Осипи, обвали, розсипи

Кам`яні осипи (куруми, кам`яні потоки, кам`яні ріки) — це накопичення каміння на схилах, які займають значні площі (до кількох квадратних кілометрів). Вони повільно опускаються вниз, ускладнюючи будівництво. Осипи можуть розглядатися: а) як геологічний процес; б) як великоуламкові породи; в) як своєрідні пологоопуклі форми рельєфу. Вони розповсюджені у всіх гірських районах. На ділянці розташування кожного осипу розрізняють такі елементи: області живлення, транспортування і відкладення осипу. В області живлення перебувають тріщинуваті породи, що руйнуються, і від яких час від часу відділяються уламки різного розміру.

За механічним складом осипи поділяються на наступні види:

Великобрилові осипи з вільними проміжками; розміри уламків складають від кількох метрів до десятків см.

Великобрилові осипи з дрібнозернистим заповненням проміжків. У порівнянні з першим типом вони стійкіші на схилах у сухому стані, ніж у вологому.

Плитчасті осипи з вільними проміжками.

Плитчасті осипи з дрібнозернистим заповненнямм. Вплив ступеня зволоження такий же, як і в другого типу.

Щебнясті осипи. Глинисті частки у заповненні майже відсутні, що додає таким осипам певної стійкості.

Шаруваті осипи. У підошві вони мають дрібний заповнювач, поблизу денної поверхні - вільні проміжки. Такого типу осипи є найбільш поширеними.

Осипи, скріплені вапняковим травертином; відзначаються високою стійкістю на схилах.

Розсіяні осипи. Брили не дотикаються одна до одної; вони залягають не лише на оголених схилах, але і на задернованих, де частково занурені в дрібнозернистий делювій.

На сьогодні використовують наступні заходи протидії осипам:

• 1. Прибирання частини осипу, розташованого вище від споруди по схилу; застосовується при великій рухливості осипу.
• 2. Створення в нижній частині осипу контрфорса шляхом штучного переміщення туди частини осипного матеріалу.
• 3. Упорядковування поверхні осипу, прибирання найбільш нестійких брил.
• 4. Осушення підошви осипу (перехоплення осипу).
• 5. Створення ловильних стінок, берм, підпірних стінок.
• 6. Побудова захисних козирків над дорогами чи каналами, спорудження кам`яних галерей чи тунелів для доріг.

Кам`яні обвали становлять собою обрушення зі схилів кам`яних мас. Вони виникають як на природних, так і на штучних схилах (у виїмках). Обвалами називають і обрушення кількох каменів, наприклад, з укосу залізничної виїмки, і гігантські природні катастрофи, що змінюють вигляд навколишніх ділянок земної кори. Вони спричиняють руйнування споруд і затоплення дна долин. Висоти, з яких падають обвали, бувають різними. На природних схилах вони становлять декілька десятків і навіть сотень метрів, на штучних укосах до 25−30 м.

При вивченні обвалів виділяють дві стадії: а) виявлення обвалонебезпечних ділянок і ділянок, яким обвали не загрожують; б) обстеження окремих ділянок майбутнього будівництва. На першій стадії перед інженером-геологом постають наступні завдання:

Виявлення і картування обвалобезпечних і небезпечних ділянок.

Встановлення можливих напрямків руху і очікуваних об`ємів, швидкостей і дальності падіння обвалів.

Збір натурних і архівних даних, опитування населення.

Аналіз випадків руйнівної дії обвалів на споруди в районі, заходів боротьби, оцінка можливих збитків.

На другій стадії вивчаються:

• 1. Рельєф, мікрорельєф і геологічна будова схилу, стан схилу.
• 2. Стан укосів, ділянок або кам`яних накопичень, що загрожують обвалом; ознаки можливого обвалу, його об`єму, напрямку і далечини падіння.
• 3. Оцінка причин обвалів на ділянці, вивчення ознак обвалів, що відбулися.

Кам`яні розсипи — це величезні накопичення уламків на обширних горизонтальних терасах, плато, нагір`ях; вони поширюються на десятки кілометрів і хоча є непорушними, але також ускладнюють будівництво і пересування транспорту. Розсипи поширені в тих же місцях, що й осипи. Часто через них місцевість стає цілком непрохідною. Розсипи утворюються внаслідок повного руйнування скелястих останців, що існували на плоскогір`ях. Вони залягають на місці свого утворення і нового поповнення уламками не отримують. Розміри і форма уламків підкоряються приблизно тим же закономірностям, що й у осипах.

Поверхні, вкриті розсипами, майже горизонтальні і лише в крайових частинах їх схили крутіші, і розсипи поступово переходять у осипи. Інженерно-геологічне вивчення розсипів і осипів зводиться до наступних видів: відображення на картах їх контурів; встановлення закономірностей у поширенні; збір даних про взаємодію зі спорудами (для осипів); визначення доцільності освоєння територій, де вони розвинені.

Запитання для самоконтролю.

• 1. Які процеси належать до схилових?
• 2. Охарактеризуйте чинники, що впливають на схилові процеси.
• 3. Що називається зсувом?
• 4. Назвіть основні елементи морфології зсуву.
• 5. Якими є ознаки зсувних зрушень?
• 6. Назвіть причини утворення зсувів.
• 7. Дайте класифікацію зсувів за Ф. П. Саваренським.
• 8. Назвіть основні протизсувні заходи.
• 9. Що називається осипами, обвалами і розсипами?