Страхування життя

Страхування життя.

.

.

План Особисте страхування.

Страхування життя.

Пенсійне страхування.
.

Особисте страхування Договори особистого страхування можуть укладатися у відношенні майнових інтересів громадян, які не суперечать діючому законодавству, пов’язаних з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням.

До видів страхової діяльності в особистому страхуванні відносяться:

страхування життя;

пенсійне страхування;

страхування від нещасних випадків та хвороб;

медичне страхування.

Кожен з цих видів страхової діяльності має свій конкретний об'єкт страхування та перелік страхових ризиків, на випадок настання яких укладаються угоди страхування.

Особисте страхування пов’язане із страхуванням життя на випадок смерті особи, яка уклала договір страхування. При цьому метою укладання договору страхування є захист майнових інтересів не стільки самого страхувальника, скільки членів його сім'ї, бо страхові виплати здійснюються після смерті страхувальника його нащадкам або призначеній для отримання суми особі (особам).

Світова страхова практика та законодавство інших країн підрозділяють страхування життя та інші види особистого страхування, висуваючи різні вимоги до страхування життя та угод інших видів особистого страхування, а також різні вимоги до страхових компаній, які займаються проведенням страхування життя та компаній, які здійснюють інші види страхування. Це пов’язано з тим, що при страхуванні життя, в силу характеру страхового ризику (дожиття до закінчення терміну страхування або смерті на протязі цього терміну), а також довгостроковості розподілу страхового ризику та значних страхових сум, передбачається дещо інший порядок оцінки страхового ризику, встановлення розміру страхової суми та розрахунку страховиком ціни страхової послуги — страхової премії, яка підлягає сплаті страхувальником згідно угоди страхування.

Особливістю страхування життя є також те, що страховик, який концентрує страхові внески на протязі тривалого часу, щоб зацікавити страхувальника в укладанні угоди, включає до розрахунку страхового тарифу і гарантовану страхувальнику доходність, причиною появи якої є прибуток від інвестиційної діяльності страховика.

Іншою принциповою рисою, яка відрізняє угоди страхування життя з умовою страхової оплати дожиття страхувальника до закінчення терміну страхування — право страхувальника на отримання викупної суми при достроковому припиненні договору страхування.

Для збереження довгострокових вкладень громадян за договорами страхування життя, державними органами нагляду за страховою діяльністю до страховиків, які проводять таке страхування, пред’являються особливі вимоги: відповідний розмір статутного капіталу, встановлення особливого порядку формування страхового резерву та напрямків розміщення коштів страхових резервів.

Угоди страхування життя, пов’язані з інтересом страхувальника в отриманні страхової виплати: при дожитті страхувальника до закінчення терміну страхування або віку, встановленого угодою страхування; у випадку смерті страхувальника.

Велика кількість видів страхування життя пов’язана з конкретним страховим інтересом страхувальника при укладанні угоди. Так, зацікавленість страхувальника в забезпеченні свого рівня доходів при виході на пенсію передбачає укладання угоди страхування на дожиття до пенсійного віку з виплатою щомісячних або щорічних сум (пенсій) страховиком. Інтерес страхувальника в забезпеченні майнових інтересів членів сім'ї у випадку його смерті передбачає укладання угоди страхування, яка передбачає страхову виплату у вигляді періодичних сум або одноразово.

В договорах страхування життя досить різними є умови встановлення термінів сплати страхових внесків: одноразовим платежем, на протязі певного періоду сплати страхових внесків, який може бути менше терміну страхування. Різні також умови встановлення порядку та термінів здійснення страхових виплат (одноразово, на протязі певного проміжку часу або всього терміну життя).

Широко розповсюдженні договори страхування життя не самих страхувальників, а третіх осіб, які називаються в угодах страхування застрахованими особами. Однак в кінці такої угоди завжди обумовлюється страхувальник: батьки при страхуванні дітей, роботодавець в страхуванні працівників тощо. При цьому бенефіціар за угодою у таких договорах може бути призначений тільки застрахованою особою.

При страхуванні від нещасних випадків і медичному страхуванні, яке відноситься до інших видів страхування, ніж страхування життя не передбачається зобов’язання страховика по виплаті страхової сум по закінченні терміну страхування та дожитті страхувальника д терміну, встановленого в угоді страхування. Страхові виплати за цим видами страхування пов’язані з конкретними зобов’язаннями страхувальника, із завданням шкоди його життю і здоров’ю. В страхувань від нещасних випадків та хвороби такими обставинами, як правило, тимчасова або постійна втрата загальної, або професійної працездатності та сплата страхової пенсії, наприклад при інвалідності. В медичному страхуванні підставою для виникнення страхового зобов’язання стосовно виплати страхового забезпечення є факти звернення страхувальника за отриманням медичної допомоги в лікарні та понесені зв’язку з цим витрати в розмірах, передбачених угодою страхування або організація надання страхувальнику медичної допомоги в лікарня у випадках, передбачених угодою страхування.

Виплати страхового забезпечення згідно з договорами особистого страхування відбуваються незалежно від виплат по соціальному страхуванню або забезпеченню, а також від сум, які компенсуються винними особами в порядку відшкодування спричиненої шкоди. Тому страхувальник, наприклад, при встановленні інвалідності в результаті нещасного випадку на виробництві при виконанні ним службових обов’язків, має право на отримання державної пенсії по інвалідності сум, які утримані з роботодавця в порядку відшкодування збитку, також виплат згідно з договором страхування від нещасних випадків, які передбачають страхову виплату при встановленні інвалідності.

Страхування життя Страхування життя пов’язане з наступними ризиками: смерть страхувальника (застрахованої особи); тимчасова і постійна втрата працездатності; закінчення трудової діяльності у зв’язку з виходом на пенсію за віком; дожиття страхувальника до закінчення терміну страхування або обумовленого договором віку. Настання цих подій, крім останньої, може суттєво знизити сімейний доход страхувальника, і в зв’язку з цим виплата відповідних сум за особистим страхуванням матеріальною підтримкою для сім'ї у важкі періоди життя.

Імовірність настання таких випадків в житті сприяє розвитку відповідних видів страхування. Важливими моментами визначенні поняття «нещасний випадок» є раптовість та короткочасність його для застрахованого.

Змішане страхування життя — найбільш розповсюджений вид страхування, бо до ризику дожиття до закінчення терміну страхування можуть бути приєднані й інші ризики, пов «язані з життям, здоров’ям, працездатністю страхувальника.

Страхування дітей дозволяє забезпечити інтереси дитини (застрахованої особи). При цьому виді страхування страхувальниками виступають батьки або інші родичі дитини, а застрахованими — діти. Умови страхування не вимагають документального підтвердження ступеня споріднення страхувальника і дитини. На користь однієї дитини може бути укладено декілька договорів одним чи різними страхувальниками.

Пенсійне страхування проводиться для осіб похилого віку з метою забезпечення громадян додатковим доходом при виході на пенсію.

Страхування рент здійснюється з метою отримання додаткового доходу в обумовлені терміни або довічно шляхом виплати ренти на накопичену суму.

Страхування на випадок смерті гарантує виплату відповідної суми у випадку смерті страхувальника.

Змішане страхування життя є одним з основних видів особистого страхування. Договори страхування укладаються з працездатними фізичними особами. Однак страхова компанія має право ввести обмеження щодо застрахованих осіб, наприклад, інвалідів, а також ввести вікові обмеження. Наприклад, застрахованими особами не можуть бути громадяни молодше 16 років та старше 70 років. Такі обмеження дають змогу страховій компанії суттєво знизити ступінь ризику смерті та, відповідно, розмір страхової премії. Існують також обмеження страхової відповідальності у випадках смерті від певних хвороб в початковий період страхування. Страхувальник при укладанні договору може призначити одержувача страхової суми на випадок своєї смерті. Ним може бути будь-яка фізична особа, незалежно від ступеня споріднення по відношенню до страхувальника.

Крім індивідуального, застосовується також колективне страхування життя. Договір колективного страхування життя укладається з юридичними особами (підприємствами, установами, організаціями тощо) на користь працівників колективу, які є застрахованими особами.

Для укладання договору змішаного страхування життя страхувальник (фізична або юридична особа) складає заяву, в якій вказується вся необхідна інформація, яка дозволяє визначити розмір страхової премії та умови страхування, які задовольнять страхувальника. Страхувальник несе відповідальність за достовірність наданої інформації.

Інформація, яка вказана в угоді, вважається вірною, а страхувальник, підписавши угоду, несе за неї відповідальність. При укладанні угоди страхування страховик повинен пояснити страхувальнику, які події визнаються страховими, а які - ні. Крім того, страховик повинен.

смерть застрахованої особи, яка настала в результаті здійсненні нею (або особою, яка знаходилася з нею у прямому причинному зв’язку) навмисного злочину;

смерть застрахованої особи, яка настала в результаті керування автомобілем у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння, а також керування іншою особою, яка знаходилася в аналогічному стані;

смерть застрахованої особи, яка настала в результаті спроби або наслідків спроби самогубства.

Страхова компанія може розширити цей перелік, що повинно бути відображено в договорі страхування.

Страхова премія, яку повинен сплачувати страхувальник, розраховується на підставі тарифних ставок, які враховують вік страхувальника (застрахованої особи), термін страхування, а також періодичність сплати внесків. Якщо до переліку страхових випадків внесені нещасний випадок або захворювання, тарифні ставки розраховуються з урахуванням особливостей даних ризиків. Періодичність сплати внесків встановлюється за бажанням страхувальника: одноразово або в розстрочку (щомісячно, щоквартально, раз на півріччя щорічно), при цьому також визначається форма розрахунків. І.

На протязі строку страхування договір може припинити свою дію у випадку смерті страхувальника (застрахованої особи), виплати страхового забезпечення в розмірі страхової суми, а також з ініціативи страховика або страхувальника. Припинення угоди страхування з ініціативи страховика може мати місце, наприклад, у випадку втрати довіри до страхувальника, коли інформація, передана страхувальником викликає недовіру, хоча страховий випадок ще не настав. В цьому випадку поверненню страхувальнику підлягає сума страхового резерву, сформованого з метою виконання страховиком зобов’язання про вести страхову виплату згідно з угодою страхування, в розмірі викупної суми. Розірвання угоди з ініціативи страхувальника може статися з самих різних причин як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру У зв’язку із створенням резервів внесків, страхувальник набуває право на отримання викупної суми, яка накопичилася на момент припинення сплати внесків. За умовами договору, який діяв не менше шести місяців, передбачена виплата викупної суми.

Виплата страхового забезпечення при настанні тимчасової втрати працездатності в результаті нещасного випадку може відбуватись двома способами:

як одноразова виплата у відповідності з таблицею;

шляхом множення кількості лікарняних днів на встановлений процент від страхової суми.

Пенсійне страхування При пенсійному страхуванні основні виплати страхового забезпечення здійснюються при досягненні застрахованою особою пенсійного віку. Ця умова не є обов’язковою, бо, виходячи з принципу свободи угоди, сторони, які уклали договір страхування (страховик і страхувальник), можуть самі визначити вік, з якого необхідно починати виплату страхового забезпечення (ренти).

У випадку, коли угодою встановлюється, що зобов’язання страховика здійснювати страхові виплати настає при досягненні застрахованою особою пенсійного віку, страхові виплати дійсно набувають значення додаткової пенсії. Страхування додаткової пенсії покликане доповнювати систему державного пенсійного забезпечення, якого в сучасних умовах недостатньо для того, щоб гарантувати нормальний рівень життя громадянам пенсійного віку.

Пенсійне страхування пов’язане з довгостроковістю угоди і дожиттям застрахованої особи до певного віку, встановленого угодою. Однак угода страхування додаткової пенсії може також включати й інші види ризиків, наприклад, від нещасного випадку та на випадок смерті.

Договір пенсійного страхування може бути укладений як з громадянами (фізичними особами), так і з юридичними особами — спілками, товариствами, підприємствами тощо. Договір страхування пенсії також може бути укладений однією особою на користь іншої. Страховою подією є досягнення застрахованою особою пенсійного віку.

Договори страхування можуть бути укладені з дієздатними громадянами. Максимальний вік застрахованої особи на момент укладання договору страхування для жінки звичайно обмежений 54 роками, а для чоловіків — 59 роками, тобто за рік до пенсійного віку. Однак існують програми пенсійного страхування, які передбачають виплату пенсії з наступного місяця після моменту сплати страхового внеску. На страхування, як правило, приймаються громадяни незалежно від стану здоров’я на момент укладання угоди.

Страхова сума встановлюється в договорі страхування в розмірі суми періодичних страхових виплат. В угодах пенсійного страхування вони можуть називатися пенсіями. Іноді в угоді страхування може бути передбачена участь застрахованої особи в прибутку, який страхова організація отримує в результаті інвестування страхових внесків з цього виду страхування.

Страхова премія може бути внесена або періодичними платежами, або одноразово. При сплаті внесків в розстрочку може бути здійснена їх індексація для того, щоб страховик і страхувальник коригували розмір взаємних зобов’язань з урахуванням їх реальної вартості.

Розмір премії, який необхідно внести, щоб забезпечити певний розмір пенсії, встановлюється з таблиць, які розраховуються страховиком згідно з існуючими статистичними даними. На практиці страхувальник часто сам вказує розмір внесків з урахуванням власних економічних можливостей. При цьому, згідно з бажанням страхувальника та при згоді страховика, страхову суму по цій угоді можна змінити як у бік зменшення при несприятливій для страхувальника економічній ситуації, так і в бік збільшення.

Розмір пенсії, який буде отримувати застрахована особа, залежить від таких обставин:

Розмір внесених страхових платежів.

Кількість років, які пройшли з моменту укладання договору страхування (та першого внеску) до початку пенсійних виплат: чим більше період накопичення, тим більше накопичена сума і тим вище може бути розмір пенсії за інших рівних умов.

Вік застрахованої особи: чим старше застрахована особа, тим менше період накопичення і тим більше страховий внесок, який повинний бути сплачений.

Від статі застрахованої особи: ця обставина впливає на розмір пенсії, бо вона пов’язана з тривалістю життя застрахованої особи та визначає тривалість періоду виплат пенсій і необхідний для цього страховий фонд.

Звичайно, розмір страхового внеску для жінок в 1,5 рази вище, ніж для чоловіків. Однак існують програми страхування, в яких розмір страхового внеску не залежить від статі. В цих програмах таблиці тарифів розраховуються за об'єднаною таблицею смертності. Якщо застрахована особа вмерла, встигнувши отримати декілька пенсій, нащадкам сплачується різниця між обумовленою раніше компенсацією і вже отриманою застрахованою особою пенсією. Як правило, пенсійні виплати перераховуються на особистий рахунок застрахованої особи в банку або переказується поштою. У випадку смерті страхувальника на протязі пенсійного періоду, виплата подальшої пенсії припиняється, якщо страхувальник при житті отримав не менше обумовленої в договорі кількості річних виплат.

Список використаної літератури Демченко О. Проблеми страхування від нещасних випадків// Соціальний захист.- Заруба О. Д. Страхова справа: Пiдручник.- К.: Знання, 1998. 321с.- 2002. № 3. С. 25−27.

Основы страховой деятельности: Учебник/ Отв. ред. Т. А. Федорова.- М.: БЕК, 2002. 768с.

Страхові послуги: Навч.-методич. посібник/ За заг. ред. Т. М. Артюх.- К.: КНЕУ, 2000. 124с.

Страхові послуги: Навч.-методич. посібник/ За заг. ред. Т. М. Артюх.- К.: КНЕУ, 2000. 124с.

Страхування: Підручник/ За ред. Осадця С.С.- К.: КНЕУ, 2002. 599с.

.

.

_.

.