Оздоблення поверхні під декоративні породи деревини та каменю

Реферат.

на тему:

Оздоблення поверхні під декоративні породи деревини та каменю.

Цінні породи деревини (дуб, горіх, ясен, карельська береза тощо) здавна застосовують як оздоблювальні матеріали в будівництві і меблевій промисловості. З них виготовляють, наприклад, тонку ножову фанеру, якою облицьовують поверхні виробів, виконаних з дешевої деревини (сосна, ялина). Проте деревина цінних порід дорога, тому в будівництві часто обмежуються малярними оздобленнями, що імітують на поверхні малюнок цінної породи.

Для оздоблення поверхні під цінні породи деревини потрібні художній смак, навички і знання текстури (рисунка річних шарів) різних порід деревини.

У процесі розвитку (росту) дерева клітини в ньому нашаровуються нерівномірно. У поперечному перерізі стовбура дерева добре помітні світлі і темні концентричні кола, які називають річними шарами (рис. 1, а). Річний шар (кільце) складається з двох частин: світлої, більш пористої частини, що утворилася навесні та в першій половині літа, і темної, щільної, що утворилася наприкінці літа.

Якщо розрізати стовбур дерева вздовж посередині, то видно, що річні шари утворюють гарний рисунок (рис. 1, б). Найкрасивішу текстуру має тангентальний переріз (рис. 1, в), який проходить поза серединою стовбура. При такому перерізі в окремих місцях розрізуються сучки, що надає рисунку особливої краси. Малярне оздоблення під дуб, горіх або червоне дерево виконують на добре підготовленій поверхні олійними, або клейовими сумішами. У кожному окремому випадку поверхню підготовляють так само, як під високоякісне фарбування.

Рис. 1 Будова стовбура дерева.

Перерізи: а — поперечний, б—радіальний, в — тангентальний Таблиця 36. Склад фарбувальних сумішей для опорядження під деревину (у частинах за масою) Дерево.

Тонкотерта фарба.

Білило цинкове.

Вохра золотиста.

Умбра Крон жовтий.

Бакан червоний.

Слоно-ва кістка.

Сієна натуральна.

натуральна палена.

Світлий дуб:

грунт 1 0,15 — — — — — —.

накривний шар

— 0,1—0,15 — — — — —.

Морений дуб:

грунт — — 1 0,3 — — 0,005 —.

накривний шар — 0,1 — — — — — 1.

Горіх:

0,01 —.

грунт 1 0,3 — 0,015 — — — —.

накривний шар — — 0,5 0,16 — — — —.

Ясен:

грунт 1 0,1 — — — — — —.

накривний шар — — — — — — — 0,5.

Червоне:

грунт 0,2 — — — 0,2 0,5 — —.

накривний шар — — — 0,2 — 0,5 — —.

Для оздоблення під деревину наносять два шари фарби: перший — ґрунт і другий — накривний (лесувальний).

Фарбувальну суміш найкраще приготовляти з декоративно-художніх фарб. Якщо використовують густотерті фарби, то їх розводять сумішшю з натуральної оліфи і скипидару в пропорції 1:1 і добавляють 3—5% сикативу. Для приготування суміші можна застосовувати також якісні сухі пігменти. Суміш з пігментів перетирають на фарботерці і проціджують. У табл. 36 подано склади сумішей для опорядження під різні породи деревини.

Розгляньмо спосіб оздоблення поверхні під дуб.

Щоб полегшити підбирання кольорів, користуються зразком дуба. Спочатку на добре підготовлену поверхню наносять шар ґрунту. Колір фарбувальної суміші для ґрунту повинен бути світлішим, ніж найсвітліші місця зразка деревини. Ґрунт виготовляють з розбіленої цинковим білилом золотистої вохри інколи з домішкою невеликої кількості умбри.

Ґрунт наносять на поверхню ручниками двічі. Після нанесення кожного шару поверхню флейцюють. При цьому фарбова плівка згладжується й розрівнюється. Шар ґрунту сохне 1—2 дні, після чого наносять оздоблювальний (накривний) шар.

Рис. 2 Інструменти для оздоблення поверхонь під цінні породи деревини:

а — щітка-розхльостка б — гребінці, в — щітки колонкові.

Для накривного шару суміш виготовляють з натуральної сієни або суміші вохри золотистої з кількістю умбри більшою, ніж у ґрунті. Колір накривного шару має бути темнішим за ґрунт і відповідати найтемнішим місцям зразка деревини.

Приготовлена фарбувальна суміш повинна мати лесувальну властивість, тобто давати на поверхні напівпрозору плівку і не давати потьоків на ній.

Накривний шар також наносять ручником і відразу обробляють щіткою-розхльосткою (рис. 2, а). Довга волосінь цієї щітки під час обробки продряпує зовнішній шар свіжої фарби до ґрунту, імітуючи волокна деревини. Після цього гумовими або металевими гребінцями наносять річні шари.

Гребінець (рис. 2,6) виготовляють з листової гуми завтовшки 5—6 мм. Він має вигляд прямокутної пластинки, по краях якої вирізані зубці. З кожного боку кількість зубців на 1 см різна. Це дає змогу під час оздоблення поверхні утворювати кольорові смуги різної ширини.

Рисунок річних шарів починають виконувати зсередини, де завжди спостерігають найширші шари серцевини дерева, їх продряпують гумовим гребінцем з більшими зубцями. Фарбу, що накопичується на гребінці, періодично знімають ганчіркою. Навколо виконаного рисунка іншим боком гребінця проводять вужчі лінії, заповнюючи ними всю ділянку оздоблювальної поверхні. Виконавши рисунок, різкі межі широких смуг серцевини обережно підправляють колонковою щіткою (рис. 2, в).

Рис. 3. Гумовий піввалик для оздоблення під деревину Для створення на рисунку враження пористості поверхню в окремих місцях розсікають дрібним сталевим гребінцем, який переміщують під кутом 10—15° до напряму кольорових смуг.

Після повного висихання накривного шару поверхню ще раз покривають дуже тонким шаром лесувальної фарби, яка має бути темнішою, ніж накривний шар. Свіжий лесувальний шар фарби в окремих місцях знімають ганчіркою, а той, що залишився незнятим, розтушовують флейцем. При такій обробці оздоблена поверхня нагадуватиме натуральну деревину.

Для кращого збереження поверхні від механічних пошкоджень її після висихання покривають за 1—2 рази безбарвним олійним лаком.

При прискореному способі оздоблення під деревину користуються гумовим півваликом завдовжки 18—20 см (рис. 3). На робочій поверхні його вирізьблено рисунок різних шарів. Як і при оздобленні гребінцями, свіжонанесений накривний шар розсікають рівномірним рухом пів-валика. Пересуваючи піввалик зверху вниз, треба весь час змінювати кут нахилу його ручки до поверхні. При цьому рельєфні виступи піввалика зніматимуть накривний фарбовий шар, створюючи на поверхні рисунок деревини. Потім поверхню оздоблюють так само, як і після обробки гребінцями.

Оздоблення поверхні під декоративні породи каменю Під час оздоблення поверхні під декоративний камінь використовують лесувальні властивості фарб. Найчастіше поверхню фарбують під мармур

На відшліфованій і відполірованій поверхні природного мармуру видно кольоровий рисунок. Він складається з жилок, смуг і плям, колір яких залежить від домішок різних солей і мінералів. Наприклад, домішки солей марганцю й заліза надають мармуру червонувато-коричневого кольору; органічні речовини і графіт — чорного або сірого; солі міді — блакитного кольору тощо. Кольорові прошарки в мармурі мають або різко виявлені межі (брекчіевий мармур), або, що частіше зустрічається, рівномірні переходи в тонах. Найважче піддаються імітації брекчієві мармури.

Під час оздоблення під мармур шари фарби наносять двічі: спочатку ґрунт, а потім фарбувальною сумішшю іншого кольору виконують рисунок. Для повної імітації поверхню поділяють на окремі камені, кожний з яких фарбують окремо. Найкраще фарбувати олійними фарбами.

Розгляньмо один із способів оздоблення поверхні під мармур, в якому кольорові прошарки забарвлені солями заліза.

Поверхню під мармур підготовляють так само, як і під високоякісне олійне фарбування. На підготовлену поверхню наносять шар ґрунту. Фарбувальну суміш для нього приготовляють з цинкового білила, трохи забарвленого сієною або темною вохрою. Ґрунт наносять ручниками, розмір яких залежить від площі фарбованої поверхні, і відразу розрівнюють флейцями.

По свіжому ґрунту фарбувальною сумішшю іншого кольору наносять рисунок мармуру фільончастими щітками. Суміш для рисунка приготовляють з білила, сієни, темної вохри або мумії і невеликої кількості сажі. Контури рисунка розтушовують сухим флейцем так, щоб на поверхні утворились кольорові плями без різко виявлених меж.

Після висихання пофарбовану поверхню покривають безбарвним лаком.

Список використаної літератури Белогуров В. П., Чмырь В. Д. Справочник молодого маляра.— М.- Высш. шк., 1984.— 176 с.

Белоусов Е. Д. Технология малярных робот.— М.: Высш. шк., 1980, — 240 с Лебедев А. М. Справочник молодого штукатура.— М.: Высш. шк., 1984.— 155 с.

Мещанинов А. В. Отделочные роботы в монолитном домостроении — Л.: Стройиздат, 1989.— 273 с.

Шепелев, А М Штукатурные работы.—М.-. Высш. шк., 1983.— 143 с.