Призиденство України

Призиденство України В Україні зародження демократії розпочалося ще за часів козацтва, але бурхливий її розвиток і заснування інституту президентства розпочалися в 10-х роках ХХ століття. За часів діяльності Центральної Ради було видано чотири універсали (укази), які мали покласти основу демократизації українського суспільства.

Останнім універсалом, від 22 січня 1919 року, Центральна Рада проголосила повну політичну незалежність України від Росії. А 29 квітня 1918 року цей орган обрав Михайла Грушевського Президентом Української Народної Республіки.

1 грудня 1991 року сталася друга знакова подія в історії президентства України. Того дня на референдумі народ віддав голоси за проголошення незалежності України й обрав першого Президента вже нової Української держави — Леоніда Кравчука.

1994 року вперше в Україні обрали наступного Президента через вибори. Главою держави став Леонід Данилович Кучма.

Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років.

Інститут президентства; Адміністрація Президента (Головне управління організаційно-кадрової політики та взаємодії з регіонами; Головне управління з питань судової реформи, діяльності військових формувань та правоохоронних органів; Головне контрольне управління; Головне управління інформаційної політики; Головне державно-правове управління; Головне управління з питань зовнішньої політики; Головне управління з питань внутрішньої політики; Головне управління з питань економічної політики; Постійний представник Президента України у Верховній Раді України; Постійний представник Президента України у Конституційному Суді України; Управління Державного Протоколу та Церемоніалу Президента України; Управління з питань забезпечення зв «язків з Верховною Радою України, Конституційним Судом України і Кабінетом Міністрів України; Управління стратегічних ініціатив; Управління з питань громадянства; Управління з питань помилування; Управління з питань звернень громадян; Управління документального забезпечення); Консультативна рада; Рада національної безпеки і оборони України; Місцеві адміністрації.

Президент України — глава держави, найвища посадова особа в системі органів держави; Президент України не очолює і не входить у жодну з гілок державної влади, він уособлює державу й державну владу в цілому. Президент як глава держави уповноважений виступати від її імені всередині України і поза її межами, є гарантом державного суверенітету й територіальної цілісності; обирається загальнодержавними прямими виборами на 5 років, має право недоторканості.

Основні повноваження у сферах:

Законодавства — права законодавчої ініціативи, накладання вето на ухвалені Верховною Радою закони);

виконавчої влади — відставка Прем «єр-міністра, скасування актів Кабінету Міністрів;

військово-політичній — Верховний Головнокомандувач Збройних сил України, голова Ради національної безпеки і оборони;

кадровій.

Видає підзаконні акти, укази і розпорядження.

У своїй діяльності Президент України керується Конституцією України; Законом України «Про вибори Президента України»; Законом України про всеукраїнський та місцеві референдуми; Законом України «Про звернення громадян «.

Історія президентства.

У перекладі з латини «президент «означає: «той, що сидить попереду ». Розвиток цього політичного інституту бере початок наприкінці XVIII століття, з формуванням перших демократичних режимів у країнах Нового і Старого Світу. Упродовж XVIII — XX ст. інститут президентства став майже невіддільним атрибутом республіканської форми правління і вагомою ознакою демократичного ладу.

Як відомо, республіки існували з давніх-давен. Республіками були стародавні грецькі міста-поліси, у тому числі й ті, що існували на території сучасної України: Херсонес, Ольвія, Пантікапей. Республікою в часи свого становлення був і славетний Рим (VI — I ст. до н. е.). В епоху середньовіччя (V — XV ст.) численні міста-республіки існували на території Італії (як-от: Венеція, Генуя, Флоренція). В Новий час утворилася Республіка Сполучених Провінцій у Нідерландах (1572 р.); республіканський лад панував і в Англії часів революції (1649−1660). Але жодна з цих республік не управлялася на сучасний зразок.

Перші республіки сучасного типу — себто з президентом на чолі - з’явилися тільки в Новому Світі і лише в Новий час. Їх виникнення було пов’язане передусім із прагненнями молодих, енергійних і неупереджених колонізаторів позбутися обтяжливих пережитків монархічного ладу. Саме з цієї причини посада Глави держави стала виборною, недовічною і, головне, обмеженою конституцією. На інститут президентства було покладено головне завдання республіканського ладу — гарантування конституції, а відтак — і демократії.

Сьогодні три чверті всіх країн світу очолюють президенти.

Ось деякі хронологічні віхи в історії президентства в країнах Нового Світу: 1789 року першим президентом Сполучених Штатів Америки обраний Джордж Вашингтон; президенти очолили: 1807 року — Гаїті, 1814 — Парагвай, 1816 — Аргентину, 1817 — Чилі, 1819 — Колумбію, 1821 — Коста-Ріка і Перу, 1824 — Мексику, 1825 — Болівію, 1830 — Венесуелу, Еквадор та Уругвай, 1835 — Нікарагуа, 1839 — Гватемалу, 1841 — Гондурас і Сальвадор, 1844 — Домініканську Республіку. Першими президентами — главами держав у Старому Світі - стали 1848 року дві особи: Луї Наполеон Бонапарт у Франції та Й. Фурер у Швейцарії. В Азії першим президентом став 1911 року Сунь Ятсен у Китаї, незабаром — 1923 року — Мустафа Кемаль, прозваний Ататюрком, у Туреччині. Що ж до Африки — то 1847 року перший президент очолив Ліберію, 1854 — Оранжеву Республіку (1910 року увійшла до складу нинішньої Південно-Африканської Республіки).

У наш час президенти очолюють понад три чверті всіх держав світу. До функцій президента входять: представництво держави у внутрішніх і зовнішніх відносинах, забезпечення державного суверенітету і національної безпеки, призначення і звільнення глав дипломатичних представництв за кордоном і певної частини урядовців усередині держави, командування збройними силами, нагородження державними нагородами, присвоєння військових і цивільних звань, здійснення помилування, прийняття до громадянства тощо.

Залежно від того, є республіка президентською чи парламентською, президент має, відповідно, ширші чи вужчі повноваження у сфері призначення прем'єр-міністра і нормотворчої діяльності. У переважній більшості республік президент є визначальною політичною постаттю, і лише в деяких країнах, як, наприклад, у Німеччині чи Ізраїлі, він виконує винятково представницькі функції.

Інститут президентства в Україні.

В Україні інститут президентства розвивався власним шляхом. Зародження демократичного суспільства розпочалося ще за часів козацтва, але бурхливий розвиток демократії та інституту президентства розпочався в 10-х роках ХХ століття. За часів діяльності Центральної Ради було видано чотири Універсали (Укази), які мали покласти основу демократизації українського суспільства. Останнім Універсалом, від 22 січня 1919 року, Центральна Рада проголосила повну політичну незалежність України від Росії. А 29 квітня 1918 року Центральна Рада обрала Михайла Грушевського Президентом Української Народної Республіки.

1 грудня 1991 року сталася друга знакова подія в історії президентства України. Того дня на референдумі народ віддав свої голоси за проголошення незалежності України і обрав першого Президента вже нової Української держави — Леоніда Кравчука.

А 1994 року відбулося те, чого в українській історії ніколи не було — цивілізоване і демократичне наступництво влади. Вперше на пострадянському просторі народ обрав наступного Президента не через те, що попередній помер, або став недієздатним. Це був альтернативний і демократичний вибір. Президентом став Леонід Данилович Кучма.

Наступні вибори Президента відбудуться в жовтні 2004 року.