Вірменія

Армения

(Республика Вірменія)

Площадь -29 800 кв. км Населення 3 283 000 людина Вірменія — країна гір, погаслих вулканів і спекотного сонця — одне з перлин Закавказзя.

Крутые кам’янисті схили, ущелини, у яких вирують крижані потоки, — ось найзвичайнісінький пейзаж Вірменського нагір'я. Тут переважають сірі і коричневі тону — кольору гірського каменю й випаленої сонцем трави. На гербі Вірменії — гора Арарат. У сонячної днини ви його вершина, покрита вічними снігами, видно з точки Араратской долини. Схили цього вулканічного масиву пустельні. Арарат перебуває в Туреччині, а найвища вершина Вірменії — згаслий вулкан Арагац — сягає 4090 м.

Горы Вірменії багаті молібденом, глиною, з якої отримують алюміній. Є родовища пемзи і мармуру, багато легені й міцного камня—туфа. Вона має різні відтінки: від рожевого до сірого — і добре піддається обробці, тому туф використав будівництві. Важко було вірменським селянам змусити плодоносити цю землю і вирощувати врожаї на обпалених кам’янистих схилах. Потрібно було вирівняти їх, прибрати каміння, насипати шар м’якої родючого грунту, підвести воду для зрошення. І на цього часу Вірменії одну людину доводиться вчетверо менше ріллі, ніж у в середньому у країні.

Житница Вірменії, вся у дитсадках і виноградниках, — Араратская долина. У республіці вирощують пшеницю, ячмінь, різновиди овочів, персики, груші, виноград, абрикоси. Давнє назва Вірменії — Наири — «країна річок ». Найбільш велика ріка республіки — Араке — протікає щодо кордону Вірменії із Туреччиною та Іраном. Води Араксу та інших річок йдуть головним чином зрошення полів. На річці Раздан, що з озера Севан, побудований каскад електростанцій. Сам Севан — одне з великих грошей і гарних озер країни. Воно лежать у улоговині між гір. На його берегах завжди прохолодно, навіть у найспекотніші дні літа. І лише окремі насмілюються у ньому купатися.

Много і світлих і трагічних сторінок на історії Вірменії. Близько 3 тис. років тому тут було створено держава Урарту — саме древнє біля країни. На його місці виникло Вірменське держава й сформувався вірменський народ зі своїми розумом і писемністю. Найбільшого могутності Велика Вірменія досягла 2 тис. років тому я, за царя Тигране Другому, коли кордону країни сягали берегів Чорного, Середземного і Каспійського морів. Трагічна наступна історія Вірменії. Візантія, араби, Золота Орда, перси неодноразово в цілому або частково завойовували землі, і Вірменія надовго втрачала незалежність. Від знищення вірменський народ врятувала російська армія. У результаті русско-персидской війни Східна Вірменія була звільнено з панування перських ханів й у 1828 р. приєднана до Росії. Західна Вірменія залишалася під владою Османської Туреччини. Вірменів там жорстоко переслідували, влаштовували погроми, вбивали. У 1915 р. там організували масову різанину вірменського населення, у якій знищено і виселено 2 млн. людина. На пам’ять про жертви в Єревані споруджено величний меморіал. Живі вірмени бігли із Османської Туреччини. Так виникли вірменські земляцтва у багатьох країнах Близького Сходу, Західної Європи, Північної та Південної Америки. Понад 300 тис. вірменів знайшли захисток у Росії.

Большинство населення республіки становлять вірмени, але тут живуть також люди інших національностей. У повоєнні роки сюди, зважується на власну батьківщину, повернулися і сотні тисяч вірменів, мешкали раніше по закордонах. Багато вірменів живе поза межами республіки, зокрема у Нагірно-Карабахської автономної області, розташованої в Азербайджані. Вірменія — республіка з розвиненою промисловістю і багатогалузевим сільське господарство. Тут виробляють азотні добрива, першокласні годинник, і взуття, роботи і обчислювальні прилади, іншу продукцію. Вірменія — країна багатовікової культури. У Єревані — столиці республіки — перебуває Матенадаран — багатюще сховище древніх рукописів, велике збори картинної галереї. У республіці бережно зберігають стародавні храми і монастирі. У тому числі — крепость-храм в Гарні, збережена з 2 в. до зв. е., печерний монастир Гегард, середньовічні ансамблі Эчмиадзина і Татева, грандіозні руїни храму Звартноц, зруйнованого землетрусом ще на початку століття. У сучасному побуті у вірменів стійко зберігаються древні традиції: міцність сім'ї, повагу до старшого, міцні і широкі родинні зв’язки. Обов’язково з’являться сусідська взаємодопомога і гостинність. Незмінними залишилися і з національні страви: хліб лаваш, кисломолочний суп з пшеничного крупою, шашлик, голубці з виноградного листя, копчене пряне м’ясо, пшенична каша із дуже разваренным курячим мясом.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.