ризик та невизначеність, пов’язані з міжнародною торгівлею і фінансами. Вважається, що «застосування фіксованих валютних курсів, призводить до розширення обсягів взаємовигідній торгівлі, і фінансових операцій. Проте життєздатність систем з фіксованими валютними курсами залежить від двох взаємозалежних умов: 1) наявності достатніх резервів і 2) випадкового виникнення незначних за своїми розмірами дефіцитів чи активів платіжного балансу. Великі й постійні дефіцити можуть звести на немає резерви країни. Країна з недостатніми валютними резервами стикається з менш бажаними варіантами вибору. З одного боку, вона має зробити хворобливі і політична непопулярні макроекономічні заходи адаптації вигляді інфляції чи спаду. З іншого боку, нашій країні, можливо, доведеться звернутися до протекціоністської торгової політиці чи валютному контролю, які обмежують обсяги міжнародної торгівлі, і финансов.

2. Міжнародні системи валютних курсов.

2.1 Золотий стандарт: фіксовані валютні курсы.

Система золотого стандарту передбачає наявність фіксованого валютного курсу. Ретроспективний аналіз її функціонування та що відбувся краху важливі розуміння функцій та деякі переваг і недоліків валютних систем з фіксованою курсом.

Слід підкреслити, що у час ряд економістів виступають на підтримку фіксованих валютних курсів, і деякі навіть закликають для повернення до міжнародного золотому стандарту.

Вважалося, у країні прийнято золотий стандарт, якщо вона виконує три умови: — Встановлює певне золотий вміст своєї грошової единицы.

— Підтримує жорстке співвідношення між своїми запасами золота і внутрішнім пропозицією денег.

— Не перешкоджає вільному експорту і імпорту золота.

Якщо кожна встановлює золотий вміст своєї грошової одиниці, то різні національні валюти матимуть фіксований співвідношення між собою. Наприклад, США прирівнює вартість долара до скажімо, 25 гранам золота, а Великобританія прирівнює вартість фунта стерлінгів до 50 гранам золота. Це означає, що 1 Ј дорівнює 2 доларам. І причина цього зрозуміла: хто б заплатить більше 2 $ за 1 Ј. ст., оскільки можна завжди купити 50 гран золота за 2 $ США, переправити їх у Великобританію та продати за 1 Ј.

Система золотого стандарту має такі переваги: — Стабільні валютні курси сприяють зниження невизначеності та ризику і тим самим стимулюють зростання обсягів міжнародної торговли.

— Золотий стандарт автоматично вирівнює дефіцити і активи платіжних балансів. Якщо виникає дефіцит платіжного балансу, то неминуче рух золота викликає усунення кривих попиту й пропозиції до їх перетину у точці, відповідної фіксованому валютному курсу. Правила золотого стандарту роблять цього заходу автоматичними; ніякі дискреційні заходи робилися. Немає нічого дивного у цьому, що економісти, котрі виступають за золотий стандарт, зазвичай, не довіряють дискреционной політики держави, тобто гнучку політику, яка від законодавчих органів прокуратури та мінливою залежно від економічних условий.

Золотий стандарт також має двома вадами: — Головний недолік золотого стандарту випливає з аналізу заходів пристосування, що він породжує. Країни, у яких діє золотий стандарт, повинні погодитися з внутрішньоекономічними процесами пристосування, приймаючі такі малоприємні форми, як безробіття і зменшення доходів з одного боку, і інфляція з іншого. Погоджуючись на золотий стандарт (фіксований валютний курс), країни мають бути готові піддати себе процесам макроекономічної перебудови. При золотом стандарті політика країни у значною мірою визначається змінами у попиті і пропозиції іноземної валюти. Якщо вже рухалася до спаду, втрата золота лише зменшить її грошову масу чуток і погіршить проблему. При міжнародній системі золотого стандарту країни мають відмовитися від проведення незалежної грошової политики.

— Золотий стандарт може функціонувати до того часу, поки що одна з учасників не вичерпає свої золоті запаси. Отже, коли країна не є виробником золота і стикається з стійким його відпливом, то вона змушена якомусь етапі відмовитися від золотого стандарту. Інакше висловлюючись, як офіційних резервів у цій системі виступає золото, і країни можуть виконувати вимоги про фіксованих валютних курсах лише за умови, що вони є такі резервы.

2.2 Бреттон-Вудсская система.

" Велика Депресія 1930;х «призвела до краху системи золотого стандарту. З метою розробки основ нової світової валютної системи в 1944 року у Бреттон-Вудсі була скликана міжнародна конференція союзних країн. У результаті конференції було досягнуто домовленості з приводу створення регульованих пов’язаних валютних курсів, яку називають Бреттон-Вудсской системою. Нова система мала зберегти переваги старої системи золотого стандарту (фіксованих валютних курсів), зазначаючи у своїй її недоліки. Далі на конференції створили Міжнародний фонд (МВФ), покликаний зробити нову валютну систему реальної законодавчої і дієздатної. Ця світова валютна система, що базується на щодо фіксованих валютних курсах під управлінням через МВФ, проіснувала з декотрими модифікаціями до 1971 року. МВФ продовжує і він займати найважливіше місце у міжнародних финансах.

Що являла собою Бреттон-Вудсская система регулювання пов’язаних валютних курсів? Що викликало її розпад? Зберігаючи традиції золотого стандарту, кожна — член МВФ мусила встановити золоте (чи доларове) зміст своєї грошової одиниці, цим визначаючи валютний паритет між своєї валютою і валютами інші країниучасниць. Далі, кожна мусила зберігати курс своєї валюти незмінним. Країни, котрі входили в Бреттон-Вудсскую систему, зобов’язані вносити вклади в МВФ залежно від розмірів їх національного доходу, чисельності населення і побудову обсягу торгівлі. Отже країна міг би взяти короткостроковий займ, необхідний втручання у функціонування валютних ринків, забезпечуючи стабільність національної валюты.

Бреттон-Вудсская система передбачала використання кронштейна як міжнародних резервів золота і долара. Долар визнано як світових грошей з двох причин. По-перше, США вийшли з другої світової війни з найсильнішою економікою. По-друге, США акумулювали величезну кількість золота і період із 1934 по 1971 роки проводили політику скуповування та організації продажу золота іноземним фінансовим органам по фіксованою ціні 35 доларів за унцію. Отже долар перекладався в золото по пред’явленні; долар почали розглядати як замінник золота і тому вважався «настільки ж хорошим, як золото » .

Але, з жалю, зростання золотих запасів відставав швидко розширення масштабів міжнародної торгівлі, і фінансів. Тому придбав зростання зі своєї важливості роль світового валютного резерву. Країни світу отримували подушний долар на ролі резервної валюти внаслідок дефіциту платіжного балансу США. Принаймні того, як збільшується кількість доларів, що є на руках іноземців, стрімко зростало, а золоті резерви США скорочувалися, інші країни неминуче ставили питання: невже долар був справді «такий хороший, як золото »? Здатність США зберігати оборотність долари на золото ставала дедалі сумнівнішою. Для збереженням за доларом статусу резервного кошти потрібно було усунути дефіцит платіжного балансу США; але ліквідація дефіциту означало б виснаження джерела додаткових доларових резервів системі. Проблема стала на повний зростання на початку 1970;х років. Зіштовхнувшись із стійким і зростаючим дефіцитом платіжного балансу США, президент Р. Ніксон 15 серпня 1971 року призупинив конвертованість долари на золото. Нова політика розірвала зв’язок між золотому й інтернаціональної вартістю долара, пустивши подушний долар на «плавання «і дозволивши ринковим силам визначати його. Вільне коливання долара позбавило Бреттон-Вудсскую систему фіксованих курсів поддержки.

Керовані плаваючі валютні курси Систему яка з того часу можна визначити, в розумінні системи керованих плаваючих валютних курсів. З одним боку, загальновизнано, що изменяющиеся умови економічних відносин між країнами вимагають постійні зміни валютних курсів для запобігання стійких негативних чи позитивних сальдо платіжних балансів; валютні курси повинен мати можливість плавати. З іншого боку, короткострокові зміни валютних курсів, можливо посилені спекулятивними операціями купівлі-продажу, можуть викликати часті і великі їх коливання, що призводять до порушення торгових оборотів і фінансових потоків. Тож є загальна домовленість, що центральні банки різних країн повинні купувати і продавати іноземної валюти для згладжування подібних коливань валютних курсів. Інакше кажучи центральні банки повинні «управляти «короткостроковими спекулятивними змінами курсів валют своїх країн час, чи стабілізувати їх. Ці найважливіші моменти зафіксовано у 1976 року провідною групою країн, які входять у МВФ. Отже, в ідеалі нову систему додасть не лише довгострокову гнучкість валютним курсів, необхідну вирівнювання незбалансованих платіжних балансів, а й забезпечить їх достатню довгострокову стабільність з метою підтримки і стимулювання міжнародної торгівлі, і финансов.

Насправді нинішня валютна система трохи складніше. У той час як провідні валюти, такі, як і канадські долари, японська єна, британський фунт стерлінгів, коливаються чи плавають в відповідність до изменяющимися умовами попиту й пропозиції, більшість країн європейського «Спільного ринку «намагаються прив’язати свої валюти друг до другу. Понад те, багато слаборозвинені країни прив’язують свою валюту до валюті будь-якої провідною промислово розвиненою країни. Приміром, близько 40 найменш розвинутих країн прив’язали свої валюти до долара. Нарешті, деяких країнах прив’язують вартість своїх валют до «кошику «чи групі інших валют.

Наскільки добре працює система керованих плаваючих валютних курсів? Хоча подвиг цієї системи в історичному плані буває занадто нетривалий і тому недостатній для повної оцінки, у системи є як прибічники, і критики. Прибічники системи доводять, що за її недовгого існування вона функціонувала добре, набагато краще, ніж передбачалося. Проте досі існують вагомі арґументів на користь системи, яка характеризується більшої стабільністю валютних курсів. Ті, хто обстоюють позиції фіксовані курси, бачать проблеми нинішньої системы.

3 Валютна система Російської Федерации.

Національна валютна система перебуває у процес становлення і остаточно ще сформувалася. Проте її контури й освоєно основні тенденції було виявлено досить виразно. Національна валютна система Росії формується з урахуванням структурних принципів світової валютної системи, оскільки країна взяла курс — на інтеграцію на світовий господарство і вступив у червні 1992 року у МВФ. Ось лише деякі елементи сучасної валютної системи России:

Основою валютної системи Росії є російський карбованець, запроваджений в звернення до 1993 року і який замінив карбованець колишнього СРСР. Тим самим завершено відокремлення національної грошової і валютної системи Росії від грошової і валютної системи республік колишнього СРСР, у спілкуванні яких залишалися радянські рублі до запровадження національних грошових единиц.

Фактично карбованець є частково конвертованій валютою по поточним операціям платіжного балансу за збереження валютних обмежень за ряду операцій. Росія, як член МВФ, ставить за мету прийняття зобов’язань по Статті VIII Статуту МВФ стосовно скасування валютних обмежень за поточних операціях платіжного баланса.

Курс рубля офіційно не прив’язаний до якоїсь західної валюті чи валютної кошику. У Росії введений режим плаваючого валютного курсу, який залежить від співвідношення попиту й пропозиції валютних біржах країни, колись всього на Московської міжбанківської валютної біржі (ММВБ). Офіційний курс долара США до карбованця встановлюється Центральним Банком Росії з результатам торгів на ММВБ. Курс інших валют визначається з урахуванням кроскурсу. Причому у ролі проміжної (третьої) валюти використовується курс цих валют до доллару.

Елементом валютної системи Росії є регулювання міжнародної валютної ліквідності, що визначає забезпеченість міжнародних розрахунків необхідними платіжними засобами. Однією з компонентів міжнародних ліквідних коштів Росії є резервна позиція в МВФ у понад 1 млрд. дол. (25% квоти) й валютний рахунок СДР.

Наступний елемент валютної системирежим валютного ринку. Валютне законодавство Росії встановило, що операції у валютному ринку й можуть здійснювати аж через уповноважені комерційних банків, мають ліцензію ЦБ Росії. Їх роль на валютному ринку Росії зростає. Але провідне останнє місце посідають ММВБ і п’ять інших валютних бірж, які об'єднують у Асоціацію валютних бірж России.

Ринку золота у Росії у тому. Скуповування золотих виробів і золотого брухту серед населення виробляється через мережу спеціальних скупних пунктів з державної ціні. Визнанням за золотом ролі валютного метала з’явився випуск МИНФИНа в 1993 р. золотих сертифікатів, кожен із яких забезпечений 10 кг. золота 0,99 999 проби. Ціна таких сертифікатів коригується з урахуванням зміни ціни золота на Лондонському ринку й курсу рубля до доллару.

Треба сказати, у Росії регулюються валютні відносини коїться з іншими країнами. Керівництво валютної політикою здійснює президент, уряд, державна дума. Вони приймають законодавчі акти в області валютної політики, забезпечували дотримання, розподіляють повноваження президента і функції управлінню і регулювання. Банк Росії здійснює валютне регулювання шляхом валютних інтервенцій на головних валютних біржах (Москва і Санкт-Петербург) і з допомогою різних тих нормативних документів. Валютне регулювання здійснюють також МІНФІН, МЗЕЗ, Федеральна служба по валютному й експортного контролю і пояснюються деякі інші установи. Валютне законодавство Росії регулює операції в іноземній і національній валюті. Валютне регулювання у Росії включає порядок проведення валютних операцій, формування валютних фондів, валютний контроль.

Валютні операції охоплюють операції, пов’язані з: переходом права власності на валютні цінності; використанням як засіб платежу іноземної валюти, і навіть рубля при зовнішньоекономічної діяльності; вивезенням і пересилкою з її зарубіжних країн валютних цінностей, а також міжнародними грошовими перекладами. Валютні операції поділяються на поточні операції, пов’язані з рухом капитала.

Поточні валютні операції включають: операції з купівлі-продажу валютних цінностей, товарів та послуг, реалізації прав на інтелектуальну власність, розрахунки з яким здійснюються за умов без відстрочки платежу і які передбачають надання чи залучення позикових коштів; переклади коштів зарубіжних країн і з-за кордону, відсотків, дивідендів та інших доходів від банківських вкладів, кредитів, інвестицій та інші фінансових операцій; переклади коштів неторгового характеру, охоплюючи переклади зарплати, пенсій, аліментів, спадщин та інші аналогічні операції; здобуття влади та надання комерційних та фінансових кредитів терміном не більш 180 дней.

До валютних операцій, хто має відношення до руху капіталу, ставляться: інвестиції, зокрема придбання і продаж цінних паперів; надання й одержання комерційних та фінансових кредитів терміном більш 180 днів; залучення і розміщення коштів у рахунки й у вклади; всі інші валютні операції які є поточними валютними операциями.

Купівля-продаж іноземної валюти може здійснюватися на внутрішньому валютному країни. Операції на валютному ринку Росії проводяться резидентами через уповноважені банки за курсом рубля до іноземних валют у вигляді міжбанківських угод, угод на валютних біржах і аукціонах. Повноваження органів влади й функції банківської системи следующие.

Головним виконавчим органом валютного регулювання є Центральний банк Росії, а конкретним виконавцями — уповноважені комерційних банків, підприємства організації та громадяни. Банк управляє валютними операціями. Видає комерційних банків ліцензії за проведення операцій на валюті біля Російської Федерації і втримав закордоном, тобто. надає цих банків статус уповноваженого банка.

Центральний банк Росії запроваджує обмеження комерційних банків на обсяги залучення кредитів з-за кордону; встановлює їм максимальні розміри валютного, відсоткового і курсового ризиків; управляє валютними резервами які перебувають з його балансі; визначає сферу і Порядок звернення іноземної валюти біля країни; проводить всі види валютних операцій; регулює валютний ринок; регулює курс рубля до іноземним валютам; здійснює над діяльністю комерційних банків, вводить єдині форми обліку, звітності, документації і статистики валютних операцій; готує і публікує статистику валютно-фінансових операцій Російської Федерації за усталеними міжнародних стандартів. При несумлінне виконання уповноваженим банком своїх можливостей Центральний банк Росії може позбавити ліцензії виконання операцій із валютними цінностей і банківське обслуговування розрахунків у валюте.

Уповноважені банки здійснюють валютні операції відповідно до ліцензією контроль над дотриманням клієнтами валютного законодавства і поданням ними звітності про проведення операціях .

Валютне регулювання включає порядок володіння користування, користування і розпорядження валютними цінностями. Валютні цінності на території Російської Федерації можуть міститися у власності як резидентів, і нерезидентів. Право власності на валютні цінності на території Російської Федерації гарантується і захищається державою поряд з іншими об'єктами власності. Валютні кошти резидентів повинен мати легальне походження. Джерелами їх є: валютна прибуток від зовнішньоекономічної діяльності; внесок у статутний капітал; валютні кредити від уповноважених банків та фінансових установ та інших іноземних юридичних; валюта придбана на внутрішньому валютному ринку за рублі через уповноважені банки; благодійні фонды.

Валютні кошти підприємств і закупівельних організацій зберігаються на валютних рахунках й у вклади в уповноважених і використовуються ними самостійно. Підприємства та молодіжні організації у праві об'єднувати свої валютні вартість добровільних засадах на вирішення загальних задач.

Російські та іноземним громадянам може мати в власності валютні цінності, завезені, перекладені чи переслані в Російську Федерацію зпоза межі, отримані або куплені біля Російської Федерації в законному порядку, зберігати на рахунках чи вклади в уповноважених і використовуватиме цілей, не заборонених законом.

Порядок здійснення валютних операцій юридичних осібрезидентами наступний. Юридичні особи-резиденти можуть самостійно використовувати свої валютні ресурси на мети суперечливі чинного законодавства. Резиденти здійснюють поточні валютні операції без обмежень, а операції, пов’язані з рухом капіталу, — в порядку, встановленому Центральним банком Росії. Розрахунки за товари між резидентами за продані товари не дозволяються, крім випадків, дозволених Центральним банком Росії. Розрахунки між резидентами і нерезидентами можуть вироблятися як і валюті, і рублях. Валютна виручка юридичнихрезидентів від зовнішньоекономічної діяльності підлягає обов’язковому зарахуванню з їхньої рахунки уповноважених банках Російської Федерации.

Юридичні особи можуть зберігати кошти на іноземній валюті на рахунках й у вклади у міністерствах закордонних банках. Умови такого зберігання встановлюються Центральним банком Росії. Юридичні особи-резиденти, мають валютні рахунки по закордонах, зобов’язані представляти уповноваженим банкам інформацію про операцій з цим счетам.

Порядок здійснення валютних операцій громадянами-резидентами наступний: ввезення, переклад, пересилання з-за кордону з Росією іноземної валюти, і інших валютних цінностей громадянами-резидентами із дотриманням митних правил не обмежуються; кошти граждан-резидентов в іноземній валюті підлягають вільному зарахуванню на валютні рахунки уповноважених банках; кошти на іноземній валюті, включаючи які перебувають на рахунках граждан-резидентов в уповноважених банках, можуть бути продані ними за рублі уповноваженому банку, переведені, і навіть перевезені чи переведено із Росії із дотриманням митних правил при виїзді власника рахунки зарубіжних країн; допускається на час перебування граждан-резидентов за кордоном відкриття валютних рахунку також вкладів у іноземній валюті за границей.

Операції з валютними цінностями між громадянами-резидентами, і навіть громадянами-резидентами і громадянами-нерезидентами біля Російської Федерації заборонені, крім випадків: купівлі-продажу валютних коштів громадянами-резидентами на внутрішньому валютному ринку Росії через уповноважені банки; передачі у дар валютних цінностей державі, фондам, організаціям на благодійні потреби; дарування валютних чоловіка і близьким родичам; заповіту валютних цінностей і їх з права наслідування; придбання, продаж і обміну з метою колекціонування одиничних іноземних грошових знаків і монет, зокрема з дорогоцінних металів, гаразд, встановленому чинним законодавством. Вивезення громадянами-резидентами іноземної валюти, і інших валютних цінностей допускається за дотримання вимог митного законодательства.

Порядок здійснення валютних операцій біля Російської Федерації нерезидентами (юридичних осіб та громадянами) полягає у наступному. Нерезиденти можуть безперешкодно ввозити, переводити і пересилати з-за кордону з Росією, і навіть вивозити, переводити і пересилати зарубіжних країн валютні цінності, якщо вказані валютні цінності були раніше завезені, переведені і переслані з Росією з-за кордону чи придбано біля Росії на законному основании.

Кошти нерезидентів в іноземній валюті, перекладені чи завезені з Росією з повним дотриманням митних правил або куплені нерезидентами в установленому порядку її території, підлягають вільному зарахуванню на рахунки й у вклади в уповноважених і без обмеження перекладатися через уповноважені банки зарубіжних країн. Нерезиденти здійснюють валютні операції, зокрема по купівлю-продаж валютних цінностей, лише крізь уповноважені банки.

Кошти нерезидентів в рублях, отримані внаслідок продажу іноземної валюти уповноваженому банку, можуть бути продані назад за іноземної валюти, а прибуток від продажу безперешкодно переведена чи вивезено за границу.

Контроль за правомірністю валютних операцій виробляється Центральним банком Росії і близько Федеральної службою валютного і експортного контролю. Уповноважені банки здійснюють також валютний контроль не більше своєї компетенції. Контроль за повнотою і своєчасністю перерахування валютної виручки до Росії і обґрунтованістю платежів зарубіжних країн по зовнішньоекономічним операціям зобов’язані здійснювати також органи Федеральної Податкової служби России.

Метою валютного контролю є забезпечення дотримання валютного законодавства під час операцій з валютними ценностями.

Основних напрямів контролю є перевірка: відповідності проведених операцій чинному валютному законодавству й наявності необхідні них дозволів; виконання резидентами зобов’язань по продажу валюти державі; особливості платежів до іноземній валюті; повноти і об'єктивності обліку, звітності і документації по валютним операциям.

У порушення підприємствами, банківськими й іншими фінансовими установами валютного законодавства і нормативних актів Центрального банку Федеральна служба валютного і експортного контролю може застосовувати такі санкції: накладення штрафу у розмірі, встановлених валютноекономічної комісією; позбавлення банківських та інших фінансових установ ліцензій для проведення операцій на іноземній валюті; позбавлення підприємств отриманих ними ліцензій експорту і імпорт товарів (робіт, послуг); залучення посадових осіб і громадян, які вчинили розлад або не які взяли належних заходів щодо дотримання норм валютного регулювання, до кримінальної й адміністративної відповідальності у відповідність до чинним законодательством.

1 Макконел К. Р., Брю С. Л. «Економікс «в 2-х книгах. — М.: «Республіка », 1992.

2 Носкова И. Я., Максимова Л. «Міжнародні економічні відносини». — М.: Экуономик-пресс, 1997. — 282 с.

3 Тлумачний словник економічних термінів «Це — бізнес». — Київ, «Альтерпрес», 1996. — 472 с.