Алкоголізм

РЕФЕРАТ

на тему:

Алкоголізм

Слово «алкоголізм» (арабське «алькеголь"-одур­манюючий) увів у науковий обіг шведський лікар Магнусе Гусе у середині минулого століття. Алкоголізм, як правило, виникає і розвивається на ґрунті пияцтва.

Алкоголь робить руйнівну дію на організм, загальмовує ре­акції, приносить безліч страждань близьким людини, що страж­дає на алкоголізм. Починається хвороба, як правило, з «безне­винної» чарочки на честь дня народження чи іншого святкуван­ня. Частіше це відбувається за згодою батьків, у колі сім'ї, але все-таки таке прилучення дітей до вина небезпечне. У деяких випадках хвороба передається генетично.

Алкоголізм — важка хронічна хвороба, у більшості випадків важко виліковна. Вона розвивається на основі регулярного і три­валого вживання алкоголю і характеризується особливим па­тологічним станом організму: нестримним потягом до спиртно­го, зміною ступеня його засвоєння і деградацією особистості. Для алкоголіка сп’яніння є найкращим психічним станом. Це потяг не піддаєтеся розумним доводам: припинити пити. Ал­коголік спрямовує всю енергію, засоби і думки на добування спиртного, не зважаючи на реальну обстановку (наявність гро­шей у сім'ї, необхідність виходу на роботу і тощо). Раз випив­ши, він прагне повторити відчуття, а потім бажає напитися до безпам’ятства.

Як правило, алкоголіки не закушують, у них втрачається блю­вотний рефлекс, і тому будь-яка кількість випитого залишаєть­ся в організмі. У зв’язку з цим говорять про підвищену адапта­цію до алкоголю. Але насправді це патологічний стан, коли організм утратив здатність боротьби з алкогольною інтоксика­цією шляхом блювоти й інших механізмів захисту.

Тільки повне втримування від спиртного рятує алкоголіка від подальшого морального й фізичного падіння, а сім'ю, дітей — від п’яних сцен, скандалів, дебошів і нервових зривів.

Тип особистості може змінюватися під впливом психічних захворювань, дії грубих зовнішніх факторів, у тому числі нейротоксинів, до яких належать і алкоголь.

Як будь-якій хімічній отруті, наркотику, алкоголю властивий власний тип отруєння, специфічний вплив на особистість. При цьому в багатьох людей, які страждають алкоголізмом, з’явля­ються подібні риси, подібно до того як це буває при психічних захворюваннях, що мають характерні симптоми.

Чим же відрізняються пияцтво й алкоголізм? їх відмінності полягають тільки в кількості випитого: пияцтво є початковою стадією особливого хворобливого стану — алкоголізму, що роз­вивається в результаті надмірного і систематичного вживання спиртних напоїв.

Алкоголізм розвивається за такою схемою.

Найпершою ознакою переходу пияцтва в алкоголізм є те, що прийом навіть великої, сильно оп’яняючої дози не викликає захисної реакції - блювоти: організм звикає, припиняє нега­тивно реагувати.

Другою, суттєвою ознакою, що підтверджує перехід пияцтва в алкоголізм, є втрата контролю за кількістю випитого.

Третя ознака алкоголізму-наслідок двох перших-це зміна характеру сп’яніння. З’являється злостивість, агресивність, про­вали в пам’яті, ослаблення чутливості до болю. Перелічені озна­ки відносяться до першої, початкової стадії алкоголізму. Сп’янін­ня супроводжується так званими прогалинами у пам’яті, «зать­мареннями». Людина постійно думає про спиртне, їй здається, що випила недостатньо, вона п'є «про запас», у неї розвиваєть­ся жадібність до алкоголю. Однак вона зберігає визнання своєї провини, уникає розмов про свій потяг до спиртного.

Друга стадія — це вже виражена алкогольна наркоманія, основними ознаками якої є виникнення і встановлення похмільно­го синдрому, що перемежовується, запійний чи постійний ха­рактер пияцтва, поява алкогольних психозів, алкогольне ура­ження внутрішніх органів і нервової системи. Відбувається втрата контролю над собою після першого ж ковтка горілки. Прагнення знайти виправдання своєму пияцтву, опір усім спро­бам позбутися бажання випити. У людини розвиваються заро­зумілість, агресивність. Вона обвинувачує навколишніх у своїх бідах. У неї починаються запої, її друзями стають випадкові люди, з якими розпивається спиртне. Вона змушена піти з постійної роботи, втрачає інтерес до всього, що не стосується вина і горілки.

Третя стадія алкоголізму характеризується тими ж основни­ми симптомами, що і друга, але має деякі особливості. Сп’янін­ня настає від порівняно невеликих доз спиртного, іноді хворий може не пити міцних напоїв і переходить до більш слабкого.

Спиртне вживається в невеликих порціях, але часто. Таким чи­ном, алкоголік знаходиться в стані сп’яніння постійно. У нього спостерігається розпад особистості, помутніння пам’яті, плу­таність думки. Людина п'є сурогати алкоголю, технічні рідини, одеколон. У неї розвиваються безпідставні страхи, біла гарячка, інші алкогольні психози.

Біла гарячка — алкогольний психоз, що найчастіше зустрі­чається. Вона виникає звичайно в стані похмілля, коли в п’яниці з’являються безпідставний страх, безсоння, тремтіння рук, кош­мари (погоні, напади та ін.), слухові й зорові галюцинації у ви­гляді шумів, дзвінків, руху тіней. Це провісники білої гарячки. Її симптоми особливо виражені вночі. У хворого з’являються яск­раві переживання страхітливого характеру. Він бачить плазую­чих навколо комах, пацюків, чудовиськ, злодіїв, що нападають на нього, відчуває біль від укусів, ударів, чує погрози. Він бурх­ливо реагує на свої галюцинації, обороняється чи біжить, ряту­ючись від переслідування.

Удень галюцинації трохи загасають, хоча хворий залишається збудженим, у нього трясуться руки, він метушливий і не може спокійно сидіти на одному місці.

Іншою формою психозу є алкогольне марення. Воно вини­кає і після короткочасного пияцтва, але на відміну від білої гарячки не супроводжується галюцинаціями. Однак таких хво­рих переслідують нав’язливі думки. Найчастіше це марення підозрілості, переслідування, ревнощів. П’яниці, наприклад, здається, що проти нього влаштована «змова». Не бачачи виходу із становища, що склалося, він намагається покінчити життя самогубством.

Виявлено форму епілепсії, що обумовлена винятково зловжи­ванням спиртними напоями. Судорожні припадки частіше наста­ють у стані похмілля рипиняються при втримуванні від спирт­ного. Під час приступу обличчя хворого блідне, він непритомніє і падає. Хворий б'ється головою об підлогу, може одержати різні травми. При так званій малій алкогольній епілепсії справа обме­жується тим, що хворий непритомніє на кілька секунд: раптом припиняє говорити, завмирає, але, не встигнувши впасти, при­ходить до тями.

Вплив алкоголю на організм

Алкогольна інтоксикація супроводжується значни­ми порушеннями функцій внутрішніх органів і систем.

Ураження печінки. При алкогольній інтоксикації перші зміни спостерігаються в печінці, що для алкоголю є органом-мішенню. Спочатку вони функціональні й можуть бути зворотними. При подальшому зловживанні алкоголем виникають уже не­відворотні зміни.

Кров від шлунка і кишечника направляється до головної хімічної лабораторії організму — печінки. Завдяки знезаражу­ючій діяльності її клітин організм очищується від отрут (ток­синів. При малих концентраціях алкоголь окисляється до вуг­лекислого газу й води. При високій концентрації печінка не справляється зі своєю санітарною функцією, і алкоголь почи­нає вільно надходити в тканини організму. Крім того, токсичні продукти ушкоджують клітини печінки, викликаючи запальні процеси й жирове переродження. Остання стадія при алко­гольних ураженнях печінки — цироз.

Хронічний алкоголізм, заданими ВОЗ, займає четверте місце серед основних причин смертності, при цьому 75% усіх смер­тельних випадків пов’язано з цирозом печінки.

Алкогольні ураження печінки мають три стадії.

Перша — ожиріння печінки (жировий гепатоз) — супровод­жується почуттям тиску в правому підребер'ї, збільшенням печін­ки, поганим самопочуттям, почуттям переповнення шлунка, здут­тям живота.

Друга — алкогольний гепатит (запалення печінки). Захво­рювання протікає латентно, приховано. Хворі найчастіше зазна­ють різноманітних диспепсичних порушень: нудоту, блювоту, печію, відрижку, здуття живота після їжі, понос, зниження апети­ту, почуття тиску чи болю в області правого підребер'я, схуднен­ня, печінка різко збільшена. На більш пізніх стадіях розвивають­ся слабість, зниження працездатності, кровоточивість з носа і ясен, періоди лихоманки чи тривалої субфебрильності з темпе­ратурою 37,2−37,5 0С. Захворювання може діагностуватися з появою симптомів, що вказують на важке ураження печінки: жовтяниці із світлими випорожненнями і темною сечею, свербляч­кою шкіри й ін.

Третя — алкогольний цироз печінки — розвивається при тривалому вживанні алкоголю. Це вкрай важке захворювання з такими клінічними ознаками: набряк, збільшення селезінки, ва­рикозне розширення вен стравоходу, асцит (наявність рідини в черевній порожнині), жирове переродження печінкової тканини, при якому клітини печінки заростають жиром і не виконують своєї функції. Застій жовчі змінює склад крові, у ній підвищується кількість жиру і жовчних пігментів. Зменшується кількість вітамінів, глюкози і білків, що різко знижує працездатність орга­нізму. Цироз печінки супроводжується відмиранням активних пе­чінкових клітин і утворенням на їхньому місці рубцевої тканини. Печінка зморщується, зменшується в розмірі, розвивається го­стре отруєння організму. Смертність від цирозу печінки серед питущих у 9 разів вища, ніж серед непитущих.

Ураження порожнини рота.

При зловживанні алкоголем ура­жаються й інші внутрішні органи. Спиртні напої впливають на сли­зову оболонку порожнини рота. Притупляються смакові відчуття, розвивається схильність до запалення мигдалин (тонзиліт).

Ураження травної системи.

Потрапляючи в шлунок, спир­тне обпалює слизову, що призводить до запалення слизової шлунка (гастрит) і кишечника, виразкової хвороби. Порушуєть­ся секреція, ферментативна і моторна функції шлунково-кишко­вого тракту.

Піддаючись частому впливу алкоголю, слизова оболонка посту­пово атрофується і не бере участі в процесах травлення. Тому в алкоголіків поганий апетит і вони мало їдять. Слизова оболонка в них схильна до виникнення поліпів, гастритів, виразок, злоякісних пухлин. Такі ж явища розвиваються в тонкому і товстому кишечни­ку. Уражена слизова виділяє менше ферментів і травного соку, тому утрудняється процес травлення й усмоктування в кров поживних речовин, необхідних для нормальної життєдіяльності організму.

Ураження серцево-судинної системи.

Алкоголь і шкідливі продукти його обміну, потрапляючи в загальний кровотік, впли­вають на кров, судини та серце. Руйнуються еритроцити, зни­жується вміст гемоглобіну, знижуються Імунобіологічні властивості крові. Алкоголь впливає на діяльність серця. Склянка пива чи чарка горілки викликають негайне прискорення серцебиття до 100 і більше ударів на хвилину. Паузи між скороченнями серцевого м’яза, необхідні для відпочинку, зменшуються. Це призводить до дистрофічних змін м’язових волокон, між якими з’являється прошарок жиру. Серце розширюється, стає мля­вим. У медицині є спеціальний термін — пивне, або бичаче, серце. Розширене, ожиріле серце алкоголіка працює погано, не забезпечуючи нормального кровообігу.

У дітей і підлітків ті ж симптоми порушень діяльності серця, однак виявляються вони навіть при прийомі незначних доз ал­коголю, більш яскраво виражені, швидше формуються і можуть стати причиною раптової смерті.

Ураження серця частіше поєднується з клінічними ознаками алкогольного ураження підшлункової залози, печінки й інших органів.

Алкоголь впливає на судини, руйнуючи внутрішню оболонку. При цьому на їхніх стінках унаслідок порушення жирового обміну відкладаються жироподібні речовини та солі кальцію, тобто роз­вивається атеросклероз (склероз судин).

У тих, хто зловживає спиртними напоями, частіше і раніше, ніж у непитущих, уражаються судини головного мозку і судини, що живлять м’яз серця (коронарні). Особливо глибокі порушен­ня відбуваються в дрібних судинах-капілярах. Алкоголь змінює їх проникність, що призводить до кисневої недостатності. Ар­терії втрачають еластичність, стають тендітними, можливі внутрішні крововиливи.

Навіть на ранніх стадіях захворювання в алкоголіків спостері­гається вегето-судинна дистонія, підвищення чи зниження ар­теріального тиску.

У дітей і підлітків, що вживають спиртні напої, часто розвива­ються атеросклеротичне ураження коронарних судин і гостоа коронарна недостатність. З’являються приступи болю за грудь­ми, обумовлені ущільненням і звуженням серцевих артерій і по­рушенням постачання серцевого м’яза киснем і поживними ре­човинами. Причиною можуть бути фізичні навантаження чи емо­ційне напруження.

При порушенні кровопостачання знижується сила серцевих скорочень, пришвидшується серцебиття і створюється додат­кове навантаження на міокард.

Алкоголь підвищує зсідання крові, внаслідок чого в коронарних артеріях може утворитися тромб (згусток крові), який заку­порює їх просвіт, що призводить до інфаркту міокарда, тобто ураження ділянки серцевого м’яза. Це захворювання супровод­жується тривалими болями в області серця, порушеннями рит­му і недостатністю серцевої діяльності. Приблизно кожен деся­тий інфаркт розвивається після вживання спиртних напоїв. Самі інфаркти, що розвиваються на тлі алкогольної інтоксикації, у два рази частіше ускладнюються серцевим болючим шоком, у півтора рази — набряком легень.

Унаслідок порушення діяльності серцево-судинної системи з’являються набряки, болі в області серця, розвивається за­дишка. Найменше фізичне напруження викликає стомлення, і хворі не здатні не тільки до фізичної роботи, але і не можуть навіть піднятися сходами.

Хронічні й гострі захворювання органів дихання бувають в осіб, що вживають спиртне і страждають алкоголізмом, значно частіше, ніж у людей, які не зловживають алкоголем.

Наприклад, запалення легень, хронічні бронхіти, емфізема легень у хворих на алкоголізм спостерігаються в 2−4 рази часті­ше. Гострі пневмонії протікають особливо важко. У патологічний процес втягуються значні ділянки легені. Часті ускладнення у вигляді нагноєння, поява рідини в плевральній порожнині, ви­ключення ділянки легенів з акту дихання. Подібні особливості гострих пневмоній мають у своїй основі глибокі органічні та фун­кціональні зміни в легенях, а також імунологічні порушення, вла­стиві людям, які зловживають алкоголем.

Часте ураження органів дихання при алкоголізмі пов’язане з наркотичною дією алкоголю: сповільнюється дихання і змен­шується об'єм повітря, що надходить у легені. Пари алкоголю, що виділяються легенями, токсично впливають на їхню тканину і верхні дихальні шляхи. Особливо страждають при цьому ма­ленькі легеневі пухирці (альвеоли), у яких відбувається газообмін. Тканина їх під дією парів алкоголю втрачає еластичність, розширюється, на внутрішній поверхні відбувається надлишкове виділення слизу, що викликає кашель.

Голос в алкоголіків грубий, сиплий, зі своєрідним тембром, оскільки від парів спирту запалюються голосові зв’язки, вони товщають і ущільнюються.

Від вживання алкоголю уражаються і нирки. Початкове за­палення, викликане алкоголем, надалі змінюється зморщуван­ням нирок, їх функції порушуються, і в результаті - отруєння організму.

Вплив алкоголю на нирки спричиняє виснаження їх клітин, розвиток гострої ниркової недостатності. Частішають хвороби сечовиносних шляхів. У більшості хворих на алкоголізм пору­шується видільна функція нирок, що проявляється у вигляді на­бряків кінцівок і обличчя.

Алкоголізм сприяє пожвавленню туберкульозу в затихлих вогнищах, що локалізуються в легенях чи внутрішньогрудних лімфатичних вузлах. За даними вітчизняних і закордонних до­слідників, у міру зниження загальної захворюваності туберкульо­зом ним усе частіше хворіють питущі й хворі на алкоголізм.

Надання першої допомоги при алкогольному отруєнні.

Прийом великої кількості токсичних речовин, що містяться в алкоголі, може призвести до смерті. Смертельна доза, наприклад, етилового спирту становить 8 г на 1 кг маси тіла. При сильному алкогольному сп’янінні людина засинає, а потім, не пробуджуючись, впадає в непритомний стан. Часто відбувається мимовільне сечовипускання і блювота. Дихання стає важким і неритмічним. Особа, що отруїлася, стає блідою, синіють губи, звужуються зіниці. Смерть настає при паралічі центру дихання.

Насамперед необхідно забезпечити вільний доступ свіжого повітря, якщо людина знаходиться в приміщенні. Застосувати промивання шлунка в невеликих кількостях з наступним викли­канням блювоти. Якщо той, хто отруївся, знаходиться у свідомості, варто напоїти його міцною і гарячою кавою. При зупинці дихання застосовують штучне дихання. У такому випадку необ­хідна кваліфікована медична допомога.