Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Ціноутворення в міжнародній торгівлі

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Умови поставки товару визначають обов’язки покупця і продавця щодо доставки товару і встановлюють момент переходу ризику випадкової загибелі чи ушкодження товару з продавця на покупця. Базисні умови поставки визначають, хто несе витрати, пов’язані з транспортуванням товару від продавця-експортера до покупця-імпортера. Ті втрати з приводу доставки товару, які несе продавець, включаються до ціни… Читати ще >

Ціноутворення в міжнародній торгівлі (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Ціноутворення в міжнародній торгівлі

Під світовими цінами звичайно розуміють ціни, за якими здійснюються великі комерційні експортно-імпортні операції з оплатою у вільно конвертованій валюті.

Відповідно, ціноутворення — це процес відбору кінцевої ціни залежно від собівартості продукції, цін конкурентів, співвідношення попиту і пропозиції, інших факторів. Співпадання цих вимог залежить від багатьох умов, які отримали назву ціноутворюючі фактори. Вони за характером, рівнем та сферою дії поділяються на:

1) загальноекономічні - фаза економічного циклу, стан сукупного попиту та пропозиції, інфляція;

2) конкретно-економічні, тобто ті, які визначаються особливостями розвитку даної галузі, умовами виробництва продукції та її реалізації - витрати, прибутки, податки, пропозиція і попит на цей товар з урахуванням товарів-замінників, споживчі якості (надійність, привабливість, сучасний зовнішній вигляд);

3) специфічні, які мають відношення тільки до деяких товарів та послуг — сезонність, рівень експлуатаційних витрат, комплектність, гарантії і умови сервісу;

4) спеціальні, тобто пов’язані з дією особливих механізмів і економічних інструментів, — державне регулювання, валютний курс;

5) неекономічні - політичні, військові тощо.

Існують такі методи ціноутворення на світовому ринку:

— на основі закритих торгів — виходячи з очікуваних цінових пропозицій конкурентів;

— на основі передбачуваної цінності - виходячи з відчуття покупцем цінової вартості товару;

— на основі рівня поточних цін — виходячи з поточних цін конкурентів.

Відмітимо, що ціноутворення на світових ринках має дві характерні риси:

1) на світовому ринку складаються відхилення світової ціни від внутрішніх цін окремих країн. Внутрішня ціна, хоча і виступає одним з суттєвих факторів механізму формування цін світового ринку, в більшості випадків не визначає її остаточного рівня;

2) на один товар існує паралельно ряд цін. Значна кількість цін світової торгівлі зумовлена різними обставинами: транспортними витратами, характером торговельної угоди, комерційними умовами поставок тощо.

Тобто, у практиці міжнародної торгівлі використовується декілька видів цін, пов’язаних з тими чи іншими особливостями купівлі-продажу, наприклад:

— біржові котирування (тобто ціни, встановлені на міжнародних товарних біржах);

— аукціонні (ціни міжнародних аукціонів);

— експортні ціни основних постачальників певного товару;

— імпортні ціни в основних центрах імпорту;

— оптові ціни;

— роздрібні ціни;

— ціни оферти — ціни продавця в його офіційній пропозиції про продаж товару;

— ціни покупця (ціни контроферти);

— регіональні - ціни, які діють у межах інтеграційних угруповань;

— номінальні - ціни, вказані в прейскурантах;

— трансфертні - ціни, що діють у межах транснаціональних корпорацій;

— статистичні - середньозважені за певний період часу.

Укладаючи зовнішньоторговельний контракт про купівлю-продаж товару, суб'єкти господарської діяльності мають справу з такими видами цін:

— базисною, яка використовується для визначення сорту або якості товару, яку узгоджують на переговорах між продавцем та покупцем. Вона є початковою для визначення ціни фактично поставленого товару, якщо характеристики останнього відрізнятимуться від обумовлених у контракті;

— фактурною, яка визначається умовами поставки, вказаними в контракті.

Умови поставки товару визначають обов’язки покупця і продавця щодо доставки товару і встановлюють момент переходу ризику випадкової загибелі чи ушкодження товару з продавця на покупця. Базисні умови поставки визначають, хто несе витрати, пов’язані з транспортуванням товару від продавця-експортера до покупця-імпортера. Ті втрати з приводу доставки товару, які несе продавець, включаються до ціни товару. Ці умови називаються базисними тому, що вони встановлюють базис ціни товару і впливають на рівень ціни товару.

Витрати в процесі експортування різноманітні і становлять часом майже 40 — 50% ціни товару. Вони можуть включати:

— витрати на підготовку товару до відвантаження (перевірка кількості та якості, пакування);

— оплату завантаження товару на перевізні засоби внутрішнього транспортувальника;

— оплату перевезень товару від пункту відправлення до основних засобів транспортування;

— оплату вартості завантаження товару на основні засоби транспортування;

— оплату вартості транспортування товару міжнародним транспортом;

— оплату страхування вантажу під час перевезення;

— витрати щодо зберігання товару протягом перевезення;

— витрати щодо розвантаження товару в пункті призначення;

— витрати з приводу доставки товару від пункту призначення на склад покупця;

— оплату митних зборів, податків при перетинанні митного кордону.

Базисні умови розробляються міжнародною торговою практикою. Зміст цих умов не є загальноприйнятим у міжнародній торгівлі, а визначається, як правило, торговельними традиціями, які склались у різних країнах, портах, галузях.

У сучасній практиці міжнародної торгівлі одержав визнання «Інкотермз» (міжнародні комерційні терміни), оскільки запропоноване в ньому тлумачення окремих термінів відповідає найбільш розповсюдженим торговим звичаям, які склалися на світовому ринку.

При визначенні базисних умов використовується термін «франко» (вільно), який означає, що покупець звільняється від ризиків і всіх витрат з приводу доставки товару до місця, позначеного за словом «франко».

Деякі базисні умови постачання.

1) З заводу (в означеному місці): EXW — Exworks.

На продавцеві не лежать ніякі зобов’язання щодо транспортування товару.

2) Франко-перевізник: FCA — Free Carrier.

Продавець виконує своє зобов’язання поставити товари, коли він передає товар перевізнику (обумовленому і в обумовленому місці).

3) Франко на борту судна (… в обумовленому порту відвантаження):

FOB — Free On Board.

За цією умовою продавець зобов’язаний поставити за свій рахунок товар на борт судна, що зафрахтоване покупцем, в обумовленому порту в обумовлений термін.

4) Плата за транспортування та страхування оплачені до (обумовленого місця призначення): CIP — Carriage and Insurance Paid to…

5) Вартість страхування і фрахт: CIF — Cost, Insurance and Freight.

Продавець зобов’язаний застрахувати судно, оплатити фрахт, доставити товар у порт відправлення, завантажити його на борт судна, а також застрахувати товар від транспортних ризиків за мінімальною ставкою.

6) Поставлено на кордон (в обумовленому місці): DAF — Delivered At Frontier.

Продавець зобов’язаний поставити у розпорядження покупця товар на кордоні до митного кордону іншої країни. Цей термін часто вживається, якщо товари перевозяться залізничним або автомобільним транспортом.

З усіх розглянутих вище базисних термінів найбільше розповсюдження набули умови ФОБ та СІФ. У практиці міжнародної торгівлі «Ціна ФОБ», як правило, означає експортну ціну товару, а «Ціна СІФ» — імпортну.

Ціна може бути зафіксована в контракті:

— на момент укладення;

— протягом терміну дії;

— на момент його виконання.

Залежно від способу фіксації розрізняють наступні види цін:

1) тверда;

2) рухлива;

3) ковзаюча;

4) з наступною фіксацією.

Тверда ціна встановлюється в момент підписання угоди й не може змінюватися протягом терміну її дії.

Рухлива ціна — зафіксована при укладенні угоди ціна, яка може бути переглянута в майбутньому, якщо ринкова ціна до часу його постачання зміниться. У контракті обов’язково вказується джерело, на основі якого робиться висновок про зміну ціни товару.

Ковзаюча — це ціна, розрахована в момент виконання контракту шляхом перегляду договірної (базисної) ціни з урахуванням змін у витратах виробництва, що відбулися в період виконання контракту (найчастіше використовується для великого промислового обладнання).

Якщо в контракті обумовлено, що ціна фіксується в процесі виконання угоди, то в договорі вказуються умови фіксації та принцип визначення ціни. Наприклад, ціна може встановлюватися за домовленістю сторін перед поставкою кожної партії товару або, якщо поставки здійснюються регулярно, перед початком кожного календарного року (в контракті обов’язково вказується джерело інформації про рівень цін).

Відзначимо, що ціни, які публікуються, носять переважно довідковий характер і часто відрізняються від фактично сплачених покупцем цін внаслідок широкого використання системи спеціальних знижок.

Розмір знижки залежить від:

— характеру угоди;

— умов поставки;

— умов платежу;

— взаємовідносин з покупцем;

— кон'юнктури ринку на момент укладання угоди.

У сучасних умовах у практиці міжнародної торгівлі використовується близько 20 різноманітних видів знижок. Найпоширенішими з них є наступні:

— загальна (проста) знижка надається з прейскурантної чи довідкової ціни товару. Може складати до 20 — 30%. Такі знижки використовуються при купівлі-продажу стандартних видів машин і обладнання. Наприклад, до такого виду належить знижка, що надається за умов купівлі товару за готівку (як правило, її розмір відповідає розміру позичкового проценту);

— знижка за оборот (бонусна) надається постійному покупцеві. У контракті в цьому випадку обумовлюється шкала знижок залежно від досягнутого обороту протягом певного терміну (як правило, року), а також порядок виплати сум на основі цих знижок;

— знижка за кількість або серійність (прогресивна) надається покупцеві за умови закупівлі ним наперед визначеної кількості товару, що поступово збільшується. Серійні замовлення викликають підвищену зацікавленість у виробника, оскільки виготовлення машин одного типу знижує пересічні витрати виробництва на одиницю продукції;

— дилерські знижки надаються виробниками своїм постійним посередникам щодо збуту (в т. ч. і закордонним). Дилерські знижки на автомобілі, наприклад, становлять близько 15 — 20% роздрібної ціни;

— спеціальні знижки надаються привілейованим покупцям, в замовленнях яких дуже зацікавлені продавці. До цієї категорії належать також знижки на пробні партії і замовлення, що мають на меті зацікавити покупця;

— експортні знижки надаються іноземним покупцям зверху тих, які діють на внутрішньому ринку виробника. Їх метою є підвищення конкурентоспроможності товару на зовнішньому ринку;

— сезонні знижки надаються за умов закупівлі товару не в сезон. Наприклад, на сільськогосподарські добрива вони складають близько 15%;

— неявні знижки надаються покупцеві у вигляді знижок на фрахт, пільгових чи безпроцентних кредитів;

— знижки при продажу обладнання, яке було у користуванні, складають інколи 50% його вихідної ціни.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою