Ліван

Ливан

Ливанская Республика

Площадь: 10,5 тис. км2.

Численность населення: близько 3,2 млн. людина (1997).

Государственный мову: арабський.

Столица: Бейрут (1,5 млн. жителів, 1997).

Государственный свято: незалежності (22 листопада, з 1943 г.).

Денежная одиниця: ліванський фунт.

Член ООН і ЛАД з 1945 г.

Расположен на вузької смузі довжиною до 200 км і завширшки до 60 км вздовж східного берега Середземного моря. На півночі і сході межує з Сирією, Півдні — з Ізраїлем. На заході омивається водами Середземного моря.

Основная маса населення Лівану — араби (90%), зокрема палестинські біженці; інші — вірмени, турки, туркмени, курди, черкеси та інших. Так само 1,5 млн. ліванців проживають у країнах Америки, Європи, Африки й Азії. Завдяки своєї підприємливості і комунікабельності вони зайняли там своє достойне місце у сфері фінансової складової діяльності, торгівлі та сфері обслуживания.

В Лівані найвища проти іншими арабськими країнами грамотність населення (близько 70%). З 1960 р. як у державних початкових школах введено безкоштовну освіту, проте перевагу надають приватних шкіл. Більшість приватні навчальні закладів підпорядковане церкві та фінансується миссионерско-благотворительными і науковими організаціями країн. У країні працюють Ліванський (американський) університет, університет Святого Йосипа (французький) і Арабський університет (філія Олександрійського), і навіть Академія образотворчого мистецтва й Національна консерваторія. Ці вузи готують фахівців як для Лівану, але й сусідніх арабських стран.

В містах Лівану проживає більше половини населення. Бейрут — політичний, адміністративний і культурне центр країни, великий транспортний вузол з першокласним міжнародним аеропортом, і морським портом. Ліванці називають свою столицю маленьким Парижем. Французьке присутність наклав великий відбиток на Бейрут і до Лівану цілому: тут набув значного поширення французьку мову, ліванське суспільство, у значною мірою зберегло культурно-політичну орієнтацію на Францию.

Триполи — (арабською Тараблюс) — друге за величиною місто та порт (більш 200 тис. жителів), столиця Північного Лівану. Він лежить у 100 кілометрів від Бейрута на живописної прибережній смузі. Під час війни місто мало постраждав, оскільки його населення однорідний: у ньому мешкають переважно суніти. Сайда (70 тис. жителів) — місто з трех-тысячелетней історією, грунтувався ще фінікійцями (Сидон). Нині це — центр Південного Лівану. До Сайді підходить нафтопровід з Саудівської Аравии.

В найпівденнішої частини Лівану розташований Сур (Тир), одне з найбільш древніх міст країни. Сур був свого часу островом. З материком його поєднав дамбою Олександр Македонський ще IV в. до зв. э.

Наиболее вражаючий пам’ятник Лівану — Баальбек. Руїни цього древнього міста, колишньої римської колонії, настільки грандіозні, що зарубіжні туристи, які відвідують Ліван вже осмотревшие єгипетські піраміди, бувають буквально вражені цими древніми спорудами. У Лівані дивовижно добре збереглися і замки-крепости епохи хрестових походів кінця XI — XII в. та інші чудові пам’ятники старины.

С півночі Півдні крізь усе територію Лівану тягнуться гірські хребти Ліван і Антиливан, між якими лежить родюча долина Бекаа. Для прибережній смуги характерний субтропічний клімат. Літо тут палке й сухе, зима тепла з велику кількість дощів. Середня температура самого спекотного місяці (серпня) +28 «З, самого холодного (січня) +14° З. У горах клімат — помірний. Середня температура серпня +22,3°С, января+5,6° З. У долині Бекаа клімат відрізняється сухим і спекотного літа і дощової, щодо холодної взимку. Опадів — 400 — 1000 мм на рік. На західних схилах — чагарникова рослинність, на східних — степи.

В давнину тут жили финикийцы, потім Ліван був під владою Риму, арабів, Османської імперії. З 1920 р. — подмандатная територія Франції. 22 листопада 1943 р. Ліван офіційно отримав незалежність, однак лише 31.12 1946 р. завершився цілковите виведення французьких військ. У 1975 р. у Лівані почалася громадянської війни між християнами і мусульманами. Влітку 1982 р. ізраїльська армія окупувала частина Лівану. До цього часу ізраїльтяни зберегли контролю над «зоною безпеки» Півдні країни. Уроки громадянську війну 1975 — 1989 рр. змушують ліванців бути більш веротерпимыми.

Ливан — парламентська республіка. Глава держави — президент. Вищий легіслатура — однопалатний парламент, який обирається за принципом представництва від релігійних громад. Президент обирається тільки з маронитов, прем'єр-міністр — з сунітів, голова парламенту — з шиїтів, його заступник — з православних тощо. буд. «Хартія Національного Порятунку» (1989) передбачає поетапний відхід принципу конфессионализма: за представниками з трьох основних громад (маронитов, сунітів, шиїтів) закріплюються лише вищі державні посади. Представництво мусульман в палаті депутатів зрівнюється з представництвом християн. За підсумками «Хартії» 1992;го р. було проведено вибори у парламенте Мусульмане становить приблизно 60% населення, їх суніти — шиїти — 40% і друзи — Серед християн найбільш великої є громада маронитов, потім ідуть православні, греко-католики (уніати), армяно-грегориане тощо. д.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.