Антропогенний вплив

АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА ГЕОГРАФІЧНУ ОБОЛОНКУ ЗЕМЛИ.

ВПЛИВ АНТРОПОГЕННИХ ЧИННИКІВ НА НАВКОЛИШНЮ СРЕДУ.

Антропогенні чинники, тобто. результати діяльності, що призводять зміну довкілля так можна трактувати лише на рівні регіону, країни чи глобальному уровне.

Антропогенний забруднення атмосфери призводить до глобальному зміни. Забруднення атмосфери вступають у вигляді аерозолів і газоподібних речовин. Найбільшу небезпеку становлять газоподібні речовини, долю яких припадає близько 80% всіх викидів. Насамперед — це сполуки сірки, вуглецю, азоту. Вуглекислий газ сам не уїдливий, але з його накопиченням пов’язана небезпека такого глобального процесу як «парниковий ефект». Наслідок бачимо по потеплінню клімату на Земле.

З влученням у атмосферу сполук сірки й азоту пов’язано випадання кислотних дощів. Двоокис сірки і окисли азоту повітря поєднано з аналітичними парами води, потім із дощами випадають на грішну землю фактично на вигляді розбавлених сірчаної і азотної кислот. Такі опади різко порушують кислотність грунту, сприяють загибелі рослин i висиханню лісів, особливо хвойних. Потрапляючи у річки і озера гнітюче діють на флору і фауну, нерідко наводячи до повному винищенню біологічного життя — від риб до мікроорганізмів. Відстань між місцем освіти кислотних осадів та місцем їх випадання їх може становити тисячі километров.

Оскільки ці негативні впливу глобального масштабу поглиблюються процесами опустынивания і вирубки лісів. Головний чинник опустынивания — це діяльність самої людини. Серед антропогенних причин — це надлишковий випас худоби, вирубування лісів, надмірна і неправильна експлуатація земель. Вчені підрахували, що це загальна площа антропогенних пустель перевищила площа природних. Саме тому спустелення належать до числу глобальних процессов.

Тепер на приклади антропогенного на рівні нашої країни. Росія займає одне з перших місць у світі з запасам прісної води. І враховуючи, що загальні ресурси прісної води сягають від загального обсягу гідросфери Землі всього 2−2,5%, можна зрозуміти яким багатством ми володіємо. Главною небезпеку обману цих ресурсів представляє забруднення гідросфери. Основні запаси прісної води зосереджено озерах, площа яких у країні більше території Великобританії. Лише у Байкалі перебуває 20% світових запасів прісної воды.

Існує три виду забруднення водного середовища: фізичне (передусім теплове), хімічне і біологічне. Хімічні забруднення творяться у результаті влучення різних хімічних речовин і сполук. До біологічним загрязнениям ставляться передусім мікроорганізми. У водну середу він потрапляє разом із стоками хімічної промисловості та целюлозно-паперової промисловості. Від таких забруднень постраждала і Байкал, і Волга, і з великі та малі річки Росії. Отруєння рік і морів відходами промисловості, сільського господарства наводять ще лише до біді — зменшенню надходження у морську воду кисню як наслідок отруєння морської води сірководнем. Прикладом може бути Чорне море. У Чорному морі існує усталений режим обміну поверхні і є глибинних вод, який перешкоджає проникненню завглибшки кисню. У результаті глибині накопичується сірководень. Останнім часом ситуація у Чорному морі різко погіршилася але тільки через поступового порушення рівноваги між сірководневими і кисневими водами, йде порушення гідрологічного режиму після будівництва гребель на річках, які впадають у Чорне море, і через забруднення прибережних вод відходами в промисловості й стічними водами.

Гостро постають проблеми хімічного забруднення водойм, рік і озер в Мордовії. Однією з найяскравіших прикладів — скидання в водостоки і водойми важких металів, серед яких, особливо небезпечний свинець (антропогенні його надходження у 17 разів перевищує природні) і ртуть. Джерелами цих забруднень з’явилися шкідливі виробництва светотехнической промисловості. У недавньому минулому важкими металами було отруєно водойму північ від Саранська під назвою Саранское море.

Не обминула Мордовию і спільне лихо — чорнобильська аварія. У результаті багато районів постраждали від радіоізотопного забруднення земель. І цього антропогенного впливу будуть позначатися ще сотні лет.

АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА ГЕОГРАФІЧНУ ОБОЛОНКУ ЗЕМЛИ.

На початку сучасності у взаємодії природи й суспільства настала нова ера. Вплив суспільства до географічну середу, антропогенний вплив, різко зросла. Це спричинило перетворенню природних ландшафтів в антропогенні, і навіть до виникнення глобальних проблем екології, тобто. проблем я не знають кордонів. Чорнобильська трагедія поставила під загрозу всю Східну і Північну Європу. Викиди відходів впливають на глобальне потепління, озонові діри загрожують життя, відбувається міграція і мутація животных.

Ступінь впливу суспільства до географічну оболонку передусім залежить від рівня індустріалізації суспільства. Сьогодні вироблення близько 60% суші займають антропогенні ландшафти. До таких ландшафтам ставляться міста, села, лінії зв’язку, дороги, промислові і сільськогосподарські центри. Вісім найрозвиненіших країн споживають понад половина природних ресурсів Землі та викидають у повітря 2/5 забруднень. Причому Росія, чий валовий дохід дешевший за американський удвадцятеро, споживає ресурсів лише 2 разу менше навіть викидає отруйних речовин приблизно стільки же.

Ці глобальні проблеми екології змушують всі країни об'єднали зусилля щодо їх вирішення. Ці дві проблеми розглядалися й у липні 1997 року в зустрічі президентів провідною індустріальної «вісімки» в Денвері. «Вісімка» вирішила активніше боротися з ефектом і глобального потепління і до 2000 року зменшити кількість шкідливих викидів у повітря на 15%. Але це ще розв’язання всіх проблем, і полягала основна робота ще й доведеться як найрозвиненішим країнам, а й тим, що зараз бурхливо развиваются.

1. Результати антропогенного воздействия.

Нині наслідки антропогенного на географічну середу різноманітні і усі вони контролюються людиною, чимало їх виявляються пізніше. Розберемо основні їх. Зміна клімату (геофізики) Землі з урахуванням посилення тепличного ефекту, викидів метану та інших газів, аерозолів, радіоактивних газів, зміни концентрації озону. Послаблення озонового екрана, освіту великий «озонової діри» над Антарктидою і «малих дір» решті регіонів. Забруднення найближчого космічного простору й його засмічування. Забруднення атмосфери отруйними і шкідливими речовинами з наступним випаданням кислотних дощів і руйнацією озонового шару, у якому беруть участь фреони, NO2, водяну пару та інші газові домішки. Забруднення океану, поховання ньому отруйних та радіоактивних речовин, насичення його вод вуглекислим газом з атмосфери, забруднення нафтопродуктами, важкими металами, сложноорганическими сполуками, розрив нормальної екологічної зв’язок між океаном і водами суші через будівництва гребель та інших гідроспоруд. Виснаження і забруднення поверхневих вод суші та підземних вод, порушення балансу між поверхневими і підземними водами. Радіоактивне забруднення локальних ділянок та деяких регіонів, у зв’язку з з чорнобильською аварією, експлуатацією атомних пристроїв і атомними випробуваннями. Триваюче накопичення лежить на поверхні суші отруйних і переміщення радіоактивних речовин, побутового сміття й управління промислових відходів (особливо неразлагающихся пластмас), виникнення у яких вторинних хімічних реакцій із заснуванням токсичних речовин. Спустелення планети, розширення вже існуючих пустель і навіть поглиблення самого процесу опустынивания. Скорочення площ тропічних і північних лісів, що призводить до зменшенню кількості кисню і його зникненню видів тварин та рослин. Порушення регіонального та глобальної екологічної рівноваги в результаті перелічених вище процесів, внаслідок чого постають незаповнені екологічні ніші, які заповнюються небажаними організмами — шкідниками, паразитами, збудниками нових хвороб рослин, тварин і людини. Мабуть, так з’явився хтось і поширюється вірусу імунодефіциту людини — ВІЛ, викликає невиліковне захворювання — СНІД, і збудників лейкозів худоби і коров’ячого сказу. Абсолютна перенаселення Землі та відносне регіональне демографічний переуплотнение. Погіршення середовища життя жінок у містах і сільській місцевості, збільшення шумового забруднення, стресів, забруднення повітря і грунтів, зорова агресія висотних будинків культури та самого антропогенного ландшафту, напруга темпу життя жінок у місті й втрата соціальних перетинів поміж людьми, виникнення «психологічної усталости».

Оскільки у світі стало глобально цілісним фізично, політично й економічно, але з соціально, зберігається загроза воєнних конфліктів, які погіршують екологічні проблеми. Наприклад, криза Перській затоці показав, що країни готові забути про глобальних загрозах екологічних катастроф під час вирішення приватних проблем.

2. Антропогенний забруднення атмосферы.

Людська діяльність призводить до того, що забруднення вступають у атмосферу переважно у два види — як аерозолів (зважених частинок) і газоподібних веществ.

Головні джерела аерозолів — промисловість будівельних матеріалів, виробництво цементу, відкритий видобуток вугілля й руд, чорна металургія і інші галузі. Загальна кількість аерозолів антропогенного походження, що у атмосферу протягом року становить 60 млн. тонн. Це кілька разів меншою обсягу забруднень природного походження (пилові бурі, вулканы).

Набагато велику небезпеку представляють газоподібні речовини, частку якої припадає 80−90% всіх антропогенних викидів. Це сполуки вуглецю, сірки та азоту. Сполуки вуглецю, передусім вуглекислий газ сам не уїдливий, але з накопиченням його пов’язана небезпека такого глобального процесу як «парниковий ефект». З іншого боку викидається чадний газ, переважно двигунами внутрішнього сгорания.

Сполуки азоту представлені отруйними газами — окисом і перекисом азоту. Вони як і утворюються під час роботи двигунів внутрішнього згоряння, під час роботи теплоелектростанцій, під час спалювання твердих отходов.

Найбільшу небезпеку становлять собою забруднення атмосфери сполуками сірки, і сірчистим газом. Сполуки сірки викидаються у повітря під час спалювання вугільного палива, нафти і газу, і навіть при виплавці кольорових металів та у виробництві сірчаної кислоти. Антропогенний забруднення сірої вдвічі перевершує природне. Найбільших концентрацій сірчистий газ сягає на північ півкулі, особливо над територією США, зарубіжної Європи, європейської частини Росії, України. У південній півкулі воно ниже.

З потраплянням у атмосферу сполук сірки та азоту безпосередньо пов’язано випадання кислотних дощів. Механізм етапі їх утворення дуже проста. Двоокис сірки і окисли азоту повітря поєднано з аналітичними парами води. Потім разом із дощами, туманами вони випадають на грішну землю як розбавлених сірчаної і азотної кислот. Такі опади різко порушують норми кислотності грунту, погіршують водообмін рослин, сприяють висихання лісів, особливо хвойних. Потрапляючи у річки і озера, вони пригнічують їх флору і фауну, нерідко наводячи до повному винищенню біологічного життя — від риб до мікроорганізмів. Великої шкоди кислотні дощі завдають і присвячених різним конструкціям (мостам, пам’яткам і т.д.).

Головні регіони поширення кислотних опадів на світі — США, зарубіжна Європа, Росія та країн СНД. Однак у останнім часом вони в промислових районах Японії, Китаю, Бразилии.

Відстань між районами освіти і районами випадання кислотних опадів може становити тисяч кілометрів. Наприклад, головні винуватці кислотних опадів на Скандинавії — промислові райони Великобританії, Бельгії й ФРГ.

Учені й інженери дійшли висновку: головна колія попередження забруднення атмосфери має полягати в поступове скороченні шкідливих викидів, ліквідації їх джерел. Тому необхідний заборона використання высокосернистых вугілля, нафти і топлива.

3. Антропогенний забруднення гидросферы.

Вчені розрізняють три виду забруднення гідросфери: фізичне, хімічне і биологическое.

Під фізичним розуміється передусім потепління, образующееся внаслідок скидання підігрітих вод, що використовуються охолодження на ТЕС і Хмельницькій АЕС. Скидання таких вод призводить до порушення природного водного режиму. Наприклад, річки на місцях скидання таких вод не замерзають. У замкнутих водоймах усе веде до зменшення змісту кисню, що призводить до загибелі риб і бурхливого розвитку одноклітинних водоростей («розквіту» води). До фізичному забруднення відносять також радіоактивні загрязнения.

Хімічне забруднення гідросфери виникає й унаслідок влучення в неї різних хімічних речовин і сполук. Прикладом служить скидання в водойми важких металів (свинець, ртуть), добрив (нітрати, фосфати) і вуглеводнів (нафту, органічні забруднення). Головним джерелом виступає промисловість і транспорт.

Біологічна забруднення створюється мікроорганізмами, часто хвороботворними. У водну середу він потрапляє зі стоками хімічної, целюлозно-паперової, харчової в промисловості й тваринницьких комплексів. Такі стоки можуть бути джерелами різних заболеваний.

Окреме питання у цій темі забруднення Світового океану. Воно відбувається трьома путями.

Перший — річковий стік, разом із котрим в океан потрапляють мільйони різних металів, сполук фосфору, органічні забруднення. У цьому майже всі зважені більшість розчинених речовин глушаться в гирлах рік і прилеглих шельфах.

Друга можливість забруднення пов’язані з атмосферними опадами, з ними Світовий океан надходить більшість свинцю, половина ртуті і пестицидов.

Нарешті, третій шлях безпосередньо пов’язані з господарської діяльністю людини у акваторіях Світового океану. Найбільш поширений вид забруднення — нафтове забруднення при транспортуванні і видобутку нефти.

Проблема антропогенного на географічну середу складна й багатогранна, вона не має глобального характеру. Але вирішують в трьох рівнях: державному, регіональному і глобальному. У першому рівні кожна вирішує свої екологічні проблеми. На регіональному рівнях здійснюються заходи країн, мають загальні природоохоронні інтереси. На глобальному рівні об'єднують зусилля все країни світового сообщества.

1. Баранчиків А.І. Буде кінець світу? — М.: Знання, 1991. 48с.

2. Максаковский В. П. Географічна картина світу. Ч.1. — Ярославль:

Верх.-Волж. кн. вид-во, 1995. 320с.

3. Радышевский Д. Росія увійшла у світовий уряд //"Московские.

Новини" № 25, 1997 г.

4. Реймерс Н. Ф. Екологія — М.: Росія Молода, 1994. 367с.

5. Довідник школяра. Географія /Сост. Т. С. Майорова — М.: ТКО.

«АСТ», 1996. 576с.