Особливості жанру казки у М. Є. Салтикова-Щедріна

Особенности жанру казки у М.Е.Салтыкова-Щедрина.

Многие письменники і поети використовували казку у творчості. З її допомогою автор виявляв той чи іншого порок людства чи товариства. Казки Салтикова-Щедріна різко індивідуальні і схожі на які інші. Сатира була зброєю Салтикова-Щедріна. На той час через що існувала суворої цензури автор було остаточно оголити пороки суспільства, показати всю неспроможність російського управлінського апарату. І все-таки з допомогою казок «для дітей неабиякої віку «Салтиков-Щедрін зміг донести її до людей різку критику існуючого ладу. Цензура пропустила казки великого сатирика, не зумівши зрозуміти їх призначення, обличающую силу, виклик існуючому порядку.

Для написання казок автор використовував ґротеск, гіперболу, антитезу. Також для автора був має велике значення эзопов мову. Намагаючись приховати від цензури істинний сенс написаного, доводилося користуватися й цим прийомом. Письменник любив придумувати неологізми, що характеризують його. Наприклад, таке слово як «помпадури і помпадурші «, «пенкосниматель «і другие.

Теперь постараємося розглянути особливості жанру казки на прикладі кількох Шевченкових творінь. У «Дикому поміщику «автор показує, як же може опуститися багатий пан, виявився без слуг. У цьому казці застосована гіпербола. Спочатку культурний людина, поміщик перетворюється на дике тварина, питающееся мухоморами. Тут бачимо, як безпомічний багатий без простого мужика, як і непристосований і нікчемний. Цією казкою автор хотів показати, щоб простий російська людина серйозна сила.

Подобная ж ідея висувається й у казці «Повість у тому, одностайно мужик двох генералів прогодував ». Але тут читач бачить покірливість мужика, його покірність, незаперечна підпорядкування двом генералам. Навіть сам прив’язує себе ланцюг, що вкотре свідчить про покірність, затурканість, закабаленность російського мужика.

В цієї казці автором використана і гіпербола, і гротеск.

Салтыков-Щедрин наштовхує читача на думка, що час мужику прокинутися, обміркувати своє становище, перестати покірно подчиняться.

В «Премудром пискаре «бачимо життя обивателя, боїться всього на світлі. «Премудрий пискарь «постійно сидить за гратами, боючись вкотре виходити вулицю, з кимось заговорити, познайомитися. Він веде життя замкнуту, нудну. Своїми життєвим принципом воно схоже на іншого героя, героя А. П. Чехова з оповідання «Людина перетворюється на футлярі «, Бєлікова. Тільки перед смертю замислюється пискарь про прожитим життям: «Кому він допоміг? Кого пошкодував, що він взагалі зробив у життя хорошого? Жив тремтів і помирав тремтів ». І тільки перед самою смертю усвідомлює обиватель, що ніхто-те він непотрібен, ніхто не знає і про неї не вспомнит.

Страшную обивательську відчуженість, замкнутість у собі показує письменник в «Премудром пискаре » .

М.Е.Салтыкову-Щедрину гірко й боляче за російського человека.

Читать Салтикова-Щедріна досить непросто. Тому, то, можливо, багато не зрозуміли сенсу його казок. Та більшість «дітей неабиякої віку «оцінили творчість великого сатирика по заслугам.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.