Екологічні проблеми населення

ГИМНАЗИЧЕСКАЯ НАУКОВА КОНФИРЕНЦИЯ.

СТАРШЕКЛАСНИКОВ.

ЭКЗАМИНАЦИОННЫЙ РЕФЕРАТ ПО ГЕОГРАФИИ.

на задану тему: «Екологічні проблеми народонаселения».

виконав: учень 10 «У» класу гімназії № 24 г. Ставрополя.

Буценко Александр

перевірив: викладач географии.

Леонидова Валентина Васильевна.

Ставрополь 2000 год.

1. Вплив діяльності на Біосферу. 3.

1.1. Екологія міст 4.

1.1.1. Загальні екологічні проблеми міст світу. 4.

1.1.2. Стан повітряного басейну 5.

1.1.3. Вплив довкілля для здоров’я міського населення 10.

1.1.4. Забруднення водного басейну 11.

1.1.5. Мікрокліматичні характеристики міст 12.

1.1.6. Зелені насадження у містах 13.

1.1.7. Проблема міських відходів. 14.

1.1.8. Шляхи розв’язання проблеми 14.

2. Шляхи вирішення екологічних проблем 15.

3. Укладання. 16.

4. Список використаної літератури 17.

4.

" Екологічні проблеми народонаселення «.

ЗРОСТАННЯ МАСШТАБІВ ХОЗяЙСТВЕННОЙ ДЕяТЕЛЬНОСТИ лЮДИНИ, БУРХЛИВЕ РОЗВИТОК НАУчНО-ТЕХНИчЕСКОЙ РЕВОЛЮЦІЇ ПОСИЛИЛИ НЕГАТИВНЕ ВПЛИВ НА ПРИРОДУ, ПРИЗВЕЛИ До ПОРУШЕННЯ ЭКОЛОГИчЕСКОГО РАВНОВЕСИя НА ПЛАНЕТЕ.

Зросло споживання на сфері матеріального виробництва природних ресурсів. Упродовж років після Другої Першої світової було використане стільки мінерального сировини, скільки за попередню історію людства. Оскільки запаси вугілля, нафти, газу, заліза й інших копалин не возобновляемы, вони вичерпані, по розрахунками вчених, за кілька десятиліть. Але якщо і ресурси, котрі відновлюються, на справі швидко убувають, вирубування лісу у світовому масштабі значно перевищує приріст деревини, площа лісів, дають землі кисень, зменшується з кожним годом.

Головний фундамент жизни-почвы всюди Землі деградують. Тоді наче земля накопичує один сантиметр чернозёма за 300 років, нині один сантиметр грунту гине протягом трьох років. Не менш небезпечні представляє собою забруднення планети. Світовий океан постійно забруднюється через розширення видобутку нафти морських промислах. Величезні нафтові плями згубні життю океану. У океан скидаються мільйони фосфору, свинцю, радіоактивних відходів. Кожна кв. км океанській води зараз доводиться 17 тонн різних покидьків суши.

Самій вразливою частиною природи стала прісна вода. Стічні води, пестициди, добрива, ртуть, миш’як, свинець й багато іншого у величезних кількостях потрапляють у річки й озёра. Дуже забруднені Дунай, Волга, Рейн, Міссісіпі, Великі Американські озёра. За висновком фахівців, в деяких районах землі 80% всіх хвороб викликані недоброякісної водой.

Забруднення атмосферного повітря перевершило всі припустимі межі. Концентрація шкідливих здоров’ю речовин, у повітрі перевищує медичні норми у багатьох містах вдесятеро. Кислотні дощі, містять двоокис сірки і окис азоту, які є наслідком функціонування теплових електростанцій і заводів, несуть загибель озерам і лісам. Аварія на Чорнобильською АЕС показала екологічну загрозу, яку створюють аварії на атомних електростанціях, вони експлуатуються в 26 країнах мира.

Зникає навколо міст чисте повітря, річки перетворюються на стічні канави, всюди купи сміття, звалища, покалічена природа — така бросающаяся правді в очі картина божевільної індустріалізації мира.

Влияние діяльності на Биосферу.

Земля має постійну масу чуток і постійну середньої температури, і підвищення середньої температури Землі можуть призвести до таненню полярної криги, опустыниванию грунтів, вимиранню певних видів флори і фауни, то, можливо, навіть загибель людства. Але Земля елемент Сонячної системи, скоріш всього, залишиться той самий стабільної, як і зараз. Екологічні катастрофи може мати різні рівні - від локальних (загибель лісу, осушення моря, и т. буд.) до глобальних (в масштабах Землі, Сонячної системи, Галактики і навіть Вселенной).

Людство у процесі життєдіяльності, безумовно, впливає різні екологічні системи. Прикладами таких, найчастіше небезпечних, впливів є осушення боліт, вирубання лісів, знищення озонового шару, поворот течії річок, скидання відходів у довкілля. Цим самим людина руйнує сформовані зв’язку в стійкою системі, що Мінздоров'я може призвести до її дестабілізації, тобто до екологічної катастрофе.

1 Екологія городов.

1 Загальні екологічні проблеми міст мира.

Екологічні проблеми міст, переважно найбільших з них, пов’язані з надміру розширеною концентрацією на порівняно невеликих територіях населення, транспорту, й промислових підприємств, з освітою антропогенних ландшафтів, дуже далекі від стану екологічного равновесия.

Темпи зростання кількості населення світу у 1.5−2.0 рази менше зростання міського населення, якого сьогодні належить 40% людей планети. За період 1939 — 1979 рр. населення у містах виросло на чотири, у — в 3 і малих — в 2 раза.

Соціально-економічна обстановка призвела до некерованості процесу урбанізації у багатьох країнах. Відсоток міського населення окремих країнах дорівнює: Аргентина — 83, Уругвай — 82, Австралія — 75, США — 80, Японія — 76, Німеччина — 90, Швеція — 83. Крім великих міст-мільйонерів швидко ростуть міські агломерації чи злиті міста. Такі ВашингтонБостон і Лос-Анжелес-Сан-Франциско США; міста Руру у Німеччині; Москва, Донбас і Кузбас в СНГ.

Круговорот речовини і у містах значно перевищує він у сільській місцевості. Середня щільність природного потоку енергію Землі - 180 Вт/м2, частка антропогенної енергії у ньому — 0.1 Вт/м2. У містах вона до 30−40 і до 150 Вт/м2 (Манхэттен).

Над великими містами атмосфера містить у 10 разів більше аерозолів і в 25 разів більше газів. У цьому 60−70% газового забруднення дає автомобільний транспорт. Більше активна конденсація вологи призводить до збільшення опадів на 5−10%. Самоочищення атмосфери перешкоджає зниження на 10−20% сонячної радіації і швидкості ветра.

При малої рухливості повітря теплові аномалії над містом охоплюють верстви атмосфери в 250−400 м, а контрасти температури можуть досягати 5−6(С. З ними пов’язані температурні інверсії, що призводять до підвищеному забруднення, туманам і смогу.

Міста споживають у 10 і більше разів більше води для 1 людини, ніж сільські райони, а забруднення водоймищ сягає розмірів. Обсяги стічні води досягають 1 м² на добу на одну людину. Тому завжди відчувають дефіцит водних ресурсів немає і чимало їх отримують воду з віддалених источников.

Водоносні горизонти під містами сильно виснажені внаслідок безперервних откачек свердловинами і колодязями, крім того, забруднені на значну глубину.

Корінному перетворенню піддається і грунт міських територій. На про великі площі, під магістралями і кварталами, він фізично знищується, а зонах рекреацій — парки, сквери, двори — сильно знищується, забруднюється побутовими відходами, шкідливими речовинами з атмосфери, збагачується важкими металами, оголеність грунтів сприяє водяної та вітрової эрозии.

Рослинний покрив міст зазвичай практично цілком представлений «культурними насадженнями» — парками, скверами, газонами, квітниками, алеями. Структура антропогенних фітоценозів відповідає зональным і регіональним типам природною рослинності. Тому розвиток зелених насаджень міст відбувається у штучних умовах, постійно підтримується людиною. Багаторічні рослини у містах розвиваються в умовах сильної угнетения.

2 Стан повітряного бассейна.

Більшість у містах характерно надзвичайно сильний і інтенсивне забруднення атмосфери. Щодо більшості забруднюючих агентів, а їх у місті налічується сотні, з упевненістю сказати, що вони, як правило, перевищують гранично припустимі концентрації. Понад те, оскільки у місті спостерігається одночасне вплив безлічі забруднюючих агентів, їхня спільна дія може виявитися ще більше значним. Поширена думка у тому, що зі збільшенням розмірів міста зростає й концентрація різних забруднюючих речовин, у його атмосфері, але на ділі, якщо розраховувати середню концентрацію забруднень всю територію міста, то багатофункціональних містах з населенням 100 тис. людина вона на й тому самому рівні з збільшенням розмірів міста мало зростає. Це пояснюється лише тим, що з збільшенням обсягів викидів, зростаючих пропорційно зростанню чисельності населення, розширюється й площа міської забудови, що й вирівнює середні концентрації забруднення в атмосфере.

Істотною особливістю великих міст із населенням більш 500 тис. людина і те, що зі збільшенням території міста Київ і чисельності його жителів у них неухильно зростає концентрацій забруднення у різних районах. Поруч із невисокими рівнями концентрації забруднення в периферійних районах, вона різко зростає в зонах великих промислових підприємств і особливо у районах. Останніх, незважаючи на виправдатись нібито відсутністю них великих промислових підприємств, зазвичай, завжди спостерігаються підвищені концентрації забруднювачів атмосфери. Це викликається як тим, що у цих районах спостерігається інтенсивне рух автотранспорту, і тим, що у центральних районах атмосферне повітря зазвичай сталася на кілька градусів вище, ніж у периферійних, — усе веде до появі над центрами міст висхідних повітряних потоків, засасывающих забруднене повітря з промислових районів, розташованих на ближньої периферії. При аналізі процесів забруднення атмосфери міст дуже істотна відмінність між забрудненнями, виробленими стаціонарними і мобільними джерелами. Зазвичай, зі збільшенням розміру міста частка мобільних джерел забруднення (переважно автотранспорту) загалом, забруднення атмосфери зростає, досягаючи 60 і навіть 70%.

Існуючі співвідношень між стаціонарними і мобільними джерелами забруднення атмосферного повітря на значною мірою визначають його характер.

Стаціонарні джерела викидають у повітря переважно сірчистий газ (150 тонн на добу для кожні 500 тис. населення в час опалювального сезону), окисли азоту (100 тонн на добу тим більше ж розрахунку), а також певна кількість чадного газу, фенолів, сірчаної кислоти та інших забруднюючих речовин, у залежність від специфіки промислового виробництва міста Київ і складу що у ньому палива. Щодо недавно стаціонарні джерела викидали у повітря значну кількість пилу різноманітного хімічного складу, але у час існуючі газоочистные установки затримують більш 95% всіх твердих частинок, які виникають при згорянні палива, але не уловлюють газових составляющих.

Інший особливістю стаціонарних джерел і те, що й скиди у повітря, на відміну мобільних джерел, відбуваються, зазвичай, на великий висоті, що зумовлює з того що їхні забруднення поширюються великий території (залежно від висоти труб). Ці зони, накладаючись, друг на друга, утворюють області стійких забруднень з промисловою районах міста, поширених на висоту до 150 метрів і более.

Як вказувалося, частка стаціонарних джерел забруднення атмосфери міст має тенденцію до неухильному скорочення, і це пояснюється й не так зростанням автомобільного парку, а й тим, що зменшити обсяг викидів у стаціонарних джерел значно простіше, ніж в автомобілів. Воно виробляється одночасним проведенням низки заходів: запровадженням центрального опалення, ліквідацією дрібних котельних, газифікацію промислового виробництва та паливно-енергетичного комплексу, установкою газоочистных систем. Важливо, що наявні нині проекти сероулавливающих установок дозволяють вже у найближчим часом перетворити великі міста, у потужні джерела виробництва серосодержащих сполук й у першу чергу сірчаної кислоти. Так, при утилізації 90% сірчистого газу, сбрасываемого нині у атмосферу, можна одержувати до 170—180 т сірчаної кислоти на добу під час опалювального сезону для місто з 500 тис. населения.

Нині великі надії у сфері охорони повітряного басейну пов’язуються з максимальної газифікацію в промисловості й топливноенергетичного комплексу, проте ефект газифікації годі було перебільшувати. Річ у тім, що переведення з твердих палив на природний газ, звісно, різко знижує обсяги серосодержащих викидів, але збільшує викиди окислів азоту, утилізація яких що є технічно проблематичною. Схожа ситуація складається й за скорочення викидів чадного газу, що є продуктом неповного згоряння палива. Удосконалюючи режими горіння, можна звести викиди чадного газу до мінімуму, але водночас із підвищенням температури зростає й окислювання атмосферного азоту, що веде до зростання обсягів окислів азоту, що скидалися у повітря. У на відміну від стаціонарних джерел забруднення п овітряного басейну автотранспортом відбувається на невеличкий висоті та практично має локальний характер. Так, концентрації забруднень, вироблених автомобільним транспортом, швидко зменшуються принаймні віддалення від транспортної магістралі, а за наявності досить високих перепон (наприклад, в закритих дворах будинків) можуть знижуватися більш ніж 10 раз.

У цілому нині викиди автотранспорту значно більше токсичні, ніж викиди, вироблені стаціонарними джерелами. Поруч із чадним газом, окислами азоту та сажею (у дизельних автомашин) працюючий автомобіль виділяє в довкілля більш 200 речовин і сполук, які мають токсичну дію. У тому числі слід виділити сполуки важких металів і пояснюються деякі вуглеводні, особливо бензапирен, у якого вираженим канцерогенним эффектом.

Безсумнівно, що у недалекому майбутньому забруднення повітряного басейну міст автомобільним транспортом представлятиме найбільшу небезпека. Це переважно тим, що на даний ще не існує кардинальних варіантів розв’язання проблеми, хоча ні браку окремих технічних проектах і рекомендациях.

Оскільки великої шкоди навколишньому середовищі завдає автотранспорт, то я пропоную такі напрями, розв’язання проблеми зменшення забруднення довкілля автотранспортом.

1)Перевод двигуна внутрішнього згоряння на газоподібне топливо.

Існуючий багаторічний досвід експлуатації автомобіля на пропанбутановых сумішах показує високий екологічний ефект. У автомобільних викидах різко знижується кількість чадного газу, важких металів і вуглеводнів, проте рівень викидів окислів азоту досить високим. З іншого боку, застосування газових сумішей поки можливе лише на вантажних автомобілях і вимагає налагодження системи газозаправних станцій, тому можливості цього рішення нині ще ограничены.

2)Перевод двигуна внутрішнього згоряння на водневе паливо часто рекламується ледь не ідеальне розв’язання проблеми, але часто забувають, що окисли азоту утворюються і за використанні водню і що незаконний видобуток, горіння і транспортування великих обсягів водню пов’язані з великими технічними труднощами, небезпечні і дуже накладны в економічному плані. У місті, що існує кілька сотень тисяч автомобілів, довелося хотів би мати величезні запаси водню, одне зберігання яких потребує (задля забезпечення безпеки населення) відчуження величезних територій. Коли ж врахувати у своїй, що це доповнювалося б розвиненою мережею заправних станцій, такий місто був би дуже небезпечний його жителів. Навіть коли припустити, що буде знайдене економічно прийнятне розв’язання проблеми зберігання водню (зокрема лише у автомобілях) в пов’язаному стані, ця проблема, на погляд, навряд чи буде перспективної у найближчі десятилетия.

3)Замена автомобіля электромобилем ще дуже інтенсивно рекламується у популярній літературі, однак у час вона настільки ж мало реальна, як і попереднє речення. По-перше, навіть дуже скоєні акумулятори поряд із значним власним вагою, ухудшающим параметри автомобіля, вимагають для своєї зарядки енергії в кілька разів більше, ніж її витрачає при рівної роботі звичайний автомобіль. Тим самим було електромобіль, будучи самим марнотратним, в енергетичному відношенні, засобом транспорту, знижуючи забруднення довкілля в місці своєї експлуатації, різко збільшує її на місці виробництва енергії. По-друге, виробництво акумуляторів вимагає значного кількості цінних кольорових металів, дефіцит яких виростає майже швидше, ніж дефіцит нафти і є. І, по-третє, електромобіль, практично «чистий» для міської вулиці, безглуздо самих автомобіліста, оскільки за роботі акумуляторів відбувається постійне виділення багатьох токсичних речовин, що неминуче потрапляють у салон електромобіля. Навіть якщо припустити, що всі вищезазначені проблеми було б технічно дозволені, треба врахувати, що у перебудову всієї автомобільної промисловості, зміну автопарку, перебудову систем обслуговування і експлуатації транспортних засобів знадобилися би одне десятиліття і кілька десятків, а то й сотень мільярдами доларів. Тому акумуляторний автомобіль навряд чи зможе стати перспективним рішенням проблеми забруднення довкілля автотранспортом.

Крім вдосконалення самих коштів транспорту серйозний внесок у зниження загазованості атмосфери міст можуть зробити планировочные заходи, заходи щодо вдосконаленню управління автомобільними потоками та протизсувні заходи по раціоналізації перевезень всередині міста. Створення у містах єдиної автоматизованої системи управління перевезеннями може різко знизити пробіг автомобілів межах міста і зменшити забруднення його повітряного бассейна.

Зазвичай, загазованість атмосфери днем більше, ніж вночі, взимку більше, ніж влітку, але також зустрічаються винятку, пов’язані, наприклад, з фотохимическим смогом в літній час чи освітою над містом застійних мас забрудненого повітря на нічний час. Для міст, розміщених у різних кліматичних зони і що у специфічних ландшафтних умовах, характерні різні типи критичних ситуацій, у час яких загазованість атмосфери може становити критичних значень, але у всіх випадках вони пов’язуються з тривалої безвітряної погодой.

Забруднення атмосферного повітря є найбільш серйозної екологічної проблемою сучасного міста, воно завдає значної шкоди здоров’ю городян, матеріально-технічним об'єктах, розміщеним у місті (будівлям, об'єктах, спорудам, промисловому і транспортному устаткуванню, комунікацій, промислової продукції, сировини і напівфабрикатах) і зеленим насаждениям.

Розберемо приміром лише вплив забруднення повітряного басейну на матеріально-технічні об'єкти лише одною компонентом — сірчистим газом, выбрасываемым у повітря міст під час спалювання топлива.

Як свідчать численні дослідження, підвищена концентрація сірчистого газу повітрі різко збільшує корозію металів. Так, по даним шведських дослідників, особливо інтенсивної є корозія углеродистой сталі у містах з великим зволоженням повітря й у особливості що прилягають до морським узбережжям. Так було в Стокгольмі спостерігається збільшення швидкості корозії тоді як Кируной, що у субарктической зоні, більш ніж 15 раз. Хромовані покриття у тих-таки умовах руйнуються в 2−3 разу быстрее.

Легко помітити, що з подорожчанням вартості промислового устаткування і промислової продукції збитки, заподіювана забрудненням повітряного басейну, буде неухильно зростати. Понад те, виявляється, що сьогодні цілий ряд найбільш передових галузей промисловості, як-от електроніка, точне машинобудування приладобудування, потерпають складнощі у її розвитку біля міст. Підприємствам цих галузей доводиться витрачати чималі вартість очищення повітря, що надходить цеху, і, попри це, на виробництвах, розміщених у великих містах, порушення технології, викликані забрудненням повітряного басейну, частішають з кожним роком. Але якщо в цехах під час виробництва високоточної і высококондиционной продукції можна створити умови для, близькі до ідеальних, то, виходячи межі цеху, вона починає піддаватися разрушающему впливу забруднюючих речовин і може швидко втрачати своє качество.

Отже, забруднення повітряного басейну стає реальним гальмом науково-технічного прогресу у містах, дія якої буде постійно посилюватися з підвищенням вимог до чистоти технологій, зростанню точності промислового устаткування й поширенню микроминиатюризации.

Такий ж зростання шкоди спостерігається при прискореному руйнуванні фасадів будинків на забрудненій атмосфері городов.

3 Вплив довкілля для здоров’я міського населения.

Великою мірою забруднення атмосфери б'є по здоров’я міського населення. Про це свідчить, зокрема, суттєві розбіжності у захворюваності населення окремих районах однієї й тієї ж города.

На підтвердження сказаного наведемо дані із роботи І. П. Лашневой, котра вивчала захворюваність дітей, що у двох районах із різним рівнем забруднення атмосферного повітря: щодо одного дуже багато промислових підприємств розташовано неподалік дитсадків, й інші дитячі установи віддалені від основних магістральних колій та джерел забруднення повітря шкідливими речовинами. Аналіз захворюваності показав, що загальна гостра захворюваність у першому районі був у 1,5 разу вищу, ніж у другому. Захворюваність органів дихання дітей вікових груп (від 1 року по 6 років) у першому районі було також в 1,5 разу вищу, ніж у другому районі, а нервової системи та органів почуттів — в 2−2,5 разу чаще.

Загалом здоров’я городян впливають багато чинників, особливо характерні риси міського життя — гіподинамія, підвищені нервові навантаження, транспортна почуття виснаження й низку інших, але найбільше — забруднення довкілля. Про це свідчить істотні розбіжності в захворюваності населення різних районах однієї й тієї ж города.

Найбільш помітні негативні наслідки забруднення навколишнього середовища у місті виявляється у погіршенні здоров’я городян по порівнянню на жителів сільській місцевості. Приміром, проведене М. З. Бідним і співавторами глибоке вивчення захворюваності окремих груп міського і сільського населення переконливо показало, городяни частіше страждають неврозами, захворюваннями судин мозку, хворобами центральної нервової системи, органів дихання, ніж сільські жители.

Яскравим підтвердженням те, що саме забруднення довкілля спричиняє понад високої захворюваності міських жителів, можуть служити дані роботи Є. У. Иродовой. Автор порівняв даних про забруднення атмосферного повітря токсичними речовинами з динамікою захворюваності та смертності населення від злоякісних новоутворень органів дихання за 14 років. Два великих міста Проте й Б, що значно розрізнялися по ступеня забруднення атмосферного повітря, за іншими параметрами (кліматичні умови, чисельність і вікову структуру населення, рівень медичного обслуговування та інші соціально-економічні чинники) було цілком ідентичні. Місто, А більш забруднене сірчистим газом, пилом, фенолом, бензапиреном. Скарги на погіршення санітарно-побутових умов життя у місті А відзначалися в 2,2 разу частіше, ніж в жителів міста Б. Захворювання органів дихання в жителів міста, А був у 1,9 разу частіше, ніж міста Б, рак легкого зустрічався вдвічі частіше (табл. 1).

Зростання смертності від раку легені й інших злоякісних новоутворень у містах Проте й Б за изучаемый період (за 100% прийнято стандартизованные показники смертності кожному місті перший період исследований)*.

Таблиця 1 |Локалізація пухлин |Стосовно вихідному періоду, в % | | |Місто, А |місто Б | |Усі злоякісні |111 |69 | |новоутворення | | | |Усі злоякісні |101,2 |65,6 | |новоутворення без раку | | | |легкого | | | |Рак легкого |200 |105,2 |.

Необхідно спеціально справити й те, що середній тривалість життя до захворювання на рак легкого між людьми, які мали контакту з шкідливими умовами праці в виробництві, жителі міста, А становив середньому 30 років, у місті Б — 41 рік. Розбіжність у 11 років достовірна статистично (рНо= 0,05).

Поруч із забрудненням повітряного басейну для здоров’я людини негативно позначаються багато інших чинників довкілля міст. Такі як: підвищення рівня вібрації автотранспортом, і навіть збільшення рівня шумів у місті створювані автотранспортом.

4 Забруднення водного бассейна.

Забруднення водного басейну у містах слід розглядати у двох аспектах — забруднення води у зоні водоспоживання і забруднення водного басейну межах міста з допомогою його стоков.

Забруднення води у зоні водоспоживання серйозним чинником, ухудшающим екологічний стан міст. Воно виробляється за рахунок скидання частини неочищених стоків міст і, розташованих вище зони водозабору даного міста Київ і забруднення води річковим транспортом, і з допомогою влучення в водойми частини добрив і отрутохімікатів, внесених на поля. Причому, якщо з першими видами забруднення можна шляхом будівництва очисних споруд боротися ефективно, то запобігти забруднення водного басейну, продуковане сільськогосподарськими заходами, дуже складно. У зонах підвищеного зволоження близько 20% добрив і отрутохімікатів, внесених у сухий ґрунт, потрапляє у водотоки. Це своє чергу, може приводити до эвтрофикации водойм, яка ще більше погіршує якість воды.

Важливо зазначити, що водоочисні споруди водопроводів над стані очистити питну воду від розчинів зазначених речовин, тому питна вода може містити їх у в підвищених концентраціях і негативно спричинити здоров’я. Зростання хімізації сільського господарства неминуче буде спричинить збільшення кількості добрив і отрутохімікатів, внесених на російський грунт, і з цим їхня концентрація в воді буде увеличиваться.

Для боротьби з такою виглядом забруднень я пропоную використовувати добрива і отрутохімікати в зонах водозбору тільки у гранульованої формі, розроблення та впровадження быстроразлагающихся отрутохімікатів, і навіть біологічних методів захисту растений.

Міста також є потужними джерелами забруднення водного басейну. У великих містах для на одного мешканця (з урахуванням забруднених поверхневих стоків) щодоби скидається в водойми близько 1 м³ забруднених стоків. Тому міста потребують потужних очисних спорудах, експлуатація яких викликає чималі складності. Так, при роботі станції біологічного очищення стічних вод мовби міст утворюється близько 1,5−2 т відпрацьованого мулу за рік у розрахунку на одного мешканця. Використання цього мулу за ролі добрива для їдалень сільськогосподарських культур неприпустимо, оскільки він містить у собі дуже багато токсичних речовин, що підлягали розкладанню. Нині такий мул складується суші, займаючи великі території, і забруднення ґрунтових вод. Причому з мулу, передусім, вимиваються найбільш токсичні елементи, що містять сполуки важких металів. Найперспективнішим рішенням цієї проблеми вважаю, є в практику технологічних систем, які передбачають з мулу газу з наступним спалюванням залишків иловой массы.

5 Мікрокліматичні характеристики городов.

Господарська діяльність, планування житлових кварталів, обмежений кількість зелених насаджень призводять до того, що у містах, особливо великих, складається свій мікроклімат, який загалом погіршує його екологічні характеристики.

У безвітряні дні над великими містами в розквіті 100−150 м може утворюватися шар температурної інверсії, який затримує забруднені маси повітря над територією міста. Це разом із значними тепловими викидами і інтенсивним нагріванням кам’яних, цегельних і залізобетонних споруд призводить до нагріванню центральних районів міста. У безвітряні зимові дні перепад температур повітря між центром і окраїнами Петербурга може становити 10° С.

Значна загазованість повітряного басейну, своєю чергою, приводить до зменшення інсоляції та скорочення надходження до землі ультрафіолетового проміння. Це негативно впливає здоров’я городян, оскільки за зниженою інсоляції сповільнюється виведення з організму низки токсичних речовин, зокрема важких металів та його сполук, крім того знижена інсоляція гальмує синтез в організмі низки важливих ферментів. Тим більше що жителів великих міст часто-густо, особливо у зимовий період, відчувають дефіцит инсоляции.

6 Зелені насадження в городах.

Наявність у містах зелених насаджень одна із найбільш сприятливих екологічних чинників. Зелені насадження активно очищають атмосферу, кондиционируют повітря, знижують рівень шумів, перешкоджають виникненню несприятливих вітрових режимів, ще, зелень в містах сприятливо діє на емоційний стан людини. У цьому зелених насаджень би мало бути максимально наближені до місця проживання людини, тільки тоді ми можуть надавати максимальний позитивний екологічний ефект. Велика роль зелених насаджень в очищенні повітря міст. Дерево середнього розміру за 24 години відновлює стільки кисню, скільки не обходжено для дихання трьох людина .За один теплий сонячного дня гектар лісу поглинає з повітря 220−280 кг вуглекислого газу і 180−200 кг кислорода.

З м (газону випаровується до 200 г/ч води, значно зволожує повітря. У спекотні літні дні на доріжці у газону температура повітря в розквіті зростання людини на 2,5 -градусів З нижче, ніж асфальтованої градусів бруківці. Газон затримує заносимую вітром пилюка та має фитонцидным дією. Поблизу зеленого килима легко дихається. Невипадково останнім часом на практиці озеленення дедалі більше віддається перевагу ландшафтному чи вільний стиль проектування, у якому 60% благоустраиваемой території Польщі і більш відводиться під газон.

Однак у містах зелених насаджень розташовані вкрай нерівномірно. Так було в Ленінграді за загального забезпеченості зеленими насадженнями близько 20 м² однієї жителя ступінь забезпеченості населення зеленими насадженнями коливається не більше від 31,5 м² на жителя в північно-західних районах до 5 м2— у. Зрозуміло, що у центральних районах міст практично неможливо відшукати більш-менш значні площі належала для розширення зелених насаджень, тим паче слід максимально вживати наявні можливості. Тут найперспективніших є розвиток вертикального озеленення, можливості якого дуже широкі. У сьогоднішнє час видатки озеленення дуже високі і тому люди думають що буде заасфальтувати, цим завдаючи великої шкоди самим себе.

Проте максимально можливе озеленення міських територій належить до найважливіших екологічних заходів у містах. Заради покращання охорони зелених зон і лісопаркових територій необхідно визначити їх чітких меж. Мають бути встановлені упоряджені у яких місця тривалої й короткочасного відпочинку населення. Організовано охорона і своєчасна очищення даних територій. Значну роль грає проведення робіт із розширенню у містах та приміських зонах площі зелених насаджень, створення нових парків, садів, скверів. Також суворо обмежувати відвід земельних ділянок у лісах зелених зон міст, лісових захисних шпальтах та інших лісах п ершої групи, з метою, які пов’язані з розвитком організації лісового господарства. Треба сказати, що у даний час у цієї області дуже багато порушень, що пов’язані з погано розвиненою законодавчої системой.

7 Проблема міських отходов.

До ери агломерацій утилізація відходів була полегшено завдяки усмоктувальної здібності довкілля: землі та води. Селяни, відправляючи своєї продукції з поля відразу за стіл, обходячись без переробки, транспортування, упаковки, реклами й торговельну мережу, приносили мало відходів. Овочеві очищення іншого подібного начиння скармливалось чи використовувалося як гною як добриво грунту для врожаю, нинішнього року. Рух до міст призвело до зовсім інший споживчої структурі. Продукцію стали обмінювати, отже, упаковувати для більшого удобства.

Нині жителі Нью-Йорка викидають щодня у спільній складності близько 24 000 т матеріалів. Ця суміш, яка полягає у основному з різноманітного мотлоху, містить метали, скляні контейнери, макулатуру, пластик і харчові відходи. У цьому суміші міститься велика кількість небезпечних відходів: ртуть з батарейок, фосфоро-карбонаты з флюорисцентных ламп і токсичні хімікати з побутових розчинників, фарб та запобіжників дерев’яних покрытий.

Місто розміром із Сан-Франциско має велику кількість алюмінію, ніж невеличка бокситовая шахта, міді, — ніж середня мідна копія, й більшою кількістю папери, ніж було б мати з величезного кількості древесины.

З початку 1970;х остаточно 80-х у Росії побутових відходів стало вдвічі більше. Це мільйони. Ситуація нині представляється наступній. З 1987 року сміття країною збільшилася зменшився удвічі й становило 120 млрд. тонн на рік, враховуючи промисловість. Сьогодні лише Москва викидає 10 млн. т. промислових відходів приблизно на 1 т кожного жителя!

Як очевидно з наведених прикладів масштаби забруднення навколишнього середовища міськими відходами такі, що гострота проблеми наростає з кожним днём.

8 Шляхи рішення проблемы.

Приблизно за 500 років до нашої ери в Афінах було видано перший із відомих едикт, який забороняє викидати сміття на вулиці, який передбачає організацію спеціальних звалищ і який наказував би сміттярам скидати відходи не ближчий, ніж за милю від города.

Сьогодні вироблення близько 90% відходів у США досі закопується. Але звалища в США швидко заповнюються, і переляк перед забрудненнями підземних вод зробила їх небажаними сусідами. Ця практика змусила людей у багатьох населених пунктах країни припинити споживання води з криниць. Бажаючи зменшити цей ризик, влади Чикаго вже з серпня 1984 р. оголосили мораторій розробці нових площ під смітник до того часу, поки що не розроблений нового вигляду моніторингу, стежить над переміщенням метану, бо коли не проконтролювати його освіту, може взорваться.

Навіть просте поховання відходів є дорогим заходом. З 1980 по 1987 рр. вартість поховання відходів у США зросла з 20 до 90 доларів за 1 т. Тенденція викличе подорожчання зберігається сегодня.

У густо населених районах Європи спосіб поховання відходів, як вимагає дуже великих площ, і сприяє забруднення підземних вод, був предпочтен іншому — сжиганию.

Перше систематичне використання сміттєвих печей було випробувано в Нотингеме, Англія, в 1874 р. Спалювання скоротило обсяг сміття 70−90%, в залежність від складу, тому вона знайшов свій застосування з обох боків Атлантики. Густонаселені і найважливіші міста невдовзі впровадили експериментальні печі. Тепло, що виділяється під час спалювання сміття стали використовуватиме отримання електричної енергії, але з скрізь цих проектів змогли виправдати витрати. Великі видатки них б доречні тоді, коли було б дешевого способу поховання. Багато міст, які застосували ці печі, невдовзі відмовилися від нього через погіршення складу повітря. Поховання відходів залишилося серед числі найпопулярніших методів вирішення цієї проблемы.

Найперспективнішим засобом для вирішення проблеми є переробка міських відходів. Отримали розвиток такі основних напрямів в переробці: органічна маса використовується щоб одержати добрив, текстильна і паперова макулатура використовується щоб одержати нової папери, металобрухт направляють у переплавляння. Основною проблемою у переробці є сортування сміття й розробка технологічних процесів переработки.

Економічна доцільність способу переробки відходів залежить від вартості альтернативних методів їх утилізації, становища над ринком вторсировини й витрат за їх переробку. Протягом багатьох років діяльність із переробці відходів утруднялася тому, що думка, ніби будь-яку роботу, має давати прибуток. Але забувалося те, що переробка, по порівнянню з геологічним похованням і спалюванням, найефективніший спосіб розв’язання проблеми відходів, оскільки потребує менших урядових субсидій. Крім цього він дозволяє заощаджувати енергію та берегти довкілля. І оскільки вартість площ для поховання сміття зростає через жорсткості норм, а печі занадто дорогі небезпечні для довкілля, роль переробки відходів буде неухильно расти.

Шляхи вирішення екологічних проблем.

Головне, проте, над повноті списку них, а осмисленні причин їх виникненню, характеру І що найважливіше, у викритті ефективних колій та способів їх разрешения.

Справжня перспектива виходу з екологічної кризи у зміні виробничої діяльності, його життя, її свідомості. Науково-технічний прогрес створює як «перевантаження «природі; в найпрогресивніших технологіях він дав кошти запобігання негативних впливів, створює можливості екологічно чистого виробництва. Виникла як гостра потреба, а й можливість змінити суть технологічної цивілізації, дати їй природоохранительный характер.

Один з напрямів розвитку — створення безпечних виробництв. Використовуючи досягнення науки, технологічний прогрес то, можливо організований в такий спосіб, щоб відходи виробництва не забруднювали довкілля, а знову надходили в виробничий цикл як вторинне сировину. Приклад дає саму природу: вуглекислий газ, що виділяється тваринами, поглинається рослинами, які виділяють кисень, необхідний дихання животных.

Безвідхідним є така виробництво, у якому все вихідне сировину, зрештою, перетворюється на той чи інший продукцію. Коли ж врахувати, що 98% вихідного сировини сучасна промисловість переводить в відходи, то стане зрозумілою необхідність завдання створення безвідходного производства.

Розрахунки показують, що 80% відходів теплоенергетичною, гірничодобувної, коксохімічною галузей придатні до справи. У цьому отримувана їх продукція найчастіше переважає своїми рисами вироби, одержані із первинного сировини. Наприклад, зола теплових електростанцій, яка у ролі добавки під час виробництва газобетона, приблизно два разу підвищує міцність будівельних панелей та блоків. Важливе значення має розвиток природовосстановительных галузей (лісове, водне, рибне господарство), розробка і впровадження материалосберегающих і енергозберігаючих технологий.

Екологічно чистими є і пояснюються деякі альтернативні (стосовно до тепловим, атомним і гідроелектростанціям) джерела. Необхідний найшвидший віднайдення засобів практичного використання сонця, вітру, припливів, геотермальних источников.

Заключение

.

Людство дійшло до розумінню, подальший розвиток технічного прогресу вимагає оцінки нових технологій на екологічну ситуацію. Нові зв’язку, створювані людиною, мали бути зацікавленими замкнуті, щоб забезпечити незмінність основних параметрів системи планети Земля, які впливають її екологічну стабильность.

Природа, не зачеплена цивілізацією, повинна залишатися резервом, який із часом, коли більшість земної кулі служитиме промисловим, естетичним і науковим цілям, стане набувати дедалі більше значення еталона, критерію, зокрема естетичного, надалі можливо поява та інших невідомих нині значень цих зон. Тому необхідний раціональний, науково обгрунтований підхід до практики розширення областей незайманою природи, заповідників, тим більше з розвитком науковотехнічної революції обсяг негативних впливів на природні естетично цінні об'єкти збільшується настільки, що культурна діяльність, спрямовану компенсацію заподіюваної шкоди, часом не впорався зі своїми задачами.

У умовах особливе значення має тут визначення оптимального співвідношення первоприроды з безперервним культурним ландшафтом. Обгрунтована стратегія і планомірна організація у взаємодію суспільства з природним середовищем — новий етап природокористування. У разі розвиненого соціалізму отримують особливе значення всі форми діяльності з естетичної реконструкції природною середовища. Це насамперед культура оформлення що у виробництві й реставрируемых площ, архітектура рекреаційних ландшафтів, збільшення територій під національні парки, заповідники, розвиток мистецтва створення садочків і з парків, малих дендродекорационных форм. Особливого значення набуває вдосконалення туризму як форми відпочинку широкого загалу трудящихся.

Разом про те є і розрив підвищенням загального культурного рівня населення і побуд ову культурою відносин і до природі. Тому не виникає необхідність, по-перше, у створенні системи природоохоронних заходів, удругих, наукове обгрунтування і включення до неї критеріїв естетичної оцінки природи, по-третє, розвиток системи екологічного виховання, вдосконалення всіх видів художньої творчості, що з природой.

Список використаної литературы.

1. Горшков С. П. Экзодинамические процеси освоєних територій. — М.:

Надра, 1982.

2. Григор'єв А.А. Міста й навколишня Середовище. Космічні исследования.

— М.: Думка, 1982.

3. Нікітін Д.П., Новиков Ю. В. Навколишня Середовище і достойна людина. — М.: 1986.

4. Одум Ю. Основи екології. — М.: Світ, 1985.

5. Радзевич М. М., Пашканг К. В. Охорона й перетворення природи. — М.:

Просвітництво, 1986.