Малоотходные і безвідходні технологии

Дисциплина: Природопользование.

По темі: Маловідхідні і безвідходні технології. Содержание.

I. ЗАПРОВАДЖЕННЯ. 2 II. КОНЦЕПЦІЯ БЕЗВІДХОДНОГО ВИРОБНИЦТВА. 3 1. Критерії безвідходності. 3 2. Принципи безвідхідних технологій. 4 3. Вимоги до безотходному виробництву. 7 III. ОСНОВНІ НАПРЯМКУ БЕЗВІДХОДНОЇ І МАЛООТХОДНОЙ ТЕХНОЛОГІЇ. 8 1. Енергетика. 9 2. Гірська промисловість. 9 3. Металургія. 9 4. Хімічна і нафтопереробна промисловість. 11 5. Машинобудування. 11 6. Паперова промисловість. 12 IV. ПЕРЕРОБКА І ВИКОРИСТАННЯ ВІДХОДІВ. 12 V. ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА «ВІДХОДИ». 14 1. Загальні засади. 14 2. Інформаційне забезпечення. 16 3. Науково-методичне забезпечення системи. 17 4. Науково-технічне забезпечення. 18 5. Удосконалення системи управління відходами. 20 VI. ВИСНОВОК. 23 Список літератури. 24.

З розвитком сучасного провадження з його масштабністю і темпами зростання дедалі більшої актуальності набувають проблеми розробки та впровадження малоі безвідхідних технологій. Якнайшвидше їхнє рішення у низці країн розглядається як стратегічна напрям раціонального використання природних ресурсів немає і охорони навколишнього среды.

«Безвідходна технологія є такий метод виробництва продукції, у якому всю вихідну сировину і енергія використовуються найбільш раціонально і комплексно в циклі: сировинні ресурси — виробництво — споживання — вторинні ресурси, й зняти будь-які на довкілля не порушують її нормально функціонувати». Це формулювання має сприйматися абсолютно, т. е. зайве думати, що виробництво можливо без відходів. Уявити абсолютно безвідходне виробництво просто неможливо, навіть у природі немає. Проте відходи нічого не винні порушувати нормальне функціонування природних систем. Інакше кажучи, ми повинні виробити критерії ненарушенного стану природи. Створення безвідхідних виробництв належить до дуже складного і тривалого процесу, проміжним етапом якого є малоотходное виробництво. Під маловідходних виробництвом слід розуміти таке виробництво, результати якого за вплив їх у довкілля становить рівня, припустимого санітарно-гігієнічними нормами, т. е. ГДК. У цьому по технічним, економічним, організаційним або іншими причин частина сировини і матеріалів, може переходити в відходи і спрямовуватися на тривале зберігання чи захоронение.

КОНЦЕПЦИЯ БЕЗВІДХОДНОГО ПРОИЗВОДСТВА.

1 Критерії безотходности.

Відповідно до які у Росії законодавством підприємства, порушують санітарні і екологічні норми, немає права на існування й мали бути зацікавленими реконструйовані чи закриті, т. е. все сучасні підприємства вже повинні бути малоотходными і безотходными.

Але виникає запитання, яка допустима частина сировини й матеріалів при малоотходном виробництві можна направляти на тривале збереження чи поховання? У цьому у низці галузей промисловості Росії є кількісні показники оцінки безвідходності. Так було в кольорової металургії широко використовується коефіцієнт комплексності, зумовлені часткою корисних речовин (в %), які з перероблюваної сировини стосовно до всього його кількості. Нерідко вона вже перевищує 80%.

У вугільній промисловості запроваджено коефіцієнт безвідходності виробництва: Kбп = 0.33 * (Кбт + Кбж + Кбг), де Кбт, Кбж, Кбг — коефіцієнти використання відповідно породи, образующейся при гірських роботах, попутно забираемой води при видобутку вугілля (сланцю) і видів використання пылегазовых отходов.

Як відомо, видобуток вугілля одна із самих матеріаломістких і екологічно складних в народному господарстві процесів. З цією галузі встановлено, що виробництво є безвідхідним (правильніше — маловідходних), якщо коефіцієнт безвідходності перевищує 75%. Що стосується використання поруч із знову образующейся породою відвалів минулих років, коефіцієнт безвідходності може бути більш 100%.

Мабуть, у першому наближенні для практичних цілей значення коефіцієнта безвідходності (чи коефіцієнта комплексності), однакову 75% і вище, можна взяти як кількісного критерію малоотходного, а 95% — безвідходного виробництва та ряді інших матеріаломістких галузей народного господарства. У цьому, безумовно, повинна враховуватися токсичність отходов.

Безвідходна технологія — це ідеальна модель виробництва, що у вона найчастіше нині реалізується над повною мірою, а лише частково (звідси стає зрозуміло термін «малоотходная технологія»). Проте нині є приклади повністю безвідхідних виробництв. Так було в надувалася протягом багатьох років Волховський і Пикалевский глиноземні заводи переробляють нефелин на глинозем, соду, поташ і цемент по практично безвідхідним технологічним схемами. Причому експлуатаційні видатки виробництво глинозему, соди, поташу і цементу, отримуваних з нефелинового сировини, на 10−15% нижче витрат і при отриманні цих продуктів іншими промисловими способами.

2 Принципи безвідхідних технологий.

Під час створення безвідхідних виробництв доводиться вирішувати ряд найскладніших організаційних, технічних, технологічних, економічних, психологічних та інших завдань. На розробку і впровадження безвідхідних виробництв можна назвати ряд взаємозалежних принципов.

Основним є принцип системності. Відповідно до ним кожен окремий процес чи промисловість сприймається як елемент динамічною системи — всього промислового виробництва, у регіоні (ТПК) і більш рівні елемент еколого-економічної системи загалом, що включає крім матеріального виробництва та інший господарськимекономічної діяльності, довкілля (популяції живих організмів, атмосферу, гідросферу, літосферу, біогеоценози, ландшафти), а також людини й середу її проживання. Отже, принцип системності, лежить у основі створення безвідхідних виробництв, має враховувати що і усиливающуюся взаємозв'язок і взаємозалежність виробничих, соціальних і природних процессов.

Іншим найважливішим принципом створення безвідходного виробництва є комплексність використання ресурсів. Цей принцип вимагає максимального використання всіх компонентів сировини й потенціалу енергоресурсів. Як відомо, майже всі сировину є комплексним, й у середньому понад третини його кількості становлять супутні елементи, які можна здобуто лише за комплексної його переробці. Так, вже у справжнє час майже всі срібло, вісмут, платина і платиноиды, і навіть більш 20% золота отримують попутно при переробці комплексних руд.

Принцип комплексного економного використання сировини у Росії споруджено до рангу державної завдання й чітко сформульований у низці постанов уряду. Конкретні форми його реалізації насамперед будуть залежати від рівня організації безвідходного виробництва на стадії процесу, окремого виробництва, виробничого комплексу, й экологоекономічної системи. Однією з загальних принципів створення безвідходного виробництва є циклічність матеріальних потоків. До найпростішим прикладів циклічних матеріальних потоків можна віднести замкнуті водоі газооборотные цикли. У остаточному підсумку послідовне застосування цього принципу повинно призвести до формуванню спочатку у окремих реґіонах, а згодом в усій техносфере свідомо організованого і регульованого техногенного круговороту речовини і пов’язаних із нею перетворень енергії. Як ефективних шляхів формування циклічних матеріальних потоків і раціонального використання можна зазначити комбінування і кооперацію виробництв, створення ТПК, і навіть розробку й випуск нових видів продукції з огляду на вимоги повторного її использования.

До щонайменше важливим принципам створення безвідходного виробництва слід зарахувати вимога обмеження впливу виробництва на навколишнє природне і соціальне середовище з урахуванням планомірного і цілеспрямованого зростання його обсягів продажів і екологічного досконалості. Цей принцип насамперед пов’язані з збереженням таких природних і соціальних ресурсів, як атмосферне повітря, вода, поверхню землі, рекреаційні ресурси, здоров’я населення. Слід сказати, що реалізація цього принципу можна здійснити лише поєднані із ефективним моніторингом, розвиненим екологічним нормуванням і многозвенным управлінням природопользованием.

Спільним принципом створення безвідходного виробництва є й раціональність осередку. Визначальними тут є вимога розумного використання всіх компонентів сировини, максимального зменшення енерго-, материалоі трудомісткості виробництва та пошуку нових екологічно обгрунтованих сировинних і енергетичних технологій, із чим багато в чому пов’язано зниження негативного на навколишнє середовище і нанесення їй шкоди, включаючи суміжні галузі народного господарства. Кінцевою метою цьому слід вважати оптимізацію виробництва одночасно по энерготехнологическим, економічним і екологічним параметрами. Основним шляхом досягнення цього є розробка нові й вдосконалення існуючих технологічних процесів і виробництв. Однією з прикладів такий підхід до організації безвідходного виробництва є утилізація пиритных недогарків — відходу виробництва сірчаної кислоти. Нині пиритные недогарки цілком ідуть виробництва цементу. Проте найцінніші компоненти пиритных недогарків — мідь, срібло, золото, а про залозі, не використовуються. У той самий час вже запропонована економічно вигідна технологія переробки пиритных недогарків (наприклад, хлоридная) із отриманням міді, шляхетних металів і використанням железа.

В сукупності робіт, що з охорони навколишнього середовища проживання і раціональним освоєнням природних ресурсів, необхідно виділити головні напрями створення малоі безвідхідних виробництв. До них належать комплексне використання сировинних і енергетичних ресурсів; вдосконалення чинних і розробки принципово нових технологічних процесів і виробництв і одержувачів відповідного устаткування; впровадження водоі газооборотных циклів (з урахуванням ефективних газоі водоочисних методів); кооперація провадження з використанням відходів одних виробництв як й інших і шляхом створення безвідхідних ТПК.

3 Вимоги до безотходному производству.

Дорогою вдосконалення чинних і розробки принципово нових технологічних процесів слід дотримуватися низки загальних требований:

. здійснення виробничих процесів при мінімально можливий числі технологічних стадій (апаратів), оскільки у кожної їх утворюються відходи, і втрачається сырье;

. застосування безперервних процесів, дозволяють найефективніше використовувати сировину й энергию;

. збільшення (до оптимуму) одиничної потужності агрегатов;

. інтенсифікація виробничих процесів, їх оптимізація і автоматизация;

. створення энерготехнологических процесів. Поєднання енергетики технологією дозволяє повніше використати енергію хімічних перетворень, заощаджувати енергоресурси, сировину й матеріали і продуктивність агрегатів. Прикладом такого виробництва служить великотоннажне виробництво аміаку по энерготехнологической схеме.

ОСНОВНЫЕ НАПРЯМКУ БЕЗВІДХОДНОЇ І МАЛООТХОДНОЙ ТЕХНОЛОГИИ.

При рівні розвитку науку й техніки без втрат практично обійтися неможливо. Принаймні того як удосконалюватиметься технологія селективного поділу праці й взаємоперетворення різних речовин, втрати будуть постійно уменьшаться.

Промислового виробництва без матеріальних, марно накопичуваних втрат перезимувало і відходів вже існує у цілих галузях, проте частка його що мала. Про які нові технології може бути розмова, якщо з 1985 р. — початку перебудови і по сьогодення економічного розвитку при перехід до ринку йде дотик; частка зносу основних виробничих фондів дедалі більше збільшується, окремими виробництвах становить 80—85%. Технічне переозброєння виробництв приостановилось.

Разом про те, ми маємо розв’язувати проблему безвідходного і малоотходного виробництва, бо за наростаючих темпах накопичення відходів населення може бути завалений звалищами промислових і побутових відходів і залишитись без питної води, досить чистого повітря й родючих земель. Топливно-промышленные комплекси Норильська, Североникеля, Нижнього Тагілу і багатьох інших містах можуть розширитися далі і перетворити Росію в малоприспособленную до життя территорию.

Усе-таки, сучасну технологію досить розвинена, щоб у цілому ряді виробництв і галузей промисловості призупинити зростання відходів. І на цьому процесі держава має прийняти роль керівника й у плановому порядку розробити зважену та реалізувати комплексну державну програму впровадження безвідхідних виробництв і переробки скопившихся в Російської Федерації отходов.

Назвемо основні наявні напряму, і розробки безвідходної і малоотходной технології окремими галузях промышленности.

1 Энергетика.

У енергетиці необхідно ширше використовувати нові шляхи спалювання палива, наприклад, такі, як спалювання в киплячому шарі, що сприяє зниження змісту забруднюючих речовин, у відведених газах, впровадження розробок для очищення від оксидів сірки й азоту газових викидів; домагатися експлуатації пылеочистного устаткування з максимально можливим ККД, при цьому образующуюся золу змогли ефективно використати як при виробництві будівельних матеріалів та інших производствах.

2 Гірська промышленность.

У гірництва необхідно: впроваджувати розроблені технології за повною утилізації відходів, як із відкритому, і при підземному способі видобутку з корисними копалинами; ширше застосовувати геотехнологические методи розробки родовищ з корисними копалинами, прагнучи у своїй до вилучення на земну поверхню лише цільових компонентів; використовувати безвідходні методи збагачення і переробки природного сировини дома його видобутку; ширше застосовувати гидрометаллургические методи переробки руд.

3 Металлургия.

У чорної та кольорової металургії під час створення підприємств і реконструкції діючих виробництв необхідно впровадження безвідхідних і малоотходных технологічних процесів, які забезпечують ощадливе, раціональне використання рудного сырья:

. залучення в переробку газоподібних, рідких i твердих відходів виробництва, зниження викидів і скидів шкідливих речовин із отходящими газами і стічними водами;

. при видобутку й переробці руд чорних і кольорових металів — широке впровадження використання великотоннажних відвальних твердих відходів гірського і збагачувального виробництва, у ролі будівельних матеріалів, закладання відпрацьованого простору шахт, дорожніх покриттів, стінових блоків тощо. буд. замість спеціально видобутих мінеральних ресурсов;

. переробка повному обсязі всіх доменних і феросплавних шлаків, і навіть істотне збільшення масштабів переробки сталеплавильних шлаків і шлаків кольорової металлургии;

. різке скорочення витрат свіжої води та зменшення стічні води шляхом подальшого розвитку та впровадження безводних технологічних процесів і безстічних систем водоснабжения;

. підвищення ефективності існують і новостворених процесів уловлювання побічних компонентів з відведених газів і стічних вод;

. широке впровадження сухих способів очищення газів від пилу всім видів металургійних виробництв і пошук досконаліших способів очищення відведених газов;

. утилізація слабких (менш 3,5% сірки) серосодержащих газів змінного складу шляхом упровадження на підприємствах кольорової металургії ефективний засіб — окислення сірчистого ангідриду в нестационарном режимі подвійного контактирования;

. на підприємствах кольорової металургії прискорення впровадження ресурсозберігаючих автогенных процесів у тому числі плавки в рідкої ванній, що дозволить як інтенсифікувати процес переробки, зменшити витрати енергоресурсів, а й значно оздоровити повітряний басейн у районі дії підприємств з допомогою різкого зниження обсягу відведених газів й одержати высококонцентрированные серосодержащие гази, використовувані у виробництві сірчаної кислоти і елементарної серы;

. розробка й широке впровадження на металургійних підприємствах високоефективного очисного устаткування, і навіть апаратів контролю різних параметрів забруднення оточуючої среды;

. найшвидша розробка і впровадження нових прогресивних малоотходных і безвідхідних процесів, маю на увазі бездоменный і бескоксовый процеси отримання сталі, порошковую металургію, автогенні процеси кольоровому металургії та інші перспективні технологічні процеси, створені задля зменшення викидів в навколишню среду;

. розширення застосування мікроелектроніки, АСУ, АСУ ТП в металургії з метою економії енергії і матеріалів, і навіть контролю освіти відходів та їх сокращения.

4 Хімічна і нафтопереробна промышленность.

У хімічної промисловості та нафтопереробної промисловості, у більших масштабах необхідно залучити до технологічними процесами: окислювання і відновлення із застосуванням кисню, азоту NO та повітря; електрохімічні методи, мембранную технологію поділу газових і рідинних сумішей; біотехнологію, включаючи виробництво біогазу із залишків органічних продуктів, і навіть методи радіаційної, ультрафіолетової, электроимпульсной і плазмової інтенсифікації хімічних реакций.

5 Машиностроение.

У машинобудуванні у сфері гальванічного виробництва слід спрямовувати науково-дослідну діяльність й розробки на водоочищення, переходити до замкнутим процесам рециркуляції води та вилучення металів з стічних вод мовби; у сфері обробки металів ширше впроваджувати отримання деталей з пресс-порошков.

6 Паперова промышленность.

У паперову промисловість необхідна за першу чергу впроваджувати розробки з скорочення на одиницю продукції витрати свіжої води, віддаючи перевагу створенню замкнених та безстічних систем промислового водопостачання; максимально використовувати экстрагирующие сполуки: які у деревному сировину щоб одержати цільових продуктів; удосконалювати процеси з приводу отбеливанию целюлози з допомогою кисню і озону; покращувати переробку відходів лісозаготівель біотехнологічними методами в цільові продукти; забезпечувати створення потужностей із переробки паперових відходів, зокрема макулатуры.

ПЕРЕРАБОТКА І ВИКОРИСТАННЯ ОТХОДОВ.

Відходи виробництва — це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, хімічних сполук, які утворилися під час виробництва продукції або виконанні робіт (послуг) і втратили в цілому або частково вихідні споживчі властивості. Відходи споживання — вироби і матеріалів, втратили свої споживчі властивості внаслідок фізичного чи морального износа.

Відходи виробництва та споживання є вторинними матеріальними ресурсами (ВМР), що на даний час можуть вдруге використовуватися в народному хозяйстве.

Відходи бувають токсичні і небезпечні. Токсичні і небезпечні відходи — містять чи забруднені матеріалами що така, у кількостях чи таких концентраціях, що вони представляють потенційну небезпеку здоров’я чи оточуючої среды.

У Російській Федерації щорічно утворюється близько сьомої години млрд. тонн відходів, у своїй вдруге задіяні лише 2 млрд. тонн, т. е. близько 28%. З загального обсягу використовуваних відходів близько 80% — розкривні породи і відходи збагачення — іде на закладку відпрацьованого простору шахт і кар'єрів; 2% — знаходять використання у яких як паливо і мінеральних добрив, і тільки 18% (360 млн. т.) використовують як вторинного сировини, їх 200 млн. тонн на стройиндустрии.

На країни в відвалах і сховищах накопичено близько 80 млрд. т. твердих відходів, у своїй вилучаються з господарського обороту сотні тисяч гектарів земель; сконцентровані у відвалах, хвостохранилищах і звалищах відходи є джерелом забруднення поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, грунтів і растений.

Особливу тривогу викликає накопичення в відвалах і звалищах токсичних і екологічно небезпечних відходів, загальна кількість яких досягло 1,6 млрд. т., що може спричинити до необоротному забруднення довкілля. У Росії щорічно утворюється близько 75 млн. т. високотоксичних відходів, їх переробляється і знешкоджується лише 18%.

Загальна площа організованих сховищ для токсичних відходів становить 11 тис. га, при цьому враховуються неорганізовані сховища та звалища, на які, за деякими даними, вивозиться близько чотирьох млн. т. високотоксичних отходов.

Слід також сказати виділити проблеми, пов’язані із заснуванням твердих побутових відходів (ТПВ) і опадів стічні води. Щороку до Російської Федерації утворюються 140 млн. м3 ТПВ. Близько 10 тис. га дефіцитних приміських земель відчужені розміщувати полігонів ТПВ, беручи до уваги безлічі «диких» звалищ. Проблема переробки ТПВ на Росії не вирішується, загальна потужність мусороперерабатывающих і сміттєспалювальних заводів становить майже п’ять млн. м3/рік, т. е. всього 3,5% загального обсягу які виникають ТБО.

Сумарна річне кількість опадів стічні води становить 30—35 млн. м3, чи перерахунку суху речовину — 3−3,5 млн. т.; вони різноманітні по якісного складу і властивостями утримують значні кількості іонів важких металів, токсичних органічних і мінеральних сполук, нафтопродуктів. На переважну більшість очисних споруд не вирішені питання видалення і переробки які виникають опадів, що зумовлює безконтрольному скидання рідких токсичних відходів у водні объекты.

Більша частина забруднення довкілля — неорганізовані звалища навколо садових кооперативів і дачних ділянок. У багатьох містах у кожному дворі, навколо кожної хати утворилися величезні «поклади» не що прибиралися і гниючих місяцями побутових відходів. У багатьох міст випадково знайшли підземні озера масел, дизельного палива. Близько Курської нафтової бази на глибині 7 м виявлено «родовище» дизельного палива й бензину обсягом близько 100 тис. т, що займає до 10 га. Аналогічні «родовища» знайдено у Тулі, Орлі, Ростові і Камчатке.

Від неврахованих скидів гинуть малі річки, особливо у Калмикії, Башкирії, Білгородської, Воронезької, Саратовської, Челябінської, Вологодської областях.

Всі ці приклади можна зарахувати до неврахованим загрязнениям оточуючої середовища — це хронічна екологічна безгосподарність. Якщо умовно б сприйняти як 100% загальний екологічний безладдя, значна його частину — 30−40% посідає наслідки місцевої безгосподарності. Це величезний резерв поліпшення сфери проживання человека.

Проблема переробки які накопичуються відходів стає у сучасних умовах одній з першочергових проблем, які необхідно розв’язувати негайно задля збереження довкілля та свою власну здоровья.

ГОСУДАРСТВЕННАЯ ПРОГРАМА «ОТХОДЫ».

1 Загальні положения.

З метою реалізації і положень закону «Про охорону навколишнього природного довкілля» Міністерством охорони навколишнього середовища проживання і природних ресурсів розробляється Російська Державна програма «Відходи». Основна мета програмних засобів полягає у забезпеченні однієї з умов екологічно безпечного розвитку: стабілізації, кому надалі скороченні забруднення довкілля відходами, і економії природних ресурсів з допомогою якомога більшої вторинного залучення відходів у господарський оборот.

Програма передбачає рішення наступних задач:

. зниження обсягів освіти відходів з урахуванням впровадження малоотходных і безвідхідних технологий;

. скорочення з урахуванням застосування нових технологічні рішення видів тварин і обсягів токсичних і найнебезпечніших отходов;

. підвищення рівня використання отходов;

. ефективне використання сировинного й енергетичного потенціалу вторинних матеріальних ресурсов;

. екологічно безпечне розміщення отходов;

. цілеспрямоване розподіл фінансових та інших ресурсів на видалення відходів та їх залучення позов у господарський оборот.

Програма повинна передбачити єдину науково обґрунтовану систему формування та реалізації федеральної, регіональних еліт і галузевих програм, що охоплюють комплексне розв’язання проблеми різних рівнях управління. По відходів, переробка яких вимагає і створення регіональних спеціалізованих підприємств або обсяги освіти яких такі, що підприємства що неспроможні самостійно покінчити з проблемою використання відходів, розробляються регіональні программы.

Галузеві міністерства і відомства розробляють науково-технічну політику області зниження обсягів освіти відходів та підвищити рівень їх використання знешкодження відходів на підприємствах цих галузей, а також відповідні науково-технічні і екологічні програми розвитку й беруть участь у з розробки й реалізації федеральної і регіональних программ.

Реалізація Державної програми «Відходи» передбачається до 2010 г.

У концепції визначено цілей, завдання й структура програми, і навіть завдання, необхідних її розробки та реализации.

2 Інформаційне обеспечение.

Своєчасне інформаційне забезпечення програми — це одна з найважливіших умов її успішної розробки та реализации.

У Російській Федерації відсутня єдина інформаційна система коштує по відходів. Такої інформації частково міститься у статистичної звітності, соціальній та екологічних паспортах підприємств. Однак найчастіше ці паспорти не заповнюються і не відбивають справжнє екологічний стан підприємств. У деяких галузях в промисловості й у регіонах розробити й подати функціонують автоматизовані банки даних із окремих видів відходів. Проте єдиної системи накопичення інформації та обміну нею, і навіть координації діяльності зазначених банків знижує їх інформаційну цінність, призводить до дублювання інформаційних документів і майже Демшевського не дозволяє забезпечити повне інформаційне обслуживание.

З метою підвищення ефективності інформаційного забезпечення програми необхідно розробити система єдиної державної інформаційного банку «Відходи» і його структура, куди входять створення інформаційних систем на рівні підприємства, регіону, галузі й Російської Федерації загалом. Інформаційний банк мусить мати відомостей про відходах, технологіях, обладнанні й ефективності переробки, відомостей про вітчизняному і зарубіжному науково-технічному потенціалі, про проведення і впроваджених НДР і ДКР, про кон’юнктурі вітчизняного й зарубіжного ринку вторинної сировини і пр.

Створення єдиної інформаційної системи передбачається здійснювати по наступним основним напрямам: науково-методичне забезпечення системи, формування спеціалізованих банків та справочно-информационное забезпечення потребителей.

3 Науково-методичне забезпечення системы.

Полягає з розробки документів, визначальних організаційнофункціональну структуру системи, основні засади та напрями її розвитку, і навіть комплексу нормативно-технічних і методичних документів, які забезпечують технічну і мовну сумісність і взаємодія подсистем.

До складу спеціалізованих банків повинні входить:

. банк відомостей по полігонів, сховищам, відвалам та інших місцях зберігання і поховання отходов;

. банк впроваджених технологій і устаткування із переробки отходов;

. банк вітчизняних і зарубіжних НДР і ОКР;

. банк патентно-информационных документов;

. банк відомостей про вітчизняні і зарубіжних фірмах, підприємств і організаціях, зайнятих питаннями збору, переробки нафти та реалізації отходов;

. банк даних про кон’юнктурі вітчизняного і журналіста міжнародного ринків отходов.

Банк відходів мусить мати дані про обсяги відходів та джерелах етапі їх утворення, щодо обсягів й напрямах їх використання, значно менші ліміти розміщення й розмірах платежів, про фізико-хімічних властивості і класах токсичності, інформацію про полігонах, шламоі хвостохранилищах, звалищах, об'єктах розміщення акцій і знищення відходів лише на рівні підприємств, регіонів і загалом России.

Основою формування інформаційного банку відходів можуть бути дані діючих форм статистичної звітності, дані екологічних паспортів підприємств, і навіть дані інвентаризації токсичних відходів предприятий.

Банк впроваджених технологій і устаткування із переробки відходів мусить мати дані про основних техніко-економічних показниках виробництв, відомостей про организациях-разработчиках та підприємствах, що впровадили розробки, із їхніх адресних даних, і року впровадження разработки.

Банк вітчизняних і зарубіжних НДР і ДКР мусить мати відомостей про организациях-разработчиках і терміни виконання робіт, про проектних техникоекономічних показниках і стадіях разработок.

Банк патентно-информационных документів, характеризуючих науковий потенціал на області видалення відходів, мусить мати відомостей про авторів розробки, її сутності, новизні і джерелі информации.

Банк відомостей про вітчизняні і зарубіжних фірмах, підприємств і організаціях мусить мати інформацію про напрямі своєї діяльності, науковому та фінансовому потенціалах, і навіть дані, що характеризують випущену ними продукцію, адреса і пр.

Банк даних про кон’юнктурі вітчизняного і журналіста міжнародного ринків відходів мусить мати інформацію про попиті і пропозиції на конкретні види відходів, інформацію про куплених і проданих ліцензіях та ціни продукції, про обладнанні й технологіях із переробки відходів та пр.

4 Науково-технічне обеспечение.

Нині Російській Федерації наукові дослідження та розробки у сфері видалення відходів здійснюються практично переважають у всіх галузях народного господарства, на регіональному рівнях, на окремих підприємствах, в створених у останні роки асоціаціях тощо. п. Проте розроблювані ними проекти стосуються, зазвичай, лише про тих видів відходів, переробка яких відшкодовується з економічної точки зрения.

За наявності безлічі виконаних НДР і ДКР значна частина їх залишається нереалізованої через брак матеріальних й фінансових коштів в розвитку виробничих потужностей із переробки відходів. До того ж галузевої підхід для переробки багатьох видів багатокомпонентних відходів не дозволяє здійснити їх комплексну переработку.

З огляду на, що науково-технічний прогрес одна із найважливіших шляхів забезпечення успіху програми, слід передбачити виконання наступних мероприятий:

. створення єдиного координуючого органу з формуванню технічної політики у сфері видалення отходов;

. встановлення видів відходів, мають велике значення як сировинних ресурсів, і навіть відходів, викликають найбільше забрудненню довкілля й забезпечення наукових досліджень напрямі їх використання коштів і размещения;

. забезпечення матеріально-технічної бази своїх наукових та виробничих організацій та підприємств, діяльність яких пов’язане з видаленням отходов;

. визначення джерела фінансування наукових досліджень про з федеральних і регіонального бюджетів, і навіть з екологічних фондів, залучення коштів вітчизняних комерційним структурам і зарубіжних інвестицій та інших джерел. У цьому слід пам’ятати, вони повинні фінансуватися як проекти з переробки відходів, а й проекти, предотвращающие освіту отходов;

. розробку системи фінансових і місцевих податкових пільг підприємствам і закупівельних організацій, здійснюють наукові дослідження та розробки у сфері видалення відходів. У цьому наукових досліджень, крім розробки технологічних процесів і устаткування, мають включати фундаментальні дослідження у сфері запобігання освіти відходів, дослідження з вдосконаленню економічного, правового, нормативно-методичного механізмів управління відходами, роботи з інформаційному забезпечення всіх видів діяльність у області видалення отходов.

Проблемні науково-технічні розробки яких багато важать для підприємств різних регіонів і галузей економіки, проте реалізація їх пов’язану з певним економічним ризиком, а проведення таких розробок вимагає залучення висококваліфікованих фахівців. Виходячи з цього, подібні розробки повинні фінансуватися з централізованих джерел. До таких розробок ставляться переробка та знешкодження трудноперерабатываемых і багатокомпонентних відходів, відходів міжгалузевого характеру, особливо токсичних і пр.

5 Удосконалення системи управління отходами.

У разі радикальної економічної реформи, у Росії питання використання відходів сутнісно випали зі сфери централізованого управління. Розробка програми «Відходи» зажадала формування структури та визначення функцій управління і координації діяльність у галузі освіти, використання коштів і розміщення відходів. Це своє чергу, викликало в створення Мінприроди Росії чи за нього спеціального підрозділи (управління), яке здійснювало б державної політики у сфері відходів. Аналогічна завдання стоїть перед територіальними комітетами по екології і природним ресурсам.

Оскільки проблема відходів масштабна, то її рішенні враховували співчуття й інші державні керівні органи: Мінекономіки Росії, Мінфін Росії, галузеві міністерства, Минздравмедпром же Росії та його територіальні департаменти, і навіть санітарні служби, Держкомстат Росії з підрозділами на місцях і Держстандарт России.

Важливу роль рішенні поставлених завдань мають відігравати органи законодавчої і виконавчої влади республік у складі Російської Федерації, країв, областей, автономних утворень, городов.

Під час розробки державного управління відходами слід виходити із те, що об'єктами управління є й усе джерела освіти відходів, продовжує їх споживачі, а котра управляє вплив має здійснюватися за трьома стратегічним направлениям:

1) створення умов зниження кількості отходов;

2) забезпечення збільшення обсягів використання отходов;

3) створення екологічно безпечних умов зберігання і поховання отходов.

У разі ринкової економіки пріоритет чи державній регулюванні має належати правовим, нормативним й фактично економічним методів управління. У цьому потрібно використовувати як заходи економічного стимулювання, а й заходи економічного впливу (платежі за забруднення довкілля, штрафи та санкції порушення екологічного законодавства тощо. п.);

До адміністративним методів управління ставляться проведення державної експертизи підприємств, розробка й здійснення державних програм, у галузі освіти і використання відходів, і навіть координація діяльності як державні органів управління, і комерційних структур.

Однією з важливих напрямів управління організація підготовки кадрів — фахівців різних галузей в промисловості й сфери послуг, що з проблемами освіти, знешкодження і його використання відходів. Програма має передбачати різноманітні форми підготовки спеціалістів державних і комерційних структур, і навіть підготовку студентів вузів і техникумов.

Нині збиранням, заготівлею, переробкою, знешкодженням і розміщенням відходів займаються як державні організації та підприємства, і нові комерційні структури, такі, як оптовопосередницька производственно-заготовительная фірма «Вторресурси», концерни «Вторчормет», «Вторцветмет», «Вторнефтепродукт», біржі тощо. д.

Програмою «Відходи» передбачаються вдосконалення економічного механізму управління відходами; розробка основ еколого-економічної оцінки заходів, які включаємо у програмі; вдосконалення правового регулювання освіти, використання коштів і розміщення відходів; створення системи моніторингу з відходів; розробка заходів із екологічно безпечного розміщення відходів; розробка пропозицій з конкретних видів отходов.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Сучасне екологічний стан терені Росії можна визначити як критичне. Триває інтенсивне забруднення природного довкілля. Спад виробництва не спричинив аналогічного зниження забруднень, що у економічно кризових умовах підприємства стали заощаджувати і природоохоронних витратах. Розроблювані з перебудови і лише частково реалізовані екологічні державні та регіональні програми не сприяють поліпшенню загалом екологічної обстановки, і з кожним роком біля Росії усі більше регіонів, міст і селищ стають небезпечні у плані проживання населения.

У Російській Федерації останні кілька десятиріч у умовах прискореної індустріалізації і хімізації виробництва часом впроваджувалися екологічно брудні технології. У цьому недостатньо уваги приділялося умовам, у яких житиме людина, т. е. яким повітрям він дихати, яку воду він пити, що вона буде харчуватися, який землі жити. Однак це проблема турбує як росіян, вона часі для інших країн мира.

Людство необхідно усвідомити, що погіршення стану навколишнього середовища більша загрозою до нашого майбутнього, ніж військова агресія; що з кілька десятиліть людство здатне ліквідувати злидні й голод, позбутися соціальних пороків, відродити культури і відновити пам’ятники архітектури якби були гроші, а відродити зруйновану природу грошима неможливо. Будуть потрібні століття, щоб призупинити її подальшу руйнацію і відсунути наближення екологічній катастрофі в мире.

У цьому роботі розглянуті принципи впровадження малоотходных і безвідхідних технологій, як найперспективніші напрями дбайливого природокористування і збереження навколишнього среды.

1. Федеральний закон РФ «Про відходи виробництва та потребления».

2. Закон РФ «Про охорону навколишнього природної среды».

3. Виноградова Н. Ф., «Природокористування». — М., 1994.

4. Кикава О. Ш. та інших. «Будівельні матеріали з відходів виробництва» ;

«Екологія і промисловість Росії», 12, 1997.

5. Протасів В.Ф., Молчанов А. В. «Екологія, здоров’я та природокористування у Росії» — М., «Фінанси і статистика», 1995.

6. «Екологія». Навчальний посібник, під ред. С. А. Боголюбова — М., «Знание»,.

1997.